З історії публіцистичної діяльності Володимира Даля в Оренбурзькому краї

Размещено на http://www.allbest.ru/

З історії публіцистичної діяльності Володимира Даля в Оренбурзькому краї

Євдокимов М.О

Незважаючи на величезну бібліографію праць про перебування в 30-х роках ХІХ ст. чиновника високого рангу Володимира Івановича Даля в Оренбурзькому краї, залишається не до кінця розкритою історія його публіцистичної діяльності в цей період, співробітництво з періодичними виданнями Санкт-Петербурга, Москви, інших міст Росії. Поповнення цього пробілу життєдіяльності Великого лексікографа, на думку автора статті, дасть можливість збагатити історію журналістики як України, так і Росії, Казахстану, Башкирії і Кіргізії.

Ціль статті - коротко охарактеризувати історію і мотиви створення В. Далем публіцистичних творів, опублікованих при житті цього видатного письменника - публіциста.

У 1833 р. Володимир Даль прийняв рішення, що різко змінило його долю: він покинув медицину, виїхав з столиці й переїхав до Оренбурга, прийнявши запрошення В.О. Перовського, призначеного військовим губернатором після смерті свого попередника П.П. Сухтеліна[1,с. 1]. Товариш В. О. Жуковського й рідний брат приятеля Даля письменника

А.О. Перовського (Антонія Погорєльського), В.О. Перовський цікавив його освіченістю й широтою поглядів. Служба під його керівництвом обіцяла дати відносну незалежність і можливість вільної творчості.

«Справді, - повідомляє доктор фізико-математичних наук Г.П. Мат- вієвська, - в Оренбурзі В.І. Даль опинився в центрі гуртка, що поєднував освічених цивільних і військовихчиновників з оточення В.О. Перовського (Г.Ф. Гене, Г.С. Карелін, П.І. Демезон, Я.В. і О.В. Ханикови та ін.). Вони жваво цікавилися природою Оренбурзького краю, його історією, фольклором, брали участь у вивченні Південного Уралу, зауральських степів і Середньої Азії. Дружні й творчі стосунки пов'язували їх з багатьма вченими й мандрівниками (Е.А. Еверсман, Г.П. Гельмерсен, С.П. Ковалевський, П.О. Чихачєв та ін.), що нерідко відвідували Оренбург. Наукові дослідження всіляко підтримувалися В.О. Перовським>>[1,с.2].

Вісім років пробув В.І. Даль в Оренбурзі. Саме цей період творчості припав на найбільш плідні роки життя[2,с.101-133]. Перебування в Оренбурзькому краї дало йому величезний матеріал для багатьох повістей, розповідей і нарисів: «Осколок льду», «Бикей и Мауляна», «Майна»,«Охота на волков», «Рассказ Верхолонцева о Пугачёве», «Серенькая», «Обмиранье», «Уральский казак», «Башкирская русалка», «Рассказ об осаде крепости Герат» тощо.

Дослідниця оренбурзьких матеріалів у творчості В.І. Даля А.Г. Прокоф'єва стверджує, що в цих творах місце дії - Оренбург, Красногорська фортеця, Орська, Берди, оренбурзька лінія, узбережжя ріки Урал, оренбурзькі степи, уральські заводи. Особливо часто В.І. Даль зображує Оренбург - оренбурзький гостинний двір, форштадт, собор, Георгіївську дзвіницю, губернаторський будинок, міновий двір, провулок Водяної вулиці[3,с.60]. Таким чином, тло, на якому розгортаються події в повістях, розповідях і нарисах, суворо документальне. Так, у багатьох творах публіцист розповідає про те, як закладений був Оренбург («...в охайному новому місті єлизаветинських часів, перенесеному тричі з місця на місце», «закладка міста почалася глибоким окопом його...»)[3,с.60].

Нерідко зустрічається майстерний опис степу - «сухого», «безводного», «великого», ріки Урал у різні пори року. Звертається В.І. Даль і до історії Оренбуржя: записує спогади очевидця Пугачовського повстання, повідомляє деякі деталі про пугачовців, вводить в оповідання історичні особи (Пугачова, Белобородова), що й дає підставу відносити й повісті, і розповіді цього періоду до художньо-документальної публіцистики.

У той же час дослідниця з Оренбурга Т.О. Пузанєва відзначає, що в Оренбурзі В.І. Даль визначився не тільки як письменник і публіцист, але і як лексикограф, тому що його як письменника «не можна розглядати без урахування його фольклорно-етнографічних інтересів і різнобічної збиральної діяльності[4,с.61-62]. Трохи раніше цієї ж думки дійшла і дослідниця 3.1. Власова[5,с.338].

Ім'я Володимира Даля - збирача фольклору - пов'язують, як правило, насамперед зі збірником «Пословицы русского народа». Але, за словами відомого збирача народних казок О.М. Афанасьева, Володимир Даль мав велике зібрання народних казок (передмова до IV випуску 1 -го видання). А П.В. Киреєвський відзначає, що у своє знамените зібрання народних пісень він включив і уральські, отримані від Володимира Даля (передмова до видання 1848 p.).

Саме тут, роз'їжджаючи Оренбурзькою губернією й знайомлячись із побутом і звичаями уральського козацтва, звичаями башкирів і казахів, А.І. Даль виявив себе як пильний публіцист і значно поповнив свої запаси народних казок, пісень, прислів'їв. Записані в Оренбуржі казки В. Даль передав О.М. Афанасьеву, який включив їх до IV випуску 1 видання «Народных русских сказок», що цілком складається із записів В.І. Даля. А в «Библиотеке для чтения» в 1834-39 р. він опублікує 16 своїх казок, у п'ятьох з яких явно відчувається наліт місцевого «оренбурзького» колориту («О строевой дочери и коровушке-бурёнушке», «О бедном Кузе, Бесталанной голове», «О Георгии храбром и волке», «О воре и бурой корове», «О баранах»).

Про інтерес В. Даля до народних пісень, російських, башкирських, казахських в оренбурзький період його життя можна судити з його розповідей і нарисів. («Где потеряешь, не чаешь; где найдешь, не знаешь», «Обмиранье» та ін.).

Уральські козачі пісні, записані В. Далем в Оренбурзькому краї, увійшли в 4-й том збірника І.П. Сахарова «Песни русского народа», що готувався до видання в той період, коли Володимир Даль жив в Оренбурзі.

Фольклор Оренбуржя містить східні легенди, перекази, пісні, обряди й народні свята, тому що Оренбурзький край був населений різними народами: башкирами, татарами, казахами та ін. До їхнього життя й побутового укладу Даль виявляв щирий інтерес.

Усе це й визначило основні мотиви публіцистики Володимира Даля в роки його життєдіяльності в Оренбурзькому краї. За нашими підрахунками, він опублікував у різних періодичних виданнях, починаючи з 1833 року й по 1843 рік включно, 29 різножанрових журналістських матеріалів (див. бібліограф, список). Тільки в газеті «Северная пчела» за цей період він надрукував десять журналістських матеріалів: «Письмо к Гречу из Уральска, 25 сентября 1833 г.», «О песнях русских И.П. Рупини», «Новый атаман: Письмо Н.И. Гречу из Оренбурга, 24 марта 1834 г.», «Письмо к издателю из Оренбурга», «Скачка в Уральске», «О бухарском хане», «Скачки в Уральске и Оренбурге», «Объявление о 3-й книжке «Былей и небылиц»: «Во всеуслышанье», «Рецензия на кн.: «Малороссийские повести, рассказы, изданные Грицьком Основьяненко», «Рассказ Казака Деревянова».

Три матеріали («Замечания о башкирцах», «Нечто о кумызе» й «Особый способ сидки дёгтя, употребляемый киргизами») побачили світ в «Журнале Министерства внутренних дел». Журнал «Библиотека для чтения» опублікував статтю «О козьем пухе Доктора Даля». Тут же побачила світ і його повість «Бикей и Мауляна», котру деякі дослідники справедливо відносять до жанру художнього подорожнього нарису[2,с.103], про що ми скажемо трохи докладніше нижче.

У свою чергу, журнал «Московский наблюдатель» надав свої сторінки для «Писем о книжной и письменной управе благочинея». «Современник» надрукував у перекладі В. Даля з української мови «Солдатский портрет» Квітки-Основ'яненка. «Литературные прибавления к «Русскому инвалиду» опублікували чотири публіцистичних матеріали: «Два оригинальных письма», «Рецензию на книгу: «Сватанье»: Малорос, опера в 3-х дейст. Соч. Г. Основьяненко», «Повествование об Аксаке Тимуре (пер. с татар.)», «Рассказ хивинского пленника Фёдора Фёдоровича Грушина».

He залишився осторонь і найстаріший журнал «Сын Отечества», що опублікував на восьми сторінках «Новейшие известия о Хиве». Альманах «Сын» видавця В. Владиславлева умістив два твори: «Рассказ невольника хивинского уроженца Андрея Никитина» в 1838 р. й «Рассказ вышедшего из хивинского плена астраханского мещанина Тихона Ивановича Рязанова» в 1839 р.

П'ять матеріалів - «Буран», «Каспийское море», «Об иностранных словах, вошедших в русский язык», «Озеро Айчулы: Ремесленность; Остатки; Молокососы; Старина» й «Рассказ пленника из Хивы Якова Зиновьева» - опубліковані в «Санкт-Петербургских ведомостях».

Три праці: «Записка полковника Пекарского о бунтах Яицких, что ныне уральские, казаков и о самозванце Емельяне, донском казаке Пугачёве» і вищезгадані повісті «Майна» й «Башкирская русалка», які також, на наш погляд, варто зараховувати до художніх нарисів, тому що в них переважають елементи достовірних описів укладу життя й побуту степових народів.

«Литературная газета» ознайомила своїх читачів з «Известиями о Хиве, взятыми из рассказов Кизильского гарнизонного батальона портупей-поручика Медяника, бывшего в плену у хивинцев». Матеріали «О карте зауральских степей, изданной в Берлине», «Из записок оренбургского старожила» В. Даль розмістив у журналі «Отечественные записки».

Відгомони мотивів Оренбурзького краю ми знаходимо і в інших періодичних виданнях уже після від'їзду Володимира Даля в 1841 році з Оренбурга в Петербург. Так, у 1843 р. видавець I.E. Бецький з Харкова умістив у другій частині літературного збірника «Молодик» мусульманський переказ «Зюгря, или происхождение зорницы», майстерно передане В. Далем[6].

У 1860 р. Даль виступив з промовою «Военное предприятие противу Хивы» підчас читань в «Обществе истории и древностей Российских»[7], а через сім років у журналі «Русский архив» були опубліковані «Письма к друзьям из похода в Хиву»[8].

П.І. Мельников згадує також надруковані В. Далем в оренбурзьких ілюстрованих виданнях 1840-х рр. «майстерні статті», в яких він виявив свою обізнаність натураліста. Серед цих статей, «тепер, на жаль, зовсім забутих, загублених в старих газетах», П.І Мельников називає нариси «Медведь» і «Волк», які, за його свідченням, являють собою «надзвичайно чудові розповіді про звички й побут цих тварин». Вони, як і багато інших розділів підручника зоології, були написані на матеріалі спостережень, зроблених в Оренбурзькому краї[9,т.1,с.Х:ІІІ-ХЦУ]. Тут почалися серйозні етнографічні дослідження, які В.І. Даль успішно продовжив пізніше в Петербурзі - у Російському географічному товаристві, одним із засновників якого він став у 1845 р.

В Оренбурзі В.І. Даль зайнявся також сходознавством і набув, за твердженням Г.П. Матвієвської, «великих знань в цій галузі»[10,с.2], що помітно позначиться на мотивах і тематиці його публіцистичних творів, але й лексичній будові їх. В Оренбурзі, місті, що вже сторіччя було головною точкою взаємодії Росії з державами Середньої Азії, інтерес до Сходу склався цілком природно: він виник з повсякденної практики місцевої влади, що займалася, крім інших справ, вирішенням зовнішньополітичних завдань, які висував перед нею уряд. Східні мови знаходили тут широке застосування. З Оренбурга постійно відправлялися російські купецькі каравани й сюди ж, в оренбурзький Міновий двір, прибували торговці з Бухари й інших азіатських ханств. В Оренбурзі формувалися загони, що супроводжували офіційних посланців Росії до східних сусідів і наукові експедиції в казахські степи.

В.І. Далю у зв'язку зі службовим обов'язком доводилося вирішувати питання, які належали до сходознавства, але для нього справа цим не обмежувалася. Він почав серйозно вивчати тюркські мови, з якими довелось потім ознайомитися під час турецької кампанії, причому важливим стимулом став його інтерес до фольклору й етнографії башкирів і казахів. У своїх нарисах і листах він відзначав подібність і відмінності між мовами, тлумачив значення окремих слів і зворотів[11]. Аналіз праць В.І. Даля, проведений у цей час, дав підставу зарахувати його до перших лінгвістів- тюркологів[ 12,с.83-84]. Цим ми можемо пояснити наявність великої кількості тюркських слів у його публіцистичних текстах.

Однак найбільше В.І. Даля приваблювали природничі науки, і В. Даль-учений користувався у свій час не меншою популярністю, ніж В. Даль-письменник і публіцист. Під час служби в Оренбурзі за свої природничонаукові праці він був обраний 21 грудня 1838 р. членом- кореспондентом Петербурзької академії наук, що також сприяло популярності його серед читачів найрізноманітніших інтересів і найрізноманітніших за ідейною і тематичною спрямованістю газет і журналів того часу. За свідченням історика, члена Оренбурзької вченої архівної комісії М.М. Модестова, кращі з них «дорожили честю прикрашати свої сторінки творами В. Даля>>[ 13,с. 101 ], що й спонукало публіциста направляти в них свої матеріали різної тематики.

Багато журнальних статей В.І. Даля присвячені Хівинському ханству, у той час забороненому для європейців і тому практично не відомому науці. Він опублікував декілька записаних ним розповідей російських полонених, які побували в хівинському рабстві, і створив на підставі цих розповідей статтю «Новейшие сведения о Хиве» - зразок публіцистичної майстерності її автора.

Своє звання члена-кореспондента Академії наук по першому, тобто Фізико-математичному, відділенню В. Даль цінував дуже високо й був ображений тим, що при злитті Петербурзької академії з Російською його перевели у Відділення російської мови і словесності. «Академия наук сделала меня членом-корреспондентом, - писав він Я.К. Гроту, - по естественным наукам, а во время соединения Академией меня, без ведома моего, переселили во второе отделение>>[14,с.41]. Однак це не означає, що В. Даль не цінував своїх праць на ниві словесності, особливо публіцистики.

Під час служби в Оренбурзі В.І. Даль уважно, як справжній вчений- натураліст і журналіст, вивчав природу Південного Уралу й зауральського степу. Його ботанічні й зоологічні колекції, що відбили флору й фауну Оренбурзького краю, були складені цілком професійно й заслужили високу оцінку Академії наук. Але для нас головним є те, що вчений-натураліст створив два чудових художньо-публіцистичних нариси - «Медведь» і «Волк».

Тобто перед нами постає не просто чиновник В. Даль, що надсилає свої статті, замальовки й нариси в різноманітні періодичні видання, а вчений-популяризатор, публіцист, якого вирізняли глибоке пізнання предметів відображення, правдивість у подачі й висвітленні фактів тодішньої дійсності, наукова їх характеристика, що зрештою надавало його публіцистиці неординарності і самобутності. Звідси тяжіння численних читачів до журнально-газетної творчості Володимира Івановича, у яких би за ідейною спрямованістю виданнях він не друкувався.

Список використаних джерел

даль публіцистичний уральський казка

1. Матвиевская Г.П. Натуралист Владимир Даль // Вопросы истории естествознания и техники. - 1999. - № 4. - С. 36-42.

2. Фесенко Ю.П. Проза В.И. Даля. Творческая эволюция. - Луганск; Санкт- Петербург: Альма-матер, 1999. - 262 с.

3. Прокофьева А.Г. Оренбургские материалы в творчестве В.И. Даля // Творческое наследие В.И. Даля в идейно-нравственном формировании личности. - Ворошиловград, 1988. - С. 59-61.

4. Пузанева Т.Н. В.И. Даль - собиратель фольклора Оренбуржья// Четвёртые Далевские чтения. - Ворошиловград, 1988. - С. 61-62.

5. Власова З.И. В.И. Даль // Русская литература и фольклор: (первая половина XIX в.). - JI.: Ленин, госуд. ун-т, 1976. - С. 34-345.

6. Даль В.И. Зюгря, или Происхождение зорницы. Мусульманское предание. Молодик: Лит. сб. / Изд. И.Е. Бецкий. - Харьков, 1843. - Ч. II. - С. 186-191.

7. Даль В.И. Военное предприятие противу Хивы // Чтения в Об-ве истории и древностей рос. - 1860. - №1. - С. 147-166 (отд. II).

8. Даль В.И. Письма к друзьям из похода в Хиву // Рус. арх. - 1867. - Вып.

3. - С, 402-431; Вып. 4. - С, 606-639.

9. Даль В.И. (Казак Луганский) Полное собрание сочинений: В 8-й т. / Подгот. текстов, сост., предисл. В.Я. Дерягина, З.С. Дерягиной; крит.-биогр. очерк А. Мельникова-Печерского. - М.: Столица, 1995.

10. Матвиевская Г.П. Натуралист Владимир Даль // Вопросы истории естествознания и техники. - 1999. - № 4. - С. 36-42.

11. Емельченко И.Р. В. И. Даль и восточные языки // Тюркизмы в восточнославянских языках. - М., 1974. - С. 164-196.

12. Библиографический словарь отечественных тюркизмом / Отв. ред.

А.Н. Кононов. - М.: Изд-во «Сов. Энциклопедия», 1989.

13. Модестов Н.Н. В.И. Даль в Оренбурге // Труды Оренбургской архивной учёной комиссии. - Оренбург, 1913. - Вып. 27.

14. Грот Я.К. Воспоминания о В.И. Дале: (С извлеч. из его писем); Воспоминания о П.П. Пекарском // Сб. Отд-ния рус. яз. и словесности Имп. Акад. наук. 1873. - Т. 10, № 9. - С, 35-54.

Размещено на Allbest.ru