Психічне насильство у кримінальному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПСИХІЧНЕ НАСИЛЬСТВО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Спеціальність: Кримінальне право та кримінологія

ГУРТОВЕНКО ОЛЕГ ЛЕОНТІЙОВИЧ

Одеса, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Насильство, у тому числі психічне, є складовою суспільного життя. Воно з огляду на поширеність і, як це не прикро звучить, свою звичайність здавна цікавить уми представників різних наук і світоглядів. Усі вони намагаються з'ясувати глобальні питання щодо причин і видів насильства, його ролі і місця в суспільстві та шляхів його подолання. Звичайно, що кримінальне право не знаходиться осторонь питань психічного насильства. Актуальності темі додає те, що соціально-економічні та інші складнощі в Україні відіграють роль психотравмуючих чинників і призводять до навантажень на психіку людини, психічної напруги, втоми, виникнення депресій, побутових стресів, впоратися з якими досить важко. Зазначені явища характеризують не тільки окрему особу або групу осіб, а суспільство в цілому і провокують надмірне вивільнення таких проявів людської природи як застосування фізичного і психічного насильства, їх ескалація, що сприяє засвоєнню і передачі індивідуального і колективного досвіду, пов'язаного з людською агресією. І якщо проблематика фізичного насильства дістала належний розвиток в сучасній літературі, то значна кількість аспектів об'єктивації та аналізу психічного насильства залишається поза увагою науковців, не відображується в законодавстві.

Разом із тим проголошення України правовою державою вимагає уваги з боку кримінального законодавства до прав потерпілих від психічного насильства і рівною мірою до прав осіб, які вдалися до застосування психічного насильства. Питання психічного насильства пов'язане з одвічно актуальною темою безпеки і спокою людини. Зміни у кримінальному законодавстві України (пряме закріплення психічного примусу як обставини, що виключає злочинність діяння, зміни у статтях Особливої частини КК України), які сталися у зв'язку з прийняттям чинного КК України, торкнулися й регулювання питань психічного насильства. Між тим, у кримінальному законі є суттєві недоліки, пов'язані з регулюванням психічного насильства, у тому числі термінологічного характеру. Так, у КК України відсутнє визначення психічного насильства, що є наслідком недостатнього і неякісного відображення категорій психології у кримінальному законодавстві.

Наголошуючи на значущості кожного дослідження кримінального психічного насильства, слід зазначити, що його комплексне вивчення на підставі чинного КК України досі не здійснювалось. Сьогодні в теорії кримінального права залишається чимало важливих невирішених питань стосовно психічного насильства. Зокрема поняття психічного впливу і психічної шкоди, які є ознаками психічного насильства, досі не отримали профільного ґрунтовного аналізу в кримінальному праві.

Не надано класифікацію видів психічного насильства, яка враховувала би положення сучасної кримінально-правової доктрини. В теорії кримінального права існують різні визначення поняття „психічне насильство”. Поняття, суміжні з поняттям психічного насильства, вживаються у кримінальному законодавстві України досить безсистемно, що потребує їх узагальнюючого осмислення.

Обставина, що виключає злочинність діяння при психічному примусі, з урахуванням її самостійного закріплення у КК України детально не аналізувалась.

Наведені обставини зумовили вибір теми дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах плану наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії за темою „Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України” на 2006-2010 роки, який є складовою частиною наукового дослідження Одеської національної юридичної академії відповідно до теми „Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є висвітлення кримінально-правової сутності психічного насильства і примусу, визначення цих понять, визначення видів і структури психічного насильства у кримінальному праві України, вироблення на підставі отриманих висновків пропозицій щодо вдосконалення законодавства і практики його застосування. Для втілення в життя зазначених цілей було поставлено такі завдання:

- сформулювати поняття психічного впливу;

- надати класифікацію видів психічного впливу;

- сформулювати поняття психічної шкоди;

- надати класифікацію видів психічної шкоди;

- сформулювати поняття психічного насильства;

- надати класифікацію видів психічного насильства;

- сформулювати поняття переборного психічного примусу;

- розкрити питання меж правомірної шкоди при психічному примусі та їх перевищення;

- сформулювати поняття обставини, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі.

Об'єктом дослідження є закономірності нормативно-правового регулювання і доктринального висвітлення питань насильства у кримінальному праві України.

Предметом дослідження є психічне насильство у кримінальному праві України.

Методи дослідження. Роботу виконано з використанням методів загальної теорії пізнання (які стали загальнометодологічним підґрунтям дослідження), загально-філософських методів, загальнонаукових методів, загальнонаукових методів юриспруденції, спеціально-наукових методів кримінального права.

Так, за допомогою закону єдності і боротьби протилежностей у роботі розкривається сутність психічного насильства. Закон заперечення заперечення виступає філософським підмурком при аналізі відповідальності за перевищення меж правомірної шкоди при переборному психічному примусі. Категорії причини і наслідку покладено в основу описання об'єктивної сторони психічного насильства.

Відповідно, формально-логічні правила поділу використовуються при класифікації видів психічного впливу, психічної шкоди, психічного насильства, а формально-логічні правила формулювання - при визначенні понять „кримінальний насильницький психічний вплив”, „кримінальна насильницька психічна шкода”, „кримінальне психічне насильство”, „переборний психічний примус” і „обставина, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі”. Метод історизму використовується при аналізі поглядів науковців, а також генезису нормативно-правових актів. Метод системно-функціонального аналізу застосовується при встановленні природи об'єктивної сторони злочинів, які характеризуються застосуванням психічного насильства. Метод порівняння вживається при зіставленні психічного насильства і психічного примусу, а метод контент-аналізу - при дослідженні емпіричної бази цієї роботи. Метод етимологічного аналізу застосовується при розкритті змісту таких понять як „насильство” і „примус”. Застосування методу міждисциплінарного аналізу полягає у зверненні до цивільного права, кримінально-процесуального права, кримінології, віктимології, психології, психіатрії, медицини та ін.

При дослідженні понять „кримінальний насильницький психічний вплив”, „кримінальна насильницька психічна шкода”, „кримінальне психічне насильство”, „переборний психічний примус” і „обставина, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі” застосовуються такі загальнонаукові методи юриспруденції як методи загальної теорії права, формально-юридичний метод і такі спеціально-наукові методи кримінального права як методи вчення про склад злочину і методи теорії криміналізації. Теоретичну базу дослідження складають роботи з філософії, кримінального права, кримінології, віктимології, психології, психіатрії, медицини тощо.

Нормативну основу дослідження складають міжнародні нормативно-правові акти, нормативно-правові акти України і УРСР, деякі нормативно-правові акти інших держав. Емпіричну основу дослідження становлять оброблені за відповідною програмою рішення Європейського суду з прав людини, матеріали правозастосовної практики вищих судових інстанцій України, рішення судів України і Російської Федерації у кримінальних справах, матеріали контент-аналізу засобів масової інформації та мережі Інтернет. В роботі методом монографічного аналізу оброблено 25 вироків й ухвал українських судів у кримінальних справах, пов'язаних із застосуванням психічного насильства.

Дисертація пройшла обговорення і рецензування на кафедрі кримінального права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження використовуються в процесі викладання дисципліни „Кримінальне право України” в Одеській національній юридичній академії. Підготовлено проект Закону України „Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо меж правомірної шкоди у стані переборних фізичного або психічного примусу”, який передано до комітету з питань правової політики і комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України.

Публікації. Положення дисертаційного дослідження відображені в десяти публікаціях, три з яких опубліковано в наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації.

Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, що містять чотири підрозділи, висновків до кожного розділу і загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 251 сторінка, із них основного тексту - 209 сторінок, список використаних джерел - 30 сторінок, додатки - 12 сторінок. Кількість використаних джерел - 284.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, характеризуються його методологічна, теоретична і джерельна бази, розкриваються наукова новизна, практичне значення одержаних результатів, висвітлюється стан апробації результатів дослідження.

Перший розділ „Методологічні питання дослідження психічного насильства у кримінальному праві України” складається з двох підрозділів і присвячується аналізу літератури з питань психічного насильства та дослідженню елементів і ознак кримінального психічного насильства в кримінальному праві України.

У підрозділі 1.1 „Концептуальні підходи до питання психічного насильства у кримінальному праві” розглядаються підстави й шляхи використання даних психології при дослідженні психічного насильства в кримінальному праві України.

Частина 1 ст. 3 Конституції України, принцип конституційної адекватності (конституціоналізму) кримінального права як прояв принципу законності, а також ч. 1 ст. 1 КК України надають підстави стверджувати, що головною цінністю в сучасному кримінальному праві України визнано людину, а, отже, й особистість. Відтак, одним із провідних об'єктів уваги в сучасному кримінальному праві України постає психіка людини як джерело небезпеки і як об'єкт захисту. Це має значення для правотворчості, тлумачення КК України (зокрема при кваліфікації злочинів, індивідуалізації кримінального покарання), надання допомоги потерпілим від злочинів.

Увага, яка приділяється людині, її психіці в кримінальному законодавстві, а також у кримінально-правовій доктрині зокрема такими видатними науковцями як Ю.В. Баулін, О.А. Мартиненко, Л.В. Сердюк, А.П. Тузов є однією з важливих запорук підвищення рівня визначеності, вичерпності, узгодженості у законодавчому регулюванні і доктринальному розумінні складів злочинів (зокрема психічно-насильницьких) з метою забезпечення прав і законних інтересів осіб, винних у вчиненні злочинів, і потерпілих від злочинів. В теорії кримінального права узагальнено насильство повинно розумітися як поняття, що охоплює посягання на всі структури (сфери) особистості: біологічну, соціальну, психічну і духовну.

Зазначається, що такі закономірності як збільшення при встановленні істини кримінального права питомої ваги відмінних від КК України джерел (законодавство, юридична доктрина, спеціальні наукові знання), міжгалузева акультурація (конвергенція) в законодавстві і праві та розмежування „компетенції” між нормативно-правовими актами вимагають „перекладу” категорій психології на мову юридичних категорій з метою використання результатів такого „перекладу” в кримінальному праві, а також дотримання необхідності і достатності при використанні категорій психології в кримінальному праві. Аналіз існуючих доктринальних моделей засвідчує, що саме поняття „явище психіки людини” є найбільш підходящою категорією психології для визначення понять кримінального насильницького психічного впливу і кримінальної насильницької психічної шкоди.

Відсутність у КК України визначення психічного насильства, як і відсутність у ньому єдиного вичерпного узгодженого термінологічного словника (В. Навроцький, З. Тростюк, М. Хавронюк) порушує конституційне положення, відповідно до якого кожному гарантується право знати свої права і обов'язки (ч. 1 ст. 57 Конституції України), підриває уявлення про презумпцією належної якості законодавства, не відповідає потребі сформованості ключових культуроутворюючих юридичних понять, ускладнює реалізацію функцій кримінального права, тлумачення і застосування КК України.

Підрозділ 1.2 „Об'єктивні ознаки психічного насильства у кримінальному праві” присвячений дослідженню елементів і ознак психічного насильства у кримінальному праві України.

Зазначається, що акт кримінального психічного насильства має такі елементи як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Конент-аналіз, предметом якого стали нормативно-правові акти України і матеріали правозастосовної практики вищих судових інстанцій України, засвідчив, що терміни „психічний вплив” і „психічне насильство” серед синонімів назв відповідних понять є найбільш поширеними в законодавстві і праві України.

Це, керуючись принципом термінологічної узгодженості, нарівні з наявним у кримінально-правовій доктрині оперуванням термінами „психічна шкода” і „психічне насильство”, використано як аргумент на користь вкорінення у кримінальних законодавстві і праві саме зазначених термінів для позначення відповідних їм понять. Відмінною рисою кримінального насильницького психічного впливу є його специфічний предмет - явища психіки людини, метою посягання на який характеризується цей вид кримінального насильницького впливу. Між поняттями «кримінальна психічна шкода» і «моральна шкода» існує формально-логічне співвідношення перетинання: буває шкода, яка одночасно є кримінальною психічною і моральною (це негативні емоції), разом із тим моральна шкода може завдаватись і юридичній особі, а зазначена психічна шкода полягає не тільки у моральній шкоді. Кримінальний насильницький психічний вплив і кримінальна психічна шкода, будучи de facto діянням і завданою ним шкодою, de jure можуть відігравати роль різних ознак складу злочину або характеризувати окремі інститути КК України.

Тлумачення кримінального законодавства дозволяє виділяти види кримінального насильницького психічного впливу, класифіковані за елементами структури особистості потерпілого, шляхом безпосереднього посягання на які він справляється, і за метою досягнення певної психічної шкоди (така мета визначає засоби його справляння), а також види кримінальної психічної шкоди, класифіковані за особливостями психічної природи.

Другий розділ „Характеристика психічного насильства у кримінальному праві України” складається з двох підрозділів і присвячується розгляду поняття, видів психічного насильства, а також обставини, що виключає злочинність діяння при психічному примусі, в кримінальному праві України.

У підрозділі 2.1 „Обсяг використання поняття психічного насильства у кримінальному праві України” аналізуються поняття й види психічного насильства у кримінальному праві України.

У доктрині кримінального права існують різні визначення психічного насильства, в яких основну увагу приділяється фактичній природі психічного насильства, у той час як його юридична природа залишається поза увагою. Це спонукає до доопрацювання і узгодження зазначених визначень з метою надання якісної дефініції поняття психічного насильства.

Стаття 1 Закону України „Про попередження насильства в сім'ї” містить визначення психологічного насильства в сім'ї, яке підлягає застосуванню mutatis mutandis при реалізації бланкетних положень КК України, що передбачають чи мають на увазі категорії психічного насильства і суміжних із ним понять.

Кримінальний насильницький психічний вплив і кримінальна насильницька психічна шкода у визначенні кримінального психічного насильства мають посідати рівновелике місце. Суб'єкт психічного насильства і потерпілий від психічного насильства відіграють роль конститутивних компонентів акту психічного насильства. Акт кримінального психічного насильства може складати злочин, тобто мати всі ознаки і склад певного злочину (наприклад, погроза знищення майна - ст. 195 КК України) або бути складовою злочину, характеризуючи частину елементів та ознак злочину (наприклад, погроза при грабежі - ч. 2 ст. 186 КК України), або складати обставину, яка пом'якшує чи обтяжує покарання, або бути складовою обставини, що виключає злочинність діяння, або робити недійсним примирення винного з потерпілим - ст. 46 КК України.

Види кримінального психічного насильства пропонується класифікувати на підставі видів відповідних психічного впливу і психічної шкоди.

У підрозділі 2.2 „Психічний примус як форма регулювання психічного насильства у кримінальному праві України” досліджується обставина, що виключає злочинність діяння при психічному примусі в кримінальному праві України. Між положеннями КК України, які регулюють крайню необхідність, і положеннями КК України, які регулюють обставину, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі, має місце таке співвідношення положень законодавства як конкретизація.

Обставину, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі, необхідно розглядати як систему, яка складається з двох конститутивних елементів - примусу і вчинку примушуваного. При цьому існують ознаки (фактичні компоненти) цієї обставини, які, одночасно характеризуючи примус і вчинок примушуваного, відіграють при характеристиці примусу одну юридичну роль, а при характеристиці зазначеного вчинку - іншу. До зазначених ознак можна віднести такі: існування у примушуваного фактичної можливості керувати своєю поведінкою, достатньої для нездійснення вчинку, який вимагається (характеризує примус як переборний, а також суб'єкта і обстановку вчинку примушуваного), відсутність у примушуваного іншої фактичної можливості усунути примус, окрім як здійснити вчинок на виконання волі примушуючого (характеризує об'єктивну сторону складу вчинку примушуючого, а також суб'єкта і обстановку вчинку примушуваного), межі правомірної шкоди, які пропонується передбачити у КК України (межі допустимої шкоди визначаються об'єктивною стороною вчинку примушуючого, а межі достатньої шкоди - метою примушуючого. Дотримання обох зазначених меж характеризує об'єктивну сторону вчинку примушуваного).

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження категорії „психічне насильство” у кримінальному праві України отримано такі висновки:

1. До основних закономірностей використання категорій психології у кримінальному праві при регулюванні питань психічного насильства відноситься недостатній і неякісний характер відображення зазначених категорій, що призводить до невідповідності юридичних положень даним психології і складнощів при реалізації таких положень. Одним із найважливіших способів виправлення зазначеного стану справ є використання даних психології у кримінальному праві шляхом описання категорій психічної природи певного явища категоріями його юридичної природи;

2. Запропоновано як самостійний серед інших підходів до визначення сутності психічного насильства виділяти підхід, відповідно до якого кримінальне психічне насильство може бути розглянуто як ситуацію міжособистісних відносин, яка полягає в кримінальному насильницькому психічному впливі на фізичну особу - суб'єкта кримінальних правовідносин та у сприйнятті такого впливу цим суб'єктом, що стає головною причиною завдання кримінальної насильницької психічної шкоди цьому суб'єкту. Під фізичною особою тут розуміються зокрема потерпілий від злочину, або суб'єкт злочину, або суб'єкт обставин, що виключають злочинність діяння, або суб'єкт примирення. Акт кримінального психічного насильства є кримінально-правовим юридичним фактом або характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають такий акт прямо в тексті чи мають його на увазі. Зазначений акт зокрема складає злочин (чи є його складовою), або складає обставину, яка пом'якшує чи обтяжує покарання, або є складовою обставини, що виключає злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим;

3. Кримінальний насильницький психічний вплив запропоновано визначити як протиправний або вчинюваний особою, що не має ознак суб'єкта правопорушення, вплив на явища психіки фізичної особи - суб'єкта кримінальних правовідносин, який вчиняється проти бажання цього суб'єкта або позасвідомо для нього з метою завдання йому психічної шкоди. Такий вплив є характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають такий вплив прямо в тексті або мають його на увазі. Зазначений вплив, будучи de facto діянням, de jure може виступати у різних юридичних формах. Зокрема він є або ознакою складу злочину (діянням, або засобом, або обстановкою), або ознакою обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, або ознакою обставин, що виключають злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим;

4. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі класифіковані за елементами структури особистості потерпілого види кримінального насильницького психічного впливу:

а) кримінальний насильницький психічний вплив, що справляється на структури особистості. Це психічний вплив, що справляється: шляхом посягання тільки на явища психіки потерпілого (психічний вплив з метою викликати переживання (психічний вплив при погрозі, а також з метою викликати переживання з інших, ніж погроза, приводів), вплив на явища психіки потерпілого з метою його підкорення, психічний вплив при обмані, вплив на органи чуттів людини за допомогою звуку, світла, запахів, вплив на явища психіки потерпілого шляхом використання речовин (не через їх введення в організм людини за допомогою фізичного насильства), психічний вплив на безсвідоме), шляхом порушення будь-яких прав особистості, які охороняють її біологічну структуру (організм), шляхом порушення будь-яких прав особистості, які охороняють її соціальну структуру, або шляхом вчинення правопорушення щодо блага, яке потерпілий юридично зобов'язаний охороняти, комплексний психічний вплив;

б) кримінальний насильницький психічний вплив, що справляється за допомогою використання складових навколишнього світу, які не є складовими структури особистості потерпілого.

5. Кримінальну насильницьку психічну шкоду запропоновано визначити як спричинювані кримінальним насильницьким психічним впливом негативні зміни нехворобливого характеру в явищах психіки фізичної особи - суб'єкта кримінальних правовідносин, які виникають та існують проти бажання цього суб'єкта або позасвідомо для нього. Така шкода є характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають таку шкоду прямо в тексті або мають її на увазі. Зазначена шкода, будучи шкодою de facto, de jure може виступати у різних юридичних формах. Зокрема вона є або ознакою складу злочину (наслідком, або засобом, або характеризує суб'єктивну сторону злочину, зокрема умисел суб'єкту злочину як афектований), або ознакою обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, або ознакою обставин, що виключають злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим;

6. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі класифіковані за особливостями психічної природи види кримінальної психічної шкоди: негативні емоції, тобто негативні зміни в емоційному стані, неприємні відчуття, тобто негативні зміни у стані відчуттів, негативні комплексні зміни у психічних станах, негативні зміни у психічних будовах, психічна шкода чималій кількості тісно не пов'язаних між собою людей, шкода психічним зв'язкам у групі особистостей чи в межах пов'язаних людських спільнот, тимчасова психічна безпорадність, комплексна кримінальна психічна шкода, тобто поєднання зазначених вище видів психічної шкоди;

7. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі види кримінального психічного насильства:

а) за видами кримінального насильницького психічного впливу, що справляється шляхом посягання тільки на явища психіки потерпілого: виклик негативних переживань (з приводу можливості настання несприятливих наслідків (погроза) чи з інших приводів), досягнення підкорення, психічне насильство шляхом використання звуку, світла, запахів, психічне насильство шляхом використання речовин (не через їх введення в організм людини за допомогою фізичного насильства), психічне насильство над потерпілим на рівні його позасвідомого;

б) за видами кримінальної насильницької психічної шкоди: настання негативних емоцій, настання негативних відчуттів, настання негативних комплексних змін у психічних станах, настання негативних змін у психічних будовах, завдання психічної шкоди чималій кількості тісно не пов'язаних між собою людей, завдання шкоди психічним зв'язкам у групі особистостей чи у межах пов'язаних людських спільнот, завдання комплексної психічної шкоди.

8. Переборний психічний примус (психічний примус, передбачений ч. 2 ст. 40 КК України) запропоновано визначити як кримінальне психічне насильство, при якому насильник (примушуючий) ставить за мету проти бажання потерпілого (примушуваного) домогтися від нього вчинку, що містить склад злочину, передбаченого КК України;

9. Запропоновано виділяти підхід, відповідно до якого обставину, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі, може бути розглянуто як ситуацію міжособистісних відносин, яка полягає в наявності психічного примусу і зумовленого ним вчинку примушуваного із складом передбаченого КК України злочину, за яких примушуваний має фактичну можливість керувати своєю поведінкою, достатню для нездійснення зазначеного вчинку, не має іншої фактичної можливості усунути зазначений примус, окрім здійснення такого вчинку, і не перевищує меж правомірної шкоди.

кримінальний право юридичний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гуртовенко О.Л. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. пр. (Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. - Одеса: Юрид. л-ра, 2004. - Вип. 22. - С. 863-867.

2. Гуртовенко О.Л. Методи кримінально-правового аналізу фізичного і психічного примусу // Юридичні читання молодих вчених: Зб. матер. всеукр. наук. конф. 23-24 квітня 2004. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. - С. 162-165.

3. Гуртовенко О.Л. Визначення психічного насильства у кримінальному праві України // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: Сб. науч. ст. / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дрёмина. - Библиотека журнала «Юридический вестник». - Одесса: Феникс, 2005. - С. 77-85.

4. Гуртовенко О.Л. Психічний вплив і психічна шкода у кримінальному праві // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. - Вип. 25 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін., Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. - Одеса: Юрид. л-ра, 2005. - С. 470-475.

5. Гуртовенко О.Л. Сучасні ідейність і механізми кримінального права // Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан і перспективи: Матер. Всеукр. наук. - практ. конф., м. Івано-Франківськ, 30 верес. - 1 жовт. 2005 р. - Івано-Франківськ. - 2005. - С. 39-41.

6. Гуртовенко О.Л. Порівняння психічної шкоди із моральною шкодою // Молодь у юридичній науці: Зб. тез міжнар. наук. конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтн. 2005 р.): У 3 ч. - Хмельницький: Вид-во Хмельн. ун-ту управління та права. - 2005. - Ч. 3: Публічно-правові науки. - Підтом 1. - С. 194-196.

7. Гуртовенко О.Л. Имплементация международного запрета насилия и меметика // Матер. Міжнар. наук. конф. студ. і аспір. „Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання”, 17 лют. 2006 р. / Укл.: Є.Л. Стрельцов, І.С. Доброход, За заг. ред. Є.Л. Стрельцова. - Одеса: Астропринт, 2006. - С. 137-139.

Размещено на Allbest.ru