Жанрові особливості українського перекладу німецьких фармацевтичних текстів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

УДК 811.112.2'25'42:615

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Жанрові особливості українського перекладу німецьких фармацевтичних текстів

Спеціальність 10.02.16 - Перекладознавство

Макеєв Костянтин Сергійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії та практики перекладу з німецької мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Кияк Тарас Романович,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу з німецької мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Чередниченко Олександр Іванович,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу з романських мов ім. М. Зерова Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Кандидат філологічних наук, доцент

Дорофеєва Маргарита Сергіївна,

доцент кафедри німецької мови і перекладу Київського національного лінгвістичного університету

Захист відбудеться 27.05. 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 26.04. 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к.філол.н. Клименко Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

переклад німецькомовний фармацевтичний дискурс

Актуальність теми дослідження зумовлено потребою у розробці підходів, методів перекладу фахових текстів, який став невід'ємною складовою професійної комунікації, джерелом науково-технічної інформації, основою стандартизації термінологічних одиниць та формування терміносистем, у тому числі українських. Виникає гостра потреба в якісних перекладах фахових текстів задля забезпечення не лише комунікації між фахівцями фармацевтичної галузі, тобто горизонтального трансферу знань, а й комунікації між професіоналами і непрофесіоналами, тобто вертикального трансферу знань. Сучасне перекладознавство стає дедалі прагматичнішим, намагаючись відповідати запитам суспільства, політичним реаліям, які деталізуються, ускладнюються, доповнюються, уточнюються, корелюючи з новітніми інформаційними глобальними процесами. Останні вимагають чіткої та однозначної вербальної презентації з метою досконалішої комунікації.

У рамках дослідження запропоновано комплексний підхід до процесу перекладу, який залучає такі неоднозначні і почасти суперечливі терміни, як «фахова мова», «фаховий текст», «текст», «дискурс», «інституційна комунікація», та їхній взаємозв'язок при виконанні перекладів, а також вплетіння їх у переклад фахових текстів фармацевтики. В Україні відчувається брак наукового з'ясування того, чим є фахові мови, якими є їхні особливості. Тим часом у Німеччині дослідження фахових мов розпочалися в 70-х роках минулого століття. Піонерами в цій галузі став Л. Гоффманн, оскільки його дефініція терміна «фахова мова» і досі вважається у Німеччині загальновизнаною. Серед інших дослідників варто перш за все назвати К.-Д. Бауманна, С. Ґопферіх, З. Квама, Д. Мьон, Е. Оксаара, Р. Пелька, Г.-Р. Флука. З фаховими мовами тісно поєднана і термінологія, яку ґрунтовно дослідили українські вчені Карабан В. І., Кияк Т. Р., Чередниченко О. І.

Однак поза увагою досі залишаються жанрові особливості перекладу фармацевтичних текстів, коли власне терміни «жанр», «жанрові особливості» відбивають лише одну із складових процесу перекладу. Доцільно розуміти жанр як конвенціалізовану форму тексту, що має специфічну функцію у культурі, та відбиває мету, яку має відправник і може передбачити реципієнт. Тоді у фокусі дослідження опиняється комплекс взаємопов'язаних явищ, які дають змогу вести мову про цілісність аналізу тексту і комунікативної ситуації до початку процесу перекладання, під час нього та після завершення роботи.

При цьому важливо з'ясувати місце і роль дискурсу у перекладацькій діяльності. Термін «дискурс» з'явився наприкінці 60-х років і запровадження його пов'язують насамперед із французькими структуралістами, передусім з М. Фуко. З часом цей термін увійшов у лінгвістику тексту, а згодом поширився і серед решти соціальних наук - політології, соціології, історії. Головними джерелами, які стали класикою, є праці філософа Ю. Габермаса, мовознавця Т. ван Дейка, літературознавця У. Еко, роботи української школи дослідників дискурсу (Бєлова А. Д., Приходько А. Д., Сахарчук Л. І., Шевченко І. С.). Вкрай важливим видається завдання порівняти погляди англійської та німецької шкіл перекладознавства (наприклад, Ґ. Вотьяк, Б. Гатім, А. Кліффорд, В. Коллер, Ґ. Йєґер, А. Нойберт, П. Ньюмарк, Дж. Хаус). Говорячи про перекладність дискурсу, потрібно мати на меті розробку універсальної перекладацької концепції, яка б враховувала всі модуси комунікації, а отже, її можна було використовувати в теорії і практиці перекладу. При цьому ця концепція з однакової користю має використовуватися як для перекладу художнього, так і для перекладу фахових текстів, що наближає нас до доповнення загальної теорії перекладу. В роботі було запропоновано теоретичний підхід, який дозволяє вести мову про перекладність дискурсу.

Іншим терміном, який часто супроводжує вживання терміна «дискурс», є «текст». Численність поглядів на ці два феномени у лінгвістиці змушує шукати способи поєднання розбіжних та схожих тлумачень, які б відповідали потребам перекладознавства. Відправними й спрямовуючими пунктами слугують у дисертаційному дослідженні концепції німецьких перекладознавців (зокрема, Е. Ґюліх, В. Віллс, М.-С. Горнбі, В. Коллер, К. Норд, Ф. Пепке, К. Райс, С. Шмідт, П. Шмітт). Здобутки англійської школи, а також теорії окремих європейських перекладознавців (приміром, Р. де Богранд, Г. Вермеєр, Ю. Гольц-Манттері, П. Ньюмарк, Х. Сантойо) розширюють перспективу розгляду проблематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 06 БФ 044-01 «Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації», затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Мета і завдання дослідження: виконати комплексний аналіз особливостей фармацевтичних текстів та фахової фармацевтичної комунікації у перспективі перекладу, дослідити прагматичні, лексичні, семантичні та жанрові аспекти перекладу таких текстів.

Для досягнення поставленої мети визначено такі дослідницькі завдання:

1. Встановити жанрові особливості перекладу німецькомовних фармацевтичних текстів з урахуванням специфіки таких текстів та фахової комунікації.

2. Запропонувати комплексну стратегію перекладу фахових текстів на засадах перекладацького аналізу таких феноменів, як дискурс та фахова мова.

3. Виявити основні складові компетенції перекладача як визначального фактора релевантного перекладу фармацевтичних текстів.

4. Проаналізувати явище «дискурсу» в сучасному перекладознавстві та можливість і доцільність застосування цього терміна у сучасному перекладознавстві в контексті тріади «текст - дискурс - комунікація» та вказати на можливості поєднання теоретичних напрацювань у цій галузі задля успішного і правильного перекладу фахових текстів загалом та фармацевтичних зокрема.

5. Розглянути проблематику інтертекстуальної, інтратекстуальної та власне перекладацької термінологічної негомогенності при перекладі фармацевтичних текстів.

Об'єкт дослідження - переклад німецькомовних фармацевтичних фахових текстів.

Предмет дослідження - жанрові, прагматичні, лексичні, термінологічні аспекти перекладу німецькомовних фармацевтичних текстів.

Методи дослідження. У здійсненні дисертаційного дослідження засадничим методом був перекладознавчий аналіз, а також логічні та лінгвістичні методи: індуктивний і дедуктивний методи, метод аналізу та синтезу, описовий, зіставний метод та метод семантичного і смислового аналізу тощо.

Матеріал дослідження становлять німецькомовні фармацевтичні тексти, що наразі присутні на ринку перекладацьких послуг, та їхні українські переклади. Обсяг матеріалу дослідження становить 86 сторінок.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дослідженні вперше всебічно розглянуто особливості перекладу українською німецькомовних фармацевтичних текстів як комплексного явища; сформульовано підходи до розгляду та опису такого перекладу, в основі якого лежить врахування комунікативної ситуації та прагматичної спрямованості тексту в мові перекладу; адаптовано до потреб перекладознавства такі поняття, як «дискурс», «текст», «жанр», «фахова мова», «інституційна комунікація»; визначено критерії оцінювання якості виконаних перекладів, сформульовано методичні засади підготовки перекладачів.

Практичне значення отриманих результатів. Зроблені пошукувачем констатації та встановлені закономірності допоможуть підвищити професійність виконуваних перекладів, даючи перекладачеві інструментарій, яким він може послуговуватися у своїй професійній діяльності. Крім того, висвітлення й витлумачення найбільш вживаних термінів у цій галузі мають суттєве значення для адекватного перекладу текстів, які стосуються охорони здоров'я громадян. Оптимальна процедура здійснення перекладу конкретних текстів, обґрунтована послідовність дій перекладача під час роботи з ними можуть бути використані під час підготовки й навчання перекладачів, у відповідних спеціальних курсах, що їх читають у вищих навчальних закладах, насамперед у курсах науково-практичного перекладу, який нині складає понад 80% всього перекладацького корпусу. Отримані дані будуть сприяти також формуванню віпдовідної україномовної терміносистеми фармацевтики, яка відповідала б рівневі адекватних терміносистем передових країн.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в уточненні в перекладознавстві таких понять, як комунікація, фахова мова, дискурс; здійснені типологізації перекладацьких помилок, визначені теоретичні засади роботи перекладача з фаховими текстами.

На захист винесено такі положення:

1. Переклад фахових текстів - комплексне явище, яке передбачає не лише роботу з текстом оригіналу, а й вимагає залучення додаткових аспектів, серед яких чільне місце посідають фахова мова, дискурс, інституційна комунікація, оскільки фаховим текстам дедалі більшою мірою властива деперсоніфікація автора - організації та інституції створюють здебільшого тексти згідно з певними вимогами, які неоднакові в різних країнах. Прагматична спрямованість текстів і коло адресатів тексту перекладу вирішальним чином впливають на оформлення лексичного, граматичного, семантичних рівнів тексту перекладу.

2. При роботі з фаховими текстами перекладач має справу з термінами, що вплетені у комунікативну ситуацію і адекватний та еквівалентний переклад яких суттєво впливає на правильність перекладу тексту загалом, але терміни підпорядковуються прагматичним відношенням, які в тексті оригіналу і тексті перекладу можуть бути різними. Тексти містять відсилання за їхні межі - до різних видів знань, до дискурсу, який, залежно від фаховості, результує образністю, що є виразно притаманна фаховим текстам.

3. Про вплив дискурсу на переклад можна і потрібно вести мову незалежно від того, здійснюється переклад художній чи науково-технічний. Дискурс в цьому відношенні слід розглядати як фактор перекладу, який не лише стоїть вище за «текст», а й є обов'язково ширшим за нього. Дискурс знаходить своє відображення у двох проявах - дискурс загальний і дискурс персоніфікований - як стосовно мови оригіналу, так і стосовно мови перекладу. В процесі перекладу формується перекладацький дискурс, який містить елементи дискурсу мови оригіналу і мови перекладу. Залежно від спрямованості тексту, тобто від прагматичних відносин, фаховий текст як продукт перекладу може мати два виміри, залежно від орієнтації на кінцевого реципієнта: вузькопрофесійний і загальновживаний.

4. Комп'ютерні системи пам'яті перекладів дають змогу письмовому перекладачеві створювати гіпертексти, мати доступ не лише до окремих текстів, а й термінів, що підвищує якість виконаних перекладів, скорочує тривалість їхнього виконання. Такі системи сприяють адекватному й послідовному переданню термінів мовою перекладу, завдяки цьому унеможливлюється термінологічна негомогенність.

5. У разі відтворення термінології фармацевтичних текстів при перекладі необхідно враховувати інтратекстуальний, інтертекстуальний та власне перекладацький виміри термінологічної гомогенності задля передавання тексту мовою перекладу відповідно до комунікативної мети тексту в цільовій культурі.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки дисертаційного дослідження були доповідані на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях: на VI Міжнародній конференції «Переклад: мова і культура», проведеній 30-31 січня 2006 року на базі факультету романо-германської філології Воронезького державного університету, Росія; доповідь на Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора Івана Васильовича Шаровольського (3 жовтня 2006 року, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка); участь у ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному ВНЗ» (08-09 листопада 2007 року в Київському національному лінгвістичному університеті), на Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (9 квітня 2008 року, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка); у щомісячних науково-практичних семінарах, які проводилися на базі кафедри ТПП з німецької мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2006-2008 рр.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок, з них 212 сторінок - основний текст. Список використаних джерел налічує 268 позицій, з них 251 - науково-критичні праці, 14 - довідкова література. У додатках наведено матеріал дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються вибір теми, актуальність її, формулюються мета і завдання дисертації, розкриваються об'єкт, предмет та методи дослідження, визначається наукова новизна, зазначається матеріал дослідження, висвітлюється теоретичне значення та практична цінність роботи, наводяться положення, винесені на захист, інформація стосовно апробації та публікації результатів дослідження, а також структури роботи.

Розділ І «Фахові мови як об'єкт перекладознавчих і лінгвістичних досліджень» присвячений дослідженню загальних і перекладознавчих особливостей фахових мов загалом і фармацевтики зокрема. Тут зроблено наголос на прагматичних особливостях, які, зрештою, впливають на оформлення текстів фахової мови. Тому визначення прагматичних відношень тексту стає першорядним завданням для перекладача. Cаме прагматика тексту перекладу диктує необхідні синтаксичні та семантичні зміни у тексті перекладу. Прагматика, або спрямованість текстів, виступає в чотирьох проявах: по-перше, текст оригіналу і текст перекладу мають однакову спрямованість, тобто реципієнти цих текстів говорять різними мовами; по-друге, оригінал може бути спрямований виключно на спільноту мови оригіналу; по-третє, оригінал і переклад попри певні розбіжності мають спільні, універсальні ознаки; по-четверте, текст оригіналу вже призначений для реципієнтів мови перекладу. Однак навіть тексти з однаковою спрямованістю, скажімо інструкції для застосування лікарських засобів, які принципово призначені для одного і того самого кола реципієнтів - для пацієнтів, матимуть різне семантичне і синтаксичне оформлення, що, своєю чергою, слід враховувати при виконанні перекладу. Крім того, зустрічаються тексти із змішаною спрямованістю або тексти оригіналу, в яких спрямованість не відповідає спрямованості тексту перекладу. В Україні під інструкцією для вживання лікарського препарату підписується академік, який нібито підтверджує якість його, в той час як у Німеччині в інструкції - жодного прізвища. Інструкції в Німеччині враховують перш за все потреби пацієнта, рівень його фахової підготовки; саме тому пацієнт відчуває турботу про себе ще до початку прийому ліків і без підпису академіка. В Україні подекуди досі вдаються до конотативно забарвленого терміна «хворий» замість нейтрального терміна «пацієнт».

Продовжуючи розгляд найважливіших елементів в діяльності перекладача фахових текстів, варто звернутися до фахових мов, дослідження яких розпочалися на початку 70-х років минулого століття. Найбільш відоме визначення фахової мови пропонує Л. Гоффманн: «сукупність усіх мовних засобів, які застосовуються у фахово обмеженій сфері комунікації, аби забезпечити розуміння між людьми, які працюють у цій сфері». Перш за все хотілося б звернути увагу на кінцівку цього визначення - вона передбачає, що комунікація має місце виключно серед експертів якоїсь сфери, які поділяють спільний фонд знань, а отже, і терміносистему, якою цей фонд знань послуговується. Проте досить часто на практиці відбувається також комунікація між представниками різних, почасти несуміжних сфер знань. Тут доцільно вести мову про певну «відкритість» фахової мови, яку забезпечує розроблена терміносистема, що відповідає можливим модусам комунікації стосовно цієї сфери знань, і яка дає доступ непрофесіоналам до участі у фаховій комунікації. Як приклад можна навести фахову мову медицини, де такими зацікавленими особами інколи виступають пацієнти, які досить часто не володіють фаховою лексикою, а отже, і відповідним фондом знань. Крім того, така відкритість допускає збагачення мови лексичним фондом інших суміжних фахових мов.

Було зазначено, що у фахових текстах фігура автора відходить на другий план, що дає змогу вести мову про деперсоніфікацію автора, в той час як на першому з'являються чітко визначені правила і принципи, якими керуються при укладанні текстів. Правила і принципи здебільшого встановлюють певні інституції, на які покладений обов'язок контролювати підвідомчу їм сферу. Особливістю інституційної комунікації є те, що, на відміну від необхідності передавання авторського стилю тексту оригіналу в тексті перекладу, при перекладі такого виду комунікації необхідно зважати на характерні ознаки такої комунікації в мові перекладу, оскільки інституціональні тексти зазвичай характеризуються певними правилами створення й оформлення. Ці правила в рамках дисертаційного дослідження називатимемо «загальним дискурсом».

З урахуванням сказаного варто говорити і про компетенцію перекладача. О.Чередниченко у своїх працях згадував кілька видів компетенції перекладача. До наведених ним видів компетенції варто додати ще одну - а саме фахову компетенцію, під якою я розумію знання не стільки про оточуючий світ, скільки про ту фахову галузь, в якій працює перекладач.

У технічному перекладі текст майже ніколи не обмежується власне собою, майже ніколи не можна розшифрувати, що значить те чи те слово, відштовхуючись тільки від слів та речень. Особливу вагу має третя вершина відомого семантичного трикутника - значення, яке лише подекуди може залежати від кон- чи котексту. В німецькій фаховій літературі усталилося вживання таких термінів, як «знання про світ» (Weltwissen), «знання про предмет» (Sachwissen) та «фахові знання» (Fachwissen). Таке розмежування дає змогу ставити більш конкретні вимоги до перекладача та його кваліфікації.

Для перекладу фахових текстів, а також текстів із схожою структурою та подібним лексичним шаром останнім часом почали послуговуватися так званими програмами пам'яті перекладів (англ. Translation Memory, нім. Ьbersetzungsspeicher), які широко використовують на Заході і поступово починають запроваджувати в Україні. За допомогою програми можна створити базу паралельних текстів. Накопичення перекладів, які зберігаються у пам'яті перекладів, створює феномен перекладацької гіпертекстуальності. В інформатиці він позначає таке подання тексту, коли зміст його розкривається не лише після прочитання від початку до кінця (так звана лінеарність тексту), а завдяки можливості переходу з одного місця у тексті до іншого через так звані посилання, які відсилають до певних місць як у межах тексту чи документа, так і до іншого документа. Відтак, здійснюючи пошук того чи того терміна або уривка тексту, перекладач водночас здійснює пошук за всіма підключеними термінологічними базами та базами паралельних текстів.

Фахові тексти характеризуються, зокрема, образністю, яку визначає відповідний вид фахових знань. Образність фахових текстів - передумова здійснення персоніфікованого дискурсу. Фактично це означає, що якщо записати усну комунікацію між лікарем, пацієнтом і перекладачем, то результатом стане текст. Водночас у процесі реалізації усний текст викликав персоніфіковані дискурси, які за своїм обсягом були різні у цих трьох учасників комунікації. Прикладом може слугувати вітамінний препарат серії «Доппельгерц» під назвою від «Від А до Цинку» (нім. «Von A bis Zink»). В українському написові літера «А» та термін «цинк» виділені графічно - червоним кольором. У німецькій мові також, і це має на меті зробити семантику виразу прозорішою. Як спеціаліст, так і неспеціаліст розуміють, що під літерою «А» мають на увазі «вітамін А». Однак у німецькій мові йде алюзія на фразеологізм «von A bis Z», який українською слід перекладати «від А до Я». Завдяки тому, що в цій фразі відбулося накладання двох дискурсів - побутового (як результат вживання фразеологізму) та фахового (завдяки вживанню терміна), перекладач має намагатися відтворити цю особливість. Відносно фаховості: спеціаліст знає, що цинк сприяє тонусу серцевого м'яза, а пацієнт про це дізнається лишень після прочитання інструкції, і тоді ці фахові знання можуть бути інтегровані у його повсякденні знання, хоча обсяг їх буде набагато менший за той, яким володіє спеціаліст. Однак ані серед діючих, ані серед допоміжних речовин цього лікарського засобу не було принаймні однієї, яка б починалася в українській мові з літери «я», відтак прагматику тексту оригіналу, тобто речення оригіналу, яке є основним посланням, що його транслює виробник, - послання про комплексність та широкий захист, що його пропонує цей вітамінний препарат, - неможливо відтворити українською.

Розділ ІІ «Місце і роль дискурсу й комунікації в перекладі фахових текстів» розглядає дискурс в аспекті перекладознавства, оскільки саме дискурс визначає особливості оформлення, створення, сприйняття та поширення текстів - причому в кожній культурі по-своєму. Більше того, переважна більшість текстів є продуктом системи, оскільки вона задає основні ознаки тексту, а автор відповідає за другорядні. У певних «нормованих» текстах вплив системи колись визначив їхню форму, яка не змінюється впродовж тривалого часу, чекаючи на наступну пертурбацію. Якщо зміна форми має місце, то це відбувається не через якісь вищі сили системи, а завдяки доробкам людей, які працюють у цій галузі. До них належать і перекладачі. Створюючи через свої переклади корпус текстів однієї тематики, який набуває загальнонаціонального поширення, перекладачі сприяють тому, що, як наслідок, змінюється взаємозв'язок не лише між сегмент текст, а й система сегмент автор та, в більш широкому масштабі, сегмент суспільство, що має набагато серйозніші наслідки для системи, приміром для сусідніх сегментів створення текстів та перекладу їх. При цьому стає значущою регулятивна роль держави, яка сприяє уникненню згаданої розпорошеності.

Проаналізувавши погляди перекладознавців на проблематику визначення «дискурс», виокремлюємо такі 4 розуміння цього терміна: комунікативна діяльність людей з урахуванням прагматичних аспектів (передусім усна комунікація); усна і письмова комунікація; дискурс письмових текстів; сукупність текстів, звичаїв, правил, норм певної мови і культури.

У німецькій традиції дискурс розглядають як комунікацію, притому комунікацію ідеальну за Ю. Габермасом, а зважаючи на одне з визначень перекладу: «переклад - це двомовно реалізована комунікація», то можна зробити висновок, що дискурс виступає як один з важливих, хоча і імпліцитних факторів перекладу. Проте завдяки перекладу стає відомим у цільовій культурі не лише текст оригіналу, стають доступнішими знання стосовно устрою культури, правил і норм функціонування як самої культури, так і текстів її.

Було запропоновано таку схему семантичних категорій мови і мовлення в перекладознавчому аспекті:

Ліва частина трикутника репрезентує семіотичний рівень, а права - функціональний рівень. Відповідно до нашої концепції, поняття дискурсу біполярне: з одного боку, існує загальний дискурс, тобто континуум текстів, правил їхнього створення, вживання і сприймання реципієнтами (текст у лівій частині трикутника - один з результатів дискурсу в цьому розумінні), а з іншого - персоніфікований дискурс (текст у мовленні - у правій частині трикутника), який стосується власне сприйняття тексту реципієнтом незалежно від того, чи є останній активним або пасивним учасником комунікації, знайомиться вперше з текстом або вкотре перечитує - цей персоніфікований дискурс щоразу може бути або відмінний, або повністю інший. Якщо текст оригіналу допускає різне прочитання або різні можливості тлумачення, тоді і перекладач повинен відкрити для реципієнта такі можливості. В будь-якому разі текст оригіналу передбачає такі можливості, але це стосується радше тексту художнього, а не фахового, який має щонайточніше відобразити той об'єкт реальності, з яким стикаються читачі. Таке відображення відбувається на рівні семантики, лексики, граматики і стилю, тому під час перекладу важливо спочатку зрозуміти прагматичні відносини, а вже тоді переходити до мовного рівня.

Розділ ІІІ «Жанрові та перекладознавчі особливості німецьких фармацевтичних текстів» розглядає власне особливості перекладу фармацевтичних текстів з точки зору теорії та практики в перекладознавстві.

Власне коли говорять про жанрові особливості в перекладознавстві, то передусім апелюють до літературних жанрів - тобто до специфічних видів/типів текстів, що з ними працює перекладач, причому головним чином саме до текстів художніх. Однак типологія текстів властива також і фаховим текстам, які мають як спільні, так і відмінні риси, причому однакові типи текстів в мові оригіналу і мові перекладу можуть мати різні прагматичні, лексичні, граматичні, графічні тощо аспекти.

Вживання цього терміна в перекладознавстві достатньо суперечливе. Приміром, в німецькій перекладознавчі традиції термін «жанр» не вживають, замінюючи його термінами «вид тексту» (Textsorte) та «тип тексту» (Texttyp). Поза увагою досі залишаються жанрові особливості перекладу фармацевтичних текстів, коли власне терміни «жанр», «жанрові особливості» відбивають лише одну із складових процесу перекладу.

Вважаємо за доцільне розуміти жанр як конвенціалізовану форму тексту, що має специфічну функцію у культурі, та відбиває мету, що її має відправник і може передбачити реципієнт. Тоді у фокусі дослідження опиняється комплекс взаємопов'язаних явищ, які дають змогу вести мову про цілісність аналізу тексту і комунікативної ситуації до початку процесу перекладання, під час нього та після завершення роботи, а також про обґрунтоване оцінювання виконаних перекладів.

На основі проаналізованого було виокремлено такі жанри фармацевтичних текстів, які наразі найбільше перекладають в Україні: інструкція для застосування лікарських засобів; нормативний документ; сертифікат для експортних цілей; заява про відповідність; сертифікат про підтвердження.

На будь-якому етапі опрацювання тексту оригіналу і тексту перекладу перекладач може припуститися помилок, однак здебільшого перекладача звинувачують у помилках мовних. Та часто ці помилки стають не наслідком недостатньої мовної підготовки перекладача, а недостатньої перекладацької підготовки, оскільки перекладач - це не лише знавець мови, а й експерт з комунікації. Відтак варто вести мову про власне перекладацькі помилки. Слід виокремлювати три типи помилок: прагматичні помилки, які випливають з недостатнього врахування прагматики мови перекладу; культурні помилки, що є наслідком неправильної адаптації тексту до норм і усталених правил, та формальні помилки як результат недостатнього дотримання формальних вимог.

Стосовно перекладу фармацевтичних текстів і фахових текстів загалом перш за все необхідно визначити:

1. Яку функцію виконуватиме перекладений текст? Безумовно, чисті типи текстів трапляються не так вже й часто, приміром, інформативні можуть мати апелятивні чи експресивні моменти, однак завжди в наявності буде одна домінанта.

2. Вже з огляду на функцію тексту можна зрозуміти також потенційне коло адресатів, до яких цей текст звертатиметься, - науковці, співробітники медичних закладів тощо.

3. Функція тексту та коло адресатів (тобто, по суті, прагматика) визначають відповідним чином структуру, семантику, лексику, граматику, стиль тексту перекладу, а також відповідні перекладацькі стратегії.

Саме такий комплексний підхід дає змогу позбутися недоліків перекладознавчих досліджень, які оперують статистичними даними. Наприклад, термін «Medizinprodukte» може бути перекладений як «медичні вироби», «медичні продукти», зрештою, «вироби медичного призначення». Лише останній термін є адекватним перекладом, якщо йдеться про нормативні тексти. Це ж стосується і терміна «Zahnartz» - «зубний лікар», «стоматолог», «лікар-стоматолог», «одонтолог», «дантист». Кожен з цих термінів може вживатися, але все залежатиме від жанру: якщо перший варіант зустрічається у розмовній мові, то фаховим виразом є саме другий - у фахових текстах вживання терміна «зубний лікар» вказуватиме на непрофесійність перекладу. Більш того, у фаховому середовищі його не вживають зовсім, оскільки такої професії, як «зубний лікар», не існує взагалі. Статистичні дані, скільки разів і якою саме конструкцією було перекладено той чи той термін, не будуть достовірними, якщо не зазначити текстовий жанр і комунікативну ситуацію, коли термін було вжито. Аналогічна ситуація і з термінами, які не належать до мови фармацевтики. Так, «Richtlinie des Rates vom 14.06.1993 93/42/EWG» має один відповідник «Директива Ради ЄС від 14 червня 1993 року 93/42/ЄЕС», коли робиться уточнення, про яку саме раду йдеться, і коли перекладу зазнає абревіатура.

Іншим прикладом, на цей раз вже збігу функції і кола адресатів, слугує рекламно-інформативний опис лікарського засобу (в додатках наведено опис лікарського засобу «Бетаферон»). І в Німеччині, і в Україні цей текст призначений для лікарів, мета його, по-перше, - поінформувати лікарів стосовно хвороби «розсіяний склероз», а, по-друге, - зрекламувати лікарський засіб, спрямований на боротьбу з нею. Ми тут маємо справу з передусім з апелятивним текстом, хоча кількісно і якісно він є текстом інформативним.

Ще одним прикладом, коли збігаються і функція тексту, і коло адресатів, є нормативні тексти. Прикладом може слугувати наведена у додатках постанова щодо виписування лікарських засобів. Подальшим прикладом слугують сертифікати - їхня функція також полягає в інформуванні, однак коло майбутніх поінформованих досить широке - від спеціалістів з конкретної галузі, суміжних галузей до неспеціалістів. Така широка спрямованість диктує певний набір правил не лише укладання подібних текстів, а й добору лексичних одиниць. Однак, як вже зазначалося, часто у свідомості читача тексту перекладу не виникає впливу репрезентамена через відсутність певного об'єкта - наслідком може бути не лише нерозуміння того чи того терміна, а й невідповідне сприйняття тексту загалом чи його частини.

Що ж стосується інструкцій для медичного застосування лікарських засобів, то функція їх інформативна, приховано експресивна (інструкція має заспокоювати пацієнта, давати йому відчуття комфорту і впевненості). Коло адресатів - пацієнти (для Німеччини), лікарі і пацієнти (для України). Вигляд інструкцій - уніфікований, а черговість окремих пунктів виглядає таким чином: якщо у німецькомовній інструкції вони наведені відповідно до німецького законодавства, то в українській - відповідно до українського закону.

Особливе місце в корпусі текстів фармацевтичної тематики посідають інформативні тексти юридичної тематики, які, через те що вони переважно розроблені для використання у фармацевтичній галузі, все ж варто радше віднести до фармацевтичних текстів. Безумовно, переклад їх потребує ґрунтовної обізнаності з фахової юридичної лексики, сталих виразів, формулювань, властивих таким текстам, тощо. Вони також мають однакову спрямованість в обох мовах, і на правила їхнього укладання впливає загальний дискурс відповідної культури.

Наступний документ, який фармацевтичні фірми подають до дозвільних органів України, - це сертифікат для експортних цілей (Bescheinigung fьr Exportzwecke). Ці тексти характеризуються тим, що від самого початку призначені аж ніяк не для носіїв мови і культури власне країни, де сертифікат видано, вони містять реалії та звороти, зрозумілі насамперед жителям країн - членів ЄС. Функція таких текстів - інформативна, до того ж, як було зауважено, ця інформація призначена для широкого загалу адресатів - і спеціалістів, і непрофесіоналів.

Такому типові документів є властивою лапідарність речень, вони вирізняються уніфікованою, виваженою і прозорою макро- та мікроструктурою - послідовність пунктів чітко регламентовано, окремі формулювання повторюються в різних сертифікатах. Перекладачі, що послуговуються програмою пам'яті перекладів, завдяки цьому мають можливість зекономити значну кількість часу, оскільки програма автоматично замінюватиме речення, які досі було перекладено. Що стосується структури сертифіката, то він містить такі пункти: назва документа (сертифікат для експортних цілей, нім. Bescheinigung fьr Exportzwecke, англ. certificate for export purposes), країна призначення, тип медичної продукції, виробник. Подальші підпункти факультативні та залежать насамперед від виду лікарського засобу чи препарату.

Наступним документом, який компанії подають до відповідних органів для реєстрації своєї продукції, є «Заява щодо відповідності» (нім. Konformitдtserklдrung, англ. declaration of conformity). Знову ж таки, цей документ хоча і стосується фармацевтичного дискурсу, але містить передусім юридичну лексику, а відтак його також можна віднести і до корпусу власне юридичних текстів. Однак з ним обов'язково стикатиметься будь-який перекладач фармацевтичної компанії. Цей документ характеризується такими самими лінгвістичними та прагматичними особливостями, що й сертифікат для експортних цілей.

Графічно заява може бути оформлена у різний спосіб, однак найтиповіший її вигляд такий: вона розміщується на одному аркуші, укладено її двома мовами - спочатку йде німецький текст, під ним - текст англійською. Певні місця тексту виділено напівгрубим шрифтом, застосовано великі літери, причому в заголовку німецьке слово пишуть великими літерами, а англійське словосполучення - згідно з нормами англійської мови, коли усі без винятку слова, крім сполучників, пишуть з великої літери. У перекладах застосовують різний кегль шрифту, який, втім, у німецькій та англійській мовах збігається.

Вважаю за доцільне вживати для опису такого та подібних за своєю природою явищ поряд з терміном «інтертекстуальна термінологічна негомогенність» термін «інтратекстуальна термінологічна негомогенність». Він позначатиме передавання одних і тих самих термінів мовою оригіналу кількома варіантами у мові перекладу в межах одного тексту, переклад якого здійснював один або кілька перекладачів. Поява даного явища в тексті може заплутати реципієнта, зрештою, спотворити зміст, якщо читач не є спеціалістом у цій галузі. Наступним рівнем є інтертекстуальна негомогенність, тобто різне передавання одних і тих самих термінів у межах різних, споріднених чи неспоріднених між собою текстів. Цей термін позначає будь-яку невідповідність між текстом оригіналу та текстом перекладу. Ця невідповідність може стосуватися не лише лексичних, а й граматичних, стилістичних та прагматичних аспектів. Відтак цей термін є радше гіперонімом на позначання цих аспектів. Тому в даному разі слід говорити про «термінологічну негомогенність», зазначаючи те, що в центрі уваги опинилися власне терміни та їхній переклад.

Негомогенність, яка виникає в різних текстах, перекладених одним і тим самим перекладачем, пропоную називати «індивідуальною перекладацькою негомогенністю». Цей самий термін слід вживати, коли йдеться про переклад значного за обсягом тексту, над яким працювали кілька перекладачів, і негомогенності такої можна уникнути завдяки використанню програми пам'яті перекладів.

У дослідженні було здійснено спробу проілюструвати можливості і підходи до перекладу фахових текстів фармацевтичної галузі зокрема і фахових текстів загалом залежно від комунікативної ситуації та прагматичної спрямованості тексту перекладу.

Перспективним уявляється детальніше дослідження особливостей структурування, сприймання та подання фахових текстів даної фахової мови, інших фахових мов та їхніх субмов з позиції лінгвістики тексту, когнітивістики, антрополінгвістики, соціолінгвістики, психолінгвістики, що сприятиме повномасштабному аналізові відповідних фахових текстів з огляду на проблеми, які виникають під час роботи з ними перекладача.

ВИСНОВКИ

1. Переклад фахових текстів - комплексне явище, яке передбачає не лише роботу з текстом оригіналу, а й вимагає залучення додаткових понять, серед яких чільне місце посідають дискурс, фахова мова, інституційна комунікація, оскільки фаховим текстам дедалі більшою мірою властива деперсоніфікація автора - тексти здебільшого створюють організації та інституції згідно з певними вимогами, які є відмінними в різних країнах, відтак слід вести мову про загальний дискурс, що визначає створення і оформлення текстів, та персоніфікований, який визначає сприйняття текстів окремими індивідами. Останній тип дискурсу результує в образність.

2. Дисертаційне дослідження проілюструвало: цільові фахові тексти можуть повноцінно функціонувати, маючи водночас недоліки на рівні термінів. Тому звернено увагу і теоретиків, і практиків перекладу на те, що твердження «перекладач перекладає тексти» описує лише те, чим займається перекладач, але не дає жодних роз'яснень щодо того, як насправді відбувається процес перекладу. Для здійснення перекладу необхідно з'ясувати такі запитання: яку функцію виконуватиме перекладений текст? Яким є потенційне коло адресатів, до яких цей текст звертається? Що визначають структура, семантика, лексика, граматика і стиль тексту перекладу та відповідні перекладацькі стратегії з огляду на функцію тексту та коло адресатів? Саме такий рух - згори вниз - дає змогу говорити про правильний/адекватний/еквівалентний переклад тексту оригіналу. Цей підхід дає змогу позбавитися занадто прискіпливої уваги до мовної сторони текстів та підготовки перекладачів.

3. Здійснюючи аналіз найбільш поширених та значущих поглядів на проблематику «текст - дискурс» ( говорячи про останній як про одиницю перекладу), можна виокремити чотири головні розуміння «дискурсу» у перекладознавстві: комунікативна діяльність людей, передусім усна; комунікація як усна, так і письмова; письмові тексти мають свій дискурс, який складається з синтаксичного, лексичного і прагматичного рівнів; сукупність текстів, звичаїв, правил, норм певної мови й культури. Переклад постає посередником між двома мовами, під час якого перекладач створює власний перекладацький дискурс, в якому сплітаються риси дискурсів мови перекладу і мови оригіналу. Якщо дотримувати точки зору М. Фуко, то у перекладознавстві слід говорити про «загальний дискурс», який визначає створення, функціонування тексту.

Особливості сприйняття тексту і реалізації його у кожній конкретній комунікативній ситуації визначаються «персоніфікованим дискурсом». Фаховий текст складається з кінцевої, впорядкованої кількості логічно, семантично та синтаксично когерентних речень (текстем) чи подібних до речень одиниць, що як комплексні мовні одиниці відповідають фактам об'єктивної реальності і комплексним формуванням у свідомості людини, так що останні можна визначити як «персоніфікований дискурс», тобто такий, який залежить від індивіда, що бере участь у комунікації, від його загальних та фахових знань. Комплексні формування у різних реципієнтів, залежно від їхнього статусу, різняться відтак перекладач повинен враховувати, готуючись до перекладу. Було вказано, що фаховість тексту обов'язково має своїм проявом образність; підкреслено, що фаховість визначається не лише термінами, що їх вживають у комунікації, а й статусом учасників комунікації. Останнім часом інституції дедалі частіше й активніше відіграють роль значущого комунікатора, що призводить, серед іншого, до деперсоніфікації автора.

4. Програми пам'яті перекладів сприяють досягненню гіпертекстуальності, інтер- та інтратекстуальної гомогенності, створюючи перекладацьку гіпертекстуальність.

5. Дослідження підтвердило необхідність розширення та уточнення понятійної сторони термінів «гомогенність» та «негомогенність», причому остання може бути інтратекстуальною, інтертекстуальною та індивідуальною перекладацькою негомогенністю.

Основні положення дисертації висвітлено у таких публікаціях

1. Макеєв К. Деякі особливості перекладу німецької фахової мови фармацевтики // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - Київ, 2006. - Випуск 10. - С. 193-198.

2. Макеєв К. Фахова мова і фаховий текст в аспекті перекладу // Мовні і концептуальні картини світу. - Київ, 2007. - Випуск 23. -Частина 2. - С. 163-167.

3. Макеєв К. Роль і значення САТ і ТМ у діяльності письмового перекладача // Мовні і концептуальні картини світу. - № 25. Частина 3. - С. 10-14.

4. Макеев К. Некоторые аспекты перевода немецкого профессионального языка фармацевтики на украинский язык // Социокультурные проблемы перевода. - Воронеж, 2006. - Выпуск № 7. - Часть 3. - С. 273-279.

АНОТАЦІЯ

Макеєв К.С. Жанрові особливості українського перекладу німецьких фармацевтичних текстів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено особливостям перекладу німецьких фармацевтичних текстів українською. Особливу увагу було приділено комплексності процесу перекладу, в якому трансформація мовних одиниць тексту оригіналу є лише останньою фазою у роботі перекладача. Для висвітлення комплексності феномена перекладу фахових текстів були залучені такі поняття, як «фахова мова», «фаховий текст», «дискурс», «інституційна комунікація». Дискурс може бути як «загальним», так і «персоніфікованим», причому останній впливає, залежно від рівня знань реципієнта, на образність фахового тексту. Фахова мова може характеризуватися «відкритістю», а окремі її одиниці (терміни) вживатися і поза межами фахової комунікації. У дисертаційному дослідженні було проаналізовано черговість дій перекладача у роботі з фармацевтичними текстами, виокремлено прагматичну роль текстів, що впливає на добір відповідних лексичних, граматичних та стильових одиниць. Основоположним поняттям є при цьому поняття негомогенності, яка може бути інтратекстуальною, інтертекстуальною та індивідуальною перекладацькою негомогенністю. На прикладі фармацевтичних текстів було продемонстровано методику роботи над ними перекладача. Наведена методика може бути придатною для використання і у роботі з іншими типами текстів: художніми, публіцистичними тощо.

Ключові слова: переклад, фахова мова, дискурс, фармацевтика, прагматика, негомогенність.

АННОТАЦИЯ

Макеев К.С. Жанровые особенности украинского перевода немецких фармацевтических текстов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена жанровым особенностям перевода немецких фармацевтических текстов на украинский язык. Под жанром мы понимаем устоявшуюся форму текста, который имеет определенную функцию в целевой культуре. Особое внимание уделено комплексности процесса перевода, в котором трансформация языковых единиц текста оригинала является лишь последней фазой в работе переводчика.

Для освещения комплексности феномена перевода специализированных текстов были использованы такие понятия, как «язык для специальных целей», «специализированный текст», «дискурс», «институциональная коммуникация». Дискурс может быть как общим, так и персонифицированным. Первый определяет правила порождения, построения и использования текста, а последний, в зависимости от уровня знаний реципиента, - влияет на образность специализированного текста.

Сегодня институции преимущественным образом определяют общий дискурс, следствием чего становится деперсонализация текстов. Тем не менее, такие тексты будут иметь культурные отличия, которые регламентируются, в нашем понимании, общим дискурсом.

Язык для специальных целей может быть достаточно открытым, а отдельные его единицы (термины) использованы и вне специализированной коммуникации. В этой связи особую роль играют «знания о мире», «предметные знания» и «специализированные знания», которые являются необходимыми как для полноценного участия в коммуникации, так и для адекватного ее перевода.

В диссертационном исследовании рассмотрен порядок действий переводчика при работе с фармацевтическими текстами, упор сделан на прагматическую роль текстов, влияющую на выбор соответствующих лексических, грамматических и стилевых единиц. В частности, переводчику следует ответить на три вопроса: «Какова функция текста перевода?», «Кто является реципиентом текста перевода?», «Какие переводческие трансформации необходимы для того, чтобы текст перевода выполнил свою функцию?». Поскольку переводчик является не только специалистом по языку, но прежде всего специалистом в своей профессии, то уместно будет говорить о переводческих ошибках, которые не сводятся исключительно к ошибкам языкового характера. Так, мы выделяем «прагматические ошибки», то есть неверное определение прагматики текста перевода, «культурные ошибки», которые представляют собой несоответствующую адаптацию текста к существующим нормам и правилам порождения и оформления текста в языке перевода, а также «формальные ошибки», которые связаны с несоблюдением формальных требований к графическому и структурному оформлению текста, что сказывается на его восприятии. Лишь потом следует рассматривать собственно языковые ошибки, которые, преимущественно, являются следствием трех вышеупомянутых типов ошибок.

Основополагающим оказывается при этом понятие негомогенности, которая может быть интратекстуальной, интертекстуальной и индивидуальной переводческой негомогенностью. Как отдельные термины, так и фразы могут быть переведены с помощью различных вариантов, в зависимости от прагматической направленности текста и его функции.

В работе указано на необходимость использования электронных систем памяти перевода, которые способствуют терминологической и прочим видам гомогенности, а также приводят к явлению гипертекстуальности, что накладывает отпечаток как на процесс перевода непосредственно, так и на фазу подготовки к нему.

Проведенный анализ фармацевтических текстов показал, что все названные типы ошибок играют существенную роль, однако языковые ошибки связаны не с недостаточными специализированными заниями, а с неполным учетом прагматики как текста оригинала, так и текста перевода. В зависимости от жанра либо типа текста, на передний план будут выходить различные параметры, которые переводчику необходимо учитывать.

На примере фармацевтических текстов была продемонстирована методика работы переводчика, которая может быть использована и в работе с другими типами текстов: художественными, публицистическими и т.д. Она полностью может быть использована при подготовке переводчиков, а также для оценивания выполненных переводов.

Ключевые слова: перевод, язык для специальных целей, дискурс, фармацевтика, прагматика, негомогенность.

ABSTRACT

Kostiantyn Makeiev. Genre peculiarities of Ukrainian translation of German pharmaceutical texts. - Manuscript.

Thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology, Speciality 10.02.16 - Translation Studies. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2009.

This thesis is devoted to the genre peculiarities of pharmaceutical texts translation. The complexity of translation process implies that the adaptation of language units of the source text must be viewed as the last stage of translator's work. In order to reveal this complexity of specialized texts translation such notions as “language for specific purposes”, “discourse”, “institutional communication” have been analyzed. The discourse can appear as general as well as personalized. The latter, depending on the knowledge of the recipient, means the perception of the text by the recipient. The former defines the rules of text generation and use. Institutions generate general discourse that leads to the necessity to point out the role of institutional communication where the texts are “depersonalized”. Language for specific purposes can be “open” and enable the communication even with a certain lack of specific knowledge. At this point, “world knowledge”, “technical knowledge” and “specialized knowledge” are crucial for the full-scope participation in the communication as well as for adequate translation of this communication. Translator or interpreter as a communication specialist has to avoid professional mistakes that must be defined as translation mistakes. Such mistakes are of pragmatic, cultural nature as well as formal mistakes. The notions of inhomogeneity, that appears as intratextual, intertextual as well as individual translator's inhomogeinity are of great significance.