Размещено на http://www.allbest.ru/

Ужгородський національний університет

УДК 811.161.2^'28

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Ґоца Еріка Дюлівна

Ужгород 2001

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дослідження діалектної лексики української мови має досить тривалу історію, але найінтенсивніше воно здійснюється в післявоєнний період, коли з'являється чимала кількість мовознавчих праць, присвячених як загальним питанням української діалектної лексики, так і її окремим тематичним і лексико-семантичним групам, що функціонують у різних регіонах України (В.С. Ващенко, Й.О. Дзендзелівський, В.В. Німчук, М.І. Толстой, М.В. Никончук, П.Ю. Гриценко, А.М. Поповський та ін.). Найбільшу увагу дослідників привертає лексика старожитніх говорів, зокрема середньонаддніпрянських, поліських, карпатських, бо саме ці діалектні масиви заховали в собі величезну кількість таких свідчень минулих епох, що важливі для вивчення не тільки української мови, але також матеріальної й духовної культури українського народу і слов'янства взагалі.

Особливо пожвавилося вивчення лексики українських карпатських діалектів. Уже досліджено ряд тематичних груп, зокрема ткацька, вівчарська, млинарська, сільськогосподарська, гідрорельєфна (Й.О. Дзендзелівський), лісосплавна (І.В. Сабадош), народномедична (Я.В. Вакалюк), скотарська (Й.Ю. Пуйо), ботанічна (О.Ф. Миголинець), ентомологічна (І.Я. Філак) та ін.

Харчування відіграє в житті людини першорядну роль, тому й лексика, пов'язана з їжею та кухонним начинням (і ширше - побутом людей), має важливе значення і для мовознавчої науки, і для історії, етнографії. Ґрунтовне вивчення цієї тематичної групи лексики, використовуваної населенням, говірки якого дуже архаїчні, становить безсумнівний інтерес для мовознавства взагалі і української діалектної лексикології зокрема. Проте досі назви їжі й кухонного начиння в українських говорах Карпат досліджено недостатньо. Найкраще вони вивчені в південнолемківських говірках (праці З. Ганудель). Кілька невеликих публікацій, присвячених цій лексиці у закарпатських говірках, з'явилося з-під пера Й.О. Дзендзелівського і М.М. Бубряк. Отже, лексика, пов'язана з їжею й кухонним начинням, у більшій частині карпатських говорів (закарпатських, бойківських, гуцульських, буковинських) досі не тільки не вивчена, але й не зібрана.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено у розрізі виконання комплексної наукової теми кафедри української мови Ужгородського національного університету "Говори Українських Карпат у взаємозв'язках з українською літературною мовою і діалектною суміжністю" та реалізації загальноукраїнського наукового проекту "Лексичний атлас української мови", яку здійснює Інститут української мови НАН України.

Метою дослідження є лексиколого-етимологічний, словотвірний та лінгвогеографічний аналіз назв їжі й кухонного начиння в українських говорах Карпат.

Мета дослідження передбачає виконання таких основних завдань:

1. Запис діалектної лексики, пов'язаної з їжею й кухонним начинням у населених пунктах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей за спеціальним питальником.

2. Лексиколого-етимологічний аналіз досліджуваних назв.

3. Визначення основних способів і засобів номінації у зазначеній тематичній групі лексики.

4. З'ясувати співвіднесеність карпатських говорів з українською літературною мовою та з іншими українськими говорами в обсязі зазначеної групи побутової лексики.

5. Здійснити картографування українських карпатських назв їжі й кухонного начиння та їх ареалогічне вивчення.

Об'єкт дослідження - лексика українських карпатських говорів.

Предметом дослідження є назви їжі й кухонного начиння.

Матеріалом дослідження слугували польові записи у 82 населених пунктах Українських Карпат, здійснені протягом 1998 - 2000 рр. за розробленим нами спеціальним питальником. Картотека фактичного матеріалу, описаного в нашій дисертації, становить 2522 назви та їх фонетичні, акцентні й граматичні варіанти. При написанні роботи використано також лексичні матеріали діалектних словників, лінгвістичних атласів карпатських та інших українських говорів, етимологічного, історичних та інших словників української мови, а також словників інших слов'янських і неслов'янських мов. Залучено народну лексику, що міститься в численних етнографічних та історико-етнографічних працях про різні регіони Українських Карпат та інші українські землі.

Методи дослідження. Основними методами є описовий і лінгвогеографічний. Останній використано як при підготовці лінгвістичного атласу, так і при інтерпретації його карт, встановленні джерел чужомовних запозичень, визначенні групування українських карпатських говорів за даними досліджуваної нами лексики. У роботі намагаємося у міру можливостей залучати факти писемних пам'яток української мови (в основному історичних словників) і лексичний матеріал інших слов'янських мов, з'ясувати обсяг назв їжі й кухонного начиння, успадкованих українською мовою з праслов'янської. У зв'язку з цим використовуємо порівняльно-історичний метод. Певною мірою в дисертації задіяний також статистичний метод.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що наша дисертація є першим монографічним описом української карпатської лексики, пов'язаної з їжею й кухонним начинням і зібраної в сучасних народних говорах у максимальному обсязі, що дало можливість уперше підготувати атлас цієї лексики. Уперше проаналізовано цю лексику з огляду на генетику, способи і засоби номінації. Встановлено, що вона є багатою, містить значну інформацію про побут українського карпатського населення, його історію, взаємозв'язки з іншими українськими говорами та говорами сусідніх мов. Ядро досліджених назв становлять назви, успадковані з праслов'янської мови. Більшість досліджених карпатських назв відома і в інших українських діалектах, понад 140 лексичних одиниць є нормою української літературної мови. Виявлено помітну кількість вузьколокальних і оригінальних лексико-семантичних утворень. Уперше введено в науковий обіг ряд назв, які досі були не відомі мовознавцям. На базі підготовленого лінгвістичного атласу зроблена спроба класифікації українських говорів Карпатського регіону і встановлено, що межі середньозакарпатських, лемківських, бойківських, гуцульських і буковинських говірок в основному збігаються з тими, що були визначені вченими раніше, проте значна частина назв має свої ареальні особливості.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх іншими дослідниками при вивченні цієї та інших тематичних груп лексики в інших українських діалектах, при викладанні вузівських курсів "Сучасна українська мова" (розділ "Лексикологія"), "Українська діалектологія", "Історія української мови", а також курсів з дисциплін спеціалізації, при підготовці регіональних лінгвістичних атласів та національного "Лексичного атласу української мови", діалектних, етимологічного та інших словників української мови. Регіональний "Лінгвістичний атлас українських говорів Карпат: Назви їжі й кухонного начиння" в основному підготовлений до друку.

Особистий внесок здобувача. Робота виконана дисертантом самостійно й одноособово. Наукових праць, виконаних з теми дисертації у співавторстві, немає.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорені на засіданнях кафедри української мови Ужгородського національного університету, доповідалися на всеукраїнських наукових читаннях, присвячених 90-річчю від дня народження М.А. Грицака (Ужгород, 1999), на Всеукраїнському семінарі з питань української діалектології та лінгвістичної географії (Житомир, 2000), всеукраїнській науковій конференції, присвяченій сторіччю від дня народження Л.Л. Гумецької (Львів, 2001), міжнародній науковій конференції "Українське і слов'янське мовознавство", присвяченій 80-річчю від дня народження проф. Й.О. Дзендзелівського (Ужгород, 2001), всеукраїнському науковому семінарі "Традиційна культура у світлі мови" (Львів, 2001), щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (Ужгород, 1998 - 2001).

Публікації. Результати дисертації відображено у 8 статтях загальним обсягом 3,3 авт. арк.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (245 найменувань) та двох додатків - Лінгвістичного атласу українських говорів Карпат. Назви їжі й кухонного начиння (130 лексичних, 4 семантичні і 23 зведені лінгвістичні карти) та індексу слів і словосполучень. Обсяг основної частини дисертації - 191 сторінка, повний обсяг роботи - 466 сторінок.

Зміст дисертації

український карпатський говір лінгвістика

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання, охарактеризовано методи, фактичний матеріал, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, їх апробацію, визначено особистий внесок здобувача.

У першому розділі "Українські карпатські назви їжі й кухонного начиння як предмет наукового дослідження" характеризується стан вивчення назв їжі й кухонного начиння в українських говорах узагалі та карпатських зокрема, фактичний матеріал, зібраний нами в польових умовах, а також джерельна база, наявна у друкованих джерелах - словниках, лінгвістичних атласах, етнографічних, історико-етнографічних працях, у яких описується харчування людей та використовуване ними кухонне начиння. Обґрунтовується використання методу опису тематичних груп лексики у поєднанні з аналізом окремих лексико-семантичних груп. Тематичне групування слів природно випливає з групування явищ об'єктивної реальності, у складі яких виділяються логічно окреслені ширші або вужчі їх кола, поєднані між собою спільними ознаками. Кожна група таких слів пов'язана спільними семантичними рисами, за якими ці слова співвідносяться як елементи тематичної цілісності.

Зважаючи на сказане, всі назви їжі й кухонного начиння поділяємо на дві групи: найменування їжі й лексика, пов'язана з кухонним начинням. Уся їжа досить чітко поділяється на рослинну і тваринну. У межах їжі рослинного походження досить компактною групою є хлібні та інші вироби з тіста, натомість рідкі страви і напої вирізняються з усієї іншої їжі. І коли вже говорити про назви їжі, то не можна не помітити, що окремо стоять загальні назви їжі та номени, пов'язані з часом її споживання. У такий спосіб виділяємо в розділі про назви їжі п'ять підрозділів (див. нижче). Усі підрозділи членуються на окремі параграфи (мікростатті), кожний з яких об'єднує назви однієї реалії (страви), які піддаються детальному аналізу. Таке розміщення матеріалу, на нашу думку, дає можливість найглибше, найповніше з'ясувати особливості кожної описаної назви у тісному взаємозв'язку з іншими найменуваннями певної реалії та назвами інших денотатів тематичної групи лексики. Кухонне начиння також досить чітко поділяється на посуд і все те, що не є посудом, але використовується при приготуванні і споживанні їжі. Тому третій розділ членуємо відповідно на два підрозділи (див. нижче). Формування параграфів (порядок їх розташування) у підрозділах здійснено за мікротематичним принципом, тобто залежно від тематичної близькості денотатів.

При доборі реалій, назви яких описуються в нашій роботі, зважаючи на обмеження обсягу тексту дисертації, ми орієнтувалися в основному на традиційну їжу й кухонне начиння в Українських Карпатах. Взяті до уваги тільки ті новіші реалії, що більше поширені на досліджуваній території. Залишилися за рамками нашого дослідження назви спиртних напоїв, новітніх страв, з якими населення знайоме, але вживає їх рідко або й зовсім не вживає. Не описані в роботі також назви обрядових і святкових страв, найменування дикорослих рослин, що мають харчове значення для людини. Це великі лексичні групи, що можуть стати (і вже стали) предметом окремого дослідження. Так само за браком місця ми переважно випустили назви деяких видів посуду, що використовуються на полонині вівчарями, а також для зберігання зерна, спиртних напоїв, гасу та ін., що досить віддалені від безпосереднього щоденного приготування і споживання їжі людиною.

Таким чином, українські карпатські назви їжі й кухонного начиння, що належать до тих тематичних груп лексики, у яких збереглася значна частина давніх номенів, і поширені в архаїчних українських говорах, що до того ж межують і століттями контактують із говорами інших слов'янських і неслов'янських мов, становлять значний науковий інтерес для мовознавчої науки, тому докладне, ґрунтовне дослідження їх належить до першочергових завдань української діалектології.

Другий розділ "Назви їжі й напоїв" членується на п'ять підрозділів, у яких описано 1543 назви та їх фонетичні й граматичні варіанти, що стосуються 115 денотатів. Кожен підрозділ у свою чергу складається з окремих мікростатей, кожна з яких присвячена описові назв певної реалії. Мікростаття, чи нарис, має таку структуру. Після опису денотата (лексичного значення) подається у фонетичній транскрипції перелік усіх назв та їх варіантів (фонетичних, акцентних, граматичних), а далі - покликання на відповідну лінгвістичну карту нашого атласу, що міститься в додатках дисертації. Якщо така карта відсутня, то після кожної назви в дужках зазначається її територіальне поширення в досліджуваних говорах. У тих випадках, коли наведений лексичний матеріал певною мірою представлений в опублікованих атласах української мови, то подається покликання й на них. Кожна назва характеризується за такими параметрами, як фіксація її в діалектних словниках та етнографічній літературі, що стосуються Українських Карпат, поширення в інших українських говорах, уживання в українській літературній мові, фіксація в "Словнику української мови" в 11 т. із зазначенням статусу (нормативна, діалектна і т. д.), поширення в інших слов'янських мовах, її походження, творення, семантичні зрушення в ній. У ряді випадків характеризуються фонетичні зміни, граматичні особливості назви. Нерідко до аналізу залучаються дані писемних пам'яток української та інших мов, лексичний матеріал яких використовується в описі. У такий спосіб кожна українська карпатська назва аналізується на загальноукраїнському, загальнослов'янському тлі і в зв'язках із суміжними діалектами інших мов.

У першому підрозділі "Загальні назви їжі та лексика, пов'язана з часом споживання їжі", крім загальних назв їжі, описуються також номени на позначення сніданку, обіду, підвечірка і вечері (всього 55 номенів та їх варіантів).

Другий підрозділ "Назви хлібних та інших виробів з тіста" - це опис 532 назв та їх фонетичних і морфологічних варіантів, що стосуються 31 реалії, а саме щоденно споживаного звичайного хліба, шматка висушеного тіста для закваски (розчини), самої розчини, невеличкого хлібця із залишків вишкрябаного з корита тіста, коржа, окрайця хліба, скибки хліба, грінки, кірки хліба, булки, рогалика, пампушки, струдля, пирога з кукурудзяного борошна, пряника, вергунів, тістечка, ласощів (узагалі), локшини, спеченого на плиті шматочка тіста, розкатаного для нарізання локшини, різних видів галушок, пампушки з начинкою, звареної на парі, налисника, оладки та деяких інших виробів із тіста.

У третьому розділі "Номінація страв з інших рослинних продуктів" подано аналіз 293 назв (і їх варіантів), пов'язаних з 18 денотатами, зокрема такими, як ячмінна каша, киселиця, мамалига, рідка каша з кукурудзяного борошна, густа каша з кукурудзяного борошна на сметані, страва з мамалиги і бринзи, картопляне пюре, деруни, картопля в кожушках, скибка спеченої картоплі, голубці, страва з цілих квасолин, олія та деякі інші.

Четвертий, найбільший, підрозділ присвячений назвам їжі тваринного походження. Описано 501 назву, що стосуються 40 реалій, а саме різних частин туші свині, заготовлених для тривалого зберігання, шинки, сала, смальцю, шкварок, різних видів домашньої ковбаси, сальтисона, холодцю, крученика з начинкою, різних видів молока, сметани, масла, сколотин, сироватки, ряжанки, сиру, бринзи, молозива та інших молочних продуктів, яєчні тощо.

У п'ятому підрозділі "Назви рідких страв, напоїв і приправ" детально охарактеризовано 162 назви 21 денотата, зокрема таких, як суп (взагалі), бульйон, суп із листків буряка, супи із самої квасолі, із квасолі й квашеної капусти, різні супи з картоплі, квашеної капусти з крупами, зневажливі назви дуже рідкої страви, що має низьку якість, найменування киселю, сушні, компоту, чаю, кави, засмажки тощо.

Як приклад наводимо опис назв мамалиги.

Мамалига (густа каша з кукурудзяного борошна): кулйша/-і одн., збм'ішка, чир, токбн, мамалъ(й)га, кукурэдз'а(і)нка. Див. карту А.4.28. Див. ще [ДЛАЗ, ІІ, 168; Лиз, 418].

Раніше ця страва на обстеженій нами території широко використовувалася, в тому числі й замість хліба. В останні десятиліття споживання її в досліджуваних нас. пунктах дуже звузилося.

Кулйша id. відзначається словниками в гуцул., покут., буков. говірках [Грін, II, 322; Жел, 388; Шух, I, 166; ГГ, 106; МСБГ IV, 106]. Однокорінне слово кулнш в інших укр. говорах позначає рідку кашу [Грін, III, 322]; в укр. літ. мові - густий суп (звичайно з пшона) [СУМ, IV, 391]. Ця назва має паралелі в більшості інших слов'янських мов і досі не має задовільної етимології. Найімовірнішим нам видається виведення її від праслов. *kulмљь, в якому суф. -мљь і корінь *kul-, наявний також в укр. діал. кулбга "пісна страва у вигляді густого киселю з борошна" [ЕСУМ, III, 134, 132]. Менш переконливою є спроба виводити це слово від угор. kцles "просо" [Фасм, II, 410; 119, 69] через його географічне поширення: кулйша поширена в тих укр. карпат. говірках, що не межують з угорськими.

Назва токбн id. зрідка зустрічається і в гуцул. говірках [ГГ, 186]. У деяких бойків. говірках токбн і варіант тоўкбн вживаються у значенні "картопля, змішана з кукурудзяним борошном". Із значенням "мамалига" лексема токбн як діалектна подається в [СУМ, X, 177]. Зважаючи на географію поширення назви токбн (у деяких закарп. говірках, що межують з румунськими, вона знана у варіанті токбна id. [ДЛАЗ, II, 168]), ареал якої починається від кордону з Румунією на півночі і продовжується у закарп. верховинських і західних говірках, цю назву, ймовірно, слід вважати румунізмом; пор. рум. tocanг "м'ясне блюдо з перцем і цибулею", яке в свою чергу походить з угор. tokбny id. [DLRM, 866]. Семантичну невідповідність між укр. та рум. словами можна пояснити тим, що в рум. говірках, можливо, є tokбnг зі значенням "мамалига".

Із значенням "род мучного кушанья" подається слово збмішка для закарп. говірок і в [Грін, ІІ, 67]. В інших укр. говорах збмішка вживається з близькими значеннями: "куліш" (бойків. [Ониш, І, 277]), "напіврідка страва з борошна", "напіврідка суміш кормів для худоби" (гуцул. [ГГ, 77]). У [СУМ, III, 214] замншка фіксується з двома нормативними значеннями: "1. Рідка страва з борошна, запареного окропом і звареного. 2. Напіврідка суміш різних кормів для годування худоби". До другого значення ілюстрацій немає, а до першого додається єдина ілюстрація з творів М. Томчанія: "Тітка варила замішку з кукурудзяного борошна". Зважаючи на те, що М. Томчаній - уродженець Ужгородщини, де, за нашими записами, збмішка - це тільки "мамалига", тобто густа страва, слід вважати цю ілюстрацію неточною. Укр. карпат. збмішка має адекватні паралелі в словацькій і польській мовах, цю назву можна вважати українсько-словацько-польським утворенням, первинне значення якого (до появи кукурудзи) - "страва з борошна" [81, 59 - 60].

Лексема чир в укр. карпат. говорах більш відома зі значенням "рідка каша з кукурудзяного борошна" (див. п. 2.3.5.).

Оригінальний бойків. витвір кукурудз'бнка і под. виник суфіксальним способом від прикметника кукурудз'ана (каша); у варіанті кукурэдз'інка [i] < ['a].

Номен мамалъга (мамалйга) в Українських Карпатах вживається тільки в буков. говірках (див. карту А.4.28), проте він досить добре відомий і в інших українських діалектах за межами Карпат. Так, ще в 2-й половині ХІХ ст., за свідченнями М. Левченка, мамалъга id. вживалося по всьому Подністров'ю у колишніх Поділ. та Херсон. губ. [115, 148]; мамалъга id. є нормою укр. літ. мови [СУМ, IV, 615] (ілюстрації з творів М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького). Від рум. mгmгlige id., пов'язаного з італ. mйliga, mйlica "просо, пшоно" < лат. milium id. [230, 343; ЕСУМ, III, 376]; див. ще [165, 272].

Отже, лексика, пов'язана з їжею, в українських карпатських говорах багата й різноманітна. Вона поповнюється трьома основними шляхами: в результаті словотворення, переосмислення слів і запозичення готових назв з інших мов. У післявоєнний період помітний вплив на ці говори справляє українська літературна мова. Основу досліджуваної лексики складають назви, що відзначаються стабільністю і протягом віків не зазнали суттєвих змін. З другого боку, внаслідок соціально-економічних зрушень певна частина номенів архаїзується. Так, вихід з ужитку деяких страв призвів до поступового старіння таких назв, як: бблмуш (ббнуш) "страва з кукурудзяного борошна на сметані", кни(ы)ш "пиріг із начинкою, що готується на весілля", ме^илбйный боґбч (поґбч) "пиріг з кукурудзяної муки", ме^илбйник, милбйный колбч, ки^енди^еръче^иний (тинґиръче^uний) боґбч, тйпшаник id., чир "рідка каша з кукурудзяного борошна", кукурэдз'інка id., п'нтч'іс "суп із крайніх (перших) листків капусти, який готують весною або на початку літа, коли ще немає овочів", йншка с капэсти, лэчкошка id. та ін.

Третій розділ "Лексика, пов'язана з кухонним начинням" складається з двох підрозділів, у яких піддано аналізу 979 номенів та їх варіантів. Структура підрозділів така ж, як і в другому розділі. У першому підрозділі "Назви посуду" описано 649 найменувань, що стосуються 37 денотатів. Це, зокрема, загальні назви дрібного посуду й кухонного начиння, каструлі, а також назви полив'яного горщика, баняка, сковороди, макітри, маснички та її частин, дерев'яної дійниці, тарілки, глибокої дерев'яної миски, кухля, чашки, склянки, чарки, сільниці, дерев'яної бочки (взагалі), бочки для капусти, бочки для сиру, бринзи і т. п., дерев'яного цебра, дерев'яного відра, глека, горщиків-двійнят, бідончика, пляшки, скляної банки та ін., тобто посуду, в якому готують, з якого споживають і в якому зберігають їжу та напої.

У другому підрозділі "Номени для позначення іншого кухонного начиння" детально аналізуються 330 назв кухонного начиння, що не є посудом і стосуються 20 реалій, таких як ступка, макогін, пристрій для набивання ковбас, сито, решето, цідилко, друшляк, кухонна дошка, качалка для тіста, тертка, ніж, виделка, ложка, ополоник, ворок, мийка і т. д.

Для ілюстрації подаємо опис назв кухля.

Кухоль для пиття води (раніше глиняний, пізніше бляшаний): гурн'б/-й, -бти (-йти) сер. р., бл'ашануйе горн'б, бл'іхуве горн'й, гурш'й (гурш'ч'й), -йти сер. р., бл'ашбнка (бл'іш'йнка), бл'ахэўка (бл'іх'нўка), бл'бшка, вод'бнча, -ати, сер. р., вод'бнка, бан'ачук, цин'нўка, квбрт'а, кэхол', кэхлик, канч'нў (канчэў), м'нрка, пойъц'а, крэшка, ббдоґа. Див. карту А.4.99. Див. ще [Лиз, 326].

Гурн'б - результат звуження значення загальнонар. укр. горнµ "маленький горщик" [Грін, I, 313], що є також літ. нормою [СУМ, II, 134], яке в свою чергу є специфічним укр. утворенням від горн "великий горщок" [Б-Н, 104].

Подібна доля і спільнокореневої назви гурш'ч'й (укр. літ. горщб "зменш. до горщок" [СУМ, II, 139]); пор. рос. діал. (псков., смол.) горщйнок "небольшой горшок" [СРНГ, VII, 79]. Імовірно, як і горщок, утворення від праслов. прикм. *gornьskъ (пор. п. 3.1.2) за допомогою суфікса -й-а. Горщб - також специфічно українське похідне.

Назви блєшєнка, блєхнвка id. у гуцул. говірках відзначаються також [СГГ, 201 - 202]. Бл'ашбнка і под., бл'ахэўка (бл'іх'нўка) - результат універбації назв-словосполучень типу бл'ашануйе (бл'іхуве) горн'б/-й. В інших укр. говорах лексема бляшбнка має інші значення, що, зрештою, теж пов'язані з посудом [Грін, I, 77; СУМ, I, 205]; укр. літ. бляшбнка "банка або коробка з бляхи" [СУМ, I, 205]; пор. біл. бляшбнка "бляшана банка" [ТСБМ, I, 391]. Бл'ех'нўка і под. - оригінальний гуцул.-закарп. витвір. Із закарп. бл'бшка пор. рос. діал. (смол.) бл?шка "противень, сковорода" [Даль, І, 100]. Демінутив від бл?ха.

На нашій карті ареал назви вод'бнча охоплює тільки частину закарп. говірок, раніше він обіймав ширшу територію, в тому числі й півн. карпат. говірки, пор. вод'бнча id. у селі Вишків Долинського р-ну Ів.-Франк. обл. [Ониш, I, 139]. За межами карпат. говорів ця назва, очевидно, не відома. Утворена від іншої карпат. назви цієї реалії вод'бнка за допомогою суфікса -й-, а вод'бнка - від вод'ане (горн'а); пор. ще поліс. (застар.), черніг. та ін. вад?нка (вод?нка) "діжка для води" [Лис, 39; Грін, I, 248], рос. діал. (смол.) вод?нка id. [СРНГ, IV, 350], біл. водз?нка id. [Нас, 63].

Бан'ачук - похідне від банячб "невеликий горщик, кварта" [Ониш, І, 43].

Цин'нўка "бляшаний кухоль", за даними словників, крім гуцульських (див. також [ГГ, 207]), відзначається ще в буковинських говірках [Прок, 470]. Утворено від прикметника цинувий "олов'яний" [Грін, IV, 430] < пол. cynowy id., що від cyna "олово" (з 1472 р.) < нім. Zinn id. [Br, 70]. Прикм. цинувий міг виникнути й на українському мовному ґрунті, пор. подане як застар. цъна "олово" у [СУМ, XI, 215] (див. ще [Грін, IV, 429] з покликанням на Є. Желехівського); пор. ще ц'ін'бнка і под. "металева ложка" в п. 3.2.15.

Крім відзначених нами поодиноких закарп. і бойків. говірок (див. ще [Ониш, I, 344]), квбрта id. поширене і в інших українських говорах [Грін, II, 230] та як розмовне фіксується в [СУМ, IV, 129]. Це значення, очевидно, вторинне, походить від добре знаного в українських говорах та літературній мові квбрта "міра рідких і сипких речовин" (див. там же). Останнє запозичене від пол. kwarta id. < лат. quarta "четверта частина" [ЕСУМ, II, 414; Br, 287].

Назва кэхоль відома і в інших українських говорах [Грін, II, 334] та є нормою укр. літ. мови [СУМ, IV, 421]. Запозичена, мабуть, через пол. kufel id. від середньоверхньонім. kьefel, нім. діал. kьfel "мала бочка", kufel, kuffel "кухоль" [ЕСУМ, III, 165; Sіaw, III, 319 - 320].

Канч'нў і под. < угор. діал. kancsуи id. [118, 488].

Назва м'нрка - результат звуження значення загальнонародного мнрка "міра", "одиниця об'єму" [СУМ, IV, 746].

Пойъц'а - від пойъти "поїти". У гуцул. говірці с. Зелениця колиш. Надвірнянського повіту записано назву водоп'ійка id., утворену способом основоскладання з суфіксацією та інтерфіксацією.

Номен крэшка, мабуть, від рос. крэжка id.

Назва ббдоґа, що вживається з тим же значенням ще в деяких інших закарпатських говірках Берегів. р-ну [Лиз, 326] - семантичний дериват, що виник на власному мовному ґрунті від запозиченого з угор. мови ббдоґа "бляха" < угор. badog id. [MOSz, I, 139].

У деяких закарпатських говірках Воловец., Перечин., Сваляв., Мукачів., Іршав., Виноградів., Хуст. районів записано лексему мъсил' (зрідка м›сил', мъс'іл', мъсл'а та ін.) "кухоль від 0,5 до 2 л". Походить від угор. messzely "стара міра рідини [MOSz, IІ, 280; 118, 610].

Таким чином, як і назви їжі, лексика, пов'язана з посудом та іншим кухонним начинням, характеризується значною здиференційованістю. Процес її поповнення так само відбувається в основному завдяки словотворенню, переосмисленню слів та засвоєнню чужомовних запозичень. Розвиток цивілізації (перехід від дерев'яного і глиняного посуду до скляного і металевого, відхід від натурального господарства і т.д.) призвів до помітних змін у кухонному начинні, що зумовили відповідні зрушення й у лексиці, зокрема архаїзацію її певної частини (дъйжа, глин'анък, гуркалэў, масл'бнка, сколотбўка, збэшка, збивблка, конуўка, дуўбанка, дереўйбнка, пиўнък та ряд ін.). Відходу деяких слів до пасивного складу сприяла й українська літературна мова, витісняючи з активного вжитку раніше вживані слова, здебільшого чужомовного походження: погбр > стакбн, ґелйта > бучка, фидъўка > кр›шка, пукрышка, штбмплик > чбрка, ф'іртблка > чброчка і т.п.

У "Висновках" відзначається, що основу українських карпатських назв їжі й кухонного начиння становлять номени, що з тим же значенням уживаються і в інших українських діалектах, багато з них є загальнонародними і нормативними в українській літературній мові (декотрі з незначними фонетичними відмінностями), як: збсмажка, шка, хліб, квас, сбло, сметбна, бан?к, горщук, макнтра, кэхоль, скл?нка та ін. (понад 140 лексичних одиниць). Узагалі українська літературна мова в останні десятиліття помітно вплинула на карпатські говори, що виявилося в засвоєнні ними таких назв, як: ол'нйа, компут, суп, йэшка, рулйт, гул'бш, холодйц', пиружне, чай, кастрэл'а, сковородб, бокбл, стакбн та ін., які тут не вживалися до возз'єднання із іншими українськими землями. З іншого боку, карпатські говори також впливають на українську літературну мову, поповнюючи її новими словами. В основному через карпатські говори (чи також через них) потрапила до літературної мови частина із названих нижче чужомовних запозичень з польської, угорської, румунської мов. Поки що на правах діалектних подаються в СУМі такі карпатизми, як: бйвка, ббнуш, жентъця, гусл?нка, чир, горнйць та деякі інші.

Понад 60 досліджених нами лексичних одиниць відомі в усіх чи в більшості слов'янських мов, належачи до назв праслов'янського походження чи спільнослов'янських, напр.: обнд, мбсло, м'?со, сир, киснль, молоку, мукб, тнсто, киселъця, шквбрка, сируватка, сіль, пусуд, макнтра, блдо, дійнъця та ін. Помітна частина укр. карпатської лексики має паралелі в ряді інших слов'янських мов. Найбільшу групу становлять спільносхіднослов'янські (холодйц', дерунъ, пр'бник, локшъна, нбчинка, вершкъ, рос'нл, кръшка, ополун:ик, глек, мъйка та ін.), східнослов'янсько-західнослов'янські, східнослов'янсько-польські, українсько-західнослов'янські, українсько-білоруські, українсько-російські, українсько-польські.

У досліджуваній нами лексиці чимало регіоналізмів, що в інших українських діалектах за межами Карпат відсутні, напр. гуцул. і буков. сйрбанка, сйрбаўка "суп (взагалі)", жолоббн'а "глибока дерев'яна миска", бл'іх'нўка "бляшаний кухоль для пиття води", закарп. пойъц'а "кухоль для пиття води", токбн "мамалига", гуцул. тернък, терт'эх, терт'іўнък, тйрч'ін:ик "деруни", дуўбанка "глибока дерев'яна миска", бойків. с'нл'ка, с'іл'н'б "сільниця" та чимало ін.

Збагачення лексики, пов'язаної з їжею й кухонним начинням, простими (однолексемними) назвами відбувається в результаті словотворення, переосмислення слів і запозичення готових назв з інших мов. Найбільше (майже дві третини) нових номенів з'являється шляхом творення слів на українському мовному ґрунті за допомогою власних словотворчих засобів, причому основна частина дериватів виникає суфіксальним способом (близько 90%). Суфіксальні похідні утворюються від дієслівних (40%), прикметникових (34%) та іменникових (26%) основ. Від інших основ майже немає дериватів. Із віддієслівних похідних найбільше іменників утворюється за допомогою суф. -к-а (понад 40%), та -ик (20%), значно менше - за допомогою суфіксів -анк-а, -ух-а (-ух), -иц'-а, -ец', напр.: мн'йцканка, тупченка, нелэпка, згбн'анка, набъванка, поўнйнка, терт'анък, трйник, рисил'уваник, завъваник, заг›н'аник, крэчаник, тйсаник, сйрбанка, хлъпанка, гэсл'енка, колот'эха, протин'эха, терт'эх, крайанъц'а, пойъц'а, суканъц'а, завъване^иц', р'нзанц'і та ін. Подібно до віддієслівних серед відад'єктивних похідних також найбільше утворень, що постали за допомогою суфіксів -к-а та -ик, значно менше - дериватів з формантами -ин-а, -иц'-а, -ак. Дуже рідко беруть участь у творенні нових відад'єктивних похідних назв суфікси -ун, -ник, -ец', напр.: капуст'бнка, поприджбнка, токан'бнка, палач'інтуўка, бл'ашбнка, р'нпл'аник, барабэл'аник, мед'бник, студе^инъна, верхнинб, кваснинб, рос'іл'нъц'а, п'нкниц'а, кваснъц'а, капусн'бк, р'аббк, р'абэн, кулеш'нн:ик, студенйц' та інші. До найпродуктивніших суфіксів, що беруть участь у творенні відсубстантивних похідних, належать -к-а, -атин-а, -ак, -ок, -ик, -ец', напр.: лббошка, палач'ннтошка, поприґбшка, студен'бтина (від стэден' id.), кочен'бтина, бан'бк, хвостбк, сп'іжачук, крймзлик, пугарйц' та ін. Інші способи відіграли незначну роль у творенні досліджуваної нами лексики. Так, близько десятка назв складають ті, що виникли префіксально-суфіксальним способом, напр.: похрйптина, пол'бдва, ошъйок, поверхнинб, пбмолотка, наголовбч та деякі ін. Із дериватів, що витворилися за допомогою нульсуфіксального способу, можна назвати хіба що номени вар, зар'бда (зар'йда). Ще менше назв утворилося способом основоскладання, це, зокрема, такі, як: трин'ншка, самокъ(›)ша, пэц'ігалушкы/-и, будзовйз (будзоўййз), будз'алэў, водоп'нйка, водон'нска, полэб'іч та деякі ін.

Велика кількість нових назв (понад 20%) виникла в результаті переосмислення, найчастіше через подібність описуваних нами реалій до інших (метафоричне переосмислення), напр.: напйрсник, напйрсток "чарка", скъпка, гр'ннка, пл'бцок "печена на плиті скибка картоплини", ръба, шчэка "смуга м'яса, вирізана з хребта свині" та багато ін. Деякі назви постають шляхом метонімічного перенесення назви матеріалу, продукту, з якого виготовлена страва чи посудина, напр.: п'нтч'іс "суп з листків буряка чи капусти" < "обломлений (відрізаний) листок буряка або капусти", йачм'нн' "ячмінна каша", чавэн "баняк", та ін. Трапляються випадки перенесення назви частини на ціле (синекдоха), пор.: хвуст "сковорода з довгою ручкою - "хвостом", пбп'ірки/-ы "свинячі ніжки (для холодцю)", рбтиц'і id. та деякі ін. У відсотковому вияві таких номенів дещо більше серед назв кухонного начиння, ніж серед назв їжі.

Досліджувана нами лексика поповнюється також запозиченнями з інших мов (9,5% від загальної кількості назв). Питома вага їх серед назв кухонного начиння значно вища, ніж серед назв їжі. Найбільше їх прийшло із сусідніх мов - угорської (40% від усіх запозичень), польської (понад 28%) і румунської (понад 16%), значно менше - з російської (7,5%), словацької та деяких інших. Із польської мови запозичено: кавблок "кусень хліба", пл'бцок "корж", пампэх "пампушка", пунчик id., шънка, смблец', стрэдел', зэпа "суп", рънка, кэхол' та ряд ін. Для більшості перерахованих та інших назв польська мова - тільки посередник, а до неї ці слова потрапили з німецької та інших мов. Полонізми найбільше відомі в північнокарпатських українських говорах. Багато з них знані і в інших укр. діалектах за межами Карпат, а окремі є нормативними в українській літературній мові (шънка, смблець, стрэдель, рънка, кэхоль, філіжбнка та деякі ін.). З угорської мови запозичено: лйвеш "суп", рантбш "засмажка", поґбч, боґбч "невеликий хлібець", к'нфл'і "рогалик", фбнка "пампушка" та багато ін. Більшість мадяризмів поширена в закарпатських говірках, проте деякі з них відомі і в північних карпатських говорах (гуцул. пугбр', буков. погбр' "склянка", бойків. крэмпл'і "картопля", глбза "ячмінна каша", корш'нў "плетінка для олії чи горілки" та деякі інші), а номени гул?ш і пбприка навіть стали нормативними в українській літературній мові. Досить поширеними є на досліджуваній нами території також запозичення з румунської мови. З них назвемо такі: бблмуш "кукурудзяна каша на сметані", жентъц'а "сироватка з молока", тиґбн'а "сковорода", тбнджер (тбнджур і под.) "тарілка" та ін. Румунізми локалізуються переважно в закарпатських, буковинських та гуцульських говірках по обидва схили Карпат, проте окремі з них добре відомі також у бойківських і в українських говорах, що знаходяться далеко за межами Карпат (ґл'бґ, малбй "пиріг з кукурудзяної муки" та інші), а назви мамалъга, брънза стали загальнонародними. До русизмів належать: лапшб "локшина", бл'ннчик "налисник", тр'бпка "ганчірка" та ще деякі, записані нами здебільшого як вузьколокальні назви в різних карпатських говірках. Словакізми становлять ще меншу кількість, зокрема: варіант крумпл'і "картопля" (на відміну від вар. крэмпл'і, який прийшов із угорської), цмар (цмур) "сколотини" та поодинокі ін. Поширені в західних закарпатських говірках, а крумпл'і - і в бойківських.

Українські карпатські назви їжі й кухонного начиння поповнюються також значною кількістю складених назв (23% у загальній кількості дослідженої лексики). У переважній своїй більшості це - атрибутивні словосполучення, у яких означуваний компонент - іменник, а означення виражається прикметником (нерідко дієприкметникового походження), пор.: кваснй молоку, п'ідбъвана р'нпа, бэл'і мн'бцкан'і, крэмпл'і туптані та багато подібних. Складені назви більше характерні для лексики, пов'язаної з їжею, і значно менше - для лексики, що позначає кухонне начиння (це співвідношення складає приблизно 62 і 38%).

Проте для досліджуваної лексики характерний не тільки процес поповнення новими номінативними одиницями, але й зворотній процес старіння певної частини лексики у зв'язку з виходом з ужитку деяких страв, видів посуду і кухонного начиння, змінами у веденні господарства тощо.

На підставі 208 ізоглос, які представлені на 23 зведених картах нашого лінгвістичного атласу, можна зробити деякі висновки щодо групування досліджуваних говорів за даними українських карпатських назв їжі й кухонного начиння. Так, можна стверджувати, що весь досліджений діалектний континуум досить виразно поділяється на чотири основні групи говірок: закарпатські, бойківські, гуцульські і буковинські. При цьому межа між закарпатськими говірками, з одного боку, і бойківськими та гуцульськими - з другого, проходить із заходу на схід в основному по Карпатському хребту і річці Шопурці, зміщуючись нерідко то на північ, то на південь. Проте впадає в око і те, що значно більша кількість ізоглос відокремлює гуцульські говірки Рахівського району від гуцульських північнокарпатських і об'єднує перші із закарпатськими, особливо сусідніми марамороськими (східнозакарпатськими). Однак це в основному ізоглоси назв, запозичених із інших мов. Межа між бойківськими та гуцульськими і між гуцульськими та буковинськими дуже невиразна. Вона характеризується порівняно значною кількістю перехідних говірок.

Список опублікованих праць за темою дисертації

До вивчення назв їжі і кухонного начиння в українських карпатських говорах // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: (Зб. наук. праць). - Ужгород, 1999. - Вип. 1. - С. 90 - 94.

Назви їжі, пов'язані з часом її споживання, в українських говорах Карпат // Науковий вісник Ужгород. ун-ту: Серія "Філологія". - Ужгород, 2000. - Вип. 4. - С. 8 - 11.

Назви посуду в українських говорах Карпат // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: (Зб. наук. праць). - Ужгород, 2000. - Вип. 2. - С. 65 - 73.

Назви рідких страв в українських говорах Карпат // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: (Зб. наук. праць). - Ужгород, 2000. - Вип. 3. - С. 107 - 115.

Джерела поповнення назв їжі і кухонного начиння в українських говорах Карпат // Українська історична та діалектна лексика. - Львів, 2001. - Вип. 4. - С. 94 - 98.

Лексика, пов'язана з кухонним начинням, в українських карпатських говорах // Науковий вісник Чернівец. ун-ту: Слов'янська філологія. - Чернівці; Рута, 2001. - Вип. 108. - С. 123 - 129.

Назви їжі в українських говорах Карпат // Волинь - Житомирщина. - Житомир, 2001. - Вип. 6. - С. 183 - 189.

Назви хлібних виробів в українських говорах Карпат // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: (Зб. наук. праць). - Ужгород, 2001. - Вип. 4. - С. 194 - 197.

Анотація

Ґоца Е.Д. Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Ужгородський національний університет, Ужгород, 2001.

У дисертації здійснено лексиколого-етимологічний аналіз 2522 українських карпатських назв, що стосуються 172 реалій. Визначено основні способи номінації, з'ясовано, що збагачення назв їжі й кухонного начиння однолексемними одиницями відбувається в результаті словотворення (майже дві третини досліджених назв), переосмислення слів (понад 20%) і запозичення готових назв з інших мов (9,5%).

З'ясовано співвіднесеність українських карпатських говорів з українською літературною мовою та з іншими українськими діалектами в обсязі зазначеної лексики.

На основі доданого до дисертації лінгвістичного атласу подано лінгвогеографічну характеристику аналізованої лексики.

Ключові слова: назва, номінація, тематична група лексики, реалія, лінгвістична карта, лінгвогеографія, українські карпатські говори.

Summary

Gotsa E.D. Names of food and kitchen utensils in Ukrainian Carpathian patoises. - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of a Candidate of Philological Sciences, speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - Uzhhorod National University, Uzhhorod, 2001.

In the dissertation 2522 names and their variants collected by the author in expeditionary way during 1998 - 2000 in 82 Transcarpathian, Boiko, Hutsul and Bukovyna patoises have been analyzed for the first time. A lexicologo-ethymologic analysis of the names related to 172 realities has been done and it has been established that 60 units are known in most or in the majority of Slavonic languages belonging to the names of parent Slavonic or common Slavonic origin. A significant part of the Ukrainian Carpathian vocabulary has parallels in some other Slavonic languages among which the common east Slavonic formation make up the largest group.

The main ways and means of nomination have been defined. It has been found out that enriching the names of food and kitchen utensils by simple (one- lexeme) units is performed as a result of word formation (almost two thirds of the investigated names), reinterpretation of words (more than 20%) and adoption of ready names from other languages (9,5%)/ A great number of new names are formed by suffixal way from verbal (40%), adjective (34%) and substantive (26%) stems. The borrowings from Hungarian (40% of all foreign lingual elements), Polish (more than 28%) and Romanian (more than 16%), considerably less - from Russian (7,5%), Slovak and some other languages make up the largest group. The Ukrainian Carpathian names of food and kitchen utensils are also replenished by a considerable number of compound names (23% of total quantity of the investigated names). For a certain part of this vocabulary the process of archaizing is characteristic due to falling some meals, kinds of ware and kitchen utensils into disuse, changing in housekeeping and so on.