Дискурсивні слова турецького походження в текстах сучасних болгарських мас-медіа

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ДИСКУРСИВНІ СЛОВА ТУРЕЦЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

В ТЕКСТАХ СУЧАСНИХ БОЛГАРСЬКИХ МАС-МЕДІА

10.02.03 - слов'янські мови

ОГІЄНКО ІРИНА СЕРГІЇВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі слов'янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Коваль-Костинська Оксана Володимирівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри слов'янської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Колесник Валентина Олександрівна, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, завідувач кафедри болгарської філології

кандидат філологічних наук, доцент Албул Ольга Ананівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри слов'янської філології

Захист відбудеться 17 листопада 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий 14 жовтня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, к.філол.н. Т.Я. Марченко

АНОТАЦІЯ

Огієнко І. С. Дискурсивні слова турецького походження в текстах сучасних болгарських мас-медіа. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 - слов'янські мови. - Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. - Київ, 2009.

У дисертації досліджується функціонування дискурсивних слів турецького походження в текстах сучасних болгарських мас-медіа. З'ясовано, що вживання дискурсивних слів турецького походження зумовлене тенденцією наслідування сучасними мас-медіа особливостей усного спілкування. Визначено прагматичні, комунікативні, структурні та сполучні характеристики дискурсивних слів, запозичених із турецької мови. Виокремлено їх функціонально-семантичні групи. Розкрито значення дискурсивних слів для вивчення питань формально-граматичної та змістової зв'язності мас-медійних текстів, їх комунікативної спрямованості.

Ключові слова: дискурсивні слова, турцизми, мас-медійний текст.

АННОТАЦИЯ

Огиенко И.С. Дискурсивные слова турецкого происхождения в текстах современных болгарских масс-медиа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 - славянские языки. - Институт языковедения им. А. А. Потебни НАН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации исследуется функционирование дискурсивных слов турецкого происхождения в текстах современных болгарских масс-медиа.

С начала 90-х годов ХХ в. в связи с изменениями в политической системе Болгарии, которые привели к преобразованиям во всех сферах общества, с целью ухода от тоталитарного публицистического шаблона, искусственной модели текста, регламентированности употребляемых средств выражения реформировались также средства массовой информации, которые быстро приобрели характеристики, присущие масс-медиа демократического общества. Масс-медиа отказались от строго регламентированных средств выражения и утвердили новый стиль, максимально приближенный к разговорной речи. Одним из проявлений демократизации языка СМИ стало использование стилистически окрашенных слов, свойственных разговорной речи. В болгарском языке большое количество стилистически маркированных слов заимствовано из турецкого языка во время Османского владычества. На протяжении веков турцизмы активно функционировали в устной речи и долгое время совсем не употреблялись в официальной сфере. С конца 1989 г. они начали широко употребляться в болгарских печатных изданиях в статьях разнообразной тематики.

Дискурсивные слова являются обязательными элементами разговорной речи. Подражание языковым стратегиям разговорной речи - следствие употребление дискурсивных слов в текстах современных СМИ.

Заимствование дискурсивных слов слов из одного языка в другой возможно при активных языковых контактах в ситуации билингвизма. Такая ситуация долгое время существовала на болгарской языковой территории. Как показало исследование, в болгарском языке, в частности и в языке средств массовой информации, достаточно широко функционируют дискурсивные слова турецкого происхождения.

Особенности дискурсивных слов обусловлены их местом в языковой системе. В отдельную группу слов они объединяются на основании общих морфологических, синтаксических, прагматических и коммуникативных характеристик. К дискурсивным словам относятся как полнозначные, так и неполнозначные части речи, основная функция которых - формирование формально-грамматической и смысловой связности текстов, придание им дополнительных оттенков для обогащения пропозиционального содержания высказываний, формирующих текст.

В работе выделены четыре группы дискурсивных слов турецкого происхождения: субъективной оценки, эмоциональной оценки, меры признака и релятивные дискурсивные слова. Дискурсивные слова субъективной оценки выражают отношения адресанта к изложенной информации, помогают адресату адекватно воспринять основное содержание сообщения и сформировать собственную мысль. Среди них выделены пять подгрупп: дискурсивные слова уверенности (аслъм, зер), неуверенности (амджеба, бемлким, самнким, чумнким), отрицания (йок, сакъмн, хич), безразличия (немйсе) и желательности (кемшки). Дискурсивные слова эмоциональной оценки указывают на эмоциональное состояние адресанта, связанное с восприятием действительности, отношением к субъекту или к объекту высказывания. Дискурсивные слова эмоциональной оценки поделены на две подгруппы, маркирующие позитивные (амферим, амшколсун, емвала, мамшала) и негативные (амамн, байгъмн, сиктимр, ямдец, язъмк) эмоции. Дискурсивные слова турецкого происхождения меры признака формируют интенсификаторы (бамрем, баям, хептемн) и квантификаторы (амнджак, баш, тамамн, хемле). Релятивные дискурсивные слова активно участвуют в формировании связей между разными составляющими высказывания и самими высказываниями на основе отношений соединения, сопоставления, противопоставления, уточнения между ними и пр. Среди релятивных дискурсивных слов, которые употребляются в текстах современных болгарских печатных масс-медиа, выделены две подгруппы: соединения (барабамр, немрде, хем) и уточнения (демемк).

Исследование показало, что в текстах современных болгарских СМИ дискурсивные слова употребляются преимущественно как средства экспрессивизации языка и служат для выражения эмоционального отношения пишущего к сообщению. Дискурсивные слова турецкого происхождения выступают также как маркеры иронии, средство формирования языковой игры.

Употребление дискурсивных слов в текстах современных болгарских масс-медиа дает возможность автору реализировать свой интерпретационный замысел, создать аргументированный, логический текст, выделить самое важное, облегчают восприятие текста адресатом.

Ключевые слова: дискурсивные слова, турцизмы, масс-медийный текст.

SUMMARY

Ogiyenko I. S. Discourse words of Turkish origin in modern Bulgarian media text. - Manuscript.

Dissertation for the attainment of scientific degree of Candidate of Philological Sciences according to specialization code 10.02.03 - Slavic languages. - O. O. Potebnia Institute of Linguistics of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to the study of functioning of discourse words of Turkish origin in modern Bulgarian mass-media text. It is found out that the use of discourse words of Turkish origin is caused by modern mass-media inheritance of peculiarities of colloquial speech. Сommunicative, structural and connective characteristics of discourse words derived from Turkish are studied. Their functional-semantic groups are determined. The significance of discourse words for studying the problems of formal-grammatical and content coherence of mass-media text and its communicative organization is revealed.

Key words: discourse words, Turkish loanwords, mass-media text.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дослідження турецьких лексичних запозичень уже понад століття є одним із важливих завдань слов'янського мовознавства, оскільки турцизми в значній кількості представлені в слов'янських мовах. Особливо багато запозичень із турецької мови в південнослов'янських мовах (болгарській, македонській, сербській, хорватській). Це пов'язано із тривалим перебуванням їхніх носіїв під владою Османської імперії, активними торговельними, господарськими та військовими контактами з турецькомовним світом. На особливу увагу заслуговує вивчення турецьких запозичень у болгарській мові, у лексичній системі якої вони закріпилися й стали невід'ємною її складовою.

В історії болгарської мови ставлення до турцизмів змінювалося. У сучасній болгарській мові вживання запозичень із турецької мови здебільшого є стилістично маркованим: у літературній мові вони становлять нечисленний прошарок, у розмовному мовленні функціонують у значній кількості. У період тоталітаризму турцизми не вживалися в мові засобів масової інформації. Вони продовжували функціонувати в розмовному мовленні та використовувалися як стилістичний засіб у літературних творах. З кінця 1989 р. у зв'язку з радикальними суспільно-політичними змінами мова засобів масової інформації почала швидко демократизуватися. Одним із прийомів наближення мови мас-медіа до розмовного мовлення стало широке використання запозичень із турецької мови. Невід'ємними елементами розмовного мовлення є дискурсивні слова, які забезпечують зв'язність тексту, виражають ставлення адресанта до переданої інформації, його емоційну реакцію на неї.

З кінця ХІХ ст. турцизми активно вивчали болгарські та зарубіжні вчені в різних аспектах: фонетичному (О. Баскаков, М. Моллова), морфологічному (Ф. Галвес, В. Кювлієва), семантичному (Х. Меммова-Сулейманова, М. Москов, Е. Пернішка, М. Стайнова, Е. Халіл), етимологічному (Х. Ерен, К. Менгес, Т. Тодоров), стилістичному (А. Гранес, Х. Ро Хауге, М. Лакова, Ц. Македонська, К. Мирчев, К. Попов), хронологічному (М. Рачева, С. Стаховський), функціональному (Ц. Вранська, С. Одинцов, Х. Пирвев, М. Рускова, Г. Чумбалова) та ін. У зв'язку з актуалізацією турцизмів у мові сучасних болгарських друкованих мас-медіа зріс інтерес до їх вивчення (В. Кристева, І. Іванов, М. Стаменов). Увагу дослідників привертали переважно повнозначні слова, які помітно домінують серед запозичень із турецької мови. Неповнозначні слова, яких значно менше, об'єктом дослідження ставали рідше. Їм присвячені статті Т. Костової, А. Лазарової, Й. Тишевої й Х. Ро Хауге, вони побіжно згадуються в монографіях М. Вріни й К. Чолакової. Дисертаційне дослідження присвячене вивченню дискурсивних слів (ДС) турецького походження в текстах сучасних болгарських друкованих мас-медіа.

Актуальність теми дисертації визначається необхідністю проведення комплексного аналізу ДС у текстах сучасних болгарських друкованих мас-медіа у зв'язку з вивченням функціонування одиниць, що безпосередньо беруть активну участь у побудові формально-граматичної та змістової зв'язності мас-медійних текстів, забезпечують їх комунікативну спрямованість. Дослідження ДС турецького походження, уживання яких актуалізувалося в мові ЗМІ в останні десятиліття, розширює знання про функціонування турецьких запозичень у болгарській мові на сучасному етапі її розвитку, дає змогу з'ясувати певні особливості їхнього значення, які раніше залишалися поза увагою дослідників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана із загальним напрямом досліджень кафедри слов'янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Опис, вивчення, функціонування лексичної та граматичної системи слов'янських мов» (номер державної реєстрації 02 БФ 044-01), а також із комплексним планом «Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації» Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер державної реєстрації 06 БФ 044-01).

Мета дослідження - здійснити комплексний аналіз дискурсивних слів турецького походження на основі опису їх контекстуальних уживань у текстах сучасних болгарських мас-медіа.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

– виокремити групи ДС турецького походження на основі їх функціонально-семантичних характеристик;

– здійснити комплексний опис ДС у вигляді окремих статей, у яких:

• описати значення ДС на основі аналізу їх прагматичних і комунікативних характеристик;

• визначити місце ДС у структурі висловлення;

• з'ясувати сполучуваність цих лексем з іншими словами у висловленні.

– узагальнити результати вивчення ДС.

Об'єкт дослідження - дискурсивні слова турецького походження, що використовуються в текстах сучасних болгарських мас-медіа.

Предметом дослідження є функціонально-семантичне значення дискурсивних слів.

Для визначення функціонально-семантичного значення ДС у процесі дослідження було проаналізовано понад 5000 контекстів. Контексти, які становлять матеріальну базу праці, добиралися з корпусу, розробленого авторкою на основі текстів електронних версій друкованих газет «24 часа», «Демокрация», «Дневник», «Дума», «Жълт труд», «Континент», «Новинар», «Нощен труд», «Сега», «Седмичен труд», «Стандарт», «Труд», «Шоу» за 2000-2006 рр. Для створення мас-медійного корпусу, обсяг якого становить близько мільйона слів, використовувалися програми «BUILD», «CONC» і «LEM». Деякі приклади запозичені зі словника В. Кристевої «Речник на турските думи в съвременния български печат» (2000 р.). Для поглиблення функціонально-семантичних характеристик аналізованих ДС частина контекстів добиралася в довільному порядку з мережі Інтернет за допомогою пошукової системи Google, яка дає змогу використовувати Інтернет як великий хаотичний корпус.

Для виконання поставлених завдань у роботі в комплексі використано традиційні методи лінгвістичного аналізу: описовий метод, за допомогою якого здійснене системне представлення об'єкта дослідження шляхом установлення семантичних характеристик і визначення особливостей функціонування в текстах сучасних болгарських мас-медіа; метод контекстного аналізу, застосування якого зумовлене необхідністю детального аналізу лінгвістичних характеристик ДС; метод комунікативно-функціонального аналізу - з метою визначення прагматичних і комунікативних ознак об'єкта дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний аналіз ДС турецького походження в мові сучасних болгарських мас-медійних текстів. Для кожної лексеми визначено прагматичні, комунікативні, структурні та сполучні характеристики. Виокремлено функціонально-семантичні групи ДС турецького походження. Результати дисертаційного дослідження мають значення для вивчення питань формально-граматичної та змістової зв'язності мас-медійних текстів, їх комунікативної спрямованості.

Практичне значення. Матеріали дослідження можуть бути використані для впорядкування словника ДС турецького походження в болгарській мові, при підготовці курсів лекцій, при написанні посібників і підручників, навчальних програм спецкурсів із лексикології, стилістики, історії болгарської мови, лінгвокраїнознавства, журналістики, при проведенні практичних занять, а також при подальшому теоретичному опрацюванні проблем дослідження дискурсивної лексики, мови сучасних засобів масової інформації.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засіданнях кафедри слов'янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертаційного дослідження виголошені у доповідях на 12 міжнародних і всеукраїнських наукових зібраннях: IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Шевченківська весна» (Київ, 2-3 березня 2006 р.), VII, VІІІ, ІХ Міжнародних славістичних читаннях, присвячених пам'яті академіка Л. А. Булаховського (Київ, 27 квітня 2007 р.; Київ, 4 квітня 2008 р.; Київ, 24 квітня 2009 р.), XVI і XVIІІ Міжнародних славістичних колоквіумах (Львів, 16-18 травня 2007 р.; Львів, 14-16 травня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики» (Київ, 24 жовтня 2007 р.), XXIV і XXVІ Міжнародних наукових читаннях «Культура народів Причорномор'я з найдавніших часів до наших днів» (Сімферополь, 28-29 листопада 2007 р.; Сімферополь, 26-27 листопада 2008 р.), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих вчених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (Київ, 9 квітня 2008 р.), VII Міжнародній науковій конференції «Міжкультурні комунікації: ноосферна парадигма у мові» (Алушта, 21-24 травня 2008 р.), Міжнародній науковій конференції «Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі» (Київ, 22 жовтня 2008 р.).

Основні положення й результати дослідження викладено у восьми одноосібних публікаціях у збірниках наукових праць, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Мета й завдання дослідження зумовили структуру роботи, що складається зі вступу, п'яти розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 235 сторінок, основний зміст викладено на 195 сторінках. Список використаної літератури охоплює 394 позиції, з них 18 лексикографічних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, визначено її актуальність для сучасного мовознавства та зв'язок із науковими програмами, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну цінність роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та публікації з теми роботи, представлено структуру дисертації.

У першому розділі - «Дискурсивні слова в текстах мас-медіа» - обґрунтовано релевантність характеристик текстів сучасних болгарських друкованих засобів масової інформації для дослідження ДС.

У підрозділі 1.1 - «Сучасний болгарський мас-медійний текст: основні характеристики» - розглянуто особливості сучасних болгарських мас-медійних текстів, визначено вплив тенденції до демократизації на мову ЗМІ, описано місце турцизмів у сучасних болгарських мас-медійних текстах.

Специфіку текстів сучасних ЗМІ визначають екстралінгвістичні чинники, комунікативне спрямування тексту й особлива ситуація мовлення, що характеризується віддаленістю комунікантів та здебільшого односпрямованістю.

Події в Болгарії наприкінці 1989 р. (заміна суспільного устрою, формування демократичного суспільства, переоцінка своєї історії у зв'язку з розпадом тоталітаризму, плюралізм політичних сил, низка економічних реформ тощо) спричинили кардинальні зміни у всіх сферах суспільного життя - політичній, соціальній, економічній та ін., які швидко зафіксували засоби масової інформації. Послаблення цензури позначилося на структурі друкованих ЗМІ, внесло зміни в тематику, жанрові різновиди текстів, співвідношення між новинним і публіцистичним змістом інформації, способи контактування з аудиторією, мовну культуру, професійний рівень, моральні й ідейно-політичні позиції журналістів тощо.

Поряд із характеристиками, притаманними будь-якому тексту (цілісність, зв'язність, членованість, лінійність, інформаційність, завершеність), текстам засобів масової інформації властиві й специфічні риси, пов'язані насамперед зі змістом і формою викладу (формулювання заголовку, зміни у структурі текстів і висловлень, прийоми інформування, установлення контакту із читачем, суб'єктивність викладу). З метою встановлення тіснішого зв'язку з адресатом мас-медіа відмовилися від усталених комунікативних стратегій мови періоду тоталітаризму й утвердили новий стиль вираження, наближений до повсякденного розмовного мовлення. Мас-медійний текст, який повинен інформувати потенційних читачів про події у світі, недоступні для безпосереднього спостереження, начебто прирівнюється до побутового повідомлення, а змодельований таким повідомленням суб'єкт ототожнюється із читачем (Т. В. Радзієвська).

Посилення впливу живого народного мовлення на літературну мову, активне входження в неї деяких розмовних фонетичних, граматичних, лексичних, фразеологічних елементів і нестандартних для літературної мови явищ визначається як демократизація мови. Уживання лексем із різним стилістичним маркуванням - діалектизмів, жаргонізмів, сленгізмів, арготизмів, вульгаризмів, архаїзмів, історизмів, просторічних елементів - призводить до розхитування норми.

У болгарській мові значна кількість стилістично маркованих лексем запозичена з турецької мови. У текстах ЗМІ вибір турцизмів, замість питомих болгарських лексем, був свідомим і мав на меті створити зовнішній ефект за нестачі новин, привернути увагу та приголомшити читача. Уживання турцизмів може перетворити повідомлення про банальний факт чи очевидну вигадку на вражаючу сенсацію. Їх використання дає змогу зробити висловлення оригінальнішим, висловити емоційне, здебільшого негативне, ставлення до зображуваного.

Характерною особливістю актуалізації турцизмів є те, що цей процес відбувається тільки в текстах друкованих засобів масової інформації. У мові радіо та телебачення турцизми були й залишаються табу. Це пояснюється тим, що усне мовлення на радіо та телебаченні не лише містить інформативну складову, а й представляє особистість автора в безпосередньому звуковому образі та невербальній поведінці. У таких випадках уживання турцизмів не може проектуватися лише на об'єкт розповіді, воно водночас характеризує суб'єкт і сприймається як його особистісна сутність. Друкований же текст є начебто відмежованим від автора та сприймається лише як повідомлення, спрямоване на представлення об'єкта, про який розповідається (М. Стаменов).

У підрозділі 1.2 - «Дискурсивні слова турецького походження як об'єкт лінгвістичного дослідження» - подано характеристику групи ДС, систематизовано підходи до їх вивчення.

ДС доволі часто використовуються в розмовному мовленні, усній, непідготовленій спонтанній комунікації. У друкованих текстах ЗМІ вживання ДС є одним із проявів наслідування усного спілкування. Тому тексти друкованих засобів масової інформації є релевантними для дослідження ДС турецького походження.

У лінгвістиці висловлюються різні думки щодо природи ДС. Це пояснюється різною частиномовною приналежністю таких лексем та їх семантичною й функціональною багатозначністю. До ДС відносимо як неповнозначні, так і повнозначні лексеми, основною функцією яких є формування формально-граматичної та змістової зв'язності тексту, підсилення викладу додатковими значеннями з метою збагачення пропозиціонального змісту висловлень, які формують текст, надаючи йому комунікативної спрямованості.

На різних етапах розвитку мовознавчої науки існували різні підходи до дослідження слів, які зараз за функціональним критерієм відносять до дискурсивних. Довгий час перевага надавалася описові граматичних характеристик таких слів, їх імовірну семантику ігнорували та недооцінювали, вважаючи їх виключно засобами граматики. Результати такого опису ДС відображені в лексикографічних джерелах, де вони тлумачаться або за допомогою еквівалентів, або описово вказується, що вони вживаються для посилення, уточнення інформації тощо. Такі тлумачення не розкривають повністю семантики слів, не дають можливості зрозуміти, у чому полягає відмінність між словами, оскільки різні лексеми пояснюються за допомогою одних і тих самих слів або описів.

У нормативних граматиках ДС характеризуються з погляду належності їх до різних частин мови. Граматичне значення ДС не окреслюється чітко. Це пояснюється тим, що такі слова, з огляду на їх поліфункціональність, можуть легко набувати різних граматичних характеристик.

З розвитком нових підходів до вивчення мовних явищ у межах функціонального синтаксису, семантики, прагматики, когнітивістики й комунікативної лінгвістики уявлення про ДС розширилися. Змінилися критерії їх виокремлення, що призвело до збільшення їх кількості; з'явилися нові підходи до їх дослідження. Розвиток семантично орієнтованих підходів до вивчення ДС дав змогу описувати їх за зразками дослідження повнозначних слів.

Наше дослідження ДС базується на теоретичних засадах Московської семантичної школи, в основі яких лежить виокремлення функціонально-семантичного значення слова на підставі аналізу його контекстуального оточення.

Опис ДС складається з восьми частин, кожна з яких містить інформацію про різні характеристики лексеми: 1) слово та його фонетичні варіанти; 2) тлумачення слова в лексикографічних джерелах; 3) походження; 4) формулювання загального значення слова (інваріанта); 5) опис конкретних значень слова на основі аналізу його прагматичних характеристик; 6) місце слова в комунікативній структурі висловлення; 7) місце слова у формальній структурі висловлення; 8) особливості сполучуваності з іншими словами.

Другий розділ - «Дискурсивні слова суб'єктивної оцінки» - присвячено дослідженню ДС, що виражають ставлення адресанта до інформації, представленої в пропозиціональному змісті висловлення.

У підрозділі 2.1 - «Дискурсивні слова впевненості» - проаналізовано турцизми, що позначають рівень упевненості автора в достовірності змісту висловлення (амкийкат, амртък, аслъм, ачимкашкире, герчемк, емвет, елбемте, затъм, зер, саим, фарсим та ін.). Вони використовуються з метою переконати реципієнта в об'єктивності поданої інформації, достовірності й істинності висловленого. Особливості цієї підгрупи розкриті на прикладі слів аслъм і зер, що активно вживаються в текстах сучасних болгарських мас-медіа. За допомогою аслъм і зер автор беззаперечно виражає свою впевненість у правдивості висловленого й погоджується з ним, указує на свій високий рівень поінформованості, який визначається тим, що він був або представляє себе як очевидця того, про що розповідає. Різним у функціонально-семантичному значенні суб'єктивної оцінки цих двох слів є те, що тільки аслъм може забезпечувати імпліцитну полеміку адресанта з реальним чи ймовірним адресатом, а лише зер має здатність уводити нову інформацію. Для аслъм і зер характерним є вживання в іронічних контекстах, особливо у випадках, коли автор формально погоджується з висловленим, проте фактично дотримується іншого погляду. Однак, на відміну від аслъм, зер також може виражати згоду адресанта з висловленим.

Аслъм і зер посилюють емоційно-експресивне значення тексту, причому для аслъм властиво посилювати ствердження, особливо в контекстах із да, а для зер типовим є посилення заперечення, зокрема в сполученні з не, хич. Аслъм і зер використовуються в запитаннях, однак по-різному його формують: зер є запитальним словом, обов'язковим складником, за допомогою якого адресант може формувати запитання; аслъм не вживається у функції запитального слова, а служить елементом запитання, який указує на впевненість адресанта й передбачає позитивне розв'язання спрогнозованої ситуації. Аслъм вільно почуває себе як у наративному, так і в діалогічному тексті, зер характерне переважно для діалогу. І аслъм, і зер можуть стосуватися як усієї інформації, так і певної її частини. Для зер характерна сполучуваність з іншими дискурсивними словами, зокрема з да, точно, де; зер може поєднуватися з нали або виступати його еквівалентом. Аслъм може вживатися в повторюваній позиції або редуплікуватися, для зер така здатність не притаманна. Однак, окрім вираження впевненості адресанта, зер може передавати й інші значення, зокрема емоційне ставлення автора до змісту висловлення; поєднувати дві частини складного висловлення, указуючи при цьому на причинові, наслідкові, уточнюючі зв'язки між його частинами.

У підрозділі 2.2 - «Дискурсивні слова невпевненості» - проаналізовано контекстуальне вживання ДС турецького походження, які позначають різний рівень невпевненості адресанта в змісті висловлення (амджеба, аламлем, ашикерем, бемзбели, бемлким, гамлиба, кабимл, самнким, чумнким та ін.). У підрозділі досліджуються слова амджеба, бемлким, самнким і чумнким, які, на відміну від інших названих лексем, активно використовуються в текстах сучасних болгарських мас-медіа. Спільним для амджеба, бемлким, самнким і чумнким є вираження припущення автора в найзагальнішому розумінні, проте конкретні контекстуальні вживання мають суттєві відмінності. Амджеба й бемлким можуть вказувати на невпевненість автора у висловленому через імовірну перешкоду, яка заважає здійсненню Р; через відсутність мотивації для розуміння ситуації. Окрім того, амджеба й бемлким указують на зацікавленість автора ситуацією Р. Самнким і чумнким уводять коментар, пояснення, які свідчать, що адресант неналежним чином обізнаний, а тому невпевнений у правдивості висловлення. За допомогою слів самнким і чумнким автор може подавати чуже мовлення, наголошуючи при цьому на сумніві щодо достовірності інформації, отриманої від когось іншого. Самнким і чумнким можуть вводити висловлення, з якими автор рішуче незгодний.

Для кожного зі слів цієї підгрупи притаманна й специфічна семантика. Так, амджеба виражає вагання адресанта між двома ймовірними реалізаціями однієї ситуації, вводить поширене аргументування припущення; бемлким реалізує своє функціональне значення за обов'язкової наявності двох пропозицій у висловленні, співвідношення яких формує значення; самнким акцентує увагу на важливому для автора елементі; чумнким підкреслює сумніви щодо того, чи адресат правильно зрозумів адресанта. Усі ці слова можуть уживатися в прямих або непрямих запитальних висловленнях, надаючи їм додаткових відтінків незадоволення, здивування, обурення. Проте лише амджеба й чумнким трапляються в риторичних запитаннях. Кожне із цих слів може використовуватися поряд із дали, нали або заміняти їх, надаючи запитанням додаткових відтінків. Місце амджеба, бемлким, самнким і чумнким у висловленні вільне. Для амджеба типовим виявилося сполучення з дієсловами обяснявам, разбирам, питам, дискурсивними словами бре, абе.

Підрозділ 2.3 - «Дискурсивні слова заперечення» - присвячено опису ДС турецького походження, які вказують на заперечення адресантом пропозиціонального змісту висловлення (бесемнда, димла, думки, йок, ки, омлмадъ, сакъмн, хич та ін.). У текстах сучасних ЗМІ простежується активне вживання йок, сакъмн і хич. Сакъмн і хич указують на категоричне заперечення автором викладеного, однозначну незгоду з ним; можуть уживатися для привернення уваги реципієнта, вказівки, як діяти не треба. Йок і хич спростовують зміст висловлення, виражають байдужість у ставленні до чогось чи когось. Лише йок може вказувати на нестачу чи невелику кількість чогось, свідчити, що очікування адресанта не здійснилися, заміняти розгорнуту заперечну частину висловлення й таким чином надавати текстові динамізму. Тільки сакъмн може виражати застереження, обурення. Лише хич може пом'якшувати різкість висловлення; непрямо виражати категоричну незгоду.

Йок, сакъмн і хич можуть уживатися із заперечною часткою не. У таких випадках ДС посилюють її значення, тобто є інтенсифікаторами не. До того ж хич дуже рідко використовується без не, винятком є випадки, коли хич сполучається із прийменником без або дієсловом няма. Йок і сакъмн можуть як входити до складу висловлення, так і формувати окреме висловлення. Хич уживається тільки в контексті. Сакъмн є єдиним зі слів цієї підгрупи, яке може утворювати сполучення з іменниками чи займенниками за допомогою прийменників от, с. Щодо сполучуваності з іншими лексемами, то варто відзначити, що типовими для йок є поєднання з іменниками проблем, късмет, дискурсивними словами сакън, сиктир, аман, байгън; для сакъмн - з дискурсивними словами недей, а, ай, фразеологізмом аман-заман; для хич - з дієсловами харесвам, падам, сталими висловами не ми пука, не ме е еня, якісно-означальними прислівниками, наприклад, лесно, хубаво та ін. (не тільки у вихідній формі, а й у вищому чи найвищому ступені порівняння), дейктичними словами толкова, тъй, дискурсивними словами дори, даже.

У підрозділі 2.4 - «Дискурсивні слова байдужості» - досліджено слова, що виражають байдужість адресанта до змісту тексту. Показниками байдужості в болгарській мові є лексеми турецького походження гьома, даахи, истемр-истимемз, немйсе, пемкеля та ін. У мові болгарських мас-медіа найактивніше вживається слово немйсе. Байдужість до змісту висловлення може бути спричинена тим, що автор, не бажаючи сперечатися, імпліцитно погоджується із ситуацією Р, хоча вона суперечить його поглядам, думкам або очікуванням. Немйсе може вказувати на зміну ставлення адресанта до перебігу подій: раніше він прагнув більшого, а зараз задовольняється тим, що є. За допомогою немйсе автор указує, що має підстави бути байдужим до ситуації Р, оскільки вона вже неважлива для подальшого розвитку подій. Немйсе вказує на завершення висловлення, маркує перехід до подальшого викладу чи до узагальнення, підсумовування, припиняє обговорення другорядної теми, позначає поступову зміну поглядів адресанта. ДС байдужості є характерними для умов, коли автор не хоче втручатися в перебіг подій, незважаючи на те, що має підстави змінити його. Немйсе вживається тільки в контексті й виражає ставлення автора до змісту всього висловлення. Для немйсе характерною є сполучуваність з ама, но.

У підрозділі 2.5 - «Дискурсивні слова бажаності» - охарактеризовано засоби вираження бажаності для адресанта того, про що йдеться у висловленні. До слів, що можуть її передавати, належать турцизми емнджеми, кемшки, хани-я. З них у текстах сучасних болгарських мас-медіа вживається тільки кемшки, в основі функціональної семантики якого лежать значення бажаності, імовірності та шкодування. Бажаність за допомогою кемшки виражається тоді, коли адресант дуже хоче, щоб Р здійснилося, хоча сам жодним чином не може вплинути на це, оскільки він або зовсім не причетний до ситуації Р, або вона є вже давно минулою подією, результати якої змінити неможливо. Бажаність здійснення Р автор мотивує важливим значенням Р для подальшого перебігу подій. Імовірність, яку передає кемшки, спричинена невпевненістю адресанта в здійсненні Р, оскільки в більшості випадків реалізація Р є неможливою. За допомогою кемшки автор може виражати незадоволення результатом своїх дій чи дій суб'єкта висловлення і шкодувати з цього приводу.

У третьому розділі - «Дискурсивні слова емоційної оцінки» - висвітлено особливості функціонування ДС турецького походження, які виражають емоційний стан адресанта.

Підрозділ 3.1 - «Дискурсивні слова, пов'язані з позитивними емоціями» - присвячено аналізові турцизмів амферим, амшколсун, емвала й мамшала, які виражають захоплення автора тим, про що йдеться у тексті. Ці слова можна вважати абсолютними синонімами, бо вони рівнозначні за змістом і характеризуються однаковими функціонально-семантичними ознаками, емоційно-експресивним забарвленням, місцем у формальній структурі висловлення, сполучуваністю. В основі лексем амферим, амшколсун, емвала, мамшала лежить суб'єктивна емоційна реакція адресанта на щось винятково хороше, позитивне, що значно перевершує загальний рівень, норму чи власні можливості, спроможність адресанта та викликає в нього захоплення. Захоплення автора обґрунтоване і є реакцією на результат чи наслідок діяльності суб'єкта інформації. Проте в текстах сучасних мас-медіа, особливо політичного спрямування, спостерігається тенденція вживання цих слів в іронічних контекстах для вираження глузування з особи чи її діяльності. Спільним для амферим, амшколсун, емвала, мамшала є вживання разом зі звертанням до особи, про яку йдеться в тексті. Звертання може бути як пряме, виражене власною або загальною назвою в кличному відмінку, так і непряме, виражене третьою особою однини чи множини. Однак у проаналізованих нами контекстах з амшколсун, на відміну від амферим, емвала, мамшала, звертанням ніколи не виступає власне ім'я чи прізвище, а тільки загальна назва.

Амферим і мамшала часто вживаються в контекстах зі словом похвала, амшколсун і емвала - зі словом поклон. Амшколсун і емвала можуть розширювати своє функціонально-семантичне значення завдяки сполученню з дискурсивними словами бре, бе, браво. Амферим, амшколсун і емвала використовуються в сполученні з дієсловом кажа/ казвам. Амферим і емвала входять до складу фразеологізмів казвам аферим і правя евала, що свідчить про їх усталеність у болгарській мові.

У підрозділі 3.2 - «Дискурсивні слова, пов'язані з негативними емоціями» - досліджено лексеми амамн, байгъмн, сиктимр, ямдец і язъмк, які разом із турцизмами аламсверсин, анасънъм, беземр, ивъмх, имжени, кафам, хайрола об'єднує в одну групу можливість проявляти емоційну реакцію на щось неприємне. Синоніми амамн, байгъмн і сиктимр надають градуальних емоційно-експресивних відтінків значенням: від меншого емоційного ступеня забарвлення (амамн) до середнього (байгъмн) і найвищого (сиктимр). Лексеми вказують на різні за характером негативні емоції: амамн і байгъмн є виразниками різного ступеня роздратування й обурення, сиктимр - злості. Негативні емоції різняться й за способом протікання. Амамн, байгъмн, сиктимр уживаються у випадках, коли дія відбувається постійно, безперервно або багаторазово повторюється. На відміну від байгъмн і сиктимр, амамн виражає послідовний ланцюг різних неприємностей або одночасну наявність кількох подразників. Негативна емоція, на яку вказують амамн, байгъмн і сиктимр, може бути спричинена відповідними діями людей, їх діяльністю чи висловленнями; зовнішніми обставинами, подіями тощо; для байгъмн до цього переліку додається ще й нецікавість, недоречність справ, недосяжність бажань, мрій, нечесність і несправедливість у діях, складнощі при реалізації задуманого; а для сиктимр - невідповідність запланованої дії з її результатом, категорична незгода з попереднім висловленням. Байгъмн - єдине ДС, яке вживається для вираження неприємних емоцій, пов'язаних з уживанням їжі. Також байгъмн є єдиним серед цих трьох слів, яке може вживатися в контексті слів міри ознаки, що вказують на невідповідність нормі.

Амамн, байгъмн і сиктимр можуть використовуватися в складі висловлення або як окреме висловлення. Амамн, байгъмн і сиктимр функціонують самостійно або в поєднанні з прийменниками от, с, дискурсивними словами уф, ей, ай, бре, бе, я, хайде, кафа, вече, одне з одним. У випадку інверсії для підсилення емоційно-експресивного забарвлення висловлення амамн може поєднуватися з прийменником на. ДС амамн, байгъмн, сиктимр є мовними засобами вираження імпліцитної агресії.

За допомогою ямдец виражається розчарування, а язъмк - жаль. Ці емоції спричинені наслідками події, дії, явища тощо. Розчарування наступає тому, що Р відбувається не так, як цього хоче адресант. Жаль, виражений за допомогою язъмк, може бути спричинений марно докладеними зусиллями, прогаяним часом, невиправданими очікуваннями, неможливістю здійснення чогось та ін. Часто до функціонально-семантичного значення ямдец і язъмк додаються відтінки обурення, відчаю, розчарування (для язъмк) і жалю (для ямдец).

Ямдец і язъмк можуть уживатися поза висловленням або входити до його складу. Для ямдец властиве тільки самостійне вживання. Для язъмк характерною є сполучуваність з дискурсивними словами ама, тю/ тюх, цък, да бе, ех, можливість входити до складу фразеологізмів язъмк за барута, язъмк за сапуна.

Четвертий розділ - «Дискурсивні слова міри ознаки» - присвячено дослідженню турцизмів, що вказують на міру ознаки.

У підрозділі 4.1 - «Дискурсивні слова інтенсифікації» - розглянуто інтенсифікатори, які здатні впливати на міру вираження ознаки, якості, властивості об'єктів чи суб'єктів. Зміну інтенсивності в семантиці слів у лінгвістичних дослідженнях представляють у вигляді шкали: недосягання норми, норма, перевищення норми. ДС у мові лише фіксують відхилення від норми в той чи інший бік. Показниками перевищення норми різної міри інтенсивності є болджам, гич-гидем, годжам, хепиджем та ін., що вказують на незначне її перевищення; баям, възлъдамн, коджам, чок, шумкадар та ін. - значне; бираламй, бол, гаемт, хамйле та ін. - дуже значне; бюз-бютюн, дибидюмс, дип, хептемн та ін. - надзвичайно велике. На недосягання норми вказують бетемр, биркамч, явамш та ін. - трішки менше за норму, бамрем, бирамз, ексимк, мат та ін. - мало, хъкъдък- мъкъдък - дуже мало, гюджуле, зор-зорунам, зомрле-йомрле, зомрлем, чат-пат та ін. - надзвичайно мало. У текстах сучасних болгарських ЗМІ активно вживаються бамрем, баям і хептемн. За шкалою інтенсивності бамрем є показником недосягання норми, а баям й хептемн - перевищення норми. У структурі функціонально-семантичного значення бамрем виокремлюються компоненти з градаційними відношеннями: небагато (менше бажаного, але не зовсім мало), мало (менше, ніж хотів адресант), менше, ніж мало, зовсім мало. Бамрем указує на незначну ймовірність настання ситуації, вживається для виокремлення адресанта, адресата, суб'єкта висловлення, просторових і часових показників. Бамрем може використовуватися й у інших значеннях, які не мають відношення до інтенсифікації: указувати на допустовість, сподівання, доповнення, обмеження, припущення, протиставлення, ототожнення; наслідок чи результат дії, її несвоєчасність; наголошувати на застереженні, вимозі. Баям й хептемн належать до інтенсифікаторів, які маркують перевищення норми. Спільним для них є наголошення на високому ступені прояву ознаки, який значно перевищує загальний рівень або позначає абсолютний її вияв. Різнить їх те, що тільки баям може характеризувати небажану негативну властивість та недостатність, а також указувати на значну кількість без її конкретизації. Лише хептемн відображає зміну інтенсивності станів, властивостей, процесів. Крім того, хептемн виокремлює щось конкретне із усього загалу або одну домінуючу характеристику суб'єкта чи об'єкта, таким чином набуваючи ознак квантифікатора.

ДС-інтенсифікатори в сполученні із прикметниками роблять виразнішим оцінне значення цих прикметників.

У підрозділі 4.2 - «Дискурсивні слова квантифікації» - проаналізовано властивості ДС квантифікації (амнджак, бабамм, баш, рамзгеле, тамамн, текмимл, хемле та ін.). У мові сучасних болгарських мас-медіа активно вживаються амнджак, баш, тамамн і хемле. Описуючи здебільшого подібні ситуації, вони виокремлюють у них щось одне, притаманне їм усім; конкретизують просторово-часові характеристики ситуації висловлення; посилюють значення дейктичних слів. Тільки тамамн у сполученні з дейксисом набуває значення приблизності. Відмінності між словами цієї підгрупи полягають у тому, що амнджак виокремлює особу, до якої звертається адресант; хемле - видове поняття з родового; баш підкреслює те, із чим жодним чином не може погодитися адресант; тамамн указує на співучасника суб'єкта висловлення. Амнджак і хемле можуть підкреслювати результат дії, висновок. Амнджак і баш зазвичай підтверджують думку, припущення автора стосовно розвитку ситуації Р, а також указують на ідентичність двох чи кількох ознак, станів.

Амнджак, баш, тамамн, хемле стосуються як висловлення загалом, так і певної його частини. Тільки амнджак (часто) і тамамн (рідко) можуть формувати окреме висловлення, баш і хемле такої властивості не мають. Кожне із чотирьох слів може займати вільну позицію в структурі висловлення. Зміна місця ДС впливає на значення контексту. Амнджак, тамамн і хемле можуть займати у висловленні повторювану позицію. Іноді, щоб привернути увагу адресата до виокремленого, у висловленнях зі словом тамамн використовується парцеляція. Амнджак і баш можуть дублюватися відповідниками слов'янського походження точно й именно. Для баш і тамамн частим є сполучення один із одним, із дієсловами казвам (для баш), мисля (для тамамн). Для баш і амнджак можливе вживання разом із дискурсивними словами де, бе, зер (для амнджак), така, като, пък (для баш). Тамамн - єдине слово із цієї групи, яке формує основу сталого виразу тамамн ми е. Лише баш може переходити в інші частини мови, зокрема, функціонувати як прикметник.

П'ятий розділ - «Релятивні дискурсивні слова» - присвячено ДС, які беруть активну участь у формуванні релятивних зв'язків між різними складовими висловлення, окремими висловленнями та частинами тексту. Ці слова співвідносять два чи більше слова, словосполучення або дві чи більше частини висловлення на основі різних видів відношень між ними: поєднувальних (барабамр, нердем, хем та ін.), протиставних (алим, аммам, амим, велямким, имллем та ін.), розділових (герек…герек, ким…ким, я…я), уточнюючих (вемлхасъл, демемк, ламфса, сюзгелишир та ін.), причинових (дип че, емнджеми, земрем(м), мамдем, хазъмр та ін.), умовних (егер, макамр, осумм та ін.), допустових (димлки), порівняльних (амки, гибим, тумтки та ін.), темпоральних (андамнсонра, илля веляким, ойлейсе, осем, сонондамн та ін.). У текстах сучасних болгарських мас-медіа вживаються лише ДС, що представляють групу поєднання й уточнення.

У підрозділі 5.1 - «Дискурсивні слова поєднання» - проаналізовано лексеми барабамр, немрде й хем, за допомогою яких встановлюються зв'язки між окремими словами, частинами висловлення, власне висловленнями й більшими складовими тексту. Проте поєднання, яке вони забезпечують, є різним. Так, барабамр сполучає тільки однорідні слова, що виконують однакову функцію. Це можуть бути рівноправні суб'єкти або суб'єкти, задіяні у виконанні одного завдання. Дуже часто барабамр виокремлює видове поняття з родового, складові частини чогось, конкретизує вміст об'єкта. Іноді барабамр може виокремлювати керівника групи. Таким чином, барабамр додає слова, які доповнюють значення висловлення, роблять його змістовно повнішим і переконливішим. Для немрде й хем характерним є те, що вони можуть поєднувати між собою слова, частини висловлення або окремі висловлення (немрде нечасто), які за інших умов не поєднуються, оскільки є несумісними через різні характеристики об'єктів, суб'єктів, ситуацій, подій, явищ тощо, які порівнюються, їхнє різне функціональне призначення. У таких випадках вони повторюються. Функціонально-семантичне значення хем є значно ширшим за значення немрде: хем може вказувати на одночасність перебігу подій, подеколи наголошуючи на нетиповості такого перебігу; указувати на подібність того, що зіставляється, на почерговість описуваних явищ; відображати вагання адресанта й можливість вибору.

Немрде й хем можуть функціонувати в одиничній позиції. Одиничне немрде виступає відповідником болгарського слова де. В окремих випадках немрде може вказувати на приблизність. Неповторюване хем може вказувати на здивування адресанта, уводити пояснення адресанта стосовно реалізації Р, виокремлювати щось, конкретизувати, уточнювати, протиставляти, виражати бажання й наполягання автора.

У підрозділі 5.2 - «Дискурсивні слова уточнення» - досліджено функціональну семантику лексеми демемк. Уточнення, виражене демемк, може бути коротким, представленим одним словом чи словосполученням, або розширеним і в такій ситуації набувати вигляду пояснення. У першому випадку демемк розкриває значення слова через синонімічну лексему або конкретизує значення дейксису. У другому випадку демемк уводить висловлення, яке розкриває причину дії, її мету й передумови; конкретизує її серед інших дій, проводить паралель з іншими діями; підсумовує й узагальнює, а також пояснює значення метафоричного вислову чи прислів'я.

дискурсивний слово турецький болгарський

ВИСНОВКИ

У зв'язку з радикальними змінами політичного устрою в Болгарії, які розпочалися наприкінці 1989 р., суттєві перетворення відбулися в засобах масової інформації. У прагненні відійти від публіцистичних шаблонів, штучних зразків побудови тексту, зарегламентованості виражальних засобів, притаманних ЗМІ доби тоталітаризму, мас-медіа швидко демократизувалися. Одним із проявів цього процесу став вільний вибір мовностильових засобів, вільна побудова тексту. У мові ЗМІ почали широко використовувати невластиві літературній мові елементи з виразним стилістичним забарвленням: діалектизми, просторічні форми, жаргонізми, сленгізми, вульгаризми тощо. У болгарській мові значна кількість стилістично маркованих лексем є запозиченнями з турецької мови. Протягом століть вони активно функціонували в розмовному мовленні, але практично не вживалися в офіційних сферах. З кінця 1989 р. турцизми почали широко використовуватися в болгарських поліінформативних друкованих виданнях. Уживання турцизмів призводить до зниження стилю викладу й має на меті за допомогою лексичних засобів наблизити інформацію до читачів, зробити її доступнішою й легшою для сприйняття. Турцизми надають мові мас-медіа неофіційності, безпосередності, максимально наближують її до повсякденного розмовного дискурсу. Обов'язковими елементами розмовного мовлення, усної, непідготовленої спонтанної комунікації є дискурсивні слова. Одним із результатів тенденції наслідування особливостей усного спілкування є вживання ДС у друкованих текстах ЗМІ.

У результаті здійсненого дослідження встановлено, що в болгарській мові достатньо широко представлені ДС турецького походження. Запозичення ДС з однієї мови в іншу можливе за умови активних і тривалих мовних контактів у ситуації білінгвізму. Така ситуація довгий час (упродовж 500 років) існувала на болгарській мовній території. Суцільна вибірка з лексикографічних джерел показала, що загалом у болгарській мові зафіксовано понад 400 дискурсивних слів турецького походження. Вони є семантично, синтаксично й комунікативно активними словами, які, взаємодіючи з іншими словами, формують значення висловлення. Дослідження показало, що більшість ДС турецького походження мають фонетичні варіанти (наприклад, амджеба, амджаба, амджиба, амжеба, амжаба), що свідчить про їхнє тривале функціонування в розмовному мовленні в різних діалектах.