Безпечне виконання професійних обов'язків - невід'ємне право працівників черкаської преси: історичний аспект (1956 - 2018 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безпечне виконання професійних обов'язків - невід'ємне право працівників черкаської преси: історичний аспект (1956 - 2018 рр. )

Котляр Д. О., викладач кафедри суспільних наук,

Черкаського інституту пожежної безпеки імені

Героїв Чорнобиля Національного університету

цивільного захисту України

Анотація

журналіст черкаський преса небезпечний

Актуальність даної статті полягає у виявленні небезпечних моментів, з якими стикаються журналісти під час виконання своїх професійних обов'язків. Метою статті є висвітлення діяльності працівників черкаської преси в небезпечних ситуаціях. Головне завдання - це дослідження методів реалізації безпечних умов праці для співробітників ЗМІ.

Ключові слова: журналіст, преса, інформація, безпека, ЗМІ.

Annotation

The urgency of this article is to identify the dangerous moments faced by journalists during their professional duties. The purpose of the article is to highlight the activities of Cherkasy press workers in dangerous situations. The main task is to study the methods of implementing safe working conditions for media professionals.

Keywords: journalist, press, information, security, mass media.

Виклад основного матеріалу

Працівники преси покликані висвітлювати реальну дійсність, інформувати суспільство про події, що відбуваються, формувати громадську думку, а також сприяти позитивному моральному клімату, збереженню і примноженню ціннісно-моральних орієнтирів соціуму.

Журналістська діяльність займає важливе місце у системі формування масової свідомості. Тому і особистість журналіста - його професійні та особистісні якості, його світоглядна позиція мають важливе значення у процесі розвитку засобів масової інформації. Надзвичайно важливим на сьогоднішній день являється безпечне виконання журналістом своїх професійних обов'язків, так як кожного дня трапляються небезпечні ситуації і потрібно дослідити як їх уникнути.

Проблеми журналістської діяльності, безпечні умови праці, етичні та моральні якості особистості працівників ЗМІ вивчали вітчизняні та зарубіжні вчені: Л. Закирзянова, В. Іванов, В. Карпенко, С. Криворучко, О. Кузнецова, Г. Мельник, І. Михайлин, В. Сердюк, С. Шайхітдінова й ін.

Як і будь-який громадянин, журналіст має право займати будь-яку позицію в світоглядній або політичній суперечці. Однак це не повинно виливатися в підміну фактів пофарбованими судженнями, аргументів - політичними деклараціями. В іншому випадку порушується право аудиторії на об'єктивну інформацію, а воно займає пріоритетне становище по відношенню до особистих інтересів журналіста.

В інформаційну епоху роль засобів масової інформації у формуванні суспільних цінностей, орієнтації і поглядів значно зростає. Журналіст як автор матеріалів динамічно і цілеспрямовано впливає на масову свідомість суспільства.

Професія журналіста є однією з найбільш ризикованих у світі. Ніхто особливо не замислюється, що стоїть за цими словами... Як мінімум, 5% працівників черкаської преси хоч раз у житті чули на свою адресу погрози, ставали об'єктами нападів чи зазнавали тиску через свою професійну діяльність.

Актуальність даного дослідження полягає у тому, щоб виявити небезпечні моментів, з якими стикаються журналісти під час виконання своїх професійних обов'язків, та дослідити методи забезпечення особистої безпеки для кожного співробітника ЗМІ.

Завжди привід до відзначення кращих представників цієї професії, бо професійне свято журналістів, бо воно є нагодою привітати людей, які обрали не легкий тернистий шлях надавати суспільству достовірну інформацію про події, що відбуваються в світі. Це також нагода підбити підсумки творчих конкурсів, привітати майстрів пера та вручити їм відзнаки. З днем журналіста пов'язані спогади про працівників засобів масової інформації, для яких робота внесла в життя свої корективи та чимало небезпечних моментів. А наприклад, газета «Черкаський край» відсвяткує в листопаді свій 100-річний ювілей. [4, с. 58].

Ризик особистої безпеки був незмінним супутником професії журналіста в різні періоди української історії. Керівники редакції, репортери, розслідувачі резонансних справ часто наштовхуються на переслідування, зазнають політичного тиску та насилля з боку влади. Їх можуть незаконно затримати або навіть й убити.

За роки незалежності України сталося багато трагічних подій, пов'язаних з професійною діяльністю працівників черкаських газет. У травні 1996 р. на одній з вулиць Черкас з пораненням голови був знайдений кореспондент газети «Україна - центр» Ігор Грушецький. У серпні 1998 р. від черепно-мозкової травми загинув журналіст газети «Факты» Микола Ракшанов. А 4 квітня 2014 р. викрали та вбили Василя Сергієнка з Корсунь-Шевченківського. Два роки тому міжнародна спільнота визнала, що Україна належить до другого рівня стосовно небезпеки для журналістів [1, с. 100].

За останні п'ять років все більше відбувається збільшення агресії, спрямованої проти репортерів. Про це свідчить моніторинг Національної спілки журналістів України.

Війна надовго охопила простори нашої країни. В зоні бойових дій небезпека на кожному кроці підстерігає працівників засобів масової інформації. Потрапивши в полон, немало поневірянь зазнав черкаський правозахисник і журналіст Валерій Макеєв. Свої спогади та враження від перебування у ворожому Днрівському полоні він описав у книзі «Сто днів полону», або позивний «911» [4, с.36].

На мирній території журналісти, репортери також зіштовхуються з чималою кількістю перешкод в своїй роботі. Це проявляється в погрозах, у відмовах надання суспільно-резонансної інформації, у фізичному насильстві, у створенні цілого ряду перешкод в реалізації медіа-реформ. Враховуючи складні особливі умови, в яких доводиться працювати працівникам «свободи слова» - газетярам, журналістам, захисникам закону, політикам та владі необхідно подумати про їхню безпеку. Безпечні умови для кожного журналіста полягають не тільки в його особистій безпеці, а й у безпеці всієї держави. А це, в свою чергу, є проблемою її зрілості і демократії.

Велике занепокоєння викликає поведінка співробітників правоохоронних органів. З їхнього боку бувають випадки прояву агресії до громадян, в тому числі і до працівників засобів масової інформації. Часто поступають скарги про те, що правоохоронці належним чином не проводять розслідування випадків нападів на представників преси. Крім того, співробітники поліції доволі часто й самі застосовують силу до працівників ЗМІ, примушуючи їх покидати місця подій, звідки ведуться репортажі. Так, намагаючись відстояти справедливість, Національна спілка журналістів України чотири роки підряд намагалась добитися покарання для правоохоронців, які з неабиякою жорстокістю влаштували побиття черкаських журналістів. Коли 20 лютого 2014 р. на черкаській дамбі спецпідрозділ «Беркут» знищував блокпост, був нещадно побитий Ігор Єфімов, фотокореспондент газети «Вечірні Черкаси». Перебуваючи на місці подій, Ігор вдягнув поверх одягу жилет з надписом «Преса», мав при собі бейдж і фотокамеру. Підсудного Петра Паливоду, одного з тодішніх правоохоронців, виправдав Соснівський суд міста Черкаси та апеляційний суд Черкаської області. Коли скоїли побиття журналіста Ігора Єфімова, Паливода стажувався на посаді заступника командира батальйону. Черкаські журналісти, остаточно втративши довіру у справедливість судової системи, 8 лютого 2017 р. влаштували акцію солідарності під назвою «Ні - безкарності за злочини проти журналістів». Причетних до випадку з Єфімовим ганьбили оприлюднивши плакат, на якому розмістили фотографію закривавленого журналіста, а поряд зазначили прізвища і посади всіх працівників поліції, які або безпосередньо приймали участь у побиття Ігора Єфімова, або не заважали його бити своїм співробітникам [6, с. 172].

В знак солідарності з колегою, що постраждав, цього дня п'ять головних черкаських обласних газет опублікували шпальту із зображенням цього плаката. Врахувавши обурення і тиск з боку громадськості, 8 лютого 2018 р. Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду скасував виправдувальний вирок Петру Паливоді, який в той період керував співробітниками поліції. Визнавши справедливим, таке рішення підтримали і привітали в ОБСЄ [6, с. 179].

У квітні 2018 р. був жорстоко побитий уманський журналіст, співробітник інтернет-видання «Вечірня Умань», Володимир Гамалиця. Це сталося тоді, коли він знімав репортаж у селі Христинівка про рейдерський захват підприємства. Наталія Лебеденко, редактор районної газети «Чигиринські вісті», отримала струс мозку від так званих «громадських активістів» прямо на порозі будівлі чигиринського суду. Через деякий час родина редактора Наталії Лебеденко та журналісти газети «Чигиринські вісті» опинилися в небезпеці. Незаконно перекривши центральну дорогу, на них скоїли напад учасники акції протесту, що виступали проти будівництва птахокомплексу. Замість того, щоб захистити, стоячи на варті порядку, поліцейські допомогли працівникам преси разом якнайшвидше залишити місце події. Постраждав і журналіст Вадим Комаров, знаходячись на зборах у черкаському мікрорайоні «Митниця», де його побили [2, с. 40].

Регіональному кореспонденту каналу «112-Україна» фрілансеру Марії Голуб 19 травня 2018 р. заважали проводити зйомку «доброзичливі громадяни», погрожуючи фізичною розправою. Цього ж дня в Черкасах на футбольному матчі поклали обличчям на асфальт і завантажили в автозак оператора філії ПАТ НСТУ «Черкаська регіональна дирекція» Сергія Єфімова. Отримавши завдання від редакції, Сергій робив зйомку для телеканалу і постраждав під час масової бійки між поліцейськими та уболівальниками [4, с. 66].

Незважаючи на небезпеку, що на кожному кроці підстерігає працівників черкаської преси, вони сміливо і відчайдушно долають перешкоди та працюють як професіонали в будь-яких умовах. Про це свідчить конкурс обласної організації НСЖУ на премію «Прометей» - 2018. Результати конкурсу дозволили відзначити премією кращі роботи - цикл розслідувань резонансних тем Олександра Безпрозванного та Мирослави Станкевич. Заслуговують уваги публікації Сергія Макаренка, Олексія Хуторного, Володимира Лимаренка, Романа Кирея, Світлани Спасібіної, Ольги Дяглюк [6, с. 200].

Дані про порушення прав журналістів збирає та аналізує Національна спілка журналістів України. Спілка також надає консультації і практичні рекомендації, шукає правильні шляхи для надання допомоги, в тому числі юридичної. Для представників ЗМІ журналістська спільнота добивається не яких-небудь особливих привілеїв, а мати право безпечно виконувати свої професійні обов'язки. Серед вимог спілки - покарання тих, хто стоїть на заваді діяльності працівників черкаської преси.

Нині, в неспокійний час для України, коли відбувається багато значимих історичних змін і подій, роль засобів масової інформації є дуже суттєвою. Можна вважати, що пощастило жити кожному, хто має відношення до професії, пов'язаної із журналістикою. Члени обласної обласної організації НСЖУ - творці багатотиражок, фотокореспонденти, журналісти друкованих й електронних видань, прес-секретарі висловлюють бажання отримати безпечні умови праці, мати якомога більше добра та приємних моментів від своєї діяльності [3, с. 25].

З нагоди професійного свята журналістів - 2018 р. Черкаська облдержадміністрація організувала творчий конкурс, в якому колектив газети «Черкаський край» зайняв перше місце у номінації «Громадянське суспільство».

За вагомий особистий внесок у розвиток інформаційної сфери Черкащини в червні 2018 р. медалями «За заслуги перед Черкащиною» та Почесними грамотами обласної державної адміністрації й обласної ради нагороджені журналісти Лариса Соколовська і Наталя Віргуш.

Журналіста «Черкаського краю» Василя Марченка нагородили високою професійною відзнакою «Почесний знак НСЖУ» (2018 р.). Це високе визнання Василь Іванович Марченко заробив своєю невтомною 52-річною діяльністю у журналістиці. Василь Іванович має дочку - Ярославу. Будучи талановитою військовою журналісткою, вона висвітлює інформацію, що стосується теми української армії й АТО [6, с. 201].

Заступником головного редактора газети «Черкаський край» Роману Кирею присвоїли звання лауреата конкурсу «Прометей» обласної організації спілки журналістів. У номінації «Журналісти» про журналістику за публікації щодо забезпечення свободи слова, удосконалення діяльності засобів масової інформації, захисту прав журналістів він виборов призове друге місце. Написавши статтю «Власний рупор ОТГ: необхідність чи тар?» та отримавши підтримку прихильників, Роман Кирей справедливо опинився в числі переможців. В його статті розповідається про тенденцію масового створення вісників ОТГ, в яких на зміст інформації мають чималий вплив чиновники. Незважаючи на прийняття закону про роздержавлення друкованих ЗМІ, який забороняє представникам влади бути засновниками преси, факти втручання посадовців в матеріали, що готують до випуску, як і раніше, нікуди не діваються [6, с. 203-204].

Власний кореспондент «Черкаського краю» Валентина Г авришкевич, звернувшись в своїх публікаціях до читачів, розглядає проблему руйнування проводового радіо. Завдяки цьому вона посіла третє місце у цій же номінації конкурсу «Прометей». З'ясовуючи обставини руйнування радіомереж, Валентина Гавришкевич намагається переконати чиновників у необхідності збереження редакції радіо і місцевого радіомовлення [4, с. 88].

Невід'ємним прикладом є журналісти, які під час виконання службових обов'язків наштовхуючись на небезпеку, відважно відстоювали за свої права та керувались духом журналістської професії. Серед таких людей, можна виділити такі видатні постаті як:

Таран Катерина Пилипівна, яка народилася 2 січня 1956 р. - померла 5 січня 2019 р. в селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району на Черкащині в селянській сім'ї. Закінчила факультет журналістики Київського державного університету (1978 р.). Лауреат обласної журналістської премії імені Аркадія Гайдара. На журналістській роботі з 1978 р. - редактор молодіжних програм Черкаського обласного комітету радіомовлення і телебачення, з 1991 р. - головний редактор телестудії «Рось» (м. Черкаси). Лауреат обласних конкурсів з різних питань роботи телестудій.

Головні теми журналістських виступів - суспільно-політичне життя області, висвітлення демократичних процесів у суспільстві, молодіжні проблеми, діяльність мистецьких колективів, патріотичне виховання молоді, міжнародні зв'язки громадськості Черкащини, збереження пам'яток історії і культури краю, кращих народних традицій і обрядів. Автор ряду сценаріїв, публіцистичної книги «Суб'єкт в об'єктиві» (2000 р.). Член Національної спілки журналістів України з 1960 р [6, с. 231].

Калініченко Михайло Михайлович народився 6 лютого 1957 р. в селі Маслівка Миронівського району Київської області в селянській родині. Закінчив факультет фізичного виховання Черкаського державного педагогічного інституту (1983 р.), Уманський сільськогосподарський інститут (1990 р.), інститут журналістики Київського державного університету (2002 р.). Співпрацює з органами преси і телерадіомовлення з 1989 р., очолював інформаційно-аналітичну службу Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.

Головні теми публікацій і виступів - розвиток сільськогосподарського і промислового виробництва краю в умовах його реформування, впровадження сучасних методів організації праці, прогресивних технологій у різних галузях, поширення досвіду роботи кращих трудових колективів, фермерів, орендаторів та інших виробничників, збереження навколишнього природного середовища, утвердження здорового способу життя. Член Національної спілки журналістів України з 1998 р [6, с. 239].

Захарченко Василь Іванович - народився 13 січня 1936 р. в селі Гутирівка Полтавського району в сім'ї колгоспників. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету (1958 р.).

Лауреат Державної премії Т.Г. Шевченка, літературних премій ім. Ю. Яновського, А. Головка. На журналістській роботі з 1958 р. - літературний працівник Кременчуцької міськрайонної газети Полтавської області, кореспондент обласних газет м. Донецьк. З 1968 р. - кореспондент обласних газет «»Черкаська правда» (нині «Черкаський край»), «Молодь Черкащини», «Нова Доба».

Головні теми газетних публікацій - відродження національної культури, мови, кращих українських традицій, діяльність навчальних закладів, демократичний розвиток суспільства, краєзнавство, розповіді про видатних людей краю, аналіз причин негативних явищ у суспільному житті. Автор багатьох книг. Серед них - «Співучий корінь» (1964 р.), «Стежка» (1968 р.), «Дзвінок на світанні» (1981 р.), «Лозові кошики» (1986 р.), «Прибутні люди» (2000 р. ), «Довгі присмерки» (2002 р.) та інші. Член Національної спілки журналістів України з 1982 р [6, с. 236].

Вікторук Анатолій Федорович - народився 25 вересня 1956 р. в селищі Жовтневе Чарджауського району Туркменської РСР в сім'ї військовослужбовця. Закінчив Уманський державний сільськогосподарський інститут у 1884 р., відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК Компартії України (1989 р.). На журналістській роботі з 1982 р. - завідуючий відділом Маньківської районної газети Черкаської області, з 1989 р. - заступник редактора цієї газети, з 1990 р. - редактор Шполянської районної газети Черкаської області.

Головні теми газетних публікацій - проблеми агропромислового комплексу, реформування суспільних відносин на селі, розвиток сільськогосподарського виробництва в нових умовах, розповіді про людей, які по-господарському використовують землю, техніку, сприяють збереженню довкілля. Член Національної спілки журналістів України з 1987 р [6, с. 240].

Журналісти беруть на себе відповідальність за ті новини, які вони пропонують. Саме тому дотримання принципу соціальної відповідальності неможливо досягти примусом. У полі правових і політичних умов медіа мають самі регулювати свою діяльність. Однак подібна саморегуляція здатна функціонувати лише у тому разі, якщо в журналістиці будуть наявні певні структурні передумови, що стосуються насамперед підготовки та підвищення кваліфікації кореспондентів. Тільки в такому випадку можна забезпечити певні професійні стандарти, що визначають підхід до збирання, добору та репрезентації новин, тобто такі критерії, як точність, об'єктивність та зваженість.

Таким чином, спільними зусиллями черкаських журналістів, котрі, збираючи матеріал, фільтруючи фотографуючи, готуючи його до друку чи показу, при цьому зазвичай залишаючись «поза кадром», створюються цікаві теми для сторінок журналів і газет, що привертають увагу читачів, вражаючи своєю актуальністю. Професія журналіст - це покликання.

Список використаних джерел

1. Ігнатенко В., 1926. Українська преса (1816 - 1923): Іст.-бібліогр. етюд., К., 240 с.

2. Калиновська Т., 2018. Безкарність - проблема зрілості держави. Черкаський край. №23., С. 1-2.

3. Кузнецова О. Д., 2005. Засоби масової комунікації., Львів: ПАЮ., 200 с.

4. Одинец М. С., 1989. Ради нескольких строчок в газете., К.: Молодь., 160 с.

5. Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні. Матеріали парламентських слухань у Верховній раді України 4 грудня 2002 року., 2003. К.: Парламентське видавництво., 91 с.

6. Черкащина - духовності скарбниця., 2005. К: ЗАТ «Книга»., 327 с. sluhan' u Verhovnij radi Ukrami 4 grudnya 2002 roku., 2003. K.: Parlaments'ke vidavnictvo., 91 s.

7. Cherkashchina - duhovnosti skarbnicya., 2005. K: ZAT «Kniga»., 327 s.

Размещено на Allbest.ru