Складносурядні сполучникові речення у кримськотатарській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут сходознавства ім. А. Кримського

Національної Академії наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

10.02.13: Мови народів Азії, Африки, аборигенів Америки та Австралії

Складносурядні сполучникові речення у кримськотатарській мові

Оказ Лємара Сергіївна

Сімферополь 2000 р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти України

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Меметов Айдер Меметович, завідувач кафедри кримськотатарської та східних мов ТНУ ім. В.І.Вернадського.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Халимоненко Григорій Іванович, завідувач відділенням сходознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат філологічних наук, доцент, старший науковий співробітник Рибалкін Валерій Сергійович, завідувач відділу Близького та Середнього Сходу Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України.

Провідна установа: Кримський державний індустріально-педагогічний інститут, 95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21.

Захист відбудеться “ 28 ” квітня 2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.174.01. в Інституті сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 01001, м. Київ, вул. Грушевського 4,кім. № 205

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України,01001, м. Київ, вул. Грушевського 4.

Автореферат розісланий 23 березня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.174. кандидат історичних наук Бубенок О.Б.

1. Загальна характеристика роботи

семантика кримськотатарський сполучник складносурядний

Тема поданої до захисту дисертації: “Складносурядні сполучникові речення у кримськотатарській мові ( Прагматика. Семантика. Структура.). У кримськотатарському мовознавстві вивчення складносурядних сполучникових речень - явище відносно нове. Незважаючи на те, що складносурядні сполучникові речення в тюркських мовах зустрічаються часто як у першоджерелах, так і в сучасних джерелах, вони взагалі не були предметом спеціального наукового дослідження в тюркологічній науці. Однак інтерес до аналізу складних речень у цілому не слабшає, і нині є багато робіт учених-тюркологів, які розглядають ці синтаксичні одиниці, піддаючи їх структурно-семантичному аналізу. Теорія складного речення розроблялась у працях Баскакова Н.О., Нартиєва Н., Куркчі У., Акмаллаєва Е.С., Гаджиєвої Н.З., Севортян Е.В., Убрятової Е.І., Абдуллаєва А.З., Алієва У.Б., Аргинова Х.К., Аскарової М.А., Ахмєрова К.З., Байрамової Л.К., Балакаєва М.Б., Бердіалієва А. та багатьох інших. Безсумнівно, у цих роботах значне місце відводиться вивченню складносурядних конструкцій. Результати цих наукових досліджень дають підстави для виділення особливої одиниці великого синтаксису - складносурядного сполучникового речення.

Складне речення є об'єктом дослідження різних наук: лінгвістики, психології, філософії. Але підходи до вивчення складного речення в них різні. У лінгвістиці речення розглядається у структурному, семантичному і психолінгвістичному аспектах. Це свідчить про різноманітність і багатогранність складних речень. Але, незважаючи на різні підходи до цієї синтаксичної одиниці, фахівці вважають, що складне речення - це багатокомпонентна структура, складники якої за змістом та інтонацією є елементами окремого судження. Судження - це речення, яке не можна розглядати поза контекстом, поза певною комунікативною ситуацією. Оскільки поза мовленнєвою ситуацією судження не може бути реченням, воно є конструкцією, яка складається зі знаків та символів.

У зв'язку з тим, що вивчення складносурядних сполучникових речень (надалі СССР) у кримськотатарській мові перебуває на початковій стадії, а складне речення не розглядалося зовсім, нам видається доцільним продовжувати дослідження складних одиниць великого синтаксису у структурному, семантичному і прагматичному аспектах.

Актуальність дослідження обумовлена незаслуженим падінням інтересу до проблем синтаксичної і семантичної структури складносурядного речення. Дисертація охоплює деякі проблеми функціонального синтаксису, у тому числі проблеми функціональної семантики речення, аналіз структурно-семантичних типів речення, структурні схеми речення та їх лексичне наповнення, синтаксичну прагматику, проблему актуального членування (комунікативний синтаксис), які були визначені редакцією журналу “Тюркологія” у 1989 році як найактуальніші проблеми тюркології і рекомендовані для науково-дослідницької роботи. Синтаксис кримськотатарської мови був розроблений поверхово, зокрема зовсім не розглядалися складносурядні речення, у тому числі й сполучникові.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Результати роботи доповнюють загально-тюркську теорію складного речення, розкривають широкий діапазон проблем, пов'язаних як із складним сурядним реченням сполучникової конструкції, так і з простим та складним реченнями, які перебувають у постійній опозиції. Матеріали дослідження можуть бути використані при вивченні студентами синтаксису кримськотатарської мови, зокрема таких розділів, як просте речення, ускладнене речення, складне речення, які передбачені програмою курсу “Практикум кримськотатарської мови”, а також програмами курсів зі вступу до тюркології, порівняльної граматики і под. за спеціальностями “Кримськотатарська мова і література”, “Турецька мова і література” та за іншими спеціальностями тюркологічного напрямку.

Мета та завдання дослідження.

Мета дисертаційної роботи - вивчити структуру, лексико-семантичні та прагматичні особливості СССР, а також паралельно з цим визначити сутність СР та його відмінність від простих, ускладнених дієприслівниковими зворотами й однорідними членами речень, що є дуже актуальним не тільки в тюркології, але й у славістиці.

Зазначена мета реалізується в таких завданнях: 1)визначити межі СР; 2) виділити основні засоби зв'язку в СР; 3) виділити види СР; 4) визначити семантичні й структурні особливості складнопідрядного речення (надалі СПР) та його типи, виходячи зі способу зв'язку й типів підрядних речень; 5) визначити семантичні й структурні особливості складносурядних речень (ССР), виходячи зі способу зв'язку й відношень між компонентами; 6) визначити структуру СР, виявити наявність складних речень елементарної та ускладненої конструкцій у кримськотатарській мові, а також їх особливості; 7) визначити критерії розмежування простого й складного речень; 8) дослідити синтаксичну структуру СССР, виходячи з сучасних знань про методи лінгвістичного дослідження, а також робіт, раніше проведених у тюркології та славістиці; 9)визначити місце СССР у синтаксичній організації мови; 10)проаналізувати синтаксичні структури зазначеного типу, виходячи з особливостей засобів зв'язку між компонентами, з урахуванням місця їх розташування, впливу додаткових синтаксичних елементів та лексичних значень; 11) з'ясувати експресивно-виражальні можливості сполучників, їх семантичне значення та лексико-семантичні особливості складносурядних сполучникових конструкцій; 12)проаналізувати результати дослідження та зробити відповідні висновки.

Основним методом дослідження є дистрибутивний структурно-описовий метод, кількісний метод, метод трансформаційної трансплантації та прагматичного аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на матеріалі кримськотатарської мови зроблено спробу системного аналізу формально-граматичної структури СССР, розроблені та узагальнені необхідні фундаментальні теоретичні дані з проблеми складного речення, проведений прагматичний аналіз складного та простого речення на предмет їх розмежування, прагматичний аналіз основних засобів зв'язку ССР, що враховує не тільки порядок розташування сполучників стосовно компонентів речення, але й наявність додаткових повнозначних елементів та значення звукового символізму для визначення комунікативних особливостей кожного сполучника, взятого окремо. Дисертантом розглянуто проблему корелятів та синтаксичного випущення, яка відіграє важливу роль при визначенні складності конструкцій щодо їх структури у кримськотатарській мові. Також уперше використовується термін “прагмонім”, визначення та критерії поняття якого розглядаються автором роботи. Описані не тільки семантичні, але й експресивно-виражальні можливості СССР.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Результати дослідження можуть використовуватися у вузівських лекційних курсах, на практичних заняттях з синтаксису, при розробці спецкурсів та спецсемінарів, при написанні курсових та дипломних робіт студентами-філологами, а також наукових робіт, пов'язаних з дослідженням інших проблем синтаксису. Результати дисертаційної роботи можуть знайти відображення в підручниках та посібниках з синтаксису сучасної кримськотатарської мови. Деякі матеріали можна використовувати в середніх спеціальних навчальних закладах та у школах (класах) з поглибленим вивченням кримськотатарської мови.

Особистий внесок здобувача в розробку висунутої проблеми полягає в самостійному виявленні прагматичних, семантичних, лексико-семантичних та структурних особливостей, а також у класифікації складних та складносурядних сполучникових речень у кримськотатарській мові. Крім того, дослівний переклад кримськотатарських речень виконаний дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри кримськотатарської та східних мов ТНУ,на наукових конференціях СДУ 1996,1997,1999р.р. За результатами досліджень було виголошено доповіді на Всеукраїнському семінарі тюркологів та міжнародній виставці-конференції “Тюркський світ в історії України” 11-12 червня 1999 року, а також на наукових читаннях “Культура народів Причорномор'я з стародавніх часів до наших днів” 21-22 квітня 1999 року.

Обсяг тексту дисертації: 170 сторінок; відповідно до мети та завдань, робота складається зі вступу, чотирьох розділів та списку літератури (приблизно 184 джерела). Підрядний переклад мовних матеріалів зроблено автором.

2. Основний зміст

У вступі дається обґрунтування теми та загальна характеристика дисертації, визначаються мета і завдання, методи дослідження мовного матеріалу, з'ясовуються актуальність, наукова новизна, перспективність цієї роботи.

Розділ І “Коротка історія питання” присвячений розгляду шляхів формування складносурядних речень та дослідженню цих конструкцій сучасними лінгвістами.

На думку Н.З. Гаджиєвої, складносурядні речення вперше були зафіксовані в Орхоно-Єнісейських пам'ятках VI-VIII ст. Вони були результатом нанизування простих речень, чому на той час сприяла відсутність сполучників у композиції речень. В.М. Насилов вважає, що при формуванні складного речення виникло співрозміщення однорідних членів у порядку їхньої семантичної значимості, що є характерною основою для появи сурядних конструкцій. Вказуючи на еволюцію синтаксичних конструкцій у тюркських мовах, Н.А. Баскаков відзначає, що, окрім простих поєднаних (сурядних) речень, що є поєднанням двох і більше простих речень, з'єднаних приляганням без будь-якого додаткового оформлення, наприклад, у мові давньотюркських пам'яток, утворились сурядні речення, з'єднані сурядними сполучниками. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що у давньотюркській мові сполучників не було - вони сформувалися пізніше. Їх можна поділити на власне тюркські сполучники та сполучники, запозичені з російської, арабської та перської мов.

Незважаючи на те, що ССР в тюркських мовах характеризується дуже високою частотністю вживання у перших писемних пам'ятках, до цього часу наше уявлення про ці синтаксичні утворення дуже далеке від того, щоб відображати тією чи іншою мірою граматичну сутність та структурно-функціональні особливості.

На матеріалі тюркських мов є кілька робіт, присвячених проблемам складносурядного речення: Акмаллаєва Е.С., Баскакова Н.О., Ірсалієвої Н.К., Мамитбєкова К., Махмудова Н., Назарова І. Дж., Равшанова С., Нартиєва Н. та інших. Серед них особливий інтерес у нас викликають роботи Н.А. Баскакова, Н. Нартиєва і К. Мамитбєкова. Крім того, питання про СССР порушувалося у кримськотатарському мовознавстві в роботах Е.С. Акмаллаєва, але саме питання розглянуте поверхово.

Крім робіт тюркологів у цій галузі синтаксису, у плані наслідування дуже цікаві роботи академіка В.В. Виноградова, де поданий глибокий структурно-семантичний аналіз російських складносурядних сполучникових речень; В.Н. Перетрухіна, який об'єднав знання, отримані В.В. Виноградовим, А. Аделунгом, Н.І. Гречем, Ф.І. Буслаєвим, А.А. Шахматовим, С.І. Абакумовим, А.Н. Гвоздевим та іншими, піддав сумніву теорію однорідності і розглянув актуальне питання розмежування однорідності і різнорідності в синтаксичних конструкціях; В.З. Саннікова, який розглянув прагматичне значення єднальних, розділових і протиставних сполучників у сурядних конструкціях та вказав на те, що значення сполучників залежить не тільки від лексичного наповнення, але й від місця розташування в синтаксичній конструкції.

Поєднавши дані вищезазначених досліджень, ми розглянули СР і СССР у кримськотатарській мові.

Сутність розділу ІІ “Складне речення” полягає в розгляді проблеми поняття складного речення в кримськотатарській мові та виділення його в тексті самостійною, правильно оформленою синтаксичною одиницею.

Проблема поняття складного речення і визначення його меж у цілому виникла у кримськотатарській мові вже давно, ще в період переходу цієї мови з арабської писемності на латинську графіку. Ні тоді, ні пізніше не було чітко визначено критеріїв підходу до цього поняття та його пунктуаційного оформлення в тексті. Ця проблема актуалізується тоді, коли складне речення складається з кількох простих речень, з'єднаних за допомогою сурядних сполучників; простих речень, ускладнених дієприслівниковим, дієприкметниковим зворотами, однорідними членами речення, відокремленими членами чи вставними конструкціями; з кількох складних; з простого і складного. При неправильному пунктуаційному оформленні цих речень порушується смислова та інтонаційна завершеність, службові частини мови втрачають свою функціональну значимість, наприклад: Багъышланъыз, вакъытынъызны алдым. Лякин бир суалим даа бар: айтынъыз, меним бу хасталыгъымдан ич кимсени хабери бармы? [168; с. 152] Подібне членування синтаксичних структур відбувається незважаючи на те, що визначення цього поняття у кримськотатарській мові вже є, але не з'ясовані критерії підходу до цього поняття. Виходячи із знань про синтагматичні відношення, парцеляцію та основні функції речень, ми дійшли висновку про те, що складним реченням у кримськотатарській мові слід вважати одиницю, яка складається з двох і більше предикативних центрів. Компонентами складних речень можуть бути як прості, так і складні синтаксичні структури, об'єднані за змістом та інтонаційно. Складність речення не залежить від складності думки, яку воно передає. Розглядаючи ці конструкції з синтагматичних позицій, необхідно враховувати функціональну значимість окремих морфем, зокрема сполучників, які передусім виконують функцію засобів зв'язку між компонентами речення.

Зв'язок компонентів складного речення відбувається різними засобами. До них належать сполучники підрядні та сурядні, сполучникові відносні слова, афікси, лексеми (які, виступаючи в ролі засобів зв'язку, втрачають своє лексичне значення), інтонація, порядок розташування компонентів, а також зміст речення.

Серед сурядних сполучників можна виділити такі: ве; эм, эм де; да... да / де... де; я, я…я; кя,... кя; не... не; амма; исе; лякин; факъат; бир... бир; ёкъса; бельки... бельки, наприклад: Онынъ ады, Соня, фамилиясы исе - Сонкина эди. [167; c. 69]. До підрядних сполучників належать такі сполучники: ки, мадамки, эгер, чунки, санки, гуя, наприклад: Зифт къаранлыкъта кой эвлерининъ пенджерелеринден тюшкен ярыкъ ойле тасавур догъура ки, санки къадим озьлерининъ боз къая боюнларына къыйметли такъкъанлар. [165; c. 177].

У ролі сполучникових відносних слів у кримськотатарській мові виступають вказівні, означальні та питальні займенники къачан, ким, не, о, шу та прислівники сонъ, сонъра, онынъ артындан, шунынъ ичюн, онынъ ичюн, бираз, базан, къайсы, насыл, даима, ойле (бойле, шойле) арада-сырада, къайтадан, наприклад: Умер Массандра шарап комбинатынынъ ишлеринен меркез шеэрге сыкъ келип кете, базыларда, бир къач куньге, къала эди. [176; c. 5]. Сполучні відносні слова можуть бути як одиничними, так і парними, наприклад: о - биз, ким - о, насыл - ойле, къайсы - о, не - шу, къайсы - шу.

Інтонація і зміст речення найчастіше виступають у ролі зв'язуючих елементів у безсполучникових складних реченнях. При цьому інтонація акцентує логічний наголос на компонентах, що перераховуються, зіставляються чи з'єднуються, а зміст визначає характер синтаксичних відношень у реченні.

Складні речення у кримськотатарській мові необхідно поділити за видом зв'язку на сурядні і підрядні, а за способом зв'язку на сполучникові та безсполучникові. Причому ССР зустрічаються частіше, ніж складнопідрядні (далі СПР), а сполучникові речення частіше, ніж безсполучникові.

Проблему СПР у різні часи досліджували тюркологи К.М. Мусаєв, Н. Нартиєв, Н.З. Гаджиєва, Н. Сауранбаєв, С.А. Соколов та інші. Її сутність полягала у визначенні функціональної значимості дієприкметникових та дієприслівникових зворотів у СПР. Ми вважаємо, що всі без винятку дієприслівникові та дієприкметникові звороти є розгорненими членами речення, але при цьому присудки можуть бути виражені дієприкметниковою формою, тобто складатися з дієприкметника, що втрачає при цьому своє основне лексичне значення, і афіксів, які предикативно оформляють розташовані поблизу цих лексем і тісно зв'язані з ним дієслова.

Зв'язок між компонентами СПР здійснюється аналітичним, аналітико-синтетичним, синтетичним і лексико-морфологічним видами зв'язку, наприклад: Хастаны шенълендирмек, онынъ гонъюлини алмакъ макъсадында озь омюринде олгъан кулюнчли адиселерни тарифлей. [165; c. 279].

Виходячи з типів підрядних речень, у даній мові можна виділити СПР підметові (з'ясувальні), присудкові, означальні і обставинні: часу, місця, мети, причини, допустові, наслідку, міри і ступеня дії, способу дії, порівняння, умови, пояснювальні, наприклад: Айткъанымны япсан эгер, зенгин олып яшарсынъ. [181; c. 96] - умовне СПР; Бу къыйин меселе, чюнки эр кестен юзюнен мешгъуль.[182; c.95]- СПР причини та інше.

Складносурядні речення у кримськотатарській мові бувають автосемантичними і синсемантичними, відкритої та закритої негнучкої структури.

За способом зв'язку між компонентами речення бувають сполучниковими та безсполучниковими, наприклад: Реуфнен Ферид тюкянны килитледи, тынч сокъакълыкълар ичине далдылар [175; c.38]; Я чалыша, я бир нокътагъа бакъып индемеип отура. [178; c.45].

Виходячи із семантичних відношень між частинами речення, ССР можна класифікувати як розділові, наприклад: Сёйлесе, куньдюзсиз келирми бир гедже, я гедже къонармы куньдюзсиз.[185; c.172]; з'єднувальні, наприклад: Бу суаль къач сенелер фикиримде турды ве энди мерум Аметагъа бу эсерини не вакъыт язаджанъ, деп юрдим [175; c.7]; порівняльно-протиставні, наприклад: Кунеш эп парылдамакъта, ава сувукъ. [178; c. 45].

Складні речення можуть мати елементарну й ускладнену структуру. СР з ускладненою структурою можна розділити на речення, компоненти яких синтаксично рівноправні, та на суміжні речення, які утворюють синтаксичні структури всередині складного речення. Вид зв'язку між компонентами ускладненого СР може бути дистантним і контактним. Залежно від різноманітних комбінацій типів зв'язку між частинами можливі такі різновиди СР: 1) з підрядністю, сурядністю та сурядністю 2) з підрядністю, підрядністю і сурядністю; 3) з сурядністю, підрядністю і сурядністю; 4)тільки сурядністю; 5) з сурядністю, сурядністю і підрядністю, наприклад: Назифе сюрюне-сюрюне эп илери кете, лякин къара шейлер ич де якъынлаш май, аксине ойле корюне ки, олар ондан эп узакълашмакъталар. [182; c.67].

Багаточленне складне речення може бути організоване певним чином та становити період. Розглядаючи періодичне мовлення, необхідно відзначити, що воно характерне для кримськотатарської мови, і думка в ньому більш змістовна і завершена, ніж у звичайному ускладненому СР.

Проблема ССР залишається відкритою доти, доки не будуть виявлені критерії розмежування простих речень з однорідністю членів і ССР. Ми вважаємо, що визначення однорідності членів речення у кримськотатарській мові, дані У. Куркчі і Е.С. Акмаллаєвим, неповні, тому що в них має місце заміна понять. Однорідні члени - це показник СССР чи, навпаки, ССР передбачають наявність однорідних членів. Насправді є велика кількість речень, у яких члени речення, відповідаючи на те саме питання, відносячись до того самого слова і з'єднуючись сурядними сполучниками та інтонацією, є різнорідними. Тому ми пропонуємо свій суб'єктивний підхід до цієї проблеми, який повинен послужити об'єктивним показником синтаксичної дійсності (у дисертації наводяться відповідні логічні операції). Таким чином, однорідними членами речення у кримськотатарській мові слід вважати: 1) тільки другорядні члени речення тієї самої частини мови, що виконують ту саму синтаксичну роль у реченні та зв'язані між собою сурядним зв'язкoм; 2)підмети, дії яких виражені присудком у формі з узагальнюючим елементом -лар; 3) їх можна об'єднати тематичним нейтральним поняттям: эр шей, эписи, хусусиет, алямет, ич бир шей, эр ерде. Примітка: коли дії підметів виражені присудком у формі без узагальнюючого елементу -лар, то такі члени речення дуже неоднорідні, тому що заради полегшення процесу комунікації відбувається координація одного з ідентичних членів речення, але наявність кількох присудків свідчить про існування складного речення.

Розділ III “Складносурядні сполучникові речення у кримськотатарській мові”.

3.1.Загальні знання. Складносурядними сполучниковими реченнями називаються речення, що складаються з двох або кількох компонентів, зв'язаних сурядним зв'язком, основним засобом вираження якого є сурядні сполучники. Виходячи з відношень між компонентами ССР, сполучники можна класифікувати як сурядні: ве, эм, не... не...; як розділові: я/я...я, да, де... де, кя...кя, ёкъса, бир…бир, бельки…бельки; як порівняльно-протиставні: амма, факъат, лякин, исе. Крім того, значення сполучників може підсилюватися наявністю інших близьких до нього сполучників: ве, эм, де; амма, лякин.

3.2.Прагматика основних засобів зв'язку складносурядних сполучникових речень.

Функцію сурядності, яка узагальнює всі сурядні сполучники, можна вважати конвенційною, тому що, незважаючи на виявлення кон'юнкції, у свідомості слухача виникають різноманітні пресупозиції.

Семантичні значення сполучників, що входять до групи однієї пресупозиції, недостатні, тому що, вказуючи на спільне значення, вони не здатні підкреслити силу і характерну особливість того чи іншого сполучника. Виходячи з цього, ми провели прагматичний аналіз сурядних, розділових і порівняльно-протиставних сполучників. Логічні операції є прагматичним порівнянням трансформ, наприклад: пропозиція із сурядними відношеннями та одночасністю дій - Янъылыкъ омюрге исрарнен, шиддетнен кирип келе ве озь ерини ала, озь укюмини кечире. [178; c. 115] -означає, що здійснюється не тільки одна дія, а й інша (дії у подальших пресупозиціях позначені займенником “те”), пресупозиція із сполучником эм - Янъылыкъ омюрге исрарнен, шиддетнен кирип келе эм озь ерини ала, озь укюмини кечире. - означає, що здійснюється та дія і безумовно друга. Це дозволило нам виділити прагматичні значення сурядних сполучників: у реченнях з однозначністю дій сполучник ве може мати значення необмеженого, що повторюється; градаційного; обмеженого (у кінці речення); необмеженого (повторюваного) обов'язкового, якщо він вживається з часткою да/де - додатково-обов'язкового; сполучника не... не - заперечного і необмежено-узагальнюючого неістинні судження. У реченнях з послідовністю дій сполучник ве може мати значення обмежено-порівняльного, завершувально-стверджувального, градаційного (з часткою да); сполучник эм - порівняльного, розділового, але завжди обов'язкового. Вище виділений сполучник да/де є підсилювальною часткою і надає значенню кожного сурядного сполучника значення розділової невпевненості. Розділові сполучники можна поділити на 5 груп: розділові (чіткого розділення) - я; із значенням обов'язковості - я...я; із значенням нерівноцінності - я... я да; зі значенням тимчасового чергування - де... де, кя...кя; зі значенням невпевненості при передачі інформації, причому сполучник бельки... бельки передає повну невпевненість, а сполучник ёкъса - розділову невпевненість. Серед порівняльно-протиставних сполучників сполучник лякин має значення протилежної оцінки; сполучник..., амма - значення виразності, що підкреслює важливість другого порівняльного компонента і ймовірність безуспішності першого; сполучник амма,...- підкреслює важливість першого компонента і тим самим виражає значення компенсації, причому можливе поєднання сполучників... амма, лякин..., які мають значення повної компенсації; сполучник исе має значення ненормальної дії; сполучник факъат, найсильніший і рідко вживаний у комунікації, означає раптову несподіваність, виражену силою ствердження, а також значення ненормального наслідку.

3.3.Аналіз складносурядних речень сполучникового типу, побудований на семантиці сполучникових засобів.

Серед СССР з сурядними відношеннями найбільш уживаними є ССР зі сполучником ве. Ці речення можуть складатися з двох та більше речень: складносурядного й простого, простого та простого, що має ускладнену структуру. Дії в цих реченнях можуть відбуватися одночасно й послідовно. Одночасність дій, що протікають у ССР зі сполучником ве, може бути повною або частковою, довгою чи миттєвою.

Особливістю кримськотатарської синтморфології є те, що одночасність дій (станів, ознак) може бути виражена всіма формами активного дієслова, де час дієслів частіше збігається, що зумовлено характером одночасних відношень. Дії, які збігаються в часі, можуть бути довготривалими, наприклад: Тарханов кулюмсирей ве севимлисининъ назик сёзлерини динълей. [182; c. 19]; діями, що довго відбувалися, наприклад: Назифе лафазан къадын эди ве балалар ачыкъ гонъюльнен онъа балыкъ тутувнынъ сырларыны огреттилер. [182; c. 70]; діями, які будуть довго протікати, наприклад: Аркъадашлар, - деди о мемнун давушнен - Бугуньки топлашувда айтылгъан лафлардан мен аит хуляса чыкъармагъа арекет этерим, ве бир, даа бойле япмам, сёз берем. [178; c. 11].

У реченнях з діями, що довго відбуваються, одночасність виражається діями, які регулярно повторюються, і постійними діями, що можуть бути виражені дієсловами теперішнього часу в позитивній і негативній формах, у неозначеній, перфектній тривалій, перфектній і простій формах. Дуже рідко зустрічаються дієслова-присудки в перфектній тривалій формі теперішнього часу.

У реченнях з діями, що довго тривали, дієслова-присудки виражаються простою і тривалою; тривалою і простою тривалою; простою і перфектною тривалою; перфектною і простою; перфектною і тривалою формою. Дуже рідко зустрічається форма майбутнього часу в минулому продовженому часі в умовному способі дієслова, наприклад: Эгер бу къызнынъ бир де бир иллеси олгъан олса, о манъа ходжагъа чыкъар ве мен оны шимдикиси киби север эдим. [178; c. 11]. Дії, що довго протікали, можуть бути виражені поєднанням дієслів теперішнього й минулого часів у складі одного присудка.

У ССР зі сполучником ве дієслова-присудки у формі простого майбутнього часу виражають дії, що будуть тривати як у позитивних, так і в негативних формах.

Одночасність дій зі значенням постійності може бути виражена різними видо-часовими формами дієслова, але їх можна об'єднати одним часовим поняттям типу: бир, вакъыт, заман, асыл, ич бир вакъыт, эр вакъыт, даима.

На фоні дій, що довго тривали, у СССР зазначеного типу можуть виникати раптові дії, які супроводжуються словосполученнями: шу саат, шу ань, бу вакъытта, шу арада і дієсловами айдамакъ, чапмакъ, топламакъ.

Послідовність дій у СССР зі з'єднувальними відношеннями може бути виражена всіма видо-часовими формами дієслова. Ці речення можуть відображати такі відтінки загальних відношень: причини і наслідку, дії і результату, порівняльно-протиставних чи, наприклад, приєднувально-визначаючих: Сеитбекир тикине тургъан килимни бир адым ойле сюрди ве шу арада къызгъа бакъып олды. [165; c. 4]. Причиново-наслідкові відношення у ССР зазначеного типу можуть уточнюватися прислівниками: бунынъ ичюн, онынъ ичюн, шунынъ ичюн, башта, сонъ (сонъра; бираздан сонъ), бундан сонъ, ниает (ахыры), нетиджеде.

На відміну від сполучників ве і эм, сполучник не... не поєднує в собі функцію не тільки сполучника, але й підсилювальної частки і при цьому може вживатися в ролі повторюваного сполучника, який вносить у ССР значення заперечного перелічення. Речення з цим сполучником може складатися з необмеженої кількості частин. На його завершеність найчастіше вказує поєднання сполучника ве і другої частини сполучника не... не, наприклад: Не шемшек ойнады ве не кок гурюльдеди, Бирден-бир тёкюльди ягъмурлар. [185; c. 143].

ССР можуть з'єднуватися за допомогою порівняльно-протиставних сполучників амма, лякин, факъат, исе, наприклад:“Булутлар ят- къан ерлер де” буюк девир - дёрт йыл девам эткен Ватан дженкнинъ февкъульаде вакъиалары акъкъында повесть. [176; c. 5]. На відміну від ССР зі з'єднувальними сполучниками, вони можуть зіставляти не більше двох компонентів (простих, ускладнених чи складних). Дії в таких реченнях зазвичай протікають у загальному видо-часовому плані і виражаються всіма часовими формами дієслова в активному стані.

Основним видом значення сполучника амма є протиставлення, яке може посилюватися переходом сполучника амма з початку другої частини (де він звичайно розташований) на кінець першої, наприклад: Кунеш догъды амма, пиченликлерде чокъ данелери аля йылтырамакъта, этрафта къушларнынъ нагъмелери тесири аэнкленмекте... [176; c. 9] і присутністю сполучника ляким на початку другої частини. Загальне значення протиставлення в таких реченнях зумовлене конкретним змістом і спирається на протиставлення присудків, підметів, додатків і, рідше, обставин. Ці значення можуть підкреслюватися вставними словами-прислівниками: бельки, гъалиба, онъа коре. Речення зазначеного типу можуть виражати загальне протиставне значення з відтінком невідповідності, яке полягає в тому, що у протиставлених одне одному реченнях факти є раптовими стосовно фактів, умов і закономірностей, викладених у першому компоненті.

Значно менше поширені речення зі сполучником амма, в яких виражається зіставлення об'єктів і обставин дій, наприклад: Бабасы бель устюне турып отурды, амма аякълары устюне турып оламады. [178; c. 30].

Значення невідповідності при порівняльно-протиставних відношеннях у таких ССР часто виявляється у формовираженні дієслів-присудків: у першому компоненті - у простій формі, а в другому - у простій, тривалій, подовженій чи перфектній, наприклад: Барырмыз, Акрамджан, - деди о, - амма онда геджелемекни акъылына биле кетирме. [168; c. 166], причому форми дієслів у таких реченнях повинні бути представлені позитивною і негативною формами (чи навпаки). Крім того, важливо відзначити, що у СССР з відношенням невідповідності дієслово алмакъ є основним складовим компонентом присудків і показником видо-часових форм дієслова.

Сполучник амма може вживатися в реченні двічі. Це підсилює значення протиставлення дій, виражених у компонентах речення, наприклад: Барем къысмет этмегейдинъ бу куньлерни корьмеге, амма къайда гизленейим, амма къайда къачайым. [181; c.77.], причому незалежного від того, що сполучник є повторюваним, він протиставляє тільки два компоненти: у першому випадку контактно, а в другому - дистантно.

Найпоширеніше значення сполучника лякин у ССР - значення протиставлення і невідповідності, а також протиставно-допустове значення, яке вноситься у ці речення сполучником лякин з прислівником даа. Причому ці відношення можна спостерігати у ССР зі сполучником лякин у тих випадках, коли друге речення є питальним, наприклад: Йырлайым, лякин йырымдан файда бармы халкъыма? [181; c. 75].

Особливий інтерес становлять речення зазначеного типу, компоненти яких є двоскладними реченнями й основні відношення у яких можуть спиратися на протиставлення підметів, виражених: 1)займенниками бизлер і мен; 2)відіменним прикметником та іменником-власною назвою зі значенням особи; 3) займенником сиз і биз; 4) займенником мен та іменником - загальною назвою, наприклад: Мен поэзияны севем, лякин такъдирим не юксек рутбели арбий хызметчи, не де шуретли шаир олувы ичюн имкян бермеди. [166; c. 50].

У реченнях цього типу співвідношення форм присудків не має конструктивного значення: якщо в єднальних реченнях зі сполучниками ве, єм, не... не важливо знати видо-часове значення дієслів-присудків (послідовність, одночасність дій), то у ССР зі сполучником лякин необхідно знати лексичне значення присудків, яке виражає протиставлення, невідповідність, характер співвідношення частин речення. Однак необхідно зауважити, що часові значення присудків у реченнях цього типу однакові, наприклад: Балалар денъише, лякин анъанелер къала. [182; c. 11].

Відношення протиставлення і невідповідності можуть виражатися ССР зі сполучником лякин, якщо одним з його компонентів є безособове речення: 1) перше речення є безособовим, друге - двоскладним, причому значення сполучника лякин посилюється, якщо у двоскладному реченні в ролі підмета виступає слово, що в безособовому є додатком чи додатком зі значенням суб'єкта стану; 2) перше речення двоскладне, друге - безособове. Щоправда, називати компоненти цих речень безособовими було б неправильно, тому що афікси так чи інакше вказують на присутність особи, наприклад: Аметнинъ юзю къызарды, сеси эеджанлы чыкъты. Лякин онынъ эеджаны чокъкъа сюрмей, элини иддетле сильтеди. [166; c. 15].

Крім сполучників амма і лякин, відношення протиставного зівставлення можуть позначатися сполучниками исе і факъат.

Сполучник исе, на відміну від сполучника амма, завжди стоїть після суб'єкта дії чи ознаки, що протиставляється, і тим самим акцентує увагу на суб'єкті і значенні протиставлення в ССР і підсилює його, наприклад: Къадыны Гульсюм мусафирлер арасында отура, къюлунда кевгир туткъан исе Мурадасылнынъ къарысы Шефикъа эди. [179; c. 42].

Сполучник факъат найсильніше виражає значення різкого протиставлення, але зустрічається дуже рідко, наприклад: Экран арекетини корьмейсинъ, факъат сеслерни эшитесинъ, нелер олгъаныны хаялында истеген киби джанландырасынъ.[184; c. 77].

Показниками розділових відношень у СССР є розділові сполучники я/я...я, де... де, кя... кя, бельки... бельки, ёкъса, наприклад: Не бар, не ёкъ къалипте, айт, бакъайым, я отурып джылайым, я кулейим. /Кримтатар. народна пісня/, причому частки да/да і афікс мы посилюють значення розділовості у цих конструкціях, наприклад: Ридван бир шейге севингенде, я да бир зорлукъкъа къалгъанда, бабасынынъ ресиминен субетлешмеге авес эди. [167; c. 75].

Складносурядні речення зі сполучником я передають не тільки відношення розділовості, але й зіставної розділовості, наприклад: О къадар киббарсынъ бир буюк манасыз, не вакъыт кулер я нур сачып шенъ бетинъ. [185; c. 163].

При виділенні сполучника я в реченні з урахуванням його лексичного значення, яке є ширшим, ніж просто “чи”, необхідно дотримуватися таких правил: 1) перед сполучником я да (я), що має тільки розділове значення, кома не ставиться, наприклад: Пек сагъынгъан бир мусафиримни беклеген киби олам я да узакъ ёлгъа кетеджек киби. [167; c. 76].; 2) перед сполучником я, що виражає зіставні відношення, завжди ставиться кома, наприклад: Дженке кеткенлернинъ эписи къайтаджакъ, я эляк олгъанлар? [167; c. 72]; 3) повторюваний сполучник я (я... я, я...я да) зіставно-розділового значення завжди повинен бути на початку першої і на початку другої зіставлюваних частин, крім того, перед другим елементом цього сполучника завжди ставиться кома. Кількість компонентів таких речень повинна бути не більше двох, наприклад: Я чалыша, я да бир нокътагъа бакъып индемейип отура. [178; c. 45]; 4) повторюваний сполучник я (я... я) не має значення зіставної розділовості з правом вибору. Він завжди стоїть на початку другої (третьої) частини ССР, що входить до складу складного речення ускладненої конструкції, при цьому кома ставиться перед обома елементами, наприклад: Дуярмы экен о юзюне тюкюрсенъ, я чыкъкъан дерьядан, я дагъдан тюшкен. [185; c. 63], причому перший елемент повторюваного сполучника вносить до ускладненої конструкції зіставно-розділове значення з відтінком допустового характеру; 5) повторюваний сполучник я (я... я да) зі значенням розділовості дій, що супроводжуються додатковою інформацією, у якій вказується місце, причина і т.п., іншими словами, дій з обставинним обґрунтуванням, тобто за наявністю обставини, звичайно розташованої на початку ССР, наприклад: Бунынъ ичюн таъб тезьясыны токътатып, я сатыр араларына шпонлар къоймакъ керек, я да шу сатырны тапып ерине къоймакъ керек. [178; c. 43]

ССР з іншими розділовими сполучниками де... де, кя... кя, бельки... бельки слід вважати тільки ті речення, в яких зазначені сполучники розділяють лише основні дії, а не ознаки чи додаткові фактори суб'єкта і предиката, при цьому повторювані сполучники стоять у першій і другій частині речення, а сполучник ёкъса між компонентами, що розділяються, наприклад: “Сен мындан мытлакъкъа кет, ёкъса джады сени ольдюрир”, - деген Севги. [182; c. 8].

Цікаво відзначити особливість рідко вживаного сполучника кя: він може бути не тільки повторюваним, а й сильним одиночним, при цьому його значення також поширюється на обидва компоненти складносурядного речення з розділовими відношеннями, і він супроводжується посилювальними компонентами де і бир (слово бир - це морфологічний корелят, який, маючи свої різні морфологічні форми, створює у складному реченні різноманітні відношення чи посилює відношення, що виникли раніше на фоні контексту), наприклад: Нуриев ашыкъмай кете, кя де бир къар куртюгине чомуп къала, аякъларыны андан зорна чыкъара эди. [179; c. 19].

Лексико-семантичний аналіз СССР показав, що у кримськотатарській мові є ССР сполучникового типу з лексичними, морфологічними і синтаксичними корелятами, наприклад: Яхшы экен де айса, бир йыл даа сербест юрерсинъ, бунъа севинмек керек, сен исе яш бала киби агълайсынъ.[167; c. 80].

Поняття про лексико-семантичні відношення частин дає можливість розпізнати в СССР такі явища: 1) сурядність між компонентами СР; 2)сурядність між окремими членами СР; 3) з урахуванням синтаксичного пропуску - сурядність членів однієї частини і всієї другої частини СР; 4)сурядність між членами однієї частини і кількома частинами СР з синтаксичним пропуском суб'єкта, предиката чи другорядних членів.

4.3. Структура складносурядних сполучникових речень.

СССР можуть мати елементарну й ускладнену синтаксичну структуру і складатися, таким чином, із двох простих і двох, трьох і більше простих ускладнених і складних компонентів, наприклад: Ятам, лякин башымда бир тюрлю фикир ёкъ. [167; c. 62]; Къартал да яшай, яшай эм боджек - Аятнынъ токътамай айлана чархы. [171; c. 14].

Серед СССР ускладненої структури зустрічаються такі конструкції, до складу яких входять: два ускладнених речення; просте й ускладнене з накладанням сурядності; просте ускладнене з подвійним накладанням сурядності; просте ускладнене і складносурядне, що складається з підрядного і сурядного одночасно, наприклад: Энди олар экиси де бала-чагъалы аиле саиплери адамлар олдылар, эм пек дост-муаббет яшайлар, затен шу агъыр куньлерини корьген адамлар, шейлер дженк корьген адамларны ёлдан чыкъарып оламайлар. [167; c. 24]

Висновки

У розділі “Аналіз результатів дослідження і висновки” дисертант підводить підсумок багатоступеневого розгляду СР і СССР у кримськотатарській мові. Будучи об'єктивним до зовнішнього і внутрішнього змісту складного речення, ми намагались висловити свою суб'єктивну за змістом і формою думку:

1) важливими одиницями синтаксису кримськотатарської мови є СР і СССР;

2) компоненти СР і СССР пов'язуються в одну конструкцію сполучниками, відносними сполучними словами, інтонацією і логіко-граматичним змістом;

3) СР необхідно поділяти за видом зв'язку на сурядні і підрядні, за способом зв'язку - на сполучникові і безсполучникові, з відтінком значення всередині кожного з видів;

4) при виділенні ССР у тексті необхідно враховувати прагма-тичний аспект розмежування простого і складного речень, парцеляцію і синтагматичні відношення;

5) засоби зв'язку в ССР можуть мати не тільки лексико-семантичні значення, але й прагматичні значення;

6) СССР можуть виражати різноманітні значення і відтінки цих значень при лексико-семантичному розгляді відношень, а також особливості лексичних, морфологічних і синтаксичних взаємовідношень між компонентами зазначених конструкцій;

7) СССР можуть бути представлені реченнями елементарної і ускладненої конструкції з різноманітними особливостями побудови кожної з них окремо.

Список публікацій за темою дисертаційної роботи

1) Структура та види складносурядних речень зі сполучником “ВЕ” (“и”) у кримськотатарській мові. // Культура народів Причорномор'я, 1999. - № 5. - С. 412-414.

2) Прагматичний аспект розмежування простого і складного речення у кримськотатарській мові. // Мовознавство, 1999. - № 2-3. - С. 63-66.

3) Про проблему складного речення ускладненого типу у кримськотатарській мові. // Сходознавство, 1999. - № 7-8. - С. 141-147.

4)Функціювання сполучника лякин у складносурядних реченнях кримськотатарської мови. // Сходознавчий збірник. 1998. - Вип. ІІ. - С. 185-193.

5)Про деякі проблеми складного речення у кримськотатарській мові. // Сходознавчий збірник, 1998. - Вип. ІІІ. - С. 200 - 211.

Анотація

Оказ Л.С. Складносурядні сполучникові речення у кримськотатарській мові (прагматика. Семантика. Структура.) - рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за фахом 10.02.13. - мови народів Азії, Африки, аборигенів Америки та Австралії. - Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена розгляду семантики, прагматики і структури складносурядних сполучникових речень у кримськотатарській мові. У роботі розкривається проблема складного речення: види, способи зв'язку між компонентами, структура, причому вперше розглядаються складносурядні сполучникові речення, зокрема здійснено прагматичний аналіз засобів зв'язку, який показав, що функція сполучників залежить не тільки від лексичного значення, але й від місця розташування в синтаксичній структурі та звукового символізму компонентів, що є фонетичною оболонкою цих сполучників. Лексико-семантичний аналіз дозволив класифікувати складносурядні сполучникові речення як єднальні, розділові та зіставно-протиставні з виділенням різноманітних значень та відтінків відношень всередині кожної групи речень з лексичними, морфологічними і синтаксичними корелятами. Шляхом структурного аналізу були виділені речення елементарної та ускладненої структури.

Ключові слова: компонент, речення, структура, синтаксична координація, корелят, сполучник, однорідність, пропозиція, пресупозиція, предикативність.

Аннотация

Оказ Л.С. Сложносочиненные союзные предложения в крымскотатарском языке. (Прагматика. Семантика. Структура.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 13. - языки народов Азии, Африки, аборигенов Америки и Австралии. - Институт востоковедения им. А. Крымского НАН Украины, Киев, 2000.

Научная работа посвящена рассмотрению семантики, прагматики и структуры сложносочиненных союзных предложений в крымскотатарском языке. Традиционно диссертация состоит из Введения, четырех глав и списка литературы (184 позиции). Подстрочный перевод исследуемого материала выполнен диссертантом самостоятельно.

Рассмотрев сложные предложения, мы пришли к выводу о необходимости введения определения вышеуказанной структуры в крымскотатарский язык с указанием критериев подхода к этому понятию и выделением границ разграничения простого и сложного предложений (в работе приведены логические операции прагматического аспекта разграничения простого и сложного предложений на материале сочинительных конструкций, которые свидетельствуют о наличии нескольких предикативных центров в “простых, осложненных наличием однородных членов, предложениях”.

В работе приводится классификация сложных предложений по видам связи (сочинительные и подчинительные) и по способам связи (союзные и бессоюзные), раскрываются особенности средств связи между элементами сложной синтаксической структуры, среди которых выделены союзы, союзные относительные слова, интонация и логико-грамматическое содержание. Кроме того, в связи с некоторыми погрешностями в предыдущих классификациях, уточняется и приводится классификация сложноподчиненных союзных предложений: по способу связи и по характеру отношений придаточного предложения к главному в сложной синтаксической конструкции. Далее нами приведен фундаментально-теоретический обзор сложного предложения с сочинительной связью (логические операции, выполненные автором, доказывают присутствие синсемантичных и автосемантичных сочинительных предложений, указывают на негибкость и особенность структурного построения сложносочиненных конструкций в крымскотатарском языке.

Нами выполнен прагматический анализ средств связи, который показал, что функция союзов зависит не только от лексического значения, но и от месторасположения в синтаксической структуре и звукового символизма компонентов, составляющих фонетическую оболочку этих союзов.

Семантические значения союзов, которые входят в группу одной пресуппозиции, недостаточны, потому что, указывая на основное значение, они не способны подчеркнуть силу и характерную особенность того или иного союза. Исходя из этого, мы провели прагматический анализ соединительных (ве; эм; не...не), разделительных (я/я...я: де...де; кя...кя; екъса, бир...бир, бельки... бельки), сопоставительно-противительных (амма, лякин. исе, факъат) союзов. Результатом этого явились следующие значения союзов, например: ве - неограниченный, если повторяется, градационный: ограниченный (в конце предложения); я - разделительный (четкого разделения), я... я - со значением обязательности и др. Таким образом, мы показали, что сочинительную функцию союзов можно считать конвенциональной, потому что, несмотря на проявление конъюнкции, у слушающего возникают различные пресуппозиции.

Результатом исследования сложносочиненных союзных предложений в семантическом аспекте явились предложения с соединительными, разделительными и сопоставительно-противительными отношениями с различными значениями и оттенками этих значений, вносимых не только союзами, наречиями, глаголами-сказуемыми, но и расположением компонентов синтаксической конструкции, например соединительные предложения с длительностью действий, с последовательностью действий с оттенком результативности и др.

Лексико-семантический анализ позволил выделить группы предложений с лексическими, морфологическими и синтаксическими коррелятами. Посредством структурного анализа были выделены предложения элементарной и усложненной конструкции, в частности, периоды.

Итогом нашего исследования явились следующие положения: сложные, в частности, сложносочиненные союзные предложения занимают особое место в синтаксисе крымскотатарского языка; основными средствами связи между их компонентами являются союзы, союзные относительные слова, интонация и логико-грамматическое содержание; посредством прагматического, семантического, лексико-семантического и структурного исследований мы показали значение взаимодействия всех компонентов синтаксической структуры и их влияние на характер отношений внутри конструкции.

Ключевые слова: компонент, предложение, структура, синтаксическая координация, коррелят, союз однородность, пропозиция, пресуппозиция, предикативность.

Annotation

Okaz L.S. Compound conjunction-linked sentences in the crimean tatar language. (pragmatics. Semantics. Structure.). - a manuscript.

The Dissertation for a Candidate of Science ( Philology ) degree in major 10.02.13. - Languages of peoples of Asia, Afrika,and American and Australian aborigines. - Institute for Oriental Studies named after A. Krymski under the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The Dissertation is dedicated to the studies of semantics, pragmatics and structure of compound conjunction-linked sentences in the Crimean Tatar Language. The work focuses on the problem of the compound sentence (kinds, types of links between the components, structure), including the first ever consideration of complex conjunction-linked sentences. Namely, the pragmatic analysis of linking means was carried out, which showed that the conjunction function depends not only on the lexical meaning but also on the location in a syntactic structure and the phonetic symbolism of the components forming a phonetic “shell” of these conjunctions. The lexico-semantic analysis permitted to classify the compound conjunction-linked sentences as connective, partitive and comparative-adversative, highlighting different meanings and shades of relations within each separate group. Also it permitted to specify groups of sentences with lexical, morphological and syntactic correlates. By way of structural analysis elementary and complex-structured sentences were singled out.

Key words: component, sentence, structure, syntactic coordination, correlate, conjunction, homogeneity, proposition, presupposition, predicativity.

Размещено на Allbest.ru