Пріоритети в дослідженнях української письменницької публіцистики за перші 20 років незалежності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритети в дослідженнях української письменницької публіцистики за перші 20 років незалежності України

Фоменко Ганна,

аспірант,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, пл. Гоголя, 1, м. Старобільськ, Луганська обл., 92703, Україна

Анотація

У статті розглянуто докторські та кандидатські дисертації українських науковців із різних спеціальностей, у котрих аналізується письменницька публіцистика. Подано короткий опис дисертаційного фонду в хронологічному порядку. Звернено увагу на основні домінанти вивчення письменницької публіцистики упродовж перших 20 років незалежності України: життєпис, жанрові модифікації, стильові й тематичні особливості, світоглядні позиції тощо. Аналіз джерел показав: майже всі дисертації об'єднує те, що аспіранти й докторанти досліджували творчі доробки персоналій, діяльність яких піддавалася сумнівам у радянські часи.

Аннотация

Приоритеты в исследованиях украинской писательской публицистики за первые 20 лет независимости украины

Фоменко Анна, аспирант

В статье рассмотрены докторские и кандидатские диссертации украинских ученых разных специальностей, в которых анализируется писательская публицистика. В хронологическом порядке подано краткое описание диссертационного фонда. Обращено внимание на основные доминанты изучения писательской публицистики в течение первых 20 лет независимости Украины: жизнеописание, жанровые модификации, стилевые и тематические особенности, мировоззренческие позиции и тому подобное. Анализ источников показал: почти все диссертации объединяет то, что аспиранты и докторанты исследовали творческие работы персоналий, деятельность которых подвергалась сомнениям в советские времена.

Annotation

Priorities in the research of Ukrainian literary publicism during the first 20 years of Ukrainian independence

Fomenko Anna, PhD student,

Taras Shevchenko National University of Luhansk, Gogol Square, 1, city Starobilsk, Luhansk region, 92703, Ukraine

The article deals with the doctoral and candidate dissertations of Ukrainian scientists from different specializations, in which literary publicism is analyzed. A brief description of the dissertation fund is submitted in chronological order. Attention is paid to the principal dominants in the research of literary publicism during the first 20 years of Ukrainian independence: biography, genre modification, stylistic and thematic peculiarities, world outlooks etcetera. The analysis sources showed that almost in all disertations graduate and doctoral students studied creative works of personalities whose activities are questioned in Soviet times.

На початку розвитку будь-чого стоїть людина. Саме людина визначає напрями, способи, методи розвитку суспільства, держави, історії, тому проблемно-тематичні домінанти публіцистики науковці проводять саме крізь призму персоналій, задіяних у публіцистичному дискурсі.

Публіцистика - це синтез літературної творчості журналістської майстерності, ґрунтується на фактах та злободенності. Вона імпліцитно дає можливість суспільству роздумувати над проблемами сьогодення, є значущою складовою у вивченні загальнонаціональної еволюції журналістики. Із року в рік вона все більше аналізується дослідниками, бо розкриває не лише соціально-політичні, а й філософські, морально-етичні проблеми дійсності.

Актуальність і новизна нашої публікації полягає в узагальненні наукового доробку вітчизняних дослідників, котрі вивчали особливості письменницької публіцистики.

Метою статті є систематизація та аналіз дисертаційних досліджень останнього десятиліття ХХ ст. - першого десятиліття ХХІ ст., які ілюструють ґрунтовний розгляд ученими публіцистичної творчості українських письменників.

Зазначена мета передбачає розв'язання таких задач:

- розглянути масив дисертацій із питань «особистісної» публіцистики, як приклади нових здобутків теорії публіцистики взагалі й письменницької зокрема;

- окреслити вектори досліджень;

- установити пріоритети та внесок учених до збагачення історії публіцистики. Основні методи дослідження - добору й систематизації матеріалу, контент-аналіз та бібліографічно-описовий.

Об'єкт розвідки - теоретичні праці журналістикознавців.

Предмет - засадничі основи аналізу науковців письменницької публіцистики перших 20-ти рр. незалежності України.

Результати й обговорення. За даними бібліографічного відділу Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, до ґрунтовного вивчення проблематики, пов'язаної з публіцистикознавством, у період із 1990 до 2010 р. зверталося 45 дослідників, із них 60 % присвятили увагу письменницькій публіцистиці. Варто за Фоменко Г, 2015 значити, що опрацьовані нами роботи захищені не лише за спеціальністю «Теорія та історія журналістики». Це зумовлено формальним відокремленням журналістської науки від філологічних дисциплін, і в той же час нерозривним поєднанням самої журналістики з іншими науками, зокрема, літературою, мовою, історією, політикою, джерелознавством тощо.

Розробляючи питання письменницької публіцистики, не можна не згадати провідних фундаторів цієї галузі в Україні: О. Бабишкін [1], І. Валько [2], Г. Вартанов [3], В. Качкан [4], Ю. Лазебник [5], А. Москаленко [7], Д. Прилюк [9], М. Скуленко [10], В. Шкляр [12], Н. Шудря (Н. Сидоренко) [13]. Одним із перших дослідників теорії публіцистики був В. Здоровега. Найбільш відомі його праці: «Мистецтво публіцистики. Літературно-критичний нарис» (1966), «У майстерні публіциста. Проблеми теорії, психології, публіцистичної майстерності» (1969), докторська дисертація «Публицистика, её природа, общественная роль, гносеологические основы» (1970), «Пошуки істини, утвердження переконань. Деякі гносеологічні та психологічні проблеми публіцистики» (1975), «Слово тоже есть дело. Некоторые вопросы теории публицистики» (1979), «Питання психології публіцистичної творчості» (1982), підручник «Теорія і методика журналістської творчості» (2004) для студентів та журналістів-практиків. Заглибившись у вивчення теорії публіцистики, В. Здоровега охоплював різні рівні її складових (обумовленість і сутність напрямку, психологічний, ціннісний, пізнавальний та практичний аспекти), тому й заклав засадничі основи для дослідження складної системи публіцистики наступним поколінням.

У радянські часи публіцистика письменників України розглядалася винятково в контексті радянської журналістики та літератури.

Ідеологічно незаангажовані роботи з'явились уже за часів незалежності української держави. Так, у дисертації «Письменницька публіцистика в Україні» (Київ, 1992), Н. Заверталюк, майстерно описавши проблематику та жанрологію (статтю, нарис, памфлет і фейлетон) публіцистики 20-х-70-х рр. ХХ ст., зауважила, що до неї письменницьку публіцистику майже не розглядали через авторитарний режим правління та насадження штучно вироблених проблем.

У кандидатській дисертації «Міфо-символічна система публіцистичних текстів Симона Петлюри в контексті національної міфології» (Київ, 1996) О. Чекмишев уперше розкрив нову іпостась С. Петлюри-публіциста. Узявши до уваги функціонування міфологем і символів, дослідник, поряд із літературознавчими та мистецтвознавчими, аналізував журналістські та публіцистичні тексти С. Петлюри. За об'єкт він обрав структурні елементи, міфотворчі образи, символи, архетипи, асоціативні лексеми тощо.

Того ж року Г. Калантаєвська завершила роботу над дисертацією «Творчість Спиридона Черкасенка 1907-1936 рр. у контексті доби (літературознавство, публіцистика, «мала» проза й сатира)» (Київ, 1996). Роком пізніше відбулися захисти двох докторських робіт: «Художня та науково-публіцистична орієнтація А. Кримського у контексті літературного і культурного процесу в Україні 2-ї пол. 19 - поч. 20 ст.» (Київ, 1997) - М. Веркалець, та «Українознавчі проблеми в науковій, публіцистичній, редакторській і видавничій діяльності Івана Огієнка» (Київ, 1997) - М. Тимошик.

Обравши за об'єкт публіцистичні тексти відомих діячів України, Г. Вдовиченко встановив основні історико-культурні причини формування філософсько-культурологічних суджень («Філософсько-культурологічні засновки осмислення феномену людського відродження 20-их років ХХ ст. (М. Г. Хвильовий, М. Г. Куліш, О. С. Курбас)», Київ, 2001). В. Пуліна у роботі «Естетичні позиції в культуротворчості Пантелеймона Куліша» (Київ, 2008) також проводила аналіз естетичних позицій на прикладі публіцистики письменника.

У мовознавчому аспекті публіцистику Івана Багряного вивчала О. Клєщова. У дослідженні «Мова публіцистики Івана Багряного» (Київ, 2003) автор проаналізувала семантику, структуру, стилістичні функції лексичних і фразеологічних одиниць у публіцистичних текстах письменника. Опрацьовуванням творчості І. Багряного займалася й інша дослідниця - Н. Шаповаленко. У науковій праці «Форми синтезу ідейно-публіцистичного та образно-художнього начал у творчості Івана Багряного» (Київ, 2007) уперше, як зауважує автор, встановлено конкретні форми синтезу й прояви публіцистичності в літературному доробку письменника.

Частково публіцистичну діяльність М. Костомарова дослідив Я. Козачок у докторській дисертації «Концепція нації як духовної спільноти в художній та публіцистичній творчості Миколи Костомарова» (Київ, 2004), обравши за предмет комплекс художньої й науково-публіцистичної діяльності. журналістика публіцистичний письменник літературний

І. Сілевич піддала аналізу доробок Є.-Ю. Пеленського у науковій роботі «Публіцистична та редакційно-видавнича діяльність Євгена-Юлія Пеленського». Досліджуючи розвиток публіцистичної майстерності, дисертантка опрацювала та ввела до наукового обігу недосліджений масив архівних матеріалів.

Кропітку роботу провела В. Галич, досліджуючи творчість О. Гончара. Варто наголосити, що в дисертації «Публіцистична творчість Олеся Гончара: історія, поетика, прагматика» (Київ, 2004) автору вдалося розкрити квантитативно-квалітативні особливості жанрології публіцистичних творів письменника та показати динаміку розвитку його світоглядних позицій. І. Михайлин дав таку характеристику: «Вона (робота - Г. Ф.) є взірцевою за науковою сумлінністю й вичерпністю в розгортанні зазначеного в заголовку наукового сюжету» [6, с. 459]. Через п'ять років була написана дисертація О. Куцевської «Саморедагування Олесем Гончаром публіцистичного твору: модифікація, прагматика, інтерпретація» (Запоріжжя, 2010). Учениця В. Галич досліджувала культуру саморедагування на тлі публіцистичних текстів відомого українського майстра слова.

А. Микитенко у своєму науковому доробку («Засоби публіцистичної виразності та дієвості (На матеріалах памфлетів і нарисів Миколи Хвильового)» (Київ, 2005) ґрунтовно вивчила прийоми та творення комічного в памфлетах письменника й дала нову інтерпретацію його нарисів.

Метою дисертації «Публіцистика Дмитра Павличка: мотиви, жанри, контекст» (Луцьк, 2006) О. Теребус було дослідження жанрово-стильових та ідейно-тематичних рис творчості письменника, його ролі в суспільно-культурному процесі.

Поряд із редакторськими, І. Побідаш дослідила й журналістські набутки Л. Глібова. У праці «Редакторська й журналістська діяльність Леоніда Глібова» проаналізовано мову публіцистичних текстів та кваліфіковано теми і жанри його матеріалів.

Дисертаційним вивченням публіцистики Івана Франка займався Н. Курганський («Майстерність Франка-публіциста», 1974), а М. Нечиталюк зазначив, що франкознавці називають Каменяра «зачинателем теорії публіцистики» [8], однак О. Дорофтей, у праці «Концепція польськомовної та німецькомовної публіцистики і літературної критики Івана Франка: жанрово-стильові особливості» (Кіровоград, 2006), говорив про чужемовну публіцистику Франка, що є новим для української науки.

Проблемно-тематичні домінанти публіцистики О. Барвінського було визначено в дисертаційному дослідженні С. Романюк («Публіцистична та редакторсько-видавнича діяльність Олександра Барвінського», Київ, 2007). За мету дисертантка обрала комплексний аналіз публіцистичної, редакторської та видавничої спадщини громадського діяча.

О. Барчан («Публіцистика В. Ґренджі-Донського 20-30-х років XX ст. у контексті національного відродження Закарпаття», Київ, 2007) окреслила ідейно-тематичні пріоритети та проблеми публіцистики В. Ґренджі-Донського. Автор наголошувала на необхідності вивчення публіцистики у взаємозв'язку з літературою письменника.

Ю. Залізняк обґрунтував важливість синтезу публіцистичного слова та особистого ставлення митця до дійсності на прикладі публіцистики Івана Дзюби і Вацлава Гавела. Дисертацію «Етичний інтелектуалізм публіцистики Івана Дзюби і Вацлава Гавела» (Київ, 2007) прийнято вважати першою спробою аналізу творчості українського та чеського публіцистів із погляду етичного інтелектуалізму.

Провідна тема роботи Н. Сопельник - самобутність творчого стилю Г. Костюка («Публіцистика та мемуаристика Г. Костюка: ідейні орієнтири та проблеми поетики», Харків, 2008). Науковець не лише виявила тематичні та жанрово-стильові особливості текстів, а й простежила їх еволюцію як частину єдиного гіпертексту творчості Г. Костюка.

Увести в науковий обіг публіцистично-художню спадщину М. Данька вдалося В. Садівничому. У дослідженні «Публіцистично-художня діяльність Миколи Данька в контексті національного інформаційного простору 60-80-х років ХХ століття» (Київ, 2008), визначаючи роль публіциста в журналістському процесі, автор ліквідував прогалини у життєписі письменника-дисидента, простежив вектори розвитку його публіцистичної діяльності, окреслив мотиви текстів, їх жанрологію.

У кандидатській дисертації «Концепція людини та світу в публіцистичній і художній творчості Умберто Еко» (Київ, 2008) Л. Масімова досліджувала систему понять про людину і світ на прикладі публіцистичного та літературного доробку письменника, з урахуванням його постмодерних поглядів. Автор також здійснила аналіз наукової публіцистики У. Еко, що є новим для українського журналістикознавства.

Дослідженням публіцистики як етико-естетичного феномену займалася М. Свалова («Публіцистика Б. Олійника: проблематика та етико-естетичні виміри», Київ, 2009). Вона вивчала взаємозв'язок вибору жанру зі світоглядом письменника, розкрила застосування етичних догм журналіста в його публіцистиці.

Творчість екс-редактора «Вечірнього Києва» комплексно дослідила О. Лебедєва-Гулей («Соціально-комунікативна парадигма публіцистики Віталія Карпенка», Київ, 2009). Автор звертала увагу на інтертекстуальність його текстів та жанрово-стильові особливості.

Динамічний розвиток науки про журналістику демонструє зростаючий інтерес дослідників до публіцистики. Зокрема, пріоритетними напрямами вивчення творчості публіцистів є аналіз поетики текстів, ідейно-тематичні особливості, жанрові різновиди, концепти, інтертекстуальність, метатекст, взаємозв'язок письменницької публіцистики з історією українського народу, світоглядні позиції авторів, їхні морально-етичні орієнтири. Аналіз джерел із обраної теми показав: майже всі дисертації об'єднує те, що аспіранти й докторанти досліджували творчі доробки персоналій, діяльність яких піддавалася сумнівам у радянські часи. Науковий інтерес до їхньої публіцистики виник в останнє десятиліття ХХ ст., тобто на зорі незалежності України, коли відкрився доступ до архівних джерел, а родини публіцистів відкрито почали надавати вченим особисті фонди. Усі ці фактори дають змогу незаангажовано та усебічно вивчати журналістські процеси України, відповідно формувати цілісну картину наукових інтересів дослідників.

Література

1. Бабишкін О. Олександр Довженко - публіцист / О. Бабишкін. - К.: Дніпро, 1989. - 200 с.

2. Валько И. В. Публицистика и развитие социалистического образа жизни / И. В. Валько.

- К : Вища школа, изд-во при КГУ, 1980. - 142 с.

3. Вартанов Г. І. Сучасна українська радянська публіцистика. Методичні рекомендації і бібліографія на допомогу лекторам, активістам та організаціям / Г. І. Вартанов. - К., 1983.

4. Качкан В. На пульсі часу: Українська публіцистика на шляхах перебудови / В. Качкан. К. : Знання, 1988. - 47 с.; Традиції і новаторство радянської публіцистики / В. Качкан. - К. : Вища школа, 1984. - 212 с.; Жанри публіцистики : навч. посібн. / В. А. Качкан. - К. : УМК ВО, 1988. - 120 с.; Про публіцистику (Літературно-критичний нарис) / В. Качкан. - К. : Дніпро, 1982. - 174 с.

5. Лазебник Ю. А. Проблеми літературної майстерності в журналістиці / Ю. А. Лазебник.

- К. : Держполітвидав України, 1963. - 266 с.; його ж. Публіцистика в літературі / Ю. Лазебник. - К. : Радянський письменник, 1971. - 320 с.

6. Михайлин І. Л. Журналістика як всесвіт : Вибрані медіадослідження / І. Л. Михайлин. Х. : Прапор, 2008. - 459 с.

7. Москаленко А., Качкан В. С чем идём к людям: Размышления о современной публицистике / А. Москаленко, В. Качкан. - К. : Лыбидь, 1990. - 160 с.; Основи масово-інформаційної діяльності / А. З. Москаленко. - К. : Вища школа, 1999. - 634 с.

8. Нечиталюк М. Проблеми вивчення історії української журналістики (деякі підсумки на перспективу) [Електронний ресурс] / М. Нечиталюк // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Журналістики. - 2001. - Вип. 21. Методологічні проблеми / Д. М. Прилюк. - К. [Б. в.], 1973. - 271 с.; Теорія і практика журналістської творчості: проблеми майстерності / Д. М. Прилюк. - К. : Вища школа, 1983. - 279 с.

9. Скуленко М. И. Основы теории убеждающего воздействия публицистики : автореф. дисс. на соискание научной степени докт. филол. наук : спец. 10.01.10 «Журналистика» / М. И. Скуленко. - К., 1986. - 44 с.

10. Трачук Т. Розвиток журналістикознавчих досліджень в Україні протягом 30-80-х років ХХ століття [Електронний ресурс] / Т. Трачук // Українське журналістикознавство. - К., 2004. - Вип. 5.

11. Шкляр В. І. Публицистика и художественная литература: продуктивно-творческая интеграция : автореф. дисс. на соискание научной степени докт. филол. наук : спец. 10.01.10 «Журналистика» / В. І. Шкляр. - К., 1989. - 52 с.

12. Шудря Н. Эстетические особенности публицистического творчества: автореф. дис. на соискание научной степени канд. филол. наук : спец. 10.01.10 «Журналистика» / Н. Шудря. - К., 1985. - 24 с.

Размещено на Allbest.ru