Функціонально-жанрові особливості англомовної наукової статті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонально-жанрові особливості англомовної наукової статті

Євгенія Гороть, Леся Малімон

У статті здійснено порівняльний аналіз структури тексту англомовної наукової статті гуманітарного та природничо-математичного напрямів за параметрами «функціонування іменників» і «належність іменників до певної лексико-семантичної групи», а також обчислено ступінь подібності досліджуваних текстів за переліком зафіксованих іменників. Ґрунтуючись на принципах класифікації, яку запропонувала З. Н. Вердієва, всі виокремлені з текстів іменники розподілено на п'ять семантичних класів (предмети, істоти, речовини, природні явища й події, абстрактні поняття), які в подальшому аналізі розбиті на 14 лексико-семантичних груп: 1) предмет (назви предметів та їх частин); 2) людина (назви осіб, їх професійна діяльність, власне ім'я); 3) тваринний світ; 4) субстанція, речовина (мінерали, метали, гази, рідина, деревина, грунт, тканина, хімічні та медичні препарати, продукти харчування); 5) природа, природні явища (звукові, світлові, температурні), атмосфера, космос; 6) рослинний світ; 7) процес, дія, діяльність, зміна; 8) стан (фізичний, екзистенційний, емоційний); 9) відношення, взаємозв'язок, система; 10) час; 11) простір; 12) якість, ознака; 13) кількість, об'єм, обсяг, міра, вимір; 14) інформація (джерело інформації, наука, сфера діяльності, навчальний заклад). Установлено, що досліджувані масиви текстів відрізняються і кількістю виділених лексико-семантичних груп (далі - ЛСГ) іменників, і їх наповнюваністю конкретними іменниками.

Horot Yevheniya, Malimon Lesya. Functional and Genre Peculiarities of the English Scientific Article. The article focuses on the comparative analysis of the functioning of nouns in English scientific humanitarian articles (represented by literary and philological texts) and natural-mathematical articles (represented by mathematical and natural sciences texts) due to the following parameters: «belonging to a certain lexico-semantic group», «the degree of similarity of the texts under observation». Grounding on the principles of classification of nouns suggested by Verdiyeva Z. N., all the nouns selected from the texts under analysis were sorted out into 5 semantic classes (objects; living beings; substances; natural phenomena; abstract notions), which further were subdivided into 14 lexico-semantic groups, namely: 1) objects (names of objects and their parts); 2) human beings (names of individuals, their professional activities, proper names); 3) fauna; 4) substances (mineral, metal, gas, liquid, timber, soil, textile, chemical and medical compounds, nutrition); 5) nature, natural phenomena (sound, light and temperature), atmosphere, cosmos; 6) flora; 7) process, action, activity, change; 8) state (physical, existential, emotional); 9) relation, interconnection, system; 10) time; 11) space; 12) quality, peculiarity; 13) quantity, volume, size, measure, dimension; 14) information (the source of information, science, sphere of science, educational institutions). It was revealed that the texts under analysis differ both in the number of lexico-semantic groups the nouns belong to and the inventory of nouns belonging to these lexico-semantic groups.

Key words: functional linguistics, scientific article, the functioning of nouns, lexico-semantic group, the degree of similarity.

Постановка наукової проблеми та її значення

Це дослідження виконане в аспекті функціональної лінгвістики, засади якої були розроблені ще науковцями Празької лінгвістичної школи [1]. Ідеї празьких учених знайшли подальше теоретичне обґрунтування й застосування в роботах російських лінгвістів О. Бондарка, Н. Слюсарєвої, В. Гака, О. Падучевої та українських учених - І. Вихованця, А. Загнітка під час розроблення принципів функціональної теорії мови та мовлення [8, с. 650-651].

Основоположники цієї теорії вважали, що функціональний підхід дає змогу повністю дослідити факти мови як системно організованого цілого в усіх аспектах та на всіх мовних рівнях. Функцію того чи того елемента трактували як вираження не строгої залежності, а системної зумовленості.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Хоча проблема дослідження системних та функціональних характеристик різних частин мови була й залишається однією з найпоширеніших тем сучасних лінг - вістичних досліджень, текстологічні характеристики іменника досліджені ще недостатньо, зокрема на матеріалі наукової статті, основне призначення якої - виклад результатів наукового дослідження про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класи - фікація й систематизація знань, роз'яснення явищ, активізація інтелекту читача для їх осмислення. Основні ознаки наукової статті - понятійність і предметність тлумачень, логічна послідовність і доказовість викладу, узагальненість понять і явищ, об'єктивний аналіз, точність і лаконічність висловлювань, аргументація та переконливість тверджень, пояснення причинно-наслідкових зв'язків, докладні висновки [9, с. 231-232].

Основні мовні засоби наукової статті спрямовані на інформування, пізнання і вплив на читача. Для них характерні такі особливості: оперування термінами, абстрактними, переважно іншомовними словами, відсутністю емоційно-експресивної лексики [9, с. 232].

Мета статті - проаналізувати лексико-семантичні особливості функціонування іменників у текстах наукових статей гуманітарного й природничо-математичного напрямів.

Реалізація поставленої мети зумовила потребу розв'язання таких завдань:

1) вивести інвентар іменників, зафіксованих у досліджуваних текстах;

2) розподілити досліджувані іменники за лексико-семантичними групами (далі - ЛСГ);

3) дослідити наповнюваність виділених ЛСГ.

Матеріалами дослідження послугували 16 наукових статей: 8 статей гуманітарного профілю (по 4 статті літературознавчого й філологічного характеру) і 8 статей природничо-математичного напрямку (по 4 статті зі сфери математичних і природничих наук). Отже, у роботі розрізняють чотири масиви текстів: літературознавчі, філологічні, математичні, технічні. Методом суцільної вибірки з математичних текстів було виділено 287 іменників, із природничих - 484, з літературознавчих - 554, з філологічних - 597.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Питанню лексико-семантичної класифікації іменників приділяли увагу багато провідних лінгвістів. Думки вчених різняться в цьому аспекті.

За О. Селівановою, іменник характеризується загальнограматичним значенням предметності (субстанції) і типовою функцією підмета та додатка. Лексико-граматичними категоріями іменника є категорії істот / неістот, власних / загальних назв, конкретності / абстрактності, збірності, речовин - ності, одиничності. На периферії іменника перебувають умовні позначення субстанції, які передають семантику процесу, кількості, ознаки, часу, місця тощо [8, с. 176].

О. Єсперсен виділяє шість класів іменників: 1) істоти й рослини; 2) неживі об'єкти; 3) речовини;

4) події, дії, стани; 5) міри, кількості; 6) якості [12, с. 66]. Схему О. Єсперсена майже без змін прийняв Б. Ільїш [5, с. 72].

У названих вище класифікаціях власні назви як окремий клас імен, що має характерні особли - вості, не виділяють.

Г. Суіт протиставляє конкретні іменники (concrete nouns) абстрактним (abstract nouns), визначаючи перші як ті, що означають субстанцію (substances), a другі як ті, що означають якості та явища (attributes and phenomena) [14, с. 54]. За цією класифікацією до різних класів належать іменники, які не мають форми множини й не сполучаються з неозначеним артиклем, наприклад: water, light, snow - з одного боку, love, freedom, beauty - з іншого, а такі морфологічно різні іменники, як злічувані іменники man, tree, star та незлічувані water, snow об'єднуються в один клас. У межах конкретних іменників Г. Суіт протиставляє власні назви (proper names) усім іншим класам іменників (class nouns з підгрупами individual, collective, material nouns), виділяючи їх з-поміж інших.

Г. Пальмер пропонує бінарну схему іменників: конкретні (concrete) та абстрактні (abstract); конкретні іменники поділяються на загальні (common) й власні (proper), загальні, своєю чергою, поділяються на речовинні (material) й предметні (class), останні - на одиничні (individual) та збірні (collective) [13, с. 28]. Класифікація неповна, оскільки опущено такі важливі розряди іменників, як злічувані та істоти.

Класифікація семантичних типів іменників Л. Лебедєвої ґрунтується на аспектах співвідношення іменника з денотатом чи сигніфікатом [7]. На думку дослідниці, іменник -- це єдина частина мови, значення якої можна схарактеризувати подвійною орієнтацією: на денотат і на сигніфікат. Денотат наділений необмеженим набором ознак, і тільки найсуттєвішими з них є ті, що дають змогу співвіднести його з класом, за яким закріплене певне ім'я, що складає сигніфікативний зміст іменника. Л. Лебедєва виділяє вісім семантичних типів іменників: 1) слова, які мають тільки денотат, а не мають сигніфіката - власні назви (Петро, Лондон); 2) слова, які мають тільки сигніфікат та є багатозначними (астрономія, демократія); 3) слова, які мають тільки денотат і є однозначними (білизна, краса); 4) слова, які мають денотат і сигніфікат, практично позбавлені будь -яких визначених ознак (справа, річ); 5) слова, які мають денотат і сигніфікат та є багатозначними (дім, парта, собака, юнак, жінка); 6) слова, які мають денотат й однозначний сигніфікат (геній, боягуз); 7) слова, у яких сигніфікат зміщений до денотата - назва особи за характером діяльності, яку вона виконує ( юрист, лікар, тесляр); 8) слова, які містять відносний сигніфікат - це слова, які називають об'єкт (найчастіше особу) за відношенням до іншого об'єкта того ж класу або іншого класу (друг, володар, автор, син). Ця класифікація не є достатньою, оскільки, по-перше, вона зорієнтована на особливості російської мови, по-друге, дослідниця виділяє вісім семантичних типів іменників, із яких чотири стосуються тільки людей і власних назв, по-третє, у ній не відображені такі категорії, як злічуваність, абстрактність, збірність.

Дещо нетрадиційна класифікація іменників, запропонована Н. Іртеньєвою [6], яка ґрунтується на сполученні іменників із нульовим чи неозначеним артиклем, тобто, по суті, на валентності іменників. На думку Н. Іртеньєвої, сполучуваність в однині з неозначеним артиклем характеризує клас загальних іменників, які поділяються на живі та неживі. Є ще також підклас збірних іменників, але немає чіткого зв'язку з першими двома. Загальні іменники протиставляються підкласу окремих назв, що включають власні назви, абстрактні та матеріальні іменники.

Класифікації іменників за фактами, котрі лежать поза досліджуваними іменниками, а також частково на категорії числа й системі словотвору, описали О. Смирницький [10] та Ю. Апресян [2]. Останній поділяє іменники методом субституцій займенниками на живі (замінники he, she, who) й неживі (замінники it, what). Кожен із цих розрядів, відповідно, розподіляють на дві групи: живі - на іменники чоловічого (замінник he) і жіночого роду (замінник she), неживі - на конкретні й абстрактні іменники. Цей останній поділ ґрунтується на відношенні до категорії числа та словотвору. Конкретні іменники розмежовуються на іменники, котрі означають речі (замінники it, they) та речовини (замінник it), a підгрупа іменників, які означають речі, поділяються на одиничні й збірні.

Незважаючи на те, що в класифікації Ю. Апресяна враховано основний критерій поділу, у ній не відображено опозицію злічуваних і незлічуваних іменників, власних і загальних назв.

Досить послідовну й ґрунтовну класифікацію іменників розробила І. Арнольд [3]. Дослідниця розподіляє весь клас іменників на лексико -граматичні розряди відповідно до їх співвідношення до окремих предметів чи понять (власні й загальні іменники); зв'язку лексичного значення з грама - тичною категорією числа (злічувані й незлічувані іменники); граматичної категорії відмінку (змінні й незмінні іменники), лексико-граматичної категорії живий-неживий і категорії роду.

Класифікуючи іменники за граматичними категоріями, І. Арнольд звертає увагу також і на їхні первинні, і вторинні значення, бо вважає що аналіз іменників англійської мови за основними зна - ченнями не достатній. Власні назви вона не аналізує, оскільки вважає це великою, окремою спе - цифічною проблемою.

З огляду на всі ці характеристики, І. Арнольд отримує чіткий поділ загальних іменників на такі розряди: 1) назви осіб (doctor, father, friend, girl); 2) назви істот (bird, dog, horse); 3) одинично-збірні іменники (company, family, party); 4) власне збірні іменники (mankind, people, public); 5) назви одиниць виміру (mile, moment, month); 6) назви предметів і подій (book, car, garden); 7) речовини (food, matter, meat); 8) абстрактні іменники (bigness, charity, stealth). Кожному з виділених розрядів властиві певні граматичні характеристики. Так, у другий розряд «назви істот» уходять живі, змінні, злічувані іменники, які в однині замінюються займенниками it (як правило) та he, she (як виняток). Третій розряд «одинично-збірні іменники» і четвертий розряд «власне збірні іменники» розрізняються категорією злічуваності [3].

Дослідження З. Вердієвої ґрунтується на теорії семантичних полів [4]. Дослідниця поділяє імен - ники на п'ять семантичних класів: предмети; істоти; речовини; природні явища й події; абстрактні поняття. Кожен клас поділяє на ЛСГ першого, другого третього рангу, яким властиві певні семи. Наприклад, клас речовин, на думку авторки, поділяється на десять ЛСГ першого рангу: речовини загалом, мінерали, метали, гази, рідини, порошкоподібні речовини, земля, деревина, тканини й інші речовини. Останню ЛСГ першого рангу, для якої характерні семи «склад» та «використання», розподіляє на чотири групи другого рангу: суміші, продукти харчування, медичні препарати та речовини, які використовують певним чином і можуть поділятися далі.

На нашу думку, ця класифікація досить чітка та обґрунтована, хоча й не досконала для аналізу іменників, оскільки в ній не враховано такі граматичні категорії, як живий-неживий, змінність, злічуваність, які суттєві для іменників. Ця проблема потребує більш ґрунтовного дослідження.

Отже, aналіз робіт, присвячених лексико-семантичній класифікації іменників, показав, що немає єдиної універсальної класифікації іменників, яка задовольнила б усі вимоги дослідників. На нашу думку, для цілей нашого дослідження, у якому зіставляються й аналізуються тексти наукових статей із різних сфер науки, найбільш адекватна класифікація, яку запропонувала З. Вердієва. Ґрунтуючись на принципах цієї класифікації, ми розподілили всі виокремлені з текстів іменники на п'ять семантичних класів (предмети; істоти; речовини; природні явища й події; абстрактні поняття), які в подальшому аналізі були розбиті на такі лексико-семантичні групи: 1) предмет (назви предметів та їх частин); 2) людина (назви осіб, їх професійна діяльність, власне ім'я); 3) тваринний світ; 4) субстанція, речовина (мінерали, метали, гази, рідина, деревина, ґрунт, тканина, хімічні та медичні препарати, продукти харчування); 5) природа, природні явища (звукові, світлові, температурні), атмосфера, космос; 6) рослинний світ; 7) процес, дія, діяльність, зміна; 8) стан (фізичний, екзистенційний, емоційний); 9) відношення, взаємозв'язок, система; 10) час; 11) простір; 12) якість, ознака; 13) кількість, об'єм, обсяг, міра, вимір; 14) інформація (джерело інформації, наука, сфера діяльності, навчальний заклад).

Результати розподілу виділених нами іменників відбито в табл. 1.

Таблиця 1 Розподіл іменників за лексико-семантичними групами в масивах досліджуваних текстів