Динаміка особових імен м. Кіровограда у ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧОРНОУС ОКСАНА В'ЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 81'373.23(477.65)''19''

ДИНАМІКА ОСОБОВИХ ІМЕН м. КІРОВОГРАДА у ХХ СТ.

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент

Поляруш Тамара Іванівна,

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, доцент кафедри української мови.

Національний університет «Києво-Могилянська академія», завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства;

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри української мови.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету (03058, м. Київ, Проспект Космонавта Комарова, 1).

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент С.В. Харченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Особові імена (далі - ОІ) людей як вагомий і суспільно важливий клас власних назв тривалий час перебувають у колі інтересів мовознавців. Свідченням цього є низка ґрунтовних досліджень з історичної та сучасної антропоніміки, а також теорії особової назви загалом. Засадничими для розуміння місця ОІ в системі мови вважаємо наукові розвідки українських мовознавців В. Горпинича, М. Демчук, І. Желєзняк, Ю. Карпенка, Р. Керсти, В. Лучика, Р. Осташа, С. Панцьо, І. Сухомлина, М. Худаша, П. Чучки, В. Шульгача, російських дослідників В. Бондалетова, С. Зініна, О. Суперанської, В. Никонова, білоруського лінгвіста М. Бірили та інших. Значний внесок у розвиток цього напрямку ономастики внесли польські мовознавці В. Бланар, Т. Голембовська, М. Карплюк, М. Куцала, М. Малєц, Т. Мілевський, чеський ономаст М. Кнаппова. Результати їхніх досліджень слугують теоретико-методологічним підґрунтям для вивчення як регіональних особових систем, так і національного антропонімікону загалом.

Український іменнимк (репертуар імен народу в певний період) являє собою складну систему, яка функціонує на значній території. Аналіз наукових розвідок з питань антропоніміки України засвідчує, що він ще не вивчений ґрунтовно, оскільки об'єктом уваги ономастів були переважно системи ОІ окремих регіонів, районів, міст і сіл України. Так, з тією чи тією повнотою досліджувалися склад і динаміка особового антропонімікону Одещини, Херсонщини, Буковини, Волині, Лемківщини, Півдня України, м. Дніпропетровська, м. Донецька, м. Іллічівська, м. Косова, м. Тернополя, м. Хмельницького. З_поміж найвагоміших - дисертації С. Брайченко, Д. Жмурко, Г. Кравченко, О. Медведєвої, С. Панцьо, Н. Свистун, І. Скорук, П. Чучки. Іменнимк мешканців Кіровограда (Єлисаветграда), міста, в якому історично склалося багатонаціональне населення різних релігійних конфесій, досі не був предметом спеціального наукового аналізу, чим і зумовлюється актуальність теми дослідження.

Окрім того, як засвідчують ономастичні праці, кожен із локальних іменникімв має якісні та кількісні особливості складу, відзначається різними темпами оновлення, а, отже, є унікальним, неповторним. Саме тому, вивчаючи іменнимк мешканців м. Кіровограда, основну увагу, з нашого погляду, варто приділити динаміці якісних та кількісних параметрів його складу, що виявляють його специфічні риси. Цей аспект дослідження зумовлений ще й таким чинником: система ОІ міста виявляє значні якісні зміни впродовж ХХ ст. і характеризується відмінностями в різні хронологічні періоди у зв'язку з суспільно_політичними, економічними та етнокультурними перетвореннями в житті міста і країни.

Актуальним є вивчення динаміки кіровоградського особового іменникам протягом значного проміжку часу - століття. Обраний хронологічний період, ХХ ст., цілком відповідає методичним засадам дослідження динаміки функціонування ОІ, оскільки дає змогу об'єктивно простежити процес формування і функціонування чоловічого й жіночого іменникам, визначити ті десятиліття, упродовж яких аналізовані одиниці зменшували чи нарощували свою активність. чоловічий жіночий ім'я кіровоградець

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Пропонована дисертація є одним із напрямів опрацювання комплексної наукової теми «Актуальні питання лексики і граматики української мови» (номер державної реєстрації 0204V000690) кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, а також загальноукраїнської проблеми «Регіональна ономастика України», яку координує відділ ономастики і термінології Інституту української мови НАН України.

Тему дисертації затверджено на засіданні наукової координаційної ради «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол № 36 від 15.02.2007 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення складу чоловічих і жіночих імен кіровоградців у ХХ ст. та аналіз їхньої динаміки впродовж означеного хронологічного періоду.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

? установити реєстр чоловічого та жіночого іменникам м. Кіровограда у ХХ ст.;

? охарактеризувати склад ОІ за походженням;

? з'ясувати статистичну організацію системи ОІ м. Кіровограда у ХХ ст.: виявити найуживаніші, широковживані та маловживані чоловічі й жіночі імена; простежити якісні та кількісні зміни в межах різних частотних груп;

? дослідити склад та якісно_кількісну структуру чоловічого й жіночого іменника кіровоградців римсько_католицького, іудейського та лютеранського віросповідання, що мешкали на території міста в 1900 р., 1910 р., 1920 р.;

? розкрити взаємозв'язок і взаємовпливи православного, католицького, іудейського та лютеранського іменників ХХ ст.;

? виявити загальні закономірності й специфіку розвитку системи ОІ м. Кіровограда у ХХ ст.

Об'єктом дослідження є чоловічі та жіночі імена новонароджених м. Кіровограда у ХХ ст.

Предмет дослідження - якісні й кількісні характеристики особового іменникам м. Кіровограда у ХХ ст. в його динаміці.

Джерельною базою дослідження є архівний матеріал кількох установ, що в різний час мали повноваження реєструвати новонароджених мешканців міста.

До 1920 р. православне населення фіксувало відомості про народження дітей у церквах м. Єлисаветграда Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Дітей мешканців неправославного віросповідання реєстрували інші установи: лютеранська Церква Святої Анни (Кірха), Єлисаветградський костел та Єлисаветградська синагога. До аналізу залучено метричні матеріали всіх цих церков. Записи про новонароджених 1920 р. наявні також у книгах реєстрації актів про народження Єлисаветградського відділу РАГС Ради робітничо_селянських депутатів, що зберігаються в Кіровоградському державному обласному архіві.

Крім того, джерельною базою дослідження слугували алфавітні книги архіву міського відділу реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції за 1930 р., 1940 р., 1950 р., 1960 р., 1970 р., 1980 р., 1990 р., 2000 р.

У роботі проаналізовано 538 чоловічих імен і 544 жіночих імені, що реалізуються в 29 785 іменовживаннях.

Методи дослідження. Для реалізації поставленої мети за основний обрано описовий метод, завдання якого докладно охарактеризувати систему особових імен кіровоградців у ХХ ст. Використання статистичного метода забезпечує проведення кількісних підрахунків ОІ у межах усього аналізованого періоду та на окремих хронологічних зрізах, визначення кількісних показників чоловічих і жіночих імен, фіксування частоти їхнього вживання, з'ясування темпів оновлення іменникам. Для виявлення складу й динаміки ОІ на різних хронологічних зрізах та порівняння якісних і кількісних показників із відповідним антропонімним матеріалом інших регіонів застосовувався зіставно_порівняльний метод.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській ономастиці зібрано з архівних джерел і описано склад чоловічого та жіночого іменникам м. Кіровограда (Єлисаветграда); проведено дослідження якісних і кількісних змін його складу в межах ХХ ст.; скласифіковано особові імена за походженням, встановлено кількісне співвідношення онімів різних груп; зроблено спробу порівняти й визначити ступінь взаємовпливу систем особових імен носіїв різного віросповідання; проведено зіставно_порівняльний аналіз одержаних результатів з матеріалами інших українських місцевостей.

Теоретичне значення роботи вбачається в поглибленні наукових знань про виникнення, розвиток і особливості функціонування ОІ як класу пропріальної лексики. Результати дослідження сприятимуть створенню цілісного уявлення про якісні характеристики та особливості динаміки національного іменникам. Окремі положення і висновки дисертації мають теоретичне значення для подальшого вивчення специфіки ОІ у порівнянні з антропонімами інших класів.

Практична цінність одержаних результатів. Результати дисертації можуть бути використані при дослідженні особових іменних систем інших регіонів України, а також при всебічному ґрунтовному вивченні українського загальнонаціонального іменникам. Зібраний та систематизований фактичний матеріал перспективний при укладанні лексикографічного словника ОІ м. Кіровограда та словника особових імен українців. Основні положення наукової розвідки знайдуть застосування в навчальній діяльності вищої школи при опрацюванні відповідних тем із сучасної української мови, українознавства, історії рідного краю, у самостійній роботі студентів, при проведенні спецкурсів та спецсемінарів з української і регіональної антропоніміки; у шкільній практиці - під час проведення позакласних занять. Матеріал дисертації може бути корисним у практиці вибору імен для новонароджених.

Особистий внесок автора полягає в доборі нового архівного фактичного матеріалу чоловічих та жіночих ОІ м. Кіровограда ХХ ст., його аналізі, систематизації й узагальненні. Усі результати дослідження автор отримав самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Матеріали роботи апробовано на п'яти наукових конференціях: ХІІ Міжнародній ономастичній конференції «Українська ономастика у загальнослов'янському контексті» (Чернівці, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Українська мова - мова державна» (Донецьк, 2008 р.), ІІІ Міжнародній науково_практичній конференції «Мови і світ: дослідження і викладання» (Кіровоград, 2009 р.), ХІІІ Всеукраїнській ономастичній конференції (Ужгород, 2009 р.), ІV Міжнародній науково_практичній конференції «Мови і світ: дослідження і викладання» (Кіровоград, 2010 р.).

Окремі розділи та дисертація загалом обговорювались на засіданнях кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Публікації. З теми дисертаційної праці опубліковано 10 одноосібних статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг роботи - 231 сторінка, із них 196 сторінок основного тексту. Список використаної літератури містить 229 позицій. В окремому томі подано 19 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, зазначено особистий внесок автора, подано відомості про апробацію, кількість публікацій, структуру роботи.

У першому розділі «Місце особових імен в антропонімній системі мови» окреслено теоретичні засади дисертаційного дослідження, узагальнено зміст поняття ОІ у сучасному мовознавстві та з'ясовано його місце поміж інших класів пропріальної лексики; розглянуто сутність і вплив моди як хронологічно змінного явища на іменнимк загалом і деякі оніми зокрема; проаналізовано явище варіативності ОІ та різні підходи до сучасних класифікацій варіантів; визначено склад особового іменникам мови за походженням і проаналізовано шляхи розвитку його груп; описано основні наукові методи і прийоми аналізу ОІ в аспекті синхронії й діахронії; обґрунтовано вивчення динаміки регіональних іменникімв як одного із напрямків їхнього дослідження.

Центральне місце ОІ в антропонімній системі мови зумовлюється специфікою цих одиниць щодо виникнення, функціонування, особливостей вживання і чинників зміни, напрямків наукового дослідження.

Вивчення історії виникнення та розвитку ОІ й порівняння їх з іншими антропонімами підтвердило, що це найдавніші одиниці онімної лексики, які були стабільним компонентом давніх формул іменування людей і продовжують утримувати свій визначальний статус у сучасних іменних структурах. Аналіз наукових праць з ономастики засвідчив, що перевага надається термінові «особове ім'я», хоча зміст його часом варіюється залежно від акцентованого аспекту. Авторське розуміння ОІ як однопоколінної індивідуальної назви, яку людина отримує при народженні й використовує для ідентифікації в суспільстві, ґрунтується на визначенні П. Чучки.

Особовий іменнимк - це антропонімна система, яка інтенсивно змінюється під впливом моди. Як наслідок окремі десятиліття ХХ ст. мають власний набір популярних новоутворених, календарних, автохтонних слов'янських чи запозичених з європейських та східних мов_джерел імен. Так само специфічним є вплив моди на окремі наймення, що засвідчується різним репертуаром найпопулярніших імен інших регіонів України.

Варіативність ОІ - це характерна властивість їхнього функціонування не лише в усному мовленні, але й у документально закріплених формах. Широкий якісний спектр іменних варіантів зумовив появу багатьох сучасних класифікацій, в основі яких лежать такі ознаки, як ступінь популярності, рівень нейтральності, сфера вживання тощо. Проблемним на сучасному етапі залишається розмежування офіційних і розмовних варіантів, визначення співвідношення між ними.

Сучасний український іменнимк є багатошаровим утворенням, одиниці якого належать до слов'янського антропонімного фонду, запозичені з різних західних і східних мов чи штучно створені в пореволюційний час. Активність і якісний склад кожної групи за походженням уряди-годи змінюється під впливом соціальних, культурних, політичних уподобань номінаторів.

Теоретична ономастика як галузь лінгвістичної науки послуговується комплексом загальнонаукових, лінгвістичних і власне ономастичних методів та прийомів. Вивчаючи динаміку ОІ у межах окремого регіону, дослідники застосовують описовий, зіставно_порівняльний методи. Особливу цінність для таких досліджень становить статистичний аналіз особових імен В. Бондалетова, що уможливлює з'ясування складу й динаміки змін іменникам. За його допомогою було встановлено також статистичну організацію системи ОІ м. Кіровограда у ХХ ст., презентовану трьома частотними групами, які визначалися за допомогою середнього коефіцієнта однойменності (СКО) для кожного хронологічного зрізу. Таких зрізів було виділено одинадцять: І - 1900 р., ІІ - 1910 р., ІІІ - 1920 р., ІV - 1930 р., V - 1940 р., VІ - 1950 р., VІІ - 1960 р., VІІІ - 1970 р., ІХ - 1980 р., Х - 1990 р., ХІ - 2000 р. Далі виконувалися елементарні математичні розрахунки: кількість новонароджених у зрізі ділилася на кількість зафіксованих ОІ. Усі наймення, що мали однакову або більшу кількість носіїв, ніж отриманий результат, вважалися широковживаними, решта - маловживаними. Десять перших за кількістю носіїв у зрізі ОІ формували групу найуживаніших (частотний десяток).

Регіональні особові системи постійно оновлюються за рахунок як зникнення непривабливих для номінаторів онімів, так і появи нових одиниць, що віддзеркалюють їхні уподобання, смаки. Рух іменникам відбувається також унаслідок заміни одного ОІ іншим, що практикується в релігійній сфері (при постригу), в юриспруденції (при усиновленні або за бажанням носія), а також у родинно-побутовому житті українців (вірування в магічну, лікувальну силу імені).

У другому розділі «Динаміка чоловічих особових імен м. Кіровограда у ХХ ст.» подано загальну характеристику місцевого чоловічого іменникам, проаналізовано його склад за походженням, скласифіковано засвідчені в документах варіанти ОІ, виокремлено основні частотні групи, простежено їхню кількісну та якісну динаміку, виявлено й досліджено наймення осіб католицького, лютеранського та іудейського віросповідання.

Упродовж одинадцяти аналізованих зрізів у місті народилося 15 485 хлопчиків. Для іменування православних на початку століття й новонароджених різних конфесій у подальшому використано 267 імен (14 243 особи), які в дослідженні подано в офіційній формі, тобто такій, яка зафіксована словниками ОІ. Діти іудейського віросповідання отримали 214 (1 129 осіб), католики - 16 (20 осіб), а лютерани - 41 (93 особи) ім'я.

Склад чоловічого іменникам м. Кіровограда на 84,3 % презентований ОІ, що походять з різних західних і східних мов (Адольф, Василь, Данило, Дмитро, Іван, Леопольд, Нурхан, Роман, Рудольф, Степан, Орхан та ін.), з_поміж яких переважають оніми грецького (33,7 %), латинського (13,9 %) і давньоєврейського (12,7 %) походження. Власне слов'янські імена становлять лише 7,5 % (Богдан, Броніслав, Вадим, Любомир, Станіслав, Ярослав), а імена_новотвори - 4,5 % (Адик, Віль, Владлен, Зарем, Елмар, Кім, Красноармін та ін.). У структурі іменникам трапляються одиниці, не зафіксовані словниками або невстановленого походження: Адиклав, Адор, Ваторис, Гесинк, Грас, Елісо, Корель, Крайвім, Оттон, Хушіджон.

Основу чоловічого особового антропонімікону представників інших конфесій становлять зазвичай традиційні для того чи того етносу наймення, тоді як запозичення є окремими вкрапленнями. Так, євреї надавали перевагу біблеїзмам (Аарон, Авраам, Давид, Иегошуа) та іменам з мови їдиш (Залман, Копель, Сендер, Янкель), лише іноді траплялися номени з інших мов (Генрих, Марк, Эмилий). У лютеран провідну позицію посіли давньонімецькі на кшталт Albert, Bruno, Friedrich, Ludwig, Rudolph, Wilhelm. Саме ці ОІ часто виступали компонентами двослівних та трислівних імен: Bernhard Otto Alexander, Reinhold Friedrich. Католики однаково обирали як слов'янські (Брониславъ, Станиславъ, Болеславъ_Брониславъ, Казиміръ), так і давньоєврейські (Янъ, Яковъ, Іосифъ, Михаилъ) наймення. Лише один раз зареєстровано подвійне ім'я, що є контамінацією грецького й німецького ОІ - Георгій_Бернгардъ.

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив варіювання місцевих чоловічих імен. На початку століття в метричних книгах православних церков засвідчені графічні варіанти, поява яких зумовлена традицією запису різних установ (Евдакимъ - Грецька церква, Евдокімъ - Покровська церква), а також відмінним написанням імен у книгах про народжених одного року тієї самої церкви (Ковалівська церква - Даниель і Даниілъ). Із 1920 р. в документах, окрім фонетичних (Матвей - Матфей), трапляються лексичні (Косма - Кузьма, Денис - Діонісій) і структурні (Антон - Антоній, Ким - Кима, Пантелей - Пантелеймон) видозміни. У 30_х-40_х рр. ХХ ст. як документні вживаються скорочені форми повних імен на зразок Броня, Ваня, Женя, Рома, Сема, а також варіанти з подвоєнням приголосних та без нього: Геннадий - Генадий, Филип - Филипп.

Подібні тенденції спостерігаються й у системі єврейського чоловічого іменникам. Тут так само є фонетичні видозміни (Барух - Борух - Борох) та заміна флексій (Гедаль - Гедалий, Марк - Маркус, Нафтул - Нафтула). Рідше варіанти виникають унаслідок подвоєння голосних і приголосних: Аарон - Арон, Абраам - Абрам, Эммануил - Эмануил тощо. Особливістю іудейського іменникам можна вважати форми Вигдор і Киве, що виникли шляхом усічення початкового голосного імен Авигдор та Акива. Часто практикується введення додаткових голосних для милозвучності: Аншел замість канонічного Аншл, Идель - Идл, Копель - Копл, Янкель - Янкл тощо.

Найбільшою популярністю в місті користувалися 33 чоловічих ОІ. З_поміж них лише ім'я Олександр зафіксоване на всіх одинадцяти зрізах як найуживаніше. Воно тричі посідало перше місце за кількістю іменовживань (1950 р., 1980 р., 1990 р.) і жодного разу не опускалося нижче четвертої рейтингової позиції. До репертуару популярних належали також імена Володимир і Микола (7 зрізів), до яких з 1950 р. приєдналося наймення Сергій. На п'яти зрізах модними були ОІ Анатолій, Віктор, Юрій, на чотирьох - Андрій, Дмитро, Ігор. Тричі місце найуживанішого посідали Валерій, Василь, Віталій, Георгій, Григорій, Євгеній/Євген, Іван, Леонід, Михайло, Олег, Павло. В іменникум є також номени, що входили до частотного десятка на двох зрізах (Борис, Валентин, Денис, Максим, Петро, Роман, Федір) або лише на одному (Артем, Владислав, Геннадій, Ілля, Олексій).

У дореволюційний період коло найуживаніших імен залишалося на 90 % стабільним: Іван, Михайло, Микола, Олександр, Василь, Петро, Григорій, Павло, Федір. Кількісних змін зазнало лише ім'я Дмитро, замість якого в частотному десятку 1910_го р. з'явилося Олексій. Якісні перетворення в цій групі почалися в 1920 р., коли вона розширилася за рахунок ОІ Анатолій, Володимир, Георгій, вони продовжилися 1930_го р. Тоді до модних приєдналися одразу п'ять наймень - Борис, Валентин, Віктор, Леонід, Юрій. У 1940 р. та 1950 р. значних змін у чоловічому іменуванні не спостерігалося. На 80 % склад групи найуживаніших ОІ збігається зі складом імен попереднього десятиліття: Анатолій, Валерій, Віктор, Володимир, Леонід, Микола, Олександр, Юрій. Такі чоловічі імена, як Борис та Георгій (трапляються востаннє в 1940 р. серед найуживаніших) у 1950 р. були витіснені найменнями Валентин і Сергій. У 1960 р. і 1970 р. тенденція до розширення кола найуживаніших відновлюється іменами Андрій, Віталій, Ігор, Олег, Геннадій. У 1980 р. популярність у мешканців міста здобули оніми Євгеній/Євген, Дмитро, Роман, а в 1990 р. - Денис і Максим. Порівнюючи склад найуживаніших чоловічих імен м. Кіровограда 1900 р. і 2000 р., констатуємо, що він змінився на 80 % (спільні наймення Олександр і Дмитро).

Усі 45 широковживаних чоловічих імен неодноразово змінювали свій статус: оніми Володимир, Микола, Сергій ставали найуживанішими, Антон, Богдан, Вадим, Данило, Єгор, Кирило, Костянтин, Микита, Пилип, Руслан, Семен, Станіслав, Степан, Тимофій, Яків, Ярослав - маловживаними, а решта побували в усіх трьох групах (Анатолій, Андрій, Артем, Борис, Валентин, Валерій, Василь, Віктор, Віталій, Владислав, Георгій, Григорій, Денис, Дмитро, Євгеній/Євген, Іван, Ігор, Максим, Михайло, Олег, Олексій, Павло, Петро, Роман, Федір, Юрій). З них найдовше статус широковживаного утримували Костянтин, Олексій і Сергій (п'ять зрізів).

За нашими спостереженнями, рух широковживаних імен у ХХ ст. відбувався значно швидше порівняно з найуживанішими завдяки активному переміщенню онімів з інших частотних груп. У результаті цього якісний і кількісний склад груп змінювався фактично на кожному зрізі: з чотирнадцяти онімів 1900_го р. у статусі широковживаних у 1910 р. залишилися лише вісім, а саме Андрій, Володимир, Георгій, Дмитро, Євгеній/Євген, Костянтин, Сергій, Яків. Інші шість номенів (Борис, Микита, Пилип, Семен, Степан, Тимофій) втратили свою популярність, а ім'я Олексій, навпаки, збільшило її. У 1920 р. інтенсивніше змінювали свій рівень популярності ОІ з високою частотністю в минулому: до групи широковживаних із найуживаніших перемістилося три ОІ (Петро, Олексій, Федір), а з маловживаних лише два (Віктор і Семен). Ця тенденція зберігається й у 1930 р.: колишні найуживаніші Василь, Григорій, Іван, Михайло, Павло становлять 50 % нових імен групи. У 1940 р. механізм формування репертуару широковживаних імен змінюється: кількість онімів зменшується, основа ж групи залишається з попереднього зрізу. Новим є лише ім'я Валентин. У зв'язку із переміщеннями онімів у межах частотних груп 1950_го р. до широковживаних входить одне ім'я Віталій, а 1960_го р. - жодного. У 1970 р. таких наймень уже чотири - це колишні найуживаніші Анатолій, Валерій, Микола і менш уживане Дмитро. Із них до групи широковживаних 1980_го р. потрапило лише ім'я Микола, решта ОІ були новаціями (Вадим, Віктор, Денис, Костянтин, Максим, Микола, Олексій, Руслан, Юрій). У 1990 р. група розширилася за рахунок ОІ Антон, Артем, Владислав, Володимир, Іван, Олег, Олексій, Павло, Станіслав, Ярослав. За кількістю носіїв перше місце одночасно посіли імена Артем і Олег. У 2000 р. обсяг широковживаних онімів продовжує збільшуватися: наймення Ігор, Роман і Віталій перейшли з найуживаніших, а Богдан, Данило, Єгор, Кирило, Микита, Михайло піднялися з маловживаних.

В іменному фонді виявлено лише чотири чоловічих імені, які жодного разу не були маловживаними: Володимир, Микола, Олександр, Сергій. Решта 265 онімів хоч би на одному зі зрізів мали цей статус, причому більшість із них залишилися ОІ одного_двох десятиліть, наприклад: Амвросій, Венедикт, Дені, Іларіон, Лазар, Майор, Отар, Порфирій, Софрон, Фока. На початку ХХ ст. поміж маловживаних переважали ті наймення, що рідко траплялися в церковному календарі (святцях), і надалі вони або зовсім витіснялися новими іменами, або вживалися вкрай обмежено, наприклад, такі, як Авдієс, Анфім, Дорофій, Конон, Мокій, Парфеній, Флор. У 1920 р. до них приєдналися інші непопулярні ОІ зі святців (Нестор, Венедикт, Каленик, Овсій, Харитон тощо), оніми з іменникімв інших народів або релігійних конфесій (Бранко, Генріх, Казимир, Крайвім, Оттон, Феб), також слов'янізми Станіслав, Владислав, Броніслав і деякі розмовні форми (Єгор, Юрій). У 1930 р. шляхи поповнення групи маловживаних ОІ залишилися тими самими, до них приєдналися імена_новотвори, що віддзеркалювали пореволюційні реалії (Віль, Вілій, Зарем, Кім). У місцевій антропосистемі також з'явилися оніми, утворені внаслідок скорочення і суфіксації повного імені (Гарій, Алик, Слава, Адик). На початку 1940 р. усі новотвори кількісно скорочуються і поступаються місцем канонічним православним іменам та вже адаптованим запозиченням. До репертуару потрапили лише деякі нові ОІ на зразок Ганс, Жозеф, Леопольд, Морріс, Сіявуш, Франц та імена_новотвори (Владлен, Красноармін).

У 50_х-60_х рр. ХХ ст. якісне співвідношення таке ж саме: нововведених онімів серед маловживаних імен було небагато (1950 р. - Богдан, Намаз, Юзеф, 1960 р. - Артур, Роланд, Рустам, Салім), більшість із них уже траплялися в першій половині століття. Із 1970 р. до 1990 р. група маловживаних імен поповнилася ОІ представників різних національностей: Ансар, Даніяр, Муслім (1970 р.), Джаміл, Лаша, Хушіджон (1980 р.), Карім, Марат, Фікрет (1990 р.). Активніше, порівняно з попередніми десятиліттями, вживалися слов'янські наймення Богдан, Вадим, Владислав, В'ячеслав, Святослав, Станіслав, Ярослав (1970 р.), Мирослав, Ростислав (1980 р.). У 90_х рр. ХХ ст. відбувається відродження запозичених номенів 30_х-40_х рр. (Альберт, Еміль, Герман), а також імен перших десятиліть століття (Арсеній, Микита, Орест). Останній аналізований період (2000 р.) засвідчує вже раніше сформовані тенденції чоловічого іменування: поповнення іменного фонду західноєвропейськими і східними ОІ (Ахмед, Бахтіяр, Вартан, Девід, Дені, Леон, Стівен та ін.); уживання давніх календарних імен (Адам, Гордій, Єлисей); вибір на користь канонічної форми окремих імен (Іоан); розширення репертуару слов'янських номенів (Вадим, Всеволод, В'ячеслав, Любомир, Ростислав, Станіслав).

Католицький антропонімікон м. Кіровограда з об'єктивних причин досліджений лише на одному хронологічному зрізі - 1920_го р. У цей період номінаторами було використано 16 чоловічих імен, лідером за частотою вживання з-поміж яких є онім Станиславъ (3 носії). Двічі для реєстрації новонароджених використане ім'я Антонъ. Решта ОІ мають по одному носію. Православний і католицький іменниким мають багато спільних онімів: Александръ, Антоній/Антонъ, Броніслав, Валентин, Йосиф, Казимир, Михайло, Оттон, Роман, Станіслав, Яків. Подібною є й динаміка окремих імен, зокрема в обох системах у 1920 р. одним із найуживаніших було ім'я Олександр. Водночас спостерігаються й відмінності. Обрані католиками в 1920 р. наймення Адольфъ, Леон і Ян у православних з'явилися дещо пізніше: Адольфъ - в 30_х-40_х рр. ХХ ст., а Леон і Ян - у 1990 р. і 2000 р. Відмінною ознакою католицького іменникам є наявність подвійних імен Болеславъ-Брониславъ та Георгій_Бернгардъ.

Лютеранський іменнимк об'єктивно презентований трьома хронологічними зрізами, на кожному з яких лідер за частотністю вживання інший: 1900 р. - Alexander, 1910 р. - Friedrich і Johann, 1920 р. - Gustav. Уподобання лютеран активно змінювалися не лише щодо найпопулярніших імен: 68% усіх зафіксованих чоловічих наймень вживалися номінаторами один раз (Bruno, Chriztian, Lorenc, Ludwig, Oscar та ін.). Виняток становлять ОІ Gustav, Jakob, Wilhelm, що функціонували протягом усіх аналізованих років, деякі імена вжиті двічі (August, Friedrich, Nikolaus і под.). Особливістю лютеранського іменування є широке використання багатокомпонентних номенів (22 %) на кшталт Alfred Klauss, Valentin Arnold, Karl Eduard, Bernhard Otto Alexander. Частина використаних лютеранами імен продовжувала функціонувати в місцевому іменнику 30_х-40_х рр. ХХ ст. і надалі, але вже без вказівки на віросповідання носія: Albert, Alexander, Friedrich, Eduard, Heinrich, Karl, Konstantin, Robert, Rudolph та ін.

Єврейський іменнимк міста репрезентовано в першій половині ХХ ст. та окремими онімами - після 50_х рр., періоду активної еміграції євреїв. До репертуару найуживаніших належали переважно біблійні номени (Моисей, Давид, Авраам, Исаак, Иосиф), часто обиралися також інші наймення, наприклад, Меер, Борох, Хаим, Герш, Лейб. Із 30_х рр. ХХ ст. місцеві євреї залучають до активу запозичення, імена_новотвори й православні форми, унаслідок чого в документних записах 1950_го р. з традиційних іудейських наявні лише три оніми - Наум, Авраам, Натан, а в 1960 р. один - Бенцион. У 2000 р. популярністю у кіровоградців користується єврейське ім'я Давид.

У третьому розділі «Динаміка жіночих особових імен м. Кіровограда у ХХ ст.» окреслено якісні й кількісні параметри жіночого іменникам, проаналізовано його склад за походженням та варіантність, виокремлено й досліджено найуживаніші, широковживані та маловживані жіночі наймення українців, окреслено динаміку ОІ представників інших етнічних груп.

На одинадцяти аналізованих зрізах було зареєстровано 14 300 новонароджених осіб жіночої статі. Записи про 13 133 із них містяться в метричних книгах православних церков та алфавітних книгах (262 імені). У місті також зареєстровано народження 1 065 дівчаток іудейського віросповідання (224 імені), 90 лютеран (49 імен) і 12 католиків (9 імен) жіночої статі.

74 % жіночих ОІ православного іменникам походять з різних західних і східних мов при переважанні давньогрецьких (30,5 %), латинських (19,5 %) і давньоєврейських (8,8 %): Агафія, Варвара, Домникія, Єлизавета, Діана, Тамара, Яна. 11,5 % становлять імена_новотвори: Вілена, Владлена, Леніна, Аеліта, Іюлія. Значно рідше трапляються слов'янські імена (8 %): Богдана, Зоряна, Лада, Радмила тощо. У зібраних матеріалах є також жіночі наймення, які не фіксують словники як-от Амінат, Анаіда, Даона, Емунеста, Іслана, Мана, Міріт, Окаміла, Симера, Унилія.

Збереження етнічних традицій демонструє єврейський іменнимк, що презентований біблійними іменами (Ехейвод, Лея, Хана, Шифра), номенами з їдиш (Блюма, Зисель, Либа, Тауба, Фейга), окремими слов'янізмами (Добриш, Злата, Чарна) та запозиченнями із західноєвропейських мов (Бейла, Ента, Фрида, Амалия). Чимало ОІ з івриту або мови їдиш також входять до складу подвійних наймень: Блюма_Рывка, Зисл_Лея, Сарра_Ревекка. У лютеран на першому плані ОІ давньонімецького походження: Bertha, Emma, Gertrude, Mathilde. Цей принцип порушується лише щодо трикомпонентних структур, помітне місце в яких посідають давньоєврейські оніми: Irene Marie Elisabeth; Ide Helene Marie; Wera Anna Offelie. Серед імен місцевих католиків частіше трапляються давньоєврейські (Анна, Марія, Янина), грецькі (Эмилія, Ирена, Елена), латинські (Валерія, Клементина). Зафіксовано лише один слов'янізм - Станіслава.

Характерною рисою метричних записів до 1920 р. є неоднозначна графіка (?еодора - Феодора, Sелда). Іноді в документах спостерігається непослідовне вживання окремих літер (Мотрона - Матрона, Веъра - Віъра, Агапія - Агафія), подвоєння або його відсутність (Агрипина - Агриппина). Якщо в 1920 р. релігійні установи ще дотримуються канонічної форми написання імен, то державний орган застосовує лише російську графіку (Дарья, Евдокия, Мария, Наталия). Із 30_х рр. у матеріалах трапляються варіанти лексичні (Гиприна/Гиприня, Галочка, Нюра, Мотя), структурні (Валя, Зина), фонетичні (Аграфина, Виалета, Данеїла, Элианора). Особливо часто фіксуються ОІ із зайвим подвоєнням приголосних або без нього: Асся, Виолета, Жана, Илонна, Инеса, Ларисса, Нилла, Нона, Сусана.

Уплив слов'янського оточення помітний у заміні традиційної для іудейських жіночих імен флексії -е на -а (-я) (Блюма, Дрейзя, Зельда замість Блюме, Дрейзе, Зельде), а також у перебудові складних для вимови імен на форми зі вставними голосними (Зисл - Зисель, Миндл - Миндель, Сойбл - Сойбель). В іменах з початковим е- часом спостерігається сплутування графем на зразок Еля - Эля, Есфирь - Эсфирь, Ехейвод - Эхейвод. Рідше в єврейських іменах варіюються форми з подвоєнням приголосних і без нього: Белла - Бела, Бинна - Бина, Ревекка - Ревека, Сарра - Сара. Особливості вимови місцевих євреїв позначилися на документних записах у формі взаємозаміни різних голосних, унаслідок чого виникли фонетичні варіанти Сара - Сура, Ехавод - Ехейвод - Йохевод та ін.

Лютеранський і католицький іменниким не виявляють такого різноманіття варіантів, як два попередніх. У записах костелу витримана канонічна форма імен (Ирена, Анна, Янина, Клементина, Елена), зберігається кінцевий голосний -і в іменах із флексією -ія: Марія, Валерія, Эмилія. Неоднозначними є закінчення лютеранських імен, у яких зафіксовані флексії -е та -а: Adeline, Elfriede, Gertrude, Helene, Margarette, але Anna, Bertha, Christina, Emma, Frieda. Лютеранський варіант написання слов'янського імені Людмила має подвоєння останнього приголосного - Ludmilla.

У ХХ ст. до активу місцевої антропосистеми потрапило 36 жіночих онімів. Найбільшу кількість носіїв вони обслуговували в 1970 р. (77,3 %), а найменшу - у 2000 р. (53,9 %). Найдовше (вісім зрізів) у рейтингу імен_лідерів трималося ім'я Ольга. До складу найуживаніших цей онім увійшов 1910_го р., а в наступному десятилітті він посів уже другу позицію. Після тимчасового забуття в 30_х-40_х рр. ХХ ст. він остаточно ввійшов до імен_лідерів м. Кіровограда. У семи періодах фіксується ім'я Олена, у шести - Ганна і Наталія.

1900_го р. найуживанішими були ОІ Марія, Ганна, Олександра, Євдокія, Пелагія, Наталія, Олена, Анастасія, Єлизавета, Катерина. У 1910 р. склад групи розширився на 50 % новими онімами Антоніна, Віра, Ольга, Клавдія, Євфросинія. Зауважимо, що саме дореволюційний період - це перший етап злету популярності таких сучасних модних імен, як Катерина, Анастасія, Олександра. У 1920 р. смаки мешканців міста змінилися на користь наймень Валентина, Лідія, Надія. Проте найбільші перетворення в частотному десятку зафіксовані саме в 30_х рр. ХХ ст., коли склад групи змінився на 70 % (Алла, Галина, Жанна, Любов, Людмила, Раїса, Тамара). Відтоді оновлення відбувалося лише за рахунок одного_трьох ОІ. Так, у 1940 р. до імен_лідерів приєдналося Світлана, у 1950 р. - Лариса і Тетяна, а в 1960 р. статус найуживанішого отримало ім'я Ірина. У 70_х рр. ХХ ст. серед улюблених з'явилися Оксана і Вікторія, а в 1980 р. - Юлія. 1990 р. засвідчений появою в активі наймення Марина, а 2000 р. - Аліна, Валерія і Дар'я.

До групи широковживаних потрапило 50 жіночих імен, які неодноразово впродовж століття змінювали свій статус: Олена і Ольга ставали найуживанішими, Анжела, Варвара, Вероніка, Діана, Євгенія, Зінаїда, Зоя, Інна, Карина, Килина, Ксенія, Лілія, Марфа, Неоніла, Ніна, Поліна, Таїса, Христина, Яна - маловживаними, а номени Аліна, Алла, Анастасія, Антоніна, Вікторія, Віра, Галина, Ганна, Дар'я, Євдокія, Євфросинія, Єлизавета, Жанна, Ірина, Катерина, Лариса, Лідія, Любов, Людмила, Марина, Марія, Надія, Наталія, Оксана, Олександра, Раїса, Світлана, Тамара, Тетяна фіксувалися в усіх групах. Імена Євгенія і Надія мали статус широковживаних найдовше - протягом шести зрізів. Модним тривалий час було ім'я Тетяна (5 зрізів). Інші наймення трапляються рідше.