Можливості вияву мовної особистості в умовах ритуалізованого дискурсу (на матеріалі судового мовлення Нюрнберзького процесу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Можливості вияву мовної особистості в умовах ритуалізованого дискурсу (на матеріалі судового мовлення Нюрнберзького процесу)

Чаус С.В.

У статті описані основні можливості вияву мовної особистості судді в умовах ритуалізованого дискурсу на англомовному матеріалі Нюрнберзького судового процесу. Проаналізована мовна поведінка судді на основі трирівневої моделі, яка включає вербально- семантичний, лінгво-когнітивний та прагматичний рівні опису мовної особистості. Охарактеризовано комунікативну компетенцію мовця на прикладі використання мовних одиниць у судовому дискурсі.

Ключові слова: мовна особистість, мовна поведінка, когніотип, вербально- семантичний, лінгво-когнітивний, прагматичний рівень, прецедентний текст, модальність.

В статье описаны основные возможности проявления языковой личности в условиях ритуализированного дискурса на материале судебной речи Нюрнбергского процесса. Проанализирована языковая сторона поведения судьи на основе трехуровневой модели, которая включает вербально-семантический, лингво-когнитивный, прагматический уровни описания языковой личности. Дана характеристика коммуникативной компетенции говорящего на примере использования языковых единиц в судебном дискурсе.

Ключевые слова: языковая личность, речевое поведение, когниотип, вербально-семантический, линво-когнитивный, прагматический урoвень, прецедентный текст, модальность.

The exercise of linguistic personality in ritual discourse on the Nuremberg Trial material is described. The linguistic aspects of judge behavior based on the three-level model including verbal-semantic, linguistic and cognitive, pragmatic level are analyzed. Communicative competence of the speaker in the judicial discourse is characterized.

Keywords: linguistic personality, verbal behavior, cogniotype, verbal-semantic, linguistic and cognitive, pragmatic level, precedent text, modality.

Сучасна антропоцентрична парадигма зумовила появу в лінгвістиці спектру наукових досліджень, у центрі яких мовні характеристики людини. За останні десятиріччя поняття мовної особистості стало об'єктом постійної уваги багатьох лінгвістів (М. М. Бахтін, О. А. Волков, В. В. Виноградов, Л. П. Іванова, В. І. Карасік, Ю. М. Караулов та ін.), унаслідок чого вчені розробили міждисциплінарні підходи до пізнання та опису мовленнєвої діяльності. Феномен мовної особистості є одним із центральних у сучасному мовознавстві. Але, незважаючи на отримання в науці категорійного статусу, широке використання нового терміна “мовна особистість” не отримало належного висвітлення і багато питань ще не розглянуті в достатній мірі.

. мовна особистість - це особистість, виражена в мові (текстах) та через мову, це особистість, реконструйована в основних своїх рисах на базі мовних засобів” [8, c. 38]. Це “особистість у сукупності соціальних та індивідуальних рис, відображена у створених нею текстах” [7, c. 10]. Тут у значенні родового поняття виступає загальне поняття “особистість”, представлена в контексті її якостей та виражена в мові.

Мовна особистість - це конкретний носій мови, здатний розуміти, відтворювати та створювати тексти, це особистість, що виражена в мові та охарактеризована на основі аналізу створених нею текстів з погляду використання в них системних засобів для відображення бачення нею навколишньої дійсності (Ю. М. Караулов, В. В. Воробйов). Сучасна лінгвістика досліджує мовну особистість у когнітивному (Л. П. Іванова, В. В. Красних, А. М. Шахнарович), прагматичному (І. П. Сусов, Ю. С. Степанов), комунікативно-діяльнісному (К. Ф. Сєдов, С. O. Сухих), національному (В. В. Воробйов), культурологічному (В. В. Воробйов) та інших аспектах.

Мовну особистість можна розглядати з позиції мовної свідомості та мовної поведінки, а також з позиції лінгвістичної концептології. В нашій роботі здійснюватиметься аналіз мовної особистості як узагальнюючого образу носія мовно-ідеологічних та комунікативно-діяльнісних цінностей, знань, установок та поведінкових реакцій у судовому дискурсі.

У рамках когнітивного підходу до вивчення мовних явищ у сучасній лінгвістиці судовий дискурс виступає як когніотип, складноструктуроване утворення, наділене рисами ритуальності з чітко вираженою сценарністю, рольовою структурою та символічністю. Судовий дискурс у комунікативному аспекті становить складну систему мовленнєвих актів. Особливий характер комунікації в ситуації судового засідання зумовлений тим, що, по-перше, судовий дискурс жорстко регламентований і накладає чіткі обмеження на комунікативну поведінку учасників та, по-друге, судова комунікація відрізняється високим ступенем стратегічності, де кожна мовленнєва тактика та мовленнєвий хід спрямовані на реалізацію конкретної стратегії. Судовий дискурс представляється як вербально-знакове вираження комунікації в ході судового процесу, що розглядається в соціально-історичному, культурно-ідеологічному, конкретному ситуативному контексті з урахуванням ознак та інтенцій комунікантів. Метою процесу є врегулювання правової ситуації та розв'язання правового конфлікту. Судовий дискурс, як узагальнююче поняття, містить в собі багато окремих дискурсів, на основі аналізу яких можливе визначення типових ознак та загальних характеристик судової комунікації. Когніотип судового дискурсу може складатися з дискурсів-виступів судді, обвинувачення, захисту, представника в суді та інших учасників судового процесу. У нашому дослідженні окремої уваги заслуговує мовна поведінка провідної особи Нюрнберзького судового дискурсу - лорда-судді Джеффрі Лоренса, обраного головою для ведення судового допиту в Нюрнберзі від Великобританії та чия мовна поведінка може слугувати історичним прикладом теоретичної моделі мовної особистості судді.

Суддя виступає організаційним центром мовної взаємодії під час судового процесу та реалізує багатогранність своєї мовної особистості в різних ситуаціях. У процесі аналізу мовної поведінки судді в рамках когніотипу судового дискурсу можемо стверджувати про можливості вияву мовної особистості в судовому процесі внаслідок його ритуалізованості.

Суддя є головною особою, формальним керівником судового засідання. Його дії чітко регламентуються, він підпорядковується тільки закону та повинен бути незалежним від будь-яких сторонніх впливів (політичних, матеріально-економічних, особистісних). Тільки тоді можемо говорити про справедливість та об'єктивність рішень. За умови рівності прав усіх учасників судового процесу судді належить головна роль, оскільки він несе основну відповідальність за підготовку, організацію і проведення судового засідання та за справедливість і законність судового рішення. Внаслідок виконання різних функцій та розв'язання комплексу правозастосовних завдань діяльність судді складна, відповідальна та багатогранна.

Поважне ставлення до служителів Феміди в країнах англосаксонської правової системи походить від часів Середньовіччя. Ця традиція у свою чергу здійснила вплив на формування могутньої судової посади в Британії та іі американських колоніях, яка пізніше перетворилася в судову владу. В англосаксонських країнах існує давня традиція - “судді створюють право”. Це відбувається в той момент, коли судді застосовують на практиці норми права, тобто здійснюється своєрідний ритуал. Слідом за Л. П. Крисіним, розуміємо ритуал (лат. ritus “обряд, звичай”) як “вироблений звичаєм або встановлений порядок здійснення чого-небудь” [10, с. 679]. Значну роль відіграють також прецедент та доктрина stare decisis, а також концепції так званих “наділених повноважень” (the concept of inherent powers), згідно з якими судді належить влада вже тільки тому, що він суддя. Правові норми та принципи, система поділу влади, лідери судової системи, які боролися за авторитет суду, створили фундамент могутності судової влади в Англії.

Опис мовної особистості можливий лише на основі розгляду всіх складових її структури. Аналіз мовної особистості британського судді Джеффрі Лоренса здійснюється на основі трирівневої моделі, яка включає вербально-семантичний, лінгво-когнітивний та прагматичний рівні опису мовної особистості (Ю. М. Караулов).

Кожна мовна особистість вибирає саме ті мовні засоби, які відображають її життєву позицію, її життєве кредо. Незважаючи на те, що судова мова є формалізованим текстом, вона передбачає певну міру свободи.

Вибір лексичних одиниць свідчить про комунікативну компетенцію мовця. Мова судді демонструє вміння мовця управляти комунікативним процесом, запобігати конфлікту, пом'якшувати реакцію співрозмовників.

У результаті аналізу лексикону британського судді Джеффрі Лоренса можна визначити ключові слова його дискурсу: “application”, “case”, “document”, ''speech” “question”, “witness”, “examination”, “Tribunal”, “evidence”, “indictment”, що є відображенням особливої інтенційності. Граматико-семантичний рівень, або граматикон, як і лексикон, відкриває доступ до “моделі світу” суб'єкта. В результаті аналізу граматикону судді Джеффрі Лоренса встановлено, що використання номінативних конструкцій: “No; either in the examination or in the cross-examination”, “Just one moment”, “Which volume?” etc. свідчить про активну позицію судді в контексті подій, за допомогою яких голова судового процесу виражає різні інтенції комунікації: зобов'язання, директиви, комісиви, заяви та ін.

Як правило, картина світу відображається в тезаурусі мовної особистості. Саме цей рівень установлює ієрархію цінностей та понять, якими визначається поведінка (в тому числі і вербальна). Тезаурус мовної особистості представлений ключовими цінностями в картині світу, вираженими концептами, значущими ідеями, представленими з лексикону словами, які набули статусу визначення. Опис концептуального рівня в структурі тезаурусу здійснюється на основі трьох аспектів. Перший аспект включає специфіку системної організації концептів правових категорій. Наприклад, для судді Джеффрі Лоренса серед актуальних правових цінностей equality, privacy, human dignity системотвірною виступає правова категорія human dignity.

Поділ на рівні є умовним і в реальному житті відбувається взаємозалежність та взаємопроникнення рівнів. Перехід ключових слів із лексикону до тезаурусу як основних концептів “Tribunal”, “Case”, “Witness”, “Evidence”, “Indictment”у семантичному полі Джеффрі Лоренса є одним із прикладів взаємопроникнення рівнів.

Когнітивний підхід до мови передбачає аналіз лінгвістичних факторів та їх зв'язок з організацією поняттєвої системи. Розгляд мовних структур подається через призму загальних знань людини про світ, накопиченого досвіду, взаємодії з навколишнім середовищем та в тісній залежності від психічних, комунікативних і культурних факторів. Когнітивний лінгвістичний аналіз має враховувати не тільки мовну поведінку, але й психічні процеси, які впливають на відповідну поведінку [3, с. 22]. Когнітивний аспект мовної особистості як ступінь пізнання людиною світу через мову визначає наявність різних типів спеціальних одиниць: номенів (Article, Charter, Tribunal, Indictment, Chief Prosecutor, Defense); власне термінів (cross-examination, complaint, counsel, responsibility); певних морфо-синтаксичних та лексико-фразеологічних моделей (the matter stands upon a different footing; in the interest of time).

Особливість третього рівня моделі мовної особистості зумовлена її трансформованістю, варіативністю. Формування набору готовностей визначається далеко не суб'єктивними характеристиками та психологічними факторами, а передусім соціальними умовами та відповідними ролями мовної особистості [8, с. 65].

Віднесемо до прагматикону всі ситуації текстових перетворень, тобто оперування цілими текстами як знаками з метою посилення аргументації власних мотивувань та інтенцій, надання більшої переконливості та впливовості власним оцінкам [8, c. 100].

Аналіз прагматикону встановив, що дискурс Джеффрі Лоренса характеризується аргументативністю та наявністю асертивних, директивних символів, які визначаються прецедентними текстами. Термін “прецедентний текст” був представлений та визначений Ю. М. Карауловим [8, c. 216] як тексти, (1) значущі для особистості в пізнавальному та емоційному стосунку, (2) що мають надособистісний характер, тобто добре відомі широкому колу оточення цієї особистості та такі, (3) звернення до яких відновлюється неодноразово в дискурсі певної мовної особистості. Прецедентними текстами для судді Джеффрі Лоренса в умовах ритуалізованого дискурсу судового процесу виступають: Устав трибуналу, закон, постанова, правова норма, розділ справи і т. ін. Вони набувають важливого значення винятково у пізнавальному аспекті, спростовуючи будь-яке емоційне трактування таких тлумачень та відомі переважній більшості учасників судового процесу. В ході судового засідання суддя постійно звертається до прецедентних текстів.

У вузькому розумінні визначення прецедентного тексту включає винятково вербальні тексти. суддя мовний особистість комунікативний

О.С. Александров установлює, що вербальну структуру становить текст закону. У судовому процесі відбувається нашарування вербальної структури (яка деконструюється) на реальність [1, c. 50]. Широке тлумачення включає в систему прецедентних текстів не тільки вербальні, але й невербальні прецеденти (твори живопису, скульптури, музики і т. ін.) (B. B. Красних). У судовому дискурсі до невербальних прецедентів можна віднести речові докази, фото, відеофрагменти. У нашому аналізі це речові докази, обстановка в суді, одяг, невербальна поведінка учасників судового дискурсу.

Опис прагматичного рівня мовної особистості представляє Джеффрі Лоренса цілісною, сильною особистістю. Домінуючим станом є інтенційний стан прагнення встановлення істини. За допомогою мовленнєвої інтенції виявляються і аналізуються когнітивні, комунікативні та прагматичні особливості судової вербальної комунікації.

На відміну від граматикону та лексикону прагматикон є багатоаспектним рівнем, що включає настанови, мотиви, мету та інтенції. В сучасну лінгвістику поняття інтенції було введене послідовниками Дж. Остіна, одного з творців теорії мовленнєвих актів, що лягла в основу прагмалінгвістики. Інтенційність мови розуміємо як здатність мови відображати суб'єктивний комунікативний намір. Мовна інтенція реалізується в мовленнєвому акті британського судді. В основі класифікації мовленнєвих актів Дж. Остіна представлені такі типи мовленнєвих актів, як: прохання (використання модальних дієслів “may” та “can”, які пом'якшують зобов'язання, роблячи їх менш категоричними; погрози (модальна конструкція “mustsay” приписує свідкові певні обов'язки); команди (за допомогою імперативів “ stand up”, “will you state your name”, “willyou repeat”, “willyou sit down”, “willyou remember” суддя дає послідовні інструкції); пропозиції (стандартна, повторювана структура судового допиту Нюрнберзького процесу сприяє використанню готових мовленнєвих формул: “I ask to have your attention called to... “ did you wish to say something?”, “ what was your question about?”, “ you cannot answer for the cross-examination ”, “do you wish to re-examine? ”, “the Tribunal will adjourn”); комісиви (“You can ask him questions... ”, “You must offer these things in evidence...)”; директиви (суддя привертає увагу свідка, коли той відволікається, додатковою імперативною конструкцією: “Now, a question concerning you personally. From whom did you received your orders for the liquidation of the Jews and so forth? And in what form?) ”; репрезантиви (представлені формами дієслів у мовленнєвих фразах “you are testified”, “do you find”, “you assume responsibilityfor” і презентують інформацію як факт, який не підлягає обговоренню); експресиви (повторна настанова на реалізацію дії: “I said two counsel, and I meant two counsel”); заяви (“The Tribunal, at the moment, is not considering the question of relevancy ofparticular documents”).

Мова судді являє собою розсуд, де явно переважає логічний аналіз, логічні форми розгортання, тоді як засоби емоційно-психологічного впливу виключені. Спокійний тон та підкреслена логічність створюють враження об'єктивності судді та збільшують переконливість мови.

Т В. Дубровская наділяє суддю такими ролями, як суддя-рефері, суддя-учасник драматичної дії, суддя-лінгвіст, суддя-звичайна людина, аргументуючи, що кожна роль судді відповідає певному роду діяльності, досягненню поставленої мети [4, с. 201]. Аналіз мовних характеристик головуючого судді Нюрнберзького судового дискурсу дозволяє встановити можливість / неможливість виконання деяких ролей унаслідок нетиповості та специфічності самого явища Нюрнберзького процесу.

Здійснення дисциплінарно-регулювальної функції в керуванні судовим процесом - забезпечення справедливого суду, контроль мовних виявів сторін, дотримання чіткої регламентації процесу, стримання емоцій та конфліктних ситуацій - усе це свідчить про виступ судді в ролі рефері.

Судовій справі притаманні такі риси, як конфліктність, драматизованість. “Сюжет конкретної судової справи розігрується в суді-театрі за “законами” жанру, в яких утілені системи очікувань (біологічних, політичних, культурних та ін.) учасників мовної комунікації” [1, с. 53]. Драматизованість передбачає наявність рис вираженої сценарності, рольової структури та символічності судового процесу, що констатує ритуальний характер проведення Трибуналу Нюрнберзького процесу. В процесі судового розгляду суддя Джеффрі Лоренс за допомогою використання ефективних комунікативних стратегій і тактик, таких, як: слідування регламенту судового процесу, нагадування про обов'язки і забезпечення прав, дотримання норм поведінки, контроль змісту показань, уточнення та внесення корективів, визначення кола тем, стимулювання висновків, прямий запит інформації, роз'яснення правових категорій, кваліфікація дій з погляду права, реалізує досягнення комунікативної мети і повстає учасником драми - судового процесу.

Мовна поведінка судді становить важливу частину судового дискурсу. Він має аналізувати функціональне наповнення висловлень у ході судового процесу. Від розв'язання мовних питань часто залежить питання правової кваліфікації дій. Мовні вияви британського судді Джеффрі Лоренса демонструють уміння цілеспрямовано використовувати необхідні лексичні ресурси національної мови в процесі судового слухання, тобто здійснювати такий вибір і таку організацію мовних засобів, які в ситуації судового мовлення дозволяють забезпечити максимальну дієвість комунікації. Як бачимо, мова Джеффрі Лоренса насичена формами звернення до учасників судового дискурсу, але в його репліках присутні й безособові речення: “It has to be translated into German in order that defendant's counsel may see it”, “Yes, but then it may be possible that everyone of the 20 or more counsel who are present wish to add something”. Аналіз мовного матеріалу британського судді виявив у репліках Джеффрі Лоренса, крім модальних дієслів “may” та “can”, широке використання модальних слів, які виражають сумнів, припущення:

“Certanly, the translation shall be checked by a different translator... ”. Модальне слово “certainly” виступає як ефективний спосіб впливу мовця на учасників судового процесу з метою контролю процедури слухання справи. 2. “The Tribunal is perfectly well able to understand the difference between formal responsibility and actual responsibility for orders given by you. Модальне слово “perfectly” служить мовним засобом судді для переконання у правильності своїх дій. 3. “But of course, that is very wrong that any document should be put into a document book which the Tribunal had expressly denied... ”. Уживання суддею модального слова “expressly” відбувається з метою підсилення значення сказаного.

Суддя Джеффрі Лоренс є учасником епохальної події. Міжнародний військовий трибунал в Нюрнберзі став першим в історії досвідом засудження злочинів державного масштабу - правлячого режиму, його карних інститутів, вищих політичних та військових діячів. Процес тривав майже 11 місяців. Протягом 403 судових засідань перед трибуналом постало 24 військові злочинці, які входили до вищого керівництва фашистської Німеччини. В залі суду та за місцем були допитані сотні свідків, розглянуті тисячі документів.

Сьогодні спектр необхідних лінгвістичних знань, умінь та навичок у сфері права, вивчення історичних аспектів становлення судочинства на прикладі міжнародного досвіду протистояння масштабній злочинності є передумовою побудови сучасного судового процесу. Тому актуальним є дослідження виявів мовної особистості в умовах ритуалізованого дискурсу на матеріалі судового мовлення Нюрнберзького процесу.

Література

1. Александров A. C. Введение в судебную лингвистику / A. C. Александров. - Нижний Новгород : Нижегородская правовая академия, 2003. - 420 с.

2. Глинская Н. П. Специфика терминолекта профессиональной языковой личности судьи Верховного суда США / Н. П. Глинская // Вестник Челябинского гос. ун. - 2013. - № 37. - С. 79-81.

3. Демьянков В. З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода / В. З. Демьянков // Вопросы языкознания. - 1994. - № 4. - С. 17-33.

4. Дубровская Т В. Судебный дискурс : Речевое поведение судьи: автореф. дис. ... д-ра филол. наук : спец. 10.02.19 “Теория языка” / Татьяна Викторовна Дубровская. - Саратов, 2010. - 51 с.

5. Ивакина Н. Н. Профессиональная речь юриста : учеб. пособие / Н. Н. Ивакина. - М. : Норма, 2008. - 448 с.

6. Иванова Л. П. Отображение языковой картины автора в художественном тексте: учеб. пособие / Л. П. Иванова. - Киев. : Освита Украины, 2006. - 138с.

7. Иванцова Е. В. О термине “языковая личность”: истоки, проблемы, перспективы использования / Е. В. Иванцова // Вестник Томского государственного ун-та. Филология. - № 4. - 2010. - С. 24-32.

8. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность [Текст] / Ю. Н Караулов. - Изд.7-е. - М. : Изд-во ЛКИ, 2010. - 264с.

9. Красных В. В. Виртуальная реальность или реальная виртуальность? (Человек. Сознание. Коммуникация) [Текст] / В. В. Красных. - М. : Диалог-МГУ, 1998. - 352с.

10. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Л. П. Крысин. - М. : Изд-во ЭКСМО, 2007. - 944с.

11. Махтаруллина А. Р. Когниотип судебного дискурса как сфера взаимодействия модальности, прагматики и интертекстуальности / А. Р. Махтаруллина // Научно-исследовательские публикации. - № 9. - 2014. - С. 5-23.

12. The Avalon Project. Testimony of Hermann Goering 22.03.1946. [Electronic Resource]. - Mode of access: URL: www.avalon.law.yale.edu/subject_menus/imt.asp.

Размещено на Allbest.ru