Словотвір дієслів у сучасній німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА

ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ

КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

СЛОВОТВІР ДІЄСЛІВ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Виконала: студентка IV курсу,

групи Ін-49

напряму підготовки

6.020303 Філологія. Мова і література (німецька)

Редько Анастасія Олексіївна

Керівник: доктор філологічних наук, професор

Зернова Валентина Костянтинівна

Полтава

2014

Зміст

Вступ

1. Особливості словотвору німецької мови

1.1 Загальна проблематика словотвору та його основні способи

1.2 Словотвір в загальній системі мови

1.3 Понятійний апарат

2. Система словотвору німецької мови

2.1 Словотворчі моделі сучасної німецької мови

2.2 Спосіб утворення слів на основі фразеологізмів

2.3 Теоретичні засади дослідження дієслівних основ

2.4 Словотвірна валентність дієслівних основ

3. Словотвір дієслова

3.1 Основні поняття

3.2 Словоскладання

3.3 Деривація

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Мова як засіб спілкування є одним із найвищих надбань духовного розвитку людства, що розвивається в тісному взаємозв'язку із суспільним прогресом і відображає всі зміни, які в ньому відбуваються (Ю.А.Зацний, Т.О.Пахомова, Т.І.Панько, І.М. Кочан, Г.П.Мацюк). Залежно від рівня розвитку суспільної організації розширюються межі функціонування можливостей мови, яка, з одного боку, становить собою живий мовленнєвий процес, а з іншого - є суспільним явищем, яке має матеріальну природу і водночас здійснює ідеальні функції (О.С.Мельничук).

Перебуваючи в постійному русі, мова безперервно розвивається, удосконалюється, маючи своє сьогодення, минуле і майбутнє. Збагачення словника - це один з найважливіших чинників розвитку мови, свідчення його динамічного характеру. Лексика мови знаходиться в стані безперервної зміни відповідно до мовних законів. З розвитком суспільства з'являються нові предмети, явища, вони відображаються в нових словах і нових значеннях

Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується підвищеним інтересом до вивчення словотвору. Піднімаються питання про статус словотворчих одиниць, про словотворчих значеннях і т.п.

Словотвір німецької мови - це розділ німецького мовознавства, що вивчає структуру слів і закони їх утворення, спираючись на модельний апарат. Останній є класифікацією всіх відомих способів словотвору, що включають найбільш загальні ознаки (наявність або відсутність словотворчих афіксів, морфолого - синтаксичний метод як спосіб утворення нових лексем і т. д.).

Словотвір - розділ мовознавства, що вивчає всі аспекти створення, функціонування, будови і класифікації похідних і складних слів [6].

Численна кількість науковців та лінгвістів займалася вивченням шляхів утворення нових слів, шляхів збагачення словникового складу мови.

Питаннями словотворення в різний час займалися вчені - мовознавці, такі як Бодуен де Куртене, Л.В. Щерба, В.В. Виноградов, Ф. Фляйшер [8], М.Д. Степанова, Якоб Грімм, Ф. Беккер, В.Г Чуваева [7], В. Хенце [9], Е. Матер [11], І. Ербен [10] та інші.

Бодуен де Куртене вважає словотвір «розділом морфології, який включає, крім того, етимологію (вивчення кореня), вчення про флексії» [8]. Саме словотвір він розглядає як науку «... про словотворчі суфікси, з одного боку, і теми або основи, з іншого боку» [8], вперше у вчення про словотвір включається вивчення основ, бо до цього у вчення про словотвір входило дослідження тільки словотворчих афіксів.

Визнаючи постійний розвиток мови, Бодуен де Куртене поширює принцип мінливості на всі елементи слова - корінь, префікс, суфікс і закінчення - і вважає за необхідне, розкладаючи слово на морфеми, слідувати живому чуттю мови, оперувати не «якимись фікціями, що витають в туманній атмосфері прамови..., але живими частинами відмінюваних слів» [12].

Л.В. Щерба називає словотвором «живі схеми для позначення нових понять і вважає метою словотворення - показати, як дійсно утворюються або можуть утворюватися слова для нових понять в говірці в даний час »[13]. М.Д. Степанова вважає, що «словотвір в системі мови тісно пов'язане як з граматикою, так і з лексикою, тому що глибоке вивчення словотворчих засобів дозволяє більш точно розглянути лексичний склад мови» [4].

Актуальність даної проблеми в тому, що знання законів, способів і засобів словотворення не тільки сприяє огляду всього кола лексики тієї чи іншої мови в теоретичному плані, але має і безпосередньо практичне знання для оволодіння нерідною мовою.

Предметом дослідження є словотвір дієслів в сучасній німецькій мові.

Об'єктом дослідження є способи словотвору дієслів .

Мета роботи - розгляд способів словотворення дієслів у сучасній німецькій мові.

Відповідно до даної мети в роботі передбачається вирішити наступні завдання:

1. Дати характеристику словотвору німецької мови.

2. Охарактеризувати способи словотворення дієслів в німецькій мові;

3. Визначити поняття "словотвір";

4. Проаналізувати шляхи поповнення лексичного складу мови.

Структура бакалаврської роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку лексикографічних джерел і додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено його мету й завдання, об'єкт і предмет, теоретичне значення роботи, сформульовано положення, які виносяться на захист, описано методи та прийоми наукового дослідження .

У першому розділі роботи висвітлена тема особливості словотвору німецької мови, де досліджуються загальні проблеми словотвору та його способи словотворення взагалі. Також ми розглянемо, словотвір в загальній системі мови та понятійний апарат де відображаються історичні та статистичні аспекти формування мови.

У другому розділі ми дізнаємося про систему словотвору, тобто, основні моделі словотворення. А також теоретичні засади дослідження дієслівних основ та словотвірну валентність дієслівних основ.

У третьому розділі розглянемо словотвір дієслів, взагалі значення дієслова та його види. Словотвір дієслів за допомогою словоскладання , деривації та основні поняття.

У висновку узагальнюються результати проведеного дослідження, формулюються основні висновки.

1. Особливості словотвору німецької мови

Словотвір німецької мови - це розділ німецького мовознавства, що вивчає структуру слів і закони їх освіти, спираючись на модельний апарат. Останній є класифікацією всіх відомих способів словотворення, що включають найбільш загальні ознаки (наявність або відсутність словотворчих афіксів, морфолого-синтаксичний метод як спосіб утворення нових лексем і т. д.).

Словотвір не має чітко визначеного місця ні в системі німецької мови, ні в загальному мовознавстві. Тенденція розглядати його як частину безпосередньо граматики (у складі морфології) наочно виявлялася ще на початку XX століття, що викликало безліч суперечок серед вчених-лінгвістів. З відокремленням лексикології в розряд самостійних розділів і як дисципліни мовознавства словотвір стали розглядати як його частину [1]. До кінця XX століття збереглися обидві точки зору [2] [3] [4], з огляду на те, що словотвір знаходить зв'язок з граматикою і лексикологією через структуру і семантику слова, а також через граматичні категорії і парадигми частин мови. Категорії словотворення мають широке лексико-семантичний значення, наочно виражаються через морфеми (наприклад, значення позбавлення, відсутності, що даються суфіксом - los, або навпаки - наявність, визначається префіксами be-, ver-). Крім того, в чисельному відношенні словотворчі засоби мають більш розгалужену і складну структуру, ніж граматичні, узагальнюючи лексичні явища, але, в той же час, підкреслюючи їх індивідуальність. Це і дозволяє віднести німецький словотвір і словотвір взагалі в самостійну категорію [5].

Німецький словотвір оперує цілим рядом понять, так чи інакше, відносяться до лексики, морфології або граматики в цілому. До таких понять належать синхронія і діахронія, тобто статистичний та історичний аспекти. Хоча вони і співвідносяться з іншими розділами мови, саме в словотворенні викликають певні складності. Наприклад, граматичні, синтаксичні норми-архаїзми вийшли з ужитку або є інструментом німецької стилістики, а лексика виходить з ужитку і вже не має впливу на мову, що дозволяє провести чітке розмежування між «старим» і «новим». Сучасна словотворча форма, на противагу іншому, входить в протиріччя з історичним аспектом. Наприклад, стан сучасних німецьких односкладових кореневих морфем знаходить відображення в минулому з похідних складних слів на кшталт субстантивованого давньоверхньонімецького прикметника mennisco (від давньо- та середньонижньонімецького man), в сучасній мові має вигляд Mensch.

Поряд з синхронією і диахронією словотвір використовує поняття «мотивовані» і «мотивуючі» слова. Оскільки діахронія відображає історичний аспект, то поняття синхронії відносне, тобто представляє виключно «зріз» на певному етапі, а також не виключає можливості утворення нових лексем. У зв'язку з цим розрізняють продуктивні і непродуктивні способи словотворення, які, однак, не завжди збігаються з частотністю або нечастотністю деяких моделей. Наприклад, часто зустрічається суфікс іменників жіночого роду-t, який не є продуктивним, але деякі рідкісні суфікси - розширені варіанти суфікса іменників чоловічого роду-er - досить продуктивні.

Одне з основних понять німецького словотворення - модель. Вона являє собою структуру, здатну наповнюватися лексичними основами в рамках спільних для всіх елементів закономірностей, і також перетинається з процесуальним та статистичними аспектами (в тому плані, що моделі, які застосовуються в процесі історичного функціонування лексеми, не завжди збігаються з сучасною моделлю даного слова). Засобом словотвірної моделі є афікси, які формують основу, а також кореневі зміни (наприклад, умлаут). Останній засіб має фонетичний характер, а тому є умовністю і не завжди ставиться до всього набору словотворчих засобів.

У словотвірному аналізі німецької мови центральним поняттям є морфема - мінімальна значуща одиниця лексеми. Всі морфеми німецької мови поділяються на лексичні (тобто словотворчі) і граматичні. Останні спостерігаються в складі граматичних форм у вигляді суфіксів (суфікси числа), префіксів і флексій (наприклад, флексія від Genetiv). Всі морфеми чітко помітні.

У загальному значенні словотворчий аналіз є морфемним розбором, способи реалізації якого різні. Можливе виділення виключно словотворчих морфем з слова. Наприклад: unglьcklich - un-glьck-lich. У цьому випадку показана лише структура слова, що включає префікс un-, корінь glьck і суфікс -lich. Семантика проявляє себе при аналізі по безпосередньо складовим: unglьcklich > Unglьck +-lich > Un-+ Glьck. Прикметник unglьcklich є продуктом суфіксального словотворення від іменника Unglьck, який, в свою чергу, префіксально утворений від іменника Glьck. Таким чином, показано напрям похідності (від прикметника до іменника) і однозначна модель кожного ступеня членування (суфіксальним, префіксальним). Існують випадки, коли таке членування також не може дати однозначної картини (наприклад, у випадках складання основ і суфіксом особи, коли допускається дві альтернативи розбиття) або коли є «сторонні елементи» (наприклад, флексії Genetiv, перехідна -t-).

1.1 Загальна проблематика словотвору та його основні способи

Стан суспільства впливає на мову. У соціально-економічному плані мова пристосовується до змін умов в житті суспільства, його ідеалів, установок, цінностей. Мова чутливо реагує на соціально-економічні процеси. Вплив цих факторів на мову має опосередкований характер .

Поява нової лексики в мові - наслідок економічного, правового, політичного, фінансового та соціального розвитку на новому рівні в умовах нових міжнародних відносин.

Людське суспільство розвивається безперервно, разом з ним розвивається також мова та її словниковий склад. Потреби мови у нових словах та назвах можна задовольнити різними способами. І для цього не має відразу необхідності у створенні нового слова. Вже існуюче слово може змінювати або розширювати своє значення, напр. der Strom ( flieЯendes Wasser und flieЯendes Elekrozitдt ).

потрібні нові назви можуть бути імпортовані з чужої мови:

напр. Lexikum, Aphoteke, Atom ( aus dem Griechischen );

Dame, Portrдt, Mode ( aus dem Franzцsischen );

Antene, Bank, Konto, Hause ( aus dem Italienischen );

Jeans, T-Schirt, Darty ( aus dem Englischen );

Kaffe, Samt, Zucker ( aus dem Arabischen );

Sputnik, Perestrojka ( aus dem Russischen ).

лексичний склад мови може збагачуватися також за допомогою запозичень.

Склад мови може поповнюватися із внутрішніх резервів, тобто можливі шляхи це запозичення з усної та розмовної мови, напр: Kiste, Mьhle ( fьr das Auto ), Rцhre ( Fernsehapparat ).

також відродження старих слів розглядається як спосіб поповнення мови, напр. frьher der, das Virus - jetzt der Hacker.

Фразиологізація також сприяє поповненню лексичного складу мови. І цей спосіб називається фразеологічна деривація. Вона полягає в тому, щоб надати вже існуючим фразеологізмам нове життя, створити новий варіант фразеологізму, напр. in der Tinte sitzen - im Dreck sitzen; j-n durch den Kakao ziehen - j-n durch den Koks holen; j-m fдllt ein Stein vom Herzen - j-m fдllt ein Steinbruch vom Herzen.

рідні або запозичені мовні елементи можуть утворювати також нові слова, напр. Wortlehre - Wort+Lehre.

Ці всі способи поповнення складу мови називаються способами словотвору, але, звичайно, це лише деякі варіанти, більш детально це питання розглядається далі у ході дослідження.

1.2 Словотвір в загальній системі мови

Словотвір не має чітко визначеного місця ні в системі німецької мови, ні в Загалом мовознавстві. Тенденція розглядати його як частину безпосередньо граматики (у складі морфології) наочно виявлялася ще на початку XX століття, що викликало безліч суперечок серед вчених-лінгвістів. З відокремленням лексикології в розряд самостійних розділів і як дисципліни мовознавства словотвір стали розглядати як його частину . До кінця XX століття збереглися обидві точки зору , зважаючи на те, що словотвір знаходить зв'язок з граматикою і лексикологією через структуру і семантику слова, а також через граматичні категорії і парадигми частин мови.

Тим не менш, словотвір має власне йому притаманними рисами. Категорії словотворення мають широкий лексико-семантичний зміст, наочно виражається через морфеми (наприклад, значення позбавлення, відсутності, що даються полусуффіксом-los, або навпаки - наявність, визначається префіксами be-, ver-). Крім того, в чисельному відношенні словотворчі засоби мають більш розгалужену і складну структуру, ніж граматичні, узагальнюючи лексичні явища, але, в той же час, підкреслюючи їх індивідуальність. Це і дозволяє віднести німецький словотвір і словотвір взагалі в самостійну категорію.

1.3 Понятійний апарат

Як вже говорилося, що німецький словотвір оперує цілим рядом понять, так чи інакше, що відносяться до лексики, морфології або граматики в цілому. До таких понять належать синхронія і діахронія, тобто статистичний та історичний аспекти. Хоча вони і співвідносяться з іншими розділами мови, саме в словотворенні викликають певні складності. Наприклад, граматичні, синтаксичні норми- архаїзми вийшли з ужитку або є інструментом німецької стилістики, а лексика виходить з ужитку і вже не має впливу на мову, що дозволяє провести чітке розмежування між "старим" і "новим". Сучасна словотворча форма, на противагу решті, входить в протиріччя з історичним аспектом.

Поряд з синхронією і диахронією словотвір використовує поняття "мотивовані" і "мотивуючі" слова (також - похідні і виробляють). Оскільки діахронія відображає історичний аспект, то поняття синхронії відносно, тобто представляє виключно "зріз" на певному етапі, а також не виключає можливості утворення нових лексем. У зв'язку з цим розрізняють продуктивні і непродуктивні способи словотворення, які, однак, не завжди збігаються з частотністю або нечастотностью деяких моделей.

Одне з основних понять німецького словотворення - модель. Вона являє собою структуру, здатну наповнюватися лексичними основами в рамках спільних для всіх елементів закономірностей, і також перетинається з процесуальним та статистичними аспектами (в тому плані, що моделі, які застосовуються в процесі історичного функціонування лексеми, не завжди збігаються з сучасною моделлю даного слова).

Словотвірна модель має своїм коштом афікси, які оформляють основу, а також кореневі зміни (наприклад,умлаут). Останнє засіб має фонетичний характер, а тому є умовністю і не завжди ставиться до всього набору словотворчих засобів.

Морфеми

У словотвірному аналізі німецької мови центральним поняттям є морфема - мінімальна значуща одиниця лексеми. Всі морфеми німецької мови поділяються на лексичні (тобто словотворчі) і граматичні. Останні спостерігаються в складі граматичних форм у вигляді суфіксів (суфікси числа), префіксів (префікс друге причастя дієслів) і флексій (наприклад, флексія від Genetiv). Всі морфеми чітко помітні. Так, наприклад, в пропозиції (праворуч) відзначені три основи (1), один лексичний префікс (2) і три граматичних афікса (3).

2. Система словотвору німецької мови

Слова або словотворчі конструкції, що складаються з точки зору мовної «субстанції», як правило, з двох НС (тобто бінарні конструкції), або одиниці, членування яких на дві НС неможливо. В останньому випадку може мати місце або симплекс або ж слово, яке з точки зору формального і семантичного відношення до інших вільним одиницям може розглядатися як «похідне»: Griff < greifen, Erwerb < erwerben, дериват (похідне слово) без словотвірної морфеми (словотворчого суфікса) або - за іншою термінологією - освіта за допомогою нульової морфеми. Тому такі слова називають імпліцитними дериватами. Це слова, що складаються з вільної або вільної конструкції, які в цілому мотивовані своїм семантичним і формальним ставленням до інших вільних морфем або до іншої конструкції. У цих випадках завжди спостерігається транспозиція в іншу частину мови, частіше дієслова в іменник.

Особливим випадком імпліцитної деривації - в якому деривація також не пов'язана з членуванням на дві НС - є конверсія. У цьому випадку форма дериватів збігається з «основною формою» виробляє одиниці. Словотворчі конструкції з двох НС можуть розчленяться згідно статусу їх НС. Вони можуть складатися з таких складових:

1) тільки з вільних НС,

2) з вільної та зв'язковий НС,

3) тільки з зв'язкових НС.

Вільні НС можуть бути представлені кореневими морфемами, конструкціями з декількох морфем, словосполученнями або іноді навіть пропозиціями. Ця внутрішня структура можливих НС в принципі несуттєва для класифікації словотвірної конструкції за способом словотворення.

Словотворчі конструкції з вільних НС є композитами. Якщо одна НС підпорядкована інший, то композит може бути охарактеризований як означальний, тобто предмет, позначений «основним словом» (= другу НС) детермінується, «визначається визначником» (= перший НС); загальна назва поняття перетворюється в спеціальне. Послідовність НС запропонована твердо. Якщо вона змінюється, змінюється вся конструкція: Hochhaus - haushoch.

Якщо обидві частини НС пов'язані зчленуванням, то в наявності композит копулятивний. Тут друга частина НС не може позначати ціле, а обидві частини НС однаково беруть участь у формуванні значення словотворчої конструкції. Обидві НС повинні ставитися до однієї і тієї ж частини мови, і їх перестановка не тягне за собою семантичний змін: sдsssauer - sauersдss.

Коли словотворча конструкція складається з однієї вільної НС і однієї пов'язаної НС, вони утворюють або префіксальної слово, або дериват, але на відміну від імпліцитного, дериват експліцитно.

У префіксальному слові вільна НС закінчує слово: Un-glььck, ur-alt, er-klingen.

У експліцитно дериватому - вільна НС не закінчує слово: Schцn-heit, sand-ig.

Існують концепції, згідно з якими різниця між префіксом і суфіксом не є диференціюючим критерієм способу словотворення. Всі словотворчі конструкції з одного НС (байдуже, з суфіксом або префіксом) у цьому випадку класифікується як деривати.

Таким чином, словотвір в німецькій мові існує, декілька словотворчих моделей, кожна з яких має свої особливості і властивості [5].

2.1 Словотворчі моделі сучасної німецької мови

У сучасній граматиці розрізняють такі словотворчі моделі сучасної німецької мови:

1. Модель кореневих слів.

2. Модель безафіксного (імпліцитного) словотворення.

3. Префіксальна модель.

4. Суфіксальна модель. Модель словоскладення.

Кореневі слова

Кореневі слова володіють двома особливостями: нероздільність їх основ на морфеми і невмотивованістю. Кореневі німецькі слова зазвичай включають один - два склади, наприклад: Tisch, klug, hier, Abend, oben, nieder, wieder, aber; двоскладові кореневі дієслова рідкісні, якщо не вважати дієслів з унікальними і зв'язківцями основами. Що стосується запозичених слів з неподільними на німецькому ґрунті основами, то вони можуть бути не тільки двоскладовою, наприклад: Perlon, Perkal, але й можуть включати більшу кількість складів, наприклад: Rendezvous, Magnolie та ін. Саме запозичені слова поповнюють склад кореневих слів, в той час як склад німецьких кореневих слів стабільний.

Основи кореневих слів беруть участь в словотворі через вироблення основ, а також поповнюють фонд словотворчих засобів.

Модель імпліцитного (безафіксного) словотвору

У даному випадку мова йде про взаємопереходів частин мови (конверсії, «морфемно-синтаксичному» способі словотворення). Особливістю даної моделі є труднощі відрізнити в плані синхронії похідну основу від виробленого через відсутність словотвірного афікса. Спроби визначити напрям вмотивованості, тобто з позицій семантики (наприклад: Antwort як назва дії, мотивоване дієсловом antworten тощо), не завжди приводять до бажаних результатів. Найбільш раціональним представляється розглядати дану модель як функціонування однієї і тієї ж основи в умовах різної дистрибуції (тобто різного оточення): мова йде про різні парадигмах, що відповідають різним частинам мови (наприклад: grьnen, grьn, Grьn), і різної синтаксичної сполучуваності.

Префіксальна модель

Ця модель представлена в дієсловах (наприклад: verkaufen, bekleiden, entlaufen), іменників (наприклад: Unruhe, Urgrossvater, Misston), прикметників (наприклад: unfдhig, uralt, missgelaunt). Семантична сутність моделі полягає в додаванні слову певної категоріальної ознаки (постачання, видалення, заперечності, посилення і т.п.). Для німецьких префіксів характерно їх чіткий розподіл на іменні та дієслівні. Німецькі префікси продуктивні. Число німецьких префіксів невелике, але більшість з них багатозначні, тобто висловлюють різні категоріальні ознаки.

Суфіксальна модель

Суфіксальна модель представлена у всіх частинах мови (наприклад: seid-en, gold-en, Freund-heit і т.д.). Сутність її полягає в тому, що суфікс підводить відповідну лексичну одиницю під більш широку семантичну категорію, при цьому багато німецьких суфікси багатозначні, тобто здатні виражати різні семантичні категорії (наприклад:-er позначає різні відтінки значення осіб, неживі предмети, дія;-heit має основні значення стану з подальшими підрозділами і т.д.). Більшість суфіксів спеціалізовані щодо певної частини мови і мають здатність переводити одну частину мови в іншу (наприклад: Lehrer - lehren, Zwanziger - zwanzig і т.д.).

Суфікси можуть бути продуктивними і не продуктивними, число перших переважає.

Словоскладання

Словоскладання - дуже поширений спосіб словотворення у німецькій мові, причому продуктивність його безперервно зростає. У складі моделі словоскладання розрізняють означальні і невизначальні складання. До першого типу відноситься поєднання двох компонентів; вони можуть мати різну словотворчу структуру, однак членування складного слова завжди бінарно, наприклад: Freiheits-liebe (обидва компоненти - суфіксальні основи), Arbeiter-erholungshiemn (перший компонент - суфіксальним, другий - складна основа). Як правило, перший компонент визначає другий, а другий дає загальну морфологічну і семантико - категоріальну характеристику з'єднання.

Другий тип складання включає «імперативні імена» типу Vergissmeinnicht, Tischleindeckdich і т.д., сурядні складання і деякі інші види з'єднань, наприклад: Ohnebart (з'єднання іменника з прийменником). Складні слова можуть мати різну ступінь переосмислення, аж до повного стирання вмотивованості.

Найбільш поширені і продуктивні означальні словоскладання. Вони відіграють велику роль в оформленні лексичних одиниць, але також тісно пов'язано з синтаксисом: складні слова можуть семантично збігатися з словосполученнями, наприклад: Abteilfenster - Fenster des Abteils, Briefmarkenverkauf - Verkauf von Breifmarken.

Спеціальні способи словотворення

Деякі способи словотворення, що грають в літературній мові незначну роль, не розглянуті в даній роботі. Ці моделі мають малу продуктивність, а відповідні словотворчі конструкції маловживані. Мова йде про наступні способи:

1. Подвоєні утворення.

Вони зустрічаються у формі простих подвоєнь (Mama, Papa, Pinkepinke - «гроші»), римованих утворень (Hokuspokus, Klimbim).

2.Контаміновані (схрещені) слова, що є продукт злиття кількох (частіше двох) слів: Erdtoffel - «Kartoffel» з Erd-(-apfel) і (Kar-)-toffel. Нерідко ця можливість використовується в художній літературі для досягнення експресивних ефектів: Formular + Larifari = Formularifari і т.д.

3. Скорочені слова істотно відрізняються від всіх інших способів словотворення тим, що в більшості своїй вони є словотворчими варіантами, не представляючи собою «істинного» збагачення словникового складу. У крайньому випадку в цій групі зустрічаються словотворчі синоніми.

Огляд цього способу словотворення буде дано в розділі про словотвір іменників, так як у складі інших частин мови він навряд чи грає якусь роль [4].

Таким чином, українська та німецькі мови мають багато спільного у своїх системах словотворення. Однак відносини між способами словотворення в даних мовах різні: украйнській мові більш властива афіксація, німецькій - словоскладання.

2.2 Спосіб утворення слів на основі фразеологізмів

Питання про роль фразеології у збагаченні лексичного складу мови піднімалося ученими (див. праці І. І. Срезневського, О. О. Потебні, В. В. Виноградова, С. І. Ожегова, М. М. Шанського, М. Д. Степанової, І. І. Чернишової), проте й дотепер у лінгвістиці немає єдиної позиції щодо терміна на позначення процесу виникнення слів на основі фразеологізмів, способів їх утворення та відношень похідності між фразеологізмами і їх слівними дериватами. Це свідчить про багатогранність явища дефразеологічної деривації й викликає необхідність застосування різних підходів до її вивчення, оскільки абсолютизація жодного з них не уможливила створення цілісної концепції - загальної теорії від фраземного словотворення.

У бакалаврській роботі вважаємо за доцільне послуговуватися терміном дефразеологічна деривація (нім. dephraseologische Derivation - термін

В. Фляйшера), тому що саме це спеціальне слово вживається на позначення досліджуваного явища в німецькомовній літературі, а також терміном відфраземне словотворення (М. Ф. Алефіренко, О. А. Стишов), бо він містить, по-перше, розуміння того, що називається процесом утворення слів, по-друге, цей процес характеризується як специфічний, відмінний від традиційного словотворення.

Отже, дефразеологічна деривація визначається нами як процес утворення нових однослівних одиниць номінації на основі фразеологізмів. Слова, які утворилися від ФО, іменуємо дефразеологічними дериватами (або їх відповідник - відфраземні утворення), напр.: ein dickes Fell haben "бути товстошкірим" > dickfellig "товстошкірий", die Dickfelligkeit "товстошкірість"; jmdm. den Kopf waschen "намилити голову, дати прочухана комусь" > die Kopfwдsche "прочухан".

Незважаючи на свою деструктивну спрямованість, дефразеологічна деривація зазвичай лише порушує структурну й семантичну цілісність та стабільність фразеологізму, але не зводить її нанівець. Факторами, що забезпечують життєздатність і самозбереження фразеологічного виразу, а також його активне вживання в мовленні, є достатній запас ідіоматизму, жива внутрішня форма та експресивність, висока номінативна й пізнавальна цінність (О. В. Жуков).

ДД належать до знаків третинної номінації (О. В. Кунін, І. Є. Половова). Семантика твірних ФО, які становлять фразеологічний фонд мови, уже опосередкована значенням наявних в її складі слів, що свідчить про те, що вони є вторинними номінаціями. З огляду на це, слова, утворені від таких фразеологізмів унаслідок дефразеологічної деривації, виступають одиницями третинної номінації. Остання виступає також, як і вторинна номінація, непрямою за своїм характером. Так, іменник das Naserьmpfen "незадоволена міна; зарозумілість, вередливість" і дієприкметник naserьmpfend "із незадоволеною міною" у своїй референції до дійсності передусім опосередковані ФО-прототипом die Nase rьmpfen ьber jmdn., etw. "скривити невдоволену міну", який у свою чергу осмислюється за посередництвом базового вільного словосполучення die Nase rьmpfen "кривитися (мімічна реакція обличчя, що виникає у невдоволеної людини)".

Лексичні одиниці, які слугують об'єктом дослідження, виникають у результаті дії як позамовних, так і внутрішньомовних чинників. До позамовних факторів впливу, що зумовлюють словотвірний процес на основі фразеологізмів, належать: практичні потреби мовців (Л. А. Булаховський, Л. І. Шевченко); пошуки нових засобів вираження (О. А. Стишов); мода на слова як вияв естетичних смаків певної доби (Г. Г. Почепцов); зміни в соціальній структурі суспільства (Б. О. Серебренніков); демократизація всіх галузей суспільного життя (В. К. Журавльов); пошуки психологічно коректних форм, а до внутрішньомовних - тенденція до вдосконалення комунікативної функції мови; тенденція до економії мовних засобів і зусиль мовців; тенденція до обмеження складності мовних одиниць (І. І. Глотова, Н. М. Єнчева, І. М. Полякова, М. Б. Ташликова); тенденція до надання переваги більш експресивним мовним одиницям; протиріччя між розчленованою структурою та цілісним змістом ФО; протиріччя між формою й семантикою фразеологізму; розширення синтаксичних, семантично-дистрибутивних, стилістичних функцій твірної одиниці тощо.

Провідним чинником появи слів-неологізмів, утворених на основі фразеологізмів, є бажання автора надати повідомленню найвищого ступеня стилістичної виразності. Похідні одиниці, що функціонують у мові, виступають головним засобом експресії тексту, здебільшого художнього, надають йому особливої колоритності, слугують для створення яскравих образів (О. А. Габінська, О. М. Єрмакова, М. Б. Ташликова).

Основу для дефразеологічної деривації створює співвіднесеність фразеологічного виразу і слова, їхня семантична й функціональна подібність, а також певна відмінність у парадигматиці й сполучуваності. ДД успадковують як ознаки своїх твірних одиниць, зокрема наявність конотативного аспекту значення, що включає експресивність, емоційність, оцінність; складнішу порівняно зі словом семантичну структуру, зумовлену особливістю внутрішньої форми ФО (В. Л. Архангельський, В. М. Мокієнко); так і деякі риси слова, що у фразеологізмі обмежені: широкі граматичні й лексико-граматичні властивості; безмежні парадигматичні зміни; вільну сполучуваність (В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк).

У мовознавстві відомо кілька класифікацій способів утворення слів від фразеологізмів (М. Ф. Алефіренко, В. М. Мокієнко, Р. М. Попов, І. І. Чернишова, М. М. Шанський). Хоча усі способи й мають різні назви, проте механізми процесів утворення однослівних одиниць номінації від фразеологізмів тотожні.

У німецькій мові розрізняємо п'ять способів, за якими відбувається утворення ДД: 1) лексико-фразеологічна конденсація, 2) лексико-морфологічний та 3) морфолого-синтаксичний спосіб (терміни М. Ф. Алефіренка), 4) контамінація, 5) абревіація.

Семантична структура відфраземних утворень кваліфікується в зіставленні значення твірних ФО й похідних лексем. У нашому дослідженні спираємося на класифікацію типів семантичної співвіднесеності вихідного фразеологізму й відфраземного утворення, запропоновану В. М. Пугач: 1) семантико-граматична адекватність ФО і ДД; 2) семантична інваріантність фразеологізму і ДД за їхньої граматичної розбіжності; 3) граматична тотожність ФО і ДД за їхньої семантичної відмінності; 4) семантико-граматичні розбіжності фразеологізму й ДД. Студіювання семантики твірних і похідних одиниць відбувається на основі опису системно усталеного значення, що експлікується словниковою дефініцією й контекстними вживаннями, у процесі аналізу яких ми порівнюємо сукупні дефініції ДД і його дериваційної бази.

2.3 Теоретичні засади дослідження дієслівних основ

У сучасній німецькій мові існує прадавній семантичний клас дієслів на позначення різних способів переміщення у просторі. У зазначений клас, представлений в нашій роботі дієсловами руху, включені дієслова односпрямованого і різноспрямованого, активного та пасивного руху. Ця своєрідна парність є характерною рисою відзначених дієслів. Дієслова різноспрямованого руху є похідними від односпрямованого, характеризуються більшою формальною складністю основ і меншою функціональною активністю.

Загальний підхід до дослідження словотвірного потенціалу твірних основ дієслів на позначення активного руху ґрунтується на взаємозв'язках і взаємозумовленості семантичних і структурних ознак як нерозривної єдності форми і змісту.

За основну одиницю словотвірного аналізу в нашій роботі ми приймаємо основу твірного слова, що визначається як твірна (мотивуюча) основа, від якої утворюються нові слова. Вона виступає обов'язковим конституентом словотвірної структури, її лексико - семантичним ядром у процесі творення похідних слів (Н.Г. Іщенко, В.Г. Костенко, І.М. Сологор).

З точки зору семантики основи дієслів з категоріальним значенням активного руху об'єднуються в один семантичний клас, який, у свою чергу, підрозділяється на ряд семантичних типів. Під семантичним типом твірних основ дієслів ми розуміємо основи, об'єднані в одну семантичну групу спільною для них семою, тобто семою активного руху.

Дієслівні основи з категоріальним значенням активного руху представлені семантичними типами, що позначають: напрямок руху з такими компонентами, як “кінцева точка руху” - kommen, “початкова точка руху” - fliehen, “вертикальний напрямок” - steigen, klettern, “горизонтальний напрямок” - gehen, kommen, “інтенсивна спрямованість руху” - sich drдngen, dringen; “рух, що супроводжується небезпекою переслідування”: fliehen, flьchten, спосіб руху, що відображує чисельність способів руху, які існують в об'єктивній дійсності: “рухатися за допомогою транспортного засобу” - fahren, reiten, “рухатися, не відриваючись від поверхні” - gleiten, kriechen, “рухатися, відриваючись від поверхні всім тілом” - springen, “пересуватися круговими рухами” - rollen, “рух у повітряному просторі за допомогою крил” fliegen, “рух у водному середовищі за допомогою рук і ніг та за допомогою плавників” - schwimmen, “рух, що супроводжується звуковим ефектом, як внаслідок процесу дихання, так і самого процесу ходіння” - keuchen, poltern, “хаотичний рух” - toben, stieben, “упорядкований рух” - schreiten, “інтенсивний рух” - sich drдngen, dringen, schlьpfen, “обмежений рух” - treten; швидкість руху з такими підгрупами як “швидкий рух” - eilen, rennen, schlьpfen, “повільний рух” - schleichen, sich ziehen; цільову зумовленість руху: “рухатися з метою відпочинку” - spazieren, schlendern, bummeln, “рухатися вільно з пізнавальною метою” - wandern.

Префіксальний спосіб є одним з продуктивних способів творення похідних основ з категоріальним значенням активного руху. До системи префіксальних словотворчих засобів цих похідних одиниць належать: префікси (be-, ent-, er-, ver-); напівпрефікси: частково десемантизовані (ab-, an-, auf-, aus-, ein-, entgegen-, entlang-, gegenьber-, los-, mit-, nach-, vor-, zu-); нестійкі, залежні від наголосу (durch-, hinter-, ьber-, um-, unter-). Одними із префіксальних словотворчих засобів є частотні компоненти, які за структурою є: простими (empor-, fort-, frei-, her-, hin-, weg-, weiter-, wieder-, zurьck-, zusammen-), складними (aneinander-, dahin-, vorьber-, vorwцrts-, wiederab-, zurecht-, zurьck-); за частиномовною належністю - складними прислівниками (auseinander-, daher-, zueinander-) та прикметниками (fehl-, fest-, irre-, rund-, schwarz-), що за семантикою співвідносяться з повнозначними словами. Однак у процесі вживання у структурі похідного слова вони десемантизуються, набуваючи серійного характеру. Усім зазначеним словотворчим засобам притаманна модифікаційна, рідше - мутаційна функції для передачі різноманітних відтінків лексичних і словотвірних значень похідних дієслів.

Дослідження дієслівних основ з категоріальним значенням активного руху та співвідносних з ними похідних основ здійснюється у синхронії шляхом поєднання словотвірного аналізу та синтезу. Словотвірному аналізу підлягають похідні слова з непохідною і похідною основами, утворені морфологічним способом. Завдяки словотвірному аналізу встановлюється твірна база, визначаються формальні та семантичні відношення твірної і похідної основ, словотвірні типи і словотвірні моделі слів. Словотвірний синтез розглядається як конструювання віддієслівних похідних за певними семантичними параметрами, за певними структурними схемами, які базуються на наявних у мові словотвірних ресурсах (І.Г. Милославський). У результаті словотвірного синтезу встановлюється словотвірний потенціал основ дієслів та співвідносних з ними за структурою та семантикою похідних основ, виявляються напрями реалізації їх словотворчих функцій. Словотвірний потенціал, відповідно, визначається як здатність основи слова бути твірною для породження нових семантично та структурно залежних від неї слів та зумовлюється частиномовним номінативним статусом слова, його семантичними особливостями й ступенями похідності. Ключовою системною ознакою словотвірного потенціалу є творення нових слів за словотвірними моделями, між якими і всередині яких існують певні відношення похідності. Основними складовими словотвірного потенціалу є словотвірна валентність та словотвірна активність твірних основ.

Словотвірну валентність ми трактуємо як умови або системні закономірності лексичного наповнення словотвірних моделей, закономірності поєднання мовних елементів у внутрішній синтагмі, тобто на рівні словотвірних конституентів похідного або складного слова (Н.Г. Іщенко, В.І. Каравашкін, М.Д. Степанова). На основі валентнісних характеристик твірних основ з категоріальним значенням активного руху в сучасній німецькій мові формуються моделі утворення їх похідних основ, здійснюється відбір таких словотворчих засобів, які не суперечать структурним, граматичним, семантичним і морфонологічним властивостям цих твірних основ. словотвір фразеологізм дієслівний

Словотвірний потенціал тісно пов'язаний з поняттям словотвірної активності твірних основ і афіксів. У нашому дослідженні словотвірна активність твірних основ знаходиться у прямій залежності від ступеню реалізації основою її словотвірних можливостей, що візуально закріплені й зареєстровані у словниках похідних слів.

2.4 Словотвірна валентність дієслівних основ

Словотвірна валентність є одним із визначальних чинників впливу на словотвірний потенціал основ дієслів з категоріальним значенням активного руху. Вона розглядається у двох аспектах: формально-морфологічному та семантичному.

Формально-морфологічна валентність трактується нами як здатність певних словотворчих формантів поєднуватися з твірними основами певної словотвірної структури одного й того ж лексико-граматичного класу, в нашому випадку класу дієслів. Дослідження формально-морфологічної валентності непохідних твірних основ дієслів з категоріальним значенням активного руху сприяло встановленню їхньої словотвірної активності щодо препозитивних словотворчих формантів. У процесі породження похідних основ дієслів з категоріальним значенням активного руху непохідні твірні основи виявляють: 1) низьку активність щодо дієслівних префіксів be-, er-, ent-, ver-, zer-, наприклад: gehen ^ be- + gehen (іти, ходити - обходити (що-небудь), ходити (де-небудь), springen ^ ent- + springen (стрибати - втікати (від кого-небудь, звідки-небудь); 2) низьку активність щодо нестійких напівпрефіксів durch-, hinter-, ьber-, unter-, um-, voll-, wider- (відокремлюваність і невідокремлюваність яких залежить від словесного наголосу у певному контексті), наприклад: rasen ^ `durch- + rasen (мчати - промчати, пролетіти), rasen ^ durch- + `rasen (мчати - промчати, пролетіти (по чому-небудь); 2) середню активність щодо частотних компонентів empor-, hinaus-, umher- та інших; 3) високу активність щодо завжди відокремлюваних ab-, ein-, nach- тощо, наприклад: kommen ^ an- + kommen (приходити - прибувати, приходити, приїжджати).

Особливості словотвірної структури знаходять своє відображення у словотвірних префіксальних моделях: у малопродуктивній - Prдf + LV⁰ ^ LV^praf (префікс + твірна основа кореневого дієслова); у середньопродуктивній -- KhFR + LV0 ^ LV^KhF (частотний компонент + твірна основа кореневого дієслова); у високопродуктивній -- HHprдf + LV0 LV^praf (напівпрефікс + твірна основа кореневого дієслова). Непохідні основи дієслів з категоріальним значенням активного руху реалізують свої словотвірні потенції у поодиноких віддієслівних іменниках на позначення опредметненої дії, утворених внаслідок конверсії: gehen - m Gang (ходити - ходьба), laufen - m Lauf (бігати - біг), а також з суфіксом -erei зі словотвірним значенням безперервної, тривалої або повторюваної дії: laufen ^ f Lauferei (бігати - біганина). Не виявляють значної активності непохідні основи дієслів і у породженні похідних основ іменників на позначення особи (діяча) з суфіксом -er зі словотвірним значенням виконавця руху: gehen ^ m Geher (іти, ходити - ходок). Непохідні основи дієслів з категоріальним значенням активного руху характеризуються пасивністю в утворенні похідних основ віддієслівних прикметників. Поодинокими є утворення з суфіксами -ig, -bar, які не відзначаються активністю у подальшому словотворенні. Похідні основи дієслів, що співвідносяться за структурою і семантикою з твірними основами префіксальних дієслів кореневої структури з категоріальним значенням активного руху реалізують свої словотвірні потенції у конверсивних моделях зі словотвірним значенням процесу руху: abfliegen ^ m Abflug (відлітати, вилітати - відліт (птахів); виліт, відправлення (літака); місця дії (рідко): durchgehen ^ m Durchgang (проходити (через що-небудь) - прохід, проліт (місце); коридор (вагону).

Вибірковість конституентів у моделі не вичерпується формальними і генетичними особливостями основ. Питання утворення віддієслівних похідних з категоріальним значенням активного руху тісно пов'язане з питанням семантичної валентності. Під семантичною валентністю основ ми розуміємо семантичні закономірності комбінаторики твірної основи класу дієслів зі словотворчими формантами, що визначаються семантичним узгодженням смислових структур твірної основи з афіксом. Утворення від основ дієслів за допомогою префіксальних словотворчих формантів відзначається відносною самостійністю їх семантики, оскільки семантика похідних складається із семантики твірних основ, семантики префіксів і додаткових смислових відтінків, що виникають у процесі комбінаторики.

Словотвірна валентність основи слова як потенція і як реалізація закріплюється у “готових” лексичних одиницях, що дозволяє виокремити семантичні моделі віддієслівних похідних з категоріальним значенням активного руху в сучасній німецькій мові. Семантичну модель ми трактуємо як схему, яка відповідає структурно-семантичній моделі та реалізує семантику складових конституентів словотвірної структури - семантику твірного слова і семантику словотворчого форманта для визначення семантики похідного слова. У сфері префіксальних дієслів з категоріальним значенням активного руху було виокремлено 15 семантичних моделей з просторовим значенням, що маркуються власним, характерним для них набором словотворчих афіксів й диференціюються стосовно один одного своєю індивідуальною семантикою: 1) віддалення від початкової точки руху (abfliegen, entgleiten);

2) наближення до кінцевої точки руху (ankriechen, beikommen, zuspringen); 3) рух з одного місця на інше (ьberfliegen, ьberklettern); 4) рух навпроти/ назустріч (entgegeneilen, entgegenlaufen, gegenьbertreten); 5) рух уздовж (entlangschwimmen, entlanggehen, entlangkriechen) ; 6) слідування за ким-небудь/чим-небудь (nachfolgen, nacheilen) ; 7) рух вперед (vorrennen, vorangehen, voranschreiten) ; 8) рух униз (abspringen, abtreten); 9) рух угору (aufklettern, aufspringen, aufschwimmen); 10) рух всередину (einfahren in..., einfliegen, eintreten); 11) рух назовні (auslaufen, ausgehen, ausspringen); 12) рух крізь об'єкт (durchkriechen); 13) рух навколо об'єкта (umschwimmen, umfliegen, umtreten); 14) рух під об'єкт (unterziehen, unterfliegen, unterkriechen); 15) охоплення дією певної поверхні (befliegen, begehen ).

3. Словотвір дієслова

Дієслово (das Verb) -- це повнозначна, змінна частина мови, що означає дію як процес, виражає її в категоріях особи, способу і виступає в реченні переважно в ролі присудка. У німецькій мові дієслово -- найважливіша частина мови. За функцією в реченні дієслова поділяються на повнозначні (Vollverben), модальні (Modalverben), допоміжні (Hilfsverben). Повнозначні дієслова мають повне і конкретне значення. У реченні виступають переважно в ролі присудка:

arbeiten,

laufen,

verstehen,

leben,

blitzen.

Модальні дієслова показують ставлення особи, яка виконує дію, до самої дії, вираженої повнозначним дієсловом, або ставлення особи, яка говорить, до змісту сказаного. Разом з повнозначними дієсловами вони утворюють складний дієслівний присудок.

Є шість модальних дієслів:

wollen,

sollen,

mьssen,

kцnnen,

dьrfen,

mцgen.

Деякі повнозначні дієслова можуть мати модальне значення:

brauchen,

glauben,

lassen,

scheinen,

vermцgen,

verstehen,

wissen.

Допоміжні дієслова повністю втрачають своє лексичне значення і виконують лише граматичну функцію. Вони вживаються для утворення аналітичних форм дієслова.

Є три допоміжні дієслова:

haben,

sein,

werden.

Допоміжні дієслова можуть уживатися самостійно, якщо вони зберігають своє первинне лексичне значення. Тоді вони виконують роль присудка. Усі дієслова поділяються на перехідні (transitive Verben) і неперехідні (intransitive Verben). Перехідні дієслова означають дію, що безпосередньо спрямована на підмет і зосереджена на ньому: (eine Brьcke) bauen, (ein Lehrbuch) verfassen, (ein Lied) singen. Неперехідні дієслова потребують після себе додатка у давальному або родовому відмінку без прийменника і в давальному або знахідному відмінку з прийменником. Зворотні дієслова виражають дію, спрямовану на підмет, який є одночасно об'єктом дії. Уживаються зі зворотним займенником sich: sich waschen, sich freuen, sich schдmen, sich erholen. Дієслово в німецькій мові відмінюється, тобто змінюється за особами, числами, часом. У німецькій мові існує: 1) шість часових форм: презенс, імперфект, перфект, плюс- квамперфект, футур І і футур ІІ;

2) три форми способу: дійсний, умовний і наказовий; 3) три форми стану: активний, пасивний і статив.

Усі ці граматичні форми утворюються від трьох основ дієслова, які називаються основними формами дієслова:

перша основна форма -- інфінітив (der Infinitiv),

друга основна форма -- імперфект (das Imperfekt),

...