Питання походження гіпотаксису в інтерпретації Л.П. Якубинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання походження гіпотаксису в інтерпретації Л.П. Якубинського

- кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри германської та слов'янської філології Донбаського державного

педагогічного університету

Седашев Я.

- студент філологічного факультету Донбаського державного

педагогічного університету

Ніколайчук А.

У статті проаналізовано концепцію генезису гіпотаксису складного речення в працях Л. П. Якубинського. Особливу увагу приділено твердженням мовознавця у доповіді «Проблеми синтаксису у світлі нового вчення про мову». Охарактеризовано погляди вченого щодо особливостей давньоруського складно-підрядного речення та системи підрядних сполучників. Розкрито ідею вченого про два шляхи розвитку гіпотактичних конструкцій. З'ясовано, що Л. П. Якубинський зробив вагомий внесок у дослідження проблеми походження й розвитку підрядності.

Ключові слова: гіпотаксис, складне речення, діахронія, генезис та еволюція підрядності. якубинський підрядне речення сполучник

Николайчук А.

- кандидат филологических наук, старший преподаватель кафедры
германской и славянской филологии Донбасского государственного

педагогического университета

Седашев Я.

- студент филологического факультета Донбасского государственного педагогического университета

ВОПРОС ПРОИСХОЖДЕНИЯ ГИПОТАКСИСА В ИНТЕРПРЕТАЦИИ Л. П. ЯКУБИНСКОГО

В статье проанализирована концепция генезиса гипотаксиса сложного предложения в трудах Л. П. Якубинского. Особенное внимание уделено утверждениям языковеда в докладе «Проблемы синтаксиса в свете нового учения о языке». Охарактеризовано взгляды ученого на особенности 56 древнерусского сложноподчиненного предложения и систему подчиненных союзов. Раскрыто идею языковеда о двух путях развития гипотактических конструкций. Установлено, что Л. П. Якубинский сделал весомый вклад в исследование проблемы происхождения и развития подчинения.

Ключевые слова: гипотаксис, сложное предложение, диахрония, генезис и эволюция подчинения.

Nikolaichuk A.

- Candidate of Science (Linguistics), Senior Lecturer, Department of Germanic and Slavonic Linguistics, Donbas State Teachers' Training

University

Sedashev Ya.

- Bachelor's Degree Programme Student, Department of Philology, Donbas

State Teachers' Training University

ORIGIN OF THE HYPOSTASIS IN THE INTERPRETATION OF

L. P. YAKUBYNSKYI

The conception of genesis of hypostasis of complex sentence in the works of L. P. Yakubynskyi is analyzed in the article. Special attention is paid to the statements of linguists in the report “Problems of syntax in the light of new study about the language". Views of the scientist according to the peculiarities of ancient Russian complex subordinate sentences and system of subordinate clauses are analyzed. The idea of the scientist about two ways of investigation of hypotactic constructions is revealed. It is found out, that L. P. Yakubynskyi has made a great contribution in the research of problem of the origin and the development of syntactical subordination.

The article is devoted to the concept of the genesis of the hypotaxis of a complex sentence in the works of L. Yakubinskayj. The article established that in the XIX century - at the beginning of the XXI century much attention is paid to the problems associated with the genesis and development of complex structures, their reconstruction into parent languages (F. Buslayev, B. Delbryuk, K. Brugman, V. Vondrak, E. Nieminen, Ja. Bauer, V. Admoni, O. Melnichuk, etc.). An important role in the development of the hypotaxis issue in the diachronic aspect was played by the outstanding philologist, student of I. Baudouin de Courtenay and L. Shcherba - Lev Petrovich Yakubinskayj.

The scientist's views on the peculiarities of the Old Russian compound clause and the system of contractual unions are characterized. L. Yakubinskayj argued that one of the features of the Old Russian complex sentence is that it does not have a developed and differentiated system of contractual unions, as is the case in modern Russian literary language. In particular, this is expressed in the polysemy of hypotactic unions in the Old Russian language.

It is disclosed idea about two ways of development of hypotactic constructions is revealed. According to the scientist, the development of a hypotactic design based on paratactic consisted in the fact that a union was introduced into one of the compositional proposals. This was one of the first ways of developing a complex construction in the Old Russian language (based on the transformation of a complex construction). The second way of developing a hypotactic sentence based on a paratactic one was that in the main sentence the predicate was expressed in the personal form of the verb, and in the contractual form, in the participle.

An analysis of the works of L. Yakubinskayj showed that the scientist, within the comparative historical method, clearly described the features of the development of hypotaxis with parataxis. Of particular importance are the statement of the linguist in his report, "Problems of Syntax in the Light of the New Teaching of Language. " L. Yakubinskayj made a significant contribution to the study of the problems of genesis and the evolution of subordination, and the ideas of the linguist were developed in modern concepts on this issue.

Key words: hypostasis, complex sentence, diachrony, genesis and evolution of subordination.

Постановка проблеми

У ХІХ ст. - на початку ХХІ ст. багато уваги приділено проблемам, пов'язаним з генезисом та розвитком складних конструкцій, реконструкцією їх у прамові (Ф. І. Буслаєв [3], Б. Дельбрюк[10;11], К. Бругман [10], В. Вондрак [13], Е. Ніємінен [12], Я. Бауер[2], В. Г. Адмоні [1], О. С. Мельничук[5] та ін.).

Значну роль у розробці питання гіпотаксису в діахронічному аспекті відіграв видатний філолог, учень І. О. Бодуена де Куртене та Л. П. Щерби - Лев Петрович Якубинський.

Аналіз останніх досліджень

Серед праць, присвячених аналізу синтаксичних концепцій мовознавців ХІХ ст. - початку ХХІ ст., значне місце посідають роботи В. В. Виноградова, Є. М. Ширяєва, В. Г. Адмоні, В. В. Щеуліна, М. І. Черемисиної, Т. А. Колосової, В. А. Бєлошапкової, В. І. Собінікової, Р. Д. Кузнецової, А. П. Загнітка та ін. Проте в сучасному мовознавстві бракує лінгвоісторіографічних праць, присвячених поглядам Л. П. Якубинського на проблему походження й розвитку гіпотаксису в складному реченні.

Метою нашої статті є дослідження проблеми генезису та еволюції підрядності складного речення в працях Л. П. Якубинського.

Ця мета конкретизується втакихзавданнях: 1) проаналізувати концепцію мовознавця щодо питання походження та розвитку гіпотаксису; 2) висвітлити ідею вченого про два шляхи розвитку складнопідрядного речення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Підчас дослідження гіпотези про походження підрядності складного речення із сурядності, Л. П. Якубинський намагався прослідити стадіальний розвиток синтаксису на основі суспільних відношень. Мовознавець також підрядність виводив із сурядності.

Учений порівняв сурядні й підрядні сполучники й дійшов висновку, що пояснення сурядних сполучників типу и, но, дає значно складнішим і вимагає спеціального монографічного дослідження. Водночас пояснення підрядних сполучників что, чтобы, так как, потому что, который, когда, если й ін. не є утрудненням: це в більшості вчорашні займенники або займенникові прислівники та їхні конструкції між собою або з частками.

На думку дослідника, така будова складного речення (паратаксис, гіпотаксис), у якому займенник і займенникові прислівники переосмислювалися в сполучники, перетворювалися на сполучники, є більш новою, має в російській мові недавнє порівняно з сурядністю виникнення й розвиток.

Л. П. Якубинський зазначав, що «в давньоруській літературній мові маємо вже більш або менш розвинуте складнопідрядне речення. Проте деякі властивості вказують на його порівняно недавнє виникнення, але низький рівень дослідженості, а деякі структурні типи складнопідрядного речення показують, звідки в давньоруській мові походить гіпотактична конструкція» [7, с. 266].

Однією з особливостей давньоруського складнопідрядного речення є те, що воно ще не має розвинутої й диференційованої системи підрядних сполучників, як це є в сучасній російській літературній мові. Зокрема, це виражається в багатозначності гіпотактичних сполучників у давньоруській мові.

Мовознавець наводить приклади того, що сполучник яко виступає в давньоруській мові в різних значеннях:

1. Яко може приєднувати до головного речення додаткові підрядні речення: И услышаша Нов Огород і, яко Святопълкъ идеть къ нимъ; и разумі Ярославъ, яко въ нощь велить сіцися[там же, с. 267].

2. Якоприєднює до головного речення пряму мову, тобто відмінність прямої та непрямої мови ще не встановилася: И присла въ Новъгородъ, яко не хоцю у васъ княжити; рекуче, яко ти на зло князя водять [там же].

3. Яко приєднує речення наслідку або з'ясувальні: Измроша кони Новгороді и по селомъ, яко нілзі бяше поити смрады никуда же; толми бяше лють пожаръ, яко по воді огнь горяше [там же].

4. Яко приєднує причинові підрядні речення: Новгородьци же ... створиша віче на посадника Дмитра., яко ти повіліша на новгородьцихъ сребро имати[там же].

5. Яко приєднує порівняльні речення: И отныниша тыномъ всь около, яко же инии гради имаху [там же].

6. Яко приєднує речення мети: Хотя погубити безбожныя сыны ... яко да отмьстять кръвь крестьяньску [там же].

7. Якоприєднує часові речення: И яко быша на озіре Серегери, приставися... Мартурий [там же].

Отже, давньоруський сполучник яковідповідає сучасним что, так что, потому что, как, чтобы, когда.

Л. П. Якубинський стверджував, що така багатозначність була властива раніше й сполучнику что.Тому цей сполучник позначається низкою різних сполучників з уточненим значенням: что(причинове) - потому что; что(мети) - чтобы; что(порівняльне) замінено за допомогою сполучника как, что(наслідок) - так чтой ін.

Те саме відзначав учений про сполучник как, що вживався колись у причиновому значенні: как придешь домой, позвони мне[там же].

Мовознавець зауважив, що «поступово в літературній мові виробляється складна диференційована система підрядних сполучників зі спеціалізацією деяких сполучників для вираження певних відношень. Підрядний сполучник на цих ранніх етапах розвитку мови виступає скоріше як загальний показник гіпотаксису порівняно з паратаксисом» [там же].

Конструкцію И яко скопиша вое и выслаша из города къ воевод і дослідник називав особливою через те, що вона містить і сурядну, і підрядну конструкції та є перехідною від паратаксису до гіпотаксису. Якщо викинути сполучник яко, отримаємо сурядну конструкцію, у якій друге речення приєднано до першого сполучника исурядним сполучником: И скопиша вое, и выслаша из города къ воеводі[там же].

Розвиток гіпотактичної конструкції наоснові паратактичної полягав у тому, що в одне з сурядних речень уводився сполучник, у зазначеному випадку яко. У цьому й полягав один із перших шляхів розвитку складнопідрядної конструкції в давньоруській мові (на основі перетворення складносурядної конструкції).

Другий шлях розвитку гіпотактичного речення на базі паратактичного полягав у тому, що в головному реченні присудок виражався особовою формою дієслова, а в підрядному - дієприкметником. Наприклад: Зажьжеся пожаръ Новегороді въ

неділю на вЫхъ святыхъ въ говіние, идуче въ заутрьнюю. А вы плотници суще, а приставимъ вы хоромъ рубити[там же, с. 268].

Дослідник зазначав, що «другий шлях розвитку не став основним для складнопідрядного речення в російській літературній мові. Він породив дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Визначальним шляхом розвитку гіпотактичного речення став перший шлях» [там же].

Тому що перший шлях давав можливість за допомогою постановки сполучників з їхньою подальшою диференціацією й спеціалізацією виразити відтінки залежності підрядних речень. Другий шлях не давав такої можливості. Він давав можливість виразити нерівноправність двох речень, що входять в одне складне, показував, яке з цих речень виявляється залежним (те, у якому присудок виражений дієприкметником), але виключав можливість уточнити характер цієї залежності.

Л. П. Якубинський у доповіді «Проблеми синтаксису у світлі нового вчення про мову» (1931) висловив такі твердження:

1. На стадії паратаксису будова мовлення відображає аналізоване, розчленоване пізнання, дає розчленований акт думки, але певні елементи його хоча й пов'язані, але є відносно самостійними.

2. На стадії гіпотаксису акт думки піддається розчленуванню, але деякі елементи міцно пов'язані в одне складне ціле. Гіпотаксис дає в складному реченні єдність аналізу й синтезу, тобто відображення елементарного акту наукового пізнання.

3. Будь-яка наступна стадія знімає закономірності попередньої в тому сенсі, що ці закономірності перестають бути правилами, які визначають цю будову, але не знищуються, а зберігаються на новій основі в підпорядкованому виді. Тому на стадії гіпотаксису маємо й паратаксис, і просте речення, але в суттєво зміненому вигляді.

4. Сучасна російська мова знаходиться на стадії розгорнутого гіпотаксису. Проте аналіз сучасних форм гіпотаксису, дослідження будови мовлення давньоруської писемності дозволяють легко розкрити більш елементарні форми гіпотаксису, що розвивався на основі виживання системи паратаксису.

Учений підкреслював, що багато пережитків паратаксису є в нашому побутовому мовленні, яке не дає повної реалізації пізнавального процесу в мові (порівняно з писемним мовленням) [8, с. 82-84].

Ідею похідності гіпотаксису від паратаксису, у подальшому почали досліджувати на матеріалі багатьох мов (Т. В. Строєва-Сокольська [4], В. М. Жирмунський [3], Е. Ніємінен [12], Я. Бауер [2], В. Г. Адмоні [1] та ін.).

У вченні про складне речення сформувалися два погляди на походження гіпотаксису: 1) гіпотаксис розвинувся із сурядності як вихідної форми мовлення: розвиток складносурядних конструкцій на основі складнопідрядних полягав у тому, що в одне зі сполучених речень уводився сполучник (Л. П. Якубинський, Т. В. Строєва- Сокольська, В. М. Жирмунський та ін.); 2) складні речення як з паратаксисом, так і з гіпотаксисом виникли із складних синтаксичних цілих із ланцюговим нанизуванням речень (Т. П. Ломтєв, Е. Ніємінен, О. С. Мельничук, О. А. Дібров, В. І. Левчук та ін.). Б. В. Лавров доводив одночасність розвитку паратаксису й гіпотаксису.

Гіпотеза про походження гіпотаксису від паратаксису є найпопулярнішою. Аргументом виступає той факт, що паратаксис є більш поширеним на ранніх стадіях писемного мовлення, ніж гіпотаксис, а також історія походження формальних засобів зв'язку.

Висновки та перспективи подальших розробок

Аналіз праць Л. П. Якубинського показав, що учений у межах порівняльно-історичного методу чітко описав особливості розвитку гіпотаксису із паратаксису. Особливе значення мають твердження мовознавця у доповіді «Проблеми синтаксису у світлі нового вчення про мову». Л. П. Якубинський зробив вагомий внесок у вивчення проблеми генезису та еволюції підрядності, а ідеї ученого щодо цього питання отримали розвиток. Перспективи подальшого дослідження полягають у більш детальному вивченні положень лінгвіста, буде вивчено зв'язки сучасних концепцій паратаксису й гіпотаксису в складному реченні з ідеями Л. П. Якубинського.

Література

1. Адмони В. Г. Синтаксис современного немецкого языка. Ленинград: Наука, 1973. 367 с.

2. Бауэр Я. К вопросу о возникновении и развитии типов сложного предложения. Вопросы славянского языкознания. Москва, 1962. Вып. 6. С. 3950.

3. Буслаев Ф. И. Историческая грамматика русского языка. Москва, 1959. 626 с.

4. Жирмунский В. М. Общее и германское языкознание: избранные труды. Ленинград: Наука, 1976. 692 с.

5. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. Київ: Наукова думка, 1966. 334 с.

6. Строева-Сокольская Т. В. Развитие сложноподчиненного предложения в немецком языке. Ленинград: Изд-во Ленинг-го гос. ун-та, 1940. 106 с.

7. Якубинский Л. П. История древнерусского языка. Москва: Учпедгиз, 1953. 367 с.

8. Якубинский Л. П. Проблемы синтаксиса в свете нового учения о языке. Избранные работы. Москва, 1986. С. 82-86.

9. Bednarczuk L. Pleonastyczne uzycie spцjnikцw parataktycznych w mowach slowianskich na tle indoeuropejskim, 1967. S. 21-3o.

10. Brugmann K., Delbrьck B. Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen. Strassburg: Trubner, 1900. Bd. 2. 432 s.

11. Delbrьk B. Vergleichende Syntax der indogermanischen Sprachen. Strassburg: Trubner, 1897. Bd. 2.

12. Nieminen E. Beitrдge zur altpolnischen Syntax. Helsinki: Suomalainen Tiedeakatemia, 1940. 169 s.

13. Vondrak W. Vergleichende Slavische Grammatik: formenlegre und Syntax. Strassburg: Trubner, 1928. Bd. 2. 760 s.

Размещено на Allbest.ru