Організаційно-правові проблеми матеріальної відповідальності військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЧУДИК-БІЛОУСОВА НАДІЯ ІВАНІВНА

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Спеціальність 12.00.07 - Теорія управління; адміністративне право

і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України Державної податкової адміністрації України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент, Забарний Григорій Григорович, Національна академія державної податкової служби України, начальник кафедри управління підрозділами податкової міліції.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Калюжний Ростислав Андрійович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри теорії держави і права;

кандидат юридичних наук, доцент, Гіжевський Володимир Казімірович, Університет економіки і права „Крок”, декан юридичного факультету.

Провідна установа - Національна академія державного управління при Президентові України, кафедра державного управління та менеджменту (м. Київ).

Захист відбудеться “_06_” квітня 2004 р. о _14_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.27.855.02 в Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий “_03_” березня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення прав та свобод людини є складовою процесу реформування правової системи України. Це також стосується забезпечення прав і свобод військовослужбовців у період проходження ними військової служби, а також військовозобов'язаних в період проходження військових зборів. Таке реформування повинно здійснюватися шляхом зміни організаційно-правових засад порядку проходження військової служби, зміцнення військової дисципліни, належного грошового забезпечення військовослужбовців та посилення їх соціального захисту, що дозволить посилити гуманізацію інституту матеріальної відповідальності військовослужбовців.

Розгляд теоретичних та практичних проблем забезпечення прав військовослужбовців є одним із основних напрямків наукових досліджень у військовій сфері та потребує інтегрованого поєднання знань багатьох галузей юридичної науки. Необхідність удосконалення механізму правового регулювання матеріальної відповідальності військовослужбовців обумовлюється недосконалістю чинного законодавства, що, в свою чергу, створює труднощі у визначенні поняття, підстави, умов, видів матеріальної відповідальності, особливостей обчислення розміру завданої шкоди та порядку притягнення військовослужбовців та військовозобов'язаних (у період проходження військових зборів) (надалі - військовослужбовців) до матеріальної відповідальності.

На сьогодні зазначені проблеми розглядалися лише частково у роботах радянських вчених-юристів, зокрема М.В. Артамонова, З.О. Ашитова, Д.М. Бахраха, В.А. Дозорцева, М.І. Кузнєцова, О.Є. Луньова, В.Г. Малова, М.І. Павлова, К.І. Солнцева, В.К. Чхіквадзе, російських вчених-юристів К.С. Лиховидова, Ю.І. Мигачова, С.В. Тихомирова. Окремі питання юридичної відповідальності військовослужбовців висвітлювалися в українській правовій науці у роботах В.С. Венедиктова, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Н.Р. Нижник, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, Ю.В. Білоусова, Г.Г. Забарного, О.В. Кузніченко, М.В. Макухіної, А.Ф. Моти, В.А. Плєви, С.Д. Русу, Л.І. Суровської, В.В. Чумака, М.В. Бєлоконєва та ін.

Їхні праці є вагомим внеском у дослідження проблем юридичної відповідальності військовослужбовців та слугують ґрунтовним науковим фундаментом для подальшого удосконалення законодавства та забезпечення прав військовослужбовців при притягненні до матеріальної відповідальності.

На сьогодні відсутні ґрунтовні дослідження організаційно-правових проблем матеріальної відповідальності військовослужбовців. У зв'язку з цим актуалізується необхідність їх комплексного наукового дослідження, спрямованого насамперед на вдосконалення чинного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційної роботи є складовою частиною плану наукової роботи НАДПС України (НДР № 299-1801 І та НДР № 200-1805 І “Матеріальна відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”), Національної академії державної податкової служби України та спрямований на удосконалення чинного законодавства України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному дослідженні питань правового регулювання інституту матеріальної відповідальності, розробці на цій основі рекомендацій щодо усунення прогалин та протиріч у чинному законодавстві, зміні діючих та прийнятті нових правових норм.

Відповідно до поставленої мети основну увагу було приділено вирішенню таких завдань:

- визначення поняття матеріальної відповідальності як виду юридичної відповідальності військовослужбовців та проведення відмежування від інших видів юридичної відповідальності військовослужбовців;

- характеристика видів матеріальної відповідальності військовослужбовців;

- визначення поняття та характеристика функції матеріальної відповідальності військовослужбовців;

- визначення поняття та аналіз складу військового майнового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності військовослужбовців;

- окреслення порядку притягнення винних військовослужбовців до відповідальності, порядку визначення розміру заподіяної шкоди та обставин, що виключають матеріальну відповідальність військовослужбовців;

- розробка відповідно до конституційних положень Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”.

Об'єктом дослідження є система правовідносин у сфері регулювання матеріальної відповідальності військовослужбовців.

Предметом дослідження є наукові розробки вчених, в тому числі зарубіжних, з проблем притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців; відповідні нормативні акти, які визначають порядок проходження військової служби (військових зборів) та умови, підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності; нормативні акти зарубіжних країн; судова та інша правозастосовна практика, акти прокурорського реагування; система та засоби удосконалення правової регламентації матеріальної відповідальності військовослужбовців.

Методи дослідження, що використовувалися у процесі роботи над дисертацією: історико-правовий - при дослідженні розвитку законодавства, що врегульовує поняття та види матеріальної відповідальності військовослужбовців, обставини, які виключають матеріальну відповідальність, правовий статус військовослужбовців як суб'єктів військового майнового правопорушення та порядок притягнення до матеріальної відповідальності (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3, 3.2, 3.3); системно-функціональний метод - при визначенні основних правових засад правового регулювання відносин, які виникають у випадку заподіяння шкоди військовому майну (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1); порівняльно-правовий - при аналізі правових норм та наукової літератури зарубіжних країн (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 3.3). За допомогою формально-догматичного методу дослідження зроблено загально-правову характеристику підстави матеріальної відповідальності військовослужбовців, тлумачення його складу (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Формально-юридичний метод дозволив сформулювати нові правові норми та юридичні дефініції (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3), формально-логічний - виявити суперечності чинного законодавства в досліджуваній сфері та виробити пропозиції щодо його вдосконалення (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3).

Нормативною та емпіричною базою дослідження є нормативні акти, вітчизняна та зарубіжна наукова література, публікації в періодичних виданнях, а також узагальнення практики притягнення до матеріальної відповідальності військових частин, акти ревізій фінансово-господарської діяльності окремих військових частин, акти реагування військової прокуратури Західного регіону України та рішення військового суду Західного регіону України, військового суду Хмельницького гарнізону, військової колегії Верховного Суду України. Обсяг опрацьованої літератури, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про достовірність (вірогідність) і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:

- уперше проведено комплексне дослідження системи правовідносин у регулюванні відносин матеріальної відповідальності військовослужбовців;

- зроблено відмежування матеріальної відповідальності військовослужбовців від інших видів юридичної відповідальності військовослужбовців;

- визначено поняття та види функцій матеріальної відповідальності військовослужбовців як одного із видів юридичної відповідальності, метою якого є забезпечення належного функціонування військових формувань держави;

- запропоновано рекомендації щодо визначення підстави матеріальної відповідальності військовослужбовців - військового майнового правопорушення та його складу (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони);

- проаналізовано практику притягнення до матеріальної відповідальності окремих військових частин, що вказує на необхідність більш детального визначення порядку проведення службового розслідування при заподіянні шкоди військовому майну та удосконалення порядку притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності;

- розроблено та запропоновано проект Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”.

- удосконалено визначення поняття та видів матеріальної відповідальності військовослужбовців;

- механізм притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності та порядок оскарження наказу командира (начальника) військової частини про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності;

- дістало подальшого розвитку твердження про недопущення стягнення грошових сум з військовослужбовців, які оскаржують наказ командира (начальника) військової частини про притягнення до матеріальної відповідальності вищому командиру (начальнику) або у суді.

- аргументовано необхідність законодавчого закріплення правового статусу військовослужбовців, зокрема, визначення поняття „виконання” обов'язків військової служби.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці таких рекомендацій організаційно-правового характеру:

- у науково-дослідній сфері - матеріали дисертації можуть бути використані для подальших досліджень як загальних проблем правового регулювання проходження військової служби, правового статусу військовослужбовців та визначення правової природи відносин матеріальної відповідальності військовослужбовців, так і організаційно-правових питань, які виникають в процесі притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності;

- у правотворчій сфері - сформульовані в дисертації положення щодо підстав та порядку визначення заподіяної шкоди, порядку притягнення до матеріальної відповідальності відображено в проекті Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”, який рекомендовано Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики до прийняття за основу в першому читанні (лист № 06-1/4-1-89 від 27.06.2003 року);

- у сфері практичної діяльності використання одержаних результатів дозволило удосконалити діяльність органів військового управління та забезпечити дотримання принципу законності при притягненні військовослужбовців до матеріальної відповідальності шляхом оптимізації механізму визначення причин та підстав заподіяння шкоди, порядку притягнення до матеріальної відповідальності та порядку оскарження наказу командира (начальника) військової частини про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності;

- у навчальному процесі результати дослідження використовуються при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Трудове право”, „Основи правознавства”, спецкурсу “Особливості правового регулювання відшкодування шкоди, заподіяної військовослужбовцями” при проведенні лекційних і семінарських занять з курсантами НАДПС України (акт № 2056 від 25.09.2002 року).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що сформульовані положення і висновки ґрунтуються на його особистих дослідженнях. У співавторстві опубліковано 2 наукові статті, в яких дисертанту належать пропозиції щодо визначення особливостей матеріальної відповідальності, яка застосовується до військовослужбовців, котрі перебувають при виконанні обов'язків військової служби, та особливостей порядку оскарження наказу командира військової частини про притягнення до матеріальної відповідальності, а також пропозиції щодо необхідності реалізації у чинному законодавстві з питань матеріальної відповідальності гуманістичних тенденцій розвитку правової системи. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес” (Ужгород, лютий 1999 р.) (тези опубліковані), міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, квітень 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування правової системи Російської Федерації” (Бєлгород, травень 2002) (тези опубліковані), міжнародній науковій конференції “Ефективність кримінальної юстиції у контексті верховенства права” (Мінськ, жовтень 2003 р.) (тези опубліковані), всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, листопад 2000 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (Хмельницький, травень 2002 р.), регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, квітень 2001 р.).

Публікація результатів дослідження. За результатами роботи опубліковано один навчальний посібник, 6 наукових статей у фахових виданнях, визначених ВАК України, де відображено основні результати дослідження.

Структура дисертаційної роботи обумовлена її метою та поставленими завданнями та складається із вступу, трьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, трьох додатків. Загальний обсяг дисертації складає 232 сторінки, обсяг основного тексту міститься на 167 сторінках. Список використаних джерел складається із 282 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито стан наукової розробки організаційно-правових проблем матеріальної відповідальності військовослужбовців, подано характеристику об'єкта, предмета та методологічної основи дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано наукову новизну та викладено основні положення, які виносяться на захист, висвітлено практичне значення й апробації результатів дослідження, вказано публікації за темою дисертації.

Перший розділ “Поняття, види та функції матеріальної відповідальності військовослужбовців” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню поняття, видів та функцій матеріальної відповідальності військовослужбовців як одного із видів юридичної відповідальності.

У першому підрозділі “Поняття матеріальної відповідальності військовослужбовців”, аналізуючи позиції вчених щодо поняття і сутності юридичної відповідальності, автор, не заперечуючи можливості конструювання єдиного широкого поняття “юридична відповідальність”, відстоює позицію щодо того, що юридичну відповідальність доцільно розглядати у її ретроспективному значенні.

Дисертантом визначено, що матеріальна відповідальність є самостійним видом в системі юридичної відповідальності військовослужбовців. Вона зумовлена правопорушенням, яке вчинив військовослужбовець при виконанні ним обов`язків військової служби, та не виключає настання інших негативних наслідків у формі притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Для матеріальної відповідальності військовослужбовців характерним є те, що вона має комплексний характер, так як умови притягнення до відповідальності визначено чинним законодавством, зокрема Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, від 23 червня 1995 року, а порядок притягнення регулюється нормами адміністративного права та цивільними процесуальними нормами.

Аналізуючи законодавство та позиції окремих вчених щодо поняття матеріальної відповідальності військовослужбовців, автор пропонує визначити матеріальну відповідальність як закріплений у правових нормах обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі, в результаті невиконання або неналежного виконання обов'язків військової служби.

Проведення відмежування матеріальної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності військовослужбовців та аналіз її правової природи в юридичній літературі дозволили зробити висновок про те, що вона має приналежність до адміністративного права, так як застосовується до військовослужбовців, яких слід вважати суб'єктами адміністративно-правових відносин з огляду на їх правовий статус. Зважаючи на важливість питань, що стосуються правового регулювання матеріальної відповідальності, дисертант робить висновок, що відносини, які виникають при притягненні військовослужбовців до матеріальної відповідальності, відповідно до конституційних положень повинні врегульовуватися спеціальним законом.

У другому підрозділі “Види матеріальної відповідальності військовослужбовців” дисертант аналізує положення законодавства щодо видів матеріальної відповідальності та підходи, які застосовуються при їх встановленні.

Аналізуючи положення законодавства щодо встановлення виду матеріальної відповідальності, автор відзначає, що на сьогодні законодавець виходить з того, що при розмірі відшкодування шкоди, заподіяної військовому майну певної межі має місце обмежена матеріальна відповідальність, при відшкодуванні шкоди в повному розмірі - повна матеріальна відповідальність, у випадку заподіяння шкоди окремим видам військового майна - підвищена (кратна) матеріальна відповідальність.

Обмежену матеріальну відповідальність встановлено з метою соціального захисту військовослужбовців. Її закріплення визначається також і тією обставиною, що виконання обов'язків військової служби, враховуючи їх специфіку, пов'язане з підвищеним ризиком для життя та здоров'я військовослужбовців. Вона також є гарантом збереження грошового утримання, яке є основним джерелом матеріального забезпечення військовослужбовців.

Аналізуючи підстави повної матеріальної відповідальності, автор їх характеризує та пропонує доповнити окремі її підстави. Критично оцінюється пропозиція про необхідність притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну не при виконанні обов'язків військової служби, так як заподіяння шкоди не при виконанні обов'язків військової служби передбачає настання цивільно-правової відповідальності.

У роботі обґрунтовується позиція щодо відмови від підвищеної (кратної) матеріальної відповідальності, яка фактично має каральний характер, а не є способом відшкодування вартості окремих видів військового майна.

Тому, на думку автора, для диференціації розмірів та порядку відшкодування заподіяної шкоди доцільно закріпити у законодавстві лише два види матеріальної відповідальності військовослужбовців: обмежену і повну.

У третьому підрозділі “Функції матеріальної відповідальності” подано характеристику функцій матеріальної відповідальності, що дає змогу розкрити сутність цього виду юридичної відповідальності.

Функції матеріальної відповідальності військовослужбовців визначаються як основні способи впливу правових норм на суспільні відносини у військових формуваннях з метою охорони майна держави, яке передано військовим частинам для реалізації ними своїх завдань і функцій.

У роботі обґрунтовується позиція щодо необхідності виділення таких функцій матеріальної відповідальності: відшкодувальну (відшкодуванню підлягає пряма (дійсна) шкода, заподіяна військовому майну, яке закріплене за військовою частиною чи передане їй у користування іншою військовою частиною); виховну (спрямована на виховання дбайливого ставлення до військового майна; потребує подальшого поступу у правовому вихованні військовослужбовців) та гуманістичну функції (полягає, зокрема, у чіткому визначенні умов притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності і нормативному закріпленні принципу гарантування збереження грошового забезпечення).

Другий розділ “Склад військового майнового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності військовослужбовців” присвячений дослідженню об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони військового майнового правопорушення. Військовим майновим правопорушенням слід вважати винне протиправне діяння військовослужбовця, в результаті якого при виконанні обов'язків військової служби заподіяно пряму (дійсну) шкоду військовому майну.

У першому підрозділі “Об'єкт військового майнового правопорушення” аналізуючи поняття “військового майна”, як об'єкта заподіяння шкоди, автор, виходячи із положень чинного цивільного, господарського та військового законодавства, вказує на необхідність вдосконалення визначення поняття військового майна. Військовим майном можуть виступати об'єкти права державній власності (всі види будівель та споруд, озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів, продовольства, технічного, аеродромного, шкіперського, речового, культурно-просвітницького, медичного, ветеринарного, побутового, хімічного, інженерного майна, майна зв'язку, тощо), які знаходяться у сфері військового управління органів, уповноважених управляти військовим майном, та закріплено ними за військовими частини на праві оперативного управління, з метою реалізації наданих їм повноважень. До військового майна також належить майно та майнові права, що набуте військовою частиною в результаті господарської діяльності, яка здійснюється відповідно до закону, або передане їй фізичними та юридичними особами як шефська чи благодійна допомога, за цивільно-правовими угодами та з інших підстав, не заборонених чинним законодавством.

Другий підрозділ “Об'єктивна сторона військового майнового правопорушення” стосується характеристики зовнішньої сторони цього правопорушення, яка, насамперед, характеризується порушенням правил користування військовим майном.

Військовослужбовця можна притягнути до матеріальної відповідальності лише за умови, що заподіяна ним шкода є результатом його протиправної поведінки та пов'язана з невиконанням чи неналежним виконанням покладених обов'язків військової служби. З огляду на це, автор зазначає, що протиправною слід вважати таку дію (бездіяльність) військовослужбовця, якою заподіяно матеріальну шкоду шляхом порушення конкретних правил, вимог і норм, викладених у військових статутах, положеннях, настановах, інших документах, що визначають порядок отримання, зберігання, використання матеріальних (грошових) засобів військової частини або правил поводження з ними.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що під виконанням обов'язків військової служби слід розуміти не тільки реалізацію військовослужбовцями безпосередньо визначених обов'язків, але й ті дії, які спрямовані на реалізацію завдань цих формувань, а також дії, пов'язані з виконанням функцій військових організацій у неробочий час. Не можна вважати виконанням обов'язків військової служби дії, вчинені хоча і у службовий час, але спрямовані на досягнення неслужбових цілей, наприклад, особистих.

На підставі узагальнення наукових напрацювань та практики притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності зроблено аналіз протиправних дій, якими заподіюється шкода військовому майну (розкрадання, пошкодження, умисне знищення чи псування військового майна та ін.).

З урахуванням цього, наголошується на необхідності закріплення у законодавстві понять “невиконання” та “неналежне виконання” обов'язків військової служби як ознак об'єктивної сторони військового майнового правопорушення. При цьому відмінність неналежного виконання від невиконання обов'язків військової служби полягає у тому, що невиконання є свідомим, вольовим нехтуванням військовослужбовцем покладених на нього обов'язків з охорони військового майна. Неналежне ж виконання обов'язків військової служби - це вчинення дій з порушенням приписів нормативних актів, зокрема військових статутів, наказів, розпоряджень, інструкцій, положень та посадових обов'язків.

Визначено, що суспільно небезпечні (шкідливі) наслідки військового майнового правопорушення полягають у заподіянні військовослужбовцем прямої (дійсної) шкоди військовому майну. За своїм змістом ці наслідки мають майновий характер та повинні знаходитися у причинному зв'язку із діями (бездіяльністю) військовослужбовця.

У третьому підрозділі “Суб'єкт військового майнового правопорушення” автор розглядає особливості правового статусу військовослужбовців як суб`єкта правопорушення.

На основі аналізу чинного законодавства, суб`єктом військового майнового правопорушення автор пропонує вважати наділеного відповідно до посади правами та обов`язками щодо охорони військового майна громадянина України, який заподіяв шкоду військовому майну при виконанні військових обов`язків у період проходження військової служби, військових зборів чи навчання у військовому навчальному закладі.

Аналізуючи правовий статус окремих категорій осіб, зокрема військовозобов'язаних, військовослужбовців строкової служби, курсантів, учнів військових ліцеїв, військовослужбовців-жінок, автор відзначає, що при притягненні до матеріальної відповідальності слід чітко встановити статус особи на момент заподіяння шкоди військовому майну, так як це має визначальне значення для притягнення до матеріальної відповідальності, його виду та порядку відшкодування заподіяної шкоди.

Крім того, визначається перелік підстав, при наявності яких особу не може бути визнано суб`єктом військового майнового правопорушення, зокрема смерть військовослужбовця, визнання військовослужбовця безвісно відсутнім чи оголошення його померлим та інші обставини.

У четвертому підрозділі “Суб'єктивна сторона військового майнового правопорушення”, розглядаючи цей елемент складу правопорушення, автор зазначає, що відсутність вини військовослужбовця виключає матеріальну відповідальність. При вчиненні цього правопорушення можуть бути обидві форми вини, які впливають на диференціацію матеріальної відповідальності, адже залежно від форми вини встановлюється вид матеріальної відповідальності. З огляду на це, автор обґрунтовує позицію, що винним у вчиненні правопорушення може бути визнаний лише той, військовослужбовець, який безпосередньо заподіяв шкоду, а не інші особи, зокрема командир (начальник) військової частини.

У третьому розділі “Визначення розміру заподіяної шкоди та порядок притягнення до матеріальної відповідальності” розглядаються питання визначення розміру заподіяної шкоди, приводів, підстав та порядку притягнення військовослужбовців до відповідальності та обставини, що виключають матеріальну відповідальність.

У першому підрозділі “Визначення розміру заподіяної шкоди” автор на підставі аналізу законодавства та правозастосовної практики вказує, що під визначенням розміру шкоди, заподіяної військовому майновим правопорушенням, слід розуміти діяльність посадової особи щодо встановлення розміру заподіяних збитків та суми, яка підлягає відшкодуванню. Визначення розміру заподіяної шкоди полягає в обчисленні фактичних втрат військового майна внаслідок протиправних дій (бездіяльності) військовослужбовця. Аналізуючи військове законодавство щодо визначення розміру заподіяної шкоди, автор приходить до висновку, що розмір шкоди, заподіяної шляхом вчинення військового майнового правопорушення, повинен визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку, з урахуванням цін, що діють у державі на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а якщо немає таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, визначеному уповноваженими на це органами державної влади.

У випадках розкрадання, нестачі, знищення (псування) військового майна, а також у випадках розкрадання, знищення, псування, недостачі дорогоцінних металів та валютних цінностей розмір шкоди визначається відповідно до законодавства України.

У другому підрозділі “Порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності” автор робить висновок, що фактичною підставою для проведення службового розслідування факту заподіяння шкоди є вчинення військовослужбовцем діяння, яке містить ознаки військового майнового правопорушення. Воно проводиться посадовою особою, уповноваженою наказом командира (начальника) військової частини, при виявленні факту недостачі майна чи факту заподіяння шкоди.

Автор відстоює позицію про те, що посадова особа, яка проводить розслідування, несе відповідальність за його повноту і об'єктивність та зобов'язується не розголошувати інформацію, яка стала відома під час його проведення. У випадку неналежного виконання цих обов'язків вона не може бути притягнута до матеріальної відповідальності.

У роботі обґрунтовується необхідність вдосконалення законодавчої бази щодо порядку оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності військових посадових осіб при притягненні винних до матеріальної відповідальності. Порядок оскарження наказу командира (начальника) військової частини - це діяльність військовослужбовців, військових посадових осіб та уповноважених органів, у тому числі суду, в процесі реалізації суб`єктивного права на захист в період проходження військової служби та військових зборів.

Аналізуючи судовий порядок оскарження наказу про притягнення до матеріальної відповідальності, автор пропонує поширити положення про зупинення грошового стягнення з військовослужбовця у разі оскарження наказу в дисциплінарному порядку.

Недосконалість чинного законодавства зумовлює труднощі у строках притягнення до матеріальної відповідальності, тому обґрунтовується необхідність чіткішої регламентації строків, враховуючи тенденції розвитку цивільного законодавства України, тобто протягом трьох років з дня виявлення шкоди.

Пропонується удосконалення механізму безпосереднього притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності шляхом введення норми про те, що командир (начальник) військової частини зобов'язаний подати цивільний позов про відшкодування заподіяної шкоди військовому майну, якщо військовослужбовець відмовитися від відшкодування заподіяної шкоди, а також у випадках настання повної матеріальної відповідальності.

У третьому підрозділі “Обставини, що виключають матеріальну відповідальність військовослужбовців” автор зазначає, що військовослужбовця не можна притягнути до матеріальної відповідальності при наявності однієї з двох умов: заподіяння шкоди військовому майну не вважається (шкідливим) небезпечним діянням (непереборна сила, виконання наказу старшого (командира) начальника, правомірні дії, службовий ризик), відсутності суб`єкта відповідальності (смерть військовослужбовця чи невстановлення його особи).

Шкода може бути заподіяна військовому майну як при виконанні правомірного, так і неправомірного наказу командира (начальника) військової частини. За шкоду, заподіяну виконанням неправомірного наказу, його виконавець матеріальної відповідальності не несе, крім випадків перевищення службових повноважень при виконанні наказу. Правомірним наказ слід вважати у тому випадку, якщо він виданий з дотриманням відповідної форми, в межах повноважень, в інтересах служби та відповідає вимогам військового законодавства.

Службовий ризик охоплює будь-яку сферу професійної діяльності та характеризується нехтуванням вимогами безпеки, які передбачені законодавством для досягнення суспільно корисної мети, яка не може бути досягнута іншими методами, не пов`язаними з ризиком. Він є необґрунтованим, якщо ризиковані дії створюють небезпеку та не вжито заходів попередження відповідно до обов`язків військової служби.



ВИСНОВКИ

військовослужбовець майновий правопорушення відповідальність

У висновках дисертаційного дослідження викладені загальні підсумки та пропозиції щодо матеріальної відповідальності військовослужбовців, зокрема:

матеріальна відповідальність військовослужбовців є видом юридичної відповідальності та самостійним інститутом у системі адміністративного права;

для забезпечення законності в процесі реалізації державного примусу при застосуванні матеріальної відповідальності до військовослужбовців слід враховувати її функції: відшкодувальну, виховну та гуманістичну;

до матеріальної відповідальності військовослужбовців слід притягувати лише у випадку вчинення ними військового майнового правопорушення - винного протиправного діяння, яким внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов'язків військової шкоди заподіяно пряму (дійсну) шкоду військовому майну;

враховуючи тенденції розвитку цивільного законодавства України, а також необхідність чіткої регламентації строків, притягнення до матеріальної відповідальності можливе протягом трьох років з дня виявлення шкоди;

матеріальна відповідальність застосовується до винних осіб за рішенням суду або командиром (начальником) військової частини на підставі матеріалів службового розслідування за фактом заподіяння шкоди, причому до військовослужбовця можуть застосовувати лише обмежену чи повну матеріальну відповідальність;

проведення службового розслідування - діяльність посадової особи, уповноваженої наказом командира (начальника) військової частини на проведення передбачених відповідним планом дій з встановлення причин та умов вчинення військового майнового правопорушення, внесення пропозицій щодо необхідності притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності чи звільнення від матеріальної відповідальності;

розмір заподіяної військовому майну шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку, з урахуванням цін, що діють у державі на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а якщо немає таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, визначеному уповноваженими на це органами державної влади;

заподіяну шкоду військовослужбовець може відшкодовувати добровільно повністю чи частково або в судовому порядку шляхом подання позову командиром (начальником) військової частини про відшкодування шкоди (у випадках відмови добровільно відшкодувати шкоду або притягнення до повної матеріальної відповідальності);

оскарження наказу про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності вищому командиру (начальнику) або до суду повинно зупиняти його виконання до вирішення справи по суті;

зважаючи на значущість питань правового регулювання підстав, приводів та порядку притягнення до матеріальної відповідальності для захисту конституційних прав військовослужбовців необхідно розробити та прийняти Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”, який за висновком Міністерства фінансів України не потребує додаткових витрат для його впровадження (лист № 31-111-2-6/697 від 19.02.2003 року).



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чудик-Білоусова Н.І. Матеріальна відповідальність військовослужбовців та працівників Прикордонних військ України: Навчальний посібник. - Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2001. - 90 с.

2. Чудик Н. І., Русу С. Д. Відмежування цивільно-правової та матеріальної відповідальності військовослужбовців // Збірник наукових праць № 7. Частина II. - Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1998. - С. 268-271.

3. Чудик-Білоусова Н.І. До питання про обставини, що виключають матеріальну відповідальності за шкоду, заподіяну державі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 11. - К.: Ін-тут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 289-293.

4. Чудик-Білоусова Н.І. Порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. - Випуск 5. - Івано-Франківськ: Плай, 2001. - С. 105-114.

5. Чудик-Білоусова Н.І. Матеріальна відповідальність у системі юридичної відповідальності військовослужбовців // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 16. - К.: Ін-тут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - С. 269-275.

6. Білоусов Ю.В., Чудик-Білоусова Н. І. Питання гуманізації інституту матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 17. - К.: Ін-тут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. - С. 154-160.

7. Чудик-Білоусова Н.І. Організаційні аспекти порядку відшкодування військовослужбовцями шкоди, заподіяної державі // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2003. - № 1. - С. 111-118.

8. Чудик Н.І. Адміністративне розслідування у випадках заподіяння шкоди військовому майну та захист прав військовослужбовців // Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 24-25 лютого 1999 року. Ужгород, Україна. -Ужгород: Госпрозрахунк. ред.-вид. відділ ком-ту інформації, 1999. - С. 471-473.

9. Чудык-Белоусова Н.И. Институт материальной ответственности военнослужащих в правовой системе Украины и Российской Федерации: сравнительный анализ // Сборник материалов международной научно-практической конференции “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации”. - Часть II. - Белгород: Изд-во БелГУ, 2002. - С. 165-170.

10. Чудык-Белоусова Н. Актуальные вопросы определения служебного риска как обстоятельства, исключающего уголовную ответственность военнослужащих по законодательству Украины // Эффективность уголовной юстиции в контексте верховенства права: Материалы междунар. науч. конф. Минск, 17 октября 2003 г. / Редкол.: А.В. Барков (отв. ред.) и др. - Мн.: БГУ, 2003. - С. 75-77.



АНОТАЦІЯ

Чудик-Білоусова Н.І. Організаційно-правові проблеми матеріальної відповідальності військовослужбовців. - рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право - Національна академія державної податкової служби України. - Ірпінь, 2004.

У роботі досліджуються напрямки вдосконалення правового регулювання матеріальної відповідальності військовослужбовців, яка розглядається як самостійний вид юридичної відповідальності військовослужбовців. Запропоновано закріпити два види матеріальної відповідальності: обмежену і повну. Визначено поняття та склад військового майнового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності. Передбачено чітке визначення порядку притягнення до матеріальної відповідальності, проведення службового розслідування, правового статусу посадової особи, яка його проводить, порядку відшкодування заподіяної шкоди, способів й механізмів забезпечення законності при притягненні військовослужбовців до матеріальної відповідальності. Подано перелік обставин, які звільняють від притягнення до матеріальної відповідальності.

Ключові слова: військовослужбовець; командир (начальник); військове майно; шкода; виконання обов'язків військової служби; наказ командира (начальника); матеріальна відповідальність; військове майнове правопорушення.

АННОТАЦИЯ

Чудык-Белоусова Н.И. Организационно-правовые проблемы материальной ответственности военнослужащих. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2004.

В диссертации исследуются организационно-правовые проблемы материальной ответственности как одного из видов юридической ответственности военнослужащих, который имеет ряд особенностей, обусловленных, в первую очередь, особенностями военной службы.

Научная ценность работы состоит в том, что это первое комплексное исследование теоретических и практических проблем материальной ответственности, порядка и условий привлечения к ответственности. В работе определены пути и направления усовершенствования действующего законодательства и практики его применения при привлечении военнослужащих к материальной ответственности.

В работе исследуются понятие, виды и функции материальной ответственности. Автор рассматривает материальную ответственность в ретроспективном значении как обязанность военнослужащего возместить ущерб, причиненный воинскому имуществу вследствие своих противоправных действий. Исследуя виды материальной ответственности, автор пришел к выводу о том, что в законодательстве необходимо закрепить два вида материальной ответственности: ограниченную и полную. Аргументированной является позиция в отношении отмены кратной материальной ответственности, которая не отвечает положениям реально причиненного вреда и препятствует реализации социальной направленности украинского законодательства.

Материальной ответственности военнослужащих присущи такие функции, как возместительная, воспитательная и гуманистическая (охраны денежного обеспечения).

Рассматриваются понятие и состав воинского имущественного правонарушения как основания материальной ответственности военнослужащих в случае причинения вреда военному имуществу. Объектом данного правонарушения является установленный порядок пользования воинским имуществом. Автором аргументируется необходимость усовершенствования определения понятия “воинское имущество”.

Рассматривая объективную сторону воинского имущественного преступления, анализируя законодательство и правоприменительную практику, автор указывает на необходимости определения на законодательном уровне понятий “неисполнение обязанностей”, “ненадлежащее исполнение обязанностей”, “исполнение обязанностей” военнослужащими. На основании научных наработок и практики привлечения военнослужащих к материальной ответственности проведен анализ противоправных действий, которыми причинен ущерб воинскому имуществу.

В работе также анализируется правовой статус субъектов воинского имущественного преступления: военнослужащих, курсантов военных учебных заведений, лицеистов военных лицеев, женщин-военнослужащих, военнообязанных. Определяется перечень оснований, при наличии которых военнослужащий не может быть признан субъектом воинского имущественного преступления.

Рассматривая вопросы определения размера ущерба, причиненного вреда, аргументируется необходимость определения вреда по фактическим потерям и предлагает распространить Порядок определения размера ущерба от расхищения, уничтожения материальных ценностей на случаи причинения вреда военнослужащими.

Указывается на необходимость усовершенствования законодательства, регламентирующего порядок обжалования неправомерных решений, действий или бездействия военных должностных лиц при привлечении виновных к материальной ответственности, так как оно ограничивает право военнослужащего на защиту своих прав и противоречит положениям Конституции Украины. В работе предлагается распространить положение о приостановлении денежного взыскания с военнослужащего при обжаловании приказа в дисциплинарном порядке.

Предлагается усовершенствовать механизм непосредственного привлечения военнослужащего к материальной ответственности путем введения правовой нормы о том, что командир (начальник) воинской части (учреждения) обязан подать иск о возмещении причиненного вреда воинскому имуществу, если военнослужащий отказался от возмещения причиненного вреда в добровольном порядке, а также в случаях привлечения к полной материальной ответственности. В работе дан расширенный перечень обстоятельств, которые освобождают военнослужащего от материальной ответственности.

Ключевые слова: военнослужащий; командир (начальник); военное имущество; ущерб; исполнение обязанностей военной службы; приказ командира (начальника); материальная ответственность; воинское имущественное правонарушение.

SUMMARY

Chudyk-Bilousova N.I. Organization-legal problems of material liability of the servicemen. - Manuscript.

This thesis is for obtaining the scientific degree of Candidate of Juridical Sciences on speciality 12.00.07 - Theory of administration; Administrative Law and Procedure; Financial Law; Information Law. - The National Academy of the State Fiscal Service of Ukraine. - Irpin`, 2004.

The work deals with the directions of servicemen's material liability legal regulation improvement which has been esteemed as independent kind of servicemen's legal responsibility. It has been suggested to approve two kinds of material liability. They are limited and complete. The notion and composition of military property offence as the reason for material liability engagement have been defined. The accurate determination of servicemen's engaging to material liability, service investigation conducting, official's legal status authorized to conduct it, indemnifying for losses caused, the ways and mechanisms of legitimacy maintenance while engaging the servicemen to material liability have been specified. The list of circumstances as to eliminating the engagement to material liability has been presented.

Key word: a servicemen; commander; military property; damage; military duty execution; commander's order; material liability; infringement of the law as to the military property.

Размещено на Allbest.ru

...