Історія китайської писемності

Размещено на http://www.allbest.ru

Інститут історії,етнології та права

ВДПУ імені М.Коцюбинського

Історія китайської писемності

В.А. Воловодівська

Студентка 3-БІП

Проблема мови й писемності в Китаї набагато складніша, ніж на Заході. Окрім проблеми зближення письмових стилів з розмовною мовою, існує проблема стандартизації вимови загальної мови і її поширення, проблема складності й численності ієрогліфів, за допомогою яких неможливо точно передати звучання слів тощо. Спрощення ієрогліфів, поширення путунхуа, розробка й впровадження проекту фонетичного алфавіту для китайської мови є трьома найважливішими завданнями вже протягом багатьох сотень років. Спрощення ієрогліфів і впровадження алфавіту - це письмовий аспект, поширення путунхуа - мовний аспект. З останніх років правління династії Цин і до тепер ці три завдання виконані поки що тільки частково. Відновлення китайської мови й писемності усе ще триває. Чи потребують відновлення китайська мова й писемність - це питання ще з часу руху за байхуа періоду "4 Травня" є спірним. Після того як рух за байхуа перейшов у рух за спрощення ієрогліфів і перехід до алфавітної писемності, суперечки стають усе більше запеклими й уже поширилися на китаємовні громади в усьому світі. Тому тема моєї роботи актуальна на цей час і буде залишатися актуальною ще протягом багатьох років.

Число ієрогліфів постійно й повселюдно зростає, при їхньому народженні про це не повідомляється, а коли в певний момент у них зникає необхідність, то після смерті їх не ховають. В ієрогліфічних словниках мертві й живі знаки перебувають поруч і розходження між ними не фіксуються. Скільки ж ієрогліфів потрібно зрештою використовувати для запису сучасної китайської мови? Ніхто не може цього сказати. Дане явище не слід розглядати як таке. Це питання потребує ретельного вивчення і чітких відповідей.

Перепис населення необхідний. Необхідний і перепис ієрогліфів. При переписі населення листуються тільки живі люди. При переписі ієрогліфів повинні листуватися тільки ієрогліфи сучасної китайської мови. "Визначити розміри ієрогліфічної спадщини, видати повний список ієрогліфів сучасної китайської мови - це стане найбільшою подією в історії китайської писемності!". У словниках ієрогліфів всіх епох число включених у них знаків відомо, однак воно не еквівалентне загальному числу ієрогліфів, що є вживаними. Скільки всього древніх і сучасних ієрогліфів? Важко відповісти на це питання. Якщо провести загальний підрахунок не дивлячись на епохи, то його цінність буде невелика. Терміновим завданням є зясування того, скільки всього і яких саме ієрогліфів сучасної китайської мови існує . Це має як практичне, так і наукове значення. [1, с.256]

Хоча більшість ієрогліфів створена шляхом комбінацій елементів, після завершення такої комбінації вони стають цілісними самостійними знаками. Ієрогліфи не можна механічно розкладати на частини й зєднувати. Якщо два ієрогліфи –Ш дерево зєднати разом, то вони не стануть правильним ієрогліфом —С ліс, тому що в останньому накреслення двох знаків –Ш дерево неоднакове. В ієрогліфах ?просити і ? дякувати ключем є елемент Я мова. Однак під впливом елементів, що перебувають праворуч від нього, його накреслення не може бути в різних випадках зовсім однаковим. Десять тисяч ієрогліфів - це десять тисяч індивідуальних знаків. Така ситуація у величезному ступені відрізняється від існуючої при алфавітному письмі, де "число слів не обмежене, а число знаків обмежене". Наявність невиразно великої кількості знаків є корінною причиною того, що ієрогліфи важко вчити й незручно використовувати. Тому зясування загального числа ієрогліфів сучасної китайської мови є основним змістом роботи в області впорядкування ієрогліфів.

Деякі говорять, що число ієрогліфів визначити неможливо. Чи вірна така теорія "неможливості"? Астрономи можуть підрахувати, скільки зірок на небі. Географи можуть визначити розміри океану. Чому ж не можна визначити число ієрогліфів? Звичайно, при цьому дослідника очікує безліч проблем. Насамперед - як розмежувати древнє й сучасне. У сучасному байхуа є цитати, ченъюі, слова з вэньяня; "стародавність" це або "сучасність"? Далі, чи треба при визначенні числа ієрогліфів обмежитися тими, які вживаються в друкованих виданнях, або ж включити в підрахунки й ті, які в друкованих виданнях не вживаються? При переписі населення виявилася безліч дивних ієрогліфів у власних іменах, при переписі географічних назв - безліч дивних ієрогліфів, які використовуються для їхнього позначення. У свій час жоден з них не потрапив у словники й книги, навіть їхнє читання є проблемою. Третя проблема: як довести, що "список ієрогліфів", що у майбутньому буде складений, стане "повним списком"? Чи буде він дійсно вичерпним?.[2, с.467]

По статистиці, 6600 ієрогліфів покривають 99,999% всіх ієрогліфів, що зустрічаються в сучасних китайських текстах . Четверта проблема полягає в тім, чи можна "обмежити" число ієрогліфів, до якої межі воно може зростати й з якого моменту потрібно відбирати тільки нові слова, не створюючи нових ієрогліфів? Крім того, є й інші проблеми. Ці проблеми мають бути досліджені і треба знайти відповіді на них, хоча це й нелегко.

В 1981 р. у Пекіні опублікований державний стандарт 2312-80 "Основний набір ієрогліфів, закодованих для використання в ЕОМ", у який включено 6763 ієрогліфів: 3755 ієрогліфів першого й 3008 - другого рівнів. У цей час готуються два "допоміжних набори" приблизно по 8000 знаків у кожному; у них включені ієрогліфи в повному накресленні й різні спеціальні ієрогліфи. Усього в цих трьох наборах - більше 23 000 ієрогліфів, що досить для обробки древніх і сучасних текстів. Крім того, є ще більше 34 000 рідкісних ієрогліфів, які надалі можна додатково звести в декілька "резервних наборів", однак практична користь від цього буде невелика. На Тайвані також розроблений подібний за характером набір ієрогліфів. У майбутньому, якщо виявиться можливим уніфікувати критерії віднесення до тієї або іншої категорії, насамперед критерії віднесення того або іншого знака до ієрогліфів сучасної китайської мови, це зробить досить сприятливий вплив на машинну обробку китайських текстів.[3, c.289]

Так як "Список ієрогліфів сучасної китайської мови" ще не зявився, цей, який містить в собі 6763 знаків "Основний набір" можна використовувати в якості його замінника. Однак вони не рівнозначні. "Основний набір" складений на основі частотності вживання ієрогліфів, і за умов частого вживання в нього повинні входити ієрогліфи древнєкитайскої мови й спеціальні ієрогліфи. "Список ієрогліфів сучасної китайської мови" походить від "типу ієрогліфа". Навіть якщо частотність його вживання невелика, то для включення в список досить того, щоб він використовувався в сучасній китайській мові.

Опублікований в 1981 р. у Японії "Список уживаних ієрогліфів" (включає 1954 знака) за характером близький до 3755 ієрогліфів першого рівня "Основного набору". У японській писемності (а не як окремий спосіб письма) є кана, у пресі й популярній літературі можна застосовувати лише ієрогліфи з "Списку вживаних ієрогліфів", крім того, вони можуть бути замінені каною. Тому Японії потрібний тільки "Список уживаних ієрогліфів", а не "Список ієрогліфів сучасної японської мови". У китайській мові інша справа. По підрахунках, 3 800 ієрогліфів покривають 99,9% всіх уживань ієрогліфів у сучасному китайському тексті. Якщо в одній тисячі випадків, що залишилася, можна було б використовувати букви, то в пресі й популярній літературі вживалося б тільки 3755 ієрогліфів першого рівня "Основного набору". Я на власному досвіді відчула цю проблему, під час перекладів спецдокументації дуже часто трапляються ієрогліфи, яких не має у звичайних та електронних словниках. Але щоб зробити власний внесок у розвязання цієї проблеми у мене ще замало досвіду. Нажаль у цей час це питання не підлягає розгляданню, проблема заслуговує глубокого вивчення.[6, c.256]

Спрощення накреслень є природною тенденцією розвитку письма. В історії завжди існували спрощені ієрогліфи. Якщо ієрогліф уживається часто, то в кожному такому випадку виникає безліч спрощених варіантів його накреслення. Коли імперія Цинь обєднала 6 царств, "у ній зявилося багато чиновників з великим колом обовязків, і тому сформувалося, як засіб, що полегшував їхнє спілкування між собою". Зміст наступних змін письмового письма лішу полягає в його спрощенні. Опублікований в 1935 р. "Перший список спрощених ієрогліфів" (324 знака), на жаль, не був застосований. В 1956 р. був виданий "Проект спрощення китайської писемності" (515 спрощених ієрогліфів і 54 спрощених ключів), в 1964 р. за аналогією з попереднім - "Зведений список спрощених ієрогліфів" (2238 знаків), які вже використовуються в популярних друкованих виданнях континентального Китаю й Сингапуру. Застосування в експериментальному порядку опублікованого в 1977р. "Другого проекту спрощення китайської писемності" припинено через велику кількість наявних у ньому недоліків.

Досвід підтверджує, що спрощення має свої позитивні й негативні сторони. Дітям, які почали вивчати китайську писемність, і учням курсів ліквідації неграмотності спрощені знаки подобаються; вони вважають, що такі знаки легко розпізнавати й писати. Учителі початкових шкіл підтримують спрощення, тому що воно полегшує викладання. Ієрогліфи, спрощені до 6-7 рис, як і раніше зрозумілі. При введенні ієрогліфів в ЕОМ по елементах також виникають побоювання щодо їхньої графічної надмірності. Найбільше схвалення зустрічають знаки фонетичної категорії. Багато хто вимагають переходу на систематичне вживання фонетичних ієрогліфів. Це становить позитивний бік спрощення.

Негативна сторона спрощення полягає в тому, що воно привело до збільшення подібності в накресленні різних ієрогліфів. Збільшилося число ієрогліфів- омонімів, наприклад ?( qіan тягти), ? (xіan дрібний), Љ±(gвn сухий),Љ±( gn працювати). Збільшилося число фонетичних частин ієрогліфів, що неточно передають їхнє звучання, наприклад фонетична частина ?(dіng цвях) ієрогліфа “” (deng лампа) - це гірше, ніж фонетична частина “o (deng підніматися) цього ж ієрогліфа в повному накресленні, фонетична частина ’и (dіng обовязково) ієрогліфа —„(dіan мілководне озеро) гірше, ніж фонетична частина “a (dіan палац) цього ж ієрогліфа в повному накресленні . Прийняття скорописних накреслень як знаки статутного письма збільшило значеннєве навантаження на риси ієрогліфів. Наприклад, такі ієрогліфи, як ? книга, ? начальник, довгий незручно писати й класифікувати по ключах. Заміна одних ієрогліфів іншими, що мають таке ж накреслення, збільшила значеннєву плутанину. При вживанні веньянизмів проблема ще більше загострюється. У ході реформи писемності спочатку реформувалися тільки "сучасні", але не "древні" ієрогліфи. У бібліотеках є велика кількість старих книг, надрукованих ієрогліфами в повному накресленні. Їх продовжують використовувати в Гонконгу й на Тайвані. Різниться накреслення ієрогліфів у старих і нових книгах, у Китаї й за його межами.

При проведенні спрощення вихідним є принцип "звичності й зручності". Спрощення ґрунтується на звичках мас, що сформувалися в плин тривалого часу, і тому легко проводиться в життя. Колись ходовий скоропис, що застосовувався, Синшу фактично й ліг в основу накреслення спрощених знаків. Однак принципу "звичності й зручності" бракує раціональності й системності, що породжує безліч недоліків. Треба думати, що здійснення раціонального й системного спрощення виявиться досить важкою справою й може натрапити на протидію сили звички. "Другий проект спрощення китайської писемності" виявилося неможливим увести в дію саме тому, що в ньому мав місце відхід від принципу "звичності й зручності" і відповідно повністю змінився звичний вид ієрогліфів.

Різне накреслення тих самих ієрогліфів негативно позначається на культурному обміні. Проблема скорочення числа таких накреслень, збільшення їхньої однаковості й в остаточному підсумку стандартизація у всіх китаємовних громадах і навіть у Китаї й у Японії є складним, але важливим предметом дослідження.[4,c.341]

Стандартизацією читань ієрогліфів зайнялася Конференція по уніфікації читань ієрогліфів,яка відбулася ще в перші роки після утворення Китайської республіки. "Розгляд читань" путунхуа може сприяти стандартизації як вимови слів усної мови, так і літературних читань ієрогліфів. Транскрипція різних читань ієрогліфів у різних словниках не збігається, і в цей час ведеться вивчення шляхів її уніфікації. Крім того, є ще проблема "різночитання". В одному зі словників зібрано 7000 ієрогліфів, з яких 700 мають декілька читань. Читання 40% цих ієрогліфів можуть бути уніфіковані. У випадку, якщо це неможливо, виявляється достатнім точно визначити, коли і як читається той або інший ієрогліф, що теж буде стандартизацією.[5,c.187]

Протягом останніх 50 років були розроблені всілякі способи пошуків ієрогліфів у словнику. У цей час чотирма основними способами вважаються: пошук по ключам, пошук по останній рисці, пошук по кутах і фонетичний спосіб. Однак усім їм бракує уніфікованості й твердої стандартизації. Способом, якому необхідно стандартизувати в першу чергу, є пошук ієрогліфів по ключам. У різних словниках застосовуються різні способи пошуку ієрогліфів по ключам, існують розходження в числі ключів, їхньої класифікації, по-різному підраховується кількість рис, різниться порядок їхнього накреслення. Це положення необхідно якнайшвидше змінити.

Коли виникла необхідність уводити ієрогліфи в ЕОМ, украй актуальним стало дослідження способів кодування ієрогліфів. Кодування також здійснюється за принципами, що лежать в основі структури словників ієрогліфів. Про це я розповім нижче.

Протягом останніх 50 років багато з людей у Китаї й за його межами, застосовуючи нові концепції й методи, досліджували впорядкування ієрогліфів й інші проблеми. У результаті нагромадження матеріалу й знань у цей час відбувається становлення "сучасної теорії ієрогліфічного письма" . Традиційна теорія ієрогліфічного письма (стара назва - "мала наука", або "теорія письма"), що займається дослідженням походження накреслень і читань ієрогліфів і вивчає процес їхньої еволюції, є "історичною теорією ієрогліфічного письма. Сучасна теорія ієрогліфічного письма походить зі школи історичної теорії ієрогліфічного письма. Обєктом її дослідження є особливості ієрогліфів сучасної китайської мови й пов'язані із цим проблеми, метою - обслуговування їхнього вживання зараз і в майбутньому. Проблеми, які досліджуються сучасною теорією ієрогліфічного письма і методи дослідження значно відрізняються від проблем і методів історичної теорії ієрогліфічного письма. Використовуючи як основу лінгвістику, сучасна теорія письма сполучить її з такими суміжними дисциплінами, як кібернетика, статистика, психологія. Це - не зневага або зрада щодо історичної теорії ієрогліфічного письма, а модернізація китайської писемності.[7,c.190]

На мій погляд підрахувати кількість ієрогліфів китайської мови не можливо, так як мова жива і постійно змінюється, так і ієрогліфи народжуються нові і помирають маловживані, так дослідження китайських вчених підтверджують мої слова. Реформу стандартизації читань вважаю досить вдалою, так як за 4 роки навчання у моєму досвіді було лише декілька разів, що я не могла знайти значення ієоргліфа, бо він мав декілька читань.

Інша ситуація склалася з реформою стандартизації накреслень ієрогліфів: спрощені ієрогліфи на континентальному Китаї і старі на Тайвані і у Гонконгу. Положення не можна змінити, так склалося історично, що ці частини Китаю йому не належали протягом довгого часу. Уряд Китаю не робить жодних зусиль у вирішенні цієї проблеми, так як Тайвань і Гонконг так і залишаються незалежними, щоб потрапити туди треба оформлювати візу. Тому не відбувається культурний обмін жителів континентального Китаю і цих частин, кожний зберігає свою культуру.

Опублікований в 1918 р. алфавіт "чжуінь цзиму" (згодом переіменований в "гоінь фухао") мав в історії китайської писемності епохальне значення. На жаль, він став лише допоміжним засобом, а не ввійшов у писемність у якості її складової частини як це відбулося з каною у Японії. При створенні чжуінь цзиму був використаний метод розподілу складу на три, з чим була зруйнована традиція розподілу складу на дві частини - ініціаль і фіналь, що також мало прогресивне значення.

Головний недолік чжуінь цзиму - у тім, що букви цього алфавіту створені з елементів китайського ієрогліфічного письма, а це ускладнює міжнародний обмін. Тому в 1928 р. був розроблений ще один алфавіт - романізований (GR). У романізованому алфавіті латинські букви були "китаїзованими" і використовувалися відповідно до особливостей китайської мови, а не в їхніх звичних функціях в англійській або іншій західній писемності. Якби із самого початку використовувався "спрощений" романізований алфавіт, то зараз, можливо, він застосовувався б скрізь. В 1933 р. у Китаї стала відома розроблена в Радянському Союзі "нова латинізована писемність для північних діалектів", що представляє собою ще одну спробу "китаїзації" букв латинського алфавіту.[9,c.256]

Деякі говорять, що опублікований у 1958 р. "Проект фонетичного алфавіту для китайської мови" є спадкоємцем латинізованої нової писемності. Це думка невірна. "Проект фонетичного алфавіту" у своїх основних характеристиках наполовину збігається з романізованим, наполовину - з латинізованим алфавітом, а діакритичні знаки для позначення тонів беруть свій початок у чжуінь цзиму. "Проект" поєднує безліч шкіл, а не є продуктом однієї з них.

Під так званим "переходом на фонетичне письмо” у широкому значенні розуміються будь-які випадки вживання алфавіту, у вузькому - досягнення ним статусу офіційної писемності. Фонетичний алфавіт піньінь цзиму досяг тільки статусу "транскрипції", але не офіційної "алфавітної писемності". Для виправлення недоліків "алфавітної писемності" у Китаї й за кордоном у період з 1958 по 1982 р. було розроблено 1667 проектів "алфавітної писемності для китайської мови". На ділі, не пройшовши етапу "транскрипції", абсолютно неможливо одним махом піднятися на вершину й досягти офіційного статусу "алфавітної писемності". Неможливо відкинути "Проект фонетичного алфавіту для китайської мови" і офіційно затвердити який-небудь інший проект у якості "алфавітної писемності". Протягом минулих 25 років відбувалося широке впровадження фонетичного алфавіту піньінь цзиму. Мимоволі виправивши навіть одну його букву це може викликати надзвичайну плутанину. Фактично статус цього алфавіту вже не можна похитнути. Щорічно його вивчають десятки мільйонів учнів початкової школи й курсів ліквідації неграмотності. Він застосовується для транскрибування читань ієрогліфів у Сінгапурі й Малайзії. Майбутня робота, полягає в удосконаленні викладання алфавіту піньінь цзиму й розширенні сфери його застосування, для того щоб алфавіт використовувався паралельно з ієрогліфами й здійснив свою функцію допоміжної писемності, а не у прагненні здобуття ним офіційного статусу "алфавітної писемності", що не має практичного значення.[8,c.171]

Отже, як ми бачимо, що протягом останніх 50 років були розроблені всілякі способи пошуків ієрогліфів у словнику. У цей час чотирма основними способами вважаються: пошук по ключам, пошук по останній рисці, пошук по кутах і фонетичний спосіб. Однак усім їм бракує уніфікованості й твердої стандартизації. Це положення необхідно якнайшвидше змінити. Нажаль зараз поки що не існує загальної системи, тому це породжує деякі проблеми у роботі зі словниками. Виходячи з власного досвіду, пошук по ключам є найвдалішим способом, цей метод підтверджує результативність проведених реформ “Розповсюдження путунхуа”, "Проект списку слів з рекомендованим читанням", "Зведений список спрощених ієрогліфів".

Обєднання китайського фонетичного алфавіту й ЕОМ повністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності.Ви вводите фонетику, а машина видає список ієрогліфів. Тому це не один з 400 способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не має нічого загального із графічним способом і кодуванням за допомогою числового коду. Він у корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання й накреслення. На даний час цей спосіб є найрозповсюдженішим, він застосовується скрізь, студенти, які вивчають китайську мову не є виключенням у його застосуванні.

писемність китай ієрогліф

Джерела та література

1. Чжоу Югуань. Модернизация китайского языка и письменность//Новое в лингвистике. Вып. XXII Языкознание в Китае / Пер. с кит. М.: Прогресс, 1989. 467с.

2. Бергер Я.М. Модернизация и традиция в современном Китае // Полис.1995. №5 - 270с.

3. Яхонтов С.Е. Классификация диалектов китайского языка. В кн.: Исследования по филологии стран Азии и Африки, Л.,1966 289с.

4. Дай Цинся. Язык и нация / Пер. с кит. Пекин: Центральный ин-т национальных меншинств, 1994. 341с.

5. Кочергина В.А. Введение в языкознание (материалы к курсу для востоковедов).М., 1970. 189с.

6. Софронов М.В. Введение в китайский язык. М.: Муравей, 1996. 256с.

7. Горелов В.И. Стилистика современного китайского языка. Учеб.пособие для студентов пед. ин-тов по специальности №2103. Иностр. яз.. М., Просвещение, 1979. 190с.

8. Фролова М.Г. Теоретическая фонетика китайского языка (Курс лекции)., М.,1978. 171с.

9. Языки Юго-Восточной Азии. Проблемы морфологии, фонетики и фонологии. - М., 1970. - С. 256с.

Размещено на Allbest.ru