Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття про мову і мовлення, загальнонародна і літературна мова. Поняття про державну мову. Державно-правові документи про мову

Слова «мова» і «мовлення» багатозначні, іноді вони співвідносяться як синоніми. За уявленнями сучасної лінгвістики, мова зв'язана з мовленням, але не ототожнюється з ним.

Мова - це система знаків. Будь-яка система складається з безлічі елементів, що знаходяться у зв'язках один з одним, утворюють одне ціле. Мовні одиниці (знаки) поєднуються в підсистеми і формують рівні (яруси) мови:синтаксичний, морфологічний, лексичний,морфемний,фонемний. Мова служить засобом спілкування, пізнання, збереження і передачі національної самосвідомості, традицій культури й історії народу. Мова виявляє себе тільки у мовленні і тільки через нього виконує своє головне, комунікативне, призначення.

Мовлення - це форма існування мови, її втілення, реалізація. Під мовленням розуміють використання людиною мовних багатств у життєвих ситуаціях, результат процесу формулювання і передачі думки засобами мови. Мовлення окремого носія мови має особливості вимови, лексики, структури речень. Таким чином, мовлення конкретне й індивідуальне.

Літературна - вища форма національної мови. Особливість - нормативність мови (вимова, вибір слів, уживання граматичн. форм, правопис підпорядковані відомим нормам і правилам), багатофункціональність, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів. Має 2 форми вживання: писемну та усну.

Діалекти - особливості мовлення у зв'язку з територіальними особливостями, менталітетом та ін. На Україні поширені 3 великі діалектичні групи: північна (Харків, Суми), південно-західна (Закарпаття), південно-східна (Донецьк). Діалектна мова має вплив на літературну. Термін “державна мова” виник у добу утворення національних держав. За загальноприйнятим визначенням, державна мова - це офіційно проголошена законодавчою владою мова сфери офіційного спілкування, мова спілкування держави з її громадянами і навпаки (мова всіх гілок державної влади законодавчої, виконавчої, судової, засобів масової інформації, освіти, культури, науки, документації і т. д. ).

Правовий статус української мови сьогодні визначає Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року. У статті 10 Конституції записано: “Державною мовою в Україні є українська мова. Верховна Рада України; Постанова, Рекомендації вiд 22.05.2003 № 886-IV Про Рекомендації парламентських слухань "Про функціонування української мови в Україні" Верховна Рада України; Постанова вiд 06.02.2003 № 480-IV Про проведення парламентських слухань на тему: "Про функціонування української мови в Україні"

діловий стиль документ мова

2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно-ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки

Стиль - добір різних мовних засобів, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності (різновид літературної мови). Розмовний -жанр (спілкування); мета (обмін інформацією, думками); сфера (побутове використ); форма реаліз.(діалог); мовні особливості (побутова лексика, фразеологізми, вигуки).

Науковий - різновиди (науково навчальний); жанр (дисертація, монограф, підручник); мета (результати наукових досліджень); форма реаліз. (монолог); (терміни, спец.фразеологія, точність)

Оф-діловий - слугує для спілкув. В держ.-політичному, громадському і економ. Житті, закон-ві, у сфері управл-ння адміністративно-господарською діял-стю. Різновиди дипломатичний, законодавчий, адміністративний, адміністративно-канцелярський); жанр (закони, кодекси, статут, наказ, оголошення); мета (регулювання офіційно-ділових стосунків); сфера (офіційно-ділові стосунки); (Перевага стилістично нейтральних мовних засобів, стандартна лексика, складні речення; відсутні емоційно-забарвні слова; виклад гранично точний). Ознаки: 1. нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні, 2. точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовнісю викладу фактів, 3. документальність ( кожний офіційний папір повинен хар-ер док-та), наявн. Реквізитів, котрі мають певну черговість, 5. наявн. Усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову, 6. сувора регламентація тексту.

Публіцистичний-різновиди (газетний, радіо-мовлення, телебачення); жанр (Виступ, нарис, стаття, памфлет, фейлетон, дискусія); мета (Обговорення, відстоювання, пропаганда суспільно-політичних ідей) ;сфера (Громадсько-політичне життя); ( Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний)

Художній - жанр (Трагедія, комедія, драма, роман, повість); мета (Різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів); сфера(Мистецтво); (застосовуються всі мовні засоби, широко - слова в переносному значенні) Мовні кліше-уставнов. мовні вирази, властиві певній сфері функціон. Ознаки кліше:легке відтвор. Готових формул у процесі мовлення;полегшення процесу комунікацій;економленя зусиль, мисленевої енергії,часу для того хто говорить слухача. Пр.:грошова допомога;екон зв'язки, відповід до, на певний термін, набирати чинності. Офіційно-діловий стиль, його найважливіші риси і сфера функціонування. Жанри оф.-ділового стилю Офіційно-діловий стиль: риси, сфера функціонування

Офіційно-діловий ст. - це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення державного, суспільного, політичного, життя, ділових стосунків окремими державами, організаціями, членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні. Має 2 форми: усну і писемну. Різновиди (Дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський.);жанр(Закони, кодекси, статут, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист);мета(Регулювання офіційно-ділових стосунків); сфера(Офіційно-ділові стосунки);мовні особливості (Перевага стилістично нейтральних мовних засобів, стандартна лексика, складні речення; відсутні емоційно-забарвні слова; виклад гранично точний);форма реалізації-монолог

3. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно-ділового спілкування

Етика - правило,норма поведінки, сутність моральних правил певної соц.групи. Мовний етикет - правила мовної поведінки у діловому спілкуванні,конкретність викладу(у листах).

Етикет - сукупн.норм і правил,покликаних регулювати зовн.форми поведінки людей.Ці форми були складені в практиці людського спілкування(погодження, форми звертання,вітання, манери,одяг)

Протокол - один з найпоширеніших документів колегіальних органів. Тут фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань,нарад,іх місце і час, склад присутніх, зміст доповідей, ухвали з обговорених питань. Типи протоколів: стислі (ухвали, резолюції);повні(повні тексти доповідей); стенаграфічні (усе дослівно). Реквізити:назва, номер п\п, заголовок, дата, присутні, голова, секретар, порядок денний, підпис, текст (слухали, виступ., ухвал.) Добрий день, Вітаю Вас, нажаль ні, вибачте, Панове, прошу вибачити, прошу допомогти, будьте ласкаві, спасибі , дякую

4. Поняття про справочинство, документ, формуляр, бланк, штамп, реквізит

Діловодство (справочинство)- це діял-сть, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності. Осн. мета - вироблення стійких умінь володіння українськ. мовою, дотримання технічних стандартів у оформленні документів. Різновиди д-ва:

1) адміністративне (загальне) - операції щодо док-ня орг-розпорядчої д-сті,

2) спеціальне - робота з документами спеціальних функцій.

Документ - це матеріальний об'єкт, що в зафіксованій формі містить інформацію, оформлений у відповідному порядку і має юр.силу відповідно до чинного законодавства. Док-т має правове значення, може служити письмовим доказом.

Формуляр - це сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послідовності. Кожний документ має свій формуляр.

Формуляр-зразок - це модель побудови форми документа, формати, розміри полів та основні реквізити.

Бланк - це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію. Найпоширеніші бланки служб.листа, довідки, акта, наказу.

Штамп - це група реквізитів та їх постійних частин, відтворених на бланку документа як єдиний блок.

Реквізит (елементи документів) - існує 32 реквізити. Бувають постійні (для виготовл. уніфікованих форм чи бланків док-тів) та змінні ( використ. під час їх безпосереднього укладання)

5. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно-ділових документів

Документ (від лат. documentum -- повчальний приклад, взірець, доказ) -- діловий папір, що закріплює інформацію про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людей.Відповідно до змісту документа, зокрема відношення інформації документа до особи, структури, предмета, напрямку діяльності укладача чи адресата, за ознаками і класифікації та групами розрізняють такі документи:

1. За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо.

2. За змістом і спеціалізацією: загальні; з адміністративних питань; з питань планування оперативної діяльності; з питань підготовки та розподілу кадрів; спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комерційних питань, постачально-збутові, зовнішньоторговельні тощо.

3. За призначенням: щодо особового складу; організаційно-розпорядчі; кадрово-контрактові; довідково-інформаційні; господарсько-договірні; обліково-фінансові.

4. За походженням: службові (офіційні) -- укладаються працівниками, які офіційно уповноважені це робити від імені установи, організації для вирішення службових питань; особисті (приватні) -- укладаються будь-якою особою для вирішення індивідуальних, власних питань.

5. За місцем укладення: внутрішні -- мають чинність у межах установи, де їх укладено; зовнішні -- виступають чинником або результатом спілкування з іншими установами, організаціями, особами.

6. За напрямком (спрямуванням): вхідні (надходять до установи, організації, підприємства, фірми); вихідні (адресовані за межі установи).

7. За способом створення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації: стандартні, типові -- укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо); нестандартні, нерегламентовані -- в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо); індивідуальні -- укладаються за загальними принципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної ситуації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо).

8. За ступенем складності: прості (односкладові) -- відображають одне питання, факт; складні -- відображають два й більше питань, фактів.

9. За стадіями відтворення: оригінали; копії, витяги, дублікати.

10. За терміном виконання: звичайні безстрокові (нетермінові) -- виконуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги; термінові -- укладаються за завчасно визначеним терміном виконання, а також телеграми, телефонограми тощо; дуже термінові -- зі спеціальною позначкою терміну виконання.

11. За ступенем секретності (гласності): звичайні (несекретні) -- для загального користування; для службового користування (ДСК); таємні (Т); цілком таємні (ЦТ).

12. За юридичною силою: справжні -- чинні, нечинні; підробні -- фальсифікати.

13. За технікою відтворення: рукописні; відтворені за допомогою технічних засобів.

14. За терміном зберігання: тимчасового зберігання (до 10 років); тривалого зберігання (понад 10 років); постійного зберігання. Документи поділяються за призначенням та найменуванням. Деякі документи мають однакову назву, але виконують різні функції. Док-ти в управлінській діял-сті

Найчисленнішою групою док-тів є система управлінських (адміністративних, загальних) док-тів, пов'яз. з виконанням основних управлінських ф-цій (планування, координація діяльності тощо). До її складу входять:

1. Організаційні документи (положення, статут, інспекція, правила).

2. Розпорядчі документи (постанова, ухвала, розпорядження, наказ, витяг із наказу, вказівка).

3. Довідково-інформаційні документи (акт, відзив, висновок, довідка, доповідь; службова, доповідна та пояснювальна записки; запрошення (повідомлення), пропозиція, звіт, огляд, план роботи, оголошення, протокол та витяг із протоколу, службові листи (офіційна кореспонденція), телеграма, факс, телефонограма).

6. Критерії класифікації ділових документів і їх групи

Класифікація документів - це їх поділ на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності. Мета - підвищення оперативності роботи апарату управління та відповідальності виконавців. Класифікують за такими ознаками:

1. за найменуванням (назва док-ту) - накази, листи;

2. за місцем виникнення: внутрішні (в середині орг-ції), зовнішні

3. за призначенням: організаційні, розпорядчі, інформаційно-довідкові, обліково-фінансові, з кадрових питань (особового складу), з господарської д-сті

4. за напрямком: вхідні, вихідні

5. за формою:стандартні, індивідуальні (в кожному разі складаються окремо)

6. за стадією відтворення: оригінали, копії

-відпуск (повна копія що залишається у відправника оригіналу яка залишається у відправника)

-витяг(відтворює частину тексту)

-дублікат (другий екземпляр док-ту який видається у разі втрати оригіналу)

7. за терміном виконання: безстрокові (вик. в порядку загальної черги);термінові (вик. на 2 день); дуже термінові(вик одразу)

8. за ступенем власності: заг. користування;службового користування; таємні;цілком таємні(дуже вузьке коло доступу)

за терміном зберігання: тривалого (кадрові док-ти, +10роікв); постійного (держав. док-ти); тимчасові

7. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно-ділових документах

Адресат - інформ про те, кому признач. Док-т (орг-ція чи приватна особа) і поштова адреса. Якщо документ адресують установі (або її структ підрозділу) без зазначення посадової особи, її назву наводять у називному відмінку. Якщо документ адресують установі (її структ підрозділові) із зазначенням посадової особи, то її назву наводять у називному відмінку, а посаду й прізвище - в давальному. Якщо документ адресують керівникові підпр-ва, то назва цього під-ва може входити до складу назви посади адресата (в давальн.відмінку). Якщо докумет надсилають до кількох спорідненних підп-тв та орг-цій, то адресата зазначають узагальнено: Управителям комерційних банків м. Києва У документі має бути не більше 4-х адресатів.

Слово "Копія" перед 2, 3 і 4-им адресатом не проставляють. Направляючи док-нт більш як у 4 адреси, складають список надсилань, на кожному документі зазначають лише одного адресата. Якщо документ направляється разовим кореспондентам або вперше, то до складу реквізиту "Адресат" може входити поштова адреса. Пишеться у правому верх кутку.від кого(Н.в.), кому(Д.в).у Діловій записці-зліва: хто(Н.в.), Кому(Д.в.)

8. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме

Документація з кадрових питань - це док-ти, що містять інфо про особовий склад підпр-ва, орг-ції чи установи, зафіксованих у заявах про прийняття, звільнення, переведення на іншу роботу, в наказах по особовому складу, автобіографіях, характеристиках, контрактах, трудових угодах, особових справах, особових листках з обліку кадрів, трудових книжках. Документація по кадрах ведеться з моменту зарахування працівника на підприємство. Вона може бути виділена в окрему групу, що обумовлено її винятковою можливістю і рядом особливостей документування і діловодства.

Автобіографія -- це док-т, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності. Автобіографія має бути вичерпною й лаконічною, може писатися від руки або з використанням технічних засобів. Залежно від призначення автобіографія може бути: - автобіографією-розповіддю (укладається в довільній формі); - автобіографією-документом (точно викладаються основні факти).

Склад. з таких реквізитів:

1. Назва док-та.

2.Текст.

3. Дата.

4.Підпис, ініціали, прізвище особи, яка написала автобіографію.

Основні складові частини тексту:

1. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю, у називному відмінку).

2.Число, місяць, рік і місце народження.

3. Відомості про навчання (роки й місце, одержана освіта й спеціальність за дипломом тощо).

4. Відомості про труд. діял-сть (коли, де, на якій посаді працював, останнє місце роботи чи навчання, посада).

5. Відомості про громадську роботу, досягнення, заохочення, захоплення.

6. Відомості про батьків (ПІБ, дата народження, де й ким працюють, посада або останнє місце роботи).

7. Склад родини і стан сім'ї.

8. Паспортні дані, домашня адреса, номер телефону.

Резюме -- док-т, в якому особа в стислій формі повідомляє основні відомості про себе з метою участі в конкурсі на заміщення вакантної посади. Надсилається в установу, яка оголосила конкурс, поштою або факсом; виготовляється, як правило, з використанням персонального комп'ютера в максимально доступній для зорового сприйняття формі (використання різних шрифтів, підкреслень тощо.

Склад. з таких реквізитів:

1.Назва док-та.

2. Текст.

3. Дата.

4.Підпис.

Текст містить такі дані:

1. Ім'я, прізвище, по батькові (повністю, у Н.в.).

2. Дата й місце народження .

3.Домашня адреса, тел.

4. Родинний стан.

5. Освіта (заклади освіти, підготовка, перепідготовка, курси тощо).

6. Наук. ступінь, вчене звання (якщо є).

7. Труд. Діял-сть, досвід роботи (окремо -- за спец-стю, на яку претендує кандидат).

8. Додатк. дані (особисті якості, знання, навички, суміжні спеціальності).

9. Букви Г та Ґ у словах офіційно-ділового стилю. М'який знак як буква української графіки на позначення м'якості приголосних. Правила його написання

Літера Г передає на письмі гортанний цілинний приголосний як в суто українських словах (гарний, гривня, гречка), так і в іншомовних давнішнього походження (газета, грамота, гігант) та у запозиченнях із звукосполученням ГЕО-, -ЛОГ, -ГОГ, -ГРАМ, -ГРАФ (геолог, педагог, кілограм).Літера Ґ передає задньоязиковий зімкнений приголосний в українських та запозичених словах (аґрус, ґандж, ґвалт).У деяких власних назвах іншомовного походження припускається паралельна форма вживання Г і Г'.

Правила написання “Ь”.

Ь пишеться в українських словах: після м'яких букв Д, Т, З, С, ДЗ, Ц, Л, Н, що закінчують склад; після букв на позначення м'яких приголосних перед О у середині складу (учотирьох, льох); у суфіксах -зьк-, цьк-, -ськ-; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-; після Л перед буквами на позначення приголосних (пральня, більший); у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи і відміни та ім. середнього роду на -нн(я), -ц(е) ІІ відміни (творінь, сердець); у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового способів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки (дивиться, дивись, дивіться); В іншомовних словах після Д,Т,З,С,Л,Н перед Я,Ю,Є,Ї, якими позначається 2 звуки (мільярд, ескадрилья); після Л,Н перед ЙО (медальйон, мільйон); відповідно додаткові вимови після Л перед буквами на позначення приголосних, а також у кінці слова (альтернатива, катапульта), Ь не пишеться: після Б,П,В,М,Ф; після Ж,Ч,Ш,Щ; після Н перед Ж,Ч,Ш,Щ і суфіксами -ств-, -ськ-; після Р у кінці складу (Харків, гіркий); після букв, що позначають м'які приголосні, крім Л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м'яких.

10. Багатозначні та однозначні слова. Слова-терміни в офіційно-діловій мові

Конкретне знач-я слова найчастіше встановлюється в реченні, через зв'язок його з іншими словами.

Так, у реченні Земля обертається навкруги Сонця слово "сонце" означає "центральне небесне світило Сонячної системи"; у реченні Під променями сонця змінилася вся земля "сонце" - це вже "світло та тепло, яке випромінює це світило", а у реченні "Сонце моє" - прошепотіла Любаша під "сонцем", зрозуміло, мається на увазі коханий дівчини на ім'я Любашa.

Ця властивість слова - вживатися у різних значеннях - називається багатозначністю, або полісемією (від гр. poly - багато і sema - знак). В укр. мові більшість слів належить до багатозначних, тобто є полісемічними.

Однак, значна частина слів - однозначні, або моносемічні. У період свого виникнення слово завжди має одне знач-я, тобто за походженням кожне слово - однозначне, а здатність виражати різні значення ним набувається з часом. До однозначних слів належ. більшість спец-них наукових темінів (економічних - інвестиції, ціни; мовознавчих - підмет, присудок; літературознавських - метафора, ямб; медичних - грип, астма та ін.), назви тканин (вельвет, шовк), деталі та механізми (шайба, плейєр), власні назви (Київ, Європа). Але й серед термінологічної лексики є багатозначні слова, напр.: швидкий потяг (поїзд) і потяг до Марфи; жовте коло і коло парку.

Терміни - слова або словосполуч., що вжив.в специфіч. сфері мовлення і створ.для точного вираж.спец. предметів, понять, явищ. Вони нейтральні за забарвленням,не властиві: образність, суб'єкт.-оцін. відтінки. Більшість вжив.у науці та оф-діл стилі. Не мають синонімів.

11. Слова-терміни. Термінологія офіційно-ділового стилю. Мовні кліше в ділових документах

Терміни-слова або словосполуч., що вжив.в специфіч. сфері мовлення і створ.для точного вираж.спец. предметів, понять, явищ. Вони нейтральні за забарвленням,не властиві: образність, суб'єкт.-оцін. відтінки. Більшість вжив.у науці та оф-діл стилі. Не мають синонімів. Мовні кліше-уставнов. мовні вирази, властиві певній сфері функціон. Ознаки кліше:легке відтвор. Готових формул у процесі мовлення;полегшення процесу комунікацій;економленя зусиль, мисленевої енергії,часу для того хто говорить слухача. Пр.:грошова допомога;екон зв'язки, відповід до, на певний термін, набирати чинності.

12. Слова синоніми й пароніми в ділових документах

Синоніми -- це слова відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але означ. назву одного поняття з різними відтінками в його значенні, або з різними стилістич. забарвленням(сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний). Поєднуються в синонімічний ряд. Синоніми, що часто вживається в діловому мовленні: Замісник. Заступник.(Замісник --посадова особа. Заступник -- це офіційна назва посади). Квиток. Білет.(Квиток --театральний виток, залізничний квиток. Білет -- кредитний, банківський, екзаменаційний).Наступний. Подальший.(Слово наступний вживається лише з конкретним понятим: наступна зупинка. На означення абстрактного поняття - подальший: подальше життя, подальша доля).Положення. Становище. Стан.(Слово положення вживається у словосполученнях: горизонтальне положення, вертикальне положення. Становище -- міжнародне, офіційне; вживається в значенні: знайти вихід з певного становища. Слово стан -- у таких словосполученнях: стан економіки, фінансів, стан справ, стан хворого).

Пароніми - це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою(адресат-адресант, абонент-абонемент, громадський-громадянський, ефективний-ефектний)

13. Слова-омоніми. Їх типи. Розмежування омонімічних словосполучень і слів-омонімів

Омоніми - слова, що однакові за формою (звучанням\написанням), але мають різне значення і не пов'яз. асоціативно. Розрізняються лексичні (повні і часткові) омоніми, омоформи, омографи та омофони.

1) повні омоніми - слова однієї частини мови однакові в усіх своїх граматичних. формах коса (піщана) - коса (знаряддя праці);

2) часткові - збігаються лише частинами своїх парадигм. Так, слова кадри (фільму)- кадри (персонал) є омонімами тільки в множині;

3)омоформи - слова або форми одного слова, що збігаються в окремих грамат. формах: мати (ім.) - мати (дієслово), злий (прикм.) - злий (дієслово);

4) омографи - слова, що однаково звучать, але по-різному пишуться: мене-мине, лижу-лежу, греби-гриби;

5) омофони - слова або форми одного слова, що однак. Пишуться, але по-різному вимовляються. Це повяз. з відмінністю у місці наголосу: Доро”га-дорога”. Прислівники, що утвор. злиттям прийм. з імен., який і тепер вживається пишуться разом: надворі, нагору, вдень. Але їх треба відрізняти від однозвучних сполучників прийм. з імен., які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день. Імен. завжди називає якийсь конкретний предмет (якийсь двір, якусь гору, якийсь день), а прислівник лише абстрактно вказ. на місце ( надворі-тобто не в приміщенні), напрямок (нагору-означ., що дія скерована вверх), час (удень-йдеться про пору, коли надворі видно). Іноді відрізнити прислівники від сполучення прийм. з імен. допомога. наголос: навіки - на віки, набік- на бік, насміх- на сміх.

14. Іншомовні слова в офіційно-діловому стилі. Їх правопис: и,і, подвоєння букв у цих словах

1. Неподвоєні та подвоєні приголосні

- у загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються. Маса, каса, акумуляція, новела, комісія

Винятки: аннали, бонна, брутто, нетто, тонна, панна, манна, мадонна, ванна, мотто, вілла, пенні, білль, булла, мулла, мірра, дурра.

при збігу однакових приголосних префікса й кореня, подвоєння маємо тоді, коли в мові вживається непрефіксальне слово; Імміграція (міграція), сюрреалізм (реалізм), контрреволюція (революція)

подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових власних назвах та похідних від них. Марокко - марокканець

Міссурі, Ніцца, Руссо, Оттава

2. И- пишемо у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним. Інститут, директор, силует, цистерна, фабрика, Сирія, Чикаго

3. І- на початку слова: Ієрогліф, інерція, бібліотека, але відповідно до вимови: вимпел, спирт, гиря, кинджал, християнин, Єгипет, Єрусалим, Китай, Пакистан

після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед буквами на позначення приголосних; гиря, кинджал, християнин, Єгипет, Єрусалим, Китай, Пакистан

після букв на позначення приголосних перед буквами на позначення голосних та й; Клієнт, радіус

у кінці слова перед я; Аудиторія, теорія

у кінці невідмінюваних слів після приголосних. Мерсі, колібрі, таксі

15. Уживання великої букви в текстах ділового мовлення

1) з великої літери пишуться: імена, по батькові, прізвища осіб, які позначаються в ділових паперах; назви найвищих державних та міжнародних установ(Верховна Рада України) і посад (Президент Укр, Прем'ер -міністр України); назви вулиць, проспектів, майданів, парків, що є невід'ємним реквізитом документу (адресат); назви союзів держав і найвищих міжнародних організацій (Всесвітня Рада Миру); назви держав і автономних адміністративно-територіальних одиниць(всі слова), автономних областей та округів, країв, районів (перше слово);

2) з великої літери пишеться тільки перше слово: у назвах державних, громадських установ і орг-цій, міністерств України і інших держав(Національна гвардія); а також найважливіших док-тів (Акт проголошення незалежності України); у назвах установ місцевого значення (Харківська міська рада); у повних назвах заводів, навчальних закладів, культурних установ. У назвах документів (Акт,Біографія);у назвах орденів, відзнак; у назвах пам'яток архітектури, храмів, історичних подій(епоха Відродження), знаменних дат(День Незалежності,).

Скорочені назви одиничних установ, орг-цій (Укртелеком, Держпром);

Абревіатури, утворені з початкових букв власних назв (СНД, АТС, УТ).

16. Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів

З великої літери:

1. Назви найвищих урядових посад: Президент України, Голова Верховної Ради, Генеральний прокурор України.

2. Перше слово і всі власні імена пишуться з великої літери:

у назвах історичних подій, епох, війн, повстань, знаменних дат; у назвах релігійних свят і постів. Велика Вітчизняна війна, епоха Відродження, Полтавська битва, День незалежності України, Великдень, Петра і Павла, Покрова, Різдво, Великий піст

3. У назвах найвищих державних органів кожне слово пишеться з великої літери. Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України

Тільки перше слово і власні імена пишуться з великої літери у таких назвах: центральних установ та організацій, міністерств, їх головних управлінь; установ місцевого значення; академій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, музеїв, театрів, кінотеатрів, парків культури і відпочинку; підприємств, установ, культурних та освітніх закладів; партій, міжнародних і закордонних центральних професійних та громадських організацій; назви пам'яток архітектури, замків, храмів. Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України Національний банк України, Міністерство освіти України, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури Вінницький міськвиконком, Львівський обласний відділ охорони здоров?я, Бородянський відділ освіти Київської області Національна академія наук України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Палац культури “Україна”, Кінотеатр імені О. Довженка, Парк культури імені М. Рильського Книжкова палата, Київський військовий округ, Київський театр оперети. (Але: планово-економічний відділ Київської міськадміністрації)

Демократична партія України, Всесвітній конгрес прихильників миру, Федерація незалежних профспілок України Андріївська церква, Печерська лавра, Софіївський собор, Золоті ворота

З малої літери:

1. Назви посад, звань, учених ступенів: декан, академік, народний артист України

2. Назви титулів, рангів, чинів: імператор, князь, король

3. Назви найвищих державних посад у закордонних країнах: президент США, прем?єр-міністр Великобританії

17. Чергування в системі голосних і приголосних

Іноді при змін. або твор. слів замість одного звука з'являється інш.- відбувається чергування звуків. Найпоширеніші чергування приголосних: 1)г-з-ж(нога-нозі-ніжка0, к-ц-ч(рука-руці-рученька), х-с-ш(вухо-вусі-вушко); 2) у дієслівних основах: д-дж(сидіти-сиджу), т-ч(летіти-лечу);3) по інш. ці приголосні не чергуються: не може (г) чи (з) змінити на (ш) чи (ч). виняток: у кількох словах замість -чн пишемо-шн: рушник, рушниця, дворушник, соняшник, сердешний, мірошник, торішній, -хоч ці слова походять відповід від рука, сонце, серце, торік

голосні:

1) у небагатьох дієслівних коренях(е), якщо далі зявляється суфікс -а-, чергується з 9и0, тобто -ер- переход. в -ира-: беру-збирати, терти-стирати;

2) у решті випадків сплутування (е) та (и) буває лише у вимові, на письмі така взаємозаміна їх не допускається;

3) звук (і) зявл. на місці (о), (е) переважно у закритому складі: слово-слів. Іноді (і) на місці (о), (е) виступ. й у відкритому складі: жона - жіночий, вози-візок;

4) звук (і) зяв. на місці (е) в коренях ряду дієслів перед наступ.складом з суфіксом -а-, -ува-, а саме: берегти-зберігати;

5)у словах діти-дитина, звісати-звисати звук (і) чергується з (и)

18. Уподібнення (асиміляція) при творені прикметників від іменників за допомогою суфікса -ськ-

1. Сполучення приголосних -ськ-, -зьк-, -шк- змінюється -щч(-щ)-, -жч- при утворенні українських прізвищ на -нко, -цк: але при утворенні присвійних прикметників ці суфікси не змінюються, і слова пишуться за морфологічним принципом. Кузько - Кужченко, Кужчук

Терешко - Терещенко

Васька - Васьчин

Параска - Парасчин

2. Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюється прикінцевий приголосний основи:

а) Г, Ж, З + ськ(ий), -ств(о) на -зьк(ий), -зтв(о); Буг - бузький, боягуз - боягузький

б) К, Ц, Ч + -ськ(ий), -ств(о) на -цьк(ий), -цтв(о); козак - козацький, козацтво, кравець - кравецький, ткач - ткацький

в) Х, Ш, С + -ськ(ий), -ств(о) на -ськ(ий), -ств(о); чех - чеський, товариш - товариський, черкес - черкеський

г) інші приголосні перед -ськ(ий), -ств(о) - не змінюється; студент - студентство, люд - людський, людство

д) у поодиноких словах запозичених з інших мов, перед суфіксом -ськ(ий), приголосні Г, К, Х, Ш передаються і у вимові, і на письмі. казах - казахський, Іртиш - іртишський

19. Спрощення в групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі

1. Групи приг стн, слн спрощуються на сн і сл на письмі і у вимові: честь-чесний.

Виняток:

а) слова кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, шістнадцять, шістдесят, шістсот;

б) прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст: контрастний;

2. Групи приг. Скн, зкн, шчк спрощуються на сн, зн, шк у вимові й на письмі: тиск - тиснути

3. У вимові й на письмі відбувається спрощення:

а) тиждень - тижня,

б) із коренем їзд: проїзний;

в) серце при формі сердець

4. Лише у вимові відбувається спрощення:

а) у групах приг. стц, стч: невістка - невістці;

б) у групах приг. -стськ-, -нтськ-, (студент - студентський,).

20. Відмінювання іменників I і II відміни. Особливості вживання варіантів закінчення в Д. в. -у (-ю), -ові (-еві) іменників чол. роду

До 1 відміни належ. іменники чол., жін., спільного родів, які в Н.В. однини мають закінчення -а(-я) голова, суддя, земля.

До 2 відміни - 1. іменники чол..роду, які в ,Н.в однини мають нульове закінчення або закінчення -о план, батько 2. сер.роду із закінченнями -о,-е,-а(-я), крім тих, у яких при відмінюванні з'являються суфікси -ат-(-ят-),-ен- село-села, життя-життю. Слід запам'ятати і правильно використ. форми Д.в. однини іменників чол.роду, які можуть мати паралельні закінчення -ові, -еві, та -у, -ю. У діловому стилі перевага надається закінченням -у, -ю: ректору, менеджеру. Але щоб уникнути двозначності в тексті док-та при використанні іменників, які мають однакові закінчення в Р. та Д.в. (допомога заводу), слід вживати в Д.в. закінчення -ові, -еві, -єві (допомога заводові).

В іменниках - власних назвах на -ів, (їв) -ов, -ев, -єв, -ин, -ін, -їн можливим є тільки закінчення -у (Харкову, Києву, Ільїну).

1 відміна Тверда - основа на твердий не шиплячий приголосний звук: наказ, село. Мішана - основа на твердий шиплячий приголосний звук: пожежа, вуж. М'яка - основа на будь-який м'який: земля, сім'я, сер.рід на -е з основою на не шиплячий: поле, серце. У непрямих відмінках основа таких слів закінчується на м'який приголосний. 2 відміна чол. рід з кінцевим -ар, -ир - тверда або м'яка група. З пост. наголошеним -ар,-ир - тверда (кулінар-кулінара), виняток комар, хабар, варвар, долар, панцир, пластир. Усі інші іменники - м'яка: лікар-лікаря. Виняток Ігор, якір, лобур, єгер, кучер (про волосся). Чол. рід з кінцевим -яр може належ. до мішаної або твердої групи. Іменники на -яр з наголосом на закінченні в непрямих відмінках - мішана група: скляр-скляра, школяр-школяра. Усі інші іменники на -яр - тверда група:столяр-столяра, ювелір-ювеліра.

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ І ВІДМІНИ

Тверда/М'яка/Мішана група - Однина

Н. зміна, фірма / земля, сім'я / груша, листоноша

Р. зміни, фірми / землі, сім'ї / груші, листоноші

Д. зміні, фірмі / землі, сім'ї / груші, листоноші

3. зміну, фірму / землю, сім'ю / грушу, листоношу

0. зміною, фірмою / землею, сім'єю / грушею, листоношею

М. (на) зміні, (у) фірмі / (на) землі, (у) сім'ю / (на) груші, листоноші

Кл. ф. зміно, фірмо / земле, сім'є / груше, листоношо

Тверда/М'яка/Мішана група - Множина

Н. зміни, фірми / землі, сім'ї / груші, листоноші

Р. змін, фірм / земель, сімей / груш, листонош

Д. змінам, фірмам / землям, сім'ям / грушам, листоношам

3. зміни, фірми / землі, сім'ї / груші, листоноші

О. змінами, фірмами / землями, сім'ями / грушами, листоношами

М. (у) змінах, (у) фірмах / (на) землях, (у) сім'ях / (на) грушах, (на) листоношах

Кл. ф. зміни, фірми / землі, сім'ї / груші, листоноші

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

Тверда/М'яка/Мішана група - Однина

Н. менеджер, озеро / море, край / читач

Р. менеджера, озера / моря, краю / читача

Д. менеджеру, озеру (менеджерові) / морю, краю (краєві) / читачу (читачеві)

3. менеджера, озеро / море, крап / читача

0. менеджером, озером / морем, краєм / читачем

М. (на) менеджеру (менеджерові), озері / (на) морі, (в) краї (краю) / (на) читачу (читачеві)

Кл. ф. менеджере, озеро / море, краю / читачу

Тверда/М'яка/Мішана група - Множина

Н. менеджери, озера / мооря, краї / читачі

Р. менеджерів, озер / морів, країв / читачів

Д. менеджерам, озерам / морям, краям / читачам

3. менеджерів, озера / моря, краг / читачів

О. менеджерами, озерами / морями, краями / читачами

М. (на) менеджерах, озерах / (в) морях, краях / (на) читачах

Кл. ф. менеджери, озера / моря, краї / читачі

21. Відмінювання іменників 3-ої і 4-ої відмін в однині і множині

До 3 відміни належ. іменники жіночого роду, які в Н.в. однини мають нульове значення й іменник - мати: звітність, тінь, піч.

До 4 відміни належ. іменники середнього роду, у яких при відмінюванні з'являються -ат-(-ят-), -ен-: теля-теляти, плем'я-племені.

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ III ВІДМІНИ

Однина / Множина

Н. зустріч, мить, вість / зустрічі, миті, вісті

Р. зустрічі, миті, вісті / зустрічей, митей, вістей

Д. зустрічі, миті, вісті / зустрічам, митям, вістям

3. зустріч, мить, вість / зустрічі, миті, вісті

О. зустріччю, миттю, вістю / зустрічами, митями, вістями

М. (при) зустрічі, миті, вісті / (при) зустрічах, митях, вістях

Кл. ф. зустріче, мить, вісте / зустрічі, миті, вісті

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКА МАТИ

Однина / Множина

Н. мати / матері

Р. матері / матерів

Д. матері / матерям

3. матір / матерів

О. матір'ю / матерями

М. (у) матері / (у) матерях

Кл. ф. мати / матері

відмінювання іменників IV відміни

Однина / Множина

Н. теля, плем'я / телята, племена

Р. теляти, племені / телят, племен

Д. теляті, племені / телятам, племенам

3. теля, плем'я / телят, племена

О. телям, плем'ям, племенем / телятами, племенами

М. (на) теляті, (в) племені / (на) телятах, (в) племенах

Кл. ф. теля, плем'я / телята, племена

22. Відмінювання укр. прізвищ. Особливості відмінювання прізвищ з основою на -р

Прізвища іменникового типу відмін. за зразком словозміни іменників відпов. відміни і групи: Паливода-Паливоди-Паливоді…, Хвиля-Хвилі-Хвилі…

Форми множини від прізвищ уживаються найчастіше на позначення членів родини й утвор. за анологією до форм множини загальних слів відпов. відміни: родина Швидких, Кайдашів, Нижніх.

Прізвища прикметникового типу на -ий, ій змін. як відпов. прикметники твердої або м'якої групи: Романовська-Романовської-Романовській…

Чол. прізвища, які закінчуються на приголосний або О: Мироненко-Мироненка-Мироненку(-ові). Жін. прізвища такого типу не відмін.: з Ганною Федько, але з Андрієм Федьком.

23. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові

Прізвища іменникового типу відмін. за зразком словозміни іменників відпов. відміни і групи: Паливода-Паливоди-Паливоді…, Хвиля-Хвилі-Хвилі…

Форми множини від прізвищ уживаються найчастіше на позначення членів родини й утвор. за анологією до форм множини загальних слів відпов. відміни: родина Швидких, Кайдашів, Нижніх.

Прізвища прикметникового типу на -ий, ій змін. як відпов. прикметники твердої або м'якої групи: Романовська-Романовської-Романовській…

Чол. прізвища, які закінчуються на приголосний або О: Мироненко-Мироненка-Мироненку(-ові). Жін. прізвища такого типу не відмін.: з Ганною Федько, але з Андрієм Федьком.

При твор. Імен по батькові вживається суфікс -ович, який додається до основи слова: Васильович, Юрійович.

Лука-Лукич, Ілля-Ілліч, Лев-Львович.

Деякі мають рівнозначні паралельні форми: Савич-Савович, Хомич-Хомович, Кузьмич-Кузьмович.

При твор. Жін. вжив. суфікс -івн(а), який додається до основи слова, від імен на -й - ївн(а): Василівна, Савівна.

При твор. Імен по батькові в основах імен відбув. чергування і з о: Нестір-Несторович, Несторівна, Федір-Федорович, Федорівна.

24. Написання російських та інших слов'янських власних назв укр. мовою

1. У рос. прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після гол., + після твердих приг., якщо ё у вимові відповідає сполученню йо: Йотов, Соловйов

2. Якщо ё означає звук о після м'якого приг., то пишемо ьо: Треньов, Дегтярьов

3. Під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишемо о: Чижов. У ненаголошеній позиції пишемо е: Чебишев.

4. Рос. літера е після приг. передається в укр. мові літерою е: Мельник, Гашек. Але звук е в рос. прізвищах, що відповідає укр. І передається літерою є: Бєлкін(білка), Бєляєв.

5. Рос. літера и в основах прізвищ на початку слова після приг. передається літерою і: Ісаєв, Нікітін. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишемо и: Чирва.

6. Рос. літера и у середині слів після гол., ' та ь передається через ї: Руїн, Мар'їн, Ільїн.

7. Рос. звук ы завжди передається літерою и: Цимбал, Білих.

8. Рос. суфікс -ев, -еев передається через є після приг. (за винятком шиплячих, р та ц): Андреєв, Євсєєв, Хомічев.

9. У префіксі при- завжди пишеться и: Прилуцький, Приймаков.

10. У суфіксах -ич, -ик пишеться и: Зінкевич, Рудник.

11. Слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк: Вишневецький, Гронський.

25. Творення чоловічих та жіночих імен по батькові

Імена по батькові утворюються від чоловічих імен за допомогою суфіксів:

чоловічі: -ович (Іванович, Васильович, Андрійович);-ич(Лука-Лукич).Винятки:в імені Григорій відпадає -ій(Григорович): до основи Микола додається -ай(Миколайович).

жіночі: - івн(а), -ївн(а) - після голосного(Петрівна, Андріївна).

Від деяких імен імена по батькові утв-ся інакше: (Кузьма-Кузьмич-Кузьмівна, Хома-Хомич-Хомівна).

Жіночі по батькові відмін як іменники перш відміни тверд груп:Н-Ганна Іванівна;Р-Ганни Іванівни;Д-Ганні Івановні;З-Ганну Іванівну;О-Ганною Іванівною;М-при Ганні Іванівні;К-Ганно Іванівно.

26. Особливості відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ на -ин, -ишин, Швець, Живаго, Черних

До іменникових прізвищ належ. прізвища із суфіксом -ин-, що означали національну приналежність: Волошин, Грузин, Литвин, Русин, Сербин, Турчин. Ор. відмінок однини в чоловічих прізвищах цього типу має закінчення -ом ( а не -им): Волошином, Грузином.

Прізвища на -ишин (-їшин) відмінюються за зразками:

Н. Гнатишин З. Гнатишина

Р. Гнатишина О. Гнатишиним

Д. Гнатишинові(-шину) М. Гнатишинові (-шині, -шину).

Складні випадки написання та відмінювання прізвищ:

У суфіксах -их-(а): Черних, Павлиха, Зубиха, Костиха пишеться и

У прізвищах Жнець, Швець при відмінюванні відбув. випадання е: Жнеця, Швецю (хоча жнець - женця, швечь - шевцю).

27. Особливості вживання граматичних форм іменників чол. роду (назв посад, прізвищ, імен по батькові) в реквізитах «адресат» і «адресант»

Кожний елемент реквізиту подають з нового рядка, бажано без перенесення. Якщо док-т адресовано службовій особі (керівникові), то назва установи є складовою назви посади адресата.

У Н.в. Міністертво у справах захисту

населення від наслідків аварії

на Чорнобильській АЕС

Відділ розселення потерпілих

У Д.в. п. Корнієнку В.К.

У док-тах, адресованих декільком однорідним орг.-ціям чи службовим особам, які обіймають однакові посади, можна написати узагальнене речення.

У Д.в. мн. Інспекторам у справах неповнолітніх

У Р.в. Тернопільської обл..

Якщо до складу реквізиту входить і поштова адреса, то вона зазначається в док-ті після назви орг.-ції, структурного підрозділу й прізвища службової особи (для офіційної зовн. кореспонденції).

У Д.в. Директорові

У Р.в. Харківської СШ № 14

У Д.в. п. Зеленцеві Ярославу Юрійовичу

У Н.в. вул.. Космічна, 194

61049, Харків-49

Але адресу не зазначають у док-ті, якщо він адресований до урядових установ, органів держ. влади.

У Н.в. Вищий арбітражний суд

Відділ листів

У Д.в. п. Зленку Я.О.

Адресат (з великої літери у правому нижньому куті) - назва установи, посада, прізвище та ініціали керівника у Д. відмінку.

Адресант (без прийменника, у верхньому лівому куті) - прізвище, ім'я та ім'я по батькові (ініціали), домашня адреса (посада) особи, яка звертається у Р. відмінку (без крапки в кінці останнього слова).

Якщо прізвища адресата і адресанта співзвучні або однакові, то між ними пишеться прийменник від.

28. Закінчення -А(Я), -У(Ю) в іменниках чол. роду ІІ відміни в родовому відмінку. -а(я):

1. назви істот, явищ (машиніста, лиса, Петра)

2. назви міст, насел. пунктів (Харкова, Львова)

3. геогр. назви з наголош. закінченням або суфіксом -ов-, -ев-, -єв-(Чернігова, Дніпра)

4. назви мір, днів, місяців(метра, четверга, січня, листопада - але: року, віку)

5. назви чітко окреслених предметів, будівель, їх частин (плуга, коридора)

6. наукові терміни(атома, відмінка - але: виду, способу, роду, складу)

-у(ю):

1. збірні назви (лісу, очерету)

2. назви речовин, матеріалу (свинцю, ситцю)

3. назви установ, орг-цій (заводу, інституту)

4. назви місця знаходження (вокзалу, залу, проспекту)

5. назви явищ природи (снігу, грому, вітру, листопаду)

6. назви почуттів, дій, ознак, станів (болю, співу, шагу)

7. деякі геогр.назви (Кавказу, Сибіру, Криму, Китаю)

деякі іменники ІІ відм. чол. роду можуть мати паралельні закінчення -а(я) та -у(ю), це залежить від наголосу та значення (стола і столу, папера(док-та) і паперу(матеріал), листа(письма) і листу(на дереві)).

29. Правопис не з дієслівними формами

Не з дієприкметниками: в ролі префікса: якщо дієприкметник виступ. означення без пояс. слова(лежав незаповнений бланк); не виступ і ролі частки:1) якщо виступ дієприкм. присудком(праця не закінчена, земля не полита); 2) якщо при дієприкм.- означенні є поясн. слово(не прочитана досі книга, не досліджена ніким проблема).

не з дієсловом окремо: 1) якщо без не вжив.(не читав); 2)якщо не має префікса недо- (не допомогати), якщо не можна замінити дієслово з не на без не(не славити - не прославляти). а разом навпаки тіж самі правила. Разом: не вгавати, неволити, незчутися, ненавидіти, непокоїтися, нехтувати.

не з дієприслівниками: окремо: не чекаючи, не глянувши, а разом тільки тоді, коли без не не вжив.(недобачаючи, ненавидіти. недооцінюючи)

Разом пишеться у словах неволити, нездужати, незчутися, ненавидіти, непокоїти, нехтувати, коли без не не вжив., проте ці слова не слід плутати з дієсловами не здужати(не могти), не покоїтися (не лежати, не спочивати), з якими не пишеться окремо. Разом не пишуться з префіксом недо-, який вказ. на неповноту, половинчатись дії(недобачати, недовиконувати). Від цих слід відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито запереч. частку не не добачати( не помітити); слід розрізняти заперечне слово немає(нема), дієслова не має.

30. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником

Разом пишеться:

1. З іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, якщо вони без частки, яка стала префіксом, не вживаються. Негода, негайний, ненавидіти, незабаром

2. З іменниками, прикметниками, прислівниками, коли утворюють нові слова, які можна замінити близькими словами (синонімами), або коли слова з часткою не утворюють єдине поняття. Недовіра (підозра), негарно (погано), нешвидкий (повільний)

...