Валентний потенціал віддієслівних іменників у французькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Валентний потенціал віддієслівних іменників у французькій мові

Яблонська-Юсик І. В., аспірант

Львівського національного університету імені Івана Франка

Анотація. У статті розглянуто категорію валентності віддієслівних іменників на тлі дериваційних процесів, проаналізовано стан вивчення та основні напрями дослідження цієї проблеми на сучасному етапі розвитку мови, зосереджено увагу на валентному потенціалі вторинних субстантивів.

Ключові слова: валентність, дериват, твірна основа, словотворчі морфеми, синоніми.

Постановка проблеми. Проблема дефініції валентності залишається актуальною в рамках семантичних досліджень як сучасної граматики, зокрема у морфології (Й. Ербен, Л. Зін- дер, С. Кацнельсон, Є. Курилович) і синтаксису (Г Брінкманн, Л. Вейсгербер, І. Вихованець, Г Ґельбіг, Л. Теньєр, С. Панкратова), так і у власне семасіології (О. Лосєв, Я. Руферова) і стилістиці (І. Арнольд) [1, с. 128]. Найпоширенішим у сучасному мовознавстві є погляд на валентність як на «вміщену в лексичному значенні слова синтаксичну потенцію, тобто здатність приєднувати до себе інше категорійно цілком визначене повнозначне слово» [2].

У попередніх статтях було досліджено словотвірні особливості віддієслівних іменників (далі - ВІ), акцентовано увагу на семантичній диференціації цих синонімічних дериватів, що і викликало необхідність розглянути їх комбінаторні характеристики.

На ґрунті слов'янських та інших індоєвропейських мов нагромаджено великий фактичний матеріал й апробовано різні підходи до вивчення однієї з найскладніших граматичних категорій - категорії валентності. Проте і дотепер потребує вдосконалення методика дослідження валентного потенціалу різних лексико-граматичних класів слів, зокрема ВІ. У цьому і полягає актуальність нашого дослідження.

Найперспективнішими на сьогодні є нові здобутки загальної теорії валентності на основі комплексного вивчення морфологічних, формально-синтаксичних, семантико-синтаксичних, комунікативних і транспозиційних характеристик її носіїв. Як відомо, головний носій валентності - дієслово, проте у лінгвістиці все частіше акцентують увагу на валентному потенціалі інших частиномовних класів слів. Найменш дослідженими у цьому плані є вторинні іменники із семантикою дії, виконавця дії, процесу або стану. Наявність таких іменникових форм, на думку І. Вихованця, є «віддзеркаленням дериваційних відношень між частинами мови, механізму транспозиції» [2, с. 17]. Для транспонованих до сфери іменника одиниць характерна не тільки складніша порівняно з непохідними компонентами структура, але й система специфічних морфологічних показників. Набуваючи іменникових граматичних ознак, деривати водночас зберігають окремі елементи категорійного значення вихідної частини мови, з-поміж останніх варто вказати на категорію валентності. Це дає підстави трактувати валентність віддієслівних іменників як похідну міжрівневу категорію [1, с. 129].

У пропонованій статті маємо на меті проаналізувати валентність вторинних іменників, засвідчених у публіцистичному дискурсі, і розглянути їх на тлі дериваційних процесів. Відповідно до цього вважаємо за доцільне зосередити увагу на розв'язанні таких завдань:

1) окреслити межі валентності як лінгвістичного терміна; 2) з'ясувати валентний потенціал ВІ, що вживаються у публіцистиці; 3) дослідити валентний потенціал віддієслівних основ; 4) визначити комбінаторику дериватів у межах вільних і сталих словосполучень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Валентність як здатність мовних одиниць регулюється в системі мови семантичними, словотворчими і формальними закономірностями. Під валентністю лексичних одиниць розуміють їх здатність вступати у взаємозв'язки як на рівні лексем, так і на рівні сем. Аналіз валентних зв'язків між словотворчими синонімами в їх структурі визначив, що валентність реалізується у двох формах: внутрішній і зовнішній. валентність віддієслівний іменник публіцистичний

Внутрішня валентність розглядається у двох планах: формально-морфологічному і семантичному. Формально-морфологічна валентність полягає у тому, що ті чи інші афікси сполучаються з основами певних частин мови. Вивчення цього типу валентності дає можливість виділити спільні твірні основи, характерні для лексем синонімічної пари чи синонімічного ряду, і основи, якими вони відрізняються; встановити значення, яке виявляється сумісним з обраним розрядом афіксів, оскільки існують твірні основи, які не дають похідних з певними афіксами. Важливим чинником є також системно-категоріальні значення афіксів, які реагують на певний клас похідних основ [1, с. 128].

Лексико-словотвірні синоніми у внутрішній валентності проявляють синонімічну спільність в однаковому морфологічному класі кореневої морфеми, диференційною ознакою у формальному плані є різні морфологічні класи твірних основ: escalade (осн. дієсл.) - alpinisme (осн. прикм.); date (осн. імен.) - datation, datage (осн. дієсл.); fin (осн.імен.) - finition, finissage (осн. дієсл.). Серед цієї групи синонімів зустрічаються синонімічні пари, в яких для одного із них твірною слугує основа вторинного іменника, тобто ВІ слугують твірними основами для інших іменнників: (bienfaire) bienfait^ bienfaiteur, (couper) coupage ^ dйcoupage ^ redйcoupage; (йquiper) йquipement ^ йquipementier; (veiller) veillance ^ surveillance ^ vidйosurveillance.

Більшість лексико-словотвірних синонімів утворюються за допомогою афіксів, характерних для основ певної частини мови. Практично для кожного суфікса характерна твірна основа, яка розглядається як норма при сполучуваності: основа прикм. + -able, основа імен. + -ier, -iste, -eur, -ette. Однак, у силу встановлення нових і збереження існуючих синонімічних зв'язків, у системі мови має місце досить активний процес пошуку суфіксами нових для себе твірних основ. Наприклад, характерні для іменникових основ суфікси -eur, -iste, -ier, -ette успішно поєднуються з дієслівними основами на позначення виконавця дії, тимчасової зайнятості, або знаряддя праці: observateur, guйrisseur, ordinateur, photocopieur/sйparatiste, rйserviste, arriviste/pвtissier, levier, йquipementier/chaufferette. Типово прикметниковий суфікс -able теж утворює деривати від дієслівних основ - le portable, le/la comptable, le/la responsable. Префікси mini- та maxi-, які, головним чином, приєднуються до іменникових основ, у небагатьох випадках утворюють комбінації з ВІ: mini-train, maxi-plaisir.

Найбільше утворено похідних іменників від дієслівних основ за допомогою суфіксів -tion, -eur, -ment, -age. Потенційно валентними в процесі словотворення ВІ є основи дієслів І групи, менш активними у цьому плані є дієслова ІІ та ІІІ груп. їх твірні основи в небагатьох випадках приєднують суфікси -eur, -ment, -ure, -ance, -age та -on (дуже рідко): bвtiment, fournisseur, allure, croissance, souffrance, battage, espion.

До дієслівних основ приєднується близько 30 суфіксів та 26 префіксів, що свідчить про гнучку систему внутрімовної деривації, в якій домінує афіксальне словотворення, зокрема суфіксальне та парасинтетичне, що становить 58% з усіх досліджуваних віддієслівних (вторинних) іменників. До твірних основ запозичених дієслів приєднуються суфікси -ment ^нгл. management), -age (нгл. stockage), -tion (нгл. pйnalisation), -ance (aнгл. performance), -eur (aнгл. surfeur, ісп. tchatcheur), -ure (тал. caricature), -ade (тал. embuscade).

Під семантичною внутрішньою валентністю розуміються семантичні закономірності сполучуваності одних лексичних основ або афіксів з іншими лексичними основами певного лексико-грамматичного класу, а також семантичне узгодження смислових структур мотивуючих основ, афіксів і мотивованих основ, тобто семантичне узгодження їх складових. При цьому слід брати до уваги, що як основи, так і афікси є полісемантіч- ними [1, с. 129-130].

Незважаючи на те, що словотвірні морфеми похідного слова характеризуються різним об'ємом семантичного змісту і відіграють неоднакову роль у смисловій структурі похідного, вони між собою взаємодіють, вступають у синонімічні відносини, впливають у різній мірі на семантику похідного слова, уточнюючи й емоційно забарвлюючи його: dйchirure (дірка; розрив) - dйchirement (1. розривання; розрив; 2. щемлива туга; душевний біль).

Взаємодія твірних основ і значення афіксів у словотворчій системі має вибірковий характер. Наприклад, суфікси -eur/- euse, -eur/-ant, -oir/-euse будуть синонімічними, коли вказують на зміну граматичної категорії роду іменника - nageur/nageuse або мають спільний денотат - imprimeur (друкарський верстат) - imprimant (друкувальний пристрій, принтер), sйmoir = sйmeuse (сівалка), photocopieur = photocopieuse (фотокопіювальний апарат) [4; 5]. Водночас названі суфікси можуть втрачати синонімічні зв'язки, якщо означають різні поняття: dйpanneur - аварійний монтер (особа) Ф dйpanneuse -евакуатор (пристрій) [4; 5].

Найчастіше для позначення знарядь праці та пристроїв для виконання тієї чи іншої дії слугує суфікс -eur (dйpanneur, imprimeur, distributeur) та його лексичний дублет -euse (liseuse, veilleuse, tronзonneuse, moissonneuse-batteuse). Значно рідше цю роль виконують суфікси -ant (imprimant), -oir (sйmoir) та -age (lisage). Таке явище зумовлене полісемією словотворчих афіксів: arrosage (дія - обєкт дії), imprimeur (суб'єкт дії - обєкт дії),

bвtiment (дія - об'єкт дії), promenade (дія - місце дії - результат

дії) [4; 5; 6].

У результаті дослідження було виявлено декілька комбінаій синонімічних суфіксів:

-ment/-tion (changement - modification, transformation);

-age/-ment, -ure (chфmage - licenciement, fermeture);

-ade/- ment, -ette, -age (escalade - grimpette, grimpement, engrenage);

-ance/-tion, -age, -aison (alliance - association, assemblage, combinaison);

-eur/-man (baladeur - walkman).

Префікси dй-ldys-/dйs-синонімічні у значенні заперечення (dйsarmement - dйmilitarisation, dйstabilisation - dйsorientation) [4; 5; 6].

Кожна семантико-понятійна категорія представлена характерними тільки для неї афіксами. Для вираження переносного значення або стану приєднуються до дієслівних основ суфікси -ance, -ment : assistance, assurance, dйpendance, sentiment; для вираження суб'єкта дії вживаються суфікси -eur та -ant, які сполучаються з дієприкметниковими основами: loueur, prometteur, combattant, gagnant, survivant; для вираження дії, процесу, результату слугують суфікси -tion, -ment, -age: distribution, йveloppement, sondage.

У межах внутрішньої валентності можна виділити одновалентні (massage, masseur, cambriollage), двовалентні (automassage, vibromasseur, anticambriollage, йquipementier), тривалентні (vidйosurveillance, redйcoupage) та авалентні (vol, arrкt, envoi) словотвірні деривати.

У семантичному ракурсі зовнішню валентність розглядають як ймовірність появи після відповідного слова певної частини мови, що веде до утворення словосполучень: вільних, у яких окремі одиниці зберігають пряме значення (bon, mauvais nageur), і стійких (maоtre nageur), розчленування яких порушує зміст одиниці [3, с. 130].

У вільних словосполученнях, на відміну від стійких, складові частини мають семантичну і структурну незалежність. Слова об'єднуються у лексико-семантичні групи за їх валентними властивостями. За лексичною і граматичною сполучуваністю вони можуть бути двох типів. Слова об'єднуються, з одного боку, в синтагму (синтагматичне поле) на ґрунті спільності синтагматичних сем. До цього типу відносяться групи «підмет + присудок», «підмет + присудок + додаток» і т.д. У межах валентності іменника до цієї синтагми належать групи слів «підмет + додаток», представлені такими словотвірними комбінаціями :

NV + NV: йtablissement d'enseignement, accroissement de l'йpidйmie, application de l'йcotaxe, protection de l'environnement, prise de pouvoir, dйchйance de nationalitй;

N+NV: point de dйpart, systиme de paiement, point de contrфle, plaques d'immatriculation, fiche de paie, lieu d'arrivйe;

NV + N: donnйes de communication, mise en scиne, montant de salaire, ouverture d'un festival, envoi d'armes;

NV + NV composй: surveillance du cessez-le-feu, croiseur lance-missiles,

а також описові словосполучення, утворені за зразком «підмет + додаток + означення»: rйduction de la consommation йnergйtique, rиglement de factures impayйes, annulation du statut non-alignй, та слова-композити: je-m'en-foutiste, ne m'oubliez- pas, va-t-en-guerre, cessez-le-feu, touche-а-tout.

З іншого боку, слова об'єднуються в синтагму за спільністю їх нормативних валентних властивостей - лексичної і граматичної сполучуваності. До таких синтагм відносяться групи слів на зразок «іменник + прикметник» (найчастіше) та «іменник + іменник»:

NV + Adj: patinage artistique, observateur international, transporteur routier, revenu fiscal, production alimentaire, renseignement militaire, poste frontiиre, logement social;

N + NV: pause dйjeuner.

До названих типів синтагм входять також гібридні словосполуки: suspension sine die, йcriture manuscrite, stand йlectoral, opйration marketing, crash d'un avion, coach dйco, coach sportif, flash mobilisation та запозичені словосполучення з віддієслівним елементом - coach fitness, trench coat.

Для уточнення значення чи утворення назви іншого предмета ВІ вживаються у поєднанні з іншими іменниками, утворюючи складні слова чи словосполучення: nageur (плавець) - maоtre nageur (рятувальник); batteuse (молотарка) - moissonneuse- batteuse (комбайн); tondeuse (косарка) - tondeuse а gazon (газонокосарка); tueur (вбивця) - tueur а gage (кілер) [4].

Слова входять до словосполучень за певними правилами: лексичними і граматичними. Така словотвірна закономірність дає підстави виділяти відповідно граматичну та лексичну валентність.

Суть граматичної валентності полягає у здатності слова комбінуватись з певними частинами мови в певних граматичних факторах, утворюючи складні та складені слова на основі питомої та запозиченої лексики: bien (adv.) + NV: bienfaiteur; mal (adv.) + NV: malversation, malfonctionnement; prй (adv.) + NV: prйdйcesseur; en (pron. adv. de lieu) + NV: envol; entre (prйpos.) + NV: entreprise, entremetteur; mal (adv.) + part. passй: malentendu; haut (adj.) + NV: haut-parleur; pron. + NV: au revoir, avec plaisir, а tout de suite.

У результаті поєднання латинських дієслівних основ з іменниками утворилися слова manucure (manus + cure < curare), manuscrit (manu (аблятив від manus) + p.p. scriptus < scribere) [6].

Формати porte, mise, prise, reprise, baisse, casse входять до складу словосполучень та складних слів: porte-parole, prise de pouvoir, reprise des livraisons, mise en examen, baisse d'impфt, casse-tкte.

Лексична валентність (або сполучуваність) полягає у здатності слова входити до словосполучення при утворенні складного лексико-семантичного змісту ряду слів [3, с. 130]. Вживаючись з іншими словами, девербатив enseignement утворює комбінації з прикметниками йlйmentaire, prйscolaire, scolaire, secondaire, supйrieur; bвtiment - з прикметниками public, central, officiel, privй. Прикметник routier утворює словосполучення з іменниками chauffeur і transporteur. Однокореневі девербати- ви battement i battage сполучаються з різними частинами мови. Наприклад, можна сказати: battement des mains (des ailes, des cils, des paupiиres), але: battage des tapis; battage mйdiatique [4].

У категорії ВІ наявні словосполучення зі складовими, вжитими виключно у множині: aides publics (державна допомога), coordonnйes bancaires (банківські реквізити), йchanges de tirs (перестрілка), envoi d'armes (постачання зброї), pouvoirs publics (влада), reprise des combats (продовження битви), retrouvailles tendues (напружена зустріч), tirs d'artilerie (обстріл).

Взаємозалежність лексичної та граматичної валентностей умотивовує значення словосполучення, якщо воно може трансформуватися у відповідне пояснення: manifestation prodйmocratie - manifestation pour la dйmocratie. Тому словосполучення, які, на перший погляд, мають однакову структуру, залежно від семантичного тлумачення можуть бути мотивованими або немотивованими [3, с. 131]. Наприклад, порівняймо такі пари комбінацій: point culminant (кульмінаційна точка) і point noir (складна ділянка (в дорожньому русі)); joueur perdu (переможений гравець) i grand joueur (завзятий гравець) [4, с. 326; 4, с. 445].

Безумовно, словосполучення point noir i grand joueur можуть означати відповідно «чорна точка» і «великий гравець», проте коли вони вживаються у значенні «різновид перешкод» та «відданість якому-небудь заняттю», то звичайної мотивації ці словосполучення не мають.

Немотивовані групи слів утворюють особливий підклас лексики - стійкі словосполучення (фразеологізми, ідіоми): кtre du bвtiment (розм. бути «своїм»; знатися на справі), joueur de farces (говорун, жартівник),/aire du battage (здіймати шум),point chaud («гаряча» точка), point dйcisif (вирішальний момент) та ін. [5].

Обсяг лексичної валентності слова визначається його внутрішньою структурою і лексико-семантичним змістом. Існують думки щодо літературного або стилістичного характеру явища валентності (Р. Гінсбург, С. Хідекель, Г. Князева, А. Санкін) [3, с. 131]. Проте, як відомо, не всі мовці наслідують літературний стандарт мови і не завжди дотримано цієї норми у публіцистиці, яка є своєрідним синтезом різних мовних регістрів. Наприклад, існують семантично ідентичні варіанти словосполучень: affrontements violents та violents affrontements (насильницьке протистояння), rйsidence luxueuse та luxueuse rйsidence (розкішна резиденція). Звідси можна зробити висновок про природний характер словосполучення як явища суспільного, зумовленого усталеними мовними навичками.

Слова, які входять до повсякденного вжитку, мають тенденцію утворювати кліше. Як стандартизовані сполучення, вони властиві різним лексичним групам. У сучасній мові похідний іменник prйsident вживається з девербативами dйpart, у значенні «відставка президента», поряд з уже існуючим dйmission. У газетній лексиці утворилися кліше з іменником «президент»: chute du prйsident, renversement du prйsident, le prйsident fugitif, а також урізноманітнилася лексична палітра словосполучень на позначення багатого президентського помешкання - luxueuse rйsidence, rйsidence fantasmatique, fastueuse rйsidence, rйsidence dorйe, incroyable rйsidence, rйsidence faзon parc d'attractions, opulente rйsidence secrиte, imposante demeure, complexe prйsidentiel.

Висновки. Підводячи підсумки нашої наукової розвідки, можна стверджувати, що потенційно валентними у процесі словотворення ВІ є основи першої, найчисельнішої у французькій мові групи правильних дієслів, які приєднують найбільше афіксів, видозмінюючи значення деривата, мотивованого дієсловом, а інколи надаючи йому відтінків значення, що пов'язано із семантичним навантаженням словотворчих морфем або їх полісемією. Менш активними у цьому плані є дієслова ІІ та, особливо, ІІІ груп, більшість з яких є неправильними або дефективними, з чим і пов'язані труднощі у словотворенні. У сучасній французькій мові віддієслівні деривати зберігають валентний потенціал вихідних дієслівних форм. Залежно від кількості валентно зумовлених компонентів ВІ поділяються на одно-, дво- та тривалентні. У публіцистиці домінанту становлять одновалентні іменники, периферію - тривалентні.

З огляду на відсутність наукових праць щодо лінгвістичної природи ВІ як гібридної дієслівно-іменникової одиниці, перспективним є дослідження граматичної категорії цих дериватів та їх семантики у прагматичному аспекті.

Література

Ищенко Н.Г. Потенциал словообразовательной валентности существительных современного немецкого языка / Н.Г Ищенко // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». - 2013. - Вип. 35. - С. 128-131.

Костусяк Н. Валентність як міжрівнева категорія [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream.

Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови / І.М. Мостовий. - Х. : Основа, 1993. - 256 с.

Французько-український словник. Українсько-французький словник / уклад. В. Бусел. - К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2010. - 1072 с.

Dictionnaire Hachette. - Paris, 2006 . - 1858 p.

Dictionnaire йtymologique de franзais [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.cnrtl.fr.

Размещено на Allbest.ru