Журналістика миру: український контекст Сілкіна А.О., Бутиріна М.В.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Журналістика миру: український контекст Сілкіна А.О., Бутиріна М.В.

Анотація

Подана стаття присвячена особливостям функціонування моделі журналістики миру в українських реаліях. Сьогодні українські журналісти змушені балансувати на межі журналістики миру та журналістики війни. Наголошено, що ці поняття можна вважати конкуруючими фреймами подання одних і тих самих подій під час війни або конфлікту. Розглянуто появу та становлення термінів "журналістика миру" та "журналістика війни". Наведено перелік практик, властивих журналістиці миру, серед яких орієнтованість на мир, правду, людей та конструктивні рішення. Подано трактування досліджуваного явища журналістами-практиками, результатом співпраці яких стало 17 вироблених порад для впровадження журналістики миру у професійній діяльності журналістів. Встановлено, що свого часу журналістику миру вивчали європейські дослідники та науковці із США, Канади, Ізраїлю. Проте в Україні робіт з поданої теми, зокрема в контексті конфлікту на Сході України, досі бракує. Акцентовано увагу на лексичному наповненні матеріалів, які висвітлюють конфлікт на Сході країни. Йдеться про маркери мови ворожнечі, що наявні в таких публікаціях. Встановлено, що на сьогоднішні не впроваджено єдиної та загальновизнаної лексики для того, аби висвітлювати події на Сході країни, тому кожне медіа вживає свою певну термінологію. Наведено перелік термінів, затверджених "Словником нейтральної термінології", які рекомендовано для використання журналістами. Проаналізовано підсумкові телевізійні новиннєві випуски каналів "1+1" та "Інтер" щодо наявних в них лексем-маркерів журналістики миру. Результати свідчать про те, що журналісти у своїх діях керуються політикою та принципами діяльності своїх телеканалів, забуваючи про наслідки, які можуть стати поштовхом як для формування негативних стереотипів серед громадян нашої країни, так і для можливої подальшої реальної агресії. З'ясовано, що ті поодинокі спроби, які можна побачити на вітчизняному телебаченні, потребують подальшого опрацювання з метою створення єдиної інформаційної стратегії для роботи українських медійників.

Ключові слова: журналістика миру; журналістика війни; мова ворожнечі; військова журналістика; зона конфлікту; фреймінг.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні мас-медіа продовжують ефективно впливати на формування суспільної думки стосовно багатьох питань та проблем, причому спектр такого впливу не виключає співіснування та конкуренцію кардинально протилежних точок зору залежно від виду, приналежності ЗМІ та тих завдань, які вони ставлять перед собою. Військова журналістика залишається однією з найнебезпечніших професій, яка потребує, щоб журналіст завжди був у центрі подій, що часто становить загрозу для його життя, несе небезпеку для його психічного здоров'я, тобто ризиків багато. З початком перебігу воєнних дій на Донбасі - у 2014 р. - Комітет із захисту журналістів (Committee to Protect Journalists, CPJ) уніс Україну (одночасно із Сирією, Іраком, Ізраїлем, Сомалі та Пакистаном) до списку країн, які вважаються найнебезпечнішими для роботи журналістів. Права і обов'язки журналістів у зоні збройного конфлікту регулюються міжнародним гуманітарним правом (МГП), більшість норм якого затверджені всіма державами світу.

Під час війн, збройних конфліктів (як міжнародних, так і внутрішніх), роль засобів масової інформації стає особливою. Зважаючи на те, що під час перебігу конфліктів/війни фактично відсутні організації-представники громадянського суспільства, метою яких стає контроль органів влади та збройних сил, медійники стають головним (а інколи і єдиним) джерелом неупередженої та об'єктивної інформації. В сьогоднішніх реаліях українські журналісти змушені балансувати на межі журналістики миру та журналістики війни. Ці терміни можна вважати антагоністичними фреймами подання одних і тих самих подій під час війни або конфлікту. Вони з'явилися у 70-х рр. XX ст. завдяки норвезькому досліднику Йогану Галтунгу. Саме він уважається автором моделі журналістики миру, яка подається як альтернатива у висвітленні конфліктів з метою деескалації та зниження рівня напруги в країні. Залежно від того, яку позицію стосовно війни чи конфлікту посядуть представники ЗМІ, яких принципів дотримуватимуться при висвітленні подій, значною мірою залежить результат їх перебігу.

У контексті останніх подій проблема висвітлення українськими ЗМІ проведення антитерористичної операції (знедавна перейменованої на Операцію об'єднаних сил) та спроби журналістів до мирного врегулювання потребує дослідження. журналістика війна мир

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вперше поняття "журналістики миру" було представлено норвезьким соціологом Йоганом Галтунгом. Тоді ж, на противагу першому, з'явилося поняття "журналістика війни". У 1965 р. було видано статтю Галтунга "Структура іноземних новин", в якій автор виступає з критикою традиційних принципів висвітлення збройних конфліктів: "Увага приділяється конфлікту, а не примиренню" [1]. Більше того, він уважає недоцільним керуватися критерієм негативізму при відборі новин та закликає журналістів зосереджуватися на довгострокових перспективах, а не на "окремих подіях" та надавати перевагу "позитивним подіям" [1].

Згодом Й. Галтунг визначив журналістику миру як таку, що "намагається деполяризувати суспільство, сприяє деескалації конфліктів, стоячи на боці правди, на противагу пропаганді та брехні" [1]. На його думку, журналістика мала б трансформувати конфлікти в своїй особливій (творчій) манері, а її головним завданням залишалося б врегулювання конфліктних ситуацій та контроль за виконанням домовленостей з обох сторін. Як бачимо, соціолог вбачав у діяльності журналістів дещо більше, ніж звичайне інформування суспільства. Й. Галтунг також виокремив 4 практики, які властиві журналістиці миру: орієнтованість на мир, правду, людей та рішення. На його думку, журналіст не повинен забувати про вразливі групи населення та надавати слово усім сторонам конфлікту, викривати маніпулятивні схеми (не тільки "ворожі"). Мирні журналісти зобов'язані надавати тільки правду, навіть якщо вона буде незручною, зосереджуватися на аналізі усіх фактів та, у разі потреби, вміти працювати з дезінформацією. Такий журналіст, за Галтунгом, "концентрується на історіях, які висувають на перший план мирні ініціативи, пом'якшують етнічні та релігійні відмінності, запобігають подальшим конфліктам, зосереджують увагу на структурі суспільства; сприяють вирішенню конфліктів, реконструкції і примиренню" [2].

Пізніше питаннями журналістики миру, проблемами та особливостями висвітлення конфліктів почали цікавитися журналісти-практики. Одним із них став журналіст BBC Джейк Лінч. У співавторстві з колегою А. МакГолдрік вони визначили журналістику миру як "точніший, ширший за світоглядом та справедливий спосіб висвітлення конфлікту" [3]. На їх думку, журналіст повинен концентруватися на "ненасильстві", і йому на допомогу приходить журналістська етика із відомими усім поняттями такими, як точність, баланс думок та джерел. Результатом їх співпраці стало 17 вироблених практичних порад для впровадження журналістики миру на практиці [3]. Журналісти, передусім, повинні "полювати" тільки за істиною, зосереджуватися на мирному співіснуванні людей - жертв обох сторін конфлікту. Важливе місце повинні займати розповіді про миротворців та їх діяльність. Це, на думку дослідників, допоможе попередити та мінімізувати (в деяких випадках і унеможливити) майбутні спалахи насильства у межах конфліктної зони.

Ще один науковець - Гаді Волсфельд - у своїй праці "Медіа та шлях до миру" також приділяє увагу ролі журналістики у врегулюванні конфліктів. Він зауважує, що конфлікт і насильство постійно перебувають у центрі новин [4], а історії про "мир" нікому не цікаві. Його підтримують С. Лі та К. Маслог, які впевнені, що висвітлення конфліктів та війни бере свої витоки від концепції, що конфлікт важливий та значний сам по собі [ 5]. Також вони переконані, що журналістика миру тісно пов'язана з теорією фреймінгу [5], яку вважають її своєрідним підґрунтям.

Підсумовуючи вищезазначені факти, додамо, що свого часу журналістику миру вивчали європейські дослідники та науковці з США, Канади, Ізраїлю. Проте в Україні робіт з поданої теми, а також про застосування журналістики миру на прикладі конфлікту на Сході України, досі бракує.

Мета статті - дослідити особливості висвітлення вітчизняними ЗМІ подій на Сході України в рамках журналістики миру в українському медіа-дискурсі.

Об'єкт дослідження - дискурс випусків новин на телеканалах "1+1" та "Інтер", публікацій вітчизняних онлайн-видань в аспекті категорій журналістики миру.

Методи дослідження. У нашому дослідженні ми послуговувалися методами контент-моніторингу за визначеними мовними маркерами та контент-аналізу, який дозволяє дослідити частоту певних мовних категорій у висвітленні подій, а також проаналізувати дискурсивні закономірності при висвітленні конфліктів.

Результати й обговорення

Перш ніж перейти до основних результатів нашого дослідження щодо впровадження журналістики миру в українському медіа-дискурсі, хочеться приділити увагу лексичному наповненню матеріалів, які висвітлюють конфлікт на Сході країни. Йдеться про маркери мови ворожнечі, що наявні в таких публікаціях. Зрозуміло, що мова, яку використовуюсь ЗМІ, стає не тільки чинником ідентифікації та оцінки фрагментів реальності, а й політичним чинником. До того ж, нейтральні за своїм денотативним змістом поняття можуть набувати негативного значення і викликати у комунікантів (навіть нейтрально налаштованих громадян) відповідну емоційну або поведінкову реакцію. Через непрофесійність або технологічний підхід до мовної дискримінації, через нехтування етичними нормами вони перетворюються на мову ворожнечі, яка стає небезпечною зброєю в руках журналістів та може стати причиною появи у людини певних хибних стереотипів.

На сьогоднішній день не впроваджено єдиної та загальновизнаної лексики для того, аби висвітлювати події на Сході країни, тому кожне медіа вживає свою певну термінологію. Проте переважна більшість журналістів переймається питанням щодо того, як подавати інформацію про перебіг подій у зоні конфлікту.

Зазвичай, онлайн-медіа вживають такі поняття, як "антитерористична операція" (знедавна перейменована на Операцію об'єднаних сил), "військовий конфлікт", "збройне протистояння". Саме такі терміни зазначені у "Словнику нейтральної термінології" стосовно конфліктів на Сході України і в Криму, який був розроблений Інститутом масової інформації на основі аналізу українських та іноземних ЗМІ, яким властиве максимальне дотримання професійних стандартів [6].

Згідно з ним правильним буде використання наступних термінів:

ситуація на Донбасі - військовий конфлікт, збройне протистояння, конфлікт на сході України, зона АТО, зона конфлікту, військова агресія (Росії), війна/агресія, гібридна війна;

додаткові терміни для опису ситуації - буферна зона, лінія розмежування, непідконтрольна українській владі територія, сторони конфлікту, зіткнення, мирне населення;

сторони конфлікту - бойовики, проросійські сепаратисти, озброєні сепаратисти, іноземні (проросійські) найманці, ДНР/ЛНР, Збройні Сили України, армія України, добровольчі батальйони, офіційний Київ;

ситуація в Криму - анексія, тимчасово окупована територія Криму, окупований Крим;

постраждалі особи - внутрішні переселенці, вимушені переселенці, внутрішньо переміщені особи, біженці [6].

Щодо надання інформації про сторони конфлікту українські онлайн-видання у більшості публікацій дотримуються нейтральної лексики ("іноземні (проросійські) найманці", "збройні формування Російської Федерації", "російські військові", "противник"), хоча подекуди можна зустріти маркери емоційно-забарвленої лексики ("терористи", "бандити", "бандформування"). "ЛНД/ДНР" продовжують подавати в лапках з обов'язковим зазначенням незаконності їх утворення та діяльності. Поняття "сепаратисти" можна зустріти лише в коментарях до публікацій.

Щодо результатів нашого основного дослідження. Ми відстежували підсумкові тижневі новиннєві випуски (всього 8) двох центральних українських телеканалів - "1+1" та Інтера - протягом лютого 2018 р. За означений період в програмах "ТСН Тиждень" ("1+1") та "Подробиці тижня" (Інтер) глядачеві було представлено 31 сюжет про події на Донбасі (43 % від загальної кількості).

Наступним дослідницьким завданням було розмежування та ранжування цих матеріалів на дві групи: ті, які висвітлюють події в термінах журналістики миру, та ті, які - в термінах журналістики війни. Відбір проводився на основні індикаторів, запропонованих вищезгаданим соціологом Й. Галтунгом. Для виявлення загальних тенденцій прояву журналістики миру в українському медіа-просторі, ми звернулися до першої групи матеріалів.

Інтер. Загальні висновки:

1. Найпопулярнішим жанром у підсумкових випусках на цьому каналі було інтерв'ю, серед гостей - відомі політики, журналісти, політичні діячі. Варто зауважити, що усі вони були представниками різних політичних сил, мали різні погляди на ситуацію в країні.

2. Журналісти та ведучі у своїх заявах посилалися на Президента України, представників уряду, постійно надавалися дані прес-центру штабу АТО.

3. Серед загальної кількості матеріалів були інтерв'ю із громадянами України, які продовжують мешкати на території Луганської та Донецької областей. Це стало своєрідним продовженням рубрики "В окупації", яка була започаткована ще в 2015 р. Коментарі простих людей, загальні обриси наслідків конфлікту без подробиць, емоційно-нейтральна мова - все це характеристики, притаманні журналістиці миру.

4. Наявність коментарів представників міжнародної спільноти - іноземних політичних та економічних діячів.

5. Відмова від показу матеріалів із елементами насильства, мінімізація показу загиблих та поранених.

"1+1". Загальні висновки:

1. Кількість матеріалів, які окреслюються журналістикою миру, була значно меншою, ніж у випусках Інтеру (лише близько 20 %).

2. У своїх матеріалах журналісти посилались на політиків, військових діячів, цитували правозахисників та політологів. Не забували про героїв АТО - загальновідомі сюжети про бійців, їх долі під час та після перебування на території проведення бойових дій.

3. Рідше зустрічалися непрямі цитати представників країни-агресора, російських політичних діячів.

4. Надавалося слово представникам опозиційних сил, ведучі намагалися надати різні погляди та думки на ситуацію.

5. В рамках журналістики миру важливими були сюжети про волонтерські організації, миротворчу діяльність на Донбасі, залучення іноземних спеціалістів, також - про життя переселенців, врятованих дітей та долі митців.

Висновки

Література

References

1. Galtung, J. (2002), "Peace Journalism - A Challenge", in Kempf, W., Luostarinen, H. (Eds.), Journalism and the New World Order, vol. 2. Studying War and the Media, Nordicom, Gцteborg, pp. 259-272.

2. Lynch, J., McGoldrick, A. (2005), Peace Journalism Stroud, Hawthorn Press, UK, 288 р.

3. McGoldrick, A., Lynch, J. (2000), "Peace Journalism - How to do it", available at: https://www.transcend.org/tri/downloads/McGoldrick_Lynch_Peace-Journalism.pdf (accessed 24 May 2018).

4. Wolfsfeld, G. (2004), Media and the path to peace, Cambridge University Press, New York, 254 р.

5. Lee, S., Maslog, C. (2005), "War or peace journalism? Asian newspaper coverage of conflicts", Journal of Communication [Journal of Communication], vol. 55(2), рр.311-329.

6.IMI (2015), "Dictionary of Neutral Terminology", available at: http://imi.org.ua/news/imi-rozrobila- slovnik-neytralnoji-terminologiji-schodo-konfliktiv-na-shodi-i-v-krimu/ (accessed 24 May 2018).

Размещено на Allbest.ru