Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ CПРАВ

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ФЕДЕРАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

САВЧЕНКО Андрій Володимирович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий консультант

доктор юридичних наук, професор МУЗИКА Анатолій Ананійович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України ПАНОВ Микола Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри кримінального права

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України КОСТЕНКО Олександр Миколайович, Інститут держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою

доктор юридичних наук, професор ТУЛЯКОВ В'ячеслав Олексійович, Одеська національна юридична академія, проректор з міжнародних зв'язків

Захист відбудеться 20 лютого 2008 р. о 14.00 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1

Автореферат розісланий "___" січня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Виважений і послідовний курс України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, необхідність створення надійної системи колективної безпеки й оборони, протидії організованій злочинності й тероризму висувають перед нашою державою високі вимоги щодо відповідності системи вітчизняного кримінального законодавства У дисертації поняття "кримінальне законодавство" та "кримінальний закон" використовуються для скорочення обсягу інформації, під ними слід розуміти відповідно "законодавство про кримінальну відповідальність” та "закон про кримінальну відповідальність”. міжнародним нормам і найкращим зразкам демократичної нормотворчості, виробленим у розвинених державах світу. За цих умов видається актуальним акцентувати увагу на порівняльних кримінально-правових дослідженнях, зокрема на вивченні федерального кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки (далі - США) У подальшому, якщо інше спеціально не застережене, йдеться про федеральне кримінальне законодавство США.. Важливість дослідження кримінального законодавства США зумовлюється багатьма чинниками, зокрема: стійкою тенденцією до централізації державних функцій федеральним урядом; пріоритетністю федеральних норм порівняно з нормами окремих штатів; існуванням у ньому цікавих у науковому плані й дієвих на практиці норм та інститутів, які вже були реципійовані багатьма країнами, у т. ч. європейськими; криміналізацією наразі невідомих вітчизняному законодавству суспільно небезпечних діянь, що вже виявилися чи можуть виявитися на терені України; докладним формулюванням ключових термінів і понять, без яких неможливе правозастосування; щільним взаємозв'язком із доктриною та судовою практикою; вагомим деструктивним впливом на злочинність, рівень якої щорічно знижується. Крім того, порівняння кримінального законодавства України та США є однією із ключових ланок євроатлантичних інтеграційних процесів, адже воно безпосередньо сприяє зближенню, гармонізації та взаємозбагаченню двох різних правових сімей - романо-германської та англо-американської.

Порівняльні дослідження у галузі кримінального права здійснювали чимало науковців. Підґрунтя для розв'язання ключових питань щодо методології і теорії порівняльно-правових досліджень заклали західні, а також російські й українські вчені-компаративісти (зокрема, Х. Бехруз, Є. Врублевські, Р. Давид, А.І. Дмитрієв, К. Жоффре-Спінозі, Р. Леже, О.М. Лисенко, М.М. Марченко, Н.М. Оніщенко, І. Сабо, А.Х. Саїдов, О.Д. Тихомиров, Ю.А. Тихомиров, А.О. Тіллє, В.О. Туманов, К. Цвайгерт, Г.В. Швеков, Ю.С. Шемшученко, А.О. Шепель). За часів незалежності України вагомі теоретичні розробки національного кримінального права і суттєві порівняльно-правові дослідження здійснювали: П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Ф.Г. Бурчак, П.А. Воробей, С.Б. Гавриш, В.О. Глушков, В.К. Грищук, Н.О. Гуторова, О.М. Джужа, О.О. Дудоров, В.П. Ємельянов, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, Л.М. Кривоченко, С.Я. Лихова, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, В.О. Меркулова, В.А. Мисливий, П.П. Михайленко, А.А. Музика, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, М.І. Панов, О.Я. Свєтлов, B. B. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, В.О. Туляков, Є.В. Фесенко, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, В.Л. Чубарєв, В.І. Шакун, С.Д. Шапченко, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценко та ін.

Безпосередньо дослідження питань кримінального права та законодавства США проводила низка українських і російських науковців радянського та сучасного періодів (зокрема, С.В. Боботов, К.Ф. Гуценко, Г.О. Єсаков, І.Ю. Жигачов, І.Я. Козаченко, І.Д. Козочкін, Н.Ф. Кузнецова, О.О. Малиновський, М.П. Мелешко, А.В. Наумов, А.А. Нерсесян, Б.С. Никифоров, О.С. Никифоров, Т.Ю. Орешкіна, Є.Ю. Полянський, Ф.М. Решетніков, Т.В. Сахарук, Є.Г. Тарло, І.В. Хохлова, Є.О. Шахунянц, О.П. Шем'яков, О.Ф. Шишов, О.Ю. Шостко, В.М. Шумілов, В.П. Шупілов), а також відомі американські вчені-правники (зокрема, М. Бассіонні, В. Бернхем, Д. Бішоп, М. Готтфредсон, Дж. Джеффріс, Ф. Джонсон, В. Кларк, В. Лафейв, П. Лоу, П. Маквільямс, В. Маршалл, Х. Пекер, Р. Перкінс, К. Поттер, П. Робінсон, Дж. Самаха, А. Скотт, Дж. Сіглер, Ч. Томас, Ч. Торсіа, М. Хаснел, Т. Хірші, Л. Яблонскі, Дж. Якобс).

Однак наявні наукові розробки безпосередньо не торкалися комплексного порівняння українського (передусім після 2001 р.) та американського кримінального законодавства. Жодна українська чи російська праця не містила бодай загальної характеристики основних положень кримінального законодавства США, при цьому фактично не брався до уваги прикладний аспект аналізованої проблеми. Тому в межах дисертації таке масштабне порівняння кримінального законодавства України та США є об'єктивно виправданим, оскільки це дає змогу сформувати повне й системне уявлення про сутність, співвідношення та інші характеристики аналізованого законодавства, про відповідність його сучасним методологічним засадам і теоретико-прикладним передумовам, а також використати позитивний іноземний досвід з метою удосконалення національних кримінально-правових стандартів. При цьому слід зважати на те, що у кримінальному законодавстві обох держав існують поняття, норми та інститути, які не мають відповідних аналогів - чи то в Україні, чи то у США. Усе наведене зумовлює необхідність ретельного й досконалого вивчення, тлумачення та, зрештою, виокремлення тих законодавчих положень США, які можуть бути корисними для вітчизняної системи кримінального права. Саме тому здійснення порівняльного аналізу кримінального законодавства України та США (на рівні галузі) є актуальним і перспективним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження узгоджено, зокрема, з положеннями: Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 рр. (затверджена Указом Президента України від 13 грудня 2003 р. № 1433); Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 рр. (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. № 116-р); Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 рр. (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. № 315-р); Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр. (затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 р. № 755); планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ (далі - КНУВС) на 2002-2007 рр. (розділ 2, п.1). Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (від 4 липня 2001 р., протокол № 10).

Мета і завдання дослідження. Мета праці ґрунтується на усвідомленні глобального характеру злочинності, необхідності раціонального запозичення позитивного досвіду іноземного нормотворення та зумовлена потребами посилення ефективності вітчизняного правового регулювання відповідних суспільних відносин, що забезпечують виконання завдань Кримінального кодексу (далі - КК) України. Вона полягає в тому, щоб на основі результатів порівняльного дослідження: а) сформувати засади праворозуміння сучасного стану федерального кримінального законодавства США; б) створити наукову концепцію системного оновлення основних положень кримінального законодавства України (пріоритетні напрями - гуманізація, справедливість, розумність).

Дисертація не має на меті ідеалізувати американський досвід нормотворення у сфері кримінального права та не є "виразником" (окрім гуманістичного напряму) будь-якого світогляду, ідеології. Водночас результати дослідження не спрямовані на формування хибного почуття згубної недосконалості КК України.

Визначені такі головні завдання дослідження:

виявити й обґрунтувати методологічні засади і теоретико-прикладні передумови здійснення порівняльних досліджень кримінального законодавства України та США;

розкрити особливості історичного розвитку кримінального законодавства зазначених держав;

з'ясувати перелік і зміст сучасних джерел кримінального законодавства України та США;

встановити сутність українських й американських кримінально-правових норм про злочин, покарання та суміжні з ними інститути, а також про посягання, що належать до сфери регулювання Особливої частини кримінального законодавства відповідних держав;

проаналізувати основний понятійний апарат, яким оперує українське та американське кримінальне законодавство;

здійснити емпіричні дослідження та узагальнити їх результати, вивчити судову практику й окремі положення кримінально-правової доктрини в Україні та США;

визначити можливості запозичення позитивного американського досвіду і на цій основі зробити висновки та сформулювати пропозиції у науковому та практичному аспектах.

Об'єкт дослідження - кримінально-правова охорона суспільних відносин у державах романо-германської та англо-американської правових сімей (порівняльно-правовий аспект).

Предмет дослідження - кримінальне законодавство України та США у контексті його порівняльного пізнання.

Методи дослідження - порівняльно-правовий (використовувався у всіх розділах дисертації - для визначення змісту і процедури вивчення кримінального законодавства України та США, виявлення загальних та особливих рис відповідних кримінально-правових норм, інститутів в обох державах, урахування американського досвіду в теоретико-прикладному аспекті); діалектичний (застосовувався у всіх розділах дисертації, забезпечив дослідження положень кримінального законодавства України та США в їх розвитку і взаємозв'язку, вплинув на формулювання висновків і пропозицій за темою дослідження); історико-правовий (дозволив розкрити генезис ключових етапів формування кримінального законодавства України та США - у підрозділі 1.2.); догматичний (використовувався у всіх розділах дисертації, слугував тлумаченню юридичних конструкцій, встановленню позитивних і негативних рис кримінального законодавства й доктрини України та США); системний (дозволив з'ясувати внутрішню побудову систем кримінального законодавства України та США, взаємозумовленість різних елементів як усередині цих систем, так і з іншими правовими поняттями й категоріями - у підрозділі 1.3., розділах 2-4); соціологічний (враховувався у всіх розділах дисертації при вивченні судової практики, проведенні опитування - анкетування й інтерв'ювання); статистичний (застосовувався у розділах 2-4, зокрема, при встановленні статистичних даних про кількість учинених злочинів, засуджених осіб); моделювання (використовувався у висновках до розділів і в загальних висновках, впливаючи на формулювання проектів змін і доповнень до чинного КК України). Використовувалися і такі методи, як: математичний, правового прогнозування, кібернетичний.

Емпіричну базу дослідження становлять: офіційна кримінальна статистика в Україні та США; 433 ухвали Судової палати (раніше - Судової колегії) у кримінальних справах Верховного Суду України, рішення судів нижчих ланок, винесені протягом 1980-2005 рр.; 690 рішень Верховного суду США, федеральних окружних судів і судів окремих штатів у кримінальних справах, винесені протягом 1803-2005 рр.; анкетування 500 працівників правоохоронних органів (95 % з них - працівники органів внутрішніх справ) з усіх областей України, міст Києва та Севастополя; інтерв'ювання 216 працівників іноземних правоохоронних органів (52 з них - спеціальні агенти Федерального бюро розслідувань (далі - ФБР) і 164 - поліцейські з держав Європейського Союзу (далі - ЄС) - випускники Національної академії ФБР).

Забезпеченню об'єктивності та репрезентативності порівняльного кримінально-правового дослідження слугувало також закінчення дисертантом: у 1999 р. - Київського державного лінгвістичного університету (спеціальність: англійська мова та література); кваліфікація: філолог, викладач англійської мови та зарубіжної літератури); у 2000 р. - Національної академії ФБР (202 сесія, Квантіко, штат Вірджинія, США) і водночас курсу з кримінальної юстиції при Школі подальшої та професійної освіти Університету штату Вірджинії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним і системним порівняльно-правовим дослідженням основних положень кримінального законодавства України та США. Праця містить наукові положення та науково обґрунтовані результати в галузі кримінального права України, що розв'язують важливу наукову та науково-прикладну проблему, задекларовану в меті дослідження. Автором сформульовано низку суджень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані й важливих для юридичної практики. Зокрема,

уперше:

з метою обґрунтування предмета дослідження і конкретизації сфери порівняльного аналізу вироблено "конвертовані" критерії у кримінальному законодавстві України та США, до яких застосовано такий підхід: проблемне положення кримінального законодавства України порівнюється, крізь призму доктрини й судової практики, з відповідною конструкцією кримінального законодавства США для з'ясування сутності та пошуку можливих шляхів удосконалення національних кримінально-правових норм (відтак вирізнено формулу пізнання: "кримінальне законодавство України" > "федеральне кримінальне законодавство США" > "кримінальне законодавство України");

розроблено систему наукового обґрунтування методологічних засад і теоретико-прикладних передумов здійснення комплексного порівняльного дослідження кримінального законодавства України та США в умовах сьогодення (див. підрозділ 1.1.);

зроблено висновок про те, що для кримінально-правових норм США властивим є суттєвий міжнародний і мотивуючий вплив на кримінально-правову політику інших держав (зокрема, запровадження щодо України санкцій американського уряду з приводу незадовільного внутрішнього стану протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності, відмиванню грошей і торгівлі людьми посприяло тому, що невдовзі у КК України з'явилися нові чи значно вдосконалені норми, котрі найбільш повно відповідають вимогам низки міжнародних конвенцій);

виявлено принципову порівнянність положень кримінального законодавства України та США, незважаючи на те, що зазначені держави належать до різних правових сімей і мають різну форму державного устрою, та, відповідно до цього, виявлено позитивні й негативні риси, схожості й відмінності у кримінальному законодавстві, що порівнюється (водночас встановлено: нормативні визначення поняття злочину, вини та її форм, видів множинності, покарання та деяких інших категорій в американському кримінальному законодавстві відсутні взагалі, тому їх тлумачать доктрина та судова практика);

з урахуванням результатів порівняльно-історичного аналізу кримінального законодавства України та США визначено критерії можливого зближення окремих його положень (див. підрозділ 1.2.);

на підставі застосування системного підходу встановлено взаємозв'язки кримінально-правових джерел України та США у структурі відповідного національного законодавства, а також виявлено й проаналізовано нові їх види (зокрема, в Україні: правові звичаї та традиції, релігійні норми, правова доктрина, правові принципи; у США: екстрадиційний договір і право індіанських племен);

доведено, що за сучасних умов кримінальне законодавство в США має відносно-визначений характер (в Україні - абсолютно-визначений), оскільки його не лише кодифіковано і включено у формі Закону від 25 червня 1948 р. (зі змінами й доповненнями) до розд.18 "Злочини та кримінальний процес" Зведення законів (далі - ЗЗ) США, а й систематизовано у вигляді інкорпорованого (консолідованого) нормативно-правового акта - Федерального кримінального кодексу і правил (далі - ФККП) США; констатовано, що сьогодні, завдяки своїм бінарним функціям, американське федеральне кримінальне законодавство, напротивагу Модельному КК США 1962 р., впливає, передусім, на нормативну уніфікацію та формування кримінально-правової політики штатів, а не навпаки;

установлено та розкрито ознаки окремих норм про злочини, які невідомі українському законодавству, зокрема, побутового насильства і сталкінгу (сексуального переслідування), телемаркетингового шахрайства (шахрайства з використанням телефону, телеграфу, радіо, телевізора тощо), тероризму проти злочинних підприємств (екологічного тероризму), незаконного ґемблінгу (незаконних азартних ігор), а також на основі дослідження норм про специфічні групи відповідних посягань - злочини, що вчиняються на ґрунті ненависті, злочини проти інтелектуальної власності, "білокомірцеві" злочини, сформульовані відповідні пропозиції щодо вдосконалення КК України;

на підставі дослідження юридичної природи низки кримінально-правових інститутів США встановлено та проаналізовано нові їх види (зокрема, серед обставин, що виключають злочинність діяння, - це помилка, цивільний арешт, провокація злочину, згода потерпілого на вчинення злочину, феномен "суїцид за допомогою поліцейського"; серед додаткових покарань - конфіскація замінних цінностей, кримінально-правова реституція, дії щодо повідомлення потерпілих; серед кримінально-правових заходів, що не є покаранням, - такі різновиди громадських обмежень, як: поміщення до "шокових" таборів чи реституційних центрів, домашній арешт, електронний моніторинг, депортація, інформування населення про злочинців), а також запропоновано нові підходи (порівняно з поглядами окремих американських учених) щодо їх класифікації;

кримінальне законодавство америка україна

доведено, що деякі положення кримінального законодавства США не мають аналогів у КК України (наприклад, відповідальність за злочини проти індіанців, адже КК України охороняє всіх людей однаково, що, на думку дисертанта, є позитивним досягненням), та навпаки, ФККП США не вирізняє деякі групи злочинів, що наявні у КК України (зокрема, злочини проти безпеки виробництва, а відповідальність за військові злочини переважно передбачена спеціальним законом - Єдиним кодексом військової юстиції, прийнятим 10 серпня 1956 р., що, очевидно, є негативною рисою, адже всі кримінальні закони мають бути зосереджені лише у КК); встановлено, що у ФККП США відповідальність за шпигунство, катування, крадіжку, вимагання, шахрайство та привласнення чужого майна, одержання хабара, піратство та за деякі інші посягання передбачена не однією статтею (як у КК України), а в межах цілих глав відповідних розділів ЗЗ США, що, на думку дисертанта, є прийнятним, оскільки за певних умов це може сприяти більш чіткій диференціації кримінальної відповідальності;

визначено систему типових помилок, які трапляються під час дослідження кримінального законодавства США, що може слугувати вітчизняним науковцям як запобіжні настанови при здійсненні ними подальших порівняльно-правових розробок (зокрема: вади, пов'язані з перекладом; політичний підтекст проблеми; твердження про непорівнянність і некодифікованість федерального кримінального законодавства США, неврахування його широкої джерельної бази та специфічної структури, ототожнення з кримінальним законодавством окремих штатів чи з Модельним КК США; неврахування нових законодавчих змін і доповнень; розуміння категорії "злочин" лише як суспільно небезпечного діяння, відмінного від адміністративних деліктів; думка про існування начебто професійного та повного перекладу федерального кримінального законодавства США з англійської на українську чи російську мови);

на підставі узагальнення позитивного американського досвіду нормотворення висунуто й обґрунтовано низку важливих пропозицій, здатних позитивно вплинути на ефективність вітчизняного кримінального законодавства, зокрема, розроблено проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України" (містить 70 законодавчих пропозицій);

набули подальшого розвитку:

доктринальні моделі, що дозволяють розглядати як перспективний розвиток сфери кримінально-правових відносин на терені України в контексті євроатлантичних інтеграційних процесів;

положення про те, що в умовах сьогодення відбувається поступове запозичення різних норм, інститутів у межах романо-германської та англо-американської правових сімей, зокрема доведено, що нині у США на федеральному рівні головна роль належить закону про кримінальну відповідальність (акта Конгресу), а не судовому прецедентові, водночас в Україні важливу кримінально-правову роль відіграють акти офіційного й судового тлумачення - рішення Конституційного Суду України та постанови Пленуму Верховного Суду (далі - ПВС) України;

аргументи щодо неможливості притягнення до кримінальної відповідальності на федеральному рівні у США на підставі норм загального права;

удосконалено:

критерії та методику співвідношення статистичної звітності про злочини в Україні та США, при цьому констатовано, що кримінальна статистика США враховує і ті правопорушення, які в Україні належать до адміністративних деліктів;

наукові позиції про необхідність запровадження у національному кримінальному законодавстві норм про: класифікацію злочинних посягань на злочини, кримінальні проступки та кримінальні порушення; злочинну діяльність; пробацію; у національному кримінально-процесуальному законодавстві - норм про: винагороди за повідомлення інформації про злочини, що готуються чи вчинені, а також про осіб, які їх готують або вчиняють; "угоди" про визнання вини; "імунітет" свідків;

учення про систему й види покарань в Україні та США і на цій основі розмежовано ознаки покарання та інших кримінально-правових заходів в обох державах, а також актуальні теоретичні положення щодо призначення покарання і звільнення від покарання та його відбування (див. підрозділи 3.1 - 3.4.).

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані автором у процесі багаторічного дослідження (2000-2007 pp.), були сформульовані у виді пропозицій та певною мірою враховані у:

1) КК України 2001 р. - при внесенні змін і доповнень щодо відповідальності за катування, торгівлю людьми або іншу незаконну угоду стосовно людини, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також за терористичні посягання і злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку);

2) постановах ПВС України - "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусове лікування" від 3 червня 2005 р. № 7, "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23 грудня 2005 р. № 12, "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" від 23 грудня 2005 р. № 13;

3) проектах законів України - "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення злочинів", "Про соціальну реабілітацію осіб, які постраждали внаслідок терористичного акту або диверсії", "Про амністію", "Про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за самовільне захоплення земельної ділянки", "Про внесення доповнень до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за організацію та проведення незаконних лотерей, розіграшів та інших азартних ігор і створення фінансових пірамід) ", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень".

Окремі результати дослідження безпосередньо впроваджені: а) у правозастосовній діяльності - Офісу з правових питань (ФБР) Посольства США в Україні (акт від 8 серпня 2007 р. № KV-0); Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України (акти від 18 квітня 2004 р. № 06-19/15-321, від 24 травня 2006 р. № 06-19/15-576) та Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України (акт від 10 листопада 2006 р. № С-378/107); Апарату Ради національної безпеки і оборони України (акт від 9 жовтня 2006 р. № 14/9-3896-14-1); Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу із злочинністю Міністерства юстиції України (акт від 22 лютого 2006 р. № 22-53/19); Верховного Суду України (акт від 31 березня 2006 р. № 23/16); Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (акт від 9 лютого 2006 р. № 60/3707); Головного слідчого управління МВС України (акт від 30 жовтня 2006 р. № 13/2-547); Департаменту внутрішньої безпеки Державної митної служби України (акт від 4 квітня 2006 р. № 23/1-658); Генерального штабу Збройних Сил України (акт від 5 жовтня 2005 р. № 300/1/1385); б) у навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ - зокрема, за темою дисертації розроблено спеціальні курси для слухачів магістратури - "Порівняльне кримінальне право" та "Протидія злочинам, вчиненим на ґрунті ненависті" (акт впровадження від 5 червня 2007 р.).

Особистим внеском здобувача в опублікованих у співавторстві працях є його власні теоретичні розробки, що становлять наукову новизну одержаних результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені, зокрема, на: міжнародному семінарі під час навчання у Національній академії ФБР (США, 2000 р.); міжнародних перепідготовчих сесіях для випускників Національної академії ФБР по Європейському регіону (Кіпр, 2001 р.; Словенія, 2003 р.; Норвегія, 2004 р.; Шотландія, 2005 р.); міжнародних симпозіумах і семінарах за участю представників Посольства США в Україні, Міністерства юстиції США та ФБР (Київ, 2000-2003 рр.), представників Міжнародної поліцейської асоціації (Афіни, 2004 р.) та представників ОБСЄ по боротьбі зі злочинами, що вчиняються на ґрунті ненависті (Франція, 2006 р.); міжнародних науково-практичних конференціях, що відбулися в Україні (Київ, 2001-2006 рр.; Дніпропетровськ, 2003 р.; Одеса, 2004 р.; Львів, 2005-2007 рр.; Харків, 2005 р.), Російській Федерації (Бєлгород, 2002 р.; Орел, 2004) та Республіці Молдова (Кишинів, 2003-2004 рр.); ІV Міжнародному антитерористичному форумі (Київ, 2007 р.); міжнародній робочій зустрічі керівництва МВС України з представниками ФБР на чолі із заступником Директора ФБР паном Джоном Пістолем та працівниками Посольства США в Україні (Київ, 28 листопада 2006 р.); загальноукраїнських (всеукраїнських), міжрегіональних чи міжвузівських науково-практичних конференціях (Київ, 2001-2007 рр.; Івано-Франківськ, 2004-2005 рр.; Львів, 2006 р.); науково-практичних і науково-теоретичних конференціях (Київ, 1997, 2004-2006 рр.; Львів, 2004 р.); науково-практичних семінарах (Дніпропетровськ, 2002, 2004-2005 рр.; Київ, 2004, 2006 рр.); круглих столах (Київ, 2002-2003, 2006-2007 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 108 праць, серед них - монографія, 18 підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, хрестоматія, енциклопедія та брошура, 43 статті в наукових фахових виданнях України, 46 статей (тез виступів) в інших виданнях.

Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають вісімнадцять підрозділів, висновків, двадцяти двох додатків (на 147 сторінках), списку використаних джерел (895 найменувань на 73 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 616 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 396 сторінок.

Основний зміст

У вступі дисертації висвітлені положення, що наведені вище - у структурній частині автореферату "Загальна характеристика роботи".

Розділ 1 "Методологічні засади і теоретико-прикладні передумови здійснення порівняльних досліджень, історичний розвиток, джерела кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства США" містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 "Методологічні засади і теоретико-прикладні передумови здійснення порівняльних кримінально-правових досліджень" визначено, що за сучасних умов такі дослідження ґрунтуються не на методологічному монізмі, властивому радянській науці, а на методологічному плюралізмі, що передбачає використання важливих загальнонаукових і приватно-наукових методів у їх сукупності. Детально проаналізовано наукові методи дослідження, що використані в дисертації, та з'ясовано їх сутність. Наведено результати емпіричних досліджень дисертанта (зокрема, близько 3/4 опитаних українських правоохоронців адекватно сприймають положення федерального кримінального законодавства США, вважають їх позитивними, ефективними і такими, що потребують запровадження на ґрунті національного кримінального законодавства; 75,5 % опитаних іноземних правоохоронців впевнені, що політико-правове майбутнє України вбачається у контексті євроатлантичних структур, а 100 % з них - уважають, що українським юристам слід використовувати американський досвід у кримінально-правовій сфері, оскільки загалом він є позитивним). Запропоноване порівняльне дослідження є бінарним (порівнюються дві незалежні системи кримінального законодавства), макро- (загальнотеоретичним, глобальним, системним) та мікрорівневим (емпіричним, прикладним, практичним), аналітичним (матеріал викладається з авторськими висновками), вертикально-горизонтальним (історико-догматичним). Теоретико-прикладними передумовами здійснення цього дослідження є, зокрема: наявність наукових доктрин і моделей, які дозволяють розглядати подальший політико-правовий розвиток України в контексті євроатлантичного простору; зміна державної, а отже, і кримінально-правової політики України, що вплинуло на нову стратегію у стосунках із США у кримінально-правовій сфері. Здійснено ретельний огляд літератури за темою дослідження. Доведено наявність суттєвого міжнародного та мотивуючого впливу, властивого кримінальному законодавству США.

У підрозділі 1.2 "Історичний розвиток кримінального законодавства" висвітлено генезис кримінального законодавства України та США. На підставі аналізу наукових поглядів та історичних джерел запропоновано авторську періодизацію етапів розвитку кримінального законодавства обох держав і докладно проаналізовано кожний з таких етапів. Доведено, що формування порівнюваного кримінального законодавства обох держав здійснювалося різними шляхами, у різних історичних умовах й епохах та було постійно пов'язано з намаганням створити власні національні кримінально-правові системи, відмінні від російського, польського, австрійського й іншого впливу - для України та англійського - для США. Установлено, що в Україні, від початку розвитку її кримінального законодавства, першочергове місце серед джерел останнього надавалося законам; у США така ситуація склалася, починаючи з кінця XVIII ст.; у той самий час на федеральному рівні притягнення до відповідальності на підставі норм загального права заборонялося згідно з рішенням Верховного суду США 1812 р. (справа "Сполучені Штати проти Хадсона та Гудвіна"). На підставі результатів порівняльно-історичного аналізу встановлено критерії зближення окремих положень кримінального законодавства України та США, зокрема: прагнення обох держав до незалежності, самостійності, свободи й демократії, відмова від будь-якого політичного свавілля та диктату; наявність в обох державах спільних релігійних традицій, які вплинули на розвиток соціально-економічних і політико-правових відносин; досвід рецепції положень законодавства інших держав (для України - передусім російського, а для США - англійського), які мали відмінні форми правління і територіального устрою; існування в минулому і тепер кодифікованого кримінального законодавства; запозичення різноманітних інститутів, первинно властивим різним правовим сім'ям - романо-германській чи англо-американській; єдність сучасних концептуальних засад у поглядах на криміналізацію суспільно небезпечних діянь і відсутність незвичних чи рудиментарних видів покарань в обох державах.

У підрозділі 1.3 "Джерела кримінального законодавства", із застосуванням системного підходу, що передбачає вивчення не лише кодексів, а й інших кримінально-правових джерел, ретельно досліджено джерельну базу відповідного законодавства України та США. Встановлено та проаналізовано нові види кримінально-правових джерел (див. положення новизни). Наголошено на певній схожості джерел порівнюваного законодавства, що сприяє його більш глибокому опануванню. На особливу увагу в США заслуговує прецедентне право, сфера дії якого вужча, ніж в Англії, але воно все одно відіграє значну (а часом - визначальну) роль серед кримінально-правових джерел, що передусім і відрізняє англо-американську й романо-германську правові сім'ї. Установлено спільні й відмінні риси джерел кримінального законодавства обох держав. До спільних рис, зокрема, належать: наявність в обох державах писаних Конституцій як фундаментальних джерел; застосування кодифікації при систематизації норм кримінального законодавства; встановлення заборони на визнання діянь злочинними на підставі норм загального права; імплементація у національне законодавство положень міжнародних конвенцій. До відмінних рис, зокрема, належать: поширення дії кримінального законодавства України як унітарної республіки на всю її територію, водночас у США, федеративній республіці, спостерігається законодавчий дуалізм - одночасне існування кримінального законодавства федерації й окремих штатів; розташування нормативного матеріалу в КК України у предметно-логічному порядку, а положень його Особливої частини - передусім за родовим об'єктом посягання, водночас у федеральному кримінальному законодавстві США норми розташовані за англійською абеткою, відповідно до назви посягання чи груп посягань; наявність в Україні двох окремих кодексів - Кримінального і Кримінально-процесуального, водночас у США кримінальні та кримінально-процесуальні норми поєднані у межах ФККП, основною складовою якого є розд.18 ЗЗ США; віднесення в Україні актів Конституційного Суду та Верховного Суду до різних самостійних кримінально-правових джерел, водночас у США акти вищої судової влади та акти конституційного тлумачення видаються одним органом - Верховним судом.

Розділ 2 "Злочин і суміжні з ним інститути за кримінальним законодавством України та федеральним кримінальним законодавством США" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Поняття злочину і класифікація злочинів" наголошено, що в КК України поняття злочину визначено нормативно (ст.11), є формально-матеріальним і пов'язане з категорією "діяння (дія чи бездіяльність) "; у ФККП США - воно відсутнє, хоча і відображено у кримінально-правовій доктрині та судовій практиці, є формальним і пов'язане з категорією "посягання". Стосовно класифікації злочинів у кримінальному законодавстві обох держав, то вона пов'язана з таким критерієм, як межі санкцій у виді позбавлення волі (тюремного ув'язнення), однак категорії посягань, які поділяються за цим критерієм, є різними: в Україні - це злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі; у США - фелонії (караються смертною карою або тюремним ув'язненням на строк понад 1 рік), місдимінори (караються тюремним ув'язненням на строк до 1 року), кримінальні порушення (різновиди місдимінорів, які караються тюремним ув'язненням на строк до 6 місяців або штрафом до $ 5 тис. для фізичних осіб та до $ 10 тис. - для юридичних осіб). Водночас фелонії поділяються на п'ять класів (А, В, С, D, Е), місдимінори - на три (А, В, С), а безпосередньо порушення - не класифікуються (§ 3559 (а) розд.18 ЗЗ США). При цьому дисертант сприймає класифікаційні моделі посягань, запропоновані низкою вчених (зокрема, Ю.В. Бауліним, Н.Ф. Кузнецовою, М.П. Мелешком, Є.Г. Тарлом), які враховують європейський та американській досвід, є більш прогресивними й досконалими в контексті подальших законодавчих реформ. Щодо статистичної звітності в Україні та США, то в ній наявні різні критерії та підходи, зокрема, кримінальна статистика США враховує, з одного боку, і ті порушення, що в Україні визнаються (чи визнавалися б) як адміністративні делікти, а з іншого - лише так звані "індексні" злочини, до кола яких входять вісім насильницьких та майнових посягань (однак саме така практика переважно відповідає міжнародним і європейським стандартам). Зокрема, встановлено, що в Україні у 2006 р. зареєстровано 420,9 тис., а у 2005 р. - 485,7 тис. злочинів (для порівняння: у США у 2005 р., за даними ФБР, що включають лише "індексні" злочини, зареєстровано 11,5 млн, а у 2004 р. - 11,7 млн злочинів).

У підрозділі 2.2 "Стадії вчинення умисного злочину і співучасть у злочині" наголошено, що з поняттям стадій вчинення умисного злочину в порівнюваному законодавстві тісно пов'язано поняття попередньої злочинної діяльності, законодавче визначення якої в Україні та США відсутнє. Однак у ФККП США чітко вироблено поняття власне "злочинної діяльності" (§ 1956 (с) (7) гл.95 "Рекет" розд.18 ЗЗ США). Дисертант пропонує використати такий досвід нормотворення (це також підтримують 54,8 % опитаних українських правоохоронців). Попередня злочинна діяльність у кримінальному праві України включає стадії готування до злочину і замаху на злочин, що вважається незакінченим злочином (крім цього, існує стадія закінченого злочину), а у кримінальному праві США - змову на вчинення злочину, замах на злочин та підбурювання до злочину. Проаналізовано доктринальні положення і судову практику з цих питань. Установлено, що в Україні вчинення незакінченого посягання може каратися так само, як і закінченого злочину (у ст.68 КК України з цього приводу не передбачено зменшення конкретних строків покарання), водночас у США покарання за закінчені та незакінчені посягання законодавчо диференційовані - останні караються менш суворо (зокрема, це випливає зі змісту §§ 371, 373, 1113 розд.18 ЗЗ США). Добровільна відмова при незакінченому злочині за ФККП США можлива не від доведення злочину до кінця, як за КК України (ст.17), а від злочинного наміру (§ 373 (b) розд.18 ЗЗ США), що, на погляд дисертанта, є негативним чинником, оскільки йдеться не про відмову від конкретних дій, а від уявлень про мету, ймовірних бажань.

Якщо КК України чітко визначає поняття співучасті у злочині, то у ФККП США воно відсутнє. На відміну від чотирьох видів співучасників (ст.27 КК України), ФККП США вказує лише на двох - виконавця та пособника "після факту вчинення злочину" (§§ 2 і 3 розд.18 ЗЗ США). Поняття "виконавець" за ФККП США є ширшим, ніж за КК України, оскільки фактично охоплює ознаки всіх інших співучасників, а термінологічний зворот "пособник після факту вчинення посягання" - за суттю стосується не пособництва, а причетності до злочину (при цьому дії пособників караються менш суворо, ніж дії виконавця, що видається справедливим - це слугує розмежуванню ступеня участі кожного співучасника). Положення про типи злочинних спільнот у ФККП США, на відміну від КК України (ст.28), урегульовані не однією, а кількома різними статтями (зокрема, науковий інтерес становлять досліджені дисертантом положення розд.18 ЗЗ США про "злочинні підприємства фінансового характеру" (§ 225), "кримінальні вуличні банди" (§ 521), "рекетирські підприємства" (§§ 1959 і 1961), "терористичні організації" (§ 2339В (g) (6)), відмінність між якими полягає у формах вчинення посягань, кількісному складі учасників, меті відповідного об'єднання, розмірах незаконно одержаних доходів). З'ясовано, що юридичні конструкції про причетність до злочину в доктрині та законодавстві обох держав фактично є подібними, однак ФККП США, на відміну від КК України, карає за недонесення про фактично вчинену фелонію (§ 4 розд.18 ЗЗ США).

У підрозділі 2.3 "Склад злочину за кримінальним законодавством і кримінально-правовою доктриною" встановлено, що, на відміну від КК України, у ФККП США не згадується про поняття "склад злочину", а замість нього доктрина і судова практика переважно оперують двома елементами злочину - "actus reus" (відображає об'єктивну сторону злочину) і "mens rea" (відображає суб'єктивну сторону злочину). При цьому в обох державах законодавчо врегульовано низку положень щодо складу (елементів) злочину: в Україні, зокрема, про суб'єкт злочину, осудність і неосудність, вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вину та її форми (ст. ст.18-25 КК); у США, наприклад, про неосудність, суб'єкт посягання (§§ 17, 18 і 25 розд.18 ЗЗ США). Водночас різні об'єктивні й суб'єктивні категорії кримінального права США (зокрема, "наслідки", "причинний зв'язок", "суб'єкт злочину", "осудність", "неосудність") мають самостійне значення та безпосередньо не стосуються "actus reus" й "mens rea". Об'єктивна сторона злочинів зазвичай відображена в нормах Особливої частини порівнюваного кримінального законодавства; суб'єктивна сторона - врегульована докладніше (втім, якщо КК України визначає поняття вини, її форми і види, то у ФККП США наявні різні підходи з цього питання, приміром, налічується близько 80 термінів, що позначають вину, - "з метою", "з усвідомленням", "необережно", "недбало" та ін., що, на думку дисертанта, є негативною практикою); суб'єктом злочину в Україні може бути лише фізична особа, а у США - як фізична, так і юридична особа, при цьому обґрунтовано висновок про те, що досвід стосовно встановлення відповідальності корпорацій (§§ 18, 3551 (с), 3571 (с) розд.18 ЗЗ США) заслуговує на своє подальше вивчення й обговорення в Україні; у ФККП США, на відміну від КК України, відсутнє поняття обмеженої осудності (вживаються лише терміни "осудність" і "неосудність"), а стан сп'яніння може слугувати підставою для виправдання поведінки особи, якщо здатність до самоконтролю у неї внаслідок вживання алкоголю чи наркотиків була послаблена.

Підрозділ 2.4 "Обставини, що виключають злочинність діяння" присвячений аналізу кримінального законодавства, доктрини та судової практики України й США стосовно зазначених обставин. Досліджено наукові позиції низки вчених щодо цієї проблеми (зокрема, Ю.В. Бауліна, В. Бернама, В.П. Діденка, В.І. Михайлова, В.І. Осадчого, Дж. Самахи, В.М. Шумілова). Зроблено висновок про те, що в обох державах існують різні нормативні, теоретичні та правозастосовні підходи щодо порівнюваного інституту. З'ясовано, що у нормах КК України (ст. ст.36-43) хоча і не сформульовано визначення самого поняття "обставини, що виключають злочинність діяння", проте наведено вичерпний перелік і розкрито їх сутність. Водночас дисертантом досліджено й інші обставини, що виключають злочинність діяння, які, на його думку, варто закріпити нормативно: здійснення свого права, виконання професійних функцій, згода потерпілого на заподіяння шкоди. Навпаки, у США ні в законодавстві, ні в теорії та судовій практиці не створено чіткого визначення як самого поняття "захисту від кримінального переслідування" (аналог вітчизняних обставин, що виключають злочинність діяння), так і чіткого їх переліку, що можна вважати певним недоліком. Обґрунтовано й ретельно досліджено такі види захисту від кримінального переслідування за законодавством США: необхідна оборона, цивільний арешт, крайня необхідність, помилка, провокація злочину, згода потерпілого на заподіяння шкоди, здійснення свого реального чи уявного права, феномен "суїцид за допомогою поліцейського", обізнаність з інформацією кримінального характеру з подальшим її повідомленням компетентним органам з метою отримання винагороди. Установлено, що деякі з цих "обставин" включають різні підвиди, котрі можуть розглядатися як самостійні види захисту від кримінального переслідування (приміром, заподіяння шкоди супернику у спортивних змаганнях чи евтаназія). У США існує детальна судова регламентація обставин, що виключають злочинність діяння. Ураховуючи наведений досвід, запропоновано створити типовий перелік рішень судів України в аналогічних справах, який би слугував моделлю виправданої поведінки громадян у незвичайних ситуаціях.

У підрозділі 2.5 "Звільнення від кримінальної відповідальності" констатовано: ні КК України, ні ФККП США не містять дефініції поняття "звільнення від кримінальної відповідальності", однак передбачають конкретні види, підстави та умови такого звільнення (причому в Україні воно здійснюється судом, а у США - як судом, так і прокурором). З урахуванням нормативних положень, доктрини й судової практики встановлено, що у США, на відміну від України, перелік видів звільнення від кримінальної відповідальності є вужчим, а саме: смерть особи, яка вчинила злочин; помилування; амністія; відмова держави від переслідування особи за вчинений нею злочин у разі укладання "угоди про визнання обвинуваченим своєї вини"; давність притягнення особи до кримінальної відповідальності (вони ретельно врегульовані в законодавстві та передбачають гнучкі процедури своєї реалізації). Доведена дієвість американських норм про "угоди щодо визнання обвинуваченим своєї вини" (правило 11 "Заяви" Федеральних правил кримінального процесу для окружних судів США, що є складовою ФККП США) - вони сприяють прискореному судочинству, відчутно "розвантажують" слідчих і суддів та є економічно вигідними (встановлено, що приблизно у 90 % кримінальних справ обвинувачені визнають свою вину). Визначено, що у США, на відміну від України, умови звільнення від відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є лояльнішими, оскільки передбачають 5-річний термін давності з моменту вчинення особою злочину, що не карається смертною карою (§ 3282 розд.18 ЗЗ США).

Розділ 3 "Покарання і суміжні з ним інститути за кримінальним законодавством України та федеральним кримінальним законодавством США" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Поняття і мета покарання, види покарань" зазначено, що, на відміну від КК України, де наявна законодавча дефініція покарання (ст.50), у ФККП США вона відсутня. Проте у кримінальному законодавстві обох держав вказано на мету покарання: за КК України - це кара, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами; за ФККП США - кара, стримування кримінальної поведінки (превенція); позбавлення можливості вчиняти злочини; реабілітація (очевидно, що окремі складові мети покарання в порівнюваному законодавстві збігаються). Доведено, що система покарань в Україні хоча і сприймається у порівняльному сенсі як більш цивілізована і така, що має гуманний характер, а у США - занадто каральний (передусім через існування смертної кари та великих строків тюремного ув'язнення), насправді заслуговує критичного ставлення (навіть без урахування досягнень у побудові пенітенціарної системи США). Виявлено низку гуманних механізмів впливу покарання на поведінку злочинців у США (зокрема, гнучкість механізмів призначення покарання, широке застосування заходів кримінально-правового впливу замість покарання, існування примирливих процедур, стала практика відновного правосуддя, реальне відшкодування збитків жертвам злочинів). В обох державах виділяють їх основні та додаткові види покарань (в Україні також є покарання, що можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові). Перелік основних покарань за КК України - ширший, оскільки передбачає вісім видів, водночас у ФККП США вказано всього на три їх види - штраф, тюремне ув'язнення (довічне чи на певний строк) і смертну кару. Навпаки, за ФККП США, є ширшим перелік додаткових покарань, окрім того, він характеризується неординарністю окремих видів (приміром, кримінально-правова реституція - обов'язкове, незалежно від пред'явлення цивільного позову, відшкодування злочинцем завданої жертві злочину матеріальної та фізичної шкоди, втрачених доходів і вигод (запровадження цього покарання підтримали 84 % опитаних нами українських правоохоронців) або дії щодо повідомлення потерпілих) і різноплановістю певних підвидів покарань (зокрема, при позбавленні різних прав або при конфіскації засобів і знарядь вчинення злочину, конфіскації матеріальної вигоди, отриманої внаслідок вчинення злочину, конфіскації замінних цінностей). Підкреслено, що покаранню у США підлягають як фізичні, так і юридичні особи (зокрема, останні можуть каратися штрафом на суму до $ 72,5 млн).

У підрозділі 3.2 "Призначення покарання" вказано, що призначення покарання в обох державах ретельно врегульовано законодавчо. Встановлено, що у США, на відміну від України, механізм призначення покарань має унікальну практику - він ґрунтується на Керівництвах з призначення покарань (далі - Керівництва), які спрямовані проти широкої суддівської дискреції і можливих зловживань при відправленні правосуддя. Такі Керівництва видаються Комісією США з призначення покарань, починаючи з 1987 р. (їх обсяг становить понад 600 с. друкованого тексту), і, передусім, враховують два базові чинники - ступінь тяжкості вчиненого злочину та кримінальне минуле обвинуваченого; вони не підміняють, а уточнюють закон, пропонуючи раціональну систему диференціації покарань (рішеннями Верховного суду США 1989 і 2005 рр. вони визнані конституційними). Сам процес призначення покарання у США є більш прозорим та об'єктивним, оскільки вже на стадії пред'явлення обвинувачення особа має досить чітке уявлення про вид і межі покарання та відповідні наслідки, що можуть її очікувати у разі засудження. У роботі встановлено особливості призначення покарання у США, зокрема: етапу призначення покарання подекуди передує діяльність суду присяжних; специфічна процедура вивчення особи обвинуваченого дозволяє суду всебічно оцінити його поведінку, що надає можливість максимально реалізувати принцип індивідуалізації покарання; Керівництва слугують уніфікації судочинства, долають імовірні зловживання з боку суддів і впливають на те, щоб вид і міра відповідного покарання призначалися в єдиних межах, без широких амплітуд коливань; врахування інтересів потерпілих від злочинів є обов'язковим і насправді реальним. Дисертант поділяє позицію Є.В. Полянського щодо раціонального запозичення вітчизняним законодавцем такої юридичної практики і зазначає, що 70 % опитаних українських правоохоронців виступають за нормативну уніфікацію цього іноземного досвіду.