Кореневе наголошування дієслів із суфіксами -ува-(-юва), -а-(-я-), -ив у поетичному мовленні Василя Стуса

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОРЕНЕВЕ НАГОЛОШУВАННЯ ДІЄСЛІВ ІЗ СУФІКСАМИ -УВА-(-ЮВА), -А-(-Я-), -ИВ ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ ВАСИЛЯ СТУСА

Легка Л.І.

Дослідження присвячено актуальній темі вивченню акцентних особливостей слів різної частиномовної належності в поетичних творах українських авторів. У статті проаналізовано особливості кореневого наголошування суфіксальних та префіксально-суфіксальних дієслів із суфіксами -ува-(-юва-), -а-(-я), -иу поетичному мовленні Василя Стуса. Передусім окреслено основні закономірності акцентування дієслівних основ в сучасній українській мові. Зазначено чинники, які детермінують той чи той акцентний тип. Основними з них є належність дієслів до певного структурного класу, врахування певних суфіксів у дієслівних основах, походження дієслова, видова співвіднесеність дієслівних основ тощо. Дібраний фактичний матеріал проаналізовано на основі структурного поділу дієслівних основ, випрацьованого відомим акцентологом В. Винницьким.

З'ясовано, що з-поміж суфіксальних та префіксально-суфіксальних дієслів, засвідчених у поетичному мовленні Василя Стуса, найбільш репрезентованим є кореневий акцентний тип. Його формують дієслова з інфінітивною основою на -а-(-я-) (близько 70) та на -и(понад 100). Для них характерним є нерухомий кореневий наголос в інфінітиві та в особових формах однини та множини. Зауважено, що префіксально-суфіксальні дієслова із суфіксами -а-(-я-) та -икореневого акцентного типу зберігають акцентуацію мотивувальних суфіксальних дієслів.

Стосовно вербативів із суфіксом -ува-(-юва-), то з кореневим нерухомим акцентуванням зафіксовано більше префіксально-суфіксальних форм, утворених за допомогою різноманітних префіксів, що формують кореневий акцентний тип. Наголошено, що йдеться здебільшого про дієслівні форми недоконаного виду, які не мають відповідних суфіксальних корелятів. Обсяг же суфіксальних дієслів з кореневим наголосом із суфіксом -ува-(-юва-) порівняно з префіксально-суфіксальними не значний.

Резюмовано, що Василь Стус використовує різні за походженням та за стилістичною диференціацією дієслова, а також творить авторські неологізми зі своїми наголосами; загалом наголошування дієслів відповідає сучасній літературній нормі; з-поміж суфіксальних та префіксально-суфіксальних дієслів переважає кореневий акцентний тип.

Ключові слова: акцент, акцентний кореневий тип, наголос, наголошування, дієслова.

Abstract

Lehka L. I. Root accentuation of verbs with suffixes -ува(-юва-), -а(-я), -иin the poetic speech of Vasyl Stus.

The research is devoted to a relevant topic the study of accent features of words of different partial linguistic affiliations in the poetic works of Ukrainian authors. The article analyzes the peculiarities of the root accentuation of suffixal and prefix-suffix verbs with the suffixes -ува-(-юва-), -af-я), -иin the poetic speech of Vasyl Stus. First of all the main regularities of accentuation of verb bases in the modern Ukrainian language are outlined. The factors that determine this or that accent type are specified. The main ones are the belonging of verbs to a certain structural class, the inclusion of certain suffixes in verb bases, the origin of the verb, the species correlation of verb bases, etc.

On the basis of the selected factual material, it was established that among the suffixal and prefixal-suffixal verbs, attested in the poetic speech of Vasyl Stus, the root accented type is the most represented. It is formed by verbs with an infinitive stem in -af-я-) (about 70) and in -и(over 100). They are characterized by fixed root stress in the infinitive and in the singular and plural personal forms. It is noted that prefix-suffix verbs with the suffixes -а-(-я-) and -иof the root accent type preserve the accentuation of motivational suffix verbs.

Regarding verbatives with the suffix -ува-(-юва-), more prefix-suffix forms formed with the help of various prefixes that make the root accent type are recorded with fixed root accentuation. It is emphasized that it mostly relates to verb forms of the imperfect form, which do not have corresponding suffixal correlates. The volume of suffixed verbs with root stress with the suffix -ува-(-юва-) is not significant compared to prefix-suffix verbs.

It is summarized that Vasyl Stus uses verbs of different origin and stylistic differentiation, and also creates author's neologisms with his own accents; in general, the accentuation of verbs corresponds to the modern literary norm; among suffixed andprefixed-suffixed verbs, the root accented type prevails.

Key words: accent, accented root type, stress, emphasis, verbs.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду

Василь Стус поет-шістдесятник, патріот, який вбачав своє покликання в духовному горінні, жертовному служінні Україні в часи жорстоких репресій радянської держави щодо національної української культури. Поезія Василя Стуса є органічним пластом української літератури та демонструє тяглість поезії, розвиток поетичних традиції. Його творчість має яскраво виражене національне спрямування та вільний, бунтівний, протестний характер. Митець у своїх творах виявляє екзистенціальний тип світосприйняття через почуття, емоції, почування. Його поезія це поєднання інтелектуалізму з ліризмом, своєрідним філософським осмисленням життя, медитативністю.

Увиразненню ідіостилю того чи того письменника сприяють різні засоби, одним з яких є наголос. Особливо важливу роль він відграє в поетичних творах, оскільки детермінує формування мовленнєвої звучності та стилістичної довершеності поезії. Наголошування лексем у поетичних творах зумовлене багатьма чинниками, з-поміж інших версифікаційним малюнком, ритмічною і фразовою організацією, дотриманням розміру вірша, іншими просодичними ситуаціями тощо. Мовлення авторитетних письменників впливає на кодифікацію наголосу, формування літературної наголосівої норми, а вживання та закріплення наголосу залежить від популярності автора та його поетичної майстерності. З огляду на це з'ясування особливостей наголошування слів, зокрема дієслів, у поетичних творах Василя Стуса з метою визначити, з одного боку, риси індивідуальності, а з іншого простежити, як ці риси детермінують літературну норму української мови, видається актуальним і перспективним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення акцентних особливостей слів різної частиномовної належності в поетичних творах українських авторів напрям у сучасній українській акцентології, сформований у ХХ-ХХІ ст. Мовознавці В. Скляренко [11], В. Винницький [2], А. Зинякова [4], Г. Кобиринка [5], Л. Легка [6; 7], О. Рязанова [9; 10] та ін. досліджували наголос з урахуванням віршового розміру, його стилістично-смислового навантаження, варіантності, а також з урахуванням фонетичних, словотвірних, граматичних процесів, пов'язаних з історичним розвитком мови.

Формулювання мети і завдань статті. Мета пропонованої студії установити акцентні типи кореневого наголошування суфіксальних та префіксально-суфіксальних дієслів із суфіксами -ува(-юва-), -а-(-я-), -иу поетичному мовленні Василя Стуса з визначенням особливостей значеннєвої, граматичної та семантико-граматичної функції наголосу в дієсловах, з виявленням говіркового й авторського акцентування, з окресленням стилістичного навантаження наголосу в дієсловах.

Акцентуаційний аналіз зроблено на основі структурного поділу дієслівних основ, поданого А. Винницьким [2, 312-410].

Виклад основного матеріалу дослідження

Акцентну систему дієслова репрезентовано різними акцентними типами, оскільки вона об'єднує різні дієслівні утворення та має складну дієслівну парадигму. Основні закономірності в акцентуванні дієслівних основ установив В. Русанівський, зазначивши, що при визначенні акцентного типу дієслова має значення належність його до певного структурного класу, а також взаємовідношення різних наголошених форм у межах структурного класу основ. Проте здебільшого цього виявляється замало, а тому потрібно враховувати й наявність певних суфіксів у дієслівних основах, походження дієслова, видову співвіднесеність дієслівних основ тощо [8, 313-325].

Кореневий акцентний тип формують дієслова І дієвідміни із суфіксом -ува-(-юва-) в інфінітиві та особових формах однини й множини. З основою дієслова на -ува-(-юва-) у поезії Василя Стуса засвідчено переважно префіксально-суфіксальні дієслова недоконаного виду, які не мають безпрефіксних відповідників, загалом утворюють один акцентуаційний ряд, тобто виступають з ідентичним кореневим наголошуванням: вжалюватися, напр.: Бездомний, хоч то вжалюйся до жалю (а жаль, немов провалля, теж без меж)... (73); виболюватися, вивищуватися, напр.: А стогін їхній вічністю пропахлий, вивищує покори до покор (49); вигойдуватися, виголублювати, напр.: Так довжиться твоя висока падь і душу виголублює пречисту (129); вигулькувати, напр.: Син ще малий вигулькував, як птах... (240); визбирувати, напр.: Іразом з тобою ми заходимося визбирувати роздаровані уста. Очі, погляди, губи, плечі. (51); виінакшувати, напр.: . бо ждання то теж актор, що грає сподівання і вміє виінакшувати світ. (111); вилежуватися, випитувати, вимолювати, напр.: Так жив, дякував, вимОлював. Просив. (112); виповнюватися, напр.: Поки ж тебе немає, ти виповнюєшся на мене самого. (51); випростуватися, напр.: Як ти довго випростуєшся з землі, білий світе! (45); вирішувати, виснажуватися, напр.: Виснажуються надра: по світах. (229); виспівувати, напр.: Збудився врано синій-синій птах, на мокру гілку всівся і щосили виспівує на весь колючий світ... (260).

Василь Стус використовує префіксально-суфіксальні дієслова-старослов'янізми з кореневим наголошуванням, які надають тексту піднесеного колориту: всеспогадувати, напр.: ..від тебе відмежований навіки, і всеспогадую немов живу. (242).

Серед прикладів з іншими префіксами доніїщувати, напр.: Дай, Боже, хоч біди якої, коли ні краю, ні коня, і долі дай та злої! злої! нехай донищує до пня! (302); досліджувати, напр.: Досліджуйте, збирайте по дрібниці світ, що сховав правдиві таємниці (393); дошукуватися, напр.: .зорять на мене поглядом німотним дошукуються давньої душі (212); заглиблюватися, закручуватися, заломлювати, заколйсувати, напр.: О тише тиші, заколисуй забутим гуком. (293); занурюватися, напр.: У темінь сну занурюється шлях (221); запалювати, напр.: Ти мати. Тінь. І обернувшись тінню самонародження, ввійшла у тінь, і тінь запалюєш жданням своїм, і тінь гамує голосіння (65); засліплювати, напр.: ..коли всі гори, наче дуги вольтові, засліплюють мій погляд чи то сяйвом, ачи сльозами вдячності. (346); застувати, напр.: .я б поіменно міг назвати усіх братів, усіх катів. Та погляд застує імла. (184); захаращувати, збагачувати, зблйжуватися, напр.: Ні на крок не зближуйся. Бо відстань іспит серця і феєричне марево душі. (351); зраджувати, напр.: З усіх коханок дайсь єдиній вірі, що зраджує і любить навмання (241); змилуватися, напр.: О Боже, змилуйся над нами.

(364); набрунькуватися, навалюватися, нагадувати, надибувати, напр.: Надибую пісню, ловлю їй до тону шовкового голосу (181); назначувати, наказувати, накручуватися, накочуватися, народжуватися, напр.: Живеш і жди. Народжуйся і жди (71); насолоджуватися, напр.: Я насолоджуюся набутою певністю (105); начитувати, оббріхувати, обмалювати, обмацувати, одбілювати, означувати, напр.: Світ тримається на випадкових рухах, які його означують (112); озвучувати, освітлювати, оплакувати, переінакшуватися, напр.: Я мізкував собі, що досить рух єдиний одмінити і тоді вже не збагнеш кінця ані початку, бо все переінакшується (112); перетрушувати, перепйсувати, перепродувати, підбадьорювати, повигадувати, повторювати, подейкувати, напр.: ...подейкували наші лицедії... (111); погоджуватися, помилувати, напр.: Отче наш, єжи на небеси помилуй! (304); поневажувати, напр.: І правду поневажував? (68); покутувати, напр.: Та ж від народження берем правічний гріх собі на душу: його покутувати змушені, його ми вистраждати ревне повинні. (69); порйкувати, поплакувати, постогнувати, поскрипувати, потріскувати, пригадувати, пригнічувати? напр.: Як моторошний сон ці дні і ночі. Пригнічують мене і додають безмежних сил (215); приліплювати, примушувати, притьмарювати, проколювати, прокреслювати, просторікувати, напр.: Сидить зозуля, горем пяна, і просторікує «ку-ку» (263); прорешчувати, напр.: І з ордою під дикі галаси прорешечуватись гробами, раз жене нас ненатля сказу по роках, по віках, по горбах! (82); ремствувати, напр.: І море невсипуще колотиться і ремствує, і скоро наперекір всім бідам зареве (227); розвіювати, розколихувати, розучувати, розбовтувати, спогадувати, напр.: А стомлені люди мовчать і мовчать самотні спогадують (60);, споруджувати, справджувати, спробувати, сусідувати, увірувати, напр.: Ти даремно не увіруєш в доброчесність, у власну не увіруєш глупоту. (39); утверджуватися, напр.: .і знов синодиком смертей утверджується самовладдя. (283); шал^нствувати, напр.: . шаленствую: хай славиться життя (109).

Отже, з кореневим нерухомим акцентуванням зафіксовано в основному префіксально-суфіксальні форми, які утворені за допомогою різноманітних префіксів (до-, за-, з-, на-, об-, о-, пере-, під-, по-, про-, при-, с-, у-), що формують кореневий акцентний тип. Зауважимо, що превалюють дієслівні форми недоконаного виду, які не мають суфіксальних відповідників. Суфіксальних дієслів на -ува(-юва-) в основі інфінітива з кореневим наголосом засвідчено мало, порівняно з префіксально-суфіксальними, що загалом характерно для сучасної української мови.

З-поміж суфіксальних та префіксально-суфіксальних дієслів з інфінітивною основою на -а-(-я-) кореневе наголошування в поетичному мовленні Василя Стуса мають: балакати, бемкати, бештати, напр.: І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! (48); безмежнішати, напр.: . і всує хилиться висока тінь чужого болю. Пустинь України безмежнішає в цьому голосінні. (121); бідкатися, напр.: Мій Боже, білий сві це біле божевілля не варт твого зусилля, то й бідкатися встид (74); блискати, валандатися, напр.: ..отак і я валандаюсь, від, тебе відмежований навіки. (242); вештатися, відати, відволодати, напр.: І вже тобі не відволодати довірливого серця (246). Префіксально-суфіксальні дієслова, утворені від суфіксальних лексем, зберігають кореневе акцентування: віяти навіяти, напр.: ..і місяць самовбивця і відьмак, навіяв сніння. (365); повіятись, напр.: Як вабить гріх піти світ заочі, повіятися з вітром і власної подоби утекти. (116). дієслово неологізм наголос стус

Дистинктивну функцію наголос виконує в дієслові копати. З авторським наголосом, тобто наголосом, поставленим самим автором у тексті, зафіксовано лексему копати, де наголос є розрізнювачем, напр.: Мов струни ліри тіні (їх копаю, як мячик) (68). Словарь української мови за редакцією Б. Грінченка подає такі значення цього дієслова: копати, -паю, -єш, одн. в копнути, -ну, -нЄш, гл. 1) Копать, рыть. Тоді козаки щаблями суходіл копали. Макс. І свяченим (ножем) копа яму. Шевч. копати яму під ким. Подкапываться подъ кого, злоумышлять. Копають вороги яму підо мною. Мет. 2) Выкапывать. А там знов копають буряки та возять до сахарні. Левиц. І. Ой став козак царь-зілля копати. Мет. 3) Раскапывать, разрыхлять. Копай грядку! 4) юпати ногами. Бить ногами; унижать, отталкивать. Змилуй єси, ХристеБоже, над нами панами, а щоб нас не копали москалі ногами. Н. п. Як хороший, не жаль грошей, а як поганий, копну ногами [13, 280].

Подибуємо серед репрезентованої в поетичних творах Василя Стуса лексики й рідковживані діалектні слова, наприклад, дієслово колошкати (-аю, -аєш, недок., розм). Тлумачний словник подає такі значення його: 1) Те саме, що полохати. 2) Раптово порушувати спокій, переривати сон і т. ін.; турбувати. 3)рідко. Те саме, що кошлатити [12, 557], напр.: Сюрчали сторожі, громохкі постріли колошкали омирений мій сон і одміняли перемовклий спокій. Проте я заховався. Очі ввись устромлені, підносили погруддя ... (107); лаятися, напр.: Раніш ти лаялась, а нині докоряєш. Так гірко-гірко. Пошепки (52); легшати, лопатися, мріяти, напр.: Чи не мріяв я повсякчас, чи не праг я покути, щоб заквітнути проміж вас. (132); належати, нарізати, оговтатись, напр.: І як нам, підруйнованим життям, оговтатись на цій важкій руїні? (312); падати, плакати, напр.: І плачуть там, видушуючи з себе сльозу навмисну, двоє ворогів. (121); плескати, поляскати, поратись, подужати, напр.: Склепіння склепу, тліну тліну тлін опав тебе, подужав і змертвив (246); пробачити, протупати, прохухати, рипатися, розхлюпати, рюмсати, напр.: І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ (82).

Смислорозрізнювальну функцію виконує наголос у дієсловах сіяти (посіяти), сіяти (засяяти). У сучасній українській мові є аж три слова зі значенням «випромінювати світло, світитися» сіяти, сяти і сяяти. Ці синоніми мають стилістичні відмінності: найуживанішим і найзвичнішим є слово сяяти, сяти застаріле, а сіяти урочисте, піднесене [3, 62-66]. У поезії Василя Стуса представлені з різним акцентуванням та різним значенням усі ці лексеми. Порівняймо: сіяти, напр.: Мені зоря сіяла нині вранці (128); сяяти, напр.: ...сяє срібне серце землі скорбним оком. (340), Ущухлим світлом сяють вишні (199), Цвітуть волошки в золотому житі і під смарагдом луки сяє мак (183). Пряме та переносне значення сіяти, пересіяти властиве й суфіксальним, постфіксальним та префіксально-суфіксальним утворенням, зокрема: сіяти, напр.: Та сіють зраду спогади марудні. (214); сіятися, напр.: Як добре сіятись під небом, і склавши в копи хліб смертей і пильнувати сон очей. (290); пересіяти, напр.: ...хто крізь зорі всі твої молитви пересіяв, мов на решето. (43). Подібне можна сказати й про інші дієслова: спекатися, напр.: Я спекався тебе, моя тривоже... (282); тріпатися, тицяти, тяжчати, утратися, напр.: Ти звав його. Ти думав молодий упорається . (67).

Сталий кореневий наголос засвідчують ужиті три-, чотириі п'ятискладові дієслова ІІ дієвідміни із суфіксом -и-.

Часто використовує у своїй поезії Василь Стус розмовні рідковживані слова, діалектизми, що в поетичному дискурсі зумовлюють неординарне світосприйняття, впливають на стиль поетичного мислення, набуваючи значення особливого естетичного змісту та створюють особливе враження. Крім того, сам митець також створює індивідуально авторські лексеми. Активними словотворчими засобами є різні афікси, префіксоїди. Індивідуальні неологізми художньо відтворюють високу напругу внутрішнього буття автора для глибокого осмислення життя, митцеві ніби бракує звичайних слів, тому він органічно використовує саме незвичні лексеми та новотвори. Наприклад, басамсінити від басаман (означає `смуга на тілі від ударів'), відтрутити (відштовхнути), вомпити (діал. вагатися, соромитися), гороїжитися, жолобитися, закушплити, заластитися, оксшитися, розтроЮдити, троЮдити, славословити, солопити, сприкритися, суремити, сподобити, телЮщити, триножити. Причому діалектизми в ліричних творах поета органічно постають як єдина форма вираження думок, пор.: басаманити, напр.: Гойдається вечора зламана віть, і синнЮ тяжкоЮ в осінній пожежі мій дух басамднить (180); буравити, буритися, брижитися, напр: Земна півкуля брижилась од жару (64); вабити, напр.: Минуле вабить вороттям і врочить, і нехай (114); віритися, напр.: І тяжко віриться, що роки по наших душах протрублять (290); повірити, влучити, напр.: Немов нурець, що цілив просто в смерть, але не влучив... (217); відбавити, відтрутити, напр.: .змістив бажанням вертикальний лет ачи гордливе небуття відтрутило... (217); возвеличити, напр.: Нехай живлом весни ми очі возвеличим (292); вовтузитися, напр.: Вовтузилася петрівчана ніч. (93); ворожити, втрапити, врсчити, врунитися, напр.: Ще вруняться горді Славутові кручі. (251); в'южити, горбитися, напр.: Тягучий стогін горбиться таємно. (352); гороїжитися, напр.: Поквапся, помсти янголе, допоки гнів мій горній гороїжиться. (227); довжити, напр.: Спасибі за те, що мале людське життя, хоч надією дбвжу його в віки (135); дозволити, напр.: Дай мені лишитись в цьому часі страдному. Дозволь зостатися з бідою наодинці (213).

У деяких дієсловах, наприклад водити зводити зі значенням недоконаного виду, спостерігаємо відтягнення наголосу, що є специфічною особливістю української мови. Характерно, що такі вербативи не мають співвідносних форм доконаного виду. Л. Булаховський не вважав це явище праслов'янським, а вбачав його індукційний характер: вплив на українському ґрунті на наголос системи наголошування теперішнього часу і наказового способу [1, 391-392]: зводити, напр.: Ми розбиваємо чоло, і не об зорі, а об сходи, і довгоброви зводить подив що кроки блудом повело (357); закушп^лити, напр.: Звіряче виття уже закушпелило погляд німий од цих несусвітніх страшних веремій (168); залйститися, заперіщити, напр.: А щоб звикнути остудити, закропити у крик, у кров, заперіщить вишневим віттям віком викрадену любов (82); затвердити, напр.: Ще не затвердили на школу промфінплан? І нам любові досі не затвердять кербуди, коменданти, будівельники і кубатура наших двох сердець? (52); затямити, збурити, зарадити, зворохобити, напр.: Зворохобилися айстри приосіннім сонцелетом, проминальною порою, падолистом деручким (272); зтити, зирити, змучити, зважитися, напр.: .і зважитися померти, аби жить? (86); кулитися, напр.: Розпросторся, душе моя, на чотири татамі, або кулься від нагая, чи прикрийся руками (132); квапити, напр.: Кує зозуля «ку». «Ку-ку» зозуля піє, а квапити не сміє часу ходу тяжку (273); коцЮрбитися, напр.: Гойдається вечора зламана віть, як костур сліпого, що тичеться в простір осінньої невіді. Жалощів брості коцюрбляться в снінні а дерево спить (180); круглити, корчити, куйовдити, колобродити, напр.: Заходить чорне сонце дня і трудно серце колобродить. (253); лунитися, напр.: .і всує хилиться висока тінь чужого болю. Пустинь України безмежнішає в цьому голосінні, аж перемерзла лениться глибінь (121); марити, напр.: .як я любив. І марив день за днем, що все спливе і пам'ять промине розлуку. (55); марудити, напр.: На чорному папері білі літери просипані, мов янголи ясні, котрі шепочуть: не марудься в сні. (150); мружити, напр.: Розкрилені висі твої пронеслися, попереду прірва. І ока не мруж. (251); мережити, напр.: Я пишу і пишу, не наважуся відіслати. І лягають літери на папір, мов сніг землю мережить, щоб небо проясніло до ранку (58); мучитися, напр.: Умерти. Так. Щоб більше не стогнати, не мучитися, не проклинати долі. (67); наважитися, надити, напр.: .мене ти з себе викликаєш, надиш. (213); наїжитися, напр.: Втрачена земля в ясному розвидняла сновидінні, та зустрічні наїжилися тіні (306); нащулити, напр.: Бринить космічна музика. Німий нащулив світ свій слух правіковічнй (368); натішитися, напр.: Я здумано живу і не зберуся натішитися злагодою ночі і забуття (212); нівечити, напр.: ...і нівечити, і помалу неба додолу попускати, аби світ безнебим став (245); нудитися, напр.: І думав: як то в світі жити? Чекати, нудитися, скніти? (335); образити, обранити, напр.: І невже для того, щоб мої забравши сили, обранити зневірою, котрої не пережити? (68); одзьобитися, напр.: Прозаїки, поети, патріоти! Давно опазурились... одзьобились на нашій Україні (84); ошпарити, ощиритися, напр.: .бо вже чужинецький ощирився край (251); псіморочити, напр.: Вечір урочить і наморочить (265); перечити, напр.: Ти не перечиш, люба, не перечиш? (269); переінакшити, підводитися, підтвердити, напр.: Вбогий знімок моєї страшної туги таки підтвердив, що відстань є подоланна (343); позбавити, напр.: ..уявіть, що опали вас вороги і хочуть позбавити щасливого існування (100); помислити, правити, пробачити, напр.: Пробач мені, дружино, вибач, сину. (358); прокопитити, простєірити, пря.жити, прикритися, притлумити, радитися, напр.: Не боронь мені втіху таку зрідка писати листи, розмовляти йрадитися з тобою (58); зарадити, напр.: ..поки без сил, без мужності, без прав запомогти, зарадити, вступитись, і зважитись боротися, щоб жити, і зважитися померти, аби жить? (86).

Із суфіксальним наголосом, що різниться від літературної норми, засвідчено дієслова розкрилити в особовій формі жіночого роду минулого часу, бо такого наголосу потребує розмір вірша, напр.: Недоля ця, коли б не ти, мене косою підкосила, а ти всі крила розкриліїла (257); розпросторити, напр.: Розпросторся, душе моя, на чотири татамі. (132); розпелЮстити, розтроЮдити, напр.: Пустіть мене до себе. Поможіть мені востаннє розтроюдить рану, побачити Дніпро. (84); троюдити, напр.: Той жар троюдить нас, запраглу палить душу (172).

Висновки і перспективи дослідження

Проаналізований матеріал дає можливість стверджувати, що Василь Стус дуже широко використовує різноманітні дієслова як літературні, так і діалектні, розмовні, старослов'янізми, а також творить авторські неологізми зі своїми наголосами. З-поміж суфіксальних та префіксально-суфіксальних дієслів у поезії Василя Стуса найбільшим за обсягом є кореневий акцентний тип. Цей тип формують дієслова (з інфінітивною основою на -а-(-я-) та з інфінітивною основою на -и-) з нерухомим кореневим наголосом в інфінітиві та в особових формах однини й множини. Префіксально-суфіксальні дієслова кореневого акцентного типу зберігають акцентуацію мотивувальних суфіксальних дієслів із суфіксами -а-(-я-), -и-. На противагу цьому для вербативів із суфіксом -ува-(-юва-), належних до кореневого акцентного типу, більш поширеними є префіксально-суфіксальні форми, до того ж помітна строкатість уживаних префіксів. Кількість суфіксальних дієслів з кореневим наголосом із суфіксом -ува-(-юва-) у поезії Василя Стуса не значна порівняно з префіксально-суфіксальними, що характерно для сучасної української мови. Загалом наголошування дієслів у поезії Василя Стуса відповідає сучасній літературній нормі.

Подальший аналіз наголошування дієслів інших структурних класів, засвідчених у поетичному мовленні Василя Стуса, сприятиме з'ясуванню тенденцій розвитку наголосу, взаємодії різних рівнів сучасної української мови. Загалом таке дослідження на матеріалі творів українських поетів розширить інформацію з питань акцентології української мови.

Література

1. Булаховський Л. А. Вибрані праці: у 5 т. Київ: Наукова думка, 1980. Т. 4: Слов'янська акцентологія. 575 с.

2. Винницький В. М. Українська акцентна система: становлення, розвиток. Львів: Бібльос, 2012. 576 с.

3. Задорожний В. Б. Чому так багато сяйва? Культура слова. 2002. Вип. 60. С. 62-66.

4. Зинякова А. А. Акцентуація віддієслівних суфіксальних іменників на -а-/-я-. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 2021. Т. 32 (71). № 2. С. 27-32.

5. Кобиринка Г. С. Діалектне наголошування в поетичній мові І. Франка. Культура слова. 2016. Вип. 85. С. 143-152.

6. Легка Л. І. Акцентуація дієприкметників у поетичному мовленні Василя Стуса. Рідне слово в етнокультурному вимірі. Дрогобич: Посвіт, 2022. С. 85-93.

7. Легка Л. І. Акцентна система дієслів у поетичних творах Лесі Українки у порівнянні з тогочасною та сучасною нормами: дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук:10.02.01. Дрогобич, 2016. 198 с.

8. Русанівський В. М. Дієслово. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / за заг. ред. І. К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1969. С. 296-429.

9. Рязанова О. До проблеми акцентуації дієслів у поезії Івана Франка (суфіксально-флексійне наголошення, тип СФ). Українське літературознавство. 2006. Вип. 68. С. 219-226.

10. Рязанова О. Акцентуація форм дієслова «взяти» в поетичному мовленні І. Франка. URL: http://shag.com.ua/ ivan-franko-vocinkah-dmitra-doncova-dolannya-epohi-ratio-oleg.html?page=6

11. Скляренко В. З історії акцентуації неозначеної форми дієслів української мови. Мовознавство. 1988. № 2.

С. 38-44.

12. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1738 с.

13. Словарь української мови: У 4 т. / упоряд. з дод. власного матеріалу Б. Грінченко. Київ: Вид-во АН УРСР, 1958. Т. 2. 573 с.

14. Стус В. Палімпсест. Вибране. Київ: Факт, 2003. 432 с.

1. Bulakhovskyi, L. A. (1980). Vybrani pratsi [Selected works]: u 5 t. Kyiv: Naukova dumka, 4 [in Ukrainian].

2. Vynnytskyi, V. M. (2012). Ukrainska aktsentna systema: stanovlennia, rozvytok [Ukrainian accent system: formation, development]. Lviv: Biblos [in Ukrainian].

3. Zadorozhnyi, V. B. (2002). Chomu tak bahato siaiva? [Why is there so much light?]. Kulturaslova,60, 62-66 [in Ukrainian].

4. Zyniakova, A. A. (2021). Aktsentuatsiia viddiieslivnykh sufiksalnykh imennykiv na -a-/-ya[Accentuation of verb-suffixed nouns ending in -a-/-ya-]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho, 32 (71) / 2, 27-32 [in Ukrainian].

5. Kobyrynka, H. S. (2016). Dialektne naholoshuvannia v poetychnii movi I. Franka [The dialectal emphasis in the poetic language of I. Franko]. Kulturaslova, 85, 143-152 [in Ukrainian].

6. Lehka, L. I. (2022). Aktsentuatsiia diieprykmetnykiv u poetychnomu movlenni Vasylia Stusa [Accentuation of participles in poetic speech of Vasyl Stus]. Ridne slovo v etnokulturnomu vymiri. Drohobych: Posvit, 85-93 [in Ukrainian].

7. Lehka, L. I. (2016). Aktsentna systema diiesliv u poetychnykh tvorakh Lesi Ukrainky u porivnianni z tohochasnoiu ta suchasnoiu normamy [Verb accent system in poetic works by Lesia Ukrainka in contrast with the past and present norms]. (Dysertatsiia kandydata filolohichnykh nauk). Drohobych [in Ukrainian].

8. Rusanivskyi, V. M. (1969). Diieslovo [Verb]. Suchasna ukrainska literaturna mova. Morfolohiia / za zah. red. І.K. Bilodida. Kyiv: Naukova dumka, 296-429 [in Ukrainian].

9. Riazanova, O. (2006). Do problemy aktsentuatsii diiesliv u poezii Ivana Franka (sufiksalno-fleksiine naholoshennia, typ SF) [To the problem of accentuation of verbs in Ivan Franko's poetry (suffix-flectional accentuation, SF type)]. Ukrainske literaturoznavstvo, 68, 219-226 [in Ukrainian].

10. Riazanova, O. Aktsentuatsiia form diieslova “vziaty» v poetychnomu movlenni I. Franka [Accentuation of forms of the verb “vziaty» in the I. Franko's poetic speech]. Retrieved from: http://shag.com.ua/ivan-franko-vocinkah-dmitra-doncovadolannya-epohi-ratio-oleg.html?page=6

11. Skliarenko, V. (1988). Z istorii aktsentuatsii neoznachenoi formy diiesliv ukrainskoi movy [From the history of accentuation of indefinite form of the verbs in the Ukrainian language]. Movoznavstvo, 2, 38-44 [in Ukrainian].

12. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language] / ukl. i holov. red. V. T. Busel. Kyiv; Irpin: VTF “Perun», 2005 [in Ukrainian].

13. Slovar ukrainskoi movy [A dictionary of the Ukrainian language]: u 4 t. / upor. z dod. vlasnoho materalu B. Hrinchenko. Kyiv: Vyd-vo AN URSR, 1958, 2 [in Ukrainian].

14. Stus, V. (2003). Palimpsest. Vybrane [Palimpsest. Selected]. Kyiv: Fakt [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru