Журналісти українських засобів масової інформації у комунікаційному процесі Україна – Європейський Союз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

ЖУРНАЛІСТИ УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ У КОМУНІКАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНА - ЄС

Тетяна Веремчук

Одним із найважливіших аспектів у процесі інтеграції України до Європейського Співтовариства залишається питання ефективної комунікаційної політики серед населення. Адже саме українці будуть тією кінцевою ланкою, яка після довготривалих домовленостей між політичними верхівками, повинна буде зробити свій остаточний вибір на всенародному референдумі. Європейський Союз та його представницькі органи в Україні повинні докладати максимальних зусиль, аби інформаційні меседжі щодо ЄС досягали свою аудиторію в повному обсязі та з переважною позитивною тональністю висвітлення, особливо в умовах побутування численних міфів, стосовно євроінтеграції в українському медіапросторі.

Своєрідним фільтром комунікаційної діяльності Євросоюзу виступають журналісти українських ЗМІ, вони виконують не лише функцію передавачів повідомлень, але й більшою мірою відповідають за тематичний добір, частоту висвітлення, тональність представлення тієї чи іншої інформації. Журналісти - це не просто конвеєри матеріалів, але й повноцінні гравці, які виробляють опінієтворчі коментарі, глосарії та редакційні статті, і навіть прості новини несуть у собі відбиток журналіста, який відбирає їх з величезного потоку. Саме тому у системі європейських комунікацій суттєве місце займає вивчення світоглядних позицій, які превалюють у журналістському середовищі, джерел надходження основних інформаційних приводів, професійний бекграунд тощо.

Глибокі дослідження діяльності журналістів, які працюють у рамках тематики Європейського Союзу, проводили С. Лехлер, К. де Вріз, О. Базінее, К. Мейер, Р Купманс, М. Глейснер. Серед українських науковців аналіз медіависвітлення ЄС здійснювали Л. Федорчук, Д. Дуцик, Я. Прихода, С. Онуфрів, І. Кисарець та інші, однак жодна з вітчизняних праць не торкається вивчення журналістів як суб'єктів створення медіа- потоку “Україна - ЄС”.

Наш аналіз журналістів як медійних суб'єктів у комунікаціях ЄС ґрунтується на основі результатів опитування представників українських мас-медіа, яке проводилося протягом квітня-травня 2013 року шляхом електронного анкетування. Усього в опитуванні взяло участь 70 працівників українських засобів масової інформації, які обіймають різні посади в редакціях, зокрема кореспонденти, оглядачі, головні редактори, редактори рубрик, випускові редактори, фрілансери. Вибірка була визначена шляхом поєднання двох способів: випадковий відбір і метод “снігового клубка”. Опитування проводилося серед представників як загальнонаціональних (82%), так і регіональних (18%) засобів масової інформації, в тому числі: друкованих ЗМІ (“Власть денег”, “Високий замок”, “Газета по-українськи”, “День”, “Український тиждень”, “Коммерсантъ” та ін.); телеканалів (“Інтер”, “1+1”, ТВі, ICTV, ЗІК, АТВ, “Україна” та ін.); радіостанцій (“Радіо Свобода”, “Радіо Ера”); інформаційних агенцій (“Інтерфакс”, “Укрінформ”, Агентство українських новин”); інтернет-видань (“Українська правда”, “Кореспондент”, “Телекритика та ін.). Серед опитаних журналістів 20% постійно висвітлюють тематику, пов'язану з Європейським Союзом (I група), 40% - досить часто (ІІ група) і 40% висвітлюють час від часу (ІІІ група).

Джерела інформації. Як випливає з дослідження, офіційні ресурси Спільноти - сайт Представництва ЄС в Україні та офіційний сайт Євросоюзу є одними з найменш популярних джерел інформації, які використовують у своїй роботі українські журналісти - 16% і 20% респондентів відповідно. У свою чергу найбільш поширеним джерелом збору інформації виявилися заяви політиків під час різних публічних заходів - 54%. Друге та третє місця за популярністю посіли українські та європейські інформагенції - 41% та 40%. Серед інших, другорядних, але не менш важливих джерел журналістської інформації є соціальні мережі (21%) та власні анонімні джерела (20%). журналіст комунікація світоглядний просвітницький

Примітно, що журналісти так само неактивно, як і у випадку з офіційними інтернет-ресурсами Спільноти, використовують матеріали Інформаційного вісника Представництва ЄС (представлена у вигляді електронної розсилки). Звертаються до нього часто лише 12% респондентів, рідко - 43% і майже половина - 45% - не застосовують новинний бюлетень у роботі взагалі. Основною проблемою непопулярності цієї прес-розсилки є її щотижнева періодичність, унаслідок чого вона не встигає за швидким потоком новинних ЗМІ, які потребують інформацію сьогодні на сьогодні. Подібний проект Представництва ЄС - “Євробюлетень”, який виходив у світ зі щомісячною періодичністю, проіснувавши 10 років, наприкінці 2012 випустив останній номер. Причиною його завершення, як зазначалося редакційною колегією видання, стала всесвітня тенденція переходу медіа в інтернет, однак є й інша причина: щомісячне видання може служити архівною базою, дайджестом, але не новинним джерелом.

Сьогодні більшість українських ЗМІ не мають безпосередніх зв'язків із редакціями та кореспондентами з країн ЄС. Остання потреба вкотре підкреслює одну із найважливіших проблем комунікаційної політики Євросоюзу - питання своєчасності надання інформації та реагування. У разі якщо меседж надходить від ЄС із запізненням, є висока ймовірність того, що інформаційний вакуум заповниться коментарями інших ньюзмейкерів, не завжди компетентних або не завжди позитивно налаштованих до проекту Європейського Союзу. Частково ця проблема вирішується Представництвом за допомогою періодичних ad hoc news - новин, що виготовлені у режимі “живого часу”, і є важливими з точки зору їх ваги для ЄС та України зокрема. Новини публікуються також на сайті Представництва ЄС в Україні, Однак така практика стосується лише знакових, надзвичайних інцидентів.

Освітній рівень. Однією з важливих функцій європейської комунікаційної політики є навчально-практична, яка полягає в організації тренінгів та семінарів для журналістів щодо написання матеріалів про Євросоюз. Причому з кожним роком доцільність цього напряму зростає прямо пропорційно тому, як збільшується кількість інформації про Спільноту, зорієнтуватися в якій часто буває складно навіть експертам з європейських студій. За словами В. Єрмоленка, в українських медіа спостерігається три види найпоширеніших помилок у текстах про ЄС: 1) концептуальні помилки (нерозуміння різниці між інституціями Євросоюзу); 2) спотворення інформації (по- псовізація повідомлення, відсутність єдиної версії перекладу власних імен); 3) приховування інформації (неправильне позиціонування України як кандидата на вступ в ЄС, помилкове тлумачення тих чи інших політичних домовленостей тощо) [1]. В Україні подібні освітні заходи проводить МГО “Інтереньюз” на замовлення Європейської Комісії, подеколи - Журналістська спільнота Європейського сусідства. З огляду на наше дослідження, такі заходи або малопоширені і мають поодинокий характер, або мало- привабливі для кореспондентів, адже лише 8% опитаних відвідували тренінги щодо висвітлення тематики ЄС часто, 22% - рідко і відповідно 70% не відвідували взагалі. При цьому, більшість респондентів засвідчили, що недосконало володіють темою ЄС і бажають покращити свої навики й поглибити знання у цій сфері. Такі освітні потреби умовно можна поділити на три сектори: