Механізми державного регулювання розвитку малого підприємництва на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Механізми державного регулювання розвитку малого підприємництва на регіональному рівні

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Запоріжжя - 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливою передумовою здійснення радикальних ринкових перетворень, реалізації стратегії економічного зростання в Україні є становлення та розвиток малого підприємництва (далі - МП). У 2006 році в Україні працювало 2319,1 тис. суб'єктів малого підприємництва, у тому числі 342,5 тис. малих підприємств. В порівнянні з 2000 р. кількість малих підприємств зросла більш ніж у 1,5 рази. Якщо у 2000 р. на 10 тис. наявного населення припадало 44 малих підприємства, то у 2006 р. цей показник збільшився до 66. Разом з тим, зміна питомої ваги продукції малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт та послуг має стійку тенденцію до зменшення - 8,1% у 2000 р. до 4,8% у 2006 р. Це підтверджує той факт, що об'єктивною типовою рисою малого бізнесу в Україні є його нестійкість, слабка життєздатність, недостатній рівень використання потенціалу МП як потужного джерела соціально-економічного розвитку країни. Однією з причин такої ситуації є те, що на сьогоднішній день в Україні держава приділяє недостатньо уваги створенню умов для ефективного функціонування суб'єктів МП. Заходи державної політики підтримки МП і механізми її реалізації мають лише схематичний вигляд та носять суперечливий характер, основні напрямки підтримки фактично не забезпечені ресурсами, відсутній механізм реалізації програм підтримки, бракує взаємопогодженості між діями державних і громадських інституцій у сфері розвитку і підтримки МП. Для того, щоб МП повною мірою виконувало свої економічні та соціальні завдання, необхідно сприяти підвищенню його життєздатності, стійкості, а це можливо лише в результаті здійснення комплексної державної політики, спрямованої на його підтримку.

Значний внесок у дослідження сутності підприємницької діяльності та особливостей МП зробили відомі зарубіжні вчені К. Бодо, П. Друкер, Ж.-Б. Сей, Р. Кантільон, Дж. Кейнс, І. Кірцнер, Дж. Кларк, Ф. Найт, Л. Мізес, Д. Рікардо, А. Сміт, А. Тюрго, Ф. Хайек, Й. Шумпетер та ін. У російській економічній літературі категорія «підприємництво» розглядалася багатьма відомими дослідниками, серед яких О. Бусигін, О. Блінов, В. Камаєв, В. Павленков, І. Половінкін, В. Савченко та ін. Фінансові аспекти державної підтримки МП являються предметом досліджень І. Баранець, В. Батковського, В. Варфоломєєвої, О. Кривоног, О. Кужель, І. Кузнєцової, О. Мазур, О. Микитюк, І. Неделько, Я. Онищук, М. Романів, В. Чабан та ін. Між іншим, недостатньо дослідженими залишаються питання вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва.

Таким чином, у сучасних умовах перед наукою державного управління постає надзвичайно важливе завдання - розробити і впровадити якісно нові підходи до побудови дієвих механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва на регіональному рівні.

У вирішенні цього завдання можна виділити два суттєвих напрямки. По-перше, наукове обґрунтування концептуальних засад прийняття управлінських рішень щодо державного регулювання розвитку малого підприємництва. По-друге, розробку конкретних механізмів реалізації поставлених завдань у практиці державного управління.

З огляду на це, вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва є надзвичайно актуальним завданням для сучасної науки державного управління.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт, які проводились у Класичному приватному університеті в рамках наукової теми «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро - та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195).

Роль автора полягає в обґрунтуванні шляхів вдосконалення організаційно-правового та фінансово-економічного механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва на регіональному рівні.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- узагальнити існуючі підходи, визначити сутність та уточнити поняття «підприємництво»;

- визначити роль та функції МП у розвитку економіки з метою обґрунтування необхідності та напрямків державної підтримки МП;

- обґрунтувати теоретичні засади побудови та функціонування системи державного регулювання МП із визначенням мети, завдань, об'єкту та суб'єкту, а також видів та складових механізмів державного регулювання;

- дослідити закордонний досвід державного регулювання МП з метою визначення елементів, які доцільно використати в Україні;

- з'ясувати роль МП в економіці регіону на прикладі Харківської області;

- охарактеризувати існуюче організаційно-правове забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері державного регулювання МП на регіональному рівні в Україні;

- визначити особливості сучасного стану функціонування фінансово-економічного механізму державного регулювання МП;

- опрацювати підхід до вдосконалення регіональної інфраструктури розвитку МП;

- розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності фінансово-кредитних методів підтримки МП;

- запропонувати шляхи підвищення дієвості регіональних програм підтримки МП.

Об'єктом дослідження є державне регулювання розвитку малого підприємництва на регіональному рівні.

Предмет дослідження - теоретичні аспекти, практичні рекомендації, наукові засади державного регулювання розвитку малого підприємництва на регіональному рівні.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять наукові праці українських та зарубіжних вчених з питань державного управління, економіки, підприємництва, фінансів тощо.

Задля досягнення поставленої мети та розв'язання визначених задач дослідження використовуються: історичний та логічний методи - для дослідження еволюції поняття підприємництва, методи абстрагування та узагальнення - для уточнення поняття підприємництва та визначення ролі МП в економічному розвитку суспільства; комплексний і системний підходи - для теоретичного обґрунтування системи державного регулювання розвитку МП, що дало змогу дослідити сутність механізмів державного регулювання розвитку МП в поєднанні їх соціально-економічного змісту та управлінської форми; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану розвитку МП в Україні; аналітичні та компаративні методи, методи групувань, порівняння - для виявлення недоліків функціонування організаційно-правового та фінансово-економічного механізмів державного регулювання розвитку МП в Україні; методи індукції і дедукції, програмно-цільовий та інші - при обґрунтуванні напрямків вдосконалення державного регулювання розвитку МП.

Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, нормативні акти Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва (далі - Держпідприємництва) та інші законодавчі акти, які встановлюють правові та організаційні основи суспільних відносин у сфері МП.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні теоретичних засад державного регулювання підприємницької діяльності та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-правового та фінансово-економічного механізмів державного регулювання розвиту МП в Україні. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у таких положеннях:

вперше:

- запропоновано підхід до формування державного органу з регулювання питань розвитку МП, структура та функції якого повинні визначатися на основі програмно-цільового методу організації державного регулювання розвитку МП;

удосконалено:

- теоретичні засади побудови та функціонування системи державного регулювання розвитку МП шляхом уточнення її мети, задач, принципів регулювання, складу структурних елементів та їх взаємозв'язків;

- організаційно-правовий механізм державного регулювання шляхом розробки пропозицій щодо посилення державної підтримки розвитку регіональної інноваційної інфраструктури, яка б забезпечувала нормальну діяльність МП через надання консультаційної, освітньої, юридичної допомоги і суб'єктам якої можна передати деякі функції державних органів щодо підтримки МП;

- фінансово-економічний механізм регулювання розвитку МП шляхом розробки комплексу заходів щодо державної підтримки банківського та небанківського кредитування, розвитку лізингових операцій та венчурного фінансування;

- механізм розробки та виконання регіональних програм підтримки МП шляхом запровадження системи моніторингу їх виконання та надання відповідних функцій відділу розвитку МП в обласних управліннях економіки;

набуло подальшого розвитку:

- визначення поняття підприємництва шляхом виділення чотирьох етапів його розвитку, що дозволило дослідити еволюцію його сутнісного наповнення і визначити особливості сучасного розуміння поняття підприємництва, а саме його тісного зв'язку з інноваційними процесами;

- систематизація функцій МП у розвитку соціально-економічного розвитку держави та регіонів, що дозволило підтвердити необхідність його державної підтримки та визначити її першочергові напрямки.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних наукових результатів визначається їх орієнтацією на підвищення ефективності системи державного регулювання розвитку МП. Результати дослідження щодо вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва впроваджено: Міністерством промислової політики України при розробці і реалізації Програми стабілізації та розвитку промислового комплексу на період до 2012 року (довідка №07 - 54/148 від 10.01.2008 р.); Харківською обласною радою при розробці та реалізації Стратегії соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року і Обласної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Харківській області на 2007-2008 роки (довідка №01-41/203 від 26.01.2008 р.); Харківською обласною державною адміністрацією при розробці та реалізації Стратегії соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (довідка №01-50/457 від 28.01.2008 р.); Дзержинською районною у м. Харкові радою при організації навчання державних службовців та посадовців місцевого самоврядування, а також при розробці Програми соціально-економічного розвитку району на 2007-2008 рр. (довідка №02-330/83 від 22.01.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні навчального модуля «Державне регулювання економіки», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка №983 від 23.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно написаною працею, в якій автором здійснено комплексне дослідження процесу розвитку МП в Україні та визначено напрямки вдосконалення організаційно-правового та фінансово-економічного механізмів державного регулювання розвитку МП.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 10 наукових публікаціях, з них 5 - у наукових фахових виданнях; загальний обсяг публікацій становить 5,2 обл.-вид. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 206 сторінки, з яких 14 рисунків і 10 таблиць, список використаних джерел (215 найменувань) - на 18 сторінках.

підприємництво управлінський регулювання регіональний

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі «Теоретичні основи державного регулювання розвитку малого підприємництва» досліджено еволюцію теоретичних концепцій підприємництва, визначено роль МП в економічній системі держави, обґрунтовано структуру та визначено принципи побудови системи державного регулювання розвитку МП, проаналізовано зарубіжний досвід державної підтримки МП.

Протягом усієї історії розвитку теорії підприємництва різні тимчасові періоди характеризувалися переважанням тих або інших концепцій (ризик, новаторство тощо), що було обумовлено змінами у ставленні суспільства і науки до ролі підприємництва. Сьогодні можна наголошувати на новому етапі розвитку підприємницької функції «новаторства» (впровадження інновацій). Найбільше значення для здійснення підприємницької діяльності став мати не капітал, а інтелект, тобто «людський капітал», що є у розпорядженні підприємця.

Для розвитку інноваційного підприємництва є необхідним наявність розвиненої інфраструктури, оскільки без цієї умови майже неможливо впровадити результати досліджень, нових продуктів і технологій у виробництво. Інноваційне підприємництво може розвиватися практично у всіх сферах економічного життя і існувати там, де присутні економічні відносини: створення нових технологій, нових товарів, нових ринків, нових методів управління, нових організаційних структур.

На основі характеристики і мотивів підприємницької діяльності можна виділити чотири типи підприємців (підприємницькій діяльності):

- підприємці, в основі діяльності яких полягають тривіальні рішення, а основним мотивом їх діяльності є максимізація прибутку з метою покращення матеріальних умов;

- ініціативні люди, але вони діють у межах традиційного мислення;

- підприємці, які можуть розробляти абсолютно нетрадиційні рішення і реалізовувати їх нетрадиційними способами, найважливішим мотивом для них являється задоволення від своєї діяльності;

- підприємці, для яких максимізація прибутку для них не є суттєвою проблемою, а основною метою яких є отримання задоволення від боротьби з конкурентами, від створення нового, досягнення суспільного визнання і боротьба за владу.

Мале підприємництво має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати і впроваджувати нову техніку й технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектору економіки. Малому підприємництву властиві також і значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.

Велика роль малого бізнесу в соціально-економічному розвитку країни та чинники, які обумовлюють його слабкість у порівнянні з великими підприємствами, обумовлюють необхідність державного регулювання його розвитку в країні.

Об'єкти державного регулювання розвитку малого підприємництва можна розділити на дві групи. По-перше, держава може регулювати діяльність безпосередньо самих малих підприємств, по-друге, об'єктами державного впливу можуть бути інституції, які не є малими підприємствами і не відносяться до державних органів, але створюють у сукупності середовище функціонування малих підприємств. До цієї групи об'єктів можна віднести банки, лізингові компанії, венчурні фонди, кредитні спілки, фонди підтримки підприємництва, бізнес-центри та бізнес-інкубатори тощо. Діяльність цих структур безпосередньо впливає на сферу МП і може сприяти або ж, навпаки, стримувати його розвиток.

Методи державного регулювання по відношенню до наведених вище двох груп об'єктів мають різну спрямованість. По відношенню до самого МП дії держави мають характер адміністративної та фінансової підтримки. Прямий вплив здійснюється в межах державних цільових програм, спрямованих на стимулювання розвитку малого бізнесу, у формі надання контрактів на виконання наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт, грантів, дотацій, пільгових кредитів, різних гарантій виконавцям перспективних досліджень і розробок. Джерелом фінансування прямого впливу держави на МП являються кошти державного та місцевих бюджетів.

Державою можуть застосовуватися також методи непрямого (опосередкованого) впливу. По відношенню до суб'єктів ринкової інфраструктури це можуть бути стимули (наприклад, державні гарантії, відшкодування по наданих МП кредитам, податкові пільги тощо), які заохочують банки, лізингові компанії, венчурні фонди тощо активізувати налагодження зв'язків з МП. Такі заходи полегшують МП доступ до фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, що дозволяє їм конкурувати з підприємствами великого бізнесу, і в той же час не знижує ділової активності.

Складовими системи державного регулювання МП являються організаційно-правовий механізм, який покликаний полегшити адміністративні бар'єри створення та функціонування МП, і фінансово-економічний механізм державного, покликаний вирішити існуюче на сьогоднішній день протиріччя між зростаючою потребою МП у фінансових та матеріально-технічних ресурсах і обмеженим доступом до них.

Принципами державного регулювання розвитку підприємництва являються комплексність, системність, законність, послідовність, наукова обґрунтованість. Серед принципів державного регулювання важливе місце займає принцип невтручання держави у господарську діяльність суб'єктів МП, він реалізується у відмові від патерналізму зі сторони держави і побудові партнерських стосунків між державою та підприємцями. В період обмеженості державних фінансових ресурсів особливого значення набуває принцип програмно-цільового регулювання, який полягає у необхідності розробки програм із чітко окресленими цілями, задачами, джерелами фінансування, виконавцями та критеріями ефективності та результативності.

Загальними рисами системи державної підтримки МП у країнах з розвиненою ринковою економікою являється програмно-цільовий метод організації, який передбачає формування основних цільових напрямків підтримки; перерозподіл повноважень між центральними та місцевими органами влади з метою ефективнішого розв'язання місцевих і національних проблем, розроблення системи загальнодержавних та регіональних пріоритетів щодо підтримки МП; співробітництво між державним і приватним секторами у сфері організації, фінансування та здійснення основних програм підтримки МП.

У другому розділі «Аналіз механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва на регіональному рівні» визначено роль малого бізнесу в економіці регіону на прикладі Харківської області. Аналіз повноважень суб'єктів державного регулювання МП, законодавчого забезпечення та фінансового стану МП в Україні дав можливість визначити особливості функціонування елементів організаційно-правового та фінансово-економічного механізмів державного регулювання розвитку МП в Україні та виявити їх основні недоліки та протиріччя.

Аналіз розвитку МП у Харківській області показав, що спостерігається поступове збільшення кількості малих підприємств у порівнянні з попередніми роками, а також на 10 тис. осіб наявного населення; зростає середня заробітна платня та обсяги реалізації продукції, але більш вразливі негативні тенденції у розвитку підприємств малого бізнесу. Серед них слід відмітити наступні:

- кількість підприємств, що припинили свою діяльність значно перевищують кількість новостворених;

- значно більшими темпами зростає кількість підприємств, зайнятих невиробничими видами діяльності, зменшується кількість підприємств, які мають значні обсяги реалізації;

- поступово зменшується питома вага малих підприємств у загальній кількості та обсяги реалізації малих підприємств до загальної реалізації по регіону в цілому;

- зменшується кількість зайнятих працівників, зростають витрати на одиницю реалізованої продукції. Середньомісячна заробітна платня залишається значно нижчою, ніж в цілому по області;

- відсутність сформованого прошарку інноваційно орієнтованого МП та низький рівень залучення традиційного МП до інноваційних процесів.

Причинами відсутності позитивних зрушень у розвитку МП являються не тільки загальні тенденції, невизначеність прав і обов'язків держави та суб'єктів підприємницької діяльності, неврегульованість та суперечливість нормативних актів, які видаються різними відомствами, недосконалість методичного забезпечення розробки та виконання державних та регіональних програм підтримки МП та низький рівень їх фінансового забезпечення все ще обумовлюють неефективність та обтяжливість регуляторного середовища для суб'єктів господарювання.

Недоліком організаційно-правового механізму є розпорошеність та невизначеність функцій державної влади щодо розвитку МП. Зокрема, у Положенні про Держпідприємництво, а також у назві жодного структурного підрозділу Держпідприємництва не згадується словосполучення «мале підприємництво». Разом з тим, у багатьох розвинених країнах державну політику підтримки малих підприємств реалізує спеціально уповноважений орган. З огляду на це, пропонується створення незалежного державного органу при Кабінеті Міністрів України, головним завданням якого буде всебічна допомога і підтримка МП з метою збереження і зміцнення конкуренції. Зазначений орган повинен керувати низкою програм, кожна з яких має конкретну мету, радіус дії, цільову групу користувачів, умови участі та бюджет.

Однією з найболючіших проблем МП є обмеженість фінансових ресурсів та відсутність доступу до них. Основним джерелом інвестування для малих підприємств поки що залишаються власні фінансові ресурси та сімейні позики. Сьогодні внутрішніх джерел фінансування (одержаний прибуток, амортизаційні відрахування, засоби сформованих фондів) для подальшого розвитку підприємств малого бізнесу недостатньо. Особливо гостро постає питання щодо кредитування підприємств, які ще не встигли набути позитивну ділову репутацію і не мають реальних активів, котрі могли б гарантувати повернення запозичених коштів інвестору. Характерною рисою сучасного етапу створення ефективної фінансово-кредитної системи є зміна у розумінні місця і ролі держави в цьому процесі. Якщо у попередні роки держава розглядалась як головне джерело фінансових ресурсів для такої підтримки, то сьогодні вона повинна займати активну позицію, властиву саме державі, тобто створювати умови для розвитку відповідних схем та установ.

У третьому розділі «Вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва на регіональному рівні» обґрунтовано напрямки державного стимулювання розвитку регіональної інфраструктури малого бізнесу та механізми фінансово-кредитної підтримки розвитку МП, визначено шляхи вдосконалення розробки та реалізації регіональних програм підтримки МП.

Для підвищення ефективності функціонування організаційно-правового механізму державного регулювання розвитку МП пропонується змістити акценти із безпосереднього виконання державними органами функцій щодо інформаційної, консультативної, інноваційної, фінансового-кредитної підтримки суб'єктів МП на державне стимулювання розвитку підприємств та організацій, яким ці завдання можуть бути передані. З огляду на це, перспективним напрямком державної політики підтримки малого бізнесу визнано стимулювання розвитку регіональної інноваційної інфраструктури розвитку МП.

Для поліпшення фінансово-економічного становища суб'єктів МП пропонується поступово відходити від практики розгляду бюджетних коштів у якості основного джерела державної фінансової підтримки, а створити систему залучення позабюджетних коштів. З метою вдосконалення фінансово-економічного механізму державного регулювання розвитку МП пропонується посилити непряму державну фінансову підтримку шляхом стимулювання банківського і небанківського кредитування малих підприємств, розширення ринку лізингових послуг та венчурного фінансування.

Для малого бізнесу лізинг вигідний тим, що він є зручним джерелом фінансування; дає змогу зекономити обігові кошти; зменшує ступінь ризику; стимулює технологічне переоснащення й розширення виробництва. Для активізації розвитку лізингу в Україні доцільно на державному рівні провести комплекс заходів, який включає:

- розробку на державному рівні концепції розвитку лізингових відносин у сфері малого бізнесу з метою чіткішого визначення тих ніш, в яких лізинг забезпечує максимальний внесок у розвиток матеріально-технічної бази МП;

- розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б стимулювала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг;

- зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;

- створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств, а також організацію при них відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;

- реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізингових операцій - запровадження пришвидшеної норми амортизації для об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна, впровадження податкових пільг для усіх учасників лізингових операцій.

Венчурне фінансування визнане в розвинених країнах найважливішим методом фінансування малого інноваційного бізнесу. Державна політика щодо стимулювання розвитку венчурного підприємництва повинна передбачати такі заходи:

- розробку закону України «Про засади формування та регулювання ринку венчурного капіталу», в якому необхідно визначити суть, функції, та принципи діяльності венчурних фондів і венчурних фірм, передбачити організаційну підтримку створення та діяльності венчурних підприємств, порядок створення та діяльності венчурних фондів, визначення юридичного статусу та умов створення і функціонування малих венчурних фірм, державне стимулювання здійснення венчурного фінансування;

- встановлення у податковому законодавстві податкових пільг як для осіб, що фінансують малий інноваційний бізнес, так і самих інноваційних підприємств. Розмір бази оподаткування прибутку підприємств та організацій повинен зменшуватися на суму коштів, яка була ними спрямована безпосередньо на науково-технічну та інноваційну діяльність;

- введення державного страхування ризиків від інноваційної діяльності з наступним відшкодуванням інвесторам визначеної частки можливих фінансових втрат, викликаних неспроможністю інноваційних проектів при їх венчурному фінансуванні;

- сприяння розвитку інфраструктури венчурного фінансування, в тому числі шляхом створення спеціальної урядової організації й приватно-державного банку, який би здійснював фінансову підтримку малих інноваційних підприємств;

- підвищення рівня гарантій з боку держави щодо чесності і прозорості здійснення підприємницької діяльності, що призведе до збільшення привабливості умов інвестування вітчизняних підприємств для іноземних та вітчизняних інвесторів.

Основним інструментом здійснення державного регулювання МП повинні стати програми, розроблені на виконання завдань державної політики підтримки підприємництва. Важливо, щоб ці програми не були декларативними, а мали під собою чітко визначені джерела фінансування. На наш погляд, програми повинні бути структуровані за конкретними напрямками, а не мати загальний і всеохоплюючий характер. Це дозволить більш детально прослідкувати їх виконання, надасть їм більшої зрозумілості, конкретності, підвищить прозорість державної політики підтримки МП.

На рівні областей необхідно розробити «Стратегічний план розвитку малого підприємництва» на достатньо віддалену перспективу (10-15 років), в якому повинні визначатися приоритетні сфери діяльності МП з урахуванням інноваційної стратегії розвитку суспільства, освоєння нових технологій, матеріалів тощо, міститися прогнозні розрахунки перспективних потреб області в ресурсному забезпеченні (матеріальному, фінансовому, інформаційному тощо). Розвиток малого бізнесу повинен чітко пов'язуватись з розвитком середнього і, перш за все, великого бізнесу, оскільки великий бізнес створює попит на додаткові послуги і продукти (як це відбувається в Японії, де при великих концернах створюється велика кількість обслуговуючих і коопераційних фірм). Дворічна Програма розвитку малого підприємництва повинна розроблятись як етап реалізації вищеназваної Стратегії, а не як засіб пристосування малих підприємств до вирішення проблем зайнятості окремих категорій населення.

Висновки

У дисертації отримано нове вирішення наукового завдання побудови дієвих механізмів державного регулювання МП, у рамках якої уточнено теоретичні засади державного регулювання розвитку МП та запропоновано напрямки вдосконалення організаційно-правого та фінансово-економічного механізмів державного регулювання розвитку МП на регіональному рівні в Україні. Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі висновки:

1. Наукове осмислення підприємництва пройшло через так звані «три хвилі», що характеризують еволюцію ідей та поглядів учених, економістів і підприємців на дану проблему, і вступило до фази початку четвертої хвилі. Дослідники «першої хвилі» вперше поставили підприємця у центр ринкової системи і виокремлювали в підприємцеві функцію наявності ризику. Представники «другої хвилі» основною ознакою підприємництва вважали діяльність зі створення нових комбінацій чинників виробництва з метою отримання економічної вигоди, у тому числі й у вигляді збільшення прибутку і прискорення розвитку економіки в цілому. Особливістю «третьої хвилі» наукового осмислення підприємництва є те, що воно розглядається в нерозривному зв'язку з ринковими відносинами, нерівновагою системи і конкуренцією. Сучасне підприємництво безперечно пов'язано з інноваційними процесами, що вимагає від підприємця унікальної здатності передбачення, ініціативи, раціональності, творчого підходу, високого рівня наукових знань.

2. Мале підприємництво є одним із провідних секторів ринкової економіки; формується на засадах дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, характеризується швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції. Водночас МП відрізняється слабкою життєздатністю в порівнянні з великим, що зумовлює необхідність державного регулювання його розвитку.

3. Система державного регулювання розвитку МП включає суб'єкт та об'єкт регулювання, принципи та методи регулювання, а також механізми регулювання, які забезпечують цілеспрямований вплив суб'єкта та об'єкт. Держава може регулювати діяльність безпосередньо самих малих підприємств, крім цього, об'єктами державного впливу можуть бути інституції, які не є малими підприємствами і не відносяться до державних органів, але створюють у сукупності середовище функціонування малих підприємств. Принципами державного регулювання розвитку підприємництва являються комплексність, системність, законність, послідовність, наукова обґрунтованість, принцип невтручання держави у господарську діяльність суб'єктів МП, принцип програмно-цільового регулювання.

В укрупненому вигляді виділяється два механізми державного регулювання розвитку МП: організаційно-правовий механізм, який покликаний полегшити адміністративні бар'єри створення та функціонування МП, і фінансово-економічний механізм, метою якого є вирішення протиріччя між зростаючою потребою МП у фінансових та матеріально-технічних ресурсах і обмеженим доступом до них.

4. У країнах з розвиненою ринковою економікою загальною рисою державної підтримки малого бізнесу є участь різних організацій і відомств, багатоканальність отримання підтримки, відсутність монополізму будь-якого одного державного органу, але наявність структури, що виробляє національну політику в даній галузі і що координує її здійснення. Корисним досвідом буде використання в Україні характерного для США програмно-цільового методу організації державного регулювання розвитку МП, який передбачає формування основних цільових напрямків підтримки, кожний із яких, у свою чергу, передбачає реалізацію певної кількості програм із використанням різних видів та інструментів державної регулювання.

5. Аналіз розвитку МП у Харківській області показав, що спостерігається поступове збільшення кількості малих підприємств у порівнянні з попередніми роками, а також на 10 тис. осіб наявного населення; зростає середня заробітна платня та обсяги реалізації продукції. Разом з тим, слід відмітити негативні тенденції розвитку суб'єктів малого бізнесу, серед яких зменшення питомої ваги обсягів реалізації малих підприємств у загальному обсязі реалізації по регіону, значна кількість малих підприємств, що припиняють свою роботу, відсутність сформованого прошарку інноваційно орієнтованого МП.

6. Серед головних причин, які знижують ефективність організаційно-правового забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері державного регулювання розвитку МП можна виділити декларативність нормативно-правового забезпечення розвитку МП; незабезпеченість програм підтримки МП фінансовими ресурсами; неконкретність та розпорошеність інституціонального забезпечення, а саме відсутність у Держпідприємництва конкретних функцій щодо регулювання розвитку МП; неспроможність держави в повній мірі забезпечувати належний рівень освітнього, інформаційного та консультаційного забезпечення і нерозвиненість інфраструктури розвитку МП, суб'єкти якої могли б виконувати ці функції.

Пропонується сконцентрувати функції державного регулювання МП в одному державному органі, що дозволить впорядкувати дії та відстежувати результати заходів щодо державного регулювання МП на державному та регіональному рівнях. На початковому етапі це може бути Департамент розвитку малого підприємництва у складі Держпідприємництва.

7. Основними недоліками існуючого фінансового-економічного механізму державного регулювання розвитку МП являються обмеженість бюджетних коштів, які являються джерелом фінансування державних та регіональних програм підтримки малого підприємництва; відсутність механізмів державного стимулювання суб'єктів фінансово-кредитної інфраструктури до надання позик суб'єктам МП; недостатній рівень державної стимулювання розвитку ринку лізингових, факторингових послуг, ринку венчурного капіталу.

8. Пріоритетним напрямком вдосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання МП являється посилення ролі держави у стимулюванні розвитку регіональної інноваційної інфраструктури розвитку МП: (бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, технологічних парків, центів трансферу технологій тощо), яка б забезпечувала нормальну діяльність МП шляхом надання консультаційної, освітньої, юридичної допомоги і суб'єктам якої можна передати деякі функції державних органів щодо підтримки МП. Рекомендується вжити заходів щодо створення та підвищення ролі бізнес-асоціацій у регулюванні розвитку МП на регіональному рівні.

9. Пріоритетними шляхами вдосконалення фінансово-економічного механізму державного регулювання розвитку МП визначено державне стимулювання кредитування МП суб'єктами банківської та небанківської сфери, підтримка розвитку лізингових операцій та венчурного фінансування. Для активізації розвитку лізингу доцільно розробити на державному рівні концепцію розвитку лізингових відносин у сфері малого бізнесу, програму підтримки лізингу, а також впровадження податкових пільг для усіх учасників лізингових операцій. На регіональному рівні необхідно стимулювати створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств, а також організацію при них відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування. Державна політика щодо стимулювання розвитку венчурного підприємництва має передбачати розробку закону України «Про засади формування та регулювання ринку венчурного капіталу», встановлення у податковому законодавстві податкових пільг як для осіб, що фінансують малий інноваційний бізнес, так і самих інноваційних підприємств; створення спеціальної урядової організації й приватно-державного банку, який би здійснював фінансову підтримку малих інноваційних підприємств.

10. Покращенню якості та підвищенню ефективності регіональних програм підтримки МП сприятиме узгодження їх з відповідними стратегіями розвитку МП на довгострокову перспективу, створення в обласних та районних державних адміністраціях окремого підрозділу з питань розвитку МП, структура якого повинна відповідати напрямкам програми, створення в регіонах механізмів отримання й обробки оперативної інформації з районів та міст щодо стану розвитку МП, залучення громадських організацій до розробки та реалізації програм підтримки МП, сприяння вдосконаленню співпраці самоврядних організацій підприємців з місцевими органами державної влади. В обласних програмах розвитку малого підприємництва доцільно передбачити додатково до існуючих кількісних показників оцінки розвитку МП якісні показники розвитку, які б характеризували рівень стійкості малих підприємств (термін їх роботи), рівень застосування капіталомістких та наукомістких технологій, обсяги доданої вартості, створюваної на цих робочих місцях, умови праці тощо.

Размещено на Allbest.ru