Взаємозв’язок релігійної та екологічної проблематики в системі соціальних комунікацій (на матеріалі природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК 316.77:2:502]070.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ (НА МАТЕРІАЛІ ПРИРОДООХОРОННОЇ, РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ І РЕЛІГІЙНОЇ ПРЕСИ)

Спеціальність 27.00.01 - теорія

та історія соціальних комунікацій

ХОМІНСЬКИЙ Сергій Йосипович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Чекмишев Олександр Вікторович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, докторант кафедри соціальних комунікацій

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри міжнародної журналістики;

кандидат філологічних наук, доцент Бєляков Олександр Олександрович, Фундація місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Ю. Панейка, заступник керівника адміністрації

Захист відбудеться 15 червня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова 36/1, Інститут журналістики.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розіслано 14 травня 2009 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34

к. філол. н. Корнєєв В. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ознаки екологічної кризи стають дедалі очевиднішими. За даними соціологічних досліджень, найбільшою загрозою для своєї держави в наступні 10 років українці вважають екологічні катастрофи. Соціологи також вказують на той факт, що найавторитетнішою соціальною інституцією в українському суспільстві є церква. Саме вона впродовж багатьох століть була на сторожі довкілля, тоді як термін „екологія” вперше використано німецьким біологом Ернстом Геккелем лише 1866 року. Природоохоронні мотиви чітко простежувалися у світових релігіях - буддизмі, християнстві та ісламі - ще на етапах їхнього становлення. Найбільші релігійні організації світу - серед них Католицька церква, Російська православна церква, Українська православна церква - включили до своїх соціальних концепцій окремі розділи, в яких необхідність збереження навколишнього природного середовища обґрунтовано з релігійних позицій і внесено до завдань цих організацій. А Патріарх Української православної церкви Київського Патріархату Філарет називає екологічну проблему найсерйознішою проблемою сучасного світу й закликає шукати її розв'язання в духовному відродженні людської особистості. Прикметно, що збереження довкілля не тільки декларується на найвищих церковних рівнях, а й практикується парафіяльними священиками. Прикладом цього може бути природоохоронна діяльність отця Івана Рибарука, настоятеля церкви Різдва Пресвятої Богородиці у відомому селі Криворівня Верховинського району Івано-Франківщини.

Ціла низка організацій поєднують у своїх назвах релігійну та екологічну складові: Альянс релігій і захисту природи, Католицький екологічний форум Європи, Європейська християнська енвайроментальна мережа, Міжнародне соціально-екологічне об'єднання „Відповідальність за створіння”. Свій екологічний напрямок має і Європейська єпископська конференція. Ватикан навіть офіційно надав екологам небесного покровителя - Франциска Ассизького, який є однією з ключових постатей католицизму і, зокрема, відзначився на ниві охорони довкілля. У донесенні перспектив взаємодії екології та релігії і її результатів до громадськості провідна роль належить ЗМК. Бо, як зазначив у своєму посланні з нагоди 42-го Всесвітнього дня ЗМК Папа Римський Бенедикт XVI, „немає такої царини людського пізнання, в якій би медіа не були складовою частиною міжлюдських стосунків, а також суспільних, господарчих, політичних і релігійних процесів”. Оскільки взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики відбувається завдяки комунікації, саме журналістикознавче дослідження цього процесу в системі соціальних комунікацій є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” в межах НДР №06БФ045-01 Інституту журналістики „Дослідження в галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти” (керівник доктор філол. наук, проф. В. В. Різун) у розрізі кафедральної теми кафедри соціальних комунікацій „Моніторинг сучасної наукової газетно-журнальної тематики”.

Мета дослідження. Встановлення фактів (спираючись на результати комплексного аналізу публікацій природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси), які свідчать про взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики, внаслідок чого відбувається поєднання релігії та науки за допомогою ЗМК, що можна розглядати як окреме явище соціальних комунікацій.

Реалізація поставленої мети полягає в тому, щоб по-науковому розв'язати такі завдання:

1) встановити на основі вивчення наукових джерел рівень дослідженості взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики в системі соціальних комунікацій;

2) віднайти та обґрунтувати універсальний термін на позначення явища, що вивчається в дисертації;

3) виявити особливості висвітлення взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики в різних типах видань;

4) визначити спектр тематичного розмаїття екорелігійних публікацій;

5) дослідити обсяги й тональність висвітлення природоохоронних мотивів у різних релігіях;

6) проаналізувати взаємозв'язок релігійної й екологічної проблематики крізь призму експертного опитування.

Об'єкт дослідження. Публікації з висвітлення взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики у природоохоронній, релігієзнавчій і релігійній пресі.

Предмет дослідження. Взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики (на прикладі природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси), як нове явище соціальних комунікацій.

Методи дослідження. Під час виконання дисертаційної роботи автор використовував такі методи наукових досліджень у журналістикознавстві:

- порівняльний аналіз наукової літератури - для встановлення рівня дослідженості обраної теми та для віднайдення й обґрунтування універсального терміну на позначення явища, що вивчається в дисертації;

- типологічний аналіз видань - для обґрунтування добору джерельної бази дослідження та виявлення особливостей висвітлення взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики в різних типах видань;

- класифікація публікацій - для визначення спектру тематичного розмаїття екорелігійних публікацій;

- елементи контент-аналізу - для дослідження обсягів і тональності висвітлення природоохоронних мотивів у різних релігіях;

- експертне опитування - для характеристики сучасного стану і визначення перспектив висвітлення екорелігійної проблематики в ЗМК.

Хронологічні межі дослідження. Взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики, як явище соціальних комунікацій простежено на прикладі природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси 1991-2007 рр. Здобуття Україною Незалежності стало шансом для відродження і становлення духовності, сталого розвитку, журналістських стандартів - тобто умов, за яких можлива реалізація явища, що досліджується у цій дисертації. Хронологічне обмеження роботи 2007-м роком пояснюється тим, що це був останній рік, який міг потрапити в межі даної праці. Водночас, історіографія досліджуваного явища охоплює й значно раніші періоди його становлення.

Емпіричні дослідження виконано на основі суцільної вибірки видань у зазначений хронологічний період.

Теоретико-методологічна база дослідження. Журналістикознавчі дослідження екологічної проблематики в ЗМК (Н. Анісимова, З. Безверха, О. Бєляков, В. Бугрим, Г. Гопко, О. Коновець, А. Костін, Л. Коханова, О. Листопад, Т. Малькова, О. Мелещенко, Д. Олтаржевський), релігійної проблематики в ЗМК (М. Балаклицький, А. Бойко, В. Єленський, О. Канчалаба, С. Кость, І. Крупський, М. Левчук, І. Павлюк, І. Скленар, А. Юраш), філософські (зокрема, релігієзнавчі) дослідження (Е. Бернбаум, Г. Бондаренко, С. Варв'янський, Л. Гребер, А. Ейнштейн, Т. Ірімото, А. Колодний, Б. Лобовик, В. Лубський, А. Толстоухов, Д. Ла Шапель, Т. Ямада, П. Яроцький), а також наукові дослідження в царині соціальних комунікацій та методології журналістикознавства (В. Владимиров, Л. Губерський, В. Іванов, Є. Камінський, А. Москаленко, Г. Почепцов, В. Різун, К. Серажим, Т. Скотникова, О. Холод, О. Чекмишев, Б. Черняков, В. Шкляр).

Джерельна база дослідження. Для дослідження було обрано такі видання: часопис Київського еколого-культурного центру „Гуманитарный экологический журнал”, фаховий релігієзнавчий часопис „Людина і світ”, журнал Української православної церкви Київського Патріархату „Православний вісник”, газета Української православної церкви „Церковна православна газета”, двотижневик (тижневик) католицьких парафій України „Парафіяльна газета”, часопис Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів „Євангельська нива”, газета Духовного управління мусульман України „Минарет”.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на рівні дисертаційної роботи аналізуються історичний, типолого-тематичний та експертний аспекти взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики, як явища соціальних комунікацій. Відповідно наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- досліджено з журналістикознавчих позицій історію становлення природоохоронних мотивів у світових та інших релігіях, що згодом розвинулися у співпрацю релігійних та екологічних структур;

- доведено на прикладі здійсненої вибірки публікацій природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики;

- структуровано спектр тематичного розмаїття взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики на прикладі природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси;

- досліджено обсяги і тональність висвітлення природоохоронних мотивів у різних релігіях;

- визначено, зокрема методом експертного опитування, проблеми взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики у ЗМК, а також окреслено шляхи розв'язання їх;

- висунуто наукову гіпотезу щодо взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики, як нового явища соціальних комунікацій.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання та подальшої розробки журналістикознавцями і журналістами-практиками. Спираючись на ці результати, можна вносити відповідні корективи у викладання курсів з релігієзнавства та екології студентам-журналістам, поглиблювати журналістикознавчі розвідки взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики, як явища соціальних комунікацій. Вони також можуть бути корисними для журналістів, які беруться висвітлювати взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики у ЗМК.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення дослідження, виконано дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: „Діалог православ'я та ісламу: роль релігії у сучасному житті” (Київ, 2007), „Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору” (Тернопіль, 2007), „Журналістыка - 2007: надзенныя праблемы. Перспектывы” (Мінськ, 2007), „Регіональні ЗМІ України: історія, стан та перспективи розвитку” (Луганськ, 2008), „Журналістика - 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти” (Київ, 2008), „Актуальні проблеми регіональної журналістики в Україні” (Кам'янець-Подільський, 2008).

Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено у дев'яти наукових публікаціях, сім із яких - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, одна - у збірнику наукових праць, одна - у матеріалах конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (638 позицій) та додатків. Основний текст викладено на 183 сторінках, загальний обсяг дисертації - 315 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми, показано зв'язок роботи з науковими програмами, сформульвано основну мету та завдання, подано об'єкт, предмет і методи дослідження, визначено хронологічні межі, описано теоретико-методологічну та джерельну бази дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, описано особистий внесок дисертанта, наведено відомості про апробацію положень розвідки та публікації, подано структуру й обсяг дисертації.

Перший розділ - „Українська та зарубіжна наукова думка про взаємозв'язок релігії й екології з точки зору взаємодії віри та науки” складається з двох підрозділів. У розділі ґрунтовно оглянуто наукову літературу з обраної для дослідження теми, подано теоретико-методологічні засади роботи.

У підрозділі 1.1 „Дослідження екологічної й релігійної тематики в публікаціях вітчизняних періодичних видань науковцями України” оглянуто вітчизняні наукові праці з обраної для дослідження теми. Висвітлення взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики у пресі досліджується в одній з наукових статей О. Бєлякова („Вплив релігії на формування екологічної свідомості”, 2004; побіжно він торкається цієї теми в низці інших своїх праць) та магістерській роботі автора дисертації. Проте журналістикознавчих досліджень висвітлення природоохоронної проблематики на сторінках релігієзнавчої та релігійної преси немає узагалі. Якщо говорити про огляд наукової літератури в ширшому контексті, то екологічна проблематика в ЗМК досліджується у працях О. Бєлякова, Д. Олтаржевського, О. Коновця, З. Безверхої, Г. Гопко, О. Мелещенка, В. Бугрима, О. Листопада, Т. Малькової. На ниві вивчення релігійної преси та релігійної проблематики загалом (а не тільки у взаємозв'язку з природоохоронною проблематикою) працюють А. Бойко, А. Юраш, В. Єленський, М. Балаклицький, М. Левчук, О. Канчалаба, С. Кость, І. Крупський, І. Скленар, І. Павлюк. Можемо говорити про достатньо динамічний процес вивчення українськими журналістикознавцями окремо екологічної і окремо релігійної проблематик в ЗМК. Водночас, ще не набули поширення дослідження взаємозв'язку цих двох проблематик у системі соціальних комунікацій. Хоча актуальність проблем довкілля та можливості церкви у розв'язанні їх (завдяки об'єднувальним основам комунікації та залученню до цього процесу ЗМК) роблять цю тему потенційно цікавою для українських журналістикознавців.

Не бракує й суто філософських - зокрема, релігієзнавчих - досліджень, у деяких із них згадано проблеми довкілля (праці А. Колодного, П. Яроцького, Б. Лобовика, В. Лубського, Г. Бондаренко, А. Толстоухова, С. Варв'янського). Проте, варто відзначити, що екофілософські та, особливо, екорелігійні дослідження в Україні ще не достатньо розвинуті.

У підрозділі 1.2 „Екологічна й релігійна тематика в рецепції зарубіжних учених” проаналізовано закордонний науковий досвід у вивченні обраної для дослідження теми. Зокрема, розглянуто праці Л. Коханової, Н. Анісимової, А. Костіна, А. Ейнштейна, Л. Гребер, Е. Бернбаума, Д. Ла Шапель, Т. Ірімото, Т. Ямади, С. Роузен, Д. Кінслі, Папи Римського Івана Павла ІІ та ін. Закордонний досвід у вивченні взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики є досить строкатим. Скажімо, в Російській Федерації ситуація схожа на ту, що є в Україні. Вона визначається радянським минулим, однією з характеристик якого були домінування та пропаганда на державному рівні атеїстичного світогляду з його вивищуванням над світоглядом релігійним. Тоді ідею необхідності збереження довкілля не прийнято було обґрунтовувати релігійними аргументами, що, безперечно, має свій вплив на стан справ у цій царині і на сучасному етапі. У розвинутих країнах без тоталітарного минулого розвиток екорелігійної думки, висвітлення її в ЗМК та дослідження цього процесу з журналістикознавчих позицій є поступальнішими.

У другому розділі - „Публікації природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси з висвітлення взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики”, який складається з трьох підрозділів, зібрано фактаж - 246 публікацій із різних типів видань, у яких простежується взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики. Проаналізовано з кількісно-якісних позицій висвітлення екорелігійних питань у кожному з обраних для дослідження видань.

У підрозділі 2.1 „Взаємозв'язок релігійної й екологічної проблематики у природоохоронній пресі” подано фактаж на матеріалі часопису Київського еколого-культурного центру „Гуманитарный экологический журнал”. Всього представлено 83 публікації. На сторінках журналу матеріали з висвітлення взаємоз'язку релігійної й екологічної проблематики зазвичай публікуються під рубрикою „Екологічна теологія”. Попри наше схвальне ставлення до спроб запровадити спеціальну рубрику, її назва не видається нам вдалою. „Теологія” - термін із досить вузьким значенням і не може поширюватися на всі екорелігійні питання. Особливістю „Гуманитарного экологического журнала” у висвітленні взаємоз'язку релігійної й екологічної проблематики є також наявність значної частки на його сторінках матеріалів закордонних авторів. релігія екологія преса природоохоронний

У підрозділі 2.2 „Релігієзнавча преса про взаємозв'язок релігійної й екологічної проблематики” подано фактаж на матеріалі фахового релігієзнавчого часопису „Людина і світ”. На сторінках видання представлено 49 публікацій із висвітлення взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики. Особливістю матеріалів цього видання є гармонійне поєднання серйозних наукових підходів із простотою та зрозумілістю викладу. Зокрема, це стосується здебільшого вдалих, на нашу думку, заголовків до публікацій. Щоправда, нині журнал „Людина і світ” - це вже історія. Переживши економічні негаразди 90-х років минулого століття, він припинив виходити у світ наприкінці 2004-го року.

У підрозділі 2.3 „Релігійна думка щодо охорони природи (на прикладі церковної преси)” подано фактаж на матеріалі центральних офіційних видань найбільших релігійних організацій України.

У пункті 2.3.1 „Екофільні ідеї Української православної церкви Київського Патріархату (на прикладі журналу „Православний вісник”)” проаналізовано чотири екорелігійні публікації з цього часопису. Насамперед варто відзначити екорелігійну складову доповіді Патріарха Української православної церкви Київського Патріархату Філарета на ювілейному Помісному соборі. Попри такі декларації, висвітлення екорелігійної проблематики у „Православному віснику” - авторитетному виданні з великою історією - ще не сягає продуктивного рівня.

У пункті 2.3.2 „Природоохоронні ініціативи Української православної церкви (на прикладі „Церковної православної газети”)” розглянуто 24 екорелігійні публікації. Попри чималу їхню кількість, це, в основному, достатньо випадкові публікації. Екорелігійна проблематика на шпальтах видання ще не посідає того місця, яке вона займає в „Основах соціальної концепції Української православної церкви” (так само як і в „Основах соціальної концепції Російської православної церкви”), які містять розділ „Церква та проблеми екології”.

У пункті 2.3.3 „Католицька церква і захист довкілля (на прикладі „Парафіяльної газети”)” досліджено 25 публікацій. Насамперед варто сказати про всебічне висвітлення роботи міжнародної наукової конференції „Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи”, що відбулася 14-17 червня 2007 року в Ужгородській богословській академії імені блаженного священномученика Теодора Ромжі. Тоді „Парафіяльна газета” вмістила цілу добірку матеріалів „Церква про екологію”.

У пункті 2.3.4 „Ініціативи щодо захисту довкілля Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів (на прикладі журналу „Євангельська нива”)” проаналізовано 60 публікацій. Серед інших, привертає увагу і приклад взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики зі знаком „мінус”, який помітно суперечить ідеології сталого розвитку: „Безглуздо намагатися врятувати нашу планету, неможливо, як сподіваються багато хто, повернути назад згубний вплив людини на природу і залишити прийдешнім поколінням землю чисту і затишну. Нам, віруючим і дітям Божим, не треба триматися за все земне, а більше часу і сили витрачати на те, щоб пояснювати іншим, як їм уникнути суду, що гряде, як підготуватися до вічного життя з Богом на новій планеті”.

У пункті 2.3.5 „Екологічна складова в діяльності Духовного управління мусульман України (на прикладі газети „Минарет”)” йдеться тільки про одну публікацію цього видання. Натомість, автором подано власні рекомендації щодо активізації висвітлення на шпальтах „Минарета” екорелігійної проблематики. Спираючись на досвід вивчення природоохоронної і релігієзнавчої преси, виділено шість тематичних блоків, із яких автори мусульманського видання можуть брати ідеї для своїх публікацій щодо взаємозв'язку ісламу та екології.

Третій розділ має назву „Особливості взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики в системі соціальних комунікацій”, складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Тематичне розмаїття публікацій преси з висвітлення взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики” вивчається тематика публікацій із висвітлення взаємозв'язку релігії та екології в усіх обраних для дослідження виданнях. Складено зведений спектр тематичного розмаїття 246-и публікацій, який охоплює 59 тематичних блоків. Спектр цього тематичного розмаїття також розглянуто у розрізі кожного видання: зазначено кількість публікацій з висвітлення взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики у цьому виданні, кількість представлених тематичних блоків, а також кількість представлених „ексклюзивних” тематичних блоків (тобто, таких, що є тільки у цьому виданні).

З-поміж виділених тематичних блоків такі: історія, обґрунтування й окреслення перспектив співпраці релігійних і природоохоронних організацій; ідея бережливого ставлення до навколишнього природного середовища у священних книгах; порівняльна характеристика екофільних ідей у різних релігіях; екологічна проблематика з вуст очільників релігійних організацій; легендарні постаті сучасного екорелігійного руху; специфіка охорони тварин і рослин з особливим сакральним статусом; тваринні й рослинні алегорії у релігіях; міжрелігійні конфлікти та дискусії на ниві захисту довкілля; релігійна інтерпретація культового для природоохоронців зеленого кольору; взаємозв'язок релігійної й екологічної проблематики в матеріалах для дітей; екорелігійні конференції, семінари. Зазначимо, що поміж тематичних блоків є досить несподівані: тварини як масовокомунікаційна аудиторія релігійних проповідників; роль сакральної архітектури в охороні рідкісних видів тварин; взаємозв'язок релігії і природи в еротичних культах. Треба визнати навіть існування взаємозв'язку релігійної й екологічної проблематики зі знаком „мінус”.

У підрозділі 3.2 „Обсяги й тональність висвітлення природоохоронних мотивів у різних релігіях” на прикладі „Гуманитарного экологического журнала” та часопису „Людина і світ” досліджено загальні обсяги висвітлення взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики, а також обсяги і тональність висвітлення природоохоронних мотивів у різних релігіях.

У підрозділі 3.3 „Взаємозв'язок релігійної й екологічної проблематики крізь призму експертного опитування” виявлено глибинні тенденції розвитку обраного для дослідження явища за допомогою експертного опитування 20-и авторитетних осіб. Серед цих експертів: автори найпомітніших екорелігійних публікацій в аналізованих виданнях: (Олег Листопад, Галина Бондаренко, Анатолій Подобайло), головні редактори аналізованих видань (Володимир Борейко, Олексій Браславець, Михайло Козубовський), керівники природоохоронних організацій (Тамара Малькова, Сергій Шапаренко, Борис Васильківський), журналістикознавці (Олександр Бєляков, Дмитро Олтаржевський, Ганна Гопко), священик-природоохоронець Іван Рибарук, богослов Дмитро Степовик, соціолог Олександр Стегній, публіцист Вадим Скуратівський.

Частину одержаних результатів дослідження подано в 16-и таблицях і проілюстровано однією схемою. У додатках також вміщено пропозиції щодо шляхів удосконалення діяльності в царині висвітлення взаємозв'язку релігії та екології (спираючись на одержані результати).

ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз публікацій природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси з метою встановлення фактів, що свідчать про взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики, внаслідок якого відбувається поєднання релігії та науки за допомогою ЗМК, що може розглядатися як окреме явище соціальних комунікацій дав змогу зробити такі висновки:

1. У вітчизняному журналістикознавстві досить динамічно розвиваються дослідження як екологічної, так і релігійної проблематик у ЗМК. Натомість не вивчений на комплексному рівні взаємозв'язок цих проблематик у системі соціальних комунікацій.

2. Редакція „Гуманитарного экологического журнала” на позначення явища, що вивчається в запропонованій дисертації, послуговується терміном „екологічна теологія” (саме так називається й одна з рубрик часопису). Нами доведено, що такий термін не в усіх випадках є досить точним (про „теологію” у повному значенні цього слова можна вести мову тільки щодо монотеїстичних релігій - юдаїзму, християнства та ісламу - тоді як природоохоронні мотиви властиві багатьом іншим релігіям, що очевидно, зокрема, й з огляду на публікації „Гуманитарного экологического журнала”). Більш універсальним і точним терміном є „взаємозв'язок релігії й екології” (а також похідні від нього „взаємозв'язок релігійної й екологічної проблематики”, „екорелігійна проблематика”, „екорелігійні публікації”), що його запропоновано й обґрунтовано у цій роботі.

3. У кожному з обраних для дослідження видань вдалося знайти публікації (загалом таких публікацій 246: з них 83 у природоохоронній пресі, 49 у релігієзнавчій, 114 у релігійній), у яких має місце висвітлення взаємодії релігії та екології, а також точок дотику релігійного світу зі світом природи. Якщо порівнювати ці три типи видань, то найменш структурованим висвітлення екорелігійної проблематики є саме в релігійній пресі - попри те, що захист довкілля задекларовано у програмних документах релігійних організацій, які ця преса презентує.

4. Складений спектр тематичного розмаїття публікацій преси з висвітлення взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики містить 59 тематичних блоків. Водночас варто зазначити, що чимала широта дослідженого спектру не вказує на досягнення вершини тематичного розмаїття публікацій із висвітлення взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики. Тож журналістам можна і треба знаходити нові й нові екорелігійні грані.

5. Шляхом дослідження загальних обсягів висвітлення взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематик у „Гуманитарном экологическом журнале” і часописі „Людина і світ”, дисертантом одержано такі результати: досліджені випуски „Гуманитарного экологического журнала” містять 132 13/16 сторінки висвітлення взаємодії екології та релігії, що складає 13,2% від їхнього сукупного загального обсягу (1008 сторінок); досліджені випуски часопису „Людина і світ” містять 52 1/16 сторінки висвітлення взаємодії екології та релігії, що складає 1,39% від їхнього сукупного загального обсягу (3744 сторінки). На прикладі цих двох видань також досліджено обсяги і тональність висвітлення природоохоронних мотивів у різних релігіях. Протягом аналізованого періоду “Гуманитарный экологический журнал” висвітлював взаємозв'язок екології з 27-ма релігіями, філософсько-етичними вченнями та екорелігійними альянсами. Натомість журнал “Людина і світ” протягом аналізованого періоду висвітлював взаємозв'язок екології з 15-ма релігіями, філософсько-етичними вченнями та екорелігійними альянсами. В обох випадках незаперечними лідерами за обсягами висвітлення в них природоохоронних мотивів є християнство та язичницькі релігії. В “Гуманитарном экологическом журнале” також активно висвітлюються в контексті взаємозв'язку з екологією джайнізм, буддизм, іслам, юдаїзм, індуїзм, маздеїзм, даосизм. У журналі “Людина і світ” - юдаїзм, івановство, конфуціанство, буддизм, індуїзм, релігія мудан.

6. Аби краще зрозуміти роль ЗМК у процесі співпраці релігійних і природоохоронних організацій та в донесенні результатів цієї співпраці до громадськості, автором дисертаційної роботи було проведено експертне опитування.

Більшість експертів не сумнівається, що взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики справді вартий уваги ЗМК, адже є прекрасним ґрунтом для самобутніх журналістських матеріалів.

Водночас, експерти наголошують на низці проблем у цій сфері:

- брак кваліфікованих авторів, які б достатньо добре орієнтувалися як у релігієзнавстві - так і в охороні довкілля;

- фінансова непривабливість таких публікацій (скажімо, порівняно з політичними, економічними чи спортивними замовними матеріалами);

- комерціалізація і політизація церкви, якій тепер не до захисту довкілля (натомість, інша частина експертів те саме говорить про природоохоронні організації - тож маємо справу зі, значною мірою, викривленими уявленнями потенційних партнерів одне про одного);

- „масовізація” ЗМК та їхньої аудиторії - звідсіля їхнє небажання думати про взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики (водночас, заслуговує на увагу альтернативна думка щодо необхідності підлаштовувати висвітлення цієї проблематики саме під потреби масової аудиторії);

- світоглядні суперечності віруючих й екологістів.

Комплексний аналіз публікацій природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси сприяв встановленню фактів, що свідчать про взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики, внаслідок якого відбувається поєднання релігії та науки за допомогою ЗМК, що може розглядатися як окреме явище соціальних комунікацій. Особливістю цього явища є те, що воно відбувається на перетині трьох, багато в чому дуже різних царин: релігія (віра) і екологія (наука) завдяки мас-медіа утворюють взаємопов'язану проблематику. Ця проблематика може бути як постфактумною (коли висвітлюються приклади співпраці релігійних і природоохоронних організацій), так і спонукальною (коли висловлені в публікації екорелігійні ідеї знаходять свій розвиток у конкретній взаємодії релігії і науки).

Наше припущення щодо можливості (і можливості саме в системі соціальних комунікацій) взаємозв'язку релігії й екології, попри всі (світоглядні, методологічні тощо) відмінності між ними, підтвердилося. Ця гіпотеза гармонійно вписується у висловлене В. Різуном розуміння комунікації як об'єднувального процесу. У нашому випадку йдеться про зумовлений складною екологічною ситуацією об'єднувальний процес між релігією та екологією. В його основі лежить спільне розуміння необхідності охорони навколишнього природного середовища. Відбувається він із використанням ЗМК (природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси). А результатом є конкретні дії щодо розв'язання проблем довкілля.

Деякі напрямки дослідження, дотичні до взаємозв'язку релігійної й екологічної пробематики в системі соціальних комунікацій, лишаються перспективними, оскільки не належали до завдань цієї роботи. Насамперед, може йтися про комплексне дослідження цього явища на прикладі зарубіжної преси та подальше порівняння одержаних результатів із вітчизняним досвідом, викладеним, зокрема, у цій дисертації. Також варто наголосити, що хронологічні межі дослідження об'єктивно віддаляються, тоді як актуальність вивченої теми не втрачає ваги. Тож із розвитком дослідженого нами явища та появою нових фактів, повернення журналістикознаців до цієї теми видається цілком можливим.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Хомінський С. Й. Огляд вітчизняної наукової літератури з екологічної проблематики в засобах масової комунікації / Хомінський С. Й. // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2007. - Т. 28. - С. 58-62.

Хомінський С. Й. Синтез релігії та екології в публікаціях „Парафіяльної газети” - двотижневика католицьких громад України / С. Й. Хомінський // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (філологічні науки). - Луганськ, 2008. - № 3 (142). - Ч. І. - С. 131-145.

Хомінський С. Й. Синтез релігії та екології у публікаціях „Гуманитарного экологического журнала” / С. Хомінський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сер. : Журналістика. - К., 2008. - Вип. 16. - С. 28-32.

Хомінський С. Й. Екорелігійні публікації на сторінках преси: пропозиції щодо вдосконалення / Хомінський С. Й. // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський, 2008. - Вип. 17. - С. 62-66.

Хомінський С. Й. Тематичне розмаїття публікацій преси з висвітлення синтезу релігії та екології / С. Й. Хомінський // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2008. - Т. 30. - С. 131-135.

Хомінський С. Й. Природоохоронна проблематика на сторінках фахового релігієзнавчого журналу „Людина і світ” / С. Й. Хомінський // Інформаційне суспільство. - К., 2008. - Вип. 7. - С. 41-44.

Хомінський С. Й. Висвітлення у публікаціях преси синтезу екології та джайнізму / С. Й. Хомінський // Діалог. Медіа-студії : зб. наук. пр. / за заг. ред. О. В. Александрова. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 32-40.

Хомінський С. Й. Висвітлення синтезу екології та ісламу на сторінках преси / Сергій Хомінський // Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору : зб. наук. пр. / Національний університет „Києво-Могилянська академія”, Галицький інститут імені В'ячеслава Чорновола. - Тернопіль ; Львів : ЛА „Піраміда”, 2008. - Т. 1. - С. 271-275.

Хоминский С. И. Освещение синтеза экологии и православия в публикациях прессы / Сергей Хоминский // Журналістыка - 2007: надзенныя праблемы. Перспектывы. Матэрыялы 9-й Міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі / рэдкал. : С. В. Дубовік (адк. рэд.) і інш. - Мінск, 2007. - Вып. 9. - С. 52-53.

АНОТАЦІЯ

Хомінський С. Й. Взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики в системі соціальних комунікацій (на матеріалі природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси). - Рукопис.

Дисертацію подано на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К., 2009.

Здійснено комплексне дослідження взаємозв'язку релігійної та екологічної проблематики в системі соціальних комунікацій на матеріалі природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси. Вдалося встановити та всебічно проаналізувати факти, що свідчать про взаємозв'язок релігійної та екологічної проблематики, внаслідок якого відбувається поєднання релігії та науки за допомогою ЗМК, що може розглядатися як окреме явище соціальних комунікацій. Особливістю цього явища є те, що воно відбувається на перетині трьох, багато в чому дуже різних царин: релігія (віра) і екологія (наука) завдяки мас-медіа утворюють взаємопов'язану проблематику.

Ключові слова: соціальні комунікації, релігія, релігієзнавство, екологія, навколишнє природне середовище, преса, взаємозв'язок, проблематика, журналістика, журналістикознавство, контент-аналіз, експертне опитування.

АННОТАЦИЯ

Хоминский С. И. Взаимосвязь религиозной и экологической проблематики в системе социальных коммуникаций (на материале природоохранной, религиоведческой и религиозной прессы). - Рукопись.

Диссертация представлена на соискание научной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.01 - теория и история социальных коммуникаций. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко - К., 2009.

Осуществлено комплексное исследование взаимосвязи религиозной и экологической проблематики в системе социальных коммуникаций на материале природоохранной, религиоведческой и религиозной прессы. Удалось определить и всесторонне проанализировать факты, свидетельствующие о взаимосвязи религиозной и экологической проблематики, в результате которой происходит соединение религии и науки при помощи СМК, что может рассматриваться как отдельное явление социальных коммуникаций. Особенность этого явления состоит в том, что оно существует на пересечении трех довольно-таки разных сфер: религия (вера) и экология (наука) благодаря масс-медиа создают взаимосвязанную проблематику.

Исследована историография избранной темы. Собран фактаж, состоящий из 246-и публикаций прессы, в которых просматривается взаимосвязь религиозной и экологической проблематики. Составлен спектр тематического разнообразия таких публикаций, состоящий из 59-и тематических блоков. Определены объемы и изучена тональность освещения природоохранных мотивов в разных религиях. Для лучшего понимания роли СМК в процессе сотрудничества религиозных и природоохранных организаций, а также в донесении результатов этого сотрудничества к общественности, проведен экспертный опрос. Представленны рекомендации относительно качественного улучшения освещения взаимосвязи религиозной и экологической проблематики в СМК.

Найден и обоснован универсальный термин для обозначения явления, изучаемого в диссертации. В первую очередь доказано, что термин „экологическая теология” (который, в частности, используется редакцией „Гуманитарного экологического журнала”) не во всех случаях является достаточно точным. Более универсальным и точным термином является „взаимосвязь религии и экологии” (а также производные от него „взаимосвязь религиозной и экологической проблематики”, „экорелигиозная проблематика”, „экорелигиозные публикации”), который предложен и обоснован в этой диссертации.

Наше предположение относительно возможности (и возможности именно в системе социальных коммуникаций) взаимосвязи религии и экологии, вопреки всем (мировоззренческим, методологическим и т. д.) отличиям между ними, нашло подтверждение. Эта гипотеза гармонично вписывается в высказанное Владимиром Ризуном понимание коммуникации как объединительного процесса. В нашем случае речь идет об обусловленном сложной экологической ситуацией объединительном процессе между религией и экологией. В его основе лежит совместное понимание необходимости охраны окружающей среды. Происходит он с использованием СМК (природоохранной, религиоведческой и религиозной прессы). А результатом являются конкретные действия относительно решения проблем окружающей среды.

Ключевые слова: социальные коммуникаци, религия, религиоведение, экология, окружающая среда, пресса, взаимосвязь, проблематика, журналистика, журналистиковедение, контент-анализ, экспертный опрос.

ANNOTATION

Khominskyy S. Y. Interconnections of religious and environmental problems in social communication systems (based on the materials of environmental, theological and religious press). - Manuscript.

Dissertation for the Degree of the Candidate of Social Communications in the Field 27.00.01. - Theory and History of Social Communications. - Institute of Journalism at Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2009.

This is a complex study of interconnections of religious and environmental problems in social communication systems, which is based on materials of environmental, theological and religious press. The author has discovered and comprehensively analyzed the facts about interrelation of religious and environmental problems in social communication systems, which brings together religion and science with the help of the mass media. We can review this process as a separate phenomenon of social communications. This phenomenon is characterized by intercrossing of three completely different spheres: religion (believes) and ecology (science) produces the interrelated range of problem with a support of the mass-media.

Key words: social communications, religion, religious studies, ecology, environment, press, interconnection, problems, journalism, journalism studies, content analysis, expert survey.

Размещено на Allbest.ru