Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

МАЛИНОВСЬКА Оксана Іванівна

УДК 811.124'06'36

СИНОНІМІЯ СТАРОГРЕЦЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ “НЕЩАСНИЙ” У ТРАГЕДІЯХ ЕСХІЛА, СОФОКЛА ТА ЕВРИПІДА

Спеціальність 10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент ГЛУЩЕНКО Ліна Михайлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор СЕНІВ Михайло Григорович, Донецький національний університет, завідувач кафедри загального мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент СМОЛЬСЬКА Лариса Юріївна, Львівський медичний університет імені Данила Галицького, завідувач кафедри латинської мови.

Захист відбудеться 15 січня 2008 р. о 10 годині на засіданні среціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79601, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано 14 грудня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент О. А. Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Людська думка цікавиться проблемами лексичної синоніміки понад двадцять п'ять сторіч. Протягом усього цього періоду від Греції до Риму, від західної середньовічної схоластики до гуманістів Ренесансу, через раціоналізм XVII-XVIII сторіч простежується одна неперервна філософська традиція, в якій взаємодоповнюються і суперечать одне одному різні трактування синонімії та “смислової спорідненості” слів. У середині ХIХ сторіччя ця традиція обривається і лише у мовознавстві другої половини ХХ сторіччя її поновлюють. У сучасних дослідженнях лексичної синонімії простежується, здебільшого, тенденція щодо поєднання двох протилежних напрямів: диференціації та інтеграції.

Проблема лексичної синонімії, традиційна для лексикології, семасіології та лексикографії, стає актуальною і для граматики, словотворення, стилістики та перекладознавства. Учені приділяють увагу таким питанням теорії синонімії, як: поняття синоніма (Ю. Д. Апресян); типи синонімів (В. А. Сиротина); критерії синонімічності (С. Г. Бережан); поняття синонімічного ряду (В. Н. Циганова); відтінки в значеннях синонімів (Л. П. Алекторова). З'являються праці: з загальної методології вивчення синонімів (Лексическая синонимия, 1967; Синонимия в языке и речи, 1970); з визначення функціонального статусу лексичних синонімів (С. А. Мінєєва); з питань місця синонімів в мовній системі (Б. І. Бартков); в межах одного літературного жанру (Г. М. Колесник); окремого художнього твору (А. Т. Бевзенко, З. І. Малярчук); в різноструктурних мовах, переважно сучасних (Ю. Д. Апресян, В. Г. Вилюман, О. М. Нечитайло, М. І. Білинський, В. С. Ващенко, М. Мак-Дональд та ін.).

Лексичну синонімію старогрецької мови досліджували в ХІХ сторіччі вчені М. Піллон, І. Шмідт, Т. Вомель. Вони зібрали значний фактичний матеріал з творів різних давньогрецьких авторів, однак ці роботи базуються на методологічних засадах мовознавства ХІХ сторіччя, відзначаються схематизмом та однобічністю, охоплюють не всі випадки синонімії у текстах давньогрецької літератури, передусім у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда, у яких текстотвірними для трагедійного дискурсу є синоніми зі значенням “нещасний”, які утворюють основні поняття концептуального поля трагічне - нещастя і страждання, і потребують окремого комплексного аналізу в етимологічному, словотвірному, семантичному, функціональному, дистрибутивному та кількісному аспектах.

Дотепер синонімам у текстах давньогрецької літератури присвячено лише окремі наукові розвідки, в яких проблеми синонімії порушуються побіжно: І. Анастасіу - у зв'язку з семантичним полем “сум” у Гомера, М. Мак-Дональд - у зв'язку з позначенням “щастя” в Еврипіда, Н. Л. Сахарний і Ф. Маєр - у контексті мовно-стилістичних особливостей поем Гомера, Н. К. Малінаускене - для опису термінів на позначення кольору у Гомера.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлено: потребою поглибленого вивчення синонімічних прикметників у текстах давньогрецької трагедії та прагненням розглянути їх з позицій досягнень сучасної лінгвістики; необхідністю окреслити лексичну синоніміку як структурну складову старогрецької мови, з використанням новітніх методів аналізу, побудувати вичерпний синонімічний ряд прикметників зі значенням “нещасний” з урахуванням етимологічного, словотвірного, семантико-функціонального, дистрибутивного та кількісного аспектів.

Мета роботи - з'ясувати специфіку формування в давньогрецькій трагедії моделі синонімічного ряду прикметників зі значенням “нещасний” та дискурсних особливостей функціонування його конституентів у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда. Метою роботи передбачено реалізацію таких завдань:

- визначити базові теоретичні позиції аналізу як результат розвитку трактування синонімії у філософсько-мовознавчій традиції;

- окреслити етапи інвентаризації синонімічного ряду зі значенням “нещасний”;

- проаналізувати семантичну структуру та особливості функціонування домінанти ?Ьлбт у текстах трагедій Есхіла, Софокла та Еврипіда;

- розкрити специфіку та ступінь повноти реалізації семантеми прикметника ?Ьлбт щодо конституентів синонімічного ряду зі значенням “нещасний”;

- побудувати розгорнуту модель досліджуваного синонімічного ряду з урахуванням ступеня дефектності семантеми домінанти щодо кожної з його складових (модель ряду налічує 53 лексеми, а у словнику І. Шмідта ряд з подібним значенням містить лише 19 синонімів);

- виявити ядро концепту “трагічне” з його узагальненими характеристиками та встановити периферійні вияви цього концепту;

- простежити спільні та індивідуально-авторські тенденції у використанні прикметникових синонімів зі значенням “нещасний” для номінації трагічного щодо кожного з досліджуваних авторів.

Об'єктом дослідження слугує синонімічний ряд зі значенням “нещасний” як складова лексико-семантичного поля “трагічне”.

Предметом аналізу є визначення специфіки семантичної структури прикметників зі значенням “нещасний”, їхньої сполучуваності та особливостей функціонування у давньогрецькій трагедії.

Матеріалом дисертаційного дослідження слугувала вибірка прикладів вживання синонімічних прикметників зі значенням “нещасний” (1046) з оригінальних текстів трагедій Есхіла, Софокла та Еврипіда (загальний корпус становить 247 528 слів), словник синонімів старогрецької мови (J. Schmidt), двомовні словники В. Гемоля, І.Х. Дворецького, А.Д. Вейсмана, З. Абрамовічувни, Г. Лідела і Р. Скота, Thesaurus Graecae Linguae, Інтернет-проєкт “Персей” (http://www.perseus.tufts.edu/).

Застосовано такі методи дослідження: описово-аналітичний метод - для безпосереднього спостереження мовних фактів на емпіричному рівні з подальшим порівнянням та узагальненням отриманих результатів; метод опозицій - для реструктуризації значень обраних щодо аналізу синонімів з метою їхньої подальшої класифікації; метод компонентного аналізу - для семантичної інтерпретації значень лексичних одиниць. Описово-зіставний метод, прийоми етимологічного та кількісного аналізів, а також прагматичної інтерпретації тексту слугували критеріями для виявлення глибинної структури значень синонімів.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше на матеріалі давньогрецької трагедії зроблено спробу сформувати вичерпний синонімічний ряд зі значенням “нещасний”, який відображатиме усі головні смислові складові концепту “трагічне”, в якому кожен із конституентів займатиме місце, мотивоване рівнем дефектності семантеми-домінанти. Вперше семантичні особливості ад'єктивних синонімів зі значенням “нещасний”, визначені шляхом зіставного аналізу у текстах трьох грецьких трагіків, дали змогу завдяки індивідуально-авторському добору синонімів простежити специфіку трагічного світосприймання кожного із авторів.

На захист винесено такі положення:

1. Давньогрецький трагедійний дискурс - унікальне тло для дослідження функціонування лексичної синоніміки старогрецької мови у межах концептуального поля “трагічне”.

2. Розуміння трагічного базується на двох центральних поняттях нижчого, ніж концепт, рівня абстракції - на понятті “страждання” та понятті “нещастя”. Концепт “трагізм” на лексичному рівні представлено семантичним полем, найповнішою репрезентацією якого є прикметники зі значенням “нещасний”.

3. У семантемах лексичних синонімів, розташованих у межах єдиного семантичного поля, простежується принаймні одна спільна семема. Кількість спільних семем у семантемах домінанти ?Ьлбт та кожного з її синонімів визначає їхнє місце у ядрі або на периферії синонімічного ряду.

4. Виявлення закономірностей внутрішньої організації концепту “трагізм” дає змогу розглянути поняття “нещасний” як інтегральну систему з дев'яти значень, які відрізняються не лише за лінією активності-пасивності-об'єктивності нещастя, але й за результативними та темпоральними параметрами.

5. Для синонімічного ряду старогрецьких прикметників зі значенням “нещасний” не є характерною абсолютна синонімія. У текстах трагедій Есхіла, Софокла та Еврипіда, окрім домінанти, функціонує кілька її модифікацій - неповних синонімів з різним ступенем дефектності семантеми-домінанти: низьким (2-3 семеми), високим (5-7 семем) і максимальним (8 семем).

6. Смислові розбіжності у структурі семантем, авторська функціональність і сполучуваність прикметників зі значенням “нещасний” створюють базу для реконструкції концепту “трагізм” щодо кожного із досліджуваних авторів.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати розширюють уявлення щодо функціонування прикметникових лексичних синонімів у старогрецькій мові, роблять внесок у теорію семантичних полів, сприяють поглибленню знань щодо функціонування синонімічних рядів, доповнюють дані існуючих напрацювань у галузі давньогрецької лексикографії. У праці застосовано комплексну методику аналізу, зокрема поєднано семасіологічний та ономасіологічний підходи, що дає змогу, з одного боку, визначити глибинну семантичну структуру синонімів, а з іншого - простежити механізми номінації “трагічного” у трьох грецьких трагіків. Запропоновані у роботі методи вимірювання семантичної еквівалентності синонімів слугують продовженням пошуків вдосконалення існуючої методології встановлення семантичних відстанів між синонімами.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що отримані результати можна використовувати: у викладанні античної літератури (розділ “Давньогрецька трагедія”), старогрецької мови (для лінгвостилістичної інтерпретації текстів трагедій); у спецсемінарах з питань лексичної семантики та стилістики; для створення відповідних навчальних посібників і словників; у науково-пошуковій роботі аспірантів та магістрів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Тема дисертації вписується у комплексну наукову тему “Дослідження структурно-семантичних особливостей та тенденцій розвитку германських, романських та класичних мов”, яку розробляють науковці факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (номер державної реєстрації 0103U001928).

Апробація результатів дисертації. Базові положення дисертації висвітлено та обговорено на щорічних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка, а також представлено як доповіді на Міжнародній науковій конференції пам'яті професора А.О.Білецького (1911-1995) “Актуальні питання сучасної філології” (Київ, 1996), на Всеукраїнській науковій конференції “Провідні Лінгвістичні концепції кінця ХХ століття” (Львів, 1996), на VI Міжнародній науковій конференції “Словообразование и номинативная деривация в славянских языках” (Гродно, 1998) та на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 65-ій річниці від дня народження професора Мірча Іоніти “Традиції та новаторство” (Балті, 2006). Результати дослідження відображено у десяти публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (298 позицій), а також налічує 59 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 277 сторінок, з них - 179 основного тексту та 72 сторінки - дванадцять додатків, які містять 56 таблиць.

У вступі мотивовано тематику, предмет та об'єкт обраного дослідження, обґрунтовано мету, завдання, теоретичне та практичне значення дисертації, акцентовано увагу на новизну та актуальність роботи, описано можливі сфери застосування отриманих у процесі дослідження результатів, наведено дані щодо апробації роботи та публікацій автора.

У першому розділі розглянуто становлення проблеми синоніма в античній науковій думці та проаналізовано її екстраполяцію на розвиток сучасної теорії лексичної синонімії, виконано поетапну інвентаризацію синонімічного ряду прикметників зі значенням “нещасний” у тестах Есхіла, Софокла та Еврипіда, визначено рівні дослідження синонімічних прикметників цього ряду.

Другий розділ присвячено розгляду блоку ядерних конституентів синонімічного ряду зі значенням “нещасний” у давньогрецькій трагедії. Доведено, що прикметник? ?Ьлбт є домінантою ряду і його семантема складається з дев'яти семем; розглянуто семантичну структуру та особливості сполучуваності ядерних конституентів обраного синонімічного ряду.

Модифікації неповних синонімів зі значенням “нещасний” унаслідок звуження семантеми-домінанти розглянуто у третьому розділі. Описано також функціональні блоки конституентів синонімічного ряду “нещасний” з низькою, високою та максимальною дефектністю семантеми-домінанти ?Ьлбт.

У загальних висновках підсумовано результати дисертаційної роботи, продемонстровано розгорнуту модель синонімічного ряду зі значенням “нещасний”, а також окреслено теоретичні та практичні можливості подальшого застосування методики і напрацьованих результатів.

У списку використаних джерел зібрано праці провідних теоретиків з питань лексичної синоніміки, когнітивної лінгвістики, семантики, концепту “трагічного”, а також праці коментаторів, дослідників і перекладачів давньогрецьких трагедій. До переліку увійшли словники, тексти давньогрецьких трагедій та електронні джерела інформації.

У додатках проілюстровано процес ідентифікації та інвентаризації лексем семантичного поля “трагічне”, подано перелік і склад семантем усіх конституентів синонімічного ряду зі значенням “нещасний”, показано їхню сполучуваність і семантичну еквівалентність, схематично представлено їхню роль у створенні трагічних образів, стилістичні особливості та індивідуально-авторські моделі синонімічного ряду.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Проблеми синонімії в граматичній теорії античності та їхня екстраполяція на розвиток сучасної теорії лексичної синонімії” передовсім розглянуто становлення проблематики синоніма в античній синкретичній граматиці. У процесі дослідження встановлено, що вчені античності, здебільшого, лише вказували на існування явища синонімії, подавали визначення синонімів, або розмірковували над окремими аспектами синонімії. І лише Продик з Кеосу цілковито присвятив свої студії проблемам синонімів.

Античні автори подавали дефініції синонімів як слів: а) з тотожними значеннями (Демокріт, Спевсип, Арістотель, Амоній, Секст Емпірик, Діонісій Фракієць, Прокл, Симпліцій, Присціан, Донат, Сервій, Проб, Кледоній, Помпей, Консенцій, Досифей); б) з подібними, проте дещо різними значеннями (Продик, Ноній Марцел, Корнелій Фронтон); в) з тотожними або подібними значеннями (Сергій). Іноді пропонували прийоми виявлення смислових розбіжностей між лексемами синонімічних груп (Продик, Ноній Марцел), розмежовували стилістичні функції синонімів (Арістотель, Цицерон). Значних змін в античну добу зазнав і термінологічний апарат: явище синонімії трактували як поліонімію (Спевсип) або синонімію (Корнелій Фронтон). Власне синоніми називали по-різному: ісорропи (Демокріт), синоніми (Арістотель, Сервій), синоніми або поліоніми (Донат, Сергій, Консенцій), мультидика (De Smaragdi). Термін “синоніми” трактували як: а) слова, що мають спільне звучання і спільне значення (Спевсип, Арістотель, Олімпіодор, Елій, Софоній, Квінтиліан); б) слова, що мають різне звучання, але тотожні (близькі, тотожні або близькі) значення (Арістотель, Сервій, Проб, Кледоній, Помпей, Досифей). Отож в античності не існувало єдиної теорії синонімії зі спільною проблематикою, термінологією, дефініціями. Існувала лише всеосяжна синкретична антична граматика, об'єднуючи усі мовознавчі та літературознавчі проблеми. Власне в межах цієї граматики у Стародавній Греції ще в V ст. до н. е. зародилась сучасна теорія лексичної синонімії.

Питання синонімів в античну добу розглянуто у запропонованій праці не лише як історичне підґрунтя сучасної проблеми. Зроблено спробу простежити процес розвитку античного вчення щодо синонімів у сучасній теорії лексичної синонімії. Цьому передував тривалий період, який позначився появою спеціальних словників грецьких синонімів: Віктуріуса Цицерона та М. Руландуса (1537, 1563), словника греко-латинських синонімів під редакцією Д. Гшелії (1590), праць, в яких приділено значну увагу синоніміці: К. Дінеруса про грецькі епітети (1589), у тім числі синоніми, ґрунтовний тлумачний словник Г. Стефануса “Thesaurus Graecae Linguae” (1572), двомовний глосарій І. Меурсі (1610). Словник старогрецької мови Т. Вомеля “Griechische Synonymik” видано 1819 року; словник М. Пілона - 1847 року, словники І. Шмідта “Synonymik der griechischen Sprache” та “Handbuch der lateinischen und griechischen Synonymik”, які не втратили свого значення і сьогодні, вийшли з друку у 1876-1889 рр.

Значну увагу приділено також сучасному стану теорії лексичної синонімії - визначенням критеріїв синонімічності, проблемам класифікації синонімів, різноманітним підходам до їхнього вивчення, принципам побудови синонімічного ряду та визначенню домінанти. У роботі вважаємо за доцільне приєднатися до визначення синонімів, запропоноване В. В. Левицьким, згідно з яким синоніми - це слова, що повністю або частково збігаються денотативно, а також за сигніфікативним та структурним компонентами, а тому здатні до взаємозаміни в тексті без суттєвої зміни смислу цього тексту. Провідне місце в аналізі займає методика інвентаризації синонімічного ряду прикметників зі значенням “нещасний” як складової семантичного поля “трагічне” у давньогрецькій трагедії.

У праці трагедійний дискурс розуміємо як дискурс письмової комунікації, вербальна структура якого містить специфічні для трагедії лексеми, що пов'язані з концептосферою, менталітетом і культурою творців давньогрецької трагедії. Під час аналізу античної теорії “трагічного” та численних його визначень простежуються два центральних поняття, на яких базується його наукове розуміння: поняття “страждання” і поняття “нещастя”, здебільшого спричинені смертю, загибеллю, руйнацією. Поняття “нещастя” є дещо ширшим, ніж поняття “страждання”, оскільки може увібрати в себе поняття “страждання”. На рівні концептів у таких випадках дослідники стверджують їхню семантичну дублетність або парність. Погоджуємось із думкою С. В. Мастєрскіх, що структуру концепту можна представити як коло, центром якого слугує ядро, а периферією - все те, що привнесено культурою, традиціями, етнічним та особистим досвідом.

Визначення меж обраного семантичного поля здійснено за методикою зіставлення еквівалентних полів двох мов, запропонованою Е. М. Мєдніковою. Аналіз словникових тлумачень лексем семантичного поля “трагічне” старогрецької мови дає 443 лексичні одиниці, що належать до різних частин мови. У нашому дослідженні проаналізовано лише прикметники, оскільки вони найповніше репрезентують концепт “трагічне” і можуть кваліфікувати будь-який об'єкт (живий чи неживий), подію, абстрактну категорію як трагічну. Сформований за допомогою комп'ютерної вибірки, аналізу словників і текстів трагедій Есхіла, Софокла та Еврипіда, синонімічний ряд прикметників зі значенням “нещасний” налічує 53 лексеми.

Конституенти окресленого синонімічного ряду досліджено із застосуванням комплексної методики, яка дає змогу розглянути лексичні синоніми у шести базових аспектах: етимологічному, структурному, семантичному, дистрибутивному, функціональному і кількісному. Розглядаючи синоніми, йдемо двома шляхами: від лексеми до змісту та від змісту до форм його вираження, тобто поєднуємо семасіологічний та ономасіологічний підходи як взаємодоповнюючі. Головний принцип дослідження - семантичний. Власне вчення про синоніми є наслідком спостережень за семантичними зв'язками слів (Д. І. Шмельов). У праці за допомогою компонентного аналізу виокремлено семантеми, семеми, а також семи в семантичних структурах синонімічних прикметників. З'ясовано, що значення прикметника “нещасний” об'єднує дев'ять споріднених значень, якими характеризуються:

- усі ті, що зазнали, зазнають або зазнаватимуть нещастя;

- усі ті, що спричинили, спричинюють або спричинятимуть нещастя:

а) ті, що спричинили… нещастя несвідомо, мимоволі;

б) ті, що спричинили… нещастя свідомо і навмисно;

в) те, що спричинило… нещастя;

- усі ті, що зазнали, зазнають, зазнаватимуть і спричинили, спричинюють, спричинятимуть нещастя:

а) ті, що зазнали… і спричинили… нещастя несвідомо, мимоволі;

б) ті, що зазнали… і спричинили… нещастя свідомо і навмисно;

- все те, що було, є або буде сповнене нещастям;

- все те, де відбувається нещастя;

- все те, що є ознакою нещастя.

Кожне значення у плані змісту приймаємо за окрему семему, семантичними компонентами якої є неподільні, елементарні на обраному рівні дослідження одиниці значення - семи. Серед сем виокремлюємо архісеми - загальні семи родового значення (активність, пасивність, активність + пасивність, об'єктивність), темпоральну сему (Т-/Т/Т+ - минулий /теперішній /майбутній час), диференційні семи - семи видового значення (результативні семи нещастя, смерть, негідне) і потенційні семи (навмисність, мимовільність), які відображають другорядні характеристики позначуваного об'єкта (В. Г. Гак). Оскільки прикметники є семантично несамостійним класом слів, то встановлюючи семантичну структуру кожного з членів синонімічного ряду, зупиняємося на проміжній стадії щодо визначення “розчленованої позитивної інформації”, яку можна кваліфікувати за А. Н. Шраммом як тлумачне семантичне визначення (ТСВ).

У другому розділі “Прикметники як стрижневі синонімічного ряду зі значенням “нещасний” та їхні емфатичні варіанти” досліджено семантику, сполучуваність і функціональний статус прикметника нещасний як домінанти синонімічного ряду. З двох майже тотожних з погляду семантики та етимології прикметників на роль домінанти синонімічного ряду претендує перший. Його семантема налічує дев'ять семем (С):

С I - “той (та), що зазнав (зазнала) /зазнає /зазнаватиме нещастя”;

С II - “той (та, те), що спричинив (спричинила, спричинило) /спричинює /спричинятиме нещастя”, яка базується на архісемі активність і розпадається на три семеми нижчого рівня:

С II.1 - “той, що мимоволі спричинить нещастя”;

С II.2 - “та, що навмисне спричинила /спричинює смерть”;

С II.3 - “те, що було /є причиною нещастя”;

С III - “той /та, що спричинив (спричинила /спричинює /спричинить і зазнав (зазнала) /зазнає /зазнаватиме нещастя”, яка базується на архісемі активність + пасивність і розпадається на дві семеми нижчого рівня:

С III.1 - “той (та), що мимоволі спричинив (спричинила) /спричинює /спричинить нещастя/смерть і зазнав (зазнала) /зазнає /зазнаватиме нещастя”;

С III.2 - “той (та), що навмисне спричинив (спричинила) /спричинює /спричинить смерть і зазнав (зазнала) /зазнає /зазнаватиме нещастя”;

С IV - “те, що було /є /буде сповнене нещастям”;

С V - “те, що було місцем нещастя”;

С VI - “те, що є ознакою майбутнього нещастя”.

Спостерігаємо, що серед виокремлених значень прикметника у трагедіях усіх трьох авторів домінує С І. Результативною є сема нещастя, лише у С ІІ.2 та С ІІІ.2 (по лінії агенса - живого ініціатора подій) - смерть, у С ІІІ.1 (по лінії агенса) - нещастя або смерть. Темпоральну сему в повному обсязі (Т-/Т/Т+) реалізовано у С І, С IV, С ІІІ.1 і С ІІІ.2. У межах С І та С ІІІ прикметник може відігравати роль суб'єктивно-об'єктивної, лише суб'єктивної або об'єктивної оцінки. У цій функції прикметник ??????, здебільшого, є епітетом таких глибоко трагічних та багатостраждальних постатей, як Андромаха, Гекуба, Електра, Касандра, Філоктет. У трагедіях прикметник найчастіше сполучається із займенниками, передусім -
з особовим.

Семантику, функціонування та сполучуваність прикметників злощасний, лихий і нещасний, жалюгідний постійно розглядаємо у порівнянні із домінантою. Результати спостережень засвідчують, що синонімічні пари прикметників перебувають у відношеннях близької до абсолютної синонімії, ступінь семантичної еквівалентності цих пар сягає коефіцієнта 1 (0,94). Семантеми прикметників налічують по вісім семем, однак найчастіше у трагедіях реалізується С І. Сполучуваність цих прикметників подібна, а в одинадцяти випадках цілковито збігається.

Розглянуті емфатичні варіанти прикметників дають змогу констатувати, що у значеннях описаних прикметників визначальною є оцінна функція (кваліфікативна структура за Е. М. Вольф), яскраво простежується емоційна домінанта (Ш. Баллі). У перших компонентах цих складених прикметників не простежуються додаткові семантичні нюанси, проте вони додають до значення похідного прикметника кванторну сему. Емфатичні варіанти реалізують у трагедіях лише три посилених значення домінанти, притаманних для С І, C ІІІ.1, C ІV, тобто до диференційної семи нещастя додається кванторна сема інтенсивне. Їхні ступені синонімічності значно нижчі: у прикметника найнещасніший - 0,5.

Виконаний аналіз засвідчив, що прикметники утворюють ядро семантичного поля “нещасний”, домінантою якого є ?.

Третій розділ “Модифікації неповних синонімів зі значенням “нещасний” в умовах звуження семантеми-домінанти” присвячено розгляду конституентів обраного синонімічного ряду, що перебувають за межами його ядра (47 лексем). Їхні семантеми налічують меншу, ніж домінанта ?????? кількість семем. Залежно від ступеня звуження семантеми виокремлено три функціональні блоки синонімів: з низькою дефектністю семантеми
(2-3 семеми), з високою дефектністю семантеми (5-7 семем) і з максимальною дефектністю семантеми (8 семем).

Найчастіше у них відбувається випадіння С ІІ.1. Як і у домінуючою в семантемах цих прикметників є С І. Значну кількість описаних тут прикметників вжито у мові усіх трьох трагіків. ТСВ і семантична структура цих прикметників вирізняються від домінанти не лише за кількістю семем у структурі семантеми, але й за широтою і варіативністю темпоральної семи, а іноді ще й за варіативністю на рівні семи статі, результативної семи чи адресата - спрямованості нещастя. Здебільшого, синоніми цього функціонального блоку можуть відображати об'єктивну, суб'єктивну та суб'єктивно-об'єктивну оцінку. Сполучуваність лексем з низькою дефектністю семантеми збігається зі сполучуваністю домінанти у декількох позиціях. Усі ці прикметники вживаються як контекстні партнери особового займенника, подібно до домінанти, вони є епітетами до постатей Андромахи та Едіпа.

Ближче до периферії аналізованого ряду, розташовано функціональний блок із шістнадцяти лексем з високою дефектністю семантеми-домінанти:

Найчастіше у них відбувається випадіння С ІІ.2. Як і у домінуючою у цих прикметників є С І. Лише п'ять з описаних нами прикметників вжито у мові усіх трьох трагіків. ТСВ і семантична структура цих прикметників майже цілковито збігається з ТСВ і семантичною структурою синонімів з низькою дефектністю домінанти. Ці прикметники систематично вживають у парі з особовим займенником. Як епітети, такі прикметники часто змальовують ті самі образи трагічних героїв, що й домінанта Гекабу, Електру, Іокасту, Етеокла та Полініка, Едіпа, Медею).

Найбільший функціональний блок (25 лексем) у межах синонімічного ряду зі значенням “нещасний” утворюють авторські гапакси, маловживані прикметники та прикметники, у семантичних структурах яких значення “нещасний” є другорядним або лише контекстуальним. У семантемах таких прикметників наявною є лише одна з дев'яти семем, виокремлених у семантичній структурі домінанти, тобто їхні семантеми є максимально дефектними.

Лише один з описаних прикметників вжито у мові усіх трьох трагіків. ТСВ і семантична структура цих прикметників відрізняється від домінанти, передусім, широтою темпоральної семи. Сполучуваність значної кількості конституентів цього функціонального блоку переважно не збігається зі сполучуваністю домінанти, поряд з якою ці прикметники як епітети регулярно змальовують образи Андромахи, Гекаби та Едіпа.

прикметник античність синонімічний граматичний

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Виконане дослідження старогрецьких ад'єктивних синонімів зі значенням “нещасний” у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда дало змогу дійти таких висновків:

1. Давньогрецький трагедійний дискурс слугує унікальним тлом для дослідження лексичної синоніміки старогрецької мови. Прикметники зі значенням “нещасний” утворюють у трагедіях багатолексемний синонімічний ряд, інвентаризацію лексем якого здійснено із застосуванням глибинного семантичного аналізу. Розглянуто кожен із конституентів ряду в шести основних аспектах: етимологічному, структурному, семантичному, дистрибутивному, функціональному та кількісному, що дало змогу вперше ретельніше визначити ТСВ та докладно окреслити структуру семантеми та комбінації семем у кожної лексеми аналізованого ряду.

2. Всебічний аналіз семантичної структури кожної із 53-х лексем синонімічного ряду зі значенням “нещасний”, з позицій повноти семантеми домінанти, уможливив визначення у межах ряду ядерних і периферійних конституентів. У центрі ядра ряду локалізовано домінанту, у семантемі якої можна чітко простежити максимально повний набір семем (9), що безперечно, визначає її стрижневе положення. На користь такого твердження - загальновживаність, стилістична нейтральність та особливості дистрибуції прикметника ?.

3. Найближче до домінанти розташовані етимологічно, семантично та синтагматично подібні до неї прикметники ?, семантема яких налічує 8 семем. Функціональна подібність цих прикметників - вияв майже абсолютної синонімії. У групу ядерних лексем ряду зі значенням “нещасний”, поряд із прикметниками ?, потрапляють також їхні емфатичні варіанти. Периферію ряду утворюють три функціональні блоки неповних синонімів: з низькою, високою та максимальною дефектністю семантеми. Дефектність семантеми є визначальною для встановлення семантичних відстаней між домінантою та конституентами синонімічного ряду.

4. Вимірюваний як ступінь синонімічності семантичний критерій є базовим, проте не всеосяжним: із двох синонімів з однаковою дефектністю семантеми за однакового ступеня семантичної еквівалентності ближче до домінанти перебуває уживаніший, стилістично нейтральний, з ширшою сполучуваністю. Отож розгорнута модель синонімічного ряду прикметників зі значенням “нещасний” у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда набуває такого вигляду:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

5. Можна стверджувати, що для номінації трагічного творці грецької трагедії не лише використовували загальновживані лексеми зі значенням “нещасний”, але й знаходили власні, індивідуальні шляхи передачі цього значення: Еврипід вживає 37 прикметників, Софокл - 30, Есхіл - 26. Лише 13 синонімів є спільними для усіх трьох авторів. Синоніми зі значенням “нещасний” простежуються у метафорах, порівняннях, у складі риторичних фігур (антитеза, анафора, оксиморон), вони вживаються як постійні та орнаментальні епітети, багато з яких є авторськими гапаксами: Есхіл вводить новотвори.

6. Функціонування синонімічної ад'єктивної лексики зі значенням “нещасний” у кожного із трагіків підпорядковане індивідуально-авторському розумінню трагічності страждання. Наприклад, Есхіл лише іноді передає трагізм ситуації шляхом змальовування трагічного оточення, проте значно частіше констатує сам факт нещастя. Софокл, як і Есхіл, доволі часто називає факт нещастя, однак головний акцент трагічності переносить на трагічного героя, зануреного у безмежне страждання. На відміну від схематичних героїв Есхіла, герої Софокла жвавіші - вони фатально помиляються, залишаються самотніми, часто гинуть; їхня душа (а іноді й тіло) глибоко страждає. По-іншому страждають герої Еврипіда: їхнє горе не величне і монументальне, як у Есхіла, ані безмежне і безвихідне, як у Софокла, воно - реалістичне. Трагедії Еврипіда наповнені прискіпливими описами надмірних страждань.

7. “Трагічне” є одним із найважливіших культурно значимих концептів грецької картини світу, що дає змогу стверджувати про емоційний психотип грека, невід'ємною складовою якого є трагізм. Поняттєвим ядром грецького концепту “трагічне” слугує інваріантний компонент нещастя, який конкретизовано у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда як індивідуальний концепт нещастя - смерть. Однак трагічність смерті не є унікальною для грецької концептосфери. Відображенням грецької системи моральних цінностей стає вербалізація індивідуальних концептів нещастя - вигнання, нещастя - чужина, нещастя - рабство, нещастя - жебрацтво, нещастя - самотність, нещастя - відсутність належного поховання, нещастя - плюндрування тіла загиблого, нещастя - нечестивий шлюб, нещастя - прокляття, нещастя - нехтування батьками, нещастя - несправедливе звинувачення, нещастя - обман, нещастя - кривда, а найчастіше - нещастя - зіпсута репутація.

Про особливе місце війни у свідомості давніх греків свідчить регулярна актуалізація, передусім у Есхіла, індивідуальних концептів нещастя - війна, нещастя - військова поразка, нещастя - руйнування міста. Індивідуальні концепти нещастя - бездітність, нещастя - відсутність матері, нещастя - відсутність сімейного щастя, нещастя - проблема дітей, які найчастіше вербалізуються у Еврипіда, підкреслюють важливість сім'ї в системі цінностей стародавнього грека. Трагізм хвороби у формі індивідуального концепту нещастя - безумство знаходить своє відображення у мові всіх трьох авторів, а концепт нещастя - фізичне страждання - здебільшого у Софокла. Індивідуально-авторським концептом Софокла є нещастя - помилкове рішення. Проте найбільше авторських концептів у Еврипіда, який вбачає трагізм в усьому, навіть у не зовсім трагічному або й зовсім “нетрагічному”: нещастя - нерозділене кохання, нещастя - моральний вибір, нещастя - врода.

Отже, вперше методом зіставного аналізу глибинної семантичної структури та сполучуваності прикметників зі значенням “нещасний” у текстах трьох грецьких трагіків з'ясовано специфіку формування адекватної для трагедійного дискурсу моделі синонімічного ряду. Цей ряд відображає усі смислові складові концепту “трагічне”, а систему внутрішніх зв'язків між його конституентами зумовлено ступенем їхньої семантичної еквівалентності, особливостями функціонування та сполучуваності. Результати дослідження повинні доповнити існуючі напрацювання з питань синонімії, а запропонована модель дослідження дає змогу об'єктивно розглянути ад'єктивну синоніміку і на матеріалі інших мов та літературних жанрів. При подальшому опрацюванні теми було б доцільним розглянути синонімічні ряди і протилежного семантичного поля - “щастя”, адже за Софоклом, людина народжена для страждань, але саме через те в неї таке сильне прагнення щастя.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Малиновська О. І. Прикметникова синонімія як один із засобів передачі трагізму образу Електри в давньогрецькій трагедії // Іноземна філологія. Український науковий збірник. - 1999. - Вип. 111. - С. 277-282.

2. Малиновська О. І. Емфатичні варіанти домінанти синонімічного ряду із загальним значенням “нещасний” в текстах трагедій Есхіла, Софокла та Еврипіда // Наука і сучасність. - Київ, 2007. - № 58. - С. 189-196.

3. Малиновська О. І. Контекстуальні синоніми зі значенням “нещасний” в трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда // Наука і сучасність. - Київ, 2007. - № 60. - С. 179-186.

4. Маліновська О. І. Синонімія давньогрецьких прикметників в межах ряду з загальним значенням “чорний” (на мат-лі давньогр. трагедії) - Львів. ун-т. - Львів, 1995. - 11 с. - Укр. - Деп. в ДНТБ України 12.10.95 №2264 - Ук95.

5. Маліновська О. І. Синонімія давньогрецьких прикметників в межах ряду з загальним значенням “білий” (на мат-лі давньогр. трагедії) - Львів. ун-т. - Львів, 1995. - 8 с. - Укр. - Деп. в ДНТБ України 12.10.95, №2265 - Ук95.

6. Малиновська О. І. Ад'єктивні синоніми з загальним значенням “нещасний” в трагедіях Есхіла // Київ. Ун-т ім. Т. Шевченка. - Ф-т іноз. філ. та філ. фак. - Міжнародна наукова конференція пам'яті професора А. О. Білецького (1911-1995) “Актуальні питання сучасної філології” - Тези доповідей. - Київ, 1996. - С. 51.

7. Малиновська О. Абсолютна синонімія прикметників в трагедіях Есхіла // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття. - Тези Всеукраїнської наукової конференції (Львів, 26-27 листопада 1996р.) - Львів. - 1996. - ЛДУ ім. І. Франка. - С. 159.

8. Малиновская О. К вопросу о принципах исследования лексического синонимического ряда в древнегреческом языке // Словообразование и номинативная деривация в славянских языках: Материалы VI Международной науч. конф. - Гродно, 28-29 мая 1998 г.: В 2ч. / Гродненский гос. ун-т им. Я. Купалы; Отв. ред.: С. А. Емельянова. - Гродно, 1998. - Ч. 1. - С.140-143.

9. Малиновская О. И. Адъективные синонимические ряды с общим значением “несчастный” на материале лексикографических источников древнегреческого языка и на материале трагедий Эсхила, Софокла и Еврипида: общее и различие // Vocabulum et vocabularium: Сборник научных трудов по лексикографии; Отв. ред. В .В. Дубичинский. - Харьков, 1998. - Вып. 5. - С. 126-127.

10.Малиновская О. Эмфатические варианты прилагательных как члены синонимического ряда с общим значением “несчастный” // Materialele colocviului comemorativ international “Traditie si modernitate in abordarea limbajului”. - Consacrat aniversarii a 65-a de la nasterea prof. Mircea IONITA. - Balti, 11 noiembrie 2006. - Balti: Presa universitara balteana 2006. - С. 99-100.

АНОТАЦІЯ

Малиновська О. І. Синонімія старогрецьких прикметників зі значенням “нещасний” у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.14 - класична філологія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

У дисертації досліджено роль синонімічних прикметників зі значенням “нещасний” як один із засобів номінації трагічного у текстах давньогрецьких трагедій. Проаналізовано етимологічну, морфологічну і семантичну структуру кожного із конституентів виокремленого синонімічного ряду, виконано спостереження щодо їхньої сполучуваності та частотності вживання. Побудовано розгорнуту модель вичерпного синонімічного ряду прикметників зі значенням “нещасний” (53 лексеми). Модель організовано у чітку структуру з центром-домінантою, блоком ядерних лексем та периферією, представленою лексемами з низькою (2-3 семеми), високою (5-7 семем) і максимальною (8 семем) дефектністю семантеми-домінінти. Визначено семантичні відстані між домінантою та кожним конституентом ряду. Отримані результати дають змогу стверджувати, що поняттєвим ядром грецького концепту “трагічне” є інваріантний компонент “нещастя”, який конкретизовано у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда передусім як індивідуальний концепт нещастя - смерть. Добір синонімів розкриває механізми номінації трагічного, його підпорядковано індивідуально-авторському розумінню трагічності страждання.

Ключові слова: семантичне поле, концепт “трагічне”, трагедійний дискурс, синонім, синонімічний ряд, домінанта, ступінь синонімічності, семантична еквівалентність, тлумачне семантичне визначення, семантема, семема, сема, архісема, дефектність семантеми, функціональний блок, сполучуваність.

Аннотация

Малиновская О. И. Синонимия древнегреческих прилагательных со значением “несчастный” в трагедиях Эсхила, Софокла и Еврипида. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.14 - классическая филология. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2007.

Для определения роли синонимов в системе авторских средств создания трагизма в древнегреческой трагедии в представленной работе прежде всего рассмотрено возникновение в античности проблематики синонимии, которая со временем экстраполировалась и развилась в современную - с развитой терминологией, вариативностью подходов и интерпретаций. Значительное внимание уделено методике инвентаризации и построения синонимического ряда прилагательных со значением “несчастный”. Отмечено, что синонимический ряд этих прилагательных находится в структуре семантического поля “трагическое”, границы которого определены по методике сопоставления эквивалентных полей двух языков.

Сформированый на материале трагедий Эсхила, Софокла и Еврипида синонимический ряд прилагательных со значением “несчастный” насчитывает 53 лексемы. Каждый из членов этого синонимического ряда исследовался с применением комплексной методики, которая позволяет рассмотреть лексические синонимы в шести аспектах: этимологическом, структурном, семантическом, дистрибутивном, функциональном и количественном. Однако основным принципом избран семантический, который включает в себя элементы семасиологического и ономасиологического подходов. В соответствии с методикой компонентного анализа в структуре каждого синонима выделены семантемы, семемы и семы, а среди сем - архисемы (семы родового значения), дифференциальные семы (семы видового значения), темпоральную и потенциальные семы. Детальное рассмотрение семантической структуры и сочетаемости доминанты показывает, что его семантема состоит из девяти семем. В работе рассмотрены семантика и сочетаемость ядерных лексем ряда, прежде всего прилагательных, семантемы которых состоят из восьми семем. Согласно нашим наблюдениям, пары находятся в отношениях почти абсолютной синонимии со степенью семантической эквивалентности 0,94. Рассмотрение ядерных лексем завершается анализом эмфатических вариантов прилагательных в значениях которых на первый план выступает оценочная функция, эмоциональная доминанта (Ш. Балли). Лексемы, находящиеся за пределами ядра, рассмотрены в составе трех функциональных блоков, в которых синонимы организованы в зависимости от степени сужения семантемы доминанты с низкой дефектностью семантемы (2-3 семемы) - 5 синонимов, с высокой дефектностью семантемы (5-7 семем) - 16, с максимальной дефектностью семантемы (8 семем) - 25.

Результаты проведенных исследований доказывают, что функционирование синонимических прилагательных со значением “несчастный” у каждого из трагиков подчинено индивидуально-авторскому пониманию трагизма страдания, а понятийным ядром греческого концепта “трагическое” является инвариантный компонент несчастье, который конкретизируется в трагедиях Эсхила, Софокла и Еврипида прежде всего как индивидуальный концепт несчастье - смерть.

Ключевые слова: семантическое поле, концепт “трагическое”, трагедийный дискурс, синоним, синонимический ряд, доминанта, степень синонимичности, семантическая эквивалентность, толковое семантическое определение, семантема, семема, сема, архисема, дефектность семантемы, функциональный блок, сочетаемость.

Abstract

Malynovska O. I. The Synonymy of Ancient Greek Adjectives with the Meaning “Unhappy” in the tragedies by Aeschylus, Sophocles and Euripides. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology, speciality 10.02.14 - Classical Languages. - Ivan Franko Lviv National University, L'viv, 2007.

This dissertation presents the results of the research on the role of Ancient Greek synonym adjectives with the meaning of “unhappy” as a tool for rendering tragic in the texts of the ancient Greek tragedies. The analyses of ethymological, morphological and semantic structures of each of the members of the synonym row is described in the paper, alongside with the observation of their functioning, syntagmatism and frequency of usage. The author has built a comprehensive model of the synonym row of the adjectives with the meaning of “unhappy”, which is organized in a clear structure. The structure includes the nucleus (the dominant synonym), the block of nucleus lexemes with low imperfection of the semanteme and the periphery (presented by lexemes with high and maximum levels of imperfection of the semanteme). The results of the research allow concluding that the system of methods for rendering tragic in ancient Greek tragedy (and especially the choice of the synonyms) is dependent upon the individual understanding by a particular author of the tragic of suffering.

Key words: semantic field, concept “Tragic”, tragic discourse, synonym, synonym row, dominant synonym, degree of synonymy, semantic equivalence, semantic meaning, semanteme, sememe, seme, archiseme, imperfection of the semanteme, functional block.

Размещено на Allbest.ur

...