Редакційна політика глянцевих журналів та способи її реалізації (на прикладі журналів Elle та Vogue UA)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Редакційна політика глянцевих журналів та способи її реалізації (на прикладі журналів ELLE та VOGUE UA)

Вакуленко А. Ю., Куценко Л. В., Дніпровський національний університет імені Олєся Гончара

Стаття присвячена вивченню історії появи перших глянцевих журналів в Україні, дослідженню особливостей втілення їх головними редакторами політики видання, а також аналізу тих метаморфоз, яких зазнавали глянцеві журнали від початку функціонування в нашій країні до сьогодення. Проаналізовано та описано зміни, яких зазнав інститут глянцевого видання, за більш ніж сторічну історію. Переорієнтація ціннісних основ, які подаються як наріжні теми в більшості журналістських матеріалів, є ключовим елементом ефективного досягнення потенційного читача досліджуваних ЗМІ. За довгий час становлення головних принципів ведення редакційної політики глянцевих журналів західного зразка, їх редакторам вдалося віднайти індивідуальний стиль подання специфічного «гламурного» матеріалу та чітко визначити форматні характеристики певного жіночого часопису. Результати роботи над обраною темою демонструють наявність характерної для усіх українських журналів глянцевого спрямування проблеми протистояння принципам та правилам ведення редакційної політики журналів тих країн, які стали батьківщиною для того чи іншого наразі загальновідомого глянцю. Стаття утверджує посилену увагу очільників редакцій вітчизняних глянцевих видань до процесу пошуку впізнаваного та унікального стилю журналу. Обрання відповідного контенту, який зацікавить сучасну українку - головне завдання редакторів українських журналів, які не є оригінальним національним продуктом. У статті розглядається тема надання редакційним матеріалам глянцевих журналів різних країн світу національних рис, які найкраще втілюються саме у фундаментальних засадах редакційної політики. Виведені у статті аксіоми мають значний вплив на самовизначення читачів досліджуваних видань та формування їх світоглядної системи координат. Результати наукової роботи свідчать про очевидну переорієнтацію редакційної політики вітчизняних глянцевих журналів відповідно до потреб національної цільової аудиторії.

Ключові слова: редакційна політика; глянцевий журнал; жіночий журнал; періодичне видання; жанр; контент; рубрикація видання.

Вступ

журнал редактор політика

Постановка проблеми. Відтоді як глянцеві періодичні видання стали невід'ємною частиною життя українських жінок та чоловіків, міцно закріпившись у статусі «провідників у світ селебритіс», минуло лише декілька десятиліть, проте саме вони стали найпромовистішими атрибутами цивілізації, яскравим відображенням її життєвих орієнтирів, ціннісної системи координат. Гіпотезою представленого дослідження є припущення про те, що головні редактори глянцевих журналів для жінок й досі перебувають у процесі пошуку можливостей позитивного впровадження національного українського контенту в структуру видання франшизного типу. Намагаючись дати найбільш правильне визначення терміну «глянцевий журнал», необхідно чітко усвідомлювати основні концептуальні особливості даного виду періодичних видань. Узагальнюючи редакційні принципи друкованих ЗМІ глянцевого зразка, які втілюються в своєрідній побудові читацького матеріалу та особливих тематичних матеріалів, можна визначити основні концепти сучасного «глянцю» - краса, стосунки, кар'єра.

Глянцеві видання, природно функціонуючи на візуальному рівні сприйняття, пропонують цільовій читацькій аудиторії загальновизнану версію моди, модель соціального, статусного, гендерного світів та взаємовідносин всередині цих структурних формувань. Вони подають споживачам орієнтовний «план дій», який потрібно реалізовувати в тій чи іншій життєвій ситуації. У цьому питанні «глянець», як зазначає Н. О. Клименко, бере на себе роль особливого медіатора у світ краси та моди - своєрідного порадника, який підказує, на які дії та реакції очікує оточення споживача інформації у більш-менш типовій ситуації [1, с. 3]. Проте важливим для будь-якого журналу-франшизи є результативність пошуку своєї національної самобутності, розкриваючи такі теми й нагальні питання, які стосуються жінок та суспільства в цілому в окремо взятій країні.

Головний редактор і автори матеріалів глянцевого видання проводять активну роботу щодо втілення всіх типологічних особливостей політики глянцевої періодики. Журналісти в тематичних матеріалах, а також головний редактор, найголовніша думка якого стверджується в обов'язковому компоненті будь-якого періодичного глянцевого журнального видання - рубриці «Лист від редактора», подають свої суб'єктивні погляди, які, проте, повністю узгоджуються із «світоглядом» жіночого журналу, на те, як саме потрібно жити.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання вивчення узагальнених типологічних характеристик глянцевого журналу й досі залишається актуальним. Окрім того, злободенною є проблема виокремлення наукового обґрунтованого терміна для тлумачення реалії «глянцеве видання». Окресленню сутності цього визначення присвячували наукові роботи і відомий російський соціолог та філолог Є. П. Прохоров [2, с 34] у навчальному посібнику «Введение в журналистику», і російський та радянський дослідник літератури Я. М. Засурський, закріплюючи цей термін в колі наукового вжитку [3, с 126]. Суперечки в питанні виокремлення точних характеристик «глянцевого» елементу сучасної періодики продовжуються й нині. Так, російська дослідниця журналістики О. О. Ангелова у статті «Глянцевый журнал сегодня» наполягає на відсутності досліджуваного терміна в теорії нинішньої журналістики, попри активне функціонування насиченого за тематичною та рубрикаційною специфікою прошарку глянцевої періодики [4].

На сучасному етапі функціонування періодичних видань у країнах пострадянського простору вперше до визначення та дослідження проблеми реалізації редакційної політики глянцевих журнальних видань науковці звернулися у 1990-ті рр. Це, передусім, серія праць Р. М. Ямпольської [5], у яких увага приділяється вивченню типологічної специфіки жіночої глянцевої періодики, тенденціям її розвитку та визначенню головних напрямків ведення редакційної політики видання. Із плином часу публікуються й праці інших науковців, присвячені окремим російським та українським жіночим журналам та певним сторонам їх вивчення. Зокрема, проблемі функціонування сучасних глянцевих журналів присвятили публікації такі дослідники: В. Бонер-Смеюха[6], зосереджуючись на студіюванні типологічних характеристик глянцевих журналів, Є. А. Пльонкіна [7], вивчаючи особливості елітарного різновиду жіночої преси, О. Ю. Пода [8], Н. М. Сидоренко [9], О. М. Сушкова [10], акцентуючи моменти саме розвитку вітчизняного глянцевого часопису. Феномен жіночого глянцевого журналу як особливого різновиду періодики вивчав доктор філологічних наук, професор В. Д. Демченко, відзначаючи значне розширення жанрового та тематичного інструментарію втілення «жіночого питання» у сучасному вітчизняному глянці [11]. Але попри чималий сегмент наукового вивчення, присвячений саме проблемі становлення та розвитку сучасного глянцевого журналу, найчастіше в дослідженнях використовується неактуальний нині, відверто застарілий радянський та пострадянський журнальний матеріал. Наразі відчувається потреба в більш активному та всебічному вивченні особливостей тематичних, жанрових, рубрикаційних та інших елементів ведення редакційної політики вітчизняних глянцевих журналів.

Мета статті - виокремити та дослідити типологічні аспекти ведення редакційної політики, етапи її становлення та зміни, які реалізовували головні редактори відповідно до запитів та змін інтересів читацької аудиторії глянцевих журналів.

Об'єкт дослідження - примірники українських глянцевих періодичних видань Elle та Vogue UA за період 2012-2017 рр.

Методи дослідження. Принципи проведення редакційної політики проаналізовано у ретроспективі та за сучасних умов популяризації «глянцевого» стилю життя. Використано аналітичний метод у визначенні шляхів реалізації головним редактором політики журналу за майже двадцятилітню історію існування інституту цього типу друкованих періодичних видань в Україні; порівняльний метод для виявлення особливостей в принципово відмінних тенденціях проведення редакційної політики головними та дочірніми редакціями глянцевих журналів; аналітичний метод у визначенні місця й ролі головного редактора для створення загального образу глянцевого видання.

Результати й обговорення

Для аналізу специфіки ведення редакційної політики глянцевих журналів в Україні було обрано два класичні глянцеві часописи, франшизи яких представлені в Україні. Передусім це українська версія всесвітньовідомого оригінально французького видання Elle та адаптований вітчизняний варіант американського глянцю - Vogue UA.

У світі «глянцю» завжди були свої загальновизнані правила, закони та вимоги, які удосконалювалися із самого початку появи перших прототипів сучасних глянцевих видань, про хронологічні межі яких й досі сперечаються дослідники журналістської науки. Однак розвиток нових технологій та зародження актуальних наразі трендів диктують власні умови, яким мають відповідати усі ЗМІ, у тому числі й глянцеві журнали, перед якими постали нові актуальні проблеми.

Український Elle, хоча і є франшизою відомого французького глянцевого видання, вже давно спромігся побудувати власне впізнаване обличчя. Хоча варто зазначити, що декілька разів український Elle ризикував стати не більше ніж побічним виданням старішого та досвідченішого «Elle Росія», який вийшов ще наприкінці березня 1996 р., коли Україна намагалася розбудувати власну сильну та незалежну державу. Тож справа модного глянцю в молодій державі була відкладена на більш доречні часи, які й настали на початку нового міленіуму. Тематичне наповнення та форматні характеристики українського журналу в далекі часи становлення національного варіанту Elle перебували під великим тиском із боку старшої сестри Росії, яка за п'ять років вдалого функціонування на ринку преси вже змогла сформувати власний стиль подання інформації зі світу модних, багатих та владних - цільової аудиторії журналу.

Авторитет та потужний вплив одного із найстаріших українських глянцевих видань «Elle Україна» не обмежується лише встановленням правил та трендів на ринку сучасної преси для жіночої аудиторії. Ті, часом кардинальні та дивовижні зміни, які відбуваються у всій національній сфері моди, дизайну та краси зобов'язані віянням, які розповсюджує в щомісячних публікаціях саме український Elle.

Головний редактор журналу, яка вже майже двадцять років залишається незмінною на обійманій посаді, Соня Забуга намагається започатковувати та підтримувати якомога більше різноспрямованих ініціатив, які стосуються усіх найбільш привабливих та цікавих ланок українського культурного простору - від типових для глянцевого журналу питань актуального нині вбрання та встановлення загальних трендів макіяжу та догляду за власною красою та молодістю до проблем національних індустрій кіно, телебачення та музики.

У статусі найвпливовішого гравця глянцевого друкованого світу ЗМІ України «Elle» декілька разів зазнавав кардинальних трансформаційних змін, вдало адаптуючись до тих кризових колізій, які відбувалися в хиткому нестабільному суспільстві нашої країни, а також до світових тенденцій не лише подання специфічного елегантно-елітарного матеріалу, але й наслідків тих скандалів, які розхитували стабільний перебіг світового буття. Розкриттю актуальних тем, пов'язаних із політикою, харасментом, жіночим питанням, соціальною відповідальністю, розподілом сфер впливу світових лідерів та висвітленням інших актуальних проблем цивілізованого суспільства, щоразу присвячується все більша кількість журналістських матеріалів Elle. Глобалізаційні зміни, які вплинули й на стабільний мікрокосмос редакцій глянцевих журналів, позначилися й на українському глянці, проявившись у приборканні онлайн-мережі та застосуванні її переваг для залучення нових аудиторій читачів і збільшенні впливу на українське суспільство.

Редакційнаполітикавціломувизначаєтьсянаявністютавдалимвтіленнямтакихскладників, як правильне та результативне обрання завдання ЗМІ, специфіка та тематична спрямованість видання, принципи відбору джерел інформації та селекція готового матеріалу. Статус потужного та повноцінного гравця фешн-індустрії українському Elle вдалося здобути завдяки грамотній редакційній політиці його головного редактора Соні Забуги, яка реалізується у великій кількості оригінального та ексклюзивного журналістського та ілюстративного матеріалу, постійній промоції українських дизайнерів, митців, співаків, вітчизняного кінематографа та літератури. Кожний номер глянцю наповнений статтями, які відображають актуальні перетворення сучасного суспільства та злободенні проблеми часу.

Коли в Україні стали з'являтися чутки про появу легендарного модного журналу для жінок Vogue на ринку вітчизняного глянцевої преси, багато хто із критиків розвитку національної друкованої індустрії ЗМІ із недовірою поставився до можливості запуску настільки авторитетного модного журналу в нашій країні. У цілому, за всю свою стодвадцятишестирічну історію авторитетний Vogue взяв до своєї сім'ї лише двадцять країн. Двадцять першою стала саме Україна.

Вітчизняний варіант американського глянцю Vogue неодноразово критикувався через відсутність національного характеру викладу модної інформації, невелику кількість авторських матеріалів, які були би актуальними саме для українського читача, а також орієнтацію на західні зразки глянцевої естетики. Значних змін концептуальна та контекстуальна складові наймоднішого та найбільш авторитетного українського глянцевого журналу зазнали у вересні 2016 р. разом із заміщенням його головного редактора Маші Цуканової. Редакцію модного глянцю очолила Ольга Сушко, із появою якої і розпочалася нова ера розвитку Vogue UA. Нова пані-редакторка взяла на себе обов'язки всебічного розвитку її дітища, тож заразом впритул взялася за контент онлайн-видання, очоливши об'єднану редакцію друкованого та диджитал журналів. Функціонування Ольги Сушко у новій редакторській ролі розпочалося із активного розвитку електронних майданчиків журналу, зокрема акаунтів у соціальних мережах, електронної розсилки та відеоканалу на сайті YouTube. Наразі Vogue UA позиціонує себе як цілком мультимедійний бренд. За підсумками 2016 р. інтернет-аудиторія Vogue UA зросла на 80 %, а відвідуваність електронного майданчика -- майже на 100 тис. унікальних користувачів.

Колишній головний редактор журналу Маша Цуканова неодноразово говорила про те, що український Vogue на 90 % складався із власного оригінального контенту, а всі без винятку обкладинки були створені власне для вітчизняного глянцю - жодна не була запозичена в інших країн франшизи. Попри це національна самоідентифікація як в розрізі та аналізі обкладинок журналу, так і в його інформаційному наповненні важко вгадувалася. Проте вже із початком ери головування Ольги Сушко в редакції українського глянцю тематичне спрямування змінило вектор розвитку, надаючи перевагу власному вітчизняному медійному та мистецькому продукту.

Молодий, але потенційно здатний встановлювати власні тренди для країн всього пострадянського простору, на території яких франшизи світових глянцевих журналів є не більше ніж перекладені та більш-менш адаптовані до національних реалій варіанти закордонних видань, Vogue й досі знаходиться в пошуках власного стильного та впізнаваного обличчя. Наразі український «Vogue» із кожним новим номером декларує свій потенціал як найбільш національного та патріотично налаштованого естетичного глянцю, висвітлюючи концептуальні компоненти вітчизняного гламурного стилю життя в категоріях, цікавих типовій читачці національно глянцевого журналу.

Висновки

Аналіз обраних екземплярів української версії відомих у світі журналів довів, що незважаючи на стандартизований підхід головних редакторів франшизних глянцевих видань у решті країн світу, очільницям українського глянцю на сьогодні вдається щоразу надавати новим випускам журналів певного українського колориту, віддзеркалюючи власне національний підхід до модних трендів та суспільних відносин. Прояви цих тенденції можна спостерігати в усіх ключових елементах створення видання: обранні героїнь для обкладинок журналу, тем, актуальних для українських реалій, популяризації власне української модної індустрії, а також створенні ініціатив, спрямованих на рекламування національних діячів культури, мистецтва, а перш за все, індустрії моди та краси.

Проте найважливішим у дослідженні залишається аспект присвячений специфічним елементам, ціннісним орієнтирам та шляхам їх пошуку для можливості створити якісний глянцевий журнал із яскравим національним образним втіленням.

References

1. Klimenko, N. (2014J, "Specifics of dividing according to subject headings and peculiarity of stuff representing in women's glossy magazines", available at: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Dtr_sk/2012_1/files/SC112_14.pdf (accessed 24 May 2018).

2. Prohorov, E. (2003), Introduction to the theory of journalism: Textbook for students of high schools specifying in journalism, 5th ed., Aspect Press, Moscow, 351 p.

3. Zasurskij, J. (2001), System of mass communication of Russia, Aspect Press, Moscow, 259 p.

4. Angelova, H. (2015), "MAXIM magazine on the market of Russian men magazines", available at:http://www.relga.ru/Environ/WebObjectstsu_www.woa/wa/Main?textid=2451&level1=main&level2=articles (accessed 24 May 2018).

5. Yampolskaya, A. (1995), "Press for women. Its typological features", Vestnik MGU [Bulletin of Moscow University. Series 10. «Journalism»], no. 1, pp.15-25.

6. Bonner-Smeuha, V. (2000), "Typological features of modern Russian magazines for women", Philological vestnik RGU, no. 2, pp. 38-42.

7. Plenkina, H. (2001), "Problems of typological features of editions for women", available at: http://www.relga. rsu.ru/n76/jur76.htm (accessed 10 May 2018).

8. Poda, Y. (2008), "Development of typological paradigm of gender-marked magazines in Ukraine", Psycholinguistic, vol. 2, pp. 135-145.

9. Sydorenko, N. (2004), Gender mosaic of Ukrainian mass-media, K.I.C., Kyiv, 76 p.

10. Syhkova, H. (2004), Typology of periodical editions for women audience, Kyiv, ed. 3, pp. 20-26.

11. Demchenko, V. (2002), "Phenomena of gloss magazines for women: specifics of reader's perception", available at:http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1288 (accessed 10 May 2018).

The article is devoted to the problem of learning history of first glossy magazines in Ukraine, studying specific features of its embodiment by editors-in-chief and also analysis of those changes that occurred from the beginning of its function in Ukraine till nowadays. The article analyzes and describes the changes that were experienced by such branch of media as "gloss magazine" for its more than centenary history. The reorientation of value foundational points, which are presented as the focal points in most journalistic materials, is a key element of the effective achievement ofpotential readers of the analyzed media. For the long period of establishment main principles of carrying out editorial policy of glossy magazines, their editors-in-chief succeeded in finding individual style of presenting specific "glamorous" material and clearly defining format characteristics of some women's magazine. The research results demonstrate existence of the distinctive for all Ukrainian glossy magazines problem of confrontation with the principles and rules for maintaining the editorial policy of the magazines of those countries that have been homelands for one or another well-known glossy. The article claims intensified attention of heads of national glossy editions to the process of finding recognizable and unique style of particular magazine. Choosing the relevant content that will be interesting for modern Ukrainians is the main task for editors-in-chief of those national magazines that are not an original product. The article deals with the topic of providing editorial materials of glossy magazines worldwide with national features which are best represented in fundamental principles of editorial policy. The axioms deduced in this article have a significant influence on the self-determination of readers of the studied editions and the formation of their ideological notions.

Keywords: editorial policy; glossy magazines; women magazine; periodical; genre; content; publication heading.

Размещено на Allbest.ru