Відтворення особливостей авторського стилю у художньому перекладі (на прикладі перекладів українською та російською мовами вірша Еріха Кестнера "Ти знаєш край, де вицвіти гармат?")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Відтворення особливостей авторського стилю у художньому перекладі

(на прикладі перекладів українською та російською мовами вірша Еріха Кестнера «Ти знаєш край, де вицвіти гармат?.»)

А. Онопрієнко

м. Київ

Анотація

У статті розглянуто переклади вірша Еріха Кестнера українською (В. Стус) та російською (В. Пістер) мовами і проаналізовано передачу індивідуального стилю автора, відтворення образів та збереження ідейного наповнення вірша у перекладі.

Основна частина

Поезія - це завжди неповторність…

переклад вірш кестнер

Актуальність роботи. Німецький письменник та поет Еріх Кестнер відомий в Україні як автор багатьох книг для дітей. До прикладу, «Еміль і детективи», «Кнопка і Антон», «Літаюча класна кімната». Однак Еріх Кестнер маловідомий українцям як поет, автор актуальних і нині віршів. Досі немає перекладу українською мовою збірки поезій Еріха Кестнера «Herz auf Taille» («Серце на талії»), що вийшла друком у 1929 році і належить до лейпціг - ського періоду творчості поета. Переклади деяких поезій («Елегія з яйцем», «Ти знаєш край, де вицвіти гармат?»), виконані Василем Стусом, стали надбанням української культури. Тож аналіз особливостей авторського стилю поета для виконання подальших перекладів його творів набуває неабиякої актуальності.

Метою цієї наукової розвідки є порівняння перекладів вірша Еріха Кестнера «Kennst du das Land, wo die Kanonen blьhn?» українською та російською мовами та зіставлення особливостей відтворення індивідуального стилю автора у обох перекладах.

Матеріалом для дослідження слугують вірш Еріха Кестнера німецькою мовою «Kennst du das Land, wo die Kanonen blьhn?» та переклади українською (Василь Стус) і російською (Віктор Пістер) мовами.

Відтворення індивідуального стилю автора у перекладі є одним з найважливіших та найскладніших завдань перекладача. Особливо складним це завдання стає, коли мова йде про твір поетичний.

Л. Коломієць виділяє такі основні ознаки поезії: поезія - це особлива семантика форми; поезія - це особлива синтаксична структура; поезія - це значима двозначність, неясність, недомовленість [1, 7].

Особлива поетична мова, стиль автора, залежить від того, що хотів сказати поет, який вплив він хотів справити на читача, які емоції та почуття прагнув у них викликати. У літературознавчому словнику стиль визначається як «сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру автора» [3, 641-642]. Отже, індивідуальний стиль письменника - це сукупність характеристик художніх засобів, змісту і форми, що властиві творам автора.

З метою виокремлення основних ознак індивідуального стилю поета та порівняння оригіналу з двома запропонованими перекладами вірша необхідно зробити аналіз ліричного твору, тобто визначити художні засоби, ритм, риму та композиційну структуру.

Вірш Еріха Кестнера «Kennst Du das Land, wo die Kanonen blьhn?» складається з семи катренів. Рядки у строфі мають чітке суміжне римування. У творі переважає ямб, а чоловіча та жіноча рима постійно чергуються, що надає віршу більшої стійкості, чіткості та милозвучності. На нашу думку, таке чітке суміжне римування та чергування чоловічої та жіночої рим сприяють передачі головної думки та ідеї вірша. Отже, обрання поетом такої чіткої структурованої форми має на меті викликати у читача певні враження та асоціації. Для правильної інтерпретації вірша необхідно знати, за яких обставин автор написав свій твір, його історичне підґрунтя

З перших слів цього вірша «Kennst du das Land… - Ти знаєш край…» ми розпізнаємо цікавий художньо-стилістичний прийом - алюзію. Поезія Еріха Кестнера перегукується з віршем Йоган - на Вольфґанґа фон Ґете «Ти знаєш край, де цитриновий цвіт». Проте у вірші Кестнера йдеться вже не про казкову сонячну Італію, а про Німеччину напередодні Другої світової війни. Вірш було написано у 1928 році, коли економічна політика Німеччини цілковито спрямовувалася на підготовку до війни. За допомогою образів, таких, наприклад, як die Prokuristen.stolz und kьhn, unsichtbare Helme., Kinder.mit kleinen Sporen, автор неймовірно чітко передає читачу атмосферу, що панує у країні у період між двома війнами.

У вірші можна виділити п'ять частин: рядки 1-2 - вступ, рядки 3-16 - опис негативних загрозливих процесів, що відбуваються у країні, рядки 17-22 - змалювання країни, якою б вона могла бути, якби спрямувала свої ресурси на досягнення миру. Рядки 22-26 - знову ж таки критика держави, що готується до війни та людей, які не мають власної волі й готові виконувати те, що їм наказують. Нарешті, рядки 27-28 - заключна частина, що є одночасно висновком і застереженням.

Існує думка про принципову неможливість перекладу поезії, оскільки перекладаючи вірш майже завжди доводиться жертвувати образом на корись римі, або ж навпаки. Тому варто зазначити, що коли йдеться про поезію, найчастіше використовують поняття «інтерпретація», а не «переклад»: «Сьогодні поняття «інтерпретація» і «переклад» вже практично неможливо розмежувати. Все більше перекладознавців - як вітчизняних (О. Чередниченко, М. Новикова, В. Радчук та ін.), так і зарубіжних (С. Басснет,

Д. Робінсон, В. Лершер, ін.) - пропагують думку, що процес перекладу невіддільний від інтерпретованих процесів сприйняття й відтворення тексту…» [1, с. 10]. Отже, ми можемо говорити про переклад і прози, і поезії саме як про інтерпретацію. Але це означає, що перекладач (інтерпретатор) має досить широкі «повноваження» і може докорінно змінювати зміст оригіналу. За словами Віри Річ, «перекладач повинен дуже глибоко і чітко усвідомлювати не лише те, що поет хотів сказати у своєму творі, але також як він хотів це сказати, художній вплив, який він хотів створити, прийоми, які він при цьому використовував. Та жоден переклад не може бути досконалим; яким би талановитим не був би перекладач і яким би піддатливим до перекладу не був текст, щось неодмінно втратиться. Можна лише намагатися запевнитись, що основні риси і змісту, і художнього впливу буде збережено якомога повніше» [2, с. 52]. Таким чином, перед перекладачем стоїть завдання інтерпретувати текст так, щоб змінюючи лексичні та граматичні структури, не зруйнувати зміст оригіналу. На нашу думку, це і є межі перекладацької інтерпретації.

Отже, як вже було згадано, Еріх Кестнер у своєму творі використовує алюзію. Окрім того, «wo die Kanonen blьhn?» - це метафора: «цвітіння гармат» - невпинне зростання об'єму виробництва озброєнь у країні. Цікавою особливістю вірша є те, що поет напряму говорить з читачем, звертаючись до нього на «ти». Запитання «Du kennst es nicht?» виражає здивування, що ще не кожен помічає цю країну:

Порівнявши два переклади, ми можемо простежити, як перекладачі сприйняли і відтворили зміст фрази «Du wirst es kennenlernen!». У перекладі Стуса «А прийде час пізнати», як і в оригіналі, ця фраза виражає спрямованість дії на майбутнє та, водночас, виражає застереження, попередження. Переклад Піс - тера «Ну, тогда послушай» не передає змістовного наповнення цієї фрази, а натомість, разом з перекладом попередньої фрази «Ах, ты не знаешь! Ну, тогда послушай», лунає як погроза.

У наступних двох рядках перед нами постає образ «die Prokuristen» («довірена особа фірми або підприємства»). У поетичних рядках автор загострює увагу на військовій бюрократії. «Dort stehen die Prokuristen stolz und kьhn іп den Bьros, als wдren es Kasernen» - ці рядки викликають дисонанс у розумінні і трактуванні, бо зазвичай у бюро не стоять, а сидять за письмовими столами. Слово stehen натякає на військову підготовку, адже солдати в армії повинні стояти струнко. У порівнянні «Bьros, als wдren es Kasernen» вжито кон'юнктив, що підкреслює несумісність понять

Порівняймо тепер переклади цих рядків:

На нашу думку, в оригіналі вірша поет лише натякає на військові поняття, у той час як у перекладі українською мовою прямо вживаються суто військові терміни. У перекладі російською мовою Пістер не відступає далеко від оригіналу, зберігає натяк і порівняння «В своих бюро, как на военной службе».

Звернемо увагу на переклад 7 та 8 рядків українською мовою:

Фраза «Gesichter hat man dort, doch keine Kцp/е» описує людей, які не мають власної думки, не можуть самостійно мислити і, як рядові солдати, готові виконувати будь-які накази. Перекладач вирішив дослівно перекласти цей рядок. Однак, складається враження, що перекладач не повністю зрозумів значення наступного рядка: «Und wer zu Bett geht, pflanzt sich auch schon fort!». Sich fortpflanzen означає «продовжувати рід, розмножуватися», а не «спати довіку». Це також пов'язано з соціокультурними обставинами у країні, оскільки в той час пропагувалися багатодітні родини, жінок закликали народжувати більше дітей. Знову ж таки, переклад російською мовою видається більш достовірним і відповідним соціальному фону: «В постель ложась, потомков создают». Наступну строфу:

Wenn dort ein Vorgesetzter etwas will - und es ist sein Beruf etwas zu wollen - Steht der Verstand erst stramm und zweitens still.

Die Augen rechts! Und mit dem Rьckgrat rollen! [7].

можна трактувати таким чином: якщо начальник що-небудь захоче (адже він сам не працює, а віддає накази підлеглим), то підлеглі мають виконувати його розпорядження. Вони не можуть мати власної думки і не мають права виражати незгоду. Начальник думає замість них. Замість слова wollen (хотіти) Стус використав працює і замість виразу «und es ist sein Beruf etwas zu wollen» вжив фразеологізм витрішки захоче. На витрішки означає дивитися на що-небудь, розглядати щось, переважно без будь-якої мети, тобто нічого не робити. Die Augen rechts! - це військова команда «Праворуч!». Втрачена стилістична забарвленість цього рядка, оскільки поет навмисне підібрав таку лексику, щоб найточніше описати ситуацію. У російському перекладі вжито військову команда «Равняйсь!». Наступна фраза mit dem Rьckgrat rollen - це розмовний вираз, що означає «підлабузнюватися, плазувати перед начальником». Порівнявши український та російський переклади, можна побачити, що В. Пістер це значення не відтворює, а В. Стус для його передачі використав фразеологізм гнути спину:

Примітно, що у вірші часто вживається розмовна лексика: die Schnauze halten, mit dem Rьckgrat rollen,… andere schцne Sachen, що можна назвати характерною ознакою цього твору. Поет використовує розмовні вирази, щоб підтримати зв'язок з народом, бути почутим людьми.

У вираз dort wird befцrdert, wer die Schnauze hдlt із 16 рядка українською мовою було перекладено так: «Є ті, що проковтнули язика», а російською - «Нос поветру! Вот правильный совет». Український варіант перекладу повністю зберігає значення виразу німецькою мовою, оскільки, згідно зі словником фразеологізмів української мови, вираз проковтнути язика має значення «зробитися мовчазним, замовкнути» [4. 574], тобто можна вважати, що він є дуже близьким за значенням до виразу тримати язик за зубами (що означає «мовчати, не розголошувати чого-небудь, утримуватися від висловлювання») [4, 722]. Російський варіант перекладу (Нос поветру!, що означає «бути на сторожі, пильнувати») не відтворює значення цього виразу вповні, викликаючи певний дисонанс у сприйнятті.

В 17 рядку поет знову запитує читача Kennst du das Land? Загалом Кенстнер тричі звертається з цим питанням, але у перекладі не повторюється це символічне число. У 17 та 18 рядках також тричі повторюється слово glьcklich: «Es kцnnte glьcklich sein. Es kцnnte glьcklich sein und glьcklich machen» поет підкреслює, що ця країна могла б бути щасливою, як і її жителі, маючи досить природних ресурсів, землі та працелюбних людей. Ці рядки В. Стус переклав так:

Його ти знаєш - багатющий край,

Там є вугілля, сталь, пшениця, сало.

Могло б там бути не життя, а рай.

О, як би там все буйно квітувало! [5, 113].

В оригіналі вірша перелічено низку корисних копалин (Acker, Kohle, Stahl und Stein), але жодного разу не згадується сало або інші продукти харчування тваринного походження. Постає питання: чи є сало у Німеччині настільки ж популярним, як і в Україні? У вірші описуються німецькі реалії, і вживання у перекладі понять, невластивих такому середовищу, може призвести до спотворення змісту та помилкового сприйняття. У російському перекладі ці рядки відтворені інакше:

Там пашни есть и сталь и камень и руда.

Людей прилежных, жаждущих труда [6].

Поняття FleiЯ und Kraft об'єднанні в перекладі російською мовою і відтворені як»… Людей прилежных, жаждущих труда'», що повністю відтворює зміст оригіналу.

Наступна строфа починається рядками:

Selbst Geist und Gьte gibt's dort dann und wann!

Und wahres Heldentum. Doch nicht bei vielen [7].

Такі людські якості, як Geist, Gьte i Heldentum, В. Стус перекладає як добродійники, звитяжці та герої. Тобто, у перекладі ці якості переходять на людей, які володіють такими якостями - абстрактні поняття набувають конкретних рис. Поет вживає такі вирази, як dann und wann, Doch nicht bei vielen, і наголошує, що ці характеристики не поширені у суспільстві, хоча справжня відвага зустрічається і там. В обох перекладах це повноцінно відтворено:

Кестнер знову вживає метафору у 25 рядку вірша: Dort reift die Freiheit nicht. Dort bleibt sie grьn. Воля порівнюється з плодом, який зривають, не даючи дозріти. В. Пістер переклав ці рядки дослівно: Незрелая свобода там всегда зелёной остаётся, а В. Стус перефразував цю метафору: Билинку волі там плекає кат, що також відображає зміст оригіналу.

Вірш закінчується тими ж рядками, що й на початку:

Kennst Du das Land, wo die Kanonen blьhn?

Du kennst es nicht? Du wirst es kennenlernen! [7]

Це наче завершує певний цикл, і автор робить сумні висновки. Тепер слова лунають не з засторогою, а з сумом. В. Стус теж завершує переклад цими рядками, що передає і стиль автора і зміст твору. У російському перекладі такої характерної риси оригіналу не дотримано. Віктор Пістер перекладає останні рядки дещо інакше: И с разумом душа навеки расстаётся в стране цветенья пушечных маразмов. Можливо такий варіант перекладу зумовлений тим, що перекладач не зміг розпізнати такої риси оригінального твору, а також алюзії, до якої звернувся поет.

Як висновок можна сказати, що перекладачам і українською, і російською мовами, загалом вдалося відтворити зміст і авторські образи у перекладах. Часом в українському перекладі втрачено суть оригіналу, як наприклад у 10-12 і 19 рядках. Переклад Віктора Пістера дуже близький до оригіналу, перекладач зумів віднайти та заримувати лексичні відповідники у російській мові. Тож російський переклад викликає у читача ті ж емоції і почуття, що й оригінал. Василь Стус подекуди застосовує стратегію культурної адаптації твору, що вважаємо не зовсім доцільним для перекладу поезії, що описує суспільно-політичну ситуацію в іншій країні. Проте, у перекладі українською мовою дуже вдало відтворено окремі образи і, загалом відтворено ідейний зміст твору.

Список використаних джерел

1. Коломієць Л.В. Перекладознавчі семінари: актуальні теоретичні концепції та моделі аналізу поетичного перекладу: навчальний посібник / Л.В. Коломієць. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. - 527 с.

2. Косів Г. Віра Річ. Творчий портрет перекладача / Г. Косів. - Львів: «Піраміда», 2011. - 264 с.

3. Літературознавчий словник-довідник/ за ред. Р.Т. Гром'яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. - К.: ВЦ «Академія», 2006. - 752 с.

4. Словник фразеологізмів української мови/ за ред. В.О. Винника. - К.: Наукова думка, 2008. - 1097 с.

Размещено на Allbest.ru