Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Кримінальна відповідальність

1.1 Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність в законодавстві України, Російської Федерації, Республіки Казахстан, та Республіки Белорусь

2. Кримінально-правова характеристика втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

2.1 Об'єктивні ознаки втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

2.2 Суб'єктивні ознаки втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

2.3 Кваліфікуюча ознака втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

3. Судова практика у справах про втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

3.1 Cудова практика у справах про злочини неповнолiтнiх i втягнення їх у злочинну дiяльнiсть

3.2 Ювенальна юстиція в Україні

Висновки

Література

Вступ

неповнолітній втягнення злочинний законодавство

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність уже давно стало однією з найглобальніших проблем кримінально-правової політики України та інших держав, тому що існує «залежність злочинності дорослих від злочинності неповнолітніх, оскільки у певному розумінні є джерелом і резервом усієї злочинності». І щоб не допустити зростання злочинності, необхідно активізувати увагу на злочинності неповнолітніх, її попередженні, і головне - захистити неповнолітніх осіб від негативних явищ, серед яких одним із найнебезпечніших є втягнення дорослими особами неповнолітніх у злочинну діяльність. Цю проблему досліджувало дуже багато вчених, але погляди, висловлені у правовій літературі істотно відрізняються. Деякі автори під втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність розуміють психічний або фізичний вплив на неповнолітніх з метою спонукання їх вчинити будь-який із злочинів самостійно або в ролі співучасника чи приховувача злочину. Інші вважають, що втягнення - це така активна діяльність, яка умисно спрямована на формування в неповнолітніх злочинних поглядів, навичок, злочинного наміру, і підкреслюють, що втягнення найчастіше пов'язане із втягненням не в один конкретний злочин, а взагалі у злочинну діяльність, проте не виключають можливості притягнення дорослої особи до відповідальності, якщо при цьому мав місце серйозний вплив на психіку неповнолітнього.

М.М. Биргеу акцентує увагу на характеристиці підбурювання неповнолітніх як на центральній формі втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Згідно ж із ч.4 ст. 27 КК України і ч. 4 ст. 33 КК РФ підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Тобто втягнення є закінченим із моменту вчинення дій, спрямованих на втягнення, незалежно від того, учинив щось неповнолітній чи ні, а підбурювання є закінченим лише у випадку вчинення неповнолітнім певних дій. Підбурювання неповнолітнього до вчинення злочину, як зазначає російський дослідник Є.Ю. Пудовочкін, у своєму логічному розвиткові проходить три етапи: вплив на психіку неповнолітнього з метою викликати в нього рішучість учинити злочин; виникнення такої рішучості; учинення неповнолітнім злочину. Однак через особливості конструкції складу злочину втягнення буде вважатися закінченим уже на першому етапі. Водночас з тим, ряд авторів розрізняють втягнення та підбурювання й на рівні першого етапу, звертаючи увагу на те, що втягнення являє собою більш складну категорію, ніж простий вплив на психіку неповнолітнього з метою викликати в нього рішучість учинити злочин.

1. Кримінальна відповідальність

1.1 Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність в законодавстві України, Російської Федерації, Республіки Казахстан, та Республіки Белорусь

Суспільна небезпечність передбачених ст. 304 кримінального кодексу України полягає в згубному впливі на неповнолітніх, можливості заподіяння шкоди їх моральному благополуччю [2. с. 172]. Стаття встановлює відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми. Карається позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Ті самі дії, вчиненні щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою на яку накладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, - караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років.

Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері належного інтелектуального, морального та фізичного розвитку і виховання неповнолітніх. Потерпілим є особа яка не досягла повноліття [3, с. 307.] Об'єктивну сторону цього злочину утворює втягнення неповнолітнього в зазначені види діяльності. Втягненням неповнолітнього в цю діяльність є психічний чи фізичний вплив на нього з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому чи в інших антигромадських діях. Це будь-які види фізичного насильства чи психічного впливу: погрози, шантаж, обман, переконання,'поради, різні обіцянки тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням неповнолітньому або його близьким будь-якої шкоди. Така погроза має бути реальною, тобто такою, що здатна достатньо вплинути на підлітка. Шантаж - це погроза поширення про потерпілого відомостей, які він вважає за необхідне зберегти в таємниці. Обманом визнається навмисне перекручування обставин або приховання істини для того, щоб ввести підлітка в оману і тим самим спонукати його до вчинення злочину. Обіцянка як спосіб втягнення означає прийняття суб'єктом на себе тих або інших зобов'язань, незалежно від того, чи має він намір їх виконати (навчити керувати мотоциклом чи прийомам спортивної боротьби, обіцяти дружбу, захист тощо). У тих випадках, коли суб'єкт злочину залучає до його вчинення підлітка, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, він виступає як виконавець цього злочину (незалежно від характеру його дій) і вчинене кваліфікується за ст. 304 і за тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене підлітком діяння.

Об'єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні неповнолітнього у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми. Втягнення у пияцтво - це створення в неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої. Систематичність утворюють не тільки епізоди безпосереднього втягнення такої особи до вживання спиртних напоїв, а й втягнення до вживання напоїв шляхом їхнього придбання, дарування і вчинення інших дій, спрямованих на спонукання, або саме примушування до вживання спиртних напоїв. Спиртними напоями є горілка, спирт, коньяк, лікер, самогон, вино тощо. Обов'язковою умовою визнання таких дій злочинними має бути систематичність їх вчинення, тобто не менше трьох разів. При цьому повинне мати місце втягнення в пияцтво того самого підлітка. Тому одноразова дія, у тому числі вживання спиртних напоїв з кількома підлітками, не утворить систематичності.

Втягнення у жебрацтво -це схилення неповнолітнього до систематичного жебракування у сторонніх осіб грошей або інших матеріальних цінностей, а в азартні ігри - схилення до систематичної гри на гроші або інші матеріальні цінності. Азартні ігри - це ігри на матеріальний інтерес у карти, рулетку, «наперсток» та інші. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення винним дії, спрямованої на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність. Втягнення у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми визнається закінченим при наявності систематичності. Наслідки і результативність таких дій на кваліфікацію не впливають.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом поєднаним з метою втягнути підлітка в злочинну або іншу антігромадську діяльність.

Суб'єктом цього злочину є лише особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 18 - річного віку.

Покарання за злочин: за ст.304 - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Кримінальний кодекс Республіки Белорусь теж має статтю 173 Втягнення неповнолітніх в антигромадську діяльність. Ця стаття складається з двох пунктів:

1. Втягнення особою, яка досягла 18 років, завідомо неповнолітніх в систематичне вживання спиртних напоїв, або систематичне не медичне вживання сильнодіючих або інших дурманючих речовин, або потерпілого, караються на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

2. Ті ж самі дії, вчиненні з застосуванням насильства чи з погрозою його застосування батьками, педагогом або іншою особою, на яку накладено обов'язки по вихованню неповнолітнього/

Карається позбавленням волі строком від одного до п'яти років з позбавленням прав займатися відповідні посади або займатися відповідною діяльністю або без позбавлення [4, ст. 173]/

Кримінальному Кодексі Республіки Казахстан втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність розкрито в ст. 131. Ця статття складається з 4 частин де читко вказано за які діяння несе ведповідальність особа.

1. Втягнення особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку, - карається позбавленням волі строком до п'яти років.

2. Тіж діяння скоєні батьками, педагогами, або іншими особами, на які покладені обов'язки виховання неповнолітніх, - карається позбавленням волі на строк до шести років з позбавленням права займати відповідні посади, або займатися відповідною дільністю на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачене частиною першою і другою чинення з застосуванням насильства або погрозою его застосування - караються позбавлення волі на строк до восьми років.

4. Діяння, передбачене частина першою, другою і третьою, зв'язані з втягненнм неповнолітніх в здійсненні тяжкого злочину або особо тяжкого злочину, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років [5, ст. 131]/

5. В кримінальному кодексі Російської Федерації втягнення неповнолітніх в здійсненні антигромадську діяльність відмічено в статті 151.

Ця стаття складається з 3 частин.

1. Втягнення неповнолітніх в систематичне вживання спиртних напоїв, дурманючих речовин, в заняття жебрацтвом, здійснене особою яка досягла вісімнадцятирічного віку, - карається обов'язковими роботами на строк від 180 до 240 годин, або виправними роботами на строк від одного року до двох років, або позбавленням волі строком до чотирьох років.

2. Ті ж дії, здійсненні батьками, педагогами, або іншими особами, на яких законом покладені обов'язки по вихованню неповнолітніх,- карається обмеженням свободи на строк від двох до чотирьох років, або арештом від чотирьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права займати відповідні посади або займатися відповідною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачені в частині першій і другій здійснення з застосуванням насильства або погрозою застосування насильства, - карається позбавленням волі на строк до шести років з обмеженням свободи на строк до двох років або без такого. Аналізуючи кримінальне законодавство України, Росії, Білорусі та Казахстану, можна зробити такий висновок, що в ст. 304 КК України, яка передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, не відображено способів такого втягнення, тимчасом як у кримінальних кодексах інших держав це зроблено, що видається вельми доцільним. Так, у диспозиції ч. 1 ст. 150 КК РФ і ч. 1 ст. 172 КК Білорусі і ст.131КК Казахстану законодавець конкретно перелічує в законі способи втягнення для того, щоб працівники правоохоронних органів, які ведуть розслідування в справах даної категорії, не обмежувалися загальною фразою про втягнення, а вказували конкретний його спосіб, підтверджуючи це матеріалами справи. Однак необхідно зазначити, що в диспозиціях ст. 150 КК РФ і ст. 172 КК Білорусі, ст.131КК Казахстану, крім названих способів, є вказівка й на інший спосіб втягнення. Під іншим способом розуміється будь-який вплив на неповнолітнього з метою залучення його до участі в злочині. Фактично сюди можна віднести: різного роду психічні впливи на неповнолітнього (розпалювання корисливих прагнень, почуття заздрості, помсти, а також умовляння та пропонування вчинити злочини); надання матеріальних благ, що передує вчиненню злочину (підкуп); доведення неповнолітнього до стану сп'яніння з наступним пропонуванням узяти участь у злочині та ін. Отже, практично будь-який спосіб може бути використаний для втягнення неповнолітніх у вчинення злочину. Хоча, звичайно, скільки вчені не намагалися виявити й описати всі такі способи, зробити це неможливо. Та й у кримінально-правовому аспекті зазначати всі можливі способи не обов'язково, оскільки спосіб втягнення неповнолітнього у вчинення злочину на кваліфікацію не впливає.

2. Кримінально-правова характеристика втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

2.1 Об'єктивні ознаки втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Стаття 304 ККУ складається з двох частин, які містять заборонювальні норми.

Родовим об'єктом злочину є суспільна моральність. Безпосередній об'єкт злочину - моральні засади суспільства, зокрема щодо забезпечення нормального духовного та фізичного розвитку неповнолітніх. Потерпілими від злочину є неповнолітні - особи чоловічої або жіночої статі, котрі не досягли 18-річного віку [2, ст. 304]. Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 304 КК, утворює втягнення неповнолітніх у зазначені в диспозиції цієї статті види діяльності. Слід мати на увазі, що застосоване в законі словосполучення «втягпення неповнолітніх у злочинну діяльність...» не означає обов'язковості втягнення кількох неповнолітніх у вчинення певного злочину, і тим більше не свідчить про необхідність втягнення у множинність таких дій. Воно означає лише різноманітність видів злочинної та інших різновидів діяльності і охоплює втягнення як одного, так і кількох неповнолітніх (неповнолітній - це особа, яка не досягла 18-річного віку).Втягнення неповнолітнього в таку діяльність - це психічний чи фізичний вплив на нього, вчинений дорослою особою з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому в ролі співвиконавця або пособни-ка чи в інших антигромадських діях. Таке втягнення пов'язане з безпосереднім впливом на неповнолітнього і може бути вчинене способом погрози, шантажу, обману, переконання, поради, обіцянки тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням неповнолітньому або його близьким будь-якої шкоди. За своїм характером вона має бути реальною, тобто такою, що здатна достатньо вплинути на підлітка. Шантаж полягає в загрозі поширення про потерпілого відомостей, які він вважає за необхідне зберегти в таємниці. При цьому не має значення достовірність чи недостовірність фактів, поширенням яких загрожує винний. Обманом визнається навмисне перекручення обставин або приховання істини для того, щоб ввести підлітка в оману і тим самим спонукати його до вчинення злочину чи участі в ньому. Обіцянка як спосіб втягнення означає прийняття суб'єктом на себе певних зобов'язань, незалежно від того, чи має він намір виконати (навчити керувати мотоциклом або прийомам спортивної боротьби, обіцяти дружбу, захист від інших підлітків тощо). Втягнення може бути вчинене і будь-яким іншим способом, як, наприклад, порадою шляхом участі у вчиненні злочину вирішити свою проблему, розмовами з підлітками про романтику і «переваги» злочинного чи іншого антигромадського образу життя, його підкупом різними подарунками тощо. У разі, коли втягнення неповнолітнього до злочинного або інших видів антигромадської діяльності вчиняється способом фізичного впливу, який супроводжується причиненням йому тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження або вчиненням іншого більш тяжкого злочину, дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів.

У тих випадках, коли доросла особа залучає до вчинення злочину підлітка, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, він (незалежно від характеру його дій) визнається виконавцем цього злочину і вчинене ним повинне бути кваліфіковане за ст. 304 і за тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене підлітком діяння (див. коментар до ч. 2 ст. 27 КК). А доросла особа, яка залучила до вчинення злочину неповнолітнього, який досяг віку кримінальної відповідальності, повинна відповідати за ст. 304 і за тією статтею КК, що передбачає відповідальність за вчинений спільно з підлітком злочин. Якщо неповнолітній вчинив лише готування до злочину чи замах на злочин або на цьому етапі добровільно відмовився від його подальшого вчинення, доросла особа має відповідати за ст. 304 КК і відповідно за готування (крім готування до злочину невеликої тяжкості) або замах на вчинення злочину. У випадку невдалого підмовництва неповнолітнього до вчинення злочину дії дорослої особи також мають бути кваліфіковані за ст. 304 КК і за готування до злочину, до вчинення якого він невдало підбурював підлітка. Об'єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні неповнолітнього у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми.

Зміст поняття втягнення в ці види антигромадської діяльності нічим не відрізняється від втягнення у злочинну діяльність. Втягненням у пияцтво визнаються умисні дії дорослої особи, безпосередньо спрямовані на збудження (появу) у неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої, частіше -- це спільне з неповнолітнім вживання таких напоїв. Однак систематичність утворюють не тільки епізоди безпосереднього втягнення підлітка до вживання спиртних напоїв, а й залучення до вживання таких напоїв шляхом їх придбання, дарування і вчинення інших дій, спрямованих на спонукання, або саме його примушування до вживання спиртних напоїв (наприклад, розрахунок самогоном чи іншими напоями за виконану неповнолітнім роботу).

Спиртними напоями визнаються горілка, спирт, коньяк, бренді, лікер, самогон, вино тощо. Обов'язковою умовою визнання таких дій злочинними має бути систематичність їх вчинення, тобто не менше трьох разів, при цьому щодо одного і того самого чи одних і тих самих підлітків. Тому одноразова (і навіть дворазова) дія, у тому числі разове вживання спиртних напоїв з кількома підлітками, не утворюють систематичності. За такі дії доросла особа підлягає адміністративній відповідальності. Слід враховувати, що результативність залучення неповнолітнього до пияцтва, як і ступінь йо-. го сп'яніння, в кожному разі вживання напоїв на кваліфікацію дій винної особи не впливають. Втягнення у заняття жебрацтвом полягає в умисному схиленні неповнолітнього до систематичного (не менше трьох разів) жебракування у сторонніх осіб грошей або інших матеріальних цінностей (див. абз. 1 п. 5 постанови ПВСУ «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність» від 23 грудня 1983 р. № 6). Воно має місце як у разі схилення підлітка будь-яким із названих раніше способів до самостійного жебрацтва, так і при залученні його до участі в такій діяльності спільно з дорослою особою. Втягнення неповнолітнього в азартні ігри теж означає умисне схилення такої особи до систематичної (не менше трьох разів) гри на гроші або інші матеріальні цінності (п. 5 зазначеної постанови ПВСУ). Азартні ігри -це ігри на матеріальний інтерес у карти, рулетку, «наперсток» тощо.Залучення до участі в різного роду лотереях не утворює складу цього злочину, тому що лотереї не належать до азартних ігор. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення винною особою дії, спрямованої на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність. Втягнення неповнолітнього у пияцтво, заняття жебрацтвом або в азартні ігри визнається закінченим за наявності доведеної систематичності вчинення відповідних дій [8].

До об'єктивних обставин віднесено такі, як:

а) неповна сім'я, хвороба батьків та інші обставини, що утруднюють здійснення ефективного нагляду за дітьми та їх виховання;

б) матеріальні труднощі, погані житлові умови.

Зазначені суб'єктивні й об'єктивні чинники несприятливого морального формування особистості в сім'ї тісно взаємопов'язані та перебувають у постійній взаємодії. У неблагополучних сім'ях підлітки намагаються якомога менше бути вдома, у нездоровій сімейній обстановці й потрапляють під негативний вплив старших осіб, у тому числі раніше судимих. Для соціально неблагополучних сімей характерне також генетичне неблагополуччя, наслідком якого є народження дітей із природженими психічними аномаліями та хворобами. Виростаючи, такі підлітки втягуються в кримінальне середовище, використовуються як "шістки" у лідерів, хлопчики на побігеньках або просто як фізична сила для розправи над неугодними. Для нейтралізації несприятливої обстановки в сім'ї, її негативного впливу на криміналізацію підлітків потрібна державна програма подолання всіх видів сімейного неблагополуччя (репродуктивного, економіко-матеріального, виховного, морально-етичного та ін.), вона, повинна включати такі елементи:

1) виявлення всіх типів сімей, у тому числі й латентно неблагополучних, і створення в коленому регіоні баз даних щодо соціально неблагополучних сімей;

2) своєчасне надання необхідної матеріальної допомоги й підтримки економічно неблагополучним сім'ям (улаштування членів таких сімей на роботу, видача допомоги тощо);

3) прийняття законів, здатних захистити багатодітні, соціально неблагополучні сім'ї від злиденності;

4) розроблення заходів щодо попередження народження дітей, генетично неблагополучних;

5) своєчасне вилучення дітей із сімей, що характеризуються жорстоким поводженням з ними, алкоголізацією, наркоманією, де прилучають дітей до цих негативних явищ, ведуть аморальний і кримінальний спосіб життя, і поміщення їх до спеціальних установ із наступним позбавленням батьків батьківських прав і усиновленням таких дітей;

Створення потужної служби соціального захисту, залучення до роботи з соціально неблагополучними сім'ями спеціально підготовлених соціальних працівників. Будь-якими половинчастими заходами, без серйозних фінансових затрат проблему подолання сімейного неблагополуччя не розв'язати, а отже, не вирішити й проблему подолання негативного впливу сім'ї на неповнолітніх. Алкоголізм, наркотизм неповнолітніх. Алкоголізм, наркоманія перестали бути тільки соціальними проблемами. Призводячи до біохімічних змін в організмі людини, ці явища постійно збільшують коло осіб, схильних до вчинення злочину, і саме неповнолітніх, які вживають спиртні напої та наркотики, легше втягнути у вчинення злочину. Наркотизм здійснює прямий вплив на кримінальну обстановку в країні. Зв'язок наркотизму зі злочинністю є об'єктивним. Крім того, що сам наркотизм є злочинним, він сприяє вчиненню інших злочинів, куди часто втягуються неповнолітні. Неповнолітнього, прилученого до наркотиків, простіше втягнути у вчинення злочинів, він податливіший, оскільки йому постійно потрібні гроші на наркотики. У період «ломки» немає такого злочину, на який наркоман не піде заради «рятівної» порції наркотику. Саме з цього й користаються досвідчені злочинці для втягнення неповнолітніх у вчинення злочинів, використовуючи підлітків для полегшення виконання своїх кримінальних намірів. Часто втягнені діти не признаються, що чинили злочин разом із дорослим, бо перед вчиненням підлітка переконували в тому, що не годиться «зраджувати друзів». Основними причинами зростання наркоманії серед неповнолітніх є такі:

1) втрата молоддю соціальної орієнтації, зруйнування створених попередніми поколіннями ідеалів і відсутність нових;

2) бажання втекти від нестабільної реальності;

3) спроби швидкого збагачення;

4) пошуки «гарного життя». Цей список можна доповнити такими причинами, як духовна бідність молоді, страх молодих людей перед невизначеним майбутнім, нездорові стосунки в сім'ї та багато інших. Алкоголізм і наркоманія, на думку ряду авторів, є однією з основних причин злочинності. При втягненні неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність пияцтво здебільшого виступає причиною вчинення даного злочину і рідше - умовою, що сприяє його вчиненню. При втягненні неповнолітніх чітко простежується ситуація, коли «умови, узяті в сукупності з причинами в тісному розумінні слова, утворюють так звану повну причину того чи іншого наслідку». Підбурювання з боку осіб, які ведуть антигромадський спосіб життя. Часто підбурювання розглядається як форма втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність. Непоодинокими є випадки втягнення неповнолітніх підбурювачами, котрі були раніше судимі, а також особами, які ведуть антигромадський спосіб життя. Практично будь-яка "організаційна діяльність" щодо втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність починалася саме з підбурювання з боку осіб раніше судимих. Як відомо, вищезазначені особи характеризуються стійкими антигромадськими поглядами, небажанням ставати на шлях виправлення. Особи, раніше судимі, які не стали на шлях виправлення, діють із «далеким прицілом», адже неповнолітніх як нікого простіше втягнути у вчинення злочину, створити навколо себе групу аморальних підлітків, готових до вчинення будь-якого злочину згідно з установкою дорослого злочинця [7]. Підбурювання з боку дорослих злочинців відбувається майже в 30% випадків, хоча здебільшого залишається латентним. Тому, незважаючи на поширеність вчинення злочинів неповнолітніми разом із дорослими, які часто є підбурювачами або організаторами, питома вага злочинів, передбачених ст. 304 КК України [2, ст. 304], не перевищує 0,8% у загальній масі кримінальних справ, розглянутих судами.

2.2 Суб'єктивні ознаки втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Cуспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що дії, які його утворюють, посягають на суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері належного інтелектуального, морального та фізичного розвитку і виховання неповнолітніх. Такі дії дорослих згубно впливають на молоде покоління, спричиняють шкоду інтелектуальному і фізичному розвитку неповнолітніх, деформують в їхній свідомості моральні цінності, прищеплюють їм асоціальні ідеї, аморальні погляди, навички. Про важливість захисту інтересів неповнолітніх від таких посягань свідчать і заходи вищих державних органів влади. Прикладом тому є Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ПІ (ст. 10), згідно з яким держава здійснює захист дітей від усіх форм насильства, залучення до вчинення злочинів, примушування до жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо. А Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності» від 28 січня 2000 р. № 113/2000 зобов'язує ряд міністерств, Державний комітет молодіжної політики та місцеві органи влади вжити заходів щодо запобігання проявам злочинності серед дітей, своєчасно виявляти осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, жебракування, та притягати їх до відповідальності.У вирішенні цих завдань значна родь належить і заходам кримінально-правового впливу. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суб'єктивна сторона всіх різновидів злочину, передбаченого ст. 304 КК, характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що своїми діями втягує неповнолітнього у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, проституцією, азартними іграми або використовує його для цілей паразитичного існування, і бажає так чинити. При використанні неповнолітнього для паразитичного існування конститутивною ознакою суб»активної сторони є така мета, як здобуття нетрудових доходів. («цілі паразитичного існування»). Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, котра досягла 18-річного віку. Кримінальна відповідальність за цей злочин настає як у разі, коли доросла особа знала про неповнолітній вік втягуваного, так і тоді, коли вона за обставинами справи повинна була чи могла про це знати (абз. 3 п. 4 згаданої Постанови). За відсутності ознак втягнення дорослі особи, що вчинили злочини в групі з неповнолітніми, несуть відповідальність за співучасть у конкретних злочинах. При втягненні у вчинення злочину неповнолітнього, котрий досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК може наставати кримінальна відповідальність, дії дорослого учасника злочину мають кваліфікуватися за статтями КК, якими передбачено відповідальність за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність і за вчинений разом із ним злочин. Дії дорослого, що не будучи співвиконавцем злочину, втягнув у нього неповнолітнього, кваліфікуються за відповідною статтею КК, якою передбачено відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, та за відповідною частиною ст. 27 КК (залежно від виду співучасті) і статтею КК, якою передбачено відповідальність за вчинений неповнолітнім злочин. Суб'єктивними обставинами названо: а) невиконання батьками своїх обов'язків щодо належного виховання дітей, неувага до їхніх інтересів, грубість, деспотизм тощо; б) виховання дітей неробами, егоїстами, користолюбцями та ін.;

в) наявність у сім'ї антигромадських поглядів, звичаїв та інших шкідливих пережитків, зокрема зневажливого ставлення до праці та інших важливих громадянських обов'язків;

г) поганий приклад членів сім'ї, вчинення ними злочинів або інших правопорушень, аморальний спосіб життя, постійні сварки, пияцтво, наркотизм, проституцію;

д) втягнений неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність [2].

2.3 Кваліфікуюча ознака втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 304 КК) передбачають вчинення тих саме дій: 1) щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього. Відповідальність дорослих осіб за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність встановлена не тільки ст. 304, а й іншими статтями КК (ч. 3 ст. 300, ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 302, ч. 3 ст. 303, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 317, статтями 323 і 324), котрі є щодо неї спеціальними нормами. У разі вчинення злочину, передбаченого спеціальною нормою, кваліфікувати дії винної особи ще й за ст. 304 КК не потрібно (п. 3 ППВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2)[8]. Серед різноманітних способів втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність найбільш небезпечним є примушування до вчинення конкретного суспільно небезпечного діяння. Якщо таке примушування супроводжувалося мордуванням, катуванням, заподіянням середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, погрозою вбивством, умисним знищенням або пошкодженням майна тощо, відповідальність має наставати за сукупністю вчинених злочинів (п. 14 ППВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2) [8].

3. Судова практика у справах про втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

3.1 Cудова практика у справах про злочини неповнолiтнiх i втягнення їх у злочинну дiяльнiсть

Велике значення для профiлактики злочинностi серед неповнолiтнiх має процесуальна дiяльнiсть судiв, що здiйснюють провадження у кримiнальних справах. Ефективнi правовi заходи, якi суди застосовують щодо неповнолiтнiх, можуть реально сприяти попередженню вчинення ними нових злочинiв та виправленню пiдлiткiв. Здiйснюючи правосуддя, суди повиннi забезпечити захист гарантованих Конституцiєю України прав i свобод як пiдсудного неповнолiтнього, так й iнших учасникiв процесу.

Порядок провадження у справах про злочини неповнолiтнiх, як передбачено ст. 432 Кримiнально-процесуального кодексу України [11]визначається загальними правилами КПК для провадження кримiнальних справ i, крiм того, додатковими нормами, викладеними у гл. 36 КПК «Особливостi провадження в справах про злочини неповнолiтнiх». У зазначенiй главi мiстяться норми, якими передбачено пiдвищення захищеностi прав неповнолiтнiх у кримiнальному судочинствi.

Значнi змiни вiдбуваються в злочинному середовищi серед неповнолiтнiх. Стан пiдлiткової злочинностi викликає занепокоєнiсть та зумовлює необхiднiсть пошуку нових засобiв для її попередження, вжиття додаткових заходiв з боку державних органiв i громадськостi, якi б сприяли поступовому зменшенню злочинних проявiв у середовищi неповнолiтнiх. Серед загальних заходiв профiлактики зазначених явищ важливе мiсце посiдає процесуальна дiяльнiсть органiв розслiдування, прокуратури i суду, що здiйснюють провадження у кримiнальних справах про злочини неповнолiтнiх. У цiй роботi необхiдно значно пiдвищити якiсть розслiдування i судового розгляду зазначеної категорiї кримiнальних справ.

Рiвень кримiналiзацiї у пiдлiтковому середовищi залишається високим (див. табл. 1). Кожний 12-й злочин iз числа розслiдуваних вчинено неповнолiтнiми. У минулому роцi неповнолiтнiми або за їх участю було вчинено 32 335 злочинiв, що на 10,7 % менше, нiж у попередньому. Порiвняно з 1993 р., тобто за 10 рокiв, кiлькiсть засуджених неповнолiтнiх збiльшилася на третину (+37,8 %). У структурi злочинностi серед неповнолiтнiх крадiжок стало менше, натомiсть збiльшилася кiлькiсть тяжких та особливо тяжких злочинiв.

В Українi кiлькiсть неповнолiтнiх вiком вiд 14 до 18 рокiв становить 3 029 636 осiб. У 2002 р. органами досудового слiдства закiнчено провадження у 15 034 справах щодо неповнолiтнiх, що на 8,6 % менше, нiж у попередньому роцi. У 2002 р. судами засуджено 20 104 особи, якi вчинили злочини у неповнолiтньому вiцi, що на 1,8 % бiльше, нiж у попередньому роцi. Коефiцiєнт судимостi неповнолiтнiх - 66 осiб на 10 тис. населення у вiцi вiд 14 до 18 рокiв. Високий рiвень злочинностi неповнолiтнiх свiдчить про неналежну органiзацiю профiлактичної роботи серед цiєї категорiї осiб.

За вчинення злочинiв до кримiнальної вiдповiдальностi притягнуто 26 611 неповнолiтнiх. Рiзниця мiж кiлькiстю осiб, притягнутих до кримiнальної вiдповiдальностi, i тих, якi були засудженi, пояснюється в основному тим, що стосовно 4228 неповнолiтнiх справи було закрито судом iз застосуванням до них примусових заходiв виховного характеру.

Визначальною особливiстю останнiх рокiв є змiна структури злочинностi неповнолiтнiх у бiк корисливих та насильницьких дiянь. Серед них найбiльш поширеними залишаються крадiжки, потiм - грабежi. У 2002 р. вiдмiчено зростання кiлькостi проявiв цього виду злочину на 3,2 %. У структурi пiдлiткової злочинностi понад двi третини становлять тяжкi та особливо тяжкi злочини. Неповнолiтнiми у 2002 р. вчинено 213 умисних вбивств, завдано 294 умисних тяжких тiлесних ушкодження, вчинено 109 згвалтувань, 784 розбiйних напади, 2383 грабежi та 529 проявiв незаконного заволодiння автомобiлями. У злочинному середовищi серед неповнолiтнiх спостерiгається високий рiвень органiзованостi. Двi третини пiдлiткiв щорiчно вчиняють злочини у складi групи. За участю дорослих вчинила злочини третина (6489) засуджених неповнолiтнiх. За втягнення неповнолiтнiх у злочинну дiяльнiсть до кримiнальної вiдповiдальностi минулого року було притягнуто 2646 осiб.

Як свiдчить судова практика, бiльшiсть засуджених пiдлiткiв вчинили злочини вперше. Але залишається значною кiлькiсть неповнолiтнiх (16,1 %), якi до засудження ранiше вже вчиняли злочини i притягалися до кримiнальної вiдповiдальностi.

Понад 40 % засуджених неповнолiтнiх на момент вчинення злочинiв перебували поза контролем з боку суспiльства, оскiльки нiде не навчались i не працювали. У 2002 р. їх кiлькiсть зросла на 4,2 %. Непоодинокi випадки, коли тiльки в судовому засiданнi з'ясовується, що 14-рiчна дитина не ходить до школи i не вмiє нi читати, нi писати. Неефективною є профiлактична робота з так званими важкими дiтьми. У 2002 р. було засуджено за вчинення злочинiв 1910 неповнолiтнiх, якi перебували на облiку в мiлiцiї у справах неповнолiтнiх. Однiєю з причин вчинення злочинiв є п'янство неповнолiтнiх. У станi алкогольного сп'янiння вчинив злочин кожен шостий засуджений пiдлiток. Їх кiлькiсть збiльшилася минулого року на 11,5 %. Пiдлiткова злочиннiсть молодшає. Кожний третiй пiдлiток вчинив злочин у вiцi 14-15 рокiв. У зв'язку з цим набирає гостроти проблема вчинення злочинiв дiтьми у вiцi вiд 11 до 14 рокiв.

За 11 останнiх рокiв вiдмiчено стiйку тенденцiю до зростання кiлькостi неповнолiтнiх, якi на момент вчинення злочинiв виховувалися у неповних сiм'ях. Так, у 1992 р. було 38 % засуджених неповнолiтнiх, якi виховувались у неповнiй сiм'ї; в 2001 р. - 43,5 %, а у 2002 р. - 45,3 %. Постiйно збiльшується кiлькiсть засуджених неповнолiтнiх, якi виховувались поза сiм'єю, в iнтернатi, дитячому будинку. У 2002 р. їх кiлькiсть збiльшилася на 3,6 % i становить 1233 особи. Таких дiтей нерiдко використовують злочиннi угруповання для вчинення протиправних дiй.

Iз матерiалiв кримiнальних справ випливає, що вiковi особливостi неповнолiтнiх значно впливають на мотивацiю їхнiх вчинкiв. Такими особливостями є: недостатнiй життєвий досвiд; схильнiсть до наслiдування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осiб; бажання показати себе самостiйним i намагання звiльнитися вiд контролю та опiки з боку батькiв, вихователiв; специфiчне трактування таких понять, як смiливiсть, чеснiсть, дружба; неправильна оцiнка конкретних життєвих ситуацiй; недостатнiй розвиток, а iнколи i повна вiдсутнiсть критичного ставлення до своїх вчинкiв, вчинкiв iнших. Цi особливостi пiдлiткiв потрiбно враховувати слiдчим i суддям, на яких покладено обов'язок здiйснювати провадження справ про злочини неповнолiтнiх.

Значною мiрою сприяють вчиненню злочинiв неповнолiтнiми такi обставини, як безконтрольнiсть з боку батькiв, вiдсутнiсть профiлактичних заходiв у роботi з «важкими» пiдлiтками, їх незайнятiсть, вживання спиртних напоїв та наркотичних засобiв, проблеми в сiм'ях, безробiття батькiв i вiдсутнiсть у них коштiв на утримання дiтей.

Недосконалiсть державної системи соцiального захисту також iстотно впливає на стан злочинностi серед неповнолiтнiх.

Узагальнення засвiдчило, що суди в основному забезпечують правильне застосування законодавства у справах про злочини неповнолiтнiх. Разом з тим є випадки, коли суди неналежно виконують вимоги процесуального закону, що визначають умови i порядок розгляду справ про злочини неповнолiтнiх, припускаються помилок при застосуваннi закону про кримiнальну вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх та iстотно порушують вимоги кримiнально-процесуального закону. Деякi суддi намагаються розглядати справи щодо неповнолiтнiх у спрощеному порядку без додержання процесуальної процедури. Не в усiх справах належно з'ясовуються причини й умови, що сприяли вчиненню злочинiв, а постановленi щодо них окремi ухвали (постанови) не завжди виконуються. За матерiалами апеляцiйних судiв та Верховного Суду України, з використанням даних судової статистики було проаналiзовано судову практику щодо розгляду справ про злочини неповнолiтнiх. Важливим засобом запобігання злочинності серед неповнолітніх є встановлення і притягнення до кримінальної відповідальності дорослих осіб, які спонукали неповнолітніх до вчинення злочину. Як свідчить судова статистика, за останні 11 років, починаючи з 1992 р., кількість неповнолітніх, які вчинили злочини за участю дорослих, збільшилася в 2,2 рази. У 2002 р. Засуджено 6489 неповнолітніх, які вчинили злочини за участю дорослих, що на 6,3% менше, ніж у попередньому році. Третина засуджених підлітків (32,3%) вчинили злочини разом із дорослими, інколи - під їх безпосереднім впливом. Це насамперед корисливі пропозиції, прохання, поради або нерідко - залучення до спільного вживання алкогольних напоїв чи наркотичних засобів. Часто дорослі вже були судимі і втягують у злочинну діяльність молодь. Залучення підлітків до вживання алкоголю та наркотиків є додатковим мотивом для вчинення ними злочинів. У 2002 р. засуджено 3396 (16,9%) неповнолітніх, які вчинили злочини у стані алкогольного сп'яніння. Під час розгляду справ щодо неповнолітніх суди повинні ретельно досліджувати не тільки обставини пред'явленого підліткам обвинувачення, а й питання про те, чи не були вони втягнуті у злочин дорослими особами. Пленум Верховного Суду України в постанові від 23 грудня 1983 р. № 6 роз'яснив, що у випадку, коли органи досудового слідства не вжили всіх передбачених законом заходів до виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які втягнули неповнолітніх у вчинення злочину, суд має повернути справу на додаткове розслідування. Однак належним чином вимоги ст. 433 КПК про обов'язкове з'ясування у справах про злочини неповнолітніх наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність, не виконуються. У 2002 р. органами міліції притягнуто до кримінальної відповідальності 1343 особи, справи щодо яких направлено до суду за ст. 304 КК. Але судами засуджено за цією статтею всього 225 осіб (у 2001 р. - 136), значна частина осіб була виправдана. Наприклад, за справами, які вивчені Апеляційним судом Хмельницької області, органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення у втягненні неповнолітніх у злочинну діяльність 67 особам, з яких 35 суди виправдали, а 32 особи засуджено за ст. 304 КК. При цьому жодної апеляції прокурора на безпідставність виправдання зазначених осіб не надходило. Суди не завжди повно досліджують докази вини дорослих осіб у втягненні неповнолітніх у вчинення злочину. Не в усіх справах вироки достатньо мотивовані. Втягнення неповнолітнього у злочин виявляється в діях дорослої особи, пов'язаних із безпосереднім психічним та фізичним впливом на неповнолітнього, вчинених з метою викликати у нього прагнення взяти участь у злочині, і передбачає ініціативну поведінку, пов'язану із впливом на неповнолітнього для залучення його до участі у злочині, зокрема переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозицію вчинити злочин, обіцянку придбати або збути вкрадене, давання порад про місце і способи вчинення або про приховання слідів злочину, розпиття спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшити схилення його до вчинення злочину тощо. Судам необхідно ретельно з'ясовувати характер взаємовідносин між дорослим і підлітком, оскільки ці дані можуть мати велике значення для з'ясування ролі дорослого у втягненні неповнолітнього у вчинення злочину. У процесуальних документах має бути зазначено, якими конкретно діями був втягнений неповнолітній у злочинну діяльність. Органи досудового слідства, пред'являючи обвинувачення дорослим особам за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, не завжди належним чином збирають і закріплюють докази для розкриття цього злочину, здебільшого не зазначаючи у процесуальних документах, які конкретно дії ті вчинили.