Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Теоретична і соціологічна основа поглядів Ф. де Соссюра

Творчий доробок лінгвіста. Монографія «Курс загальної лінгвістики»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На початку XX століття не всі мовознавці займали глобально нігілістичні позиції стосовно до порівняльно-історичного методу взагалі і молодограматичного напрямку зокрема. Це насамперед стосується такого видатного ученого, як Фердінанда де Соссюра.

У своїй книзі «Записки про первинну систему голосних в індоєвропейських мовах», яка була видана 1879 року. В ній Соссюр запропонував абсолютно нові ідеї, що значно випереджали свій час. Спираючись лише на системність мови, він висунув гіпотезу про існування в праіндоєвропейській мові особливих фонем, які не збереглися в жодній відомій мові, але вплинули на вимову сусідніх голосних. Соссюр назвав ці фонемиларингалами (від грецького «глотка»). Вже після смерті Фердинанда де Сосюра виявилося, що у повторно відкритій хетській мові, одній з найдавніших відомих нам індоєвропейських мов, ще зберігався один з ларингалів. Саме з цієї книги Ян Бодуен де Куртене взяв термін «фонема», надавши йому нового змісту.

Теоретична і соціологічна основа поглядів Ф. де Соссюра

Представники трьох шкіл: «Слів і речей», «Естетичного ідеалізму» та Ареальної лінгвістики -- не визнавали будь-яких досягнень у працях компаративістів. Ф. де Соссюр, засвоївши наукові принципи молодограматичної школи під час стажування на славістичній кафедрі Лейпцігського університету, очолюваній А. Лескіним, почав у зв'язку з цим свою наукову діяльність як компаративіст, користуючись і порівняльним методом, й історичним аналізом. Ф. де Соссюр помічав обмеженість компаративістики і шукав нових методів щодо її вдосконалення. У працях Ф. де Соссюра найвиразніше акумулювалися дві стихії: одна, традиційна, пов'язана з порівняльно-історичним методом, який використовували західноєвропейські школи; друга, пошукова, імпульсується конструктивними досягненнями Казанської та Московської лінгвістичних шкіл.

Відомо, що Ф. де Соссюр мав безпосередні контакти із засновником Казанської школи Бодуеном де Куртене. Збереглись деякі матеріали листування цих двох видатних учених. Відомо також, що Бодуен де Куртене, захоплюючись дослідженнями П. Ф. Фортунатова і його учнів, давав дуже високу оцінку діяльності Московської школи, добре відомої на початку XX століття мовознавцям Європи. Не виключено, що соссюрівська теорія вартості мовотворного знака має генетичні зв'язки з ученням Московської школи про функціональний характер форми в системі парадигматичних опозицій.

Ф. де Соссюр народився у 1875 році в Женеві. Навчався в Німеччині, Швейцарії, працював у Франції, зокрема в Парижі, Женеві.

Лише 1906 року, очоливши після Жозефа Вертгеймера кафедру в Женевському університеті, він дістав змогу прилюдно викладати свої ідеї, що визрівали в ньому протягом багатьох років.

Фердінанд де Соссюр прочитав із загального мовознавства три курси лекцій: 1906-1907, 1908-1909, 1910-1911 рр.

Лінгвістичним субстратом у теоретичному дозріванні Ф. де Соссюра були філософські та психологічні ідеї В. фон Гумбольдта, Г. Штейнталя і, особливо, мовознавців Казанської школи.

Філософські та соціальні погляди ученого формувалися під впливом постулатів французького соціолога-ідеаліста Е. Дюркгейма, який намагався обґрунтувати думку про буржуазне суспільство, у якому немає боротьби антагоністичних класів, а панує гармонія між гнобителями і гнобленими.

Творчий доробок лінгвіста

Творчий доробок лінгвіста складається з кількох статей і однієї монографії «Курс загальної лінгвістики», опублікованої через три роки по смерті автора (1916 року), перекладеної російською мовою 1933 року. У статтях, хоч і порушувалися науково важливі питання (відкриття у прамовотворенні -- основі сонантів, тобто звуків, якість яких визначалася позицією: між приголосними вони були складотворними, а між голосними; -- втрачали складотворчість) все ж це стосувалося окремих, часткових проблем з історії лінгвістичних учень. У монографії «Курс загальної лінгвістики» викладена мовознавча концепція як цілісна система поглядів Ф. де Соссюра на мовотворення та науку про нього, її історія характеризується трьома еволюційними фазами:

1. Логічною граматикою, яка була більше нормативною, аніж науковою.

2. Філологічною обробкою писемних пам'яток.

3. Порівнянням явищ споріднених мовотворень.

Учений наголошує, що фаза застосування порівняльного методу та історичного аналізу готувалася усім ходом розвитку попередніх двох періодів.

Засновник Женевської школи помітив виразніше за своїх сучасників хиби порівняльно-історичного методу. Він не погоджувався з твердженням окремих мовознавців про мовотворення як четверте царство природи. Не задовольняла його і обмеженість застосування порівняльно-історичного методу в дослідженнях мовотворення тільки індоєвропейської сім'ї, а також відсутністю спроб зробити якісь глобальні висновки з порівнянь чи визначити зміст виявлених ними відношень.

Ф. де Соссюр підкреслює, що в різні періоди розвитку науки про мовотворення мовлення як сукупність узуальних і оказіональних форм вираження було, є і залишиться єдиним об'єктом лінгвістики. Щоправда, їй доводиться мати справу з такою мовною діяльністю, яка віддалена часом і простором. У таких випадках лінгвістика користується мовотворчим матеріалом у вигляді писемних пам'яток.

На думку Ф. де Соссюра, мовознавство, визначивши свої межі й об'єкт дослідження, вивчає усі мовотворення, що функціонують на земній кулі і доступні йому, хронологічно обстежуючи й описуючи їх. Воно виявляє стабільні, загальні потенційні сили мовотворення; визначає закони, що декретують побутування окремих явищ мовотворення.

За об'єктом дослідження лінгвістика стикується з такими науками, як: соціологія, соціальна психологія, фізіологія, філологія -- і кооперується даними цих наук, хоч даними науки про мовотворення як соціальне явище можуть скористатися не всі науки.

Визначення об'єкта науки про мовотворення, на відміну від інших наук, досить складне. Складність ця зумовлюється дихотомічною природою явищ мовотворення. Якщо інші науки мають цілком конкретний об'єкт дослідження, то лінгвістика має справу з таким об'єктом, який від найпростіших до найскладніших феноменів складається з двох взаємозумовлюючих планів. Цей висновок мотивується такими аргументами: звук є витвором не тільки акустичним, але й фізіологічним. Звук сам по собі самостійного значення не має, він є лише засобом для мислення. Акустично-фізіологічна єдність у сполученні з поняттям утворює нову складну фізіолого-інтелектуальну єдність. Звук, таким чином, є елементом мовної діяльності. Мовна діяльність у свою чергу являє собою соціальне явище, яке проявляється у практиці індивідуального мовлення Мовна діяльність на будь-якому етапі свого розвитку передбачає : як стабільну систему, так і еволюцію. Мовотворення є, з одного боку, продуктом минулого і, з другого,-- живою діяльністю. Отже, лінгвістика не має цілісного об'єкта. Коли вона займається частковим питанням, то поза її увагою залишається двоаспектний характер мовотворення. Якщо ж прагнути підійти до розв'язання позиції сукупності двопланових явищ, то об'єкт мовознавства може бути представлений у вигляді хаотичного нагромадження феноменів, каузально не зв'язаних між собою. В останньому випадку мовознавство розчинилося б у таких науках, як психологія, філологія, антропологія, а також нормативна граматика. Ф. де Соссюр робить умовивід, що єдиним виходом із таких ускладнень є визначення мови (а не мовної діяльності чи мовлення) єдиним науково найнадійнішим об'єктом лінгвістики. Він вважає її нормою, своєрідним критерієм у виявленні інших форм мовної діяльності. Говорячи про відношення між мовою і мовною діяльністю, вчений висловив в асерторичній формі думку про те, що поняття мови і мовної діяльності не збігаються, що перше є лише елементом (хоч і найважливішим) другого. Мова є соціальним продуктом мовної спроможності і одночасно з цим сукупністю необхідних умов, засвоєних колективом для виявлення цієї спроможності від окремих осіб. Мова є замкнутим цілим і є основою для класифікації.

Мовна діяльність -- різносистемна. Об'єктивуючись таким наукам, як фізика, філологія і психологія, вона є витвором психічної особистості з соціальною функцією. Таким чином, єдність явищ мовлення проявляється тільки в мові.

Автор «Курсу...» прагне визначити сферу, в якій би могла виявитись уся сукупність мовної діяльності. Такою сферою він називає індивідуальний акт мовотворчості, який розглядається Ф. де Соссюром як зародок мовної діяльності. Останній може стати реальністю тільки за такої умови, як наявність не менше двох осіб. Діючими чинниками в індивідуальному акті мовної діяльності є психічне явище (породження в мозку поняття і відповідного йому звукового образу), фізіологічний процес (мозок передає імпульси органам мовлення, відповідно звуковим образом) і, нарешті, суто фізичний процес (поширення звукових хвиль). Такий круговорот мовлення повторюється в кожному діалозі чи полілозі. Він складається з трьох частин: зовнішньої (звукової хвилі), внутрішньої (асоціативне породження понять і відповідних їм звукових образів), психічної частини і частини непсихічної, активної і пасивної частини. Активним є все те, що імпульсується асоціюючим центром. Локалізована в розумі психічна частина називається ученим екзекутивною (виконуючою), тобто такою, що активно проявляється, і рецептивною (сприймаючою), або такою, що пасивно сприй має. Круговорот мовлення не може не супроводжуватися такою немаловажною властивістю людини, як здатністю, спроможністю асоціювати, координувати певну частину знаків, актуальних для даної мовної ситуації як ланку цілісної системи мовотворення. Ця властивість має виключне значення для організації мовотворення як системи.

«Мова, -- писав Ф. де Соссюр, -- це скарб, який відкладається практикою мовлення в усіх, хто належить до одного суспільного колективу, це граматична система, що потенціально існує в кожному мозку або, краще сказати, у мозках цілої сукупності індивідів, бо мова не існує повністю в жодному з них, вона існує повною мірою лише в масі».

Розрізняючи у мовній діяльності мову і мовлення, Ф. де Соссюр керувався тим, що індивідуальне не адекватне соціальному, а історичне -- другорядному, більшою чи меншою мірою випадковому. Мова не даність, яка виконує роль в індивіда; вона є продуктом, який реєструється індивідом пасивно, виникає без попередньої підготовки до її творення у формі розумової, фізико-фізіологічної та вольової діяльності.

Оскільки мова за своєю природою належить до явищ однорідних і являє собою систему знаків, остільки вона піддається класифікації. Мовний знак -- це сполучення, єдність двох початків: смислового й акустичного образу. Він візуально сприймається у вигляді умовних позначок, накреслень на письмі.

Мовлення, за переконанням мовознавця, являє собою суто індивідуальне явище, в якому виявляється інтелектуально-вольова діяльність окремої людини. Діючими чинниками є: 1) суб'єктивне використання індивідом мовного кодексу і 2) психофізичний механізм, який по суті об'єктивує індивідуальні модуляції. Якщо знаки мовотворення є візуальними реальностями, то велика кількість мускульних рухів у акті мовлення залишається практично не зафіксованою.

Ф. де Соссюр, розглядаючи мову як об'єкт лінгвістики, вважає що мова має потенції гносеологічного порядку, тобто є засобом у системі інших засобів до пізнання людини. Вона (мова), хоч і е соціальним явищем, все ж відрізняється від таких соціальних витворів, як політична економія, держава і право тощо. Специфіку мови він вбачає в тому, що вона, як система знаків, уподібнюється до інших знаків (письмо, азбука для глухонімих, символічні обряди, форми ввічливості, військові сигнали і т. д.). Проте мова в системі усіх цих знаків є найважливішою мікросистемою. Знаки функціонують у рамках суспільства. Наука, що досліджує систему знаків, могла б бути соціальною, а значить і загальною психологією, її можна було б назвати семіологією. Вона і повинна б відкрити закони, якими управляється система знаків. Семіології, як науки, ще немає, проте вона має усі права на існування, її складовою частиною повинна бути наука про мовотворення.

Розмежувавши лінгвістику мови від лінгвістики мовлення, Ф. де Соссюр визначив прямий об'єкт мовознавства.

Органи мовлення є сторонніми по відношенню до мови, точніше, творення звукових образів не має будь-якого зв'язку, із самою системою так само, як електричні апарати -- з азбукою Морзе, яку вони фіксують.

Органи мовлення стосуються тільки матеріальної частини мови. Матеріальна субстанція якщо і зачіпає систему знаків, то лише опосередковано. Зміна звуків сама по собі індиферентна до мови. Для останньої достатньо констатувати цю зміну і зв'язувати наслідки зміни звуків.

Мовотворча діяльність індивіда повинна вивчатися в сукупності дисциплін, що мають право на місце у лінгвістиці лише оскільки, остільки вони зв'язані з мовою.

«...Вивчення мовної діяльності,-- зазначає Ф. де Соссюр,-- розпадається на дві частини: одна з них має своїм предметом мову, тобто щось соціальне за своєю суттю і незалежне від індивіда; це наука суть психічна; друга,-- другорядна, має предметом індивідуальну сторону мовної діяльності, тобто мовлення, включаючи говоріння: вона -- психофізична».

Мовний знак розумівся як цілком психічне утворення, як довільне, умовне, не нав'язане природою причинно-слідче з'єднання двох сторін -- акустичного образу, що означає (le signifiant) та ідеї, поняття, означуваного (le signifie). Ф. де Соссюр сфомуліровал ряд законів знака, що стверджують його незмінність і разом з тим мінливість, його лінійність. Дискусії в основному розгорнулися навколо проблеми умовності-мотивованості мовного знака.

Є великий ряд видань "Курсу" французькою мовою і його перекладів на різні мови. Ідеї Ф. до Соссюра справили вплив на діяльність Женевської і французької шкіл соціологічного мовознавства, на формування і розвиток дослідницьких програм формально-структурного і структурно-функціонального течій, шкіл і окремих концепцій.

Висновки

соссюр мовознавча лінгвістика

Отже, у праці «Курс загальної лінгвістики» Ф. де Соссюр по-новому поставив цілу низку проблем, небезуспішно узагальнивши вже набутий досвід не просто описувати візуально сприйнятий феномен мовотворення.

«Курс загальної лінгвістики» викликав підвищений інтерес до питань теоретичної лінгвістики, імпульсував мовознавчу думку до нових пошуків у дослідженні мовотворних явищ, до інтерпретації останніх під кутом зору їх структури і соціальної значущості.

Потребують не тільки уточнення, а навіть заперечення погляди Ф. де Соссюра про систему як умоглядну категорію, яка по суті являє собою перевтілення духу Вільгельма Гумбольдта. Як дух у Гумбольдта, так і системи у Соссюра є надмовотворною категорією, тобто таким фактором, який конститує не тільки функціонування мовотворення, але й мовотворчу практику його носіїв.

Непослідовність, суперечливість Ф. де Соссюра у висвітленні ряду питань аніскільки не вплинули на популярність лінгвістичних концепцій ученого серед мовознавців світу. Більше того, під упливом його лінгвістичних ідей остаточно визначила свої теоретичні позиції Женевська школа, засновником якої був сам Ф. де Соссюр, а також оформилось два досить упливових напрямки: соціологічний і структуральний.

Ідеї "Курсу загальної лінгвістики" видатного швейцарського мовознавця Фердінанда де Соссюра і досі живлять світову мовознавчу науку. Кожен сучасний лінгвіст чимось завдячує Соссюру, так чи інакше використовує його концепцію, а "Курс загальної лінгвістики" став ознакою сучасності, а саме ім'я Ф.де Соссюра - символом лінгвістики ХХ століття.

Список літератури

1. Алпатов В. М.''Історія лінгвістичних вчень''

2. Березін Ф. М. Історія лінгвістичних вчень

3.Звягинцев В.А. История языкознания ХІХ - ХХ веков. В очерках и извлечениях.- Ч.І.- М., 1964. - С.358 - 360.

4. Кодухов В.И. Общее языкознание.- М., 1974.- С.70 - 76, 78-96.

5. Кондрашов М.О. ''Історія лінгвістичних вчень''.

6. Лоя Я.В. История лингвистических учений.- М., 1968.- С. 133-140.

7. Соссюр Ф. Труды по языкознанию.- М.,1977.

8. Сусов І. П.''Історія мовознавства''Твер Тверській держ. ун-т, 1999.

9.Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство.- К., 1980.- С.101 - 124.

10.Фердінан де Соссюр Курс загальної лінгвістики.- К.: Основи, 1998. - 324с.

Размещено на Allbest.ru