Зміни в семантиці правової лексики в індоєвропейських мовах (за матеріалами дисертації "Становлення правової термінологічної семантики в індоєвропейських мовах")

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміни в семантиці правової лексики в індоєвропейських мовах (за матеріалами дисертації «Становлення правової термінологічної семантики в індоєвропейських мовах»)

Анастасія Федорова

Анотації

Історія правової лексики сягає додержавної доби давніх народів. Вивчення мови права дає можливість реконструкції індоєвропейських ритуально-правових старосвітщин на вербальному, мовному рівнях. Архаїчні суспільства не мали правової культури, натомість норми звичаєвого права давніх суспільств передавалися поняттям «передправо», що включало в себе синкретизм права, релігії, міфа, поезії та моралі. Синкретична ритуально-правова свідомість давніх народів у додержавний період і в добу ранніх державних утворень має своє конкретне відображення у мові, яка дістає такого визначення як «мова права». Систему «мови права» індоєвропейських народів частково ми змальовуємо у цій науковій розвідці за допомогою опису змін в семантиці правової лексики в індоєвропейських мовах, яка базується на аналізі виокремлених еволюційних моделей семантики (ЕМС) у германських, слов'янських та іранських мовах. Еволюційна модель семантики виступає методом дослідження і процедурною схемою пояснення історії правового значення. У ході дослідження було виокремлено 79 ЕМС, які показують ґенезу значення «влада», «володар», «правити», «закон», «(релігійне) право», «застава», «(кровна) помста», «суд», «суддя». Використовуючи дані виокремлених ЕМС, які яскраво показують зміну семантичного обсягу слова, ми визначили певний тип зміни значення правової лексики у лексико-семантичній системі індоєвропейських мов для кожної ЕМС, а саме -- розширення, звуження, підвищення чи пониження значення слова. В ході дослідження було виявлено, що кількісно семантична деривація правової індоєвропейської термінології найбільше зазнала змін такого типу, як звуження значення слова, що, на думку дослідників, належить до семантичних універсалій. Також було виокремлено метафоричні та метонімічні зміни значення у правовій лексиці індоєвропейських мов, що будуть потребувати подальшого вивчення.

Ключові слова: передправо, мова права, індоєвропейські мови, еволюційна модель семантики, розширення, звуження, підвищення, пониження значення слова, метафора, метонімія.

История правовой лексики уходит в глубину догосударственной эпохи древних народов. Изучение языка права дает возможность реконструкции индоевропейских ритуально-правовых древностей на вербальном, речевом уровнях. Архаичные общества не имели правовой культуры, а нормы обычного права древних обществ передавались понятием «предправо», которое включало в себя синкретизм права, религии, мифа, поэзии и морали. Синкретичное ритуально-правовое сознание древних народов в догосударственный период и во время ранних государственных образований имеет свое конкретное отражение в языке, который получает такое определение, как «язык права». Систему «языка права» индоевропейских народов частично мы описываем в нашей научной статье с помощью описания изменений в семантике правовой лексики в индоевропейских языках, основанной на анализе выделенных эволюционных моделей семантики (ЭМС) в германских, славянских и иранских языках. Эволюционная модель семантики выступает методом исследования и процедурной схемой объяснения истории правового значения.

В ходе исследования были выделены 79 ЭМС, которые показывают генезис значения 'власть', 'властитель', 'править', 'закон', '(религиозное) право', 'залог', '(кровная) месть', 'суд', 'судья'. Используя данные выделенных ЭМС, которые ярко показывают изменение семантического объема слова, мы обозначили определенный тип изменения значения правовой лексики в лексикосемантической системе индоевропейских языков для каждой ЭМС, а именно--расширение, сужение, повышение или понижение значения слова. В ходе исследования было выявлено, что количественно семантическая деривация правовой индоевропейской терминологии претерпела более всего изменений такого типа, как сужение значения слова, что, по мнению исследователей, относится к семантическим универсалиям. Также были выделены метафорические и метонимические изменения значения в правовой лексике индоевропейских языков, которые будут нуждаться в дальнейших исследованиях.

Ключевые слова: предправо, язык права, индоевропейские языки, эволюционная модель семантики, расширение, сужение, повышение, понижение значения слова, метафора, метонимия.

The study of legal language enables the reconstruction of Indo-European rituallegal ancients at verbal, linguistic levels. Archaic societies had no legal culture, instead, the norms of customary law of ancient societies were referred to as «prelaw», which included syncretism of law, religion, myth, poetry, and morality. The syncretic ritual and legal consciousness of the ancient peoples in the pre-state period and in the early state formations has its specific reflection in a language that receives such a definition as «the language of law». The system of «language of law» of Indo-European peoples is partly outlined in today's scientific survey by describing changes in the semantics of legal lexis in the Indo-European languages, based on the analysis of the distinguished evolutionary models of semantics (EMS) in the Germanic, Slavonic and Iranian languages. The evolutionary model of semantics is a method of inquiry and a procedural schemefor explaining the history of legal meaning. 79 EMS were distinguished during the research, showing the genesis of the meaning 'power', 'lord', 'to rule', 'law', '(religious) law', 'pledge', '(blood) feud', 'court', 'judge'. Using data of the distinguished EMS, that clearly shows the change in the semantic volume of a word, a specific type of change in the meaning of legal lexis in the lexical and semantic system of the Indo-European languages was identified for each EMS, namely, expanding, narrowing (specializing), amelioration or pejoration of the meaning of the word. The study found that quantitatively the semantic derivation of the Indo-European legal terminology most experienced the type of narrowing of the meaning of the word, which, according to the researchers, belongs to the semantic universals. Metaphorical and metonymic changes in the meaning in the legal lexis of the Indo-European languages were also highlighted, that will need further study.

Key words: pre-law, language of law, Indo-European languages, evolutionary model of semantics, extension, narrowing, amelioration, pejoration of meaning, metaphor, metonymy.

Вступ. Історія правової лексики сягає додержавної доби давніх народів. Історичне вивчення мови права має ретроспективний характер, що включає в себе вивчення текстів (гімнів, саг, пісень, історичних писемних пам'яток і, звичайно, окремих слів). Таке вивчення мови права дає можливість реконструкції індоєвропейських ритуально-правових старосвітщин на вербальному, мовному рівнях, чим займалися О. І. Фалілеєв, В. М. Топоров, Вяч. Вс. Іванов, Е. Бенвеніст та інші видатні вчені своєї доби.

Архаїчні суспільства не мали правової культури як такої в сьогоднішньому розумінні, натомість їхні відносини всередині суспільства мали ритуально-правовий характер, що, безперечно, знаходило своє відображення у мові. Ті чи інші норми звичаєвого права давніх суспільств у науковій літературі дістали визначення «передправо» (prйdroit) (термін Л. Жерне) (Иванов, Топоров, 1978: 221-222). Аналізуючи цілі ряди спеціальних лексем на позначення реалій життя тогочасних суспільств, необхідно пам'ятати той факт, що в архаїчній передправовій культурі індоєвропейських народів (передусім тих, чия правова лексика є об'єктом дослідження, а саме -- германських, слов'янських та іранських) не існувало межі між правом, релігією, міфом, поезією та мораллю. Ці межі були розмиті, умовні, і часто одна й та сама лексема вживалася на позначення сукупності понять, які зараз, в сьогоденному суспільстві категоріально розмежовуються. Синкретизм цих понять знаходив своє безпосереднє відображення у лексиці, яка, так би мовити, репрезентувала синкретичну ритуально-правову свідомість давніх етносів у додержавний період і в добу ранніх державних утворень. Доказом цього слугують, наприклад, пісні «Старшої Едди», що є найдавнішою збіркою епічних творів ісландської літератури (тексти IX-XII ст.). Її численні міфи й легенди скандинавського культурного простору часів Середньовіччя репрезентують приклади життєвої мудрості (моралі), що водночас функціонують як юридичні формули або максими (Гуревич, 2009: 335). Ще одним яскравим прикладом слугує «Авеста», священна книга релігії давніх іранців -- зороастризму (маздаїзму), яка містить стародавні гімни, молитви, вислови, легенди. Відомо, що найдавніші частини «Авести» зберігалися спочатку в усній традиції, імовірно, ще за часів індоєвропейської спільноти. Міфологія «Авести» дотична до індійських Вед, саме дотична, не ідентична, адже в зороастризмі та індуїзмі є певні розмежування стосовно релігійних уявлень, наприклад, про божества. Наразі для нас цікавим виявляється факт того, що Наски, що складають основу «Авести» (21 книга -- Наска) були науковими, юридичними і релігійними, які містили гати (пісні, молитви), які також відображають синкретичну неподільність релігії та права у культурній площині давніх іранців. Священні тексти стародавньої Індії «Веди», що складені тисячі років тому та передують релігійно-правовим текстам «Авести» (зауважимо, що тексти «Авести» відображали реалії Давнього Ірану 1-ї пол. І тис. до н. е., які написані були спершу авестійською (давньоіранською) мовою) та записані у I--III ст. н. е., друга редакція була вже перекладена на середньо-перську (пехлевійську) мову у період правління династії Сасанидів (III--VIIст. н. е.) поділяються на 4 частини -- Рігведи (Веди гімнів), Самаведи (Веди пісень), Яджурведи (Веди жертовних формул) та Артхарваведи (Веди заклинань), які складаються з гімнів, віршів, піснеспівів, афоризмів, мантр, описів ритуалів. Вважається, що «Веди» є найдавнішими священними писаннями в світі, які спочатку протягом століть передавалися в усній традиції з XVI ст. до н. е. по V ст. до н. е., потім були записані (найдавніший манускрипт «Вед», що зберігся до нашого часу, датується XI ст. н. е.). Існує теорія, висунута індійським брахманом Б. Г. Тілаком, що «Веди» були створені ще близько 4500 років до н. е., але ця теорія не знайшла підтримки (Мифы народов мира, 2008: 235--241, 183--187; Lindow, 2001; Юридична енциклопедія, 1998).

Всі ці філософські, релігійні, ритуально-правові уявлення, світобачення давніх народів акумулюються у мові як способі спілкування й самовираження конкретного етносу. З плином часу такі синкретичні, певною мірою розмиті поняття, що позначають певну організацію світобачення народу, викристалізовуються у більш конкретні, що належать до певних структурних підрозділів суспільства. Відтак, можна стверджувати, що організація правових відносин у суспільстві пройшла тим же шляхом. Спершу існували ритуально-правові уявлення народу, потім був етап «передправа», про який вже згадувалось, далі складався інститут права загалом з усіма законодавчими актами, законами, установами. На кожному етапі зародження, розширення та еволюції інституту права у тому чи іншому суспільстві можна говорити про існування такого поняття, як «мова права», що вживається для вираження правових норм, які можуть існувати лише у певних мовних проявах, формах. У розвитку суспільства в певний момент настає період, коли традиції, у т. ч. й правові, зазнають кодифікації, тобто фіксації усної традиції передачі знань, уявлень, вірувань, системи цінностей та ритуально-правових установлень. Але до цього часу проходять століття, навіть тисячоліття в окремих випадках, протягом яких релігійно-правові поняття, які сьогодні виступають в ролі правових термінів, розвиваються та отримують своє юридико-правове забарвлення. Шлях правової спеціалізації таких понять є довгим, але не менш цікавим з точки зору лінгвіста. Лінгвіст споглядає мовний бік розвитку правового поняття, розглядає, наприклад, формування й функціонування англійської юридичної термінології в процесі становлення держави й права, аналізує словотвірні та структурно- семантичні характеристики англійських юридичних термінів, семантичну структуру юридичних термінів англійської та української мов, англійську юридичну термінологію в економічних текстах (див., напр., праці АваковоїО. В. (Авакова, 2006), Дерді Е. Т. (Дерді, 2003), Ляшук А. М. (Ляшук, 2007), Гумовської І. М. (Гумовська, 2000).

Метою нашої розвідки є відтворення етапів процесу становлення термінологічного правового значення. Завданнями дослідження на сьогодні виступають: виокремлення типів змін значень правової лексики у лексико-семантичній системі індоєвропейських мов; аналіз віднесення ЕМС до певного типу зміни семантичного обсягу слова (звуження значення, розширення значення, підвищення значення, пониження значення); аналіз кількісних показників змін значення правової лексики у лексико-семантичній системі індоєвропейських мов; виокремлення випадків вживання метафори та метонімії при формування ЕМС правової термінологічної семантики в індоєвропейських мовах. Еволюційна модель семантики (ЕМС) виступила основним методом дослідження і процедурною схемою пояснення іс-торії правового значення. ЕМС пояснюють механізм та послідовність етапів семантичної еволюції системи спільнокореневих (генетично тотожних) форм на шляху їхньої правової спеціалізації, тобто це типові схеми розвитку значення (Федорова, 2018, 2019).

Використовуючи матеріал пам'яток, етимологічних словників, еволюційні моделі семантики ми вибудували за перспективним принципом, який полягає у просуванні від найдавніших засвідчених станів семантики до найпізніших. Аналіз германської, слов'янської та іранської лексики дозволив виокремити загалом сімдесят дев'ять ЕМС (див. табл. 1).

індоєвропейський мовний правовий

Табл. 1

Результати та дискусія. Наразі маємо детальніше осягнути такий динамічний процес у лексико-семантичній системі індоєвропейських мов (конкретніше -- германських, слов'янських та іранських мов) на позначення правової лексики. Результатом аналізу становлення правової термінологічної семантики в індоєвропейських мовах стало виокремлення вищезазначених 79 ЕМС, які яскраво показують зміну семантичного обсягу слова. Вітчизняні лінгвісти виділяють такі типи семантичної деривації: «1) перенесення значення на основі суміжності, причиново-наслідкових відношень або асоціативних зв'язків (метафора, метонімія, синекдоха: уточнення. -- А. Ф.); 2) розширення значення як наслідок збільшення обсягу значення й збіднення змісту понять; 3) звуження значення як наслідок зменшення семантичного обсягу слова й збагачення змісту понять; 4) зміщення, або зсув, значення, що полягає у зміні значення без зрушень у його обсязі (енанті- осемія)» (Пономаренко, Ляхова, 2014). Нам близька ще одна класифікація, наведена у праці «Лексикологія англійської мови» (Гинзбург, 1979: 31), де зазначається, що до змін денотативного значення слова належать розширення та звуження значення, а конотативне значення слова може набувати таких змін у семантичному обсязі слова, як набуття словом пейоративногота меліоративного забарвлення значення (Гинзбург, 1979: 31), іншими словами відбувається пониження та підвищеннязначення слова.

В аналізі виокремлених ЕМС, які показують становлення правової термінологічної семантики в індоєвропейських мовах, була використана саме ця класифікація, завдяки якій були отримані на-ступні результати (див. табл. 2, 3, діаграма 1). В табл. 2, 3 чітко розписано ЕМС, що відносяться до певного типу зміни семантичного обсягу слова. В табл. 3 наведено кількісні результати проведеного аналізу.

Табл. 2

Діаграма 1 чітко показує, що кількісно семантична деривація правової індоєвропейської термінології найбільше зазнала такого типу, як звуження значення слова, яке, на думку дослідників, разом з розширенням значення слова «<...> належить до семантичних універсалій» (Пономаренко, Ляхова, 2014). При цьому дослідники відзначають, що «<...> звуження є в цілому більш звичайним явищем, ніж розширення» (Пономаренко, Ляхова, 2014).

С. Ульманн наводить цитату Г. Вернера, який указує на причини того, що звуження значення є більш розповсюдженим явищем: «Перша причина полягає в тому, що панівна тенденція розвитку -- це розвиток у бік диференціації, а не в бік узагальнення. Друга причина, пов'язана з першою, -- це те, що утворення загальних понять із часткових менш важливе для ненаукової комунікації, хоча для наукового мислення воно більш характерне» (Ульман, 1970: 281).

Всі приклади ЕМС, виокремлені нами, які зазнали звуження значення, напр., ЕМС `Отримувати', 'могти' 'могутність' 'влада', 'Започатковувати, починати' 'установлений першим, початковий звичай' 'закон', 'Гнати, переслідувати' 'мститися' і 'переслідування' 'помста', 'Господар', 'батько, старшина роду' 'суддя' та ін., доводять, що правове, більш спеціалізоване поняття, у ході історичного розвитку викресталізовується з більш широких, загальних, загально-теоретичних понять, що не дивно, адже, як зазначалося на початку нашої розвідки, в архаїчній передправовій культурі індоєвропейських народів не існувало межі між правом, релігією, міфом, поезією та мораллю, а норми звичаєвого права давніх суспільств дістали визначення «передправо». Тож не дивно, що диференційними семемами на позначення поняття '(кровна) помста' є, наприклад, «гнати», «переслідувати», «преслідування», «мститися», а в семантичній структурі ЕМС 'Започатковувати, починати' 'установлений першим, початковий звичай' 'закон' є такі диференційні семеми, як «започатковувати», «починати», «установлений першим», «початковий звичай», які показують розвиток поняття 'закон' від загального до конкретного, що віддзеркалює звуження значення унаслідок історичного розвитку формування правосвідомості, державності від існування відносин всередині суспільства, що мали ритуально-правовий характер, до етапу передправових і, зрештою, нормативно-правових, установлених суспільством, відносин.

Діаграма 1

Табл. 3

У ході дослідження було виявлено, що найбільш загальним і найбільш чисельним кількісно типом зміни значення правової лексики індоєвропейських мов є звуження значення, що відбулося унаслідок історичного розвитку формування правосвідомості індоєвропейських народів, а саме -- германських, слов'янських та іранських. Звуження та розширення значення відбувалося у розвитку всіх п'яти досліджуваних понять, а саме у генезі значень 'влада', 'володар', 'правити', 'закон', '(релігійне) право', 'застава', '(кровна) помста', 'суд', 'суддя', в той час, як пониження значення спостерігалося тільки у генезі значення '(кровна) помста', а підвищення значення -- в еволюції значень 'застава' і 'закон', '(релігійне) право'.

Подальші наукові пошуки вбачаємо у більш детальному аналізі зміни значення правової лексики у лексико-семантичній системі індоєвропейських мов, ретельному поясненні саме такого розподілу ЕМС згідно з обраною для аналізу класифікації та вивченні випадків вживання метафори та метонімії при формуванні еволюційних моделей семантики в індоєвропейських мовах.

Література

1. Авакова О. В. Формирование и функционирование английской юридической терминологии в процессе становления государства и права в Англии :автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04. Москва, 2006. 23 с.

2. Авеста в русских переводах (1861- 1996) / сост., общ.ред., примеч., справ. разд. И. В. Рака. Санкт-Петербург : Журнал «Нева» -- РХГИ, 1997. 480 с.

3. Веди. Юридична енциклопедія: у 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ: Українська енциклопедія, 1998. URL: http://leksika.com.ua/11921013/ure/vedi (дата звернення: 15.07.2019).

4. Гинзбург Р.С., Хидекель С. С., Князева Г Ю., Санкин А. А. Лексикология английского языка : учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. 2-е изд., испр. и доп. Москва : Высш. Школа, 1979. 269 с.

5. Гумовська І. М. Англійська юридична термінологія в економічних текстах: генезис, дериваційні та семантико-функціональні аспекти: автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04. Львів, 2000. 19 с.

6. Гуревич А. Я. Избранные труды. Норвежское общество. Москва : Традиция, 2009. 470 с.

7. Дерді Е. Т Словотвірні та структурно-семантичні характеристики англійських юридичних термінів: автореф. дис... канд. філол. наук : 10.02.04. Київ, 2003. 21 с.

8. Иванов Вяч. Вс., Топоров В. Н. О языке древнего славянского права (к анализу нескольких ключевых терминов). Славянское языкознание: VIII Международный съезд славистов (Загреб-Любляна, сентябрь 1978 г.). Москва : Наука, 1978. С. 221240.

9. Ляшук А. М. Семантична структура юридичних термінів української та англійської мов : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.17. Кіровоград, 2007. 335 с.

10. Мифы народов мира: энциклопедия. / Токарев С. А. (гл. ред.) и др. Москва : Советская Энциклопедия, 2008. 1147 с. URL: https://www.indostan.ru/bibUoteka/knigi/2730/3412_1_o.pdf

11. Пономаренко В. Д., Ляхова О. В. Звуження значення як динамічний процес у лексико-семантичній системі сучасної української мови. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. Харків, 2014. № 1107, вип. 70. С. 92-97.

12. Федорова А. О. Моделювання семантичних процесів та еволюційна модель семантики. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. Одеса, 2018. Випуск 27. С. 197-210.

13. Федорова А. О. Становлення правової термінологічної семантики в індоєвропейських мовах :дис. ... канд. філол. наук : 10.02.15. Кропивницький, 2019. 295 с.

14. Ульманн С. Семантические универсалии / перев. С англ. Л. Н. Иорданской. Новое в лингвистике/ перев. пангл. под ред. и с предисл. Б. А. Успенского. Москва, 1970. Вып. 5. С. 250- 299.

15. Lindow J. Norse Mythology: A Guide to the Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs. Oxford :Oxford University Press, 2001. 364 с.

Размещено на Allbest.ru