Імплікативний простір американської поезії ХХ століття: лінгвокогнітивний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ІМПЛІКАТИВНИЙ ПРОСТІР АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

ПРОЦЕНКО ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі романо-германських мов Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Бєлєхова Лариса Іванівна,

професор кафедри романо-германських мов

Херсонського державного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Безугла Лілія Ростиславівна,

доцент кафедри німецької філології і перекладу

Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

кандидат філологічних наук, доцент

Кобякова Ірина Карпівна,

завідувач кафедри германської філології

Сумського державного університету

Захист відбудеться  «18» березня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий  «17» лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Л.В. Солощук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

імплікативний поезія лінгвокогнітивний американський

Реферована дисертація присвячена виявленню імплікатів - прихованих компонентів смислу, що формують імплікативний простір як окремого поетичного тексту, так і американської поезії ХХ століття в цілому. Дослідження проведено в руслі новітніх надбань когнітивної поетики, спрямованої не лише на розкриття креативних механізмів художньої творчості (R. Tsur, P. Stockwell), а й установлення взаємодії раціонального й емоціонального аспектів породження смислів, ролі художньої уяви і наукової рефлексії (О.П. Воробйова) та виявлення й пояснення свідомих і несвідомих когнітивних операцій осмислення тексту в процесі його прочитання та занурення у різні контексти (M. Freeman, Л.І. Бєлєхова).

Проблема імпліцитного смислу привертала до себе увагу ще з часів античності в плані виявлення форм мислення - ентимем, умовиводів, яким бракує аргументації (Арістотель). У сучасній лінгвістиці дослідження імпліцитності як властивості художнього тексту містити прихований смисл здійснюється з позицій різних підходів. Структурно-функціональний підхід уможливив визначення характеру взаємодії експліцитних й імпліцитних елементів висловлення та індикаторів імпліцитної предикативності (О.М. Старикова). Комунікативний підхід використано для розмежування плану змісту і плану вираження прихованої інформації (H.P. Grice), виявлення ролі різних видів контекстів у формуванні імпліцитних смислів (Г.В. Колшанський), установлення закономірностей переходу від експліцитного рівня мовних одиниць до імпліцитних одиниць смислу тексту (Г.Г. Молчанова). У світлі когнітивно-комунікативного підходу розроблено методику моделювання імпліцитного смислу на основі фреймового аналізу французьких прозових творів (Л.О. Нефьодова), з'ясовано механізми кореляції імплікаційно-експлікаційних зв'язків у семантиці французьких романів середини ХХ століття (О.М. Кагановська). Когнітивно-прагматичний підхід дозволив виявити засоби вербалізації інтендованих імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі та когнітивно-прагматичні характеристики дискурсивної імплікації (Л.Р. Безугла).

Зацікавленість дослідників проблемою імпліцитності зумовила появу великої кількості термінів: імплікація, імплікативність (І.В. Арнольд, В.А. Кухаренко), пресупозиція, імпліцитна інформація (І.Р. Гальперін), небуквальний смисл, непрямий смисл, імпліцитний смисл (В.Х. Багдасарян), імплікат, імплікатура (G.P. Grice), імплітема, імплігіпертема (Г.Г. Молчанова), індикатор імпліцитної предикативності (О.М. Старикова), індиректне інформування, індиректний мовленнєвий акт (Л.Р. Безугла).

Розмаїття теоретичних тлумачень природи імпліцитності, викликане багатоплановістю її семантико-когнітивного породження, пояснюється постійною увагою науковців до проблеми, дослідження якої у кожній новій науковій парадигмі не вичерпує її сутності, а лише висвітлює нові грані й перспективи вивчення. Все це свідчить про актуальність вибору теми.

Актуальність роботи полягає у її відповідності загальній спрямованості сучасної лінгвістики на розгляд семантики художнього тексту в площині ментальних процесів, що допомагає уточнити характер взаємодії між мовою та мисленням, з'ясувати і виявити механізми породження прихованих смислів. Важливість дослідження проблеми імплікативного простору зумовлена необхідністю подальшого комплексного аналізу природи імпліцитного з використанням методів когнітивної поетики, орієнтованих на проникнення в глибинні механізми мовної творчості.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано у рамках теми «Лінгвостилістичний аналіз тексту та проблеми його перекладу», що розробляється кафедрою романо-германських мов і затверджена вченою радою Херсонського державного університету 5 січня 2004 року (протокол № 5).

Метою дисертації є реконструкція імплікативного простору сучасної американської поезії шляхом визначення лінгвокогнітивних механізмів формування його складників.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- систематизувати різні погляди на проблему імпліцитності з метою обґрунтування власного підходу;

- визначити поняття імплікативного простору і з'ясувати особливості його формування як в окремому поетичному тексті, так і в американській поезії у цілому;

- на основі теоретичних положень когнітивної поетики розробити методику лінгвокогнітивного аналізу імплікатів;

- побудувати інтегративну когнітивну модель імплікативного простору шляхом розкриття механізмів його формування на різних рівнях поетичного тексту;

- окреслити конфігурацію й наповнення імплікативного простору віршованих текстів американської поезії в певних поетичних напрямах взагалі та в окремому поетичному тексті зокрема.

Об'єктом дослідження є імплікативний простір як сукупність прихованих компонентів смислу текстів американської поезії ХХ століття.

Предметом вивчення є лінгвокогнітивні механізми формування і виявлення імплікатів у віршованому тексті.

Для визначення й пояснення особливостей формування імплікативного простору нами сформульована робоча гіпотеза, згідно з якою поетичний текст як багатовимірна структура є результатом інтеріоризації знань про певний фрагмент картини світу. Лінгвокогнітивний аналіз поетичного тексту

спрямований на розкриття дотекстової, текстової, позатекстової інформації, закодованої у семантиці його одиниць, мовне вираження яких має експліцитний та імпліцитний характер. Імпліцитна інформація формує імплікативний простір поетичного тексту, що є системою взаємопов'язаних імплікатів. Виокремлення імплікатів як компонентів імплікативного простору здійснюється шляхом когнітивної обробки різних видів інформації, закодованої у поетичних текстах.

Матеріалом дослідження є 3153 текстові фрагменти, що містять індикатори імплікатів, із 1254 різних за обсягом поетичних текстів, що сукупно становлять 2738 сторінки. Це - поетичні тексти американських поетів ХХ століття: Е. Паунда, Р. Фроста, У. Стівенса, У. Уільямса, К. Сендберга, Р. Джефферса, Е.А. Робінсона, Г. Снайдера, Г. Корсо, А. Гінзберга, Р. Блая та інших.

У дисертації застосовано комплексну методику аналізу поетичних текстів, що включає низку методів: компонентного аналізу для визначення семантичної структури номінативних одиниць, які входять до складу індикаторів імплікатів; контекстуального аналізу для встановлення способів реалізації індикаторів імплікатів в межах мікро- або макроконтексту; виявлення механізмів формування індикаторів імплікатів здійснено методом інтерпретаційно-текстового аналізу з використанням лінгвостилістичного аналізу тропів і фігур; концептуальний аналіз спрямований на дослідження природи індикаторів імплікатів шляхом з'ясування лінгвокогнітивних операцій і процедур, задіяних у їх формуванні; на основі кількісного аналізу визначено домінанті імплікати, інференційний аналіз семантики поетичного тексту застосовано для виявлення імплікатів на різних його рівнях.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше подана картина імплікативного простору американської поезії модерну і постмодерну. Новизною відзначається розроблена на основі положень когнітивної лінгвістики та її відгалуження - когнітивної поетики - комплексна методика інференційного аналізу імплікатів. Уперше визначено лінгвокогнітивні механізми формування імплікатів у поетичному тексті, виявлено низку когнітивних операцій, що забезпечують вилучення імплікатів на дотекстовому, текстовому і позатекстовому рівнях.

Наукова новизна отриманих результатів підсумована у положеннях, що виносяться на захист:

1. Поетичний текст характеризується різними площинами мовного вираження думки про світ: експліцитною, імпліцитною. Наявність різних видів інформації обумовлюється тривимірною семантичною структурою: змістово-фактуальною, змістово-концептуальною та підтекстовою, або імпліцитною. Вилучення імпліцитних смислів передбачає когнітивну обробку тексту з урахуванням його передконцептуальної, концептуальної та вербальної іпостасей.

2. Передконцептуальна іпостась тексту - це його глибинний смисл, емоціогенне передзнання, що активується колективним позасвідомим - архетипами. Архетипи становлять довербальний рівень ментальної репрезентації знань про світ і тому активізуються на дотекстовому рівні поетичного тексту шляхом виявлення їхніх образ-схем (image-schemas) як форматів репрезентації знань про світ. У структуру образ-схем входять концептуальні імплікації. Концептуальні імплікації - відчуття та уявлення, викликані архетипами, що активуються у свідомості читача завдяки властивості людської психіки автоматично формувати передконцептуальні структури думки та здатності обробляти їх за допомогою наявності усвідомлених когнітивних операцій з вилучення смислу.

3. Концептуальний вимір тексту охоплює різні види текстових концептів і їхні трансформації у концептуальні схеми словесних поетичних образів, які представляють узагальнений зміст тексту. Реконструкція концептуальних схем спрямована на виявлення видів мапування, що лежать в основі формування словесних поетичних образів, з метою пояснення когнітивних механізмів виявлення імплікатів у різних площинах тексту.

4. Опрацювання текстової інформації базується на уточненій нами методиці інференційного аналізу семантики поетичного тексту, яка включає низку послідовних і човникових лінгвокогнітивних операцій з індикаторами імплікатів на фонетичному, лексичному й синтаксичному рівнях поетичного тексту.

5. Вилучення імплікатів на позатекстовому рівні передбачає когнітивний аналіз позамовних чинників додаткової інформації. До позамовних чинників відносимо тенденції і зміни в поетичному мовленні того чи іншого літературно-стильового напряму, зумовлені домінуючими типами художньої свідомості й видами поетичного мислення (парадоксальним чи параболічним).

Теоретична значущість дисертації визначається її внеском у подальший розвиток когнітивістики у плані поглиблення теорії образності в її концептуальному і передконцептуальному вимірах. Розмежування передкатегоріальних і категоріальних лінгвокогнітивних процесів, операцій і процедур формування імплікатів та окреслення конфігурації й наповнення імплікативного простору має теоретичну цінність як інструмент аналізу жанрової специфіки поетичних творів і лінгвістичної інтерпретації художніх текстів. Удосконалення методики інференційного аналізу як комплексу лінгвокогнітивних операцій виявлення імплікатів на різних рівнях тексту сприяє поглибленому опрацюванню теорії імпліцитності.

Практична значущість роботи полягає у можливості використання її положень та висновків у курсі стилістики англійської мови (розділи «Поетичні тропи і фігури мовлення», «Стилістична семасіологія», «Стилістика тексту»), у спецкурсах із когнітивної поетики, теорії поетичного мовлення та інтерпретації тексту.

Основні положення дисертації пройшли апробацію на XVI Міжнародній науковій конференції імені професора Сергія Бураго (Київ 2007), VI Міжнародній науковій конференції «Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація» (Харків 2007), VIІ Міжнародній науковій конференції «Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація» (Харків 2008), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Міжкультурна комунікація: Мова - Культура - Особистість» (Острог, 2009), VIІІ Міжнародній науковій конференції «Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація» (Харків 2009).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 8 публікаціях автора, з них 4 статті опубліковано у фахових виданнях України, і 3 - у матеріалах наукових конференцій.

Обсяг тексту дисертації складає 176 сторінки, загальний обсяг праці разом із бібліографією й додатками - 216 сторінок. Список використаної наукової літератури включає 308 позицій, у тому числі 78 - іноземними мовами. У дисертації є 4 таблиці та 7 рисунків.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку наукової літератури, списку довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та двох додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, наукову новизну, теоретичне значення, практичну цінність, мету й завдання роботи, визначено методи дослідження, сформульовано робочу гіпотезу та положення, що виносяться на захист.

У першому розділі визначено поняттєвий і термінологічний апарат дослідження, систематизовано погляди на поняття імпліцитності та обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження.

Другий розділ присвячено встановленню лінгвокогнітивних операцій та процедур формування індикаторів імплікатів і виокремленню імплікатів американської поезії модерну і постмодерну.

У третьому розділі визначено механізми активації імплікатів на текстовому рівні, окреслено конфігурацію й наповнення імплікативного простору американської поезії ХХ століття.

У четвертому розділі виявлено лінгвокогнітивні механізми творення імплікатів на позатекстовому рівні, з'ясовано їх інтертекстуальні властивості в імплікативному просторі американської поезії минулого століття.

У загальних висновках подано теоретичні та практичні результати роботи, окреслено перспективи дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. «Теоретико-методологічні засади дослідження імплікативного простору американської поезії ХХ століття». Аналітичний огляд наукового доробку з проблеми імпліцитності показав, що у вітчизняній лінгвістиці положення про різносмисловість, двошаровість мови інтегрується у понятті подвійності (В.А. Кухаренко), стереоскопічності світу художньої літератури (Ю.С. Степанов), що дозволяє досліджувати семантику художнього тексту шляхом розкриття сутності кореляції імпліцитно-експліцитних зв'язків (О.М. Кагановська).

У реферованій дисертації імплікативний простір тлумачимо як лінгвокогнітивний конструкт, що виявляється під час прочитання та осмислення поетичного тексту. Поняття імплікативного простору нерозривно пов'язане з імплікативністю - лінгвокогнитивним процесом актуалізації у поетичному тексті прихованих авторських ідей, які декодуються читачем у результаті переосмислення фактів дійсності на основі накопичених знань і досвіду; імплікацією - лінгвокогнітивним процесом сприйняття смислу читачем. Співвіднесення й уточнення понять значення, зміст і смисл уможливлює дослідження особливостей імплікативного простору.

Значення номінативної одиниці - це опредметненні знання про світ, форма мовного знання про типізовані або конкретні об'єкти дійсності (М.Ф. Алефіренко). Під значенням тексту в лінгвістиці розуміють експліцитний зміст, а під смислом - зміст, пов'язаний з індивідуальною інтерпретацією значення (Л.Р. Безугла) відповідно до контексту.

Контекст визначається сукупністю контекстуальних зв'язків мовної одиниці, які зумовлюють поліфонію смислів у тексті. У процесі розуміння художнього твору відбувається перехід від зовнішньої форми тексту (сукупність мовних засобів, що експлікують задум автора) до його внутрішньої форми, смислу тексту (М.Ф. Алефіренко). Цей процес передбачає інтенсивну перебудову зовнішньої форми тексту через його згортання в результаті розумової аналітико-синтетичної діяльності читача/інтерпретатора. Наслідком такого перетворення тексту є сукупність «смислових віх», кожна з яких заміщає в мисленні певний фрагмент змісту вихідного тексту. В таких фрагментах міститься змістово-концептуальна інформація як «авторське творче переосмислення явищ, розуміння їхніх причиново-наслідкових зв'язків, їхньої значущості в соціальному, економічному, політичному й культурному житті народу» (І.Р. Гальперін).

Носіями прихованого смислу в художньому тексті виступають індикатори імплікатів, які привертають до себе увагу в процесі читання тексту завдяки стилістичному прийому висунення. Висунення - розміщення

на першому за своєю значущістю плані тієї чи іншої мовної форми, що виступає як пошуковий стимул, чи «ключ» в процесах мовної обробки інформації (Г.Г. Молчанова). Різні види висунення та «ускладнені форми» створюють ефект очуднення, що веде до деавтоматизації сприйняття поетичного тексту (В.Б. Шкловский, І.В. Арнольд). Деавтоматизація процесу читання вимагає від читача когнітивних зусиль у розкритті прихованого смислу поетичного тексту і приводить до більш адекватного його розуміння (D.S. Mial, D. Kuiken).

Індикатори імплікатів пронизують дотекстовий, текстовий і позатекстовий рівні. Дотекстовий рівень когнітивної обробки поетичного тексту передбачає аналіз архетипів, що є формою існування колективного позасвідомого (К. Юнг), котра наповнюється змістом через вживання в тексті архетипних образів, символів, мотивів, сюжетів (J. Campbell, N. Frye). Аналіз текстового рівня включає лінгвокогнітивні операції з фонографічними, морфологічними, лексичними і синтаксичними стилістичними засобами. Необхідною умовою виявлення імплікатів на позатекстовому рівні є залучення фонових та енциклопедичних знань і виявлення інтертекстуальних зв'язків.

З метою вилучення імплікатів у дисертаційній роботі розроблено методику інференційного аналізу, яка включає низку лінгвокогнітивних операцій і процедур на різних рівнях тексту. Вилучені у такий спосіб імплікати складають систему - імплікативний простір досліджуваного поетичного тексту. Кожна система як деякий матеріальний або ідеальний об'єкт є певним чином улаштованою, організованою, упорядкованою. Структура системи є сукупністю внутрішніх системних зв'язків. Вона існує об'єктивно як внутрішній устрій, організація, упорядкованість системи (В.М. Солнцев). Звідси, структура імплікативного простору визначається упорядкованим розміщенням імплікатів від центру до периферії та сукупністю таких парадигматичних зв'язків між ними, як: 1) синонімічні - відношення смислової подібності; 2) антонімічні - відношення смислового протиставлення; 3) гіпонімічні - відношення смислового включення (М.П. Кочерган).

Цілісність є невід'ємною якістю системи. Будь-яка система, оскільки в ній виділяються елементи, є дискретною (В.М. Солнцев). Імплікативний простір є цілісним об'єктом, що пояснюється внутрішнім упорядкуванням його компонентів та взаємозв'язком між ними. Дискретність імплікативного простору обумовлена можливістю виокремлення імплікатів як його безпосередніх складників та дослідження їх залежно від кількості та якості, а саме ступеня стилістичної маркованості індикаторів імплікатів, що представлені у тексті. З метою унаочнення вищенаведеного пропонуємо модель імплікативного простору. Імплікати, що структурують імплікативний простір, представлено у вигляді «будівель», де «мешкає» прихований смисл. Кожна «цеглина», позначена на рисунку прямою лінією, є індикатором імплікату в художньому тексті.

Кількість індикаторів визначає місце імплікату в просторі: центральне або периферійне. Центральні імплікати є ключовими у формуванні імплікативного простору поетичного тексту. Від центру до периферії імплікати пов'язані різного роду зв'язками:

- гіпонімічними (позначені відцентрованою стрілкою );

- синонімічними (позначені знаком рівняння == );

- антонімічними (позначені двосторонньою стрілкою ).

Отже, імплікативний простір є лінгвокогнітивним утворенням, компоненти (імплікати) якого знаходяться у відношеннях типу центр - периферія. Центральну позицію займають імплікати, представлені у тексті (текстах) більшою кількістю індикаторів, периферійну - меншою кількістю.

Як приклад, проаналізуємо поетичний текст Р. Фрост «After Apple Picking»: «My long two-pointed ladder's sticking through a tree/Toward heaven still,/And there's a barrel that I didn't fill/Beside it, and there may be two or three/Apples I didn't pick upon some bough./But I am done with apple-picking now/For I have had too much/Of apple-picking: I am overtired/Of the great harvest I myself desired». Зміст наведеного фрагменту - «втома після завершення збору яблук» - об'єктивується через аналіз сукупності значень номінативних одиниць, підпорядкованих одній темі «збирання врожаю яблук». Уживання слів у їх прямому (денотативно-референційному) значенні сприяє однозначній інтерпретації та вказує на таку ознаку змісту, як його експліцитність. Лінгвокогнітивний аналіз словесних поетичних образів дозволяє відстежити та експлікувати неоднозначні компоненти поетичного тексту, які виходять за рамки його змісту: «ladder's sticking through a tree / Toward heaven». Використання номінативної одиниці «heaven» замість «sky» порушує однозначне сприйняття фрагменту тексту та слугує індикатором наявності в ньому імплікату - прагнення слави, оскільки активує архетип ПОВІТРЯ, концептуальна імплікація якого - порух духу, порив, прагнення. На позатекстовому рівні виявляємо інтертекстуальний зв'язок з Біблією, а саме зі сказанням про Вавилонську вежу, метою будівництва якої було поєднання неба і землі заради пізнання найвищого блага, такий макроконтекст дозволяє розкрити прихований компонент смислу наведеної строфи - прагнення пізнання.

На текстовому рівні неологізм «apple-picking», значення якого в результаті багаторазового повтору переосмислюється, у контексті вірша виступає індикатором імплікату повсякденні життєві турботи. Останні слова кожного рядку: «too much, overtired, desired» - виступають індикаторами периферійного імплікату дотримання міри. Напруження нарощується завдяки повтору синонімічного компоненту вищенаведених номінативних одиниць: «занадто-багато, занадто-втомлений, занадто-бажати» та вказує на порушення максими кількості (G.P. Grice).

Змістом наступної строфи є «перелік стадій формування плодів яблук від цвітіння дерева до збору врожаю»: «Magnified apples appear and disappear,/Stem end and blossom end…» Імпліцитний смисл наведеного фрагменту виявляємо шляхом архетипного аналізу номінативних одиниць «tree, stem, apples, blossom» - символів архетипу СВІТОВЕ ДЕРЕВО. Концептуальна імплікація цього архетипу - система координат - активує у свідомості читача/інтерпретатора асоціацію з вимірністю, що стає поштовхом до екстеріоризації імплікату - життя від початку до кінця. Цей імплікат займає центральну позицію в імплікативному просторі поетичного тексту «After Apple Picking», оскільки він представлений більшою кількістю індикаторів: «tree, stem, apples, blossom». Отже, імплікативний простір поетичного тексту структурують центральний імплікат - життя від початку до кінця, периферійні - прагнення слави, повсякденні турботи, дотримання міри, які перебувають у відношеннях смислового включення, гіпонімії відносно центрального.

Розділ 2. «Передкатегоріальна основа імплікативного простору американської поезії ХХ століття». Підґрунтям виникнення імплікату на дотекстовому рівні виступає архетип або базовий концепт, який має словесне втілення у поетичному тексті. Визначення експліцитного й імпліцитного смислу поетичних форм відбувається шляхом операцій передкатегоризації.

Передкатегоризація як розумова діяльність базується на інтуїції та когнітивних операціях декодування емоціогенного передзнання (R. Tsur), що активується архетипами, сигналами наявності яких виступають архетипні символи, вербалізовані в словесних образах поетичного тексту (N. Frye, Л.І. Бєлєхова). Виявлення імплікатів на дотекстовому рівні включає такі когнітивні операції і процедури:

- розпізнання імплікату за архетипними символами;

- реконструкцію архетипної/концептуальної образ-схеми як передконцептуальної іпостасі образу (Л.І. Бєлєхова) з метою виявлення концептуальних імплікацій, які складають зміст архетипу. Моделювання образ-схеми базується на інформації з енциклопедичних і лінгвістичних джерел;

- трансформацію образ-схеми, яка складає узагальнений зміст словесного поетичного образу, за допомогою лінгвокогнітивних операцій мапування (G.Lakoff, M. Johnson) та основних лінгвокогнітивних процедур компресії, комбінації й інтертекстуалізації (M. Turner).

Наприклад: «The green bug sleeps in the white lily ear./The red bug sleeps in the white magnolia./Shiny wing, you are choosers of color./You have taken your summer bungalows wisely» (С. Sandburg). Наведений імажиністський вірш в імпресіоністській манері змальовує кружляння жуків, зеленого і червоного, над білими квітами. Узагальнений смисл тексту виявляється шляхом реконструкції концептуальної метафори ПРИРОДА Є МУДРІСТЬ, яка лежить в основі поетичного тексту. Виникає питання, чому вважається, що вибір зроблено мудро (wisely). Відповідь криється в імплікатах, представлених архетипними колоративними символами green - молодий, сповнений бажань, та red - зрілий, енергійний, досвідчений (ABBY Lingvo). Молодий (зелений) жук обирає лілію, форма якої може слугувати захистом від небезпеки. До того ж лілія - символ чистого, юнацького кохання. Натомість червоний жук - зрілий, упевнений у собі - оселяється в магнолії, яка вважається квіткою зрілого кохання, поваги і самоствердження (словник символів).

З метою визначення актуалізованого в поетичному тексті компонента архетипу, концептуальної імплікації, необхідно декодувати семантичну структуру індикатора, за допомогою звернення до енциклопедичних словників, наукових довідників, що містять інформацію про архетипи. Як приклад розглянемо вірш К. Сендберга «Prairie Waters by Night» («Води прерії вночі»): «Chatter of birds two by two raises a night song joining a litany of running water - sheer waters showing the russet of old stones remembering many rains» (С.Sandburg). У наведеній строфі завдяки наявності символів: water, waters, rain, що містять концептуальні ознаки архетипу ВОДА, який є складовою архетипної концептуальної схеми ЖИТТЯ Є ВОДНИЙ ПОТІК, переважає життєстверджуюче начало. Імплікат повнота життя виявляємо через активацію архетипу ВОДА, концептуальною імплікацією якого є динамізм, нестримність. У наступній строфі домінуючу позицію займає імплікат відхід в інший світ, передкатегоріальною основою якого виступає архетип СМЕРТЬ: «And the long willows drowse on the shoulders of the running water, and sleep from much music; joined songs of day-end, feathery throats and stony waters, in a choir chanting new psalms» (С. Sandburg). Унаслідок заміни означення «running», що позначає рух, на «stony» - відсутність ходу, відбувається переосмислення змісту, закладеного в архетипі ВОДА. Амбівалентність архетипу ВОДА пояснює наявність у художній свідомості контрарних понять - жива та мертва вода, вода - джерело життя та погибелі (К. Юнг, Дж. Холл). Компоненти вищенаведеного словесного поетичного образу, такі як «drowse», «running water», «sleep», «stony waters», є індикаторами імплікату відхід в інший світ, у підґрунті якого лежить архетип СМЕРТЬ. Рівновага між ЖИТТЯМ і СМЕРТЮ, яка є основним законом природи, імпліцитно позначена в третій строфі: «It is too much for the long willows when low laughter of a red moon comes down; and the willows drowse and sleep on the shoulders of the running water» (С. Sandburg).

Архетип ДЕРЕВО, вербалізований у номінативній одиниці «willow» (верба), є ключовим у формуванні імплікату невпинний рух життя. Концептуальна імплікація цього архетипу - структура світобудови - вказує на споконвічну зміну двох станів: зміну дня ніччю, а життя смертю. Невпинний рух життя є центральним імплікатом в імплікативному просторі поетичного тексту К. Сендберга «Prairie Waters by Night», і знаходиться у відношенні смислового портиставлення з імплікатом відхід в інший світ та у відношенні смислової подібності з імплікатом повнота життя.

Розділ 3. «Формування імплікативного простору на текстовому рівні американської поезії ХХ століття». Текстовий рівень є «смисловим дороговказом, тією організованою та спрямовуючою творчий потенціал наших уявлень та емоційною силою, яка дає змогу краще і повніше орієнтуватися в змістовій глибині твору» (О.О. Галич).

Індикатори імплікатів на текстовому рівні представлені як вербальними, так і невербальними чинниками, тобто графіко-зображальним оформленням поетичного тексту (В.А. Кухаренко). У самій формі тексту міститься прихований смисл, постійно відтворюваний у кожному окремому тексті на неусвідомлюваному рівні (Г.Г. Москальчук). Імпліцитний смисл міститься у висунених (foregrounded) одиницях синтагматичного ланцюга. Так, на фонетичному рівні він міститься в алітерації, асонансі, на графічному на нього вказує довжина віршових рядків, поділ на строфи, який створює в цілому тексті деякий ритмічний малюнок, оголює внутрішню динаміку художнього мовлення (О.М. Мороховський). Прикладом слугує поетичний текст Г. Корсо «Bomb», графіко-зображальне оформлення якого створює візуальний образ атомної бомби, що вибухнула. Розташування рядків у такий спосіб виступає індикатором імплікату - небезпека ядерної війни.

На морфологічному рівні пошук імплікатів здійснюється шляхом аналізу мовного або конструктивно-творчого мапування, яке простежується у різного роду відхиленнях від норми, таких як, наприклад, вживання оказіоналізмів, функціонально переорієнтованих іменників, дієслів, займенників, прикметників та ін. Функціональна переорієнтація призводить до зміни парадигми мовної одиниці та її закріплення у новій функції (А.Е. Левицький). Наприклад: «Therefore the poets honey their truth with lying» Іменник «honey» (мед) уживається у функції дієслова, завдяки чому відбувається прирощення смислу в номінативній одиниці, яка у контексті віршу виступає індикатором імплікату лицемірство.

У світлі когнітивної поетики читання тексту, його розуміння передбачає аналіз контекстів уживання тієї чи іншої номінативної одиниці (P. Stockwell). Ось чому на лексико-семантичному рівні імплікат виявляємо через аналіз семантичної структури стилістично маркованої номінативної одиниці шляхом співвіднесення її денотативного, сигніфікативного і конотативного значень з різними видами контекстів. Наприклад, індикатором імплікату покоління слугують повторювані компоненти словесного поетичного образу: «But grave by grave we civilized the ground» (J. Ashbery). У контексті вірша повтор та поєднання номінативної одиниці «grave» з номінативною одиницею «civilized» приводить до переосмислення її денотативного значення - могила та сигніфікативного - смерть, що уможливлює виявлення імплікату - покоління. Натомість у контексті іншого поетичного тексту смисл номінативної одиниці «grave» співпадає з його референційно-денотативним значенням - могила: «Flowers grow over his grave, /And over the graves of the thousand, too» (С. Sandburg).

Ключовими для розуміння прихованого смислу на лексико-семантичному рівні стають слова-символи. Слова-символи мають особливу, релевантну тільки для даного тексту семантичну структуру, що на відміну від визначеної у словнику, носить індивідуальний характер (В.А. Кухаренко). Так, символ «sunflower» у поетичному тексті «Cripple» К. Сендберга позначає людину, яка живе у своє задоволення (О.А. Ляшик), натомість у вірші «Sunflower Sutra» А. Гінзберга «sunflower» імплікує фізично і духовно досконалу людину.

Першим індикатором імплікату на текстовому рівні виступає заголовок. Він є рамковим знаком, що потребує човникових лінгвокогнітивних операцій. Задане у заголовку слово «пронизує» весь текст, пов'язує його зі змістом, при цьому із самим словом неминуче відбуваються семантичні зміни, що приводить до формування імплікату, який поєднує початок кінець поетичного тексту (В.А. Кухаренко). Наприклад, назва поетичного тексту Е. Лі Мастерса «Lucinda Matlock» виступає індикатором імплікату жіноча доля:

I spun, I wove, I kept the house, I nursed the sick,

I made the garden, and for holiday

Rambled over the fields where sang the larks.

Degenerate sons and daughters,

Life is too strong for you -

It takes life to love Life (Е. Li Masters).

На синтаксичному рівні паралельні конструкції імпліцитно вказують на одноманітність робочих буднів, з яких складається життя. Прості речення, які входять в одне складне, містять лаконічний опис нелегкої долі жінки, яка не зважаючи на великий спектр обов'язків залишається чутливою до прекрасного, цінує кожну мить життя і розвивається у гармонії з природою (Rambled over the fields where sang the larks). Риторичне звернення до молоді імпліцитно вказує на споконвічний конфлікт батьків і дітей, на фізичну та моральну обмеженість (degenerate) наступного покоління, яке не здатне зрозуміти значущість життя. Різні види повторів (анафора і хіазм) в останньому реченні приводять до переосмислення його змісту. Тире в середині речення розділяє недалекоглядність молодості і прозорливість старості, яка дозволяє адекватно, з позиції прожитих років оцінити життя.

Проведений у реферованій дисертації кількісний аналіз імплікатів засвідчив, що ядерну (центральну) позицію на текстовому рівні займають імплікати, виявлені на лексико-семантичному рівні (67% від загальної кількості). Наступну позицію посідають імплікати, індикатори яких вилучаємо на синтаксичному рівні - 17%, на морфологічному рівні - 14%. Імплікати, виокремленні за допомогою індикаторів, що сконцентровані на фонографічному рівні, становлять - 2%.

Розділ 4. «Позатекстові чинники формування імплікативного простору американської поезії ХХ століття».

До позатекстових чинників відносимо тенденції розвитку поетичного мовлення, зумовленого літературними процесами та стильовими установками епохи модернізму і постмодернізму, які виявляємо шляхом контекстуального аналізу різних видів поетичного дискурсу (імажистського, символістського, дискурсу поезії обжективізму, метареалізму і таке інше) разом із зануренням у контекст творчості того чи іншого поета, що відображено у літературній критиці.

Для пояснення механізмів формування імплікатів на позатекстовому рівні розкриваємо суть когнітивної операції наративного мапування. Слідом за Л.І. Бєлєховою, під наративним мапуванням розуміємо комплексну лінгвокогнітивну операцію, яка залучає різні види мапувань через проектування сюжету, теми, мотиву чи ідеї з будь-яких творів світової культури, або відомих історичних подій на словесний поетичний образ. Підґрунтям наративного мапування слугує параболічне поетичне мислення (Л.І.Бєлєхова). Здатність людини мислити параболічно зумовлена її здібністю до наративної уяви - інакомовлення, оскільки повсякденний досвід людини структуровано у вигляді наративного потоку/розповіді (M. Turner). Така здібність є здебільшого несвідомою і не потребує ніяких зусиль у проектуванні одної розповіді на іншу, наприклад, розповіді історії життя у термінах історії подорожі: «на перехресті життєвого шляху», «опинитися у закутті життя» на ін. Навіть абстрактні поняття людина усвідомлює параболічно, інакомовно, через моделювання їх у термінах метафори: «час плине», «надія помирає останньою» (Г.Г. Молчанова).

Індикаторами імплікатів на позатекстовому рівні виступають ті компоненти словесних поетичних образів, які містять:

а) алюзію (від фр. allusion - натяк) - непряме звернення у письмовому чи усному мовленні, через слово або вираз, до історичних, літературних, міфологічних, біблійних фактів, або фактів повсякденного життя (І.Р. Гальперін);

б) алегорію (гр. allegoria від allos - інший і agoreuo - говорю) - інакомовлення, троп у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу (В.А. Кухаренко);

в) параболу (від гр. parabole - зіставлення, притча, алегоричне оповідання) - інакомовлення, що використовується з метою кодування у семантиці тексту іншого смислу, який встановлюється через залучення різного роду знань читача (енциклопедичних і лінгвістичних), через пошук інтертекстуальних зв'язків образу з образами, втіленими в інших поетичних текстах (М. Turner, Л.І. Бєлєхова, Т.А. Ізотова).

Так, у поетичному тексті Г. Снайдера «This poem is for Bear» про наявність імплікату мужність сигналізує образ-алегорія: «this girl married a bear/ Who rules in the mountains, Bear!/ (Odysseus was a bear)». Як у грецькій, так і в слов'янській та англомовній історико-культурних традиціях (у кельтів ведмідь асоціювався з воїном) ведмідь є амбівалентним символом добродушності та ярості, богатирської сили і незграбності, обжерливості та ніжних почуттів. На печатці штату Каліфорнія ведмідь символізує рішучість. У китайців ведмідь втілює чоловічний принцип Янь (словник символів). Захоплення Г. Снайдера східною культурою та давньогрецькою міфологією слугує підґрунтям створення цього індикатору. Залучення макроконтексту та знань контексту творчості Г. Снайдера дає змогу експлікувати закладений в індикаторі компонент прихованого смислу - чоловік, якому притаманна неабияка сила, сміливість, агресивність, хоробрість, щедрість.

В основу лінгвокогнітивної операції наративного мапування покладено принцип розширення контексту (E.A. Levenston) за рахунок процедури інтертекстуалізації. Інтертекстуалізація як лінгвокогнітивна процедура передбачає виявлення як інтертексту, так і інтратексту на основі залучення фонових та енциклопедичних знань. Інтертекст у широкому розумінні є сукупністю історично сформованої літературної реальності, тим фоном, на якому виникає новий текст. У вузькому розумінні інтертекст розглядається як змістова (спільність проблематики, тем, ідей) і художньо-формальна (спільність сюжетів, образів, лексем, віршованого розміру і таке інше) співвіднесеність певного тексту з іншими (В.П. Руднев).

Інтертекстуальний аналіз збірок поезії Е.А. Робінсона «The Town Down the River» та «The Man Against the Sky» шляхом виявлення видів наративного мапування, дозволяє окреслити імплікативний простір його поезії: різнобій між покликанням і судьбою, надлам, апатія духу, неможливість досягти гармонії буття. Ця система імплікатів, поєднаних між собою синонімічним зв'язком, стала однією з найбільш значущих для американської поезії ХХ століття. Сучасний світ є невдалою копією справжнього гармонійного світу стародавньої Греції, Англії, Франції, Італії епохи Відродження. Високий етичний ідеал минулого реалізується в текстах Е.А. Робінсона завдяки алюзії на героїчні образи: «Priam's neighbours, like Roland's ghost, the Medici», місця слави: «Thebes, Camelot». Індикаторами імплікату різнобій між покликанням і судьбою виступають власні імена: «Richard Cory», «Luke Havergal», «Miniver Cheevy», «Cliff Klingenhagen» та ін. Різка, підкреслена невідповідність між героїчним минулим і духовним спустошенням, убогим практицизмом, що панує над жителями містечка, іменами яких названі вірші, приховує невдоволення, нереалізованість, пригніченість.

У такий спосіб доходимо висновку, що наративне мапування орієнтовано на створення неоднозначності словесних поетичних образів, яка спричиняє появу імпліцитних смислів.

ВИСНОВКИ

Дослідження прихованого смислу в різних наукових парадигмах висвітлило широкий спектр його характеристик, що послугувало підґрунтям інтегрованого підходу до вивчення цього багатоаспектного феномену. У рамках лінгвокогнітивної парадигми, а також на основі творчого опрацювання положень когнітивної поетики імплікативний простір отримав у нашій роботі статус лінгвокогнітивного конструкту, який виявляється в процесі прочитання та осмислення художнього тексту.

Визначення особливостей формування і специфіки виокремлення складників імплікативного простору є необхідною умовою експлікації явно невираженого смислу як окремого поетичного тексту, так і всього літературного напряму.

Імпліцитний смисл обіймає дотекстовий, текстовий і позатекстовий рівні. На дотекстовому рівні основою вилучення та декодування імплікатів є виокремлення компонентів словесних поетичних образів, у підґрунті яких лежать архетипи. Декодування прихованого смислу на текстовому рівні здійснено шляхом лінгвокогнітивного аналізу індикаторів імплікатів, виражених фонографічними, морфологічними, лексико-семантичними, синтаксичними стилістичними засобами. Залучення фонових та енциклопедичних знань допомагає окреслити імплікативний простір поетичних текстів на позатекстовому рівні.

Структура імплікативного простору американської поезії визначається місцем імплікату: центральне займають імплікати, позначені у тексті найбільшою кількістю індикаторів; периферійне - меншою кількістю індикаторів. Характер парадигматичного зв'язку між імплікатами у межах простору визначається одним або кількома видами відношень: синонімічними, антонімічними або гіпонімічними.

Структура імплікативного простору поетичних текстів епохи модерну є відмінною від структури імплікативного простору постмодерністських віршів як за формою, так і за змістом. В імплікативному просторі модерністських віршів переважають відношення смислової подібності та смислового протиставлення між імплікатами, що є свідченням переосмислення усталених понять та істин. Відношення смислового включення превалюють в імплікативному просторі поезії постмодернізму та вказують на розширене і поглиблене споглядання реальності.

Суспільні, економічні, індустріальні, політичні зміни, потрясіння та війни, які доводилося переживати людині протягом ХХ століття, знайшли своє відображення в американській поезії ХХ століття. Як на початку, так і наприкінці століття поезія характеризується:

- антропоцентричністю, яка відображається у центральних і периферійних імплікатах (цінність особистості, свобода особистості, своєрідність людської особистості, молодість, самотність, старість, пошук відради, прагнення до мети, втрата стійкості, спокуса);

- соціологізацією людини (пошук себе, значення рідного дому для людини, взаємовідносини, одноманітність буднів, жага нових вражень);

- сприйняттям людини як невід'ємної частки природи (гармонія природи і людини, внутрішнього і зовнішнього світу, непереможна сила часу, боротьба за виживання, жага життя, безцінність краси природи);

- визначенням людини як головної руйнівної сили природи (знецінення життя, безвідповідальність за свою діяльність, необхідність заборони атомної зброї, необхідність мирного існування, всезнищуюча сила атомної зброї).

Лінгвокогнітивний аналіз віршованих текстів американських поетів ХХ століття дозволив окреслити імплікативний простір поезії модерну і постмодерну, в якому знайшли своє відображення як особисті переживання, так і суспільно-політичні події минулого століття. Перспективним вважається вивчення імплікативного простору на поетичному матеріалі інших хронологічних зрізів і літературно-стильових напрямів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Проценко О. О. Лінгвокогнітивні механізми виявлення імплікатів (на матеріалі поетичного тексту Р.Фроста «Once by the Pacific») / О. О. Проценко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Лінгвістика. - Херсон : ХДУ, 2008. - Вип. 6. - С. 170-173.

2. Проценко О. О. Семантичні основи формування імпліцитних смислів у американських поетичних текстах ХХ століття / О. О. Проценко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Лінгвістика. - Херсон: ХДУ, 2008. - Вип. 8. - С. 258-261.

3. Проценко О. О. Імплікативний простір поетичного тексту К. Сендбрега «Prairie waters by Night» / О. О. Проценко // Наукові записки. Серія : Філологічна. - Острог : НУ «Острозька академія», 2009.- Вип.11. - С. 654-659.

4. Проценко О. О. Кореляція понять «імпліцитність», «значення», «зміст» і «смисл» (на матеріалі поетичного тексту Р. Фроста «After Apple Picking») / О. О. Проценко // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2009. - T. 2, № 168. - С. 192-195.

5. Проценко О. О. Мовні і позамовні чинники формування імплікативного простору (на матеріалі американської поезії ХХ століття) / О. О. Проценко // Мова і культура. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10 (4). - С. 285-290.

6. Проценко О. О. Імплікативний простір поетичного тексту: онтологія та епістемологія / О. О. Проценко // Каразінські читання : Людина. Мова. Комунікація : матеріали VІ міжнар. наук. конф., 1 лют. 2007 р. / М-во освіти і науки України. - Харків : Константа, 2007. - С. 276-278.

7. Проценко О. О. Методологічні засади аналізу імплікатів у поетичному тексті / О. О. Проценко // Каразінські читання : Людина. Мова. Комунікація : матеріали VІІ міжнар. наук. конф., 5 лют. 2008 р. / М-во освіти і науки України. - Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. - С. 228-229.

8. Проценко О. О. Інференція як методика пошуку імплікатів / О. О. Проценко // Каразінські читання : Людина. Мова. Комунікація : матеріали VІІІ міжнар. наук. конф., 5 лют. 2009 р. / М-во освіти і науки України. - Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. - С. 238.

АНОТАЦІЯ

Проценко О.О. Імплікативний простір американської поезії ХХ століття: лінгвокогнітивний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2010.

У дисертації виявлено лінгвокогнітивні особливості формування імплікативного простору американської поезії ХХ століття. На основі теоретичних положень когнітивної поетики розроблено методику інференційного аналізу імплікатів, що включає комплекс послідовних і човникових лінгвокогнітивних операцій по опрацюванню інформації, яка міститься на різних текстових рівнях.

Установлено, що носіями прихованого смислу в поетичному тексті виступають індикатори імплікатів (архетипні, алегоричні образи, слова-символи, параболічні образи, заголовки, стилістично марковані або виділені одиниці, специфічні синтаксичні конструкції). З'ясовано, що домінантним видом мапування у творенні імплікатів: на дотекстовому рівні є аналогове, контрастивне; на текстовому - субститутивне, конструктивно-творче; на позатекстовому - наративне.

Побудовано інтегративну когнітивну модель імплікативного простору шляхом розкриття механізмів формування його складників на різних рівнях поетичного тексту. Окреслено конфігурацію й наповнення імплікативного простору віршованих текстів американської поезії модерну і постмодерну.

Ключові слова: імплікативний простір, імпліцитність, імплікат, індикатор імплікату, інференція, значення, смисл, архетип, мапування.

АННОТАЦИЯ

Проценко О.А. Импликативное пространство американской поэзии ХХ века: лингвокогнитивный аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена реконструкции импликативного пространства американской поэзии ХХ столетия, идентификации, систематизации и структурирования составляющих импликативного пространства. На основании теоретических положений когнитивной поэтики разработана методика инференционного анализа импликатов, которая представляет собой комплекс последовательных и челночных операций по обработке информации, содержащейся на разных уровнях поэтического текста.

Импликативное пространство рассматривается как лингвокогнитивный конструкт, который выявляется в ходе прочтения и осмысления поэтического текста. Системной единицей импликативного пространства выступает импликат - компонент скрытого в поэтическом тексте смысла. В импликативном пространстве текста импликаты связаны между собой парадигматическими связями: гипонимическими, синонимическими, антонимическими.

В поэтическом тексте носителями скрытого смысла выступают индикаторы импликатов. Количество индикаторов определяет положение импликата в импликативном пространстве текста. Центральную позицию занимают импликаты, представленные большим количеством индикаторов, периферийную - меньшим. Индикаторы импликатов содержатся на всех текстовых уровнях: дотекстовом, текстовом, внетекстовом. На каждом из уровней доминирующим в образовании импликатов выступает один или несколько видов картирования: на дотекстовом - аналоговое, контрастивное; на текстовом - субститутивное, конструктивно-творческое; на внетекстовом - нарративное.

Основой возникновения импликата на дотекстовом уровне выступает архетип, активируемый воплощенными в поэтическом тексте архетипными образами. Выявление импликатов на дотекстовом уровне включает такие лингвокогнитивные операции и процедуры: идентификацию импликата по архетипным символам; реконструкцию архетипной образ-схемы с целью обнаружения концептуальных импликаций, составляющих содержание архетипа; трансформацию образ-схем с помощью лингвокогнитивных операций картирования и основных лингвокогнитивных процедур компрессии и комбинации.

На текстовом уровне имплицитный смысл извлекается путем лингвокогнитивного анализа выделенных в результате стилистического приема выдвижения единиц поэтического текста. На фонетическом уровне скрытый смысл содержится в аллитерации, ассонансе, на графическом на его наличие указывает длина строк, анжамбеман, деление на строфы. На морфологическом уровне индикаторами импликатов выступают окказионализмы, функционально переориентированные существительные, глаголы, местоимения, прилагательные. На лексико-семантическом уровне - слова-символы, заголовки, идиомы. Особенности синтаксической организация поэтического текста (различные виды повторов, параллельные конструкции, инверсия, эллипсис, риторические вопросы) служат индикаторами импликатов.

...