Переклад творів Франца Кафки українською мовою (на матеріалі новели "In der Strafkolonie")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переклад творів Франца Кафки українською мовою (на матеріалі новели “In der Strafkolonie”)

Лалаян Н.С.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У статті подано матеріал про творчість Ф. Кафки та переклад його творів українською мовою. Визначено головні риси індивідуального стилю письменника, проведено перекладознавчий аналіз новели “In der Strafkolonie”, здійснено порівняльний аналіз двох її перекладів українською мовою.

Ключові слова: переклад, індивідуальний стиль, порівняльний аналіз.

The article offers material on the work of F. Kafka and translation of his works into Ukrainian. The main features of individual style of the author have been determined. Translation study analysis of the story “In the Penal Colony” and comparative analysis of its two Ukrainian translations have been made.

Key words: translation, individual style of the author, comparative analysis.

У літературному пантеоні XXстоліття, мабуть, важко знайти особистість, парадоксальнішу за Франца Кафку. Відомий за життя вузькому колу шанувальників художнього слова, він за чверть століття після своєї смерті перетворився на яскравого представника модернізму. Кафку вважали основоположником теми абсурду в літературі XX ст. та релігійним мислителем, твори якого слід розглядати “в категоріях святості, а не літератури”; письменником, творчість якого слугувала невичерпним матеріалом для психоаналітичних студій і містила глибокі викриття механізму тоталітарної влади. Парадоксальним є те, що у творах Ф. Кафки, які нерідко справляють враження “незрозумілих” та “чудних”, упізнавали себе різні покоління читачів. На думку українського літературознавця і критика Дмитра Затонського, у світовій літературі немає письменника, настільки чесного і відвертого з самим собою та світом, як Кафка. “Кафка - надзвичайно цікавий і ні на кого іншого не схожий письменник. Для того, щоб його зрозуміти, не треба мати якихось особливих знань, але потрібна здатність глибоко щось переживати, по-справжньому відчувати його мову. Кафка не писав складних речей. Він був абсолютно щирим у своїй творчості, але це було настільки своєрідне бачення світу, що не кожен його розумів” [1].

Метою розвідки є дослідження україномовних перекладів австрійського письменника Ф. Кафки. Ми ставимо перед собою такі завдання: 1) узагальнити інформацію про творчість Ф. Кафки та переклад його творів українською; 2) визначити особливості індивідуального авторського стилю письменника та з'ясувати, чи є твори Кафки важкими для перекладу; 3)здійснити перекладознавчий аналіз новели “In der Strafkolonie”; 4) провести порівняльний аналіз перекладів новели, виконаних О. Логвиненком та І. Кошелівцем.

Творчість Ф. Кафки знайшла вдячного читача, а естетичний і екзистенціальний досвід письменника можна поправу назвати надособистісним та епохальним. Прозаїк-модерніст писав романи, новели, притчі, афоризми. Вся опублікована творчість письменника, крім декількох чеськомовних листів, була написана німецькою. Хоча літературний доробок Кафки доволі великий, за життя вийшли лише три збірки оповідань “Betrachtungen” (“Споглядання”, 1913), “Ein Landarzt” (“Сільський лікар”, 1920), “Ein Hungerkьnstler” (“Голодомайстер”, 1924), де вміщено найкращі оповідання “Das Urteil” (“Вирок”), “Die Verwandlung” (“Перевтілення”), “Heizer” (“Кочегар”), “In der Strafkolonie” (“У виправній колонії”). Проте головні твори прозаїка - романи “Amerika” (“Америка”, 1911-1916), “Der Prozess” (“Процес”, 1914-1918) та “Das Schloss” (“Замок”, 1921-1922) - залишилися незавершеними і побачили світ уже після смерті автора завдяки непослуху його друга, письменника Макса Брода, який порушив передсмертне прохання Кафки - спалити всі невидані твори після його смерті. Саме Макс Брод популяризував творчість письменника, написав його біографію й видав літературну спадщину, яка підкорила світ. Крім трьох романів посмертно було опубліковано понад тридцять новел Ф. Кафки. Нині літературна спадщина Кафки налічує десять томів, до яких увійшли також “Tagebьcher” (“Щоденники”, 1910-1923), “Briefe 1902-1924” (“Листи 1902-1924»), “Briefe anMilena» (“Листи до Мілени”), “Briefe anFelice” (“Листи до Філіції”, “Briefe an Ottla und die Familie” (“Листи до Оттле та родини”).

Перед Першою світовою війною були відносно сприятливі умови для опублікування літературних творів, вибір різних літературних журналів та додатків до щоденних газет був досить великим. Проте Кафку мучили численні сумніви щодо необхідності та правомірності публікації творів. Він писав переважно про себе і для себе і хотів бути цілковитим власником своєї літературної спадщини.

Популярність Кафки особливо зросла після Другої світової війни, коли виявилося, що аж три новочасні течії в літературі визнали його за свого попередника: експресіоністи, сюрреалісти, екзистенціалісти [2, с. 206].

Роботи Кафки були під забороною при нацистському і радянському режимі, а так само в незалежній Чехословаччині, оскільки Кафка відмовлявся писати чеською і писав лише німецькою мовою. Після розпаду радянської імперії інститути комуністичної цензури були ліквідовані, проте сам феномен ідеологічної цензури зберігся, хоч і набув нових форм і методів. В УРСР Кафка з причин, які важко пояснити, був заборонений. І. Кошелівець у післямові до “Оповідання. Франц Кафка” згадує, що “ще будучи редактором “Всесвіту”, Олекса Полторацький надрукував у цьому журналі маленький фрагмент з Кафки, додавши до нього редакційну примітку, що в українській літературі цей письменник непотрібний” [2, с. 206].

Проте сьогодні Кафка добре відомий українським читачам та має в Україні своїх шанувальників. Окремі твори Ф. Кафки українською мовою переклали Є. Попович,

І.Кошелівець, П. Таращук, Ю. Прохасько, І. Андрущенко, Н. Сняданко, О. Логвиненко. Інтерес українських літературознавців до вивчення особливостей прози Кафки посилився на зламі 20-21 ст. (Д. Затонський, Є. Волощук, П. Рихло, Т. Гаврилів, О. Кеба, В. Притуляк, І. Зимомря та інші). Перше в Україні грунтовне зібрання творів Кафки (“Кафка. Твори”), здійснене трьома знаними майстрами перекладу: Є. Поповичем, О. Логвиненком, П. Таращуком, - вийшло у видавництві “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” у 2012 р. У книзі подано оповідання з усіх прижиттєвих та посмертних видань, романи “Процес”, “Америка” (уривок), “Замок” (уривок), а також листи і щоденники. За творами Кафки в Україні знято фільми: “Людина К.” (1992) та “Співачка Жозефіна й мишачий народ” (1994, удостоєний призів на кінофестивалі “Кіношок-94” в Анапі, “Молодість-94” в Києві, Каїрському міжнародному кінофестивалі, кінофестивалі “Література і кіно” в Гатчині тощо).

Над новелою “In der Strafkolonie” (“У виправній колонії”) Кафка працював з 14 по 18 жовтня 1914 p., не маючи наміру її публікувати. Коли видавництво К. Вольфа почало наполягати на виданні нової книги, Кафка відповів, що йтиметься або про зовсім інші речі, або про збірку “Strafen” (“Покарання”), до якої він хотів включити “Das Urteil” (“Вирок”), “Die Verwandlung” (“Перевтілення”) та “In der Strafkolonie” (“У виправній колонії”). Цей задум не здійснився, видавець продовжував наполягати на публікації новели, і в 1919 р. вона вийшла друком у Лейпцигу. Деякі критики стверджували, що завдяки цьому твору письменника почали вважати “пророком ХХ століття”, оскільки Кафка пророкував появу майбутніх концтаборів. Проте проблеми влади хвилювали письменника у філософському, загальнолюдському смислі. У “In der Strafkolonie” письменник майстерно відтворює культ насилля, що є характерним для будь-якого тоталітарного режиму, та продовжує тему людського життя як вічного вироку, тему звірств та кровопролиття.

Як представник модернізму Ф. Кафка має надзвичайно яскравий авторський стиль, основними ознаками якого є: поєднання фантастичного та буденного; песимістичний характер творчості; показ безнадійності людського існування; відстороненість, відчуження героїв від реального буття як вияв зовнішньої нейтральності авторського дискурсу; віддзеркалення процесу неминучої бюрократизації державної влади; соціальний та водночас глибоко особистісний характер конфліктів у творах; неможливість і небажання заглянути в душу учасників дивних подій; висвітлення завдяки формі параболи складних питань моральної проблематики; самотність і страждання героїв; уникнення прийомів, що спонукають орнаментувати мову персонажів із проекцією на їхнє самовираження; алюзії, недомовки; повтори; канцеляризми; принцип невизначеності; складний синтаксис та пунктуація; складні речення, ускладнені синтаксичними конструкціями і однорідними елементами; використання пасиву; опущення займенників; використання вставних виразів та речень; узагальнено сформовані речення.

Перейдемо до перекладознавчого аналізу новели “In der Strafkolonie”, яка демонструє переважну більшість домінант індивідуального авторського стилю. Сухий та стриманий, офіційно-діловий, “канцелярсько-протокольний” стиль майже не відрізняє досліджуваний художній твір від щоденникових записів, листів та афоризмів Кафки. На лексичному рівні спостерігаємо:

1) насиченість новели стійкими дієслівно-іменниковими сполученнями: im Gang sein; in Bewegung setzen, in Kenntnis setzen, ins Zittern bringen, zugrunde gehen, im Begriffe sein, zur Sprache kommen, sich Mьhe geben, in Trьmmer gehen, sich an die Arbeit machen, zum Stehen bringen; die Gelegenheit erfassen;

2) використання стилістично забарвленої лексики: gebьhren(вис.), BlцЯe(вис.), erwirken (вис.), bedьrfen(вис.), Unrat(вис.), sich entkleiden(вис.), erhaschen(вис.), Abendland(поет.), schwдtzen(розм.), Ьberbleibsel(розм.), fressen(груб.), beschrдnkter Kopf(зневаж.), breitmдulig (зневаж.);

3) уживання термінів: Kurbelstange, Bett, Zeichner, Egge, Filzstumpf, Kьbel, Messingstange, Stichel, Rдderwerk;

4) рідко вживана лексика: aussetzen(у значенні vorьbergehend unterbrechen, nicht weiterfuhren), Zierat, einscharren, Kassa(австр.), Zuckersachen, Schaustellung, Schranken;

5) фразеологічний аспект у новелі представлений одиницями на зразок sich zu schaffen machen, sich keine Schranken setzen, j-n auf die Knie zwingen, unter vier Augen, bis aufs ДuЯerste gehen, j-m Zeit lassen;

6) використання тропів: hьndisch ergeben aussehen, schlдfrige Beharrlichkeit, hoher Besuch, den Mund spitzen, sanfter Flug, j-m nachstrцmen, tiefe Einsicht, mit der Wahrheit Lдrm machen, die Nadeln tanzten, in hundert Strцmen flieЯen, den Eindruck abzulesen, Ausdruck des Lebens, seine Gedanken sammeln;

7) уживання порівнянь: sahen wie zwei dunkle Truhen aus, die Maschine wird mir verunreinigt wie ein Stall;

8) поодиноке вживання чужомовних вкраплень (Epauletten),етнографічних реалій (Teehaus), лексики з локальним забарвленням (Rock -Jacke, Jackett); запозичень (Exekution, Bajonett),слів з часовим колоритом: архаїзми Waffenrock, j-n erbitten, Zeug (Kleidung, Wдsche).

Особливо яскраво індивідуальний авторський стиль виявляється на синтаксичному рівні. Тут ми спостерігаємо такі домінанти індивідуального стилю Ф. Кафки:

1) надзвичайно активне використання довгих складних речень, з'єднаних комою чи крапкою з комою з метою передачі послідовності зображуваних подій: Schoneinen Tagvorder Hinrichtung ward as ganze Talvon Menschen ьberfьllt; alle kamennurumzusehen; frьham Morgenerschiender Kommandantmitseinen Damen; Fanfaren weckten denganzen Lagerplatz; icherstattetedie Meldung, daЯ allesvorbereitetsei; die Gesellschaft - keinhoher Beamtedurftefehlen - ordnetesichumdie Maschine; dieser Haufen Rohrses selisteinarmseliges Ьberbleibselausjener Zeit.

2) узагальнено сформульовані речення: (1) wirddas GanzewieeineEggegefьhrt; (2) undalles kaminGang; (3) alles Weitere ьbernehmeich; (4) [...] ьberblickteernocheinmallдchelnddas Ganze:

3) абсолютний акузатив: (1) Der Reisende hatte das Ohr zum Offizier geneigt und sah, die Hдnde in den Rocktaschen, der Arbeit der Maschine zu. (2) [...] erhob der Reisende den Kopf und wollte, mit der Hand rьckwдrts tastend, zu seinem Sessel zurьckgehen;

4) вставні словосполучення та речення: (1) “Diesem Verurteilten zum Beispiel' - der Offizier zeigte aufden Mann - “wird aufden Leib geschrieben werden: Ehre deinen Vorgesetzten !” (2) Und wenn Sie es nichtfьr richtig halten, werden Sie dies (ich rede noch immer im Sinn des Kommandanten) nicht verschweigen;

5) часте вживання пасивної форми дієслів: (1) Der Reisende [...]war hier mit groЯer Hцflichkeit empfangen worden, und daЯ er zu dieser Exekution eingeladen worden war; (2) ein Platz auf dem Friedhof ist ihm vom Geistlichen verweigert worden.

На думку академіка Д. Затонського, Франц Кафка є “досить складним для перекладу письменником. Але складність не стільки в тому, щоб перекласти все, що він написав, скільки в тому, аби висловити підтекст написаного. У Кафки не було свідомого бажання закладати у свої твори якийсь надто складний “підтекст”. Він просто так бачив світ й інакше про світ писати не міг. І, звичайно, кожен його рядок не можна сприймати буквально. Це ні до чого. Треба розуміти його відчуття. Він не розповідав про щось, а ніби розкривав самого себе через глибину власної творчості” [1].

Проаналізуємо переклади новели, виконані І. Кошелівцем (І. К.) та О. Логвиненком (О. Л.). У перекладі І. Кошелівця новела “In der Strafkolonie” вийшла в 1989 році у видавництві “Сучасність” та разом з іншими новелами та оповіданнями увійшла до збірки “Оповідання. Франц Кафка”. У перекладі О. Логвиненка вона була надрукована у видавництві “А-БА-БА- ГА-ЛА-МА-ГА” у 2012 р. та увійшла до книги “Франц Кафка. Твори: оповідання, романи, листи, щоденники”.

Зауважимо, що вже сама назва новели звучить у перекладах по-різному: в О. Логвиненка (О. Л.) - “У виправній колонії”, у І. Кошелівця (І. К.) - “Карна колонія”. Перша відтворює структуру оригіналу, у другій опущений прийменник, що не відтворює інтенцію автора.

Проаналізуємо, як упоралися перекладачі з відтворенням домінант індивідуального стилю автора. Що стосується перекладу стилістично маркованих одиниць оригіналу, то обидва перекладачі часто відтворюють їх стилістично нейтральною лексикою: Abendland- “західний світ” (О. Л.), “Захід” (І. К.), Ьberbleibsel- “жалюгідні рештки” (О. Л.), “лишок” (І. К.), entkleiden- “скидати” (О. Л), “знімати” (І. К.) тощо. У перекладі І. Кошелівця спостерігаємо наявність одиниць з більш експресивним забарвленням порівняно з оригіналом: schwдtzen - “базікати” (зневажл.), BlцЯe- “нагота” (застаріле), тоді як варіанти перекладу, запропоновані О. Логвиненком, є більш адекватними: “забалакатися”, “голизна”.

Спостерігаємо також певні неточності в перекладі стилістично забарвленої лексики. Так, наприклад, дієслово fressenу реченні Wirfdie Peitsche weg, oder ich fresse dichз яскраво вираженою фамільярно-розмовною, зневажливою конотацією І. Кошелівець відтворює нейтральним “з'їсти”, що абсолютно нівелює задум автора. Натомість у О. Логвиненка зустрічаємо фразеологізм “горло перегризти”. Прикметник breitmдulig, що вживається для опису зовнішності головного героя, І. Кошелівець перекладає як “широкомордий”, передаючи таким чином стилістичне забарвлення, проте не відтворюючи змісту оригіналу. О. Логвиненко уникає цієї помилки та перекладає лексему як “широкоротий”, втрачаючи однак при цьому зневажливо-грубу конотацію.

Цікаво простежити, як відтворені в перекладі фразеологізми. Зауважимо, що обом перекладам властивий відхід від оригіналу. І О. Логвиненко, і І. Кошелівець не завжди знаходять фразеологічні еквіваленти, пор.: unter vier Augen -“сам на сам” (О. Л.), “наодинці» (І. К.); sich keine Schranken setzen - “не обмежувати себе” (О. Л.), “не ставити собі ніяких меж” (І. К.); bis aufs ДuЯerste gehen -“дійти до якихось крайнощів” (О. Л.), “йти аж до кінця” (І. К.); j-n auf die Knie zwingen - “змусити стати на коліна” (І. К.), “поставити навколішки” (О. Л.); j-m Zeit lassen - “без поспіху” (О. Л.), “дати час” (І. К.).

У перекладах тропів, яких в оригіналі не так вже й багато, спостерігаємо іноді вживання інших опорних слів тропу порівняно з оригіналом, що зумовлено бажанням перекладачів активізувати асоціативні парадигми, притаманні українському світоглядові: die Nadeln tanzten - “зубці витанцьовували” (О. Л.), “голки танцювали” (І. К.), іп hundert Strцmen flieЯen - “текти сотнями цівок” (О. Л.), “литися сотнею струменів” (І. К.), mit der Wahrheit Lдrm machen -“казати правду на повен голос” (О. Л.), “кричати про істину” (І. К.), den Mund spitzen- “згортати в трубочку губи” (О. Л.), “стягувати уста” (І. К.).

Цікавими видаються варіанти перекладу порівнянь. Перекладачі по-різному відтворюють образну основу порівняння, пор.: sahen wie zwei dunkle Truhen aus -у Логвиненка читаємо “й нагадували дві темні труни” (спосіб граматичного вираження порівняння інший, порівняльний сполучник опущено), у Кошелівця - “виглядали, як дві темні скрині”. Die Maschine wird mir verunreinigt wie ein StallЛогвиненко відтворює як “машину мені загиджують, як свинарник”, Кошелівець - “машина забрудниться мені, як хлів”. Обидва варіанти перекладу, на наш погляд, відтворюють цілісність оригінальної картини світу та викликають характерні асоціації.

Відтворюючи метафоричні звороти, перекладачі іноді допускають помилки. Так, І. Кошелівець надає перевагу буквалістичному перекладу, у результаті чого відтворює речення die Augen waren offen, hatten den Ausdruck des Lebensяк “очі відкриті, з виразом життя”. Натомість О. Логвиненко за допомогою метафоричного відповідника створює образ, який намагався донести автор до читача: “очі, в яких застигло життя, широко розплющені”. Речення als versuche er von seinem Gesicht den Eindruck abzulesenподано читачеві І. Кошелівцем як “наче намагаючись вичитати з його обличчя враження”. Буквальний переклад метафори викривлює зміст оригіналу та призводить до порушень прагматичного ефекту. О. Логвиненко вдається до декомпресії, додаючи підрядне з'ясувальне речення: “так, ніби хотів угадати, яке враження справляє'' і завдяки цьому досягає адекватного перекладу.

Перекладачі по-різному підходять до розв'язання проблеми відтворення запозичення Exekution.У Логвиненка це “виконання смертного вироку”, “виконання вироку” та “страта”, у Кошелівця - “страта” та “екзекуція”. Інші ж запозичення обидва перекладачі транскрибують: Bajonett- “багнет”, Epauletten- “еполети”.

При відтворенні лексики з локальним та часовим колоритом перекладачі не завжди орієнтуються на оригінал. Так, архаїзм Waffenrockобидва перекладають як “парадний мундир”, а Rocktaschen- “кишені піджака” (О. Л.) та “кишені” (І. К.). Проте вже в інших реченнях І. К. передає Waffenrockяк “військовий сурдут”, а Rockяк “сурдут”, зберігаючи таким чином часове забарвлення іменників.

Необгрунтованим із семантичного та етнокультурного погляду є переклад І. Кошелівцем етнографічної реалії Teehaus- “каварня”. Натомість переклад “чайна”, запропонований О. Логвиненком, уважаємо адекватним.

Щодо відтворення авторського синтаксису, то перекладачі майже не відхилялися від довготи речень, інколи лише змінювали їхню структуру, але це є неминучим у перекладі. Проте спостерігаємо суттєві розбіжності в пунктуації оригіналу та перекладу. Зокрема О. Логвиненко не дотримується розділових знаків при вставних словах і фразах, тоді як І. Кошелівець підходить до відтворення пунктуації більш точно.

Як засвідчує проведене дослідження, відтворення індивідуального стилю Франца Кафки створює для українських перекладачів певні труднощі, що пов'язане насамперед з багатством його фантазії. Щоб адекватно відтворити стиль автора перекладачам слід враховувати контраст і єдність, стиль і зміст, манеру і матеріал, що поєднані у творі в нерозривному цілому, а з огляду на це добирати й відповідні перекладацькі стратегії. Втрат у перекладі зазнають стилістично марковані одиниці, метафорична та часова лексика. На заваді правильній рецепції читачем тексту оригіналу, написаного у стриманому, нейтральному стилі, стало також часте використання перекладачами фразеологізмів (О. Л.) та стилістично маркованих слів, насамперед розмовних та просторічних, а також опущення певних словосполучень та речень (І. К.).

Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в аналізі інших творів Ф. Кафки та їхніх українськомовних перекладів з метою отримання більш загальних висновків про можливість відтворюваності авторського стилю та для узагальнення творчого досвіду перекладачів.

Література

кафка новела переклад

1. Затонський Д. Україна молода : газета. - 2.09.2006. - Випуск 160. - Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.uanumber/746/169/27142

Размещено на Allbest.ru