Компаративний аналіз монофтонгів і дифтонгів китайської та української мов як засіб подолання мовної інтерференції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Компаративний аналіз монофтонгів і дифтонгів китайської та української мов як засіб подолання мовної інтерференції

Перелома Т.С., Варава О.Г.

Постановка проблеми. Фонетика (від гр. phone -- звук) -- розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови. Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки -- найменші одиниці мовного потоку, з яких у мові складаються слова. Фонетика -- це фундаментальна дисципліна під час вивчення будь-якої мови. Китайська фоне тична система являє собою не аби яку складність для україномовних студентів, адже має певну кількість звуків та їх сполучень, які не є прита манними для фонетичної системи української мови [4].

Під час вивчення будь-якої мови, студент стикається з проблемою впливу рідної мови на виучувану. Це проявляється на різних рівнях -- лексичному, граматичному, фонетичному тощо. Для більш швидкого запам'ятовування фоне тичного матеріалу на початковому етапі форму вання знань студенти часто ототожнюють звуки виучуваної мови зі звуками рідної мови, що спричиняє виникнення фонетичної інтерферен ції (інтерференція -- це зміна в структурі або еле ментах структури однієї мови під впливом іншої) [1]. Таке ототожнення швидко входить у звичку і гірше піддається виправленню у подальшому процесі вивчення мови. Саме тому розуміння теоретичних принципів творення звуків виучу ваної мови та їх компаративно-зіставний аналіз з рідною мовою сприятиме формуванню більш правильної артикуляції і, як наслідок, зменшить можливість виникнення фонетичної інтерферен ції, зокрема акценту.

Аналіз наукових досліджень і публіка цій. Китайська мовна традиція нараховує понад 20 століть. Свої праці на тему фонетики і фоно логії китайської мови опублікували такі китай ські дослідники як Шень Юе, Чжао Юань Жень, Лу Фаєн, Сунь Де Цзінь, а також ряд західних дослідників, зокрема Н. Кірносова, М. Ястреб- лянська, Т. Задоєнко, А. Кондрашевський, Н. Спєшнєв та багато інших. В останні роки все більше українських дослідників присвячуюсь свої праці порівняльному аспекту китайської та української мов у сфері граматики, лексики, перекладознавства. Що стосується сприйняття та відтворення фонетичних явищ китайської мови з точки зору носія української мови, то це питання залишається і досі актуальним, оскіль ки велика кількість наукових праць присвячена розгляду фонетики китайської мови з точки зору носія саме російської мови.

Метою статті є розглянути теоретичні аспек ти творення монофтонгів та дифтонгів китайської мови, окреслити особливості артикуляції їх вимо ви, та порівняти з артикуляцію подібних їм звуків або звукових сполучень в український мові.

Виклад основного матеріалу. Для вивчен ня фонетики китайської мови необхідно розумі ти, що основною одиницею китайської фонетики є «цзи» zi) -- склад, який водночас відповідає писемному знакові та лексичній одиниці й роз глядається як основна одиниця лексики, гра матики і фонетики. До 1-го століття склад ін терпретували як неподільну одиницю, пізніше, з розвитком фонетики як розділу мовознавства, у ньому виділили «ініціаль» (рт sheng) та «фі- наль» (^ уип).

Отже, китайський склад складається з двох основних елементів, кожен з яких займає певне місце у структурі складу: звуку на початку скла ду -- ініціаль; звуку в кінці складу -- фіналь.

Ініціаль -- це звук, який відкриває китайський склад, їх в китайській мові 21. [3, с. 42] У сучас ній китайській мові неможливий збіг приголо сних на кшталт українських слів (наприклад: «сто», «два» тощо). Фіналь -- це звук, який закри ває китайський склад, їх в китайській мові 39. Він може бути простим і складним. Прості фіналі (монофтонги) виражаються наступники голосни ми: a, o, є, і, и, и.

Складні фіналі є похідними від простих. Кож на складна фіналь складається з власне фіналі і попереднього нескладового («проміжного») го лосного, що називається медіаллю. Отже, склад на фіналь -- це завжди поліфтонг (дифтонг або трифтонг).

Дифтонг -- це складний голосний звук нео днорідної артикуляції, що складається з двох елементів, які утворюють один склад, надаю чи йому фонетичної цілісності. Зазвичай диф тонги мають більшу довготу, ніж монофтонги. Властивістю дифтонга є його нероздільність на дві фонеми. Дифтонги поділяють на висхідні (при їх вимові язик поступово піднімається з низького чи середнього ряду до верхнього) та низхідні (при їх вимові язик з верхнього ряду пересувається до середнього чи нижнього) [3, с. 43, 45]. Висхідні дифтонги являють собою два структурних елемента складу: медіаль + фіналь; низхідні дифтонги являють собою один структурний елемент -- фіналь. Низхідними дифтонгами є фіналі аі, єі, ао, ои, а висхідними -- іа, иа, ио, іє, иє.

Трифтонг -- це складний голосний звук, що складається з трьох елементів, які утворюють один склад, що забезпечує фонетичну цілісність трифтонга. Цікавим є те, що трифтонги харак терні лише для тих мов, у яких є дифтонги. Прикладами трифтонгів в китайській мові є: uai, uei, iao, iou.

Окрім простих голосних монофтонгів, диф тонгів та трифтонгів, в китайській фонетичній системі виділяють також назалізовані фіналі. їх також можна поділити на дві групи: фіналь з пе редньоязиковим «n»: an, ian, uan, ьan, en, in, uen, ьn та фіналь з задньоязиковим «ng» : ang, iang, uang, eng, ing, ueng, ong, iong.

Розглянемо детальніше способи творення мо нофтонгів китайської мови у порівнянні із голо сними звуками в українській мові:

«a» -- неогублений голосний заднього ряду низького піднесення [5].

Артикуляція перед вимовою: широко відкри тий рот, кінчик язика недалеко від спинки ниж ніх зубів, язик опущено донизу, спинка язика знаходиться посередині.

Під час вимови м'яке піднебіння та язичок піднімаються, повітря не проходить через носову порожнину, голосові зв'язки вібрують [6].

Відмінність від вимови українського [а] по лягає у тому, що задня спинка язика більше під німається, а сам язик ще більше відходить назад.

Рис. 1. Артикуляція монофтонгу [а]

Рис. 2. Артикуляція звуку [а]

«ш> -- огублений голосний заднього ряду висо кого піднесення [5].

Артикуляція перед вимовою: язик позаду, задня частина спинки язика піднята до м'якого піднебіння, язик піднятий, рот трохи відкритий, губи округлені.

Рис. 3. Артикуляція монофтонгу [и]

Під час вимови: м'яке піднебіння та язичок піднімаються, повітря не проходить через носову порожнину, голосові зв'язки вібрують [6].

Відмінність: артикуляція при вимові цього звука досить схожа на артикуляцію при вимові українського аналога [у], однак при вимові ки тайського звука язик займає більш переднє по ложення.

«і» -- неогублений голосний переднього ряду високого підняття [5].

Артикуляція перед вимовою: язик підня тий, передня частина спинки язика піднята до твердого піднебіння, кінчик язика опущений до спинки нижніх зубів, спинка язика торкається твердого піднебіння, рот відкритий дуже мало, губи рівні.

Рис. 5. Артикуляція монофтонгу [і]

Під час вимови: м'яке піднебіння та язичок піднімаються, повітря не проходить через носову порожнину, голосові зв'язки вібрують [6].

Відмінність: на відміну від українського [і], китайський звук не пом'якшує приголосний, що стоїть перед ним, як у словах “сіно”, “літо”. Зага лом артикуляція при вимові китайського і укра їнського звуків тотожна.

«и» -- огублений голосний переднього ряду ви сокого піднесення [5].

Артикуляція перед вимовою: положення

язика схоже на положення при вимові звука [I], однак ще більш низьке. Губи витягнуті вперед, утворюючи овал.

Під час вимови: м'яке піднебіння та язичок піднімаються, повітря не проходить через носову порожнину, голосові зв'язки вібрують [6].

Відмінність: складність у вимові цього звука зумовлюється тим, що його аналог відсутній в українській мові, можемо порівняти вимову цьо го монофтонга з комбінацією українських звуків [й] та [у] однак губи при вимові китайського зву ку більш плоскі, а не округлені.

Рис. 7. Артикуляція монофтонгу «и»

Рис. 8. Артикуляція звуків [й] та [у]

«о» -- огублений голосний заднього ряду висо ко-середнього підняття [5].

Артикуляція перед вимовою: положення язи ка -- напівпідняте, язик позаду, спинка язика піднімається до м'якого піднебіння, рот роз критий на половину, губи округлені трош ки менше, ніж при вимові звуку

Під час вимови: м'яке піднебіння та язичок піднімаються, повітря не проходить через но сову порожнину, голосові зв'язки вібрують [6]. Важливим є те, що під час вимови у складі зі звуками [Ь], [р], [т], И з'являється перехідний звук [и].

Відмінність: від українського звука [о] відріз няється тим, що язик більше відходить назад.

Рис. 10. Артикуляція звуку[о]

«ai» -- низхідний дифтонг.

Артикуляція при вомові: положення язика таке ж як при вимові звука [а], кінчик язика може бути опущений до спинки нижніх зубів. Після чіткого звучання, спинка язика переходить у по ложення при вимові звука [I], однак язик займає трохи нижче положення. Рот трохи відкритий [6].

Відмінність: звук схожий на сполучення зву ків [а] та [й] ([ай]) в українській мові, однак вимо ва звука [і] в китайському звуці набагато коротша. голосний звук монофтонг фонема

«є» -- неогублений голосний заднього ряду ви соко-середнього піднесення [5].

Артикуляція перед вимовою: положення язи ка -- напівпідняте, язик позаду, спинка язика піднімається до м'якого піднебіння.

Під час вимови: м'яке піднебіння та язичок піднімаються, повітря не проходить через носову порожнину, губи не зімкнуті, голосові зв'язки ві брують. Язик змінює положення з напівпіднято- го до напівопущеного [6].

Відмінність: при вимові цього звука язик на багато більше відходить назад у порівнянні з ар тикуляцією при вимові українського [е].

Рис. 11. Артикуляція монофонгу [е]

Рис. 12. Артикуляція звуку [е]

Розглянемо детальніше способи творення дифтонгів китайської мови у порівнянні з голо сними звуками в українській мові:

Рис. 14. Артикулція звуків [а] і [й]

«єі» -- низхідний дифтонг.

Артикуляція при вимові: язик займає поло ження як при вимові звука [е], потім язик підні мається і зупиняється у положенні як при вимові звука [I], однак положення язика трохи нижче [6].

Відмінність: так само як і зі звуком [аі], ви мова звука [і] коротша, ніж вимова сполучення звуків [ей] в українській мові.

Рис. 15. Артикуляція дифтонгу [єі]

Рис. 16. Артикуляція звуків [е] і [і]

«ао» -- низхідний дифтонг.

Артикуляція при вимові: вимова починається з задньоязикового [а], кінчик язика віддаляється від нижніх зубів. Звук [а] звучить чітко. Потім задня частина спинки язика стискається, спин ка язика підіймаються до положення при вимові звука [и] і зупиняється для вимови звука тобто дещо середнього між звуками [и] і [о].

Відмінність: різниця між вимовою китай ського звука і сполучення звуків [ао] в укра їнській мові полягає у тому, що звук [а] зазнає впливу наступної складової звука і язик відхо дить більше назад, але не торкається зубів. Тако го характерного звучання звука [а] в українській мові немає.

Мал. 17. Артикуляція дифтонга [ао]

Мал. 18

«ou» -- низхідний дифтонг.

Артикуляція при вимові: вимова починаєть ся зі звука [з] (Неогублений голосний середнього ряду високо-середнього підняття), після, язик під німається для вимови і зупиняється для вимови звука [и]. В той же час губи трохи округлюються [6].

Відмінність: відповідного сполучення звуків не має в українській мові, вимова кінцевого звука має вимовлятися як дещо середнє між звуками [у] та [о].

Рис. 19. Артикуляція дифтонгу [оц]

Рис. 20. Артикуляція звуків [о] і [у]

Рис. 21. Артикуляція дифтонгу [іа]

Рис. 22. Артикуляція звуків [й] і [а]

«іа» -- висхідний дифтонг.

Артикуляція при вимові: положення язика таке ж як при вимові звука [і], потім язик просува ється до середини, зупиняючись у положенні для вимови звука [а]. Рот поступово відкривається. Ви мова звука [і] досить коротка, а звука [а] -- довша.

Відмінність: вимова медіалі [і] така ж як вимова звука [і] окремо, однак коротка і чітка. До того ж [і] не пом'якшує попередній при голосний, як це відбувається в українській мові. Після цього звучить звук [а], який відрізняється від українського [а] тим, що задня спинка язика більше піднімається, а сам язик ще більше від ходить назад.

«іє» -- висхідний дифтонг.

Артикуляція при вимові: положення язика таке ж як при вимові звука [і], потім язик просу вається вперед до напівопущеного положення, як при вимові [е]. Рот поступово відкривається. Вимо ва звука [і] досить коротка, а звука [е] -- довша [6].

Відміннімть: від вимови українського [йе] відрізняється тим, що не пом'якшує попередній приголосний.

Рис. 23. Артикуляція дифтонгу [іе]

Рис. 24. Артикуляція звуків [й] і [е]

«ua» -- висхідний дифтонг.

Артикуляція при вимові: положення язика таке ж як при вимові звука [и], потім язик просувається до середини, зупиняючись у положенні для вимови звука [а]. Рот поступово відкривається [6].

Мал. 25

Відмінність: важливою відмінністю від вимо ви сполучення цих звуків в українській мові є те, звук вимовляється досить коротко, а звука [а] -- довше. Форма губ поступово змінюється від найбільш округлої до розкритого рота.

Рис. 26. Артикуляція звуків [у] і [а]

«uo» -- висхідний дифтонг.

Артикуляція при вимові: положення язика таке ж як при вимові звука [и], потім язик просу вається назад, зупиняючись у положенні для ви мови звука [о]. Форма губ поступово змінюється від щільно округлої до менш округлої. Рот трохи відкривається [6].

Відмінність: Нехарактерним для української мови є те, що перша складова звука вимовляєть ся коротше, ніж друга частина -- [о].

Рис. 27. Артикуляція дифтонгу [цо]

Рис. 28. Артикуляція звуків [у] і [о]

«ие» [ує] -- висхідний дифтонг.

Артикуляція при вимові: положення язика таке ж, як при вимові звука [у], потім положення язика змінюється, просуваючись вперед до на- півопущеного положення, як при вимові [є]. Рот поступово відкривається [6].

Відмінність: відсутність аналога першої складової звука в українській мові, можна лише порівняти його з комбінацією вимови україн ських звуків [і] та [и]. ъ коротка, а звука [є] -- довша, що не є характер ним для вимови звуків в українській мові.

Рис. 30. Артикуляція звуків [й] [у] і [е]

Висновки

Підсумовуючи результати прове деного зіставного аналізу, можемо зробити ви сновок, що способи творення китайських голо сних звуків мають певні розбіжності у порівнянні з українськими аналогами. Особлива складність полягає у відмінності артикуляції монофтонгів, що своєю чергою призводить до помилок під час відтворення поліфтонгів. Важливою відмінністю і складністю є різна довжина звучання складових дифтонгів. Розуміння цих відмінностей є важли вим етапом успішного оволодіння фонетичним матеріалом китайської мови для україномовних студентів, що допоможе уникнути або побороти таке явище як фонетична інтерференція.

Список літератури

1. Баранникова Л.И. О некоторых особенностях взаимодействия разносистемных диалектных лексических единиц в современных народных говорах. СПб. : Изд-во Ленинград. пед. ин-та им. А.И. Герцена, 1963. 248 с.

2. Задоенко Т.П., Ши Хуан. Основы китайского языка. Вводный курс. Москва : Наука, 1993. 272 с.

3. Кірносова Н.А. Практична фонетика китайської мови : навч. посіб. Для студентів першого курсу філологіч ного факультету. Київ : НАККіМ, 2010. 93 с.

4. Ястреблянська М.В. Історія розвитку мовознавчої традиції в піднебесній. Дзілін, 2011. 4 с.

Анотація

У статті розглядається поняття фіналів, монофтонгів, дифтонгів та трифтонгів у китайській мові. Розглянуто відмінності у відтворені голосних звуків української та монофтонгів і дифтонгів китай ської мов, а також важливість підкреслення цих відмінностей під час викладання фонетики китайської мови. Досліджено теоретичні аспекти вимови китайських голосних звуків, їх місце та спосіб творення, а також проведена порівняльна характеристика з голосними звуками української мови. Проаналізовано роботи науковців, які своєю чергою досліджували явище порівняння китайських звуків зі звуками інших мов. Виявлено відмінності у процесі формування звуків, а також підкреслена важливість формування компетентності у вимові фонем китайської мови на початковому рівні мовної підготовки для запобігання формування акценту та помилкового завчання звуків під впливом рідної мови.

Ключові слова: фонетика китайської мови, фонетична система китайської мови, фіналі, голосні китайської мови, відмінність творення звуків.

During the study of any language students are facing the problem of influence other tongue on the studied language. This is shown at different levels -- lexical, grammatical, and phonetic, etc. For faster memori zation of phonetic material in the initial level of knowledge formation, students often identify the sounds of the language being taught with the sounds of their mother tongue, which causes phonetic interference. Phonetics is a fundamental discipline during learning of any language. The main object of studying phonetics is smallest units of the language stream that make up words in a language. The Chinese phonetic system is not difficult for Ukrainian-speaking students, because it has a certain numbers of sounds and their combinations that are not specific to the phonetic system of the Ukrainian language. Nevertheless, it is very important to study the theoretical base of Chinese phonetics and to compare it with mother tongue. The article deals with the concept of the monophthongs, diphthongs, triphthongs in the Chinese language. The differences in the pronunciation of vowels in Ukrainian and Chinese language and the importance of emphasizing their differences in teaching phonetics of the Chinese language to the students are considered. The study of theoretical aspects of pronun ciation of Chinese vowel sounds, their place and the way of creation, as well as a comparative characteristic with sounds of the Ukrainian language were conducted. The work of scientists, who in turn investigated the phenomenon of comparison of Chinese sounds with sounds of other languages were analysed. The differences in the process of formation of sounds are revealed, as well as the importance of forming the competence in pro nunciation phonemes of the Chinese language at the initial level of language training to prevent the formation of accent and erroneous of sounds under the influence of the native language. Understanding of own mistakes is an important step in successfully mastering of the phonetic material for Ukrainian-speaking students, which will help to avoid or overcome such phenomenon as phonetic interference.

Keywords: Chinese phonetics, phonetic system of Chinese language, finals, vowels of the Chinese language, the differences in sounds reproduction.

Размещено на Allbest.ru