Відшкодування заподіяної злочином шкоди за ініціативою суду в кримінальному судочинстві України

Дослідження негативних майнових наслідків, що спричинилися в результаті вчинення злочину, та обгрунтування необхідності використання кримінально-процесуальних засобів їх усунення. Способи використання інституту відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.08.2013
Размер файла 40,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Видається, що закріплення інституту відшкодування шкоди в окремій статті КПК України підтвердило б значимість цього способу відшкодування, а це, своєю чергою, сприяло б більш активній його реалізації в правозастосовчій практиці.

У Розділі 3 «Відшкодування завданої злочином шкоди за ініціативою суду в динаміці кримінального процесу України», який складається з двох підрозділів, аналізуються механізм судового провадження по відшкодуванню завданої злочином шкоди за ініціативою суду першої інстанції та в контрольних стадіях кримінального судочинства.

Виходячи із змісту статей 29,931 КПК України, констатується, що реалізація відшкодування заподіяної злочином шкоди за ініціативою суду є можливою виключно на стадії судового розгляду після оголошення про початок судового слідства. Проте, КПК України не містить спеціальних норм, які б регулювали питання відшкодування на стадії судового розгляду. Автор вважає, що в існуванні таких норм немає потреби, оскільки більшість здійснюваних судом першої інстанції дій спрямована одночасно і на встановлення характеру та розміру заподіяної злочином шкоди, як необхідного елемента предмету доказування, і на вжиття заходів до її відшкодування ще на стадії віддання обвинуваченого до суду (п.п. 3,9 ст. 242 КПК України).

Відзначається термінологічна невідповідність між п. 9 ст. 242 КПК України і ст. 272 КПК України, так як перша норма зобов'язує суд встановити чи вжито заходів до відшкодування шкоди незалежно від способу відшкодування. Стаття ж 247 КПК України покладає на суд обов'язок вжити заходів по забезпеченню відшкодування шкоди лише з використанням позовного способу. Тому запропоновано з метою усунення такої розбіжності в назві та тексті ст. 247 КПК України словосполучення «цивільного позову» замінити словами «відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином».

В результаті аналізу ч. 3 ст. 29, ч. 8 ст. 334 дисертант робить висновок про необхідність обов'язкової мотивації судом у вироку застосування чи відмови в застосуванні відшкодування з власної ініціативи завданих злочином збитків. З іншого боку, при відшкодуванні судом з власної ініціативи витрат на лікування потерпілого в порядку ст. 931 КПК України суд не зв'язаний обов'язком наводити у вироку мотиви застосування чи незастосування свого права.

Аналізуючи питання, пов» язані з відшкодуванням шкоди в контрольних стадіях процесу (касаційному провадженні), дисертант доходить висновку: якщо в передбачених законом випадках (ч. 8 ст. 334, ч. 3 ст. 29 КПК України) суд першої інстанції не виконав покладеного на нього обов'язку по відшкодуванню завданих злочином збитків, тобто, не застосовував правила про відшкодування шкоди з власної ініціативи або не вказав мотивів відмови в задоволенні цивільного позову і не визнав за потерпілим права на відшкодування заподіяної злочином шкоди в порядку цивільного судочинства, то такі дії суду є порушенням кримінально-процесуального закону, яке підлягає усуненню касаційною інстанцією. Проте, скасування вироку суду з причини невідшкодованих збитків потерпілому (та ще й при наявності умови, що він має право відшкодувати збитки в порядку цивільного судочинства) негативно позначилася б на реалізації принципу процесуальної економії часу і засобів у вирішенні основних завдань кримінального судочинства. Тому, з огляду на судову практику, діяльність судів контрольних інстанцій, котрі, у випадку неправильного вирішення цивільного позову судом першої інстанції, скасовують вирок в частині цивільного позову із скеруванням його для розгляду в порядку цивільного судочинства, з позиції автора повинна стосуватись і питань неправильного відшкодування збитків з власної ініціативи суду першої інстанції. Якщо ж суд першої інстанції не приймав рішення про відшкодування збитків з власної ініціативи, то неможливою є і відміна (зміна) в частині розміру відшкодування збитків.

В результаті дослідження зроблено висновок, що збільшення розміру відшкодування шкоди на контрольних стадіях кримінального судочинства незалежно від способу відшкодування не порушує принцип заборони «повороту на гірше», так як таке відшкодування становитиме для засудженого не додаткове покарання, а лише матеріальну відповідальність за реально завдані збитки, які не потребують додаткового доказування в кримінальному процесі, що повністю відповідає п. 4 ст. 311 ЦПК України. В зв'язку з цим пропонується закріпити положення п. 4 ст. 311 ЦПК України в ст. 28, 29 КПК України. Більше того, в ст. 53 проекту КПК України, підготовленого робочою групою Кабінету Міністрів України, таке положення передбачене.

У Висновках сформульовано основні підсумки проведеного дослідження, підкреслено практичне значення розробленої теми, визначені шляхи вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України і сформульовано конкретні пропозиції.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.