Журналістська етика: проблеми і концепції

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут журналістики

Спеціальність 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій

УДК 070.1:321.7 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

ЖУРНАЛІСТСЬКА ЕТИКА: ПРОБЛЕМИ І КОНЦЕПЦІЇ (СВІТОВИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД)

Ширченко Ярослава

Іванівна

Київ-2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор Приступенко Тетяна Олегівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, завідувач кафедри періодичної преси Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри міжнародної журналістики кандидат філологічних наук, Дуцик Діана Ростиславівна, старший викладач Національного університету “Києво-Могилянської академії”, Могилянської школи журналістики

Захист відбудеться “12” січня 2009 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені

М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “12” грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент Корнєєв В. М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Демократичне суспільство відрізняється від тоталітарного своєю розмаїтістю: в ньому багато позицій, поглядів і думок. Ця розмаїтість позначається, насамперед, на ЗМІ, оскільки інформаційний простір - це та сфера, де постійно відбувається боротьба ідей.

При переході від радянської моделі до нових принципів фінансування у ЗМІ гостро проявилися принципово нові для українських органів інформації форми економічної залежності від рекламодавців, спонсорів і особливо власників. Ситуація ускладнюється тим, що у базовому для вітчизняних ЗМІ Законі України “Про інформацію” не визначено статусу власника ЗМІ. Монополізація та концентрація засобів масової інформації зосереджені в руках фінансово-промислових груп і здійснюється бурхливо. Це дуже помітно на рівні видань та телеканалів із потенціалом національного розповсюдження.

У результаті таких процесів спостерігається злиття позицій українських ЗМІ з груповими інтересами різних політичних і економічних структур, що посилює конфронтаційну й маніпулятивну роль, яку преса, радіо і телебачення відіграють у суспільстві. Таким чином, в умовах постійних передвиборних компаній домінантою діяльності ЗМІ, як і в часи існування радянської моделі, стає не інформаційна, а пропагандистська функція. У цій ситуації ЗМІ не реалізують одного з найважливіших завдань - сприяти узгодженню різних соціальних інтересів та консолідації суспільства. Все яскравіше проявляються дистанційність ЗМІ від інтересів значних груп населення країни, відчуження від суспільства, порушення норм журналістської етики.

Актуальність досліджуваної теми зумовлена тим, що журналістська етика в Україні донині не була об'єктом спеціального комплексного дослідження. Свобода слова дає змогу журналістам не тільки відтворювати події навколишнього життя, але й розширювати межі для спілкування і критики. Завдяки відсутності цензури журналіст може вільно висловлювати ті думки, позиційність яких спрямована на “відкритість шляху” в сучасному суспільстві. Проблема журналістської етики є однією з найважливіших у сфері наукових знань про журналістику як у теоретичному, так і в практичному плані. Актуальність порушення проблеми щодо відсутності чи наявності професійної етики нині досить відчутна й етичні вимоги слід не довільно розуміти, а осмислено, оскільки моральна свідомість журналіста визначає його практичну діяльність.

Проблеми журналістських кадрів визначаються не тільки кількісною потребою в журналістах, але й якісними характеристиками. Зниження рівня професіоналізму журналістів зумовлено численними факторами. Це і приплив значної кількості непрофесіоналів на початку 90-х років, коли українські ЗМІ переживали період стрімкого зростання кількості нових видань, приватних теле- й радіокомпаній, і зниження рівня редакційних вимог у зв'язку із загальним “пожовтінням” преси.

Нині молоді журналісти, які приходять у редакції, більш розкуті й мають свободу слова. Проте багато хто із них не схильний до серйозної аналітичної роботи, неохоче береться за важку, що потребує копіткої праці, тему, прагне сенсаційності на шкоду точності фактів, яскравості вираження навіть за рахунок скандальності. Крім того, іноді чітко простежується елемент замовлення з боку тих чи інших сил, тут помітна і така риса непрофесіоналізму, як примітивне, стереотипне розуміння запитів аудиторії. Сьогодні українських журналістів характеризує деяке зниження морально-етичного рівня, що виявляється безпосередньо в змісті матеріалів, способі одержання інформації, у відносинах із джерелами одержаних відомостей, з об'єктами журналістських матеріалів і навіть в етиці та моралі. Не рідкість для багатьох українських ЗМІ є порушення законодавчих норм, що свідчить про недостатню юридичну грамотність редакційних працівників.

В умовах інформаційної революції поглибленого аналізу потребує проблема свободи розповсюдження інформації й відповідальності журналіста і журналістики у цілому перед суспільством. Саме ці два поняття нині стають ключовими для вивчення “проблеми інформаційної діяльності в її діалектично суперечливій єдності з проблемою контролю” у різних формах - від правового регулювання впливу із боку суспільної думки до формування стійких морально-етичних регуляторів за допомогою корпоративного саморегулювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження має безпосередній зв'язок із темою кафедри періодичної преси “Інформаційна модель сучасних періодичних видань в Україні”, що відповідає науково-дослідній темі Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (реєстраційний № 01 БФ-045-01).

Мета і завдання дослідження. Узагальнити досвід становлення розвитку журналістської етики в державах, які перебувають на різних етапах розвитку демократії, зокрема в Україні. З'ясувати сутність проблем журналістської етики в Україні у ЗМІ на сучасному етапі, а також виявлення суперечностей концепцій журналістської етики. Цією метою продиктовані завдання дослідження:

- проаналізувати варіанти визначень поняття журналістської етики українськими та зарубіжними дослідниками в межах існуючих теоретичних підходів;

- розглянути понять етики і моралі;

- проаналізувати журналістську етику як систему принципів професійної моралі представників ЗМІ;

- розглянути і виявити розбіжності у головних концепціях журналістської етики;

- визначити сучасні проблеми професійної журналістської етики вітчизняних періодичних видань, телебачення та радіомовлення;

- проаналізувати рефлексію розмовної мови, а саме жаргонізми у вітчизняній тележурналістиці;

- визначити орієнтації та переваги глядацької аудиторії віком 7-17 років щодо зображення насильства на екрані;

- проаналізувати ставлення глядацької аудиторії віком 7-17 років до насильства на екрані, причин і наслідків контакту з екранним насильством;

- дослідити зарубіжну правову проблематику журналістської етики;

- розглянути кодекс професійної етики українського журналіста як основу правової діяльності мас-медіа і провести порівняльний аналіз кодексів журналістської етики демократичних держав світу.

Об'єкт наукової роботи - журналістська етика у вітчизняному та світовому вимірах.

Предмет дисертаційного дослідження - проблеми і концепції журналістської етики.

У роботі використано такі методи дослідження, як компаративний, ретроспективний, історико-порівняльний, соціологічний, контент-аналіз, структурно-функціональний, емпіричний, інституційний, методи застосування аналогій. Теоретичну і методологічну основу дисертації становлять Закони України “Про інформацію”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агентства”, “Про державну таємницю”, “Про рекламу”, “Про захист суспільної моралі”, а також інші вітчизняні та міжнародні законодавчі акти і документи.

Новизна наукової роботи значною мірою зумовлена характером розробки теми, яка пов'язана з аналізом проблеми розуміння журналістської етики. Вперше з'ясовано ступінь популярності екранної продукції, що містить сцени насильства, у глядацької аудиторії віком 7-17 років, а також визначено, яка екранна продукція різних країн, жанрів і тем асоціюється у визначеної аудиторії з екранним насильством. Запропоновано такі нові теоретичні положення й висновки:

- науково обґрунтовано нове, власне поняття “журналістської позиції”;

- виявлено розбіжності у головних концепціях журналістської етики;

- доведено, що журналістська етика має психологічну основу, визначено рольову функцію журналістської етики, а також її вплив на ідеологію нації;

- визначено сутність етичних засад діяльності ЗМІ в Україні та можливості реалізації світових надбань;

- з'ясовано, що ефективним інструментом журналістської етики є система самореґулювання ЗМІ;

- виявлено основні порушення журналістської етики під час проведення виборчої кампанії;

- виявлено основні порушення журналістської етики в друкованих та аудіо-візуальних ЗМІ;

- визначено мовленнєві проблеми у телевізійному просторі України;

- уведено великий масив фактологічного матеріалу з практики реґулювання журналістської етики зарубіжних країн, уперше проаналізовано дійовий механізм журналістської етики японських журналістів.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що воно сприяє вивченню актуальних проблем журналістської етики. Результати роботи доповнюють здобутки науковців у цій галузі. Їх можна використовувати в таких науках, як журналістикознавство, політологія, соціологія, філологія та психологія.

Практичне значення результатів дослідження має сприяти підвищенню професійних стандартів журналістської діяльності, встановленню норм журналістської етики в національному законодавстві. Представлений у роботі фактичний матеріал, основні теоретичні положення, відповідні висновки й рекомендації можуть бути використані при розробці спеціальних і нормативних курсів лекцій із журналістської етики, інформаційного законодавства, теорії журналістики. Деякі положення й висновки цього дослідження дисертантка використовувала в практичній роботі, зокрема при написанні журналістських матеріалів на телерадіокомпанії “Київ”.

Особистий внесок. Дисертаційне дослідження, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення дисертації, дисертантка виконала самостійно. У дослідженні автор використала власні наукові статті, матеріали та публікації як у пресі, так і на телебаченні ( 2001-2008 рр.).

Апробація результатів дослідження. Рукопис дисертації, основні положення й результати обговорено на кафедрі періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріали дисертаційної роботи та практичні результати дослідження оприлюднено на трьох міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема “Журналістика 2003”, “Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів” (Київ, 2004, 27-28 травня) та науковій конференції, присвяченій 135-річчю від дня народження О. Кисілевської (Тернопіль, 2004, 6-7 травня).

Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено у п'яти наукових публікаціях, три з яких - статті у фахових збірниках, дві - тези міжнародних конференцій.

Структура роботи. Структура дослідження зумовлена логікою дослідницької концепції: дисертація складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел (210 найменувань), 19 додатків. Загальний обсяг - 229 сторінок. Автором було перекладено документи, нормативні акти, кодекси журналістської етики з японської та англійської мов.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі до дисертації обґрунтовано вибір теми, її актуальність та особливості, визначено наукову новизну роботи, мету та зумовлені нею завдання, з'ясовано рівень наукової розробки теми, дано характеристику джерельної бази, викладено погляд автора на можливість практичного застосування положень дисертаційного дослідження.

У першому розділі „Журналістська етика: історіографія питання” окреслено основні етапи розвитку журналістської етики, наведено загальну характеристику джерел досліджуваної проблеми. Становлення професійної етики журналіста відбувається під безпосереднім посиленням впливу засобів масової інформації на життя суспільства. Під час дослідження використано низку праць, які розкривають деякі аспекти журналістської етики.

У першому підрозділі “Огляд досліджень у галузі журналістської етики” подано огляд літератури за темою дисертації, розкрито головні тенденції розвитку наукової думки щодо досліджуваної проблеми, проаналізовано теоретичні та практичні підходи зарубіжних і українських дослідників стосовно журналістської етики. Інтерес до журналістської етики має власну історію.

Перша хвиля такого інтересу спостерігалася на початку ХХ століття, в період розквіту могутніх газетних монополій у Європі та Америці. Друга хвиля інтересу бере початок ще із середини століття. В радянський час етику журналіста дослідники розглядали здебільшого через призму комуністичних настанов і директив. Тож відкидалися всі зарубіжні концепції стосовно проблематики журналістської етики, якщо вони не відповідали нормам комуністичного спрямування. Ґрунтовні дослідження проблем журналістської етики почалися в СРСР лише у 70-ті роки. Саме тоді з'явилися наукові праці та захищалися дисертаційні роботи з цієї теми. Лише в 1991 році була видана монографія Д. Авраамова “Професійна етика журналіста”, в якій уперше в СРСР висвітлювався об'єктивний і науковий підхід до журналістської етики. Ця монографія є вагомим внеском у дослідження проблем журналістської етики. Найґрунтовніше дослідження журналістської етики - монографія О. Кузнецової “Журналістська етика та етикет”. У роботі вітчизняної авторки містяться теоретичні узагальнення і практичні рекомендації. Зокрема, Кузнецова пропонує як парадигму наукового бачення ідею гуманізму. В монографії розглядаються етичні цінності, джерела журналістської етики. Акцентується увага на службовій етиці та етиці реклами у ЗМІ.

З українських дослідників зазначену тему в своїх роботах розкривали

В. Хорів, В. Здоровега, А. Москаленко, Т. Приступенко, В. Іванов, М. Стефанова,

Т. Байда, К. Зоренко, В. Качкан, Б. Потятиник, Г. Олексенко, М. Сердієнко, та ін.

Нині вчені, які розглядають проблеми журналістської етики, дедалі чіткіше усвідомлюють той факт, що для журналістської науки настав час, коли її подальший розвиток залежить, передусім, від удосконалення її теоретичного фундаменту, вивчення закономірностей, які лежать в її основі. Подальший проґрес пізнання значною мірою залежить від систематизації вже набутих знань щодо основних ознак журналістики, від точнішого встановлення внутрішнього зв'язку, що з'єднує їх у єдине ціле.

Розглянуто концепції журналістської етики. У класичній теорії журналістської етики є два різних погляди на етичний обов'язок. Один із них - телеологічний, який зосереджує увагу на природі й вчинку рішення. Теологія в свою чергу має дві основні форми: етичний журналістський егоїзм та утилітаризм.

У другому підрозділі першого розділу “Мораль як концептуальний предикат журналістської етики” увагу зосереджено на виявленні значення кола питань для суспільства, що опинилися на перехідному етапі. Розглянуто категорії моралі. Професійна мораль журналіста - моральна поведінка, мотиви, моральні стосунки з людьми і моральний вплив на людей. Моральна та етична регуляція поведінки журналіста відбувається на рівні принципів і норм. А їхня різниця полягає в ступені конкретності. Моральний принцип має світоглядний характер, це “зв'язок ідеалу із регулятором поведінки”. Щодо моральної норми, то вона є орієнтиром у практиці.

Моральні аспекти журналістської діяльності привертають суспільну увагу тому, що в умовах вседозволеності почастішали спроби використання ЗМІ в особистих інтересах. Особливо це помітно під час виборів. Багато видань різних типів і рівнів відрізняються низькою культурою полеміки, перекручують позиції опонентів, демонструють неприязнь до чужих думок.

Інколи журналісти застосовують нечесні методи збору інформації. Останнім часом їм до вподоби метод “сумісництва професій”. Але ж його ні в якому разі не можна застосовувати при “моделях” журналіст - юрист, журналіст - лікар чи журналіст - суддя.

Вимоги етики знаходять своє втілення там, де вони реґулярно виникають у будь-яких відносинах між журналістом й аудиторією, журналістом і джерелом інформації, журналістом та персонажем твору, журналістом і автором, журналістом та редактором, журналістом і колективом редакції, журналістом та його колегами.

Перші три види відносин пов'язані з “діями журналіста в соціальному середовищі чи з професійною етикою, решта - з його поведінкою у професіональному середовищі або із службовою етикою журналіста.

У другому розділі “Теорія і практика журналістської етики в національних ЗМІ” порушуються проблеми журналістської етики в періодичних виданнях на телебаченні та радіо. Аналізується кодекс професійної етики українського журналіста.

У першому підрозділі другого розділу “Сучасні стандарти журналістської етики періодичних видань” досліджується вплив процесу демократизації на розвиток і діяльність друкованих ЗМІ, сучасний рівень, форми й проблеми втілення етичних норм у професійну діяльність журналістів. Розглядається дотримання норм журналістської етики представниками мас-медіа під час проведення виборів.

Автором проведено дослідження на тему “Парламентські вибори - 2006. Порушення журналістської етики основними виданнями України”. Аналізуючи період свого дослідження, ми зупинилися на дострокових парламентських виборах 26 березня 2006 року тому, що ця передвиборна кампанія характеризувалася використанням брудних технологій і ЗМІ посідали в ній чільне місце.

Проаналізовано 180 повідомлень, вміщених протягом місяця (24.09. - 24.10.2007 р.) у таких семи популярних газетах, як “Факти”, “Киевские ведомости”, “Столичная газета”, “Сегодня”, “Україна Молода”, “Газета по-українськи”, “Дзеркало тижня”, для визначення відсоткового співвідношення негативної та позитивної інформації. За підсумками дослідження співвідношення негативної й сумарно позитивної та нейтральної інформації в масиві популярних газет становить 3:1.

Багато журналістів, які працюють у газетах, скаржаться на те, що зменшується тираж їхніх видань. Виявлено багато причин цього, і це допомогло зрозуміти, чому українці не читають тепер газет так, як раніше. Вважається, що друковані ЗМІ є вільними, оскільки існує заборона створення та фінансування державними органами установ, організацій і посад, які б здійснювали цензуру засобів масової інформації. Але це тільки теорія. Чимало журналістів працюють лише заради вигоди: скандали, сенсаційність - це має місце по всій Україні. Пріоритет вигоди - ще одна етична проблема, яка існує в українській журналістиці. Наступна проблема - це вільне поводження з фактами й думками. Дуже рідко можна знайти посилання на те, що є фактом, а що - думкою журналіста.

У другому підрозділі другого розділу “Етичні складові проблем аудіовізуальної журналістики” звернуто увагу на проблемний стан електронних ЗМІ й радіомовлення в Україні. Телевізійний екран у нашій державі в тому вигляді, яким він є нині, несе більше негативної інформації, ніж позитивної. Етика українського телеекрану - проблема не лише телевізійників та організацій, що опікуються телебаченням.

В Україні й досі не здійснюються тривалі систематизовані дослідження впливу перегляду по телебаченню дітьми та підлітками фільмів із жахами й сценами насильства на проявлення ними злочинних дій у подальшому житті. Ось чому дуже важливий аналіз орієнтацій і переваг української неповнолітньої аудиторії стосовно екранних медіатекстів, причин та наслідків контакту цієї аудиторії з екранним насильством на тлі української соціокультурної ситуації. журналістський етика жаргонізм насильство

Одержані результати допомогли в формуванні й обґрунтуванні типології ставлення школярів до насильства на екрані, у міркуванні про причини і наслідки їхнього контакту з екранним мистецтвом, що містить сцени насильства, розробці структури прогностичної моделі державної соціокультурної політики в сфері регулювання відносин української молоді з екранними текстами, із сценами насильства.

Проаналізовано репертуар українських телетижнів у червні-липні 2008 року. Практично на всіх телеканалах, крім УТ-1, у випусках новин (від трьох до семи разів на добу) були матеріали, в яких містилися сцени насильства (документальні зйомки жертв убивств, катастроф, воєнних дій, тероризму тощо). Значна частина цих випусків йшла в денний час. Виходили й телепрограми, що спеціалізуються на сюжетах, пов'язаних із насильством, кривавими подробицями катастроф та іншим, причому здебільшого з ранковими повторами вечірніх або нічних програм.

Проведено соціологічне опитування на тему: порушення тележурналістами журналістської етики та виявлено причину цього явища. Необхідність дослідження викликана кількома обставинами. Останнім часом порушення етичних норм у журналістських матеріалах набуло масового характеру. Крім того, неможливо досліджувати етику на українському телебаченні, не маючи чіткого і конкретного уявлення про ситуацію у цій сфері. Ніяких достовірних сучасних даних щодо причин указаної проблеми немає. Усе це зумовило потребу в проведенні дослідження журналістської етики на центральних та регіональних телеканалах нашої держави.

Аналіз фактичного матеріалу підтвердив наявність в усному мовленні тележурналістів значної кількості типових помилок. У телерепортажах спостерігається певна тенденція до вживання коментаторами окремих розмовних, просторічних і жаргонних слів. Елементи жаргону в наш час ЗМІ використовують частіше, ніж десять років тому. Нерідко його використовують як будівельний матеріал для створення образності мови. Проведене дослідження, щодо використання жаргонізмів у програмах вітчизняних телеканалів визначило вплив “сурогатної мови” на свідомість молодих людей.

Радіожурналістика наших днів широко використовує природні виражальні можливості ефіру: багатство живої мови, діалогічність, установлення контактів із слухачами, вдосконалення засобів передачі звукових образів події, що документально підтверджують ситуацію, відображають атмосферу дії й впливають на емоційну сферу свідомості. Проте з позитивним впливом виникає і негативізм дій тих чи інших ведучих та журналістів, які працюють на приватних радіостанціях. Інколи комерційні FM, крім нав'язування іноземної музики, нічого корисного запропонувати не можуть. А поведінка їхніх ведучих просто жахлива.

Нову радіокультуру формують недержавні радіостанції, працюючи в ефірі України у режимі “musik - talk radio”. Відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”. Стаття 9 цього Закону передбачає, що “телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою”. Натомість більшість радіостанцій ігнорують це положення. На “Русском радио”, “Мелодия” “Наше радіо”, “Шансон” лише 7% україномовної продукції. Розмір аудиторії залежить значною мірою від обраного формату радіостанцій. У кожної станції є своє “обличчя”, формат і “родзинка”.

У рамках дослідження характеристик радіопростору було вивчено частоту прослуховування радіо залежно від часу та програм, які найбільше викликали довіру слухачів. Результати показали, що пік прослуховування радіо припадає на 18-ту годину, найрідше респонденти вмикають радіоприймачі з 2-ї до 6-ї години.

Обласне радіо функціонує як соціальне, воно інформує, а не коментує. Передачі приватних радіостанцій динамічніші, проте переважно вони більш поверхові. Брак непрофесіоналів на комерційних каналах породжує практику невиправданих довгих інтерв'ю, яким не вистачає природності, коли ведучий не розуміється на інформації, яку він читає, а просто механічно зчитує з аркуша тексти, не кажучи вже про численні мовні помилки, русизми, діалектизми, характерні для радіопростору. Проведене дослідження показало, чому на кількох радіостанціях дуже часто вживаються діалектизми. Виявилося, що на трьох тільки 10% працювали кияни, решта - приїжджі з Волинської, Львівської, Луганської, Рівненської областей, а також із Криму та Донецька. Тож і не дивно, коли новини йшли українською мовою, а читав їх журналіст із Донецька, то акцент та наголос бажають бути кращими. І навпаки, журналісти із західних областей захоплювалися діалектичними висловами.

Проаналізовано думку респондентів стосовно дотримання радіоведучими принципів журналістської етики. Опитування показало: переважна частина вважає, що радіоведучі не дотримуються норм та принципів журналістської етики. При цьому ставлення до моральної поведінки ді-джеїв практично не залежить від статі опитуваних. Натомість спостерігалася певна різниця у поглядах залежно від віку. Найбільше респондентів, які вважають, що радіоведучі дотримуються норм журналістської етики, виявилося у групі наймолодших учасників опитування - до 30 років (понад 70 %). Із віком у респондентів зростає кількість тих, хто вважає, що радіоведучі порушують норми журналістської етики, найбільше їх у віковій групі 41-58 років.

У третьому підрозділі “Кодекс професійної етики українського журналіста - основа правової діяльності мас-медіа” аналізується кодекс професійної етики журналіста. Кодекс - документ, який містить національні систематизовані моральні цінності, норми журналістської етики та правила поведінки.

Перший український кодекс професійної етики журналіста був прийнятий Спілкою журналістів України (СЖУ) 25 вересня 1992 року. Але через його недолугість у квітні 1997 року на ІХ з'їзді СЖУ прийнято другий варіант кодексу, а в квітні 2002 на X з`їзді СЖУ прийнято третій варіант кодексу. Комісія з журналістської етики на одному із засідань прийняла звернення “Журналісти - за чисті вибори”, яке стало Етичним кодексом українського журналіста. У цілому кодекс відповідає основним принципам роботи журналістів, схвалених у більшості країн світу: свобода слова, неупередженість, об'єктивність, збалансованість у подачі коментарів. Усього новоприйнятий кодекс налічує 18 пунктів.

Розроблено проект кодифікованого кодексу журналістської етики. Нині виникла нагальна потреба в новому кодифікованому кодексі етики журналіста України. Необхідність його прийняття зумовлена недотриманням журналістами вимог професійної етики, розумінням свободи як цілковитої анархії та вседозволеності. Кодифікований кодекс має чітко визначити моральні проступки журналістів і встановити ступінь відповідальності. Ефективність кодексу залежить від його поширення.

У третьому розділі “Джерела та проблеми журналістської етики (світовий досвід)” висвітлено теоретичні та практичні аспекти журналістської етики зарубіжних ЗМІ, визначено міжнародні джерела і сучасний стан міжнародної етики, показано значення реалізації положень журналістської етики демократичних процесів у різних країнах.

У першому підрозділі “Журналістська етика зарубіжних ЗМІ: практика і можливість повторення досвіду” розглянуто механізми діяльності зарубіжних ЗМІ Особливу цінність у демократичному суспільстві відіграють механізми добровільного самореґулювання преси. Шість із восьми європейських країн (Австрія, Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Швеція) мають Національні ради у справах преси.

У більшості досліджуваних країнах наклеп розцінюється і як злочин, і як громадянське правопорушення. У Великобританії та Франції відповідач несе тягар доказу правди. Слабкість цієї вимоги полягає в тому, що відповідачі-журналісти посилаються на конфіденційність джерел інформації. В Австрії та Нідерландах відповідач-преса несе тягар доказу добросовісності й громадського інтересу. Норвегія - одна з небагатьох країн, де від відповідача вимагається, щоб він довів правду і навіть більше: треба довести, що ствердження було зроблене з причин, які заслуговують поваги. У Швеції відповідальний редактор зобов'язаний довести, що публікація виправдана, тобто в ній домінує громадський інтерес над особистісним, і що інформація була істинною або опублікованою у загальноприйнятій формі.

Проведено порівняльний аналіз кодексів журналістської етики дослідника

Л. Брууна. У багатьох етичних кодексах говориться про те, що обов'язком журналіста є перевірка достовірності інформації, яка надходить із будь-якого джерела. Це робиться для того, щоб уникнути помилок. Вважається, що журналісти повинні намагатися зустрічатися з покритикованими особами для того, щоб надати їм можливість відповісти на звинувачення у тих чи інших проступках. Рекомендується вказувати джерела інформації з тим, щоб аудиторія сама мала змогу оцінити їхню компетентність чи достовірність. Особливо важливо назвати джерело інформації тоді, коли наводяться цифрові дані (розмір збитків після стихійного лиха, кількість учасників демонстрації тощо). В такому разі краще звертатися до кількох джерел.

Одним з основних положень різних кодексів журналістської етики є презумпція поваги гідності та її права на приватне життя. Виняток становить тільки явна заінтересованість суспільства в наданні подібної інформації, тобто коли поведінка людини у приватному житті зачіпає громадські інтереси, то це може бути предметом обговорення в мас-медіа.

У другому підрозділі “Система реґулювання журналістської етики в світових мас-медіа” зосереджено увагу на аналізі феномену демократії та владі журналістики, а також на правових аспектах досліджуваної проблеми.

Журналістика припускає свідоме ставлення до своєї діяльності, здатність представляти всі суспільні результати. Те, заради чого людина, власне кажучи, й береться за перо. Вже у першій, імпульсивній, реакції на актуальну проблему є і її намір. Якщо рівень свідомості особистості залежить від того, яке місце в її діяльності займає розуміння громадянського обов'язку, то стосовно журналіста це співвідношення значно ускладнюється.

Щодо організаційних і структурних форм окремих секторів ЗМІ, що найефективніше сприяють розвитку демократії й найбільш сумісні зі стабільними демократичними інституціями, то історія преси і мовлення знає принаймні три основні реґулюючі форми.

Перша - це державна монополія на власність та управління ЗМІ. Державні органи прямо контролюють цілу систему ЗМІ. Без дозволу і згоди держави не можна сказати жодного слова для загалу.

Друга форма - громадська монополія. У такому разі ЗМІ (найчастіше електронні засоби мовлення) є у громадській власності, а не в приватній, проте керівники мають значну автономію й прямо не підпорядковуються ні виконавчій, ні законодавчій владі.

Третя - приватні ЗМІ, які переважно тією чи іншою мірою супроводжуються державним реґулюванням; рівень реґулювання неоднаковий у різних державах і на різних стадіях розвитку.

У висновках наводяться результати досліджень і пропозиції щодо ефективного впровадження етичних стандартів журналістської етики в практику ЗМІ. У дисертації застосовано комплексний, системний підхід із метою якнайглибшого та всебічного вивчення журналістської етики в суспільстві. У роботі досліджено проблеми й концепції журналістської етики та наукові підходи до їх розв'язання, визначено зміст і структуру норм та принципів журналістської етики. Проаналізовано існуючі інтерпретації журналістської етики, що містяться в працях українських і зарубіжних дослідників.

У центрі дослідження - є термінологічний, філософський та психологічний аспекти журналістської етики, чому дотепер приділяється недостатньо уваги з боку науковців. Ця праця може бути підґрунтям для подальших досліджень у такому напрямі. Проаналізовано історичний генезис журналістської етики, етапи й тенденції розвитку, процес еволюції її розуміння. Вказано причини критичної ситуації із журналістською етикою в сучасній Україні та шляхи виходу із неї. З'ясовано зміст терміна “свобода слова ” - предиката журналістської етики.

Здійснено історико-ретроспективний аналіз причин нестихаючих дискусій і наявних розходжень стосовно розуміння суті журналістської етики, а також наслідків цих розбіжностей. Досліджено проблеми правового визначення й правового захисту журналістської етики в Україні та за рубежем.

З огляду на мету і завдання дисертації були одержані такі висновки:

Уточнено й конкретизовано зміст поняття журналістської етики. Нестандартність і новизна нашого підходу до вивчення проблеми журналістської етики порівняно з відомими методами її розв'язання полягає у тому, що в цій праці зроблено спробу дослідити зсередини поняття журналістської етики, якнайглибше проаналізувати його смислову сутність із метою уточнення семантики. Проведено соціологічне опитування на тему: порушення тележурналістами журналістської етики й виявлення причин таких порушень.

Для кожного досвіду показано діяльність систем самореґулювання у демократичних країнах; підтверджено необхідність конкретного формулювання етичних вимог. В Україні необхідно створити недержавну організацію - Наглядову раду з питань журналістської етики, яка б контролювала діяльність ЗМІ щодо дотримання та порушень журналістської етики.

У нашій державі й досі не проводяться тривалі систематизовані дослідження впливу перегляду по телебаченню дітьми та підлітками фільмів із жахами і насильством на прояви ними злочинних дій у подальшому житті. А треба здійснювати такі дослідження принаймні щомісяця з відповідними рекомендаціями. Національна рада має перейти від епізодичного (вибіркового) контролю за змістом ефірних телепрограм до повсякденного цілодобового моніторингу, насамперед, центральних та реґіональних каналів. З цією метою треба створити при Національній раді спеціальний моніторинговий центр із можливістю фіксування на сучасних носіях телепрограм, що виходять в ефір. Подібні моніторингові центри необхідно запровадити і в інших великих містах країни.

У результаті проведеного дослідження щодо заподіяння шкоди дітям віком від 7 до 17 років від перегляду медіатекстів, які містять сцени насильства, детально класифіковано можливі причини привабливості таких сцен.

Виявлено основні причини привабливості медіатекстів, що містять сцени насильства, в аудиторії, - розвага; компенсація; ефект емпатії; бажання випробувати хвилювання; перенесення побаченого на власний досвід. Дослідження засвідчило причинний зв'язок між “розважальним медіа насильством” і дитячою аґресією.

У законодавстві деяких країн передбачено застосування позначок про обмеження аудиторії, на яку вони розраховані. Обмеження стосуються не тільки фільмів, але й телепередач. В Україні спеціальні позначки є лише на кінострічках. Тож спеціальні позначки слід застосовувати і для телепередач.

Доцільно внести у Закон України “Про телебачення і радіомовлення” статті, які б контролювали показ кінофільмів. По-перше, фільми жахів, убивств, насилля, розпусти заборонити. По-друге, якщо і демонструвати їх, то у міру можливості брати із прокату СНД.

Треба створити окремі комісії з питань етики в пресі, на телебаченні й радіо, які б контролювали моральні порушення. Доцільно створити незалежну раду з реклами етики ЗМІ.

Найбільше на телебаченні й у пресі випадків помилкового вживання слів, властивих російській мові, але не характерних для української, тобто лексичних і граматичних росіянізмів. Крім того, багато помилок у мові ЗМІ пов'язано з порушенням норм керування. У результаті проведеного дослідження ми дійшли таких висновків:

для поліпшення стану культури і техніки мовлення треба проводити атестацію всіх телевізійних журналістів і ведучих програм незалежно від форми власності їхніх телерадіоорганізацій;

для представників аудіовізуальних ЗМІ варто організувати обов'язкові курси з техніки мови, а саме: працювати над артикуляцією та засвоєнням орфоепічних норм, а також для всіх журналістів ЗМІ мають бути обов'язковими курси з української мови;

необхідно запровадити обов'язкове складання іспиту з української мови для представників мас-медіа. В Україні основна причина низького рівня дотримання етичних принципів журналістами - це економічна залежність. Саме вона штовхає видання або в обійми держави, або власників, яких медіа цікавить навіть не як підприємство (бо в наших умовах вони фактично не дають прибутку), а тільки як засіб впливу на суспільство і проштовхування вигідних рішень. Але чекати поліпшення економічних умов існування українських мас-медіа немає сенсу. Діяти з метою підвищення рівня використання українськими журналістами етичних норм треба вже тепер. Інакше мас-медіа позбудуться тієї решти довіри до них аудиторії, яка ще залишилася, і, таким чином, їхнє існування втратить громадський сенс.

Проаналізувавши й вивчивши національні кодекси, можна стверджувати, що японський кодекс журналістської етики - найдосконаліший. Він складається лише з семи пунктів. Чіткість простежується і в редакційних кодексах таких японських видань, як “Асахі сімбун” та “Йоміорі сімбун”. У кодексі японських журналістів існує чітка система штрафів. До українського кодексу професійної етики також слід внести штрафні санкції. У правовій демократичній державі основний принцип функціонування ЗМІ - свобода преси, головний ґарант конституційності демократичного ладу. Свобода слова - предикат журналістської етики, а свобода ЗМІ - основна цінність демократичного розвитку суспільства. Свободу преси та ЗМІ слід розглядати як своєрідні відгалуження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ширченко Я. І. Гендерні проблеми суспільства: історичні традиції та реалії сьогодення / Я.І. Ширченко // ІІ Міжнародна наукова конференція, присвячена 135-річчю від дня народження О. Кисілевської / Український центр гендерних економічних студій, 6-7 травня 2004 року. - Тернопіль, 2004. - С. 56-57.

2. Ширченко Я. І. Журналістська етика як система принципів моралі представників ЗМІ / Я.І. Ширченко // Наукові записки Інституту журналістики - 2003. - Т. 10. - С. 149-153.

3. Ширченко Я. І. Кодекс професійної етики українського журналіста - основа правової діяльності мас-медіа / Я.І.Ширченко // Українське журналістикознавство - 2003. - Вип. 4. - С. 132-137.

4. Ширченко Я. І. Національні кодекси професійної етики / Я.І. Ширченко // Міжнародна науково-практична конференція “Журналістика - 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів”: Тези конференції / Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 27-28 трав. 2004 року. - К: Інститут журналістики, 2004. - С. 90-94.

5. Ширченко Я. І. Стан розвитку професійної етики вітчизняного телебачення і радіомовлення / Я.І. Ширченко // Наукові записки Інституту журналістики. - 2003. - Т. 13. - С. 154-157.

АНОТАЦІЯ

Ширченко Я. І. Журналістська етика: проблеми і концепції (світовий та вітчизняний досвід). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 - теорія та історія соціальної комунікації. -

Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню розробки й втілення журналістської етики як в Україні, так і в інших державах світу. В ній узагальнено становлення журналістської етики у ЗМІ, визначено особливості професійної етики, проаналізовано демократичні принципи та цінності.

Аналізується діяльність вітчизняних теле- та радіо студій, пропонується втілити у життя конкретні дії щодо поліпшення етичної поведінки журналістів.

Розроблено проблематику професійної етики з урахуванням принципів демократії. Здійснено аналіз кодексу професійної етики українського журналіста. Пропонується ввести нові механізми щодо поліпшення ситуації в етичному просторі ЗМІ.

Ключові слова: професійна етика журналіста, демократія, свобода слова, незалежні засоби масової інформації, цінності, джерела журналістської етики.

Ширченко Я. И. Журналистская этика: проблемы и концепции (мировой и отечественный опыт). - Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.01 - теория и история социальной коммуникации. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию разработки и воплощения журналистской этики как в Украине так и в других государствах мира. В ней обобщен опыт становления этики в СМИ, определены особенности профессиональной этики журналиста, проанализированы демократические принципы и ценности. В работе рассматривается система принципов профессиональной морали журналистов и представителей мас-медийных структур.

Профессионально-этические нормы нуждаются в рациональном обосновании нравственным сознанием и теоретическом осмыслении этической наукой. Раскрыты информационно-коммуникативные механизмы трансформации ценностных ориентаций, которые рассматривают воздействие средств массовой информации и массовой коммуникации на структуру человеческой психики.

Анализируется деятельность отечественных теле- и радиокомпаний, также предлагается воплотить в жизнь конкретные действия по улучшению этического поведения журналистов.

Детально проанализированы алгоритмы мотиваций структуры прессы: информационная, бизнес-мотивация, политическая, профессиональная.

Разработана проблематика профессиональной этики с учетом принципов демократии. Предлагается ввести новые действенные механизмы по улучшению ситуации в этическом пространстве СМИ. Нравственная регуляция поведения журналиста осуществляется на уровне принципа и нормы. Их различие - в степени конкретности, принципы - связь идеала с регулятором поведения, нормы - ориентир на практике.

Анализируется роль СМИ в изменении поведения общества путем трансформации существующей в его сознании ценностной.

Осуществлен анализ кодекса профессиональной этики украинского журналиста. Разработан и рекомендуется внедрить новый кодифицированный кодекс журналистской этики. В кодексах должны быть предусмотрены такие понятия как честность и справедливость, обязанность знать мнение объекта любого критического материала перед публикацией.

Практическая часть исследования является анализом фактического материала и опирается как на теоретическую базу, так и на собственный телевизионный опыт диссертантки.

Результаты диссертационной работы могут быть использованы для преподавания курсов и спецкурсов по журналистской этике, для расширения тематики исследований научных работников - журналистов, психологов, филологов.

Ключевые слова: профессиональная этика журналиста, демократия, свобода слова, независимые средства массовой информации, ценности, источники журналистской этики.

Shyrchenko Y. Journalistic Ethics: problems and concepts (world and native experience). - The manuscript.

This thesis in manuscript form is presented for candidate degree in social communications as a major 27.00.01 Kiev National Taras Shevchenko University, Institute of Journalism. - Kiev. 2008.

This dissertation is devoted to the research of the level of development of journalistic ethics and its implementation in countries with different levels of democracy formation. In dissertation, native experience was documented, peculiarities of journalistic professional ethics were discovered, an analysis.

It analyzes the work of some Ukrainian television, radio companies and provides measures for the improvement of ethical behavior of journalists.

Special attention was given to researching the problem of professional ethics as it relates to the democratization process. Critical analysis of the Ukrainian professional journalist ethics code was carried out, with recommendations for a codified ethics code.

Key words: professional journalist ethics, democracy, freedom of speech, independent mass media, values, sources of journalistic ethics.

Размещено на Allbest.ru

...