Забезпечення екологічної безпеки адміністративно-правовими заходами, які застосовуються міліцією

Механізми забезпечення екологічної безпеки. Економічні підстави охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки. Координація дій правоохоронних і природоохоронних органів. Вироблення стратегії державної екологічної політики.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.08.2013
Размер файла 68,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Забезпечення екологічної безпеки адміністративно-правовими заходами, які застосовуються міліцією

Хіміч Ольга Миколаївна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України, МВС України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Корнієнко Михайло Васильович, Міністерство внутрішніх справ України, перший заступник міністра внутрішніх справ.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Шкарупа Віктор Костянтинович, Національна академія державної податкової служби України, начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності

кандидат юридичних наук Дорогіх Оксана Миколаївна, Національна академія внутрішніх справ України, доцент кафедри адміністративного права

Провідна установа Національний університет внутрішніх справ, кафедра адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, м. Харків

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук'янчиков.

Анотація

Хіміч О.М. Забезпечення екологічної безпеки адміністративно-правовими заходами, які застосовуються міліцією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2005.

У роботі здійснюється комплексне дослідження проблемних питань: по-перше, пов'язаних з діяльністю міліції із забезпечення екологічної безпеки в умовах реформування українського суспільства; по-друге, визначається обсяг адміністративно-правових заходів у діяльності міліції по забезпеченню екологічної безпеки; по-третє, здійснюється аналіз ефективності застосування міліцією адміністративно-правових заходів із забезпечення екологічної безпеки та наводиться вирішення низки питань, які раніше не були предметом вивчення.

Дослідження містить висновки, конкретні пропозиції та рекомендації спрямовані на значне поліпшення профілактичної роботи та підвищення ефективності діяльності міліції по забезпечення екологічної безпеки. Пропозиції стосовно удосконалення законодавчих актів, які регламентують цю діяльність детально обґрунтовуються.

Ключові слова: безпека; екологічна безпека; забезпечення екологічної безпеки; екологічне правопорушення; охорона довкілля; адміністративно-правові заходи із забезпечення екологічної безпеки.

Аннотация

Химич О.Н. Обеспечение экологической безопасности мерами, которые применяются милицией.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия внутренних дел Украины. Киев, 2005.

Диссертация посвящена проблеме комплексного исследования административно-правовых мер, которые применяются в деятельности милицией по обеспечению экологической безопасности и пути повышения эффективности в данной сфере.

Работа представляет собой комплексное исследование проблем административно-правовых основ деятельности милиции и общественных организаций по обеспечению экологической безопасности государства и противодействию экологическим правонарушениям.

Для достижения цели исследования автором реализованы следующие основные задачи: сформулировано понятие “экологической безопасности”, через систему признаков, которые её определяют; проанализированы действующие нормативные акты; раскрыто понятие “экологического правонарушения” и проанализирован его состав, на основе выявления его отличий от понятия “административного правонарушения”; проанализированы задачи и компетенция органов внутренних дел (милиции) по обеспечению экологической безопасности, внесены предложения по систематизации и усовершенствованию правовых основ этой деятельности, улучшению информационного обеспечения органов внутренних дел.

Научная новизна полученных результатов состоит в комплексном исследовании проблем обеспечения экологической безопасности административно-правовыми мерами, применяемые милицией на современном этапе. Это обусловлено недостаточностью теоретических разработок многих аспектов данной проблемы. Отсутствие достаточно полного анализа общественных процессов, связанных с обеспечением экологической безопасности, научного обоснования эффективности путей и форм их правовой регламентации побуждает сотрудников милиции во многих случаях проводить эмпирический поиск для того, чтобы найти верный ответ на то или другой вопрос, который временами приводит к ошибкам и пробелам.

Бесспорный теоретический и практический интерес вызывают также предложения автора усовершенствования применения милицией мер правового принуждения к нарушителям природоохранного законодательства.

Практическое и теоретическое значение полученных результатов состоит в том, что проведенный анализ деятельности милиции по осуществлению экологической функции государства позволяет разработать эффективную и успешно функционирующую систему борьбы с экологическими правонарушениями, которые выведут на новый качественный уровень систему государственных мер, гарантирующих права человека на благоприятную окружающую среду.

В работе основательно анализируются разнообразные концептуальные подходы, обеспечения экологической безопасности, относительно определения сущности предупреждения правонарушений в данной сфере. Классифицированы основные формы и методы деятельности милиции по предупреждению административных правонарушений в экологической сфере, в том числе и во взаимодействии с другими органами.

Исследование содержит выводы, конкретные предложения и рекомендации, направленные на совершенствование работы органов внутренних дел (милиции) по профилактике правонарушений в сфере экологической безопасности. На основе проведенного анализа автором внесены конкретные и детально обоснованные предложения относительно усовершенствования законодательной базы, которая регламентирует это направление в деятельности органов внутренних дел.

Ключевые слова: безопасность; экологическая безопасность; обеспечение экологической безопасности; экологическое правонарушение; охрана окружающей среды; административно-правовые меры по обеспечению экологической безопасности.

Annotation

Khimich O.M. Providing Ecological Safety with Administrative Law Measures Used by Militia.

Dissertation for attaining a Candidate Degree in Science of Law, speciality 12.00.07 - Theory of Administration; Administrative Law and Procedure; Financial Law, Informational Law. - National Academy of Internal Affairs of Ukraine. Kyiv, 2005.

The complex research of the problem is realized in the thesis: for the first time, the questions are connected with militia activities that provide ecological safety in the condition of Ukrainian society reforming; for the second, the question of defining the volume of administrative law measures in law enforcement activities that provide ecological safety.

The complex problem of efficient application of administrative law measures by militia is analysed in the thesis, where the decisions for some problems are offered: new generalizations, conclusions, ideas.

The conclusions, specific propositions and recommendations directed on improvement of preventive work and improved efficiency of militia activity connected with ecological safety are contained in the thesis. The suggestions connected with legislative act improvement that regulate this work are substantiated in detail.

The key words: safety; ecological safety; providing the ecological safety; ecological offence; the environmental protection; administrative law measures connected with ecological safety.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Глибинні соціально-економічні перетворення в Україні потребують розуміння того, що збереження природних багатств країни стає вкрай важливою проблемою, від вирішення якої залежить доля теперішніх та майбутніх поколінь. Більш того: постає питання про необхідність вироблення принципово іншого, нового ставлення держави до питання охорони навколишнього природного середовища у контексті передусім забезпечення екологічної безпеки.

І це невипадково, адже екологічний фактор все більше впливає на еволюцію самої держави. Незворотні зміни навколишнього природного середовища в результаті господарської діяльності людини вийшли за межі окремих територій і стали набирати глобальних масштабів. Ускладнився характер заподіяння шкоди - її об'єктивний прояв став багатограннішим.

До того ж дієвість захисного механізму забезпечення екологічної безпеки хоча і знаходить підтримку в нашій країні, проте через низку економічних і соціальних обставин вона вкрай низька. Відсутня єдина система ефективного управління природними ресурсами, не створені надійні правові та економічні підстави охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Недостатність координації дій правоохоронних і природоохоронних органів, втрата частиною населення легальних джерел існування призвели до браконьєрської активності. А законодавчі прогалини у сфері охорони навколишнього природного середовища - до зростання як масштабів, так і спектра екологічних правопорушень.

Слід врахувати й те, що вступ України до Ради Європи накладає на державу певні обов'язки у галузі забезпечення екологічних прав громадян та вироблення стратегії державної екологічної політики. Водночас залучення правоохоронних органів у процес боротьби з екологічними правопорушеннями, постановка перед ними завдань з виявлення, запобігання та припинення екологічних правопорушень передбачає посилення ролі міліції як функціональної частини правоохоронної системи в цілому.

Слід зазначити, що проблема охорони навколишнього природного середовища, а нині забезпечення екологічної безпеки розглядається вченими-правознавцями як одна з основних і постійних функцій держави. Виходячи із значимості розробки даної проблеми, сьогодні потрібні значні зусилля як від практичних працівників: суддів, прокурорів, співробітників міліції, покликаних втілювати природоохоронне законодавство у життя, так і від юристів-науковців, які розробляють питання природоохоронного законодавства з метою його подальшого удосконалення.

У юридичній літературі існує чимало праць, у яких розглядаються проблеми адміністративно-правового регулювання охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. Значний науковий внесок у вивчення даних питань внесли правознавці: С.С. Алексєєв, В.І. Андрейцев, О.С. Баб'як, О.М. Бандурка, П.Д. Біленчук, І.П. Голосніченко, А. Гетьман, Є.В. Додін, І.А. Дмитренко, О.М. Заржицький, Р.А. Калюжний, А.Б. Качинський, О.С. Колбасов, В.К. Колпаков, М.Й. Коржанський, А.П. Клюшніченко, В.О. Ліпкан, М.І. Малишко, В.І. Олефір, О.О. Погрібний, В.І. Семчик, О.М. Ткаченко, В.П. Чабан, Ю.О. Чирва, Г.А. Хміль, Ю.С. Шемчученко, В.К. Шкарупа, В.В. Янчук.

Спеціальному монографічному дослідженню адміністративно-правові заходи забезпечення екологічної безпеки, які застосовуються міліцією, фактично не піддавалися. Ці праці написані або у період існування Радянського Союзу, або торкались питань охорони навколишнього природного середовища у діяльності міліції дещо фрагментарно. Саме з урахуванням вищенаведеного дисертант і обрав як об'єкт свого дослідження адміністративно-правові заходи міліції по забезпеченню екологічної безпеки.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження зумовлене необхідністю виконання Концепції адміністративної реформи в Україні та Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХI столітті. Крім того, робота виконана відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на 2000-2004 роки, а також є складовою частиною плану наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрямки наукових досліджень НАВСУ на 2004 рік”).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз адміністративно-правових заходів забезпечення екологічної безпеки, які застосовуються у діяльності міліції, а також розробка нових науково обгрунтованих положень і рекомендацій, спрямованих на удосконалення чинного законодавства України, підвищення організаційних основ управління у зазначені сфері в умовах реформування українського суспільства.

Відповідно до зазначеної мети визначені наступні завдання:

- вивчити та узагальнити наукові дослідження з даної проблеми в сучасних умовах;

- розглянути правову регламентацію екологічної безпеки як елементу національної безпеки, дати їй визначення на підставі виявлених ознак;

- визначити співвідношення екологічної безпеки із суміжними соціально-правовими категоріями;

- здійснити ретроспективний аналіз діяльності міліції по забезпеченню екологічної безпеки та її реалізації в сучасних умовах;

- заповнити певною мірою існуючі прогалини у адміністративно-правовій науці з питань забезпечення екологічної безпеки;

- виробити на підставі проведеного аналізу пропозиції щодо удосконалення діяльності міліції у галузі забезпечення екологічної безпеки з метою поліпшення її діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у державному управлінні у сфері забезпечення екологічної безпеки.

Предмет дослідження складають адміністративно-правові заходи забезпечення екологічної безпеки, які застосовуються у діяльності міліції; нормативно-правова база, що регламентує охорону навколишнього природного середовища.

Методи дослідження. Дослідження даної проблеми дозволяє глибше проникнути у її сутність. Змістом наукових пошуків у цій галузі є осмислення і аналіз основних ознак, підстав і процедур застосування заходів із забезпечення екологічної безпеки, визначення меж їх застосування, що буде спрямовано на розроблення державно-правової доктрини у сфері екологічної безпеки. Тому в дисертаційному дослідженні зроблена спроба цілісного осмислення змісту і сутності екологічної безпеки у їх статичному і динамічному станах. Разом з тим аналіз буде не повним, штучним, якщо його провести ізольовано, у відриві від попередніх історичних періодів, з властивою їм правовою теорією та юридичною практикою. Названими обставинами й обумовлений вибір даної проблеми як теми кандидатської дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, яка є предметом дослідження. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади екологічної безпеки в Україні. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності у сфері протидії екологічним правопорушенням, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії державних правоохоронних органів та недержавних громадських організацій. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити практику, проаналізувати емпіричну інформацію, щодо теми дисертаційного дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення становлення та подальшого розвитку діяльності міліції по протидії екологічним правопорушенням. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства у даній сфері, сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Кодекси України (про адміністративні правопорушення, кримінальний, цивільний), Закони України, підзаконні нормативні акти, що регламентують діяльність міліції у галузі екологічної безпеки України.

Емпіричну основу дослідження складають матеріали конкретної діяльності міліції та громадських формувань у боротьбі з екологічними правопорушеннями.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці системи адміністративно-правових заходів забезпечення екологічної безпеки, які застосовуються міліцією на сучасному етапі. Це зумовлено недостатністю теоретичних розробок багатьох аспектів даної проблеми. Відсутність достатньо повного аналізу суспільних процесів, пов'язаних із забезпеченням екологічної безпеки, наукового обґрунтування ефективності шляхів та форм їх правової регламентації спонукає співробітників міліції у багатьох випадках здійснювати самостійний пошук для того, щоб знайти вірну відповідь на те чи інше питання, що часом призводить до певних помилок у практичній діяльності.

У цьому зв'язку дисертант здійснює комплексне дослідження ефективності застосування міліцією адміністративно-правових заходів із забезпечення екологічної безпеки та вирішує низку питань, які раніше не були предметом вивчення, приходить до нових узагальнень, висновків та ідеї.

Актуальним ж є також проведений у дисертації розгорнутий правовий аналіз сприяння міліції іншим державним органам у охороні навколишнього природного середовища.

Безперечний теоретичний і практичний інтерес викликають також пропозиції дисертанта щодо удосконалення застосування міліцією заходів правового примусу до порушників природоохоронного законодавства.

Це дало змогу обґрунтувати ряд положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, які відображають новизну дослідження, зокрема:

Вперше сформульовано поняття „екологічна безпека” через систему ознак, визначена категорія “ефективність забезпечення екологічної безпеки”.

Обґрунтовано, що екологічна безпека є одним із змістовних елементів екологічної функції держави та, як соціально-правове явище, знаходиться у чіткому співвідношенні з громадським порядком, правопорядком, законністю, суспільною і державною безпекою, особистою безпекою громадян, благоустроєм;

Визначено, що правова основа екологічної безпеки містить систему нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють дані відносини;

Набула подальшого розвитку система засобів адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки, які застосовуються міліцією.

Виявлено фактори і шляхи, що сприяють підвищенню ефективності діяльності міліції із забезпечення екологічної безпеки;

Обґрунтовано доцільність:

прийняття Закону України “ Про екологічну безпеку в Україні”;

внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

внесення до чинного законодавства, що регулює відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки, положень щодо “екологічного правопорушення”;

Практичне і теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що здійснений аналіз діяльності міліції щодо забезпечення екологічної функції держави дозволяє розробити ефективну і успішно функціонуючу систему боротьби з екологічними правопорушеннями, що може вивести на новий якісний рівень систему державних заходів, які гарантують права людини на сприятливе довкілля.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: 15-20 квітня 2002 р. на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький); 25-26 жовтня 2002 р. на Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ); 9 квітня 2003 р. на науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених “Актуальні проблеми права 2003” (м. Київ); 16 квітня 2004 року “Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України в світлі освітянської реформи”. (м. Київ).

Публікації. Основні теоретичні висновки і практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображені у п'яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, крім того, три - у тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації відображає завдання і основні напрями дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, які складаються із чотирьох підрозділів, висновку та списку використаних джерел (203 найменування). Обсяг роботи становить 174 с.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації розкривається зв'язок з науковими програмами та планами, визначається її мета та завдання, стан наукової розробки проблеми, характеризується об'єкт, предмет та методи дослідження, окреслюється теоретичне і практичне значення основних положень роботи з визначенням її наукової новизни, а також наводиться інформація про її апробацію, публікації.

Розділ 1. “Поняття, ознаки і правові засади забезпечення екологічної безпеки” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Поняття і ознаки екологічної безпеки” аналізується юридичний смисловий зміст понять: “природа”, “природні об'єкти”, “довкілля”, “навколишнє середовище”, “навколишнє природне середовище”, “екологічні системи”. На думку дисертанта, розгорнуте розуміння понять у сфері, що розглядається, відображає існуючий рівень розвитку юридичної науки, яке може бути надано через систему відносно самостійних визначень. Даний підхід закономірно охоплює основні напрями пізнання та розуміння правових явищ і є дієвим у вирішенні практичних завдань, зокрема, у галузі екологічної безпеки.

Автор вважає логічним дослідження категорії “екологічна безпека” у контексті безпеки в цілому. Виходячи з того, що безпека є складним поняттям, його, на нашу думку, потрібно розглядати з позиції комплексного підходу, з урахуванням міждисциплінарного характеру. Тому однаковою мірою важливими є економічні, політичні, екологічні та інші аспекти. У чинному Законі України від 19 червня 2003 р. “Про основи національної безпеки України” законодавцем під “безпекою” розуміється стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Автор зазначає, що при розгляді питань безпеки у наукових дослідженнях та законотворчості використовуються різні терміни - “безпека”, “безпека держави”, “національна безпека” - та робить висновок, що безпека характеризується ступенем захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз, із забезпечення таких внутрішніх і зовнішніх умов існування держави, які гарантують можливість стабільного, всебічного прогресу суспільства і його громадян.

На думку дисертанта, з огляду на вищенаведене, слід зробити висновок про те, що проблему екологічної безпеки варто розглядати в рамках більш ширшої проблеми - національної безпеки в цілому, оскільки саме вона служить вкрай важливій меті - забезпеченню безпеки життєво важливих інтересів всього населення країни.

При цьому у дисертації дослідження питань екологічної безпеки, має як теоретичне, так і практичне значення. Теоретична значимість пов'язана з необхідністю з'ясування правового навантаження даного поняття, визначення його співвідношення з поняттям “охорона природи” або ж застосування таких понять як “охорона навколишнього природного середовища” чи коротшого - “охорона навколишнього середовища або середовища проживання”. Наведені вище поняття, на погляд дисертанта, слід розуміти як синоніми, оскільки природне середовище - це частина природи, у оточенні якої проходить життя людини і загалом суспільства. Практичне значення полягає у тому, що, виходячи з теоретичної конструкції екологічної безпеки, мають бути вирішені питання правотворчої і правозастосовчої діяльності органів державного управління, зокрема міліції.

Екологічну безпеку, на думку дисертанта, слід визначати з позиції пріоритету загальнолюдських цінностей. А саму діяльність із забезпечення екологічної безпеки людини, суспільства та держави - як об'єктивну необхідність, що має не тільки безпосередню юридичну значимість, а також загальносоціальну і моральну цінність. То чи невипадково держава закріпила конституційне право людини на сприятливе для життя і здоров'я довкілля (ст.16, ст.50 Конституції України), виділяючи при цьому головні положення екологічної політики держави.

У зв'язку з цим дисертант робить висновок, що екологічна безпека як важлива складова національної безпеки є станом захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства та держави від загроз з боку небезпечних природних об'єктів, забруднених внаслідок аварій, катастроф, господарської діяльності, природних явищ, надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. На підставі проведеного аналізу автор виділяє суттєві ознаки даного явища.

Дисертант приходить до висновку, що розробка концепції екологічної безпеки є невід'ємною частиною державної політики в галузі еколого-економічного та соціального розвитку країни. Сама ж концепція визначається як сукупність принципів, методів та механізмів захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави від екологічної небезпеки. Концептуальне бачення екологічної безпеки полягає у пов'язанні самої екологічної проблеми із завданнями виживання людства; у покладенні відповідальності за екологічну безпеку на суспільство в цілому; у вирішенні завдань екологічної безпеки в контексті національної безпеки. Піднесення екологічної безпеки на рівень національної безпеки, на нашу думку, вирішує декілька важливих завдань. По-перше, екологічна безпека надає природоохоронному питанню значущості проблеми виживання людства, що реально відображає серйозність існуючих та майбутніх екологічних загроз. По-друге, робить екологічну проблему завданням найвищого політичного пріоритету, що традиційно належить до питань безпеки. По-третє, вона пропонує нову основу для вирішення природоохоронних проблем у вигляді моделі “передбачати та запобігати”. Та, врешті-решт, створює передумови для перерозподілу ресурсів, тобто у певній мірі вирішує проблеми конверсії військово-промислового сектора національної економіки.

Підводячи підсумок викладеному, дисертант зазначає, що триваюча деградація довкілля вимагає нового та більш широкого розуміння екологічної безпеки, яке включало б також сферу ресурсів, навколишнє природне середовище та народонаселення. Новий підхід до проблеми безпеки, який враховує екологічні реальності, призводить до визнання нової форми безпеки - екологічної безпеки. Саме такий підхід до даної проблеми у сфері екологічної безпеки, на наш погляд, дозволить законодавцю своєчасно вносити зміни у нормативно-правові акти у відповідності із загрозами, що виникають або припиняються.

У підрозділі 1.2 “Правові підстави забезпечення екологічної безпеки” дисертант аналізує нормативно-правові акти, які регулюють процес забезпечення екологічної безпеки та обгрунтовує пропозиції щодо їх удосконалення.

При цьому звернути увагу на наступне, нині в умовах правової реформи, що проводиться в Україні, має бути забезпечений новий підхід до вдосконалення екологічного законодавства, яке регулює охорону найважливішого базису життя та діяльності людей - навколишнього природного середовища. При цьому слід виходити з того, що суспільні відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки повинні регулюватися актами вищої юридичної сили, тобто законами.

Переходячи до аналізу законодавства, пов'язаного із забезпеченням екологічної безпеки, дисертант використовує уніфікований підхід, формулює поняття „система законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки”. Під нею автор розуміє сукупність пов'язаних ієрархією та підпорядкованістю Законів, Указів Президента України, Постанов Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, актів регіональних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, котрі взаємодіють між собою як у цілому, так і у своїх структурних частинах, і таких, що регламентують суспільні відносини у галузі забезпечення екологічної безпеки.

Аналізуючи правові джерела забезпечення екологічної безпеки, дисертант робить висновок, що суспільні відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки мають бути урегульовані законом. Цей закон повинен відображати практику правового регулювання, яка склалася на той час. Існування спеціального акта вищої юридичної сили, по-перше, значно полегшить проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, гарантованого Конституцією України права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а, по-друге, ускладнить спроби чинити опір щодо його реалізації. У той же час повинно бути вирішене питання формування оптимальної системи органів державної, виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Головне завдання цих органів - повсякденне забезпечення виконання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. За відсутності політичної волі, інших відомих причин виконання природоохоронного законодавства на сьогодні залишається в Україні малоефективним. Тому важливо, щоб з урахуванням та у межах економічних, технічних та інших можливостей держави і природокористувачів, у рамках державної екологічної програми забезпечувалося виконання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

На думку дисертанта, виникає гостра потреба у державній програмі забезпечення екологічної безпеки, оскільки ситуація, яка склалася, процес розробки й прийняття нових законодавчих актів не завжди має впорядкований характер. Ця програма, на нашу думку, повинна містити науково обґрунтовані, оптимальні положення про засади природокористування та охорони навколишнього природного середовища, передбачати терміни розробки та прийняття як законів, так і важливих підзаконних актів.

При цьому, зазначає автор, підходи до правового забезпечення екологічної безпеки мають досить суттєві відмінності. З одного боку, їх поява обумовлена об'єктивними причинами, оскільки у кожному випадку обране рішення повинно враховувати особливості конкретної ситуації. З іншого - є необхідність у створенні єдиного підходу до вирішення проблем забезпечення екологічної безпеки.

Причому, з урахуванням принципу розподілу влади відповідні функції стосовно забезпечення екологічної безпеки повинні виконувати не тільки природоохоронні, а й правоохоронні органи.

У другому розділі “Характеристика адміністративно-правових заходів міліції по забезпеченню екологічної безпеки та шляхи підвищення їх ефективності”, містяться два підрозділи, в яких досліджуються проблеми правового регулювання забезпечення екологічної безпеки адміністративно-правовими заходами, які застосовуються міліцією.

У підрозділі 2.1 ”Характеристика адміністративно-правових заходів міліції по забезпеченню екологічної безпеки”, дисертант досліджує поняття „екологічне правопорушення” визначаючи його як протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що вчиняється праводієздатним суб'єктом і заподіює або несе реальну загрозу заподіяння екологічної шкоди, чи таке, що порушує права та законні інтереси суб'єктів екологічного права.

При цьому звертається увага на те, що традиційним адміністративно-правовим ресурсом державної влади (також і у забезпеченні екологічної безпеки) є переконання і примус. Під переконанням - розуміється процес послідовно здійснюваних дій, який включає такі елементи, як привертання уваги, вплив на свідомість, емоції, розум, волю тощо. Це означає, що за допомогою засобів переконання суб'єкт управління досягає бажаного результату, впливаючи при цьому на свідомість та волю людей з тим, щоб у них сформувалося переконання у доцільності юридичних приписів. Розгляд діяльності міліції, пов'язаної із забезпеченням екологічної безпеки, засвідчує, що працівники органів внутрішніх справ найчастіше вступають в адміністративно-правові відносини, застосовуючи до осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, заходи саме адміністративного примусу. Однак останні можуть застосовуватися не тільки до осіб, котрі вчинили екологічні правопорушення, а й до тих, які їх не вчиняли (з метою запобігання екологічним правопорушенням, настання інших суспільно небезпечних наслідків під час стихійних лих, епідемій, епізоотій). Важливим результатом є те, що особа змушена поводити себе так, як бажала до моменту реалізації заходів адміністративного примусу.

Дисертант, розглядаючи адміністративно-правові заходи примусового характеру, поділяє їх на:

1. Адміністративно-попереджувальні заходи (проведення перевірок, реалізація повноважень у галузі ліцензійно-дозвільної системи).

2. Заходи адміністративного припинення, які застосовуються міліцією за екологічні правопорушення. На відміну від адміністративно-попереджувальних заходів, заходи адміністративного припинення застосовуються тільки за наявності правопорушення та є реакцією на протиправні вчинки правопорушників. Їх головна мета - покладення краю протиправній поведінці, примушення правопорушника поводитись правомірно, у рамках закону.

3. Заходи адміністративного стягнення. Вагоме місце серед заходів адміністративного примусу за порушення природоохоронного законодавства займають саме адміністративні стягнення, завдяки яким і забезпечується боротьба з найпоширенішими правопорушеннями у галузі охорони природи.

Аналізуючи розглянуті адміністративно-правові заходи забезпечення екологічної безпеки, у дисертації робиться наступний висновок. Компетенція міліції ще не знайшла необхідного закріплення у чинному законодавстві України. У зв'язку з цим компетенцію міліції у сфері забезпечення екологічної безпеки слід закріпити у Положенні про Міністерство внутрішніх справ України та положеннях про галузеві служби МВС України. Пропонується видати нормативний акт, який визначав би розподіл компетенції між різними службами та підрозділами міліції у сфері забезпечення екологічної безпеки.

Автором зазначається, що до цього часу не визначено перелік об'єктів природи, які підлягають охороні. До того ж, у органах внутрішніх справ відсутні систематизовані відомості про оперативну обстановку, пов'язану з охороною навколишнього середовища, кількістю вчинених екологічних правопорушень у цій сфері та ін. Необхідно, по-перше, спільно із зацікавленими міністерствами та відомствами визначити перелік об'єктів природи, що підлягають охороні силами підрозділів міліції. По-друге, розробити структуру, штати підрозділів з охорони типових об'єктів природи, закріпити їх правовий статус у відповідному державному нормативному акті. По-третє, надати вказаним підрозділам права, якими наділені, зокрема, державні інспекції природоохоронних органів щодо застосування заходів впливу за порушення природоохоронного законодавства.

У підрозділі 2.2 “Шляхи підвищення ефективності діяльності міліції із забезпечення екологічної безпеки” звертається особлива увага на підвищення загальнотеоретичного рівня існуючих підходів до проблеми.

Аналізуючи ефективність заходів забезпечення екологічної безпеки у діяльності міліції, дисертант зазначає, що, будучи загальнонауковим, поняття “ефективність” постає узагальненим вираженням проблеми раціональних засобів досягнення мети. У вітчизняній юридичній літературі широкого поширення отримало визначення ефективності норм права як відносин між фактичним результатом її дії і тією соціальною метою, для досягнення якої вона застосована.

Виходячи із вищенаведеного, ефективність забезпечення екологічної безпеки можна визначити тільки при її розгляді як однієї з форм реалізації. У ході цього з'ясовується, наскільки оптимально законодавець обрав засоби, необхідні для втілення своєї волі і як це вдалося здійснити на практиці.

На підставі аналізу діяльності міліції у сфері забезпечення екологічної безпеки дисертант обґрунтовує доцільність створення відповідного апарату, який би координував діяльність всіх підрозділів міліції у даній сфері. Це, на наш погляд, дозволяє, по-перше, сконцентрувати весь комплекс управлінських функцій у даній сфері та здійснювати централізоване управління природоохоронною діяльністю галузевих підрозділів міліції; по-друге, вирішити питання про раціональну організацію природоохоронної діяльності міліції; по-третє, запобігти паралельній діяльності різних служб міліції, сприяти вдосконаленню організації діяльності останньої.

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження дозволило автору сформулювати низку пропозицій та рекомендацій. Зокрема:

1. Питання, пов'язані з теорією, регламентацією та застосуванням адміністративно-правових заходів у діяльності міліції по забезпеченню екологічної безпеки, набули в умовах сьогодення особливого значення. Політика демократизації усіх сфер життєдіяльності суспільства не тільки не виключає, а й в обов'язковому порядку передбачає застосування таких дієвих засобів, якими є заходи, спрямовані на забезпечення екологічної безпеки. Разом з тим останні повинні нести нове соціальне навантаження, відмінне від того, яке мало місце у період тоталітаризму.

2. Діяльність міліції у сфері забезпечення екологічної безпеки проводиться не на належному рівні. При цьому недостатньо використовується її організаційно-процедурний потенціал. Причин тут декілька. По-перше, як свідчить практика, в умовах формування ринкового механізму, екологічні проблеми займають між тим другорядне місце, а економіка неспроможна виконувати перспективні екологічні імперативи, які у ряді випадків йдуть далеко попереду економічних. По-друге, звертає на себе “невизначеність” у державному механізмі забезпечення екологічної безпеки в реалізації державного примусу, та обранні методів впливу (економічних або адміністративних).

3. Соціальна девіація постала як фактор, що формує охоронювані правом екологічні інтереси суспільства. Держава у даній ситуації фактично „спізнилася” з реакцією на необхідність захисту та забезпечення екологічно безпечного існування суспільства. Це знайшло прояв у переважанні певного зрештою консервативного підходу при формуванні екологічного правоохоронного захисту. Безсистемність, відсутність належного нормативно-правового забезпечення не дозволяють створити струнку структуру екологічного захисту суспільства.

4. Сам же процес осмислення екологічних проблем виявився досить розтягнутим внаслідок тривалої “закритості” екологічної інформації та відсутності у державі ефективних еколого-виховних інститутів, які дозволяють сформувати стійку екологічну свідомість, та змоделювати суспільство на шляху сталого розвитку. Однак законодавець, на наш погляд, інертно поставив до розробки та введення у дію адміністративно-правових норм, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки.

5. Дисертинтом подано своє бачення поняття „екологічна безпека”, як складової національної безпеки, під якою розуміється стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави від загроз з боку природних об'єктів, забруднених внаслідок аварій, катастроф, господарської діяльності, природних явищ, надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

6. Виявлена закритість правоохоронної системи ОВС (міліції), насторожене (іноді виправдане) її ставлення до інноваційних змін. Зокрема, це пояснюється громіздкістю та консерватизмом міліцейської системи радянського періоду. Але головним, на наш погляд, є неналежна розробка у вітчизняній юридичній науці проблем правового регулювання діяльності міліції із забезпечення екологічної безпеки. Не сформульовані також науково обґрунтовані перспективи подальшого розвитку міліцейської системи.

7. Зазначено, що ефективність забезпечення екологічної безпеки у діяльності держави передбачає й активізацію діяльності міліції. У свою чергу, ефективність забезпечення екологічної безпеки входить у загальний комплекс заходів з охорони прав та свобод громадян, які здійснюються міліцією. Одним з напрямів діяльності міліції з підвищення ефективності боротьби з екологічними правопорушеннями є тісна її взаємодія з іншими правоохоронними та природоохоронними органами.

8. Узагальнено на базі чинного законодавства визначення екологічного правопорушення, яке можна визначити як протиправне, як правило, винне діяння (дію чи бездіяльність), що вчинюється суб'єктом та спричиняє або несе реальну загрозу заподіяння екологічної шкоди чи порушення прав і законних інтересів суб'єктів екологічного права.

9. Обґрунтовано, що головними напрямами взаємодії міліції з іншими природоохоронними та правоохоронними органами повинні стати: запобігання, виявлення та припинення екологічних правопорушень, а також джерел екологічних забруднень об'єктів, які становлять потенційну небезпеку для навколишнього природного середовища; здійснення нагляду за зберіганням, транспортуванням та використанням високотоксичних, радіоактивних й інших небезпечних речовин, що можуть призвести до серйозних змін у навколишньому середовищі; розслідування екологічних злочинів на рівні органу дізнання; оперативно-розшукова діяльність щодо екологічних правопорушень; стягнення штрафів за екологічні правопорушення; контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами приписів, які містяться у одержаних ними ліцензіях на використання природних ресурсів; виконання робіт та послуг у галузі охорони навколишнього середовища або пов'язаних з впливом на останнє; загальний санітарно-епідеміологічний контроль за станом населених пунктів; нагляд за спеціальним режимом природокористування особливо охоронюваних територій; оперативне реагування на будь-які екологічні правопорушення з наступною передачею справ за підвідомчістю.

Претензії щодо дублювання та копіювання екологічних функцій інших державних органів є мало аргументованими, оскільки контроль за загальним об'єктом правового регулювання здійснюється за допомогою різних засобів та методів. Навпаки, створюються додаткові гарантії збереження його цілісності і стабільності функціонування. Таким чином, можна вести мову про надання легітимного статусу відносинам, які склалися фактично та походять від життя, і включення їх у загальний природоохоронний процес.

10. Обгрунтовано висновок про те, щодіяльність будь-якого державного органу повинна базуватися на системі чітко встановлених прав та обов'язків. Здійснюючи їх, державний орган забезпечує досягнення мети, заради якої він створений. Як і для кожного органу виконавчої влади, права та обов'язки міліції із взаємодії не тільки з правоохоронними, а й з природоохоронними органами мають бути закріплені на підставі чинного законодавства.

11. Доведено, що виконання повноважень у сфері забезпечення екологічної безпеки викликає необхідність внесення доповнень до ст. 10 Закону України “Про міліцію”, яка передбачає обов'язок співробітників міліції здійснювати контроль не тільки у сфері охорони природи, а також із забезпечення екологічної безпеки.

12. Обгрунтовано, що існує потреба, у концентрації всіх правових норм, які передбачають відповідальність за екологічні правопорушення, у КУпАП.

13. Визначено, що з метою підвищення ефективності діяльності співробітників міліції необхідно організувати централізований облік екологічних правопорушень. Введення зазначених правопорушень як оціночних показників діяльності співробітників міліції дозволить більш ефективно здійснювати правову охорону відносин у сфері, що розглядається.

14. Доведено, що приведення чинного законодавства у відповідність з умовами та потребами розвитку суспільства, які постійно змінюються, включає необхідність пошуку шляхів взаємодії міліції і всіх спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів і можливість прямого та оперативного застосування санкцій за екологічні правопорушення.

15. Штучне заниження ролі міліції у сфері забезпечення екологічної безпеки та спроби спрямувати процес реформування міліції по шляху загальної боротьби зі злочинністю, на наш погляд, є помилковими і переслідують переважно політичні цілі, а не суспільні інтереси. Необхідно чітко визначити, що міліція входить до системи виконавчих та розпорядчих органів державної влади у силу того, що на різних рівнях вона керує наданими силами та засобами. Необхідність у забезпеченні екологічної безпеки у діяльності міліції обумовлюється тим, що державна влада, крім регулятивної та організаційної функції, має ще й охоронну, досить багатогранну, включаючи й правоохоронну. Міліція є однією з тих державних структур, яка спеціально призначена для реалізації вказаної функції.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

екологічний безпека правоохоронний

1. Хіміч О.М. Міліція у системі державних органів, які здійснюють охорону навколишнього природного середовища // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002. “Збірник наукових праць”, спецвипуск № 1. - С. 168-170.

2. Хіміч О.М. Екологічна безпека як елемент національної безпеки //Право України. - 2002. - № 11. - С. 44-49.

3. Хіміч О.М. Адміністративно-екологічне правопорушення: проблемні питання //Право України. - 2003. - № 4. - С. 68-72.

4. Хіміч О.М. Адміністративно-правові заходи примусового характеру, які застосовуються у діяльності міліції щодо забезпечення екологічної безпеки //.Проблеми пенітенціарної теорії і практики. 2003 - № 8. - С. 218-225.

5. Хіміч О.М. Взаємозв'язок екологічної безпеки із законністю: окремі аспекти //Право України” - 2003. - № 11. - С. 65-67.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.