Мовні засоби створення образів дітей у художніх творах І. Франка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовні засоби створення образів дітей у художніх творах І. Франка

Трумко О.М.

кандидатка філологічних наук, наукова співробітниця

Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка"

Анотація

Встановлено, що у творах І. Франка подана інформація про вік дітей, соціальний статус, зовнішній вигляд (риси обличчя, розмір і колір очей, волосся, статура, одяг), риси характеру, світогляд, рівень розумових здібностей, особливості мовлення, самооцінку, поведінку в соціуму. Є інформація про схожість / несхожість із батьками, поведінку дітей у сім'ї, ставлення до них оточення. фразеологізм іменник епітет письменник

Встановлено, що для дітей дошкільного віку визначальними є такі характеристики: наївний світогляд, занижена самооцінка, рівень розумових здібностей - невисокий, вони ще не вміють висловлювати свою думку та поводитися відповідно до очікувань батьків / соціуму. Діти молодшого шкільного віку мають додаткові соціальні ролі, є схожими / несхожими з батьками, у них є почуття гумору, високі інтелектуальні здібності, належна поведінка в соціумі. Для них характерні певна хворобливість і сум. Вони відчувають страх перед батьками. Діти юнацького та дорослого віку, зокрема сини, у художніх творах представлені позитивно та негативно, що показує різниця у ставленні до батьків та оточення. Доповнює негативно представлений образ сина суспільна думка, показуючи його як нечесну людину. Отже, у художніх творах І. Франка представлено образи дітей різних вікових категорій, кожна з яких має свої особливості.

LANGUAGE MEANS OF CHARACTERIZATION OF CHILDREN IN I. FRANKO'S WORKS

Trumko О. M.

Candidate of Philological Sciences, Research Associate

Key words: language image, language means, son, daughter, age, I. Franko.

Система мовних засобів для створення образів дітей в українській лінгвістичній традиції є об'єктом аналізу у працях багатьох дослідників. Проаналізовано особливості номінації дітей та специфіку її творення (В. Матвеєєв, В. Семеряк) [8; 10], взаємозв'язок імені та віку дітей (О. Гурова) [4], вивчено функціонування образів дітей у художніх творах (О. Зелінська, Н. Ковальчук, О. Трумко) [5; 7; 11], розкрито зміст концепту діти в українських пареміях (В. Калько) [6] тощо. Увага науковців в основному зосереджена на образах маленьких хлопчиків і дівчаток. Проте в цій статті ми проаналізуємо образи дітей з погляду на їхні соціальні ролі в сім'ї, зокрема виявимо мовні засоби, які І. Франко використовує для творення образів синів і доньок різних вікових категорій, дошкільного, молодшого шкільного, юнацького та дорослого віку.

Мовний образ - це "ментальний предмет, закріплений у мові та культурі між об'єктивним світом і людиною - дослідником цієї дійсності" [1, с. 45]. Його ознаки: 1) репрезентація узагальненої інформації про певний об'єкт дійсності та даних, які сформовані на основі досвіду, уявлень, емоційних переживань; 2) встановлення зв'язку з культурними надбаннями народу, його цінностями, естетичними вподобаннями; 3) суб'єктивізація й індивідуалізація; 4) вираження цієї категорії в мовних засобах [2, с. 29]. Отже, у мовленні відбувається вербалізація образу предмета чи явища, його перцептивних характеристик (розмір, форма, колір тощо), що "формується на основі національних концептуально-структурних канонів та лексико-семантичних особливостей відповідної мовної системи" [13, с. 157].

Створюючи образи дітей (сина та доньки), І. Франко використовує набір лексико-граматичних засобів, які розкривають вік, зовнішні ознаки, риси характеру, особливості сімейних стосунків, взаємодію із соціумом тощо.

Образи синів і доньок дошкільного віку в художніх творах І. Франко формує за допомогою вказівки на вік, що виражена числівником (п'ять; "їй було всього п'ять літ" [12, т. 15, с. 92]) або прикметником (малий/маленький, зменшено-пестлива форма) [12, т. 15, с. 65, 68, 96; 12, т. 22, с. 35].

Особливості зовнішнього вигляду дітей передає інформація про розмір і колір очей ("Невеличкі його сірі оченята живо бігають" [12, т. 15, с. 66]), обличчя (прикметник зарум'янілий [12, т. 22, с. 50]), волосся (прикметники рудоволосий [12, т. 21, с. 170], біле [12, т 15, с. 94], порівняння мов льон, волосся [12, т. 15, с. 94]).

Важливим є й опис одягу: "босий, у одній сорочці сидів у куті коло огнища" [12, т. 21, с. 170], "в одній сорочині, довгій до кісток і підперезаній червоною крайкою" [12, т. 15, с. 94].

Світогляд дитини формують близькість із природою ("над усе любить бігати сам по зелених, цвітастих лугах <... > любить упиватися солодким запахом росистої конюшини <...> А ще річку <...> цілими годинами любить сидіти, запхавшися в високий зелений косітник або між густе лапасте листя надбережного підбілу" [12, т 15, с. 66], "Ві сні й на яві у неї все одно та одно на думці - ліс і його тайники" [12, т 15, с. 92]) та віра у надприродні сили ("Ах, як радо, з якою розкішшю слухала вона казок про лісових духів, про ті напівстрашні, напівпринадні твори людової фантазії, а особливо про мавок <...>" [12, т 15, с. 92]), страх перед ними ("Боїться "дідіву кутах" <...> боїться череватого комина <...>" [12, т 15, с. 68], "моя роздразнена дитиняча уява, годована з дня на день лячними казками про всякі маровища" [12, т 16, с. 435], "Моя уява залюднена марами, упирями, страчуками, про які я щовечора слухаю оповідання" [12, т 21, с. 160], "поглянула на стелю, в якій стримів забитий чорний, грубий, дерев'яний гак, дивачно понакарбовуваний. Сей гак в її уяві був "кусікою"" [12, т. 15, с. 93]).

Інформацію про рівень розумових здібностей дитини письменник передає за допомогою словосполучення дурний хлопець і фразеологічної сполуки туман вісімнадцятий [12, т 15, с. 68-70]. На невміння хлопця правильно, доречно висловлюватися вказують метафори говорить таке, що старшіяк почують, то тільки плечима стискають; бовтаєш, як той рибак бовтом бовтає; якусь дурницю вистрілить [12, т 15, с. 65, 69, 70].

У дитини занижена самооцінка, що ілюструє дієслово вміти у сполученні із часткою не й інфінітивом мислити: "Бідний Мирон прийшов до того переконання, що він не вміє мислити!" [12, т. 15, с. 69].

Поведінка хлопця в соціумі може бути такою, що "не відповідає нормам", є "незрозумілою, чудною, боязливою, сором'язливою, нерішучою, повільною" та "відмінною від поведінки інших" [3, с. 293, 1349, 776]. Про це свідчать підібрані прикметники, які характеризують людину за способом поведінки в суспільстві: дивний, несмілий, непроворний, порівняльний зворот якесь не таке, як люди, словосполучення невітцівська дитина [12, т. 15, с. 65].

Образи синів і доньок молодшого шкільного віку розкриває вказівка на їхній вік, виражена за допомогою іменників, прикметників і числівників: "Цесі вже шість літ минуло, а Михасеві на осьмий поступило" [12, т 19, с. 17], "хлопчи- на-восьмиліток" [12, т. 15, с. 75], "семилітній хлопчина" [12, т. 18, с. 320]. Подана інформація про соціальні ролі, яких вони набувають у зв'язку з віком, - діти є школярами ("обоє принято відразу до другої класи" [12, т. 19, с. 17]) або виконують сільськогосподарські роботи ("пастушать у добрих людей, та й за то мають їду й одежину яку-таку" [12, т. 15, с. 230]).

Зовнішні ознаки дітей ілюструють лексеми невеличкий, марність ("худий, мізерний, блідий" [3, с. 647]), слабовитість ("неміцної будови, схильний до захворювань" [3, с. 1341]), жалібний та сумний (про погляд) [12, т. 15, с. 56, 75]. Характеристики волосся, обличчя й очей, їх форми та кольору виражені прикметниками / дієприкметниками русявий [12, т. 15, с. 75], блискучі, зачудовані, кругленькі, рум'яні, хороші, цікаві, чорні ("Дві пари чорних блискучих дитинячих очей, наполовину цікавих, а наполовину зачудованих, вдивляються в нього. Ті очі роз'яснюють і оживляють два дитячі личка, кругленькі, рум'яні, чудово хороші" [12, т. 19, с. 17]).

Образ хлопчика доповнює інформація про "подібність до матері", що передає дієслово удаватися [3, с. 1496] ("весь удався в матір" [12, т 15, с. 75], вид того хлопчика <...> так дивно подібного до матері" [12, т. 19, с. 21]), а дівчинки - порівняння її рис із батьковими за допомогою прикметників вищого ступеня ніжніші, благородніші [12, т. 19, с. 21].

Інформуючи читача про риси характеру дітей, І. Франко вказує на рухливість та почуття гумору: "резолютного і бистрого в рухах і з деяким відтінком дитинячого юмору в словах" [12, т. 19, с. 21]. Значні інтелектуальні здібності дітей ілюструє фразеологічна сполука мати глу- зди в голові [12, т 21, с. 73], тобто бути "розумним, розважливим" [9, с. 372]. Вони є "добре вихованими" ("були добре виховані, розумно, свобідно, без неволення їх дитинячої вдачі" [12, т. 19, с. 21]), "розумними" ("хороше вчаться! Учителі не можуть їх передо мною нахвалитися" [12, т. 19, с. 17]) та "слухняними" ("При- викши до послуху і не бачачи жартливого відтінку на батьковім лиці, хлопчик <...>" [12, т. 19, с. 19]).

Ставлення до батька передає дієслово боятися [12, т. 15, с. 81], у значенні якого є сема "відчуття страху, зумовленого можливістю застосування батьком фізичної сили щодо сина".

Образи синів і доньок юнацького та дорослого віку насамперед формує інформація про їхній вік - для цього використані іменник молодець, числівники в поєднанні із прислівниками ("Андрій Кирилич Петріїв був молодець около двадцяти літ" [12, т. 14, с. 18], "мав, напевно, не більше тридцяти літ" [12, т. 18, с. 38]. В одному із творів є інформація про професійну діяльність - лікар [12, т. 18, с. 37]. На сина покладена функція "матеріального забезпечення сім'ї" ("стара мати чекає на його заробок" [12, т. 15, с. 299]).

Зовнішній вигляд передає дієслово вдаватися, яке позначає "зовнішню подібність сина з батьком" ("<...> обичаєм та вдачею капля в каплю у вітця вдалися" [12, т. 14, с. 308]). Фразеологізми що маків цвіт [12, т. 14, с. 308] та кров з молоком [12, т. 21, с. 222] підкреслюють вроду хлопця, його свіже, рум'яне обличчя [9, с. 315], метафоричне словосполучення як соколи [12, т. 14, с. 319] - красу, сміливість, молодецтво [3, с. 1353]. Прикметники та дієприкметники із семами позитивної оцінки занімательний, привітний, приязний, хороший [12, т. 14, с. 18, 31], статний [12, т. 22, с. 492], високий, плечистий, збудований (сильно) [12, т. 18, с. 37], незвичайної (вроди) [12, т. 21, с. 222] вказують на те, що хлопець "має привабливу зовнішність, гарні риси обличчя", "є вродливим, приємним", "викликає приємні почуття, потяг до себе", "виражає щирість", "він стрункий, з гарною, пропорційно складеною фігурою", "має велику фізичну силу" [3, с. 434, 1112, 1141, 1571, 1387, 983, 1314]. Доповнюють образ якісні прикметники блискучий, високий, мірний, пишний, рослий, русявий, чорний, з золото-жовтим волоссям, блискучими кучерями, з синіми лагідними очима та предикат спадати густими кучерями [12, т. 14, с. 18; 12, т. 21, с. 222]. Є узагальнена інформація про те, що риси обличчя - правильні, тобто такі, що відповідають правилам пропорції та симетрії [12, т. 18, с. 37]. Одяг хлопця підкреслює його соціальний статус: "Він став убиратися, як на селі виражались, по-панськи" [12, т. 14, с. 138].

Особливості характеру передають іменники позитивної оцінки витривалість, добродушність, лагідність, пильність, услужливість, щирість, словосполучення спокій душі, прикметники зі значенням позитивної оцінки веселий, жартобливий, розмовний [12, т. 14, с. 18], щирий, одвертий і добрий [12, т. 21, с. 222], працьовитий [12, т. 14, с. 266], фразеологічні словосполучення дитина тиха [12, т. 14, с. 311], душа не дитина [12, т. 14, с. 247], дієслово робити у сполученні із прислівником мовчки [12, т. 14, с. 311]. Отже, юнак є "прихильний до людей і до всього навколишнього; спокійний, сумирний, тихий, розмірений", він "прямо, безкорисливо, щиросердечно виражає свої почуття, думки", перебуває в "радісному та безтурботному настрої, любить жартувати, веселитися, є говірким" [3, с. 307, 603, 1639, 124, 365, 1253], а також "здатний витримувати велике фізичне чи моральне напруження", "готовий робити послуги", "відзначається спостережливістю та здатний усе помічати" [3, с. 1516, 943]. Він "говорить правдиво", є "прямолінійним, приязним, чуйним, лагідним, гостинним", "сумлінно ставиться до роботи" [3, с. 116, 1639, 307, 1103]. І. Франко зазначає, що хлопець є "людиною, що звичайно не проявляє різко чи бурхливо своїх почуттів; він спокійний, лагідний" [3, с. 682].

Прикметники позитивної оцінки добрий (у сполученні із прислівником незвично) та бистрий вказують на значні розумові здібності [3, с. 307, 761, 78] ("Гриць, маючи незвичайно добру пам'ять і бистре око, засвоював собі все, що чув, придивлявся до всього, що бачив" [12, т. 21, с. 223]). Прикметник повільний підкреслює "поміркованість хлопця та його виваженість у діях" [3, с. 998] ("зроду повільний собі" [12, т. 14, с. 266]).

Для повноти образу І. Франко відзначив любов хлопця до навчання ("жаль йому стало і тих наук, котрі лиш що зачав був правдиво любити і цінити <...>" [12, т. 14, с. 19]). Дієприкметник призвичаєний (до праці) та дієслово робити у сполученні із прислівниками позитивної оцінки совісно та добре характеризують хлопця як такого, що "виробив навички, вміння виконувати яку-небудь роботу у ранньому віці і тепер вправно, старанно, сумлінно та чесно працює" [3, с. 1116, 1353, 307] ("Іван, призвичаєний змалечку до невсипної праці" [12, т. 14, с. 325], "діло своє він робить совісно і добре" [12, т. 14, с. 398]).

Стосунки між батьком та сином є "рівноправними" (предикат почитати за рівного [12, т. 14, с. 138]), "він його любить та поважає" ("рад був жити близ вітця, котрого дуже любив і поважав <...>" [12, т. 14, с. 19]). Дієслова впадати ("<...> дуже впадав коло батька <...>" [12, т. 21, с. 426]), утішати ("<...> син узявся потішати його" [12, т. 21, с. 439]) та цілувати ("Він кинувся до постелі, вхопив холодну батькову руку і почав цілувати її й обливати слізьми" [12, т. 21, с. 244]) позначають "дії сина, спрямовані на підтримку батька, та засвідчення своєї турботи, любові" [3, с. 1508, 209, 1588]. Для повноти образу сина письменник описує його поведінку в конфліктних ситуаціях, ініціатором яких виступає батько. Хлопцеві притаманні "внутрішній спокій, відсутність страху", "печальний, журливий вигляд" ("А Іван стояв при комині незляканий, спокійний, з жалібним видом і буцім не бачив погрози вітця" [12, т. 14, с. 334]).

Паралельно у творах І. Франко вживає засоби, що створюють негативний образ сина, - його позначає іменник натура у сполученні із прикметником дикий / дикший, тобто "страшний, дивний, незвичайний" [3, с. 295]: "Їх із природи дика натура стала, під проводом такого ж вітця, ще дикшою і безпосередньо запровадила молодців на дорогу зла і переворотності" [12, т. 14, с. 45]. Відсутність будь-яких теплих почуттів до матері, поваги до неї передають абстрактні іменники в поєднанні із прийменником без: "Без чуства, без згляду на вік і слабість здоров'я вони обходилися з нею <...>" [12, т 14, с. 45]. Низка мовних засобів, зокрема дієслово буркати ("докучливо висловлював своє невдоволення чим-небудь, дорікав" [3, с. 103, 759]), ілюструють "негативне ставлення сина до батька" ("і не без того було, щоб і він не раз не буркнув на батька або іншим способом не дав йому пізнати свойого незадоволення" [12, т. 21, с. 427]).

Ставлення хлопця до інших людей передають іменники снисходительність та гордість, словосполучення аристократичеський усміх [12, т. 14, с. 138], які свідчать про "зневагу, презирство до інших" та "надмірно високу думку про себе" [3, с. 445, 254]. Дієслова має, вміє, панувати, любить, привик, поборювати, які в цьому контексті набувають негативного значення, характеризують його як людину "самовпевнену", "стриману у своїх словах та діях", "владну": "З кождого руху, з кождого слова його було видно, що сей чоловік має дуже високе розуміння про свою вартість, що вміє панувати над собою, але заразом уміє і любить панувати над іншими і привик поборювати всякі трудності, що стоять на заваді його замислам" [12, т 18, с. 38]. Семи "прагматизм", "відсутність почуття гумору та надмірна серйозність", "егоїзм" підсилюють виражені характеристики (іменник ворог, прикметник позитивний у переносному значенні та метафоричні сполуки поглядав на світ холодним оком анатома, як у добрій машині) ("Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома і віддавна привик судити всіх і вся тільки з погляду свого улюбленого "я"" [12, т. 18, с. 38], "Ворог дотепу і жартів <...> був се чоловік наскрізь позитивний і реальний" [12, т. 18, с. 38]).

Доповнює негативний образ і оцінка соціуму, який характеризує хлопця як "нечесну людину": "<...> плели щось люди, що Гнат не зовсім має чисті пальці, не раз там крізь них і дещо чуже прослизнеться <...> І нібито не злодій, нічого кримінального за ним не водиться, а злодійкуватий. Як то кажуть, "має неруш у руках"" [12, т. 14, с. 255]. Підставою для такого судження є негативна оцінка деяких рис характеру та зовнішнього вигляду хлопця, що виражена іменником забіяка ("той, хто заводить, починає бійку, любить битися; розбійник" [3, с. 376]), прикметниками злий, поганий, хитрі (про очі) зі значенням негативної оцінки та сталими порівняннями негативної оцінки очка, як у татарина, голова, як макітра, губи, мов подушки ("<...> був такий злий та забіяка <...> такий поганий. Волосся червоне, очка маленькі, хитрі, як у якого татарина, сам великий, голова, як макітра, а губи, мов подушки, такі повіддувані" [12, т. 14, с. 255]).

Образ доньки виражають іменники шевкиня [12, т. 18, с. 16], що вказує на рід її занять, та каліка [12, т 18, с. 15] (свідчить про стан здоров'я).

Про зовнішній вигляд дівчини свідчать прикметники з позитивною оцінкою гарна [12, т. 18, с. 21], здоровий [12, т. 14, с. 257], які характеризують її обличчя як "таке, що має позитивні якості, властивості та заслуговує схвалення, є правильне" [3, с. 223, 455].

Риси характеру передають іменники м'якість і вдумчивість [12, т 18, с. 21], що характеризують її як "лагідну, добру, сердечну, чутливу людину", "здатну серйозно, зосереджено думати, мислити, заглиблюватися в сутність чого-небудь" [3, с. 689, 117]. Фразеологічне словосполучення щира душа позначає дівчину як "чесну, відверту, щедру, доброзичливу людину" [3, с. 1639], відокремлене означення не в маму вдалася [12, т 14, с. 259] вказує на "відмінність характеру доньки від материного". Прикметники із семами позитивної оцінки чудовий, срібний, тихенький та порівняння мов несміливий голосок [12, т 14, с. 258] дають уявлення про тембр мовлення дівчини. Найвищий ступінь порівняння прикметника щасливий ілюструє душевний стан доньки, протиставляє його станові інших членів сім'ї: дівчина перебуває "у стані щастя та радості" [3, с. 1637] ("Вона одна була ще найщасливіша на всю хату" [12, т. 14, с. 257]).

Висновки

Для дітей дошкільного віку визначальними є такі характеристики: наївний світогляд, занижена самооцінка, рівень розумових здібностей - невисокий, вони ще не вміють висловлювати свою думку та поводитися відповідно до очікувань батьків / соціуму.

Література

1. Барабаш-Ревак О. Мовний образ парубка в українських фольклорних і етнографічних текстах. Львів: Піраміда, 2013. 364 с.

2. Брікнер Т Мовний образ природи в художній прозі Івана Франка: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2020. 276 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / за ред. В. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. 1728 с.

4. Гурова О. Семантика слів дитя, дитина як репрезентант класифікаційних характеристик віку дитини. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філологія". 2016. № 74. С. 154-159.

5. Зелінська О. Мовні засоби змалювання дітей в українському художньому дискурсі. Філологічний часопис. Умань, 2017. Вип. 2. С. 119-131. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ filoljour_2017_2_14.

6. Калько В. Вербальна репрезентація концепту "діти" в українських пареміях. Мовознавчий вісник. Черкаси, 2012. Вип. 14-15. С. 271-279. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Mv_2012_14-15_43.

7. Ковальчук Н. Концепт дитини і дитинства у творчості Варвари Чередниченко. Science and Education a New Dimension : Philology. 2013. Т 11. С.136-140.

8. Матвєєв В. Іменники на позначення дитячого віку. Культура слова. Київ, 1984. Вип. 27. С. 48-53.

9. Словник фразеологізмів української мови / уклад. : В. Білоноженко та ін. ; відп. ред.

10. Винник. Київ: Наукова думка, 2003. 786 с.

11. Семиряк В. Номінація дитини в українській мові. Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. 2002. № 3. С. 118-121.

12. Трумко О. Соціально-індивідуальна природа сімейної комунікації в художньому дискурсі Івана Франка: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2013. 20 с.

13. Франко І. Зібрання творів: у 50-ти т. Київ: Наукова думка, 1976-1986. Т. 14-22.

14. Щепанська Х. Мовний образ серця в баладах Т Шевченка. Вісник Львівського університету. Серія "Філологічна". 2012. Вип. 57.

15. 156-161. URL: http://publications.lnu.edu.ua/ bulletins/index.php/philology/article/view/ 1990/2050.

16. REFERENCES

17. Barabash-Revak, O.V. (2013). Movnyi obraz parubka v ukrainskykh folklornykh i etnohra- fichnykh tekstakh [The linguistic image of a parubok in the Ukrainian folklore and ethnographic texts]. Lviv: Piramida.

18. Brikner, T.V. (2020). Movnyi obraz pryrody v khudozhnii prozi Ivana Franka [The language image of nature in the Ivan Franko's artistic prose] (Candidate's thesis). Ivan Franko National University of Lviv. Lviv.

19. Busel, V. (Ed.) (2005). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Large dictionary of the modern Ukrainian language]. Kyiv; Irpin: Perun.

20. Hurova, O.M. (2016). Semantyka sliv dytia, dytyna yak reprezentant klasyfikatsiinykh kharak- terystyk viku dytyny [The semantics of words dytya, dytyna, as a representant of qualification characteristics of age]. VisnykKharkivskoho nat- sionalnoho universytetu imeni VN. Karazina. Seriia "Filolohiia", 74, 154-159.

21. Zelinska, O. (2017). Movni zasoby zmaliuvan- nia ditei v ukrainskomu khudozhnomu dyskursi [Lingual means of depicting children in the Ukrainian artistic discourse]. Filolohichnyi chasopys, 2, 119-131.

22. Kalko, V. (2012). Verbalna reprezentatsiia kont- septu dity v ukrainskykh paremiiakh [Verbal representation of concept "children" in the Ukrainian bywords]. Movoznavchyi visnyk, 14-15, 271-279.

23. Kovalchuk, N.P. (2013). Kontsept dytyny i dytyn- stva u tvorchosti Varvary Cherednychenko [The concept of Child and Childhood in Fiction by Varvara Cherednychenko]. Science and Education a New Dimension: Philology, 12, 136-140.

24. Matvieiev, V.I. (1984). Imennyky na poznachen- nia dytiachoho viku [The nouns to indicate children's age]. Kultura slova, 27, 48-53.

25. Vynnyk, V.O. (Ed.) (2003). Slovnyk frazeo- lohizmiv ukrainskoi movy [Dictionary of phraseology of Ukrainian language]. Kyiv: Naukova dumka.

26. Semyriak, V.D. (2002). Nominatsiia dytyny v ukrainskii movi [The child's nomination in Ukrainian Language]. Visnyk Zaporizkoho derzhavnoho universytetu. Filolohichni nauky, 3, 118-121.

27. Trumko, O.M. (2013). Sotsialno-indyvidualna pryroda simeinoi komunikatsii v khudozhnomu dyskursi Ivana Franka [Social and individual nature of family communication in the artistic discourse of Ivan Franko] (Extended abstract of candidate's thesis). Ivan Franko National University of Lviv. Lviv.

28. Franko, I. (1976-1986). Zibrannia tvoriv: u 50 t. [Slovnyk frazeolohizmiv ukrainskoi movy]. (Vols. 14-22). Kyiv: Naukova dumka.

29. Shchepanska, Kh. A. (2012). Movnyi obraz sert- sia v baladakh T Shevchenka [The language image of heart in ballads by T. Shevchenko]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filolo- hichna, 57, 156-161.

Размещено на Allbest.ru