Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва національної академії правових наук України

УДК 347.44

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Агентський договір: порівняльно-правовий аналіз за законодавством України та республіки молдова

Проценко Володимир Васильович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент, академік НАПрН України Крупчан Олександр Дмитрович, Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва НАПрН України, директор

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, доцент Васильєва Валентина Антонівна, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, директор

- кандидат юридичних наук, доцент Дрішлюк Андрій Ігорович, Малиновський районний суд м. Одеси, суддя

Захист відбудеться "16" грудня 2010 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а.

З дисертацією можна ознайомитись у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а.

Автореферат розісланий "12" листопада 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. І. Бобрик

Анотації

Проценко В.В. Агентський договір: порівняльно-правовий аналіз за законодавством України та Республіки Молдова. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України. - Київ, 2010.

Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, в якій здійснене порівняльно-правове дослідження агентського договору за цивільним законодавством України та Республіки Молдова. Основною метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень, що розкривають юридичну природу агентського договору в Україні та Республіці Молдова й вироблення конкретних пропозицій щодо вдосконалення нормативного регулювання агентського договору в Україні та Республіці Молдова. Уперше на дисертаційному рівні здійснено порівняльно-правове дослідження питань правового регулювання агентського договору в сучасних умовах підприємницької діяльності, господарювання, міжнародної інтеграції; розкрито спільні та відмінні особливості законодавчого закріплення інституту агентування. Визначені загальні ознаки та специфіка агентських договорів у законодавстві України та Республіки Молдова. Розкрита та з'ясована динаміка агентських договорів, визначено їх місце в системі договорів. З'ясовані особливості відповідальності за агентським договором у цивільному праві України та Республіки Молдова. На основі дослідження нормативного матеріалу й аналізу літературних джерел сформульовані висновки, а також рекомендації щодо подальшого удосконалення цивільного, господарського законодавства України та міжнародного приватного права з питань правового регулювання агентських відносин.

Ключові слова: посередництво, комерційне представництво, агентський договір, принципал, агент, порівняльний аналіз.

Проценко В.В. Агентский договор: сравнительно-правовой анализ законодательств Украины и Республики Молдова. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право, международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Национальной академии правовых наук Украины. - Киев, 2010.

Диссертация является самостоятельной законченной научной работой и посвящена комплексному сравнительно-правовому исследованию агентского договора по гражданскому законодательству Украины и Республики Молдова. Основной целью диссертационного исследования является разработка теоретических положений, раскрывающих юридическую природу агентского договора в Украине и Республике Молдова, а также разработку конкретных предложений по усовершенствованию нормативного регулирования агентского договора в Украине и Республике Молдова.

Впервые на диссертационном уровне выполнено сравнительно-правовое исследование проблем правового регулирования агентского договора в современных условиях предпринимательской деятельности, хозяйствования, международной интеграции, раскрыты общие и отличительные особенности законодательного закрепления института агентирования в законодательстве Украины и Республики Молдова. Проанализирована и раскрыта динамика агентских договоров, определено их место в системе гражданско-правовых договоров, исследованы особенности ответственности по агентскому договору в гражданском праве Украины и Республики Молдова. В работе доказано, что в современных условиях агентский договор в правопорядках Украины и Республики Молдова занимает самостоятельное, но не одинаковое место. В условиях существования в праве Украины дуализма частного права, действующее гражданское законодательство Украины не закрепляет типизированный агентский договор. Вследствие этого в работе делается вывод об исключительной частноправовой природе агентского договора, стержневой основой регулирования которого должны быть нормы гражданского права.

Установлено, что факт включения агентского договора к corpus juris национального права Украины и Республики Молдова однозначно свидетельствует о сходстве исходных основ, которыми руководствовались законодатели по поводу принципиальной необходимости урегулирования агентского договора нормами кодификационных нормативных правовых актов. Установив сходство на макроуровне, диссертантом обращается внимание на определенные различия, которые прослеживаются в стиле кодификации, в определении роли и места агентского договора в законодательстве Украины и, соответственно, Республики Молдова. Анализируя указанные отношения в праве Украины и Республики Молдова, указывается на возможность применения так называемого "наднационального права", то есть любой правовой системы, находящейся вне границ конкретной юрисдикции, которая одновременно может применяться к правоотношениям, в которых принимают участие граждане этой страны юрисдикции.

На основании изучения нормативного материала и анализа литературных источников, сформулированы основные выводы и рекомендации по дальнейшему усовершенствованию гражданского, хозяйственного законодательства Украины и международного частного права касательно правового регулирования агентских отношений.

Ключевые слова: посредничество, коммерческое представительство, агентский договор, принципал, агент, сравнительный анализ.

Protsenko V.V. The Agency Contract: the comparative-legal analysis of legislations of Ukraine and the Republic of Moldova. - the Manuscript.

Dissertation for a candidate Degree in Law in specialty 12.00.03 - Civil law and Civil process; Family law, International private law. - Scientific research institute of private law and business of National academy of legal sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The dissertation is the independent finished work and is devoted to complex comparative-legal research of the Agency Contract under the civil legislation of Ukraine and the Republic of Moldova. A main objective of dissertational research is working out of the theoretical positions opening the legal nature of the Agency Contract in Ukraine and the Republic of Moldova, and also creation of specific proposals on improvement of standard regulation of the Agency Contract between Ukraine and the Republic of Moldova.

For the first time at dissertational level comparative-legal research of questions of legal regulation of the Agency Contract in modern conditions of enterprise activity, managing, the international integration has been made, the general and distinctive features of legislative fastening of institute of agency service in the legislation of Ukraine and the Republic of Moldova has been disclosed. Dynamics of Agency Contracts is disclosed and analysed, their place in system of contracts is defined, features of responsibility under the Agency Contract in civil law of Ukraine and the Republic of Moldova are investigated.

On the basis of studying of a standard material and the analysis of references, the basic conclusions and recommendations about the further improvement of the civil, economic and international private legislation concerning legal regulation of agency relations have been formulated.

Key words: intermediary, commercial representation, the agency contract, the principal, the agent, the comparative analysis.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення й розвиток права суверенних держав України та Республіки Молдова характеризується розробленням і включенням нових для правопорядків цих держав юридичних конструкцій.

Ринкова система відносин, що є основою здійснення підприємницької діяльності, характеризується наявністю налагоджених зв'язків, особливу роль у формуванні яких виконують комерційні агенти - особи, які на професійній основі здійснюють дії комерційного представництва та посередництва. Особливе значення для розвитку інституту агентського договору мають відносини у сфері міжнародної торгівлі, що постійно ускладнюються. Це зумовлює необхідність уніфікації національного законодавства України щодо агентських договорів до законодавств інших держав і міжнародного права.

Потреба в порівняльному дослідженні агентського договору визначена й необхідністю вдосконалення національних законодавств України та Республіки Молдова як країн, що безпосередньо межують і економіки яких традиційно тісно пов'язані між собою, а також розробки нормативних приписів, які відповідають сучасним вимогам ринкової системи господарювання. Дослідження агентського договору за законодавством України та Республіки Молдова має значний науковий і практичний інтерес. Науково обґрунтований порівняльно-правовий підхід дозволяє проаналізувати зміни в правовому регулюванні агентського договору в різних правопорядках, виявити деякі загальні закономірності та критеріальні відмінності його розвитку.

Підвищення наукового інтересу до агентського договору призвело до появи ряду робіт, присвячених цій темі. Так, цивілістична проблематика агентських договорів розглядалась у дисертаційних роботах А.І. Дрішлюка "Агентський договір: цивільно-правовий аспект" (2003 р.), Р.В. Колосова "Договір комісії і агентський договір у цивільному праві" (2004 р.), О.В. Полтавського "Договір морського агентування" (2004 р.), В.А. Васильєвої "Проблеми цивільно-правового регулювання відносин з надання посередницьких послуг" (2006 р.), О.В. Трояновського "Відповідальність сторін за міжнародним договором комерційного посередництва" (2009 р.). Аналіз правового регулювання агентського договору, а також суміжних договірних конструкцій (посередництва, доручення та комісії) за законодавством Республіки Молдова подається в окремих роботах О.А. Халабуденка та В.П. Ігнатьєва.

Незважаючи на увагу з боку науковців на проблеми агентського договору, як правило, їх основна увага приділялась або дослідженню правової природи цього договору, або особливостям міжнародного приватноправового регулювання відносин комерційного посередництва в цілому. Безпосередньо дослідження та здійснення порівняльно-правового аналізу регулювання агентських відносин за законодавством України та її одного з найближчих сусідів і торгових контрагентів Республіки Молдова не проводилось. Вищевказане зумовлює актуальність теми цієї дисертаційної роботи..

Теоретичну основу дисертації склали роботи провідних вітчизняних і зарубіжних цивілістів, таких як: Г.Є. Авілов, В.К. Андреєв, В.Р. Ансон, Д. Барсело, М. Бартошек, Д.В. Боброва, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, Н. Батиффоль, М.М. Богуславський, Т. Вараді, О.М. Вінник, В.А. Васильєва, Х.Л.І. Верхаген, В.В. Вітрянський, Н. Вошер, Ю.С. Гамбаров, А.Г. Гойбах, М.В. Гордон, Р. Давид, А. Дайсі, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, А.І. Дрішлюк, І.В. Жилінкова, В.В. Залеський, О.С. Іоффе, О.Ю. Кабалкін, І.С. Канзафарова, Т.Ф. Клейсен, Х. Кьотц, Д. Кляйнберг, І. Кобленц, Б.К. Комаров, О.О. Красавчиков, М.В. Кротов, О.Д. Крупчан, Н.С. Кузнєцова, С.Н. Ландкоф, Г. Ласк, Л.А. Лунц, В.В. Луць, Р.А. Майданик, А.Н. Макарова, В.Ф. Маслов, О.О. Мережко, А. Фон Мейєр, Р.М. Мінченко, Н.О. Нерсесова, І.Б. Новіцький, В.А. Ойгензихт, І.С. Перетерський, О.А. Підопригора, І. Рабель, Я.І. Рапопорт, Ф.М. Б. Рейнолдс, Ф. Ріго, В. Різ, С.Ю. Рябиков, В.О. Рясенцев, Н.О. Саніахметова, Ч. Санфіліппо, С.О. Скаридов, К.І. Скловський, А.Ф. Сохновський, Е.О. Суханов, Л.С. Таль, Ю.К. Толстой, Р.Фентіман, Я.І. Функа, О.А. Халабуденко, Є.О. Харитонов, П. Хей, К. Цвайгерт, П.П. Цитович, А.С. Шаповаленко, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, К.М. Шмиттгофф, Д. Шрайє тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 24 жовтня 2007 року (протокол № 9). Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України за темами "Уніфікація приватного права Європи та тенденції розвитку цивільного законодавства України у контексті євроінтеграції" (номер державної реєстрації 0108U000492) та "Розробка механізму правового регулювання договірних відносин у підприємницькій діяльності" (номер державної реєстрації 0109U001218).

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень, що розкривають юридичну природу агентського договору в Україні та Республіці Молдова й вироблення конкретних пропозицій щодо вдосконалення нормативного регулювання агентського договору в Україні та Республіці Молдова.

Актуальність теми, сформульована мета дослідження обумовили постановку та вирішення таких завдань:

– дослідити та охарактеризувати еволюцію становлення й розвитку агентського договору;

– провести комплексне порівняльно-правове дослідження законодавства, що регулює агентський договір в Україні та Республіці Молдова;

– розкрити юридичну природу агентського договору як основного регулятора діяльності комерційного агента, що виступає формою здійснення комерційного представництва та посередництва;

– здійснити аналіз підстав виникнення, зміни й припинення правових відносин, встановлених між агентом, принципалом і третіми особами;

– визначити місце агентського договору в системі договорів за законодавствами України та Республіки Молдова;

– виявити загальні й особливі риси, властиві елементам агентського договору в Україні та Республіці Молдова і з урахуванням специфіки законодавства цих держав запропонувати заходи щодо вдосконалення правового регулювання вказаного договору.

Об'єкт дослідження - відносини комерційного представництва й посередництва, що формуються в ході реалізації агентського договору за цивільними законодавствами України та Республіки Молдова.

Предмет дослідження - законодавства України, Республіки Молдова та деяких інших держав, судова та договірна практика щодо агентських договорів, яка склалася в цих державах, а також доктринальні положення, що стосуються агентського договору.

Методи дослідження. При дослідженні правового регулювання відносин, що виникають при укладенні та виконанні агентського договору використовувались переважно порівняльно-правовий (компаративістський) і системний методи. На основі компаративістського методу здійснено порівняльно-правове дослідження правового регулювання агентського договору в сучасних умовах господарювання в Україні, Республіці Молдова та деяких інших країнах, а також розкрито спільні та відмінні риси законодавчого закріплення інституту агентування в різних країнах (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.1 дисертації). Системний метод використано при дослідженні підстав динаміки агентських відносин, визначення їх місця в системі договорів, розкритті особливостей відповідальності за агентським договором (підрозділи 1.3, 2.3, 2.4, 3.2 дисертації). Поряд з цим використано інші загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, формально-логічний метод дозволив визначити загальні ознаки та специфіку агентського договору за законодавством України та Республіки Молдова (підрозділи 1.2, 3.2). Історичний метод дозволив дослідити специфіку окремих проблем правового регулювання агентських і посередницьких відносин у конкретних історичних умовах (підрозділ 1.1).

Наукова новизна отриманих результатів конкретизується у наступних положеннях, що виносяться на захист.

Вперше:

1) доводиться юридична єдність і спорідненість генезису інститутів комерційного представництва й агентського договору (за законодавствами України та Республіки Молдови), які співвідносяться як родовидові категорії, з огляду на що обґрунтовано висновок про виключну приватноправову природу агентського договору;

2) сформульовано висновок, що, оскільки предметом агентського договору є здійснення агентом дій фактичного і юридичного характеру, до агентського договору застосовуються положення про договір комісії та доручення, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;

3) зроблено висновок про акцесорний характер договору про нерозголошення інформації, яка стала відомою агентові у ході виконання агентського договору. При цьому запропоновано встановити, що обов'язок з нерозголошення такої інформації після припинення агентського договору у комерційного агента зберігається лише за умови, якщо сторони уклали окремий договір про захист конфіденційної інформації протягом певного встановленого ними строку;

4) визначено юридичну природу права комерційного агента на винагороду після закінчення строку дії агентського договору за законодавством Республіки Молдова та запропоновано внести зміни до законодавства України щодо регламентації сплати винагороди комерційному агентові у випадку, коли пропозицію про укладення договору було отримано від третьої особи до закінчення строку дії агентського договору.

Удосконалено:

5) поняття агентського договору і сформульовано його авторське визначення: "за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується вчинити юридичні та (або) фактичні дії за дорученням принципала та у його інтересах, а принципал зобов'язується виплатити комерційному агентові винагороду при досягненні мети вчинених останнім дій. Агентський договір укладається шляхом надання принципалом комерційному агентові повноважень або наступним схваленням дій, вчинених комерційним агентом в інтересах принципала";

6) положення про те, що правило про відшкодування понесених комерційним агентом витрат є диспозитивним і за домовленістю сторін комерційний агент може бути позбавлений права вимагати компенсації понесених ним витрат при виконанні доручення принципала, якщо сума таких витрат покривається агентською винагородою;

7) положення, що з метою максимального підвищення ефективності реалізації агентських відносин учасниками яких є суб'єкти України та Республіки Молдова доцільним є визнання в Україні Конвенції "Про право, яке застосовується до агентських договорів", прийнятої 14 березня 1978 р. у Гаазі, та Конвенції "Про представництво в міжнародній купівлі-продажі товарів" (УНІДРУА), прийнятої 17 лютого 1983 р. у Женеві;

Дістали подальшого розвитку:

8) положення про те, що встановлене правопорядками України та Республіки Молдова право на розірвання агентського договору його сторонами, яке ставиться в залежність від його строку, суперечить фідуціарній природі агентського договору. З огляду на це, запропоновано закріпити право на розірвання договору з ініціативи однієї із його сторін незалежно від строку, на який договір укладений, з обов'язком компенсації понесених таким розірванням витрат;

9) теза про те, що до агентських відносин у міжнародному приватному праві можливе застосування так званого "наднаціонального права", тобто норм будь-якої правової системи, що знаходиться поза межами країни конкретної юрисдикції, і при цьому може застосовуватися до правовідносин, у яких беруть участь особи країни цієї юрисдикції;

10) положення щодо процедури подальшої уніфікації правових норм, що регламентують процес вирішення зовнішньоекономічних спорів, зокрема щодо комерційного посередництва (агентських відносин) між Україною та Республікою Молдова. Сформульовані наступні напрями такої уніфікації: а) укладення міжнародного договору, в якому мають міститися розроблені та такі, що передбачають належний порядок введення їх в дію, уніфіковані норми із встановлення, здійснення чи припинення міжнародних договірних зв'язків суб'єктів правовідносин; б) запровадження державами у своєму національному законодавстві (типових або примірних) законів чи інших документів, які мають бути розроблені на виконання міжнародних договорів спеціальними міжнародними органами або надані державам як рекомендації компетентних органів міжнародних організацій. При цьому висловлені аргументи щодо введення в якості джерела права Типового міжнародного агентського договору (комерційного агентського контракту МТП); в) застосування учасниками міжнародних комерційних посередницьких відносин, зокрема агентських відносин міжнародних звичаїв (звичаїв ділового обороту), зокрема торгових звичаїв, які здобули загальне визнання та поширення.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання:

– у правотворчій діяльності, в якій можуть бути враховані запропоновані дисертантом зміни і доповнення до ЦК України;

– у науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні широкого спектру проблем договірного та міжнародного приватного права. Матеріали дисертації можуть бути використані дослідниками агентського договору інших держав;

– у правозастосовчій діяльності органів нотаріату, вітчизняних судів та міжнародного комерційного арбітражу, що спрямована на охорону та захист прав і інтересів суб'єктів посередницьких відносин;

– у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін "Цивільне право України", "Міжнародне приватне право України", "Торгове право", "Цивільне та торговельне право зарубіжних країн", "Порівняльне правознавство", а також при підготовці і написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, практикумів із зазначених дисциплін. Результати дослідження можуть бути використані також в процесі підготовки і перепідготовки підприємців.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації обговорювались на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України.

Положення дисертаційної роботи були оприлюднені на 8 науково-практичних заходах, зокрема, на: Першій міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу - 2004" (Україна, м. Дніпропетровськ, 1-2 листопада 2004 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції "Конституционное развитие Республики Молдова на современном этапе" (Республіка Молдова, м. Кишинів, 22-23 вересня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании" (Україна, м. Одеса, 15-25 грудня 2005 р.); Науково-практичній конференції "Правовые и экономические вопросы развития общества на современном этапе" (Республіка Молдова, м. Тирасполь, 9 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Современные направления теоретических и прикладных исследований - 2006" (Україна, м. Одеса, 15-25 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХІ ст. (Україна, м. Біла Церква, 27-28 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Современные направления теоретических и прикладных исследований - 2007" (Україна, м. Одеса, 15-25 березня 2007 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції "Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку" (Україна, м. Київ, 22-23 травня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте - 2010" (Україна, м. Одеса, 21-30 червня 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати проведеного дослідження знайшли відображення в 16 наукових працях, зокрема, у 8 статтях, що опубліковані у виданнях, визначених ВАК України та Республіки Молдова фаховими для юридичних наук, а також у 8 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації відображає логіку та послідовність наукового дослідження й обумовлена його предметом і метою. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, що містять 10 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 220 сторінок. Список використаних джерел налічує 255 найменувань, загальним обсягом 17 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, встановлено її мету та завдання, сформульовано об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, їх апробацію, відомості про публікації за темою дисертації.

Розділ 1. "Становлення та перспективи торгового посередництва в Україні та Республіці Молдова" складається з чотирьох підрозділів, у яких розкриваються еволюція торговельного посередництва, його загальна характеристика, місце серед інших договірних конструкцій, передбачених цивільними законодавствами України і Республіки Молдова, та колізійні проблеми та перспективи реалізації агентських відносин в Україні й Республіці Молдова.

Підрозділ 1.1. "Еволюція торговельного представництва і посередництва за цивільним правом України та Республіки Молдова" присвячено дослідженню становлення регулювання цивільним правом торговельного представництва і посередництва в Україні та Республіці Молдова. агентування договір цивільний законодавство

Посередницькі відносини були відомі цивільному праву Київської Русі та Молдови, починаючи із зародження елементів представництва та подальшого синтезу його центральних ознак, які весь час розвивалися в силу динаміки соціально-економічного розвитку суспільства. Вже у XVII столітті набуло широкого запровадження правове регулювання представницьких та посередницьких правовідносин при здійсненні торгової діяльності між Україною та Молдовою.

Правове регулювання посередницьких відносин у цивільному праві Молдови на початку ХХ століття відрізнялося наявністю самостійних категорій посередників таких як маклер, комісіонер і торговий агент. Дослідження правового регулювання посередницьких відносин у законодавстві України та Молдови за часів перебування у складі СРСР дозволило зробити висновок про максимальне згортання діяльності посередників, роль яких врешті-решт звелася тільки до надання фактичних послуг.

Чинний ЦК України, на відміну від ЦК Республіки Молдови, не зважаючи на детальне регулювання відносин посередництва, не закріплює агентський договір, що визначається як прогалина чинного вітчизняного цивільного законодавства.

Підрозділ 1.2. "Загальна характеристика посередництва в Україні та Республіці Молдова" присвячений розгляду сутності посередництва як цивільно-правового інституту у правопорядках України та Республіки Молдова.

У результаті дослідження та аналізу поглядів цивілістів на поняття та правову природу посередництва за законодавством України та Республіки Молдова дисертантом щодо сформульовано визначення поняття посередництва в економічному розумінні. З'ясовано співвідношення та проведене розмежування цивільно-правових категорій "посередництво" і "представництво", у результаті чого констатується, що вони не є тотожними поняттями. Відзначається, що посередництво є завжди платним, виникає внаслідок і на підставі договору та опосередковує майнові правовідносини.

Доведено, що дії, які вчиняються агентом при комерційному представництві, слід відрізняти від дій повіреного за договором доручення та від дій комісіонера за договором комісії. З'ясовано, що інститут торговельного представництва (комерційного агента), знайшов своє ефективне законодавче оформлення в ЦК Республіки Молдова. На відміну від ЦК Республіки Молдова, норми, що регламентують інститут комерційного представництва, розміщені українським законодавцем у книзі І ЦК України (Загальні положення), а норми, що регулюють агентський договір, - у Господарському кодексі України. Таким чином, практика правового регулювання в Україні двох генетично пов'язаних один з одним інститутів - комерційного представництва і агентського договору, пішла шляхом руйнування єдності правової матерії приватного права. На думку дисертанта, підхід українського законодавця, за яким загальні норми, що регулюють комерційне представництво, розміщені в загальній частині ЦК України, а спеціальні норми, що регулюють власне агентський договір, розташовані в кодифікованому акті, який врегульовує господарські відносини, слід визнати невдалим, оскільки такий підхід неминуче ускладнює застосування приватноправових норм і веде до ускладнення правового регулювання однорідних суспільних відносин.

У підрозділі 1.3. "Місце агентського договору в системі договорів законодавства України і Республіки Молдова" доводиться самостійність договірної конструкції агентського договору у цивільному праві та необхідність закріплення агентського договору у ЦК України.

Агентський договір, на думку дисертанта, як самостійний договірний тип, відноситься до інститутів приватного права. На сьогодні агентський договір у правопорядках України та Республіки Молдова займає самостійне, однак неоднакове місце. За відсутності цивільно-правового регулювання агентських за своєю правовою природою відносин перед учасниками агентських відносин в Україні виникає проблема вибору норм договірного типу, що не дозволяє у договірній практиці виробити єдиний підхід до регулювання відносин такого роду.

При цьому позиція щодо регулювання агентських відносин у сфері господарської діяльності агентським договором, а у негосподарській - іншим типом договору, а то і зовсім непойменованим договором, на переконання дисертанта, є неприйнятною.

В дисертації, враховуючи досвід інших країн, зокрема ЦК Республіки Молдова, запропоновано доповнити ЦК України окремою главою 69-1 "Агентування. Комерційне посередництво" та сформульовані положення цієї глави.

Підрозділ 1.4. "Колізійні проблеми та перспективи реалізації агентських відносин в Україні та Республіці Молдова" присвячений розкриттю колізійних проблем агентського договору за участю іноземного елемента та перспективам реалізації агентських відносин між резидентами України та Республіки Молдова.

Аналізуючи положення ЦК РМ щодо агентського договору, дисертантом встановлено, що диспозитивний характер мають всі колізійні норми, які передбачені ст. 1610 ЦК Республіки Молдова відносно права, що застосовується до відносин сторін за агентським договором і до таких зовнішньоекономічних угод, як договори купівлі-продажу, майнового найму, ліцензійні договори, договори зберігання, страхування, комісії, доручення, перевезення, транспортного експедирування, кредитні договори, договори дарування, договори доручення, договори завдатку. Угода, укладена за межами Республіки Молдова, є чинною та вважається укладеною, якщо відповідає одній з таких умов: а) дотримано закон місця, де вона укладена; б) дотримані вимоги законодавства Республіки Молдова; в) дотриманий національний закон чи закон місця проживання особи, що її уклала; г) угода є чинною відповідно до закону, що застосовується до органу, який розглядає її чинність.

Для підвищення ефективності агентських відносин, що складаються між резидентами України та Республіки Молдова доцільним вказується на доцільність прискорення приєднання України до Конвенції "Про право, яке застосовується до агентських договорів", прийнятої 14 березня 1978 р. у Гаазі та Конвенції "Про представництво в міжнародній купівлі-продажі товарів", прийнятої 17 лютого 1983 року.

Звернено увагу на потребу уніфікації правових форм, що регламентують процес вирішення зовнішньоекономічних спорів, які пропонується здійснювати такими шляхами: 1) укладення міжнародного договору, в якому мають міститися уніфіковані норми, що повинні застосовуватися при встановленні, здійсненні або припиненні міжнародних зв'язків суб'єктів міжнародного приватного права чи в інших випадках; 2) впровадження державами у своє національне законодавство (типових або примірних) нормативно-правових актів, які розроблені на виконання міжнародних договорів спеціальними міжнародними органами або надаються державам як рекомендації компетентних органів міжнародних організацій; 3) застосування міжнародних звичаїв (звичаїв ділового обороту), зокрема торгових звичаїв, які в окремих сферах міжнародного спілкування (торговельне мореплавство або міжнародні розрахунки) здобули загального визнання та поширення; 4) запровадження рекомендованих міжнародними організаціями або національними торговельними палатами, промисловими або торговельними асоціаціями примірних (типових) договорів, загальних умов, чартерів тощо, які акумулюють у собі зовнішньоторговельну практику, що себе виправдала.

Зроблено висновок про необхідність доцільність застосування в Україні Публікації МТП № 496 запровадження її як джерела вітчизняного права при врегулюванні міжнародних агентських відносин.

Розділ 2. "Особливості правового регулювання та зміст агентського договору за законодавством України та Республіки Молдова", що складається з чотирьох підрозділів, присвячений порівняльно-правовому аналізу законодавчого регулювання агентського договору у вказаних країнах, його правовій природі й розкриттю його змісту.

У підрозділі 2.1. "Особливості законодавчого регулювання агентського договору в Україні та Республіці Молдова: порівняльно-правовий аналіз" здійснено порівняльний аналіз положень законодавств зазначених країн, що регулюють агентські відносини, а також виокремлено спільні риси та критеріальні відмінності вказаних правопорядків щодо цього договору.

Встановлено, що факт включення агентського договору до corpus juris національного права України та Республіки Молдова однозначно свідчить про схожість відправних засад, якими керувалися законодавці цих країн при врегулюванні агентського договору кодифікованими актами законодавства. Разом з тим, дисертант звертає увагу на певні розбіжності, що простежуються в стилі кодифікації, у визначенні ролі й місця агентського договору в законодавстві України, і відповідно, Республіки Молдова.

На підставі аналізу агентських відносин зроблено висновок про можливість застосування до цих відносин так званого "наднаціонального права", тобто будь-якої правової системи, що знаходиться поза межами конкретної юрисдикції, і при цьому такої, що може застосовуватися до правовідносин, у яких беруть особи країни цієї юрисдикції.

Дисертант зауважує, що подібно договорам доручення й комісії, агентський договір припускає діяльність однієї сторони за рахунок та в інтересах іншої сторони. При цьому відзначається, що для агентського договору конкретний спосіб участі агента у відносинах із третіми особами, що є констатуючою ознакою для договорів доручення й комісії (і який лежить в основі розмежування цих договорів), принципового значення не має.

В дисертації зроблено висновок про те, що агентський договір є виключно підприємницьким договором. Агентський договір належить до комплексних правових інститутів договірного права. При цьому стрижневою основою норм, що регулюють агентський договір (виходячи із його приватноправової природи), є норми цивільного права. Незважаючи на те, що основний масив норм, спрямованих на регулювання агентських відносин, міститься в ГК України, норми господарського права стосовно агентського договору необхідно визначити як допоміжні.

У підрозділі 2.2. "Правова природа та елементи агентського договору за законодавством України та Республіки Молдова" здійснено порівняльний аналіз юридичної природи агентського договору та виокремлено його елементи.

Дисертантом агентські відносини диференційовано такі групи: 1) відносини між принципалом і агентом; 2) відносини між принципалом і третіми особами; 3) відносини між агентом і третіми особами. Кожна з названих груп відносин має власну правову природу. В дисертації наголошується, що оскільки предмет агентського договору припускає здійснення агентом дій фактичного і юридичного характеру, варто законодавчо закріпити можливість субсидіарного застосування до агентського договору норм про посередництво і доручення та визнати агентський договір формою реалізації відносин комерційного представництва.

Спосіб участі агента у відносинах з третіми особами, який є констатуючою ознакою для договорів доручення й комісії лежить в основі їх розмежування, для агентського договору не має значення. У взаєминах агента із третіми особами сторони мають право використовувати будь-яку договірну модель: доручення, комісії або їх поєднання.

Законодавство Республіки Молдова містить норму, що регулює порядок визначення та сплати агентської винагороди після закінчення агентського договору. Така норма спрямована на захист інтересів комерційного агента і, як наслідок, забезпечення стабільного цивільного обороту. Відсутність аналогічної норми в законодавстві України призводить до виникнення відповідних майнових спорів. У зв'язку з цим рекомендується доповнити законодавство України нормою про право комерційного агента на винагороду після закінчення терміну дії агентського договору у випадку, коли пропозицію про укладення угоди було отримано від третьої особи до закінчення терміну дії агентського договору.

У підрозділі 2.3. "Права та обов'язки агента" розкриваються права й обов'язки агента у правопорядках України та Республіки Молдова. Звертається увага на те, що на відміну від ЦК України, ЦК Республіки Молдова чітко визначає поняття синалагматичного договору. Так, відповідно до ст. 704 ЦК Республіки Молдова договір визнається синалагматичним, якщо кожна із сторін взаємно зобов'язується таким чином, що обов'язок кожної з них є зустрічним стосовно обов'язку іншої сторони договору.

ЦК України та ЦК Республіки Молдова не містять вичерпного переліку обов'язків комерційного агента. Проте відповідно до обох вказаних кодифікованих актів агент повинен виконувати розумні вказівки принципала щодо виконання доручення. Разом з тим, конкретизація дій, які вчиняються агентом, може передбачатися спеціальними нормами, що регулюють агентування в окремих сферах господарської (економічної) діяльності Республіки Молдова та України, зокрема у ч. 1 ст. 122 КТМ Республіки Молдова, ст. 117 КТМ України.

Поведінка комерційного агента, як професійного учасника ринку, має бути спрямована на запобігання заподіянню будь-якої шкоди принципалові. Агент, вчиняючи юридично значимі дії, спрямовані на виникнення прав і обов'язків безпосередньо у принципала, не повинен виходити за межі наданих йому повноважень. Норми, що встановлюють обов'язок агента діяти в межах наданих йому повноважень, певним чином узгоджуються з його правом відступати в інтересах принципала від змісту доручення без попереднього запиту про це (п. 2 ст. 1004 ЦК України, ч. 2 ст. 1040 ЦК Республіки Молдова). Доведено, що правило про відшкодування понесених комерційним агентом витрат є диспозитивним, а тому сторони можуть домовитися, що сума витрат покривається агентською винагородою і комерційний агент не має права в такому випадку вимагати компенсації за понесені витрати при виконанні доручення принципала. Однак, у будь-якому разі, комерційний агент не може бути позбавлений права вимагати відшкодування заподіяних йому внаслідок виконання доручення збитків.

Підрозділ 2.4. "Права та обов'язки принципала" присвячений дослідженню особливостей прав і обов'язків принципала за агентським договором. У результаті аналізу обов'язків принципала за ст. 1201 ЦК Республіки Молдова зроблено висновок про їх тотожність із обов'язками принципала, що закріплені в ЦК України: надавати комерційному агентові всю необхідну для виконання агентського договору інформацію; повідомляти комерційного агента в розумний термін про очікуване зменшення обсягу комерційних правочинів у порівнянні з передбачуваним агентом їх обсягом у нормальній ситуації, а також щодо пропозицій про схвалення, відмову у схваленні або невиконання комерційного договору, які пропонуються агентом. Разом із тим, дисертантом підкреслюється, що за законодавством Республіки Молдова і України деякі обов'язки принципала можуть конкретизуватися залежно від специфіки сфери діяльності, в якій беруть участь принципал і агент (наприклад, ст. 118 КТМ України, ст. 123 КТМ Республіки Молдова).

Окремим важливим обов'язком принципала виступає доведення до відома агента своєї торговельної політики на певній території, яка може стосуватися кола потенційних набувачів (покупців) на даній території, обсягу наданої агентові інформації щодо дійсних або потенційних клієнтів тощо. Дисертант підкреслює наявність звичаю торговельного обороту, який проявляється у виробленні кількох форм обчислення агентської винагороди комерційного агента, що надається принципалом. Така винагорода може обчислюватися у вигляді відсотків від реалізованого (придбаного) товару, у вигляді різниці між ціною товару, встановленою принципалом, і більш вигідною ціною, за якою товар був реалізований (придбаний) торговельним представником (комерційним агентом), у твердій формі, у змішаній формі.

Звертається увага на те, що цивільне законодавство Республіки Молдова пов'язує обов'язок принципала з виплати комісійної винагороди агентові із моментом виконання угоди, яку він уклав із третьою особою або яку при його сприянні уклав принципал із третьою особою.

Окремо у роботі досліджено такий обов'язок принципала як відшкодування витрат агентові, що були понесені ним у зв'язку з виконанням доручення принципала, на підставі чого зроблено висновок, що витрати, понесені комерційним агентом, підлягають відшкодуванню принципалом за умови, що дії комерційного агента відбувалися в межах наданих йому повноважень.

Розділ 3. "Правові наслідки порушення умов агентського договору" складається з двох підрозділів і містить результати порівняльно-правового дослідження підстав припинення агентського договору та відповідальності сторін за порушення його умов.

У підрозділі 3.1. "Підстави припинення агентських відносин за законодавством України та Республіки Молдова: порівняльно-правовий аналіз" дисертантом встановлено, що відмінними рисами припинення агентського договору на підставах безумовного розірвання є те, що управомочена особа не повинна доводити істотність порушення договору. При такому способі припинення договору ця особа втрачає право стягувати з боржника збитки, викликані вимушеним розірванням договору. Підкреслюється, що ЦК Республіки Молдова, на відміну від вітчизняного законодавства, не містить спеціальних положень, які регламентують припинення агентського договору. З огляду на це, питання про припинення агентського договору в Республіці Молдова регламентується загальними нормами про припинення договірних зобов'язань, а також нормами про припинення договорів, подібних до агентських, зокрема, договору доручення.

Аналіз положень, що встановлюють право сторони агентського договору припинити його за своєю ініціативою, доводить, що таке право ставиться в залежність від строку, на який укладений договір. Наявність чи відсутність вказівки на строк дії договору не має впливати на можливість зміни або припинення агентського договору. На підставі цього пропонується закріпити в ЦК України право на розірвання агентського договору з ініціативи будь-якої з його сторін незалежно від строку, на який цей договір був укладений, з обов'язком компенсації іншій стороні витрат і збитків, пов'язаних із таким розірванням.

Підрозділ 3.2. "Відповідальність сторін за агентським договором" розкриває особливості цивільно-правової відповідальності у разі порушення умов виконання агентського договору.

Розкриваючи особливості відповідальності сторін за агентським договором, проведено розмежування таких категорій як підстава цивільно-правової відповідальності за міжнародним агентським договором та неналежне виконання угод. Висловлена думка щодо відсутності однозначної позиції в правових доктринах України та Республіки Молдова стосовно заходів договірної відповідальності, тобто форм вираження настання несприятливих наслідків (додаткових обтяжень) у майновій сфері порушника за зобов'язанням, які наступають в результаті допущеного ним правопорушення.

В залежності від підстав та наслідків цивільно-правова відповідальність за агентським договором поділена дисертантом на такі групи: 1) відповідальність за недотримання формальних ознак договору (підписання договору не уповноваженою особою, недотримання істотних умов договору тощо), наслідком чого в окремих випадках може бути визнання договору недійсним; 2) відповідальність за прострочення сплати за надані агентські послуги, що полягає у стягненні передбаченої договором пені, стягнення збитків, у тому числі неотриманих доходів; 3) відповідальність, що може настати внаслідок неналежного виконання зобов'язань як з боку принципала, так і з боку агента. За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 1211 ЦК Республіки Молдова доводиться, що вимога про виплату компенсації є правомірною при припиненні як строкового, так і безстрокового агентського договору. У випадку припинення строкового договору виплата компенсації позбавляє комерційного агента права вимагати відшкодування збитків, заподіяних достроковим розірванням договору. Розмір компенсації чи сплати, яку має право вимагати агент при припиненні договору, не може перевищувати еквівалента його винагороди за один рік, розрахованого у середньому за останні п'ять років його діяльності. При більш коротких договірних відносинах вихідною величиною є середня величина винагороди за відповідний період діяльності (ч. 2 ст. 1211 ЦК Республіки Молдова).

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному порівняльно-правовому дослідженні агентського договору за законодавством України та Республіки Молдова. Основні висновки та пропозиції, отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження зводяться до наступного

1. Інститути комерційного представництва й агентського договору за законодавствами України та Республіки Молдова мають генетичну єдність і співвідносяться як родовидові категорії. На сьогодні агентський договір у правових порядках України та Республіки Молдова займає самостійне, однак неоднакове місце. В умовах існування в праві України дуалізму приватного права чинне цивільне законодавство України не знає типізованого агентського договору.

2. Практика правового регулювання двох генетично пов'язаних один з одним інститутів - комерційного представництва і агентського договору, зумовлює руйнування єдності правової матерії приватного права. Підхід українського законодавця щодо закріплення у різних кодифікованих актах (ЦК України і ГК України) норм, що регулюють комерційне представництво і агентський договір, є невдалим, оскільки ускладнює правове регулювання однорідних суспільних відносин.

3. Запропоновано доповнити ЦК України главою 69-1 "Агентування. Комерційне посередництво", в яку слід імплементувати статті ГК України щодо агентського договору, а також включити норму, що до агентських відносин субсидіарно застосовуються норми про посередництво і договір доручення.

4. Запропоновано закріпити в законодавстві України право комерційного агента на винагороду після закінчення строку дії агентського договору у випадку, коли пропозицію про укладення угоди було отримано від третьої особи до закінчення терміну дії агентського договору.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Проценко В.В. Становлення та розвиток агентського договору в Україні // Підприємництво, господарство та право. - 2006. - № 12. - С. 155-157.

2. Проценко В.В. Про можливість застосування умов делькредере в агентському договорі // Підприємництво, господарство та право. - 2007. - № 1. - С. 35-36.

3. Проценко В.В. Агентський договір: міркування про деякі його атрибути // Підприємництво, господарство та право. - 2007. - № 4. - С. 24-26.

4. Проценко В.В. Законодавче регулювання торговельного посередництва і представництва в Україні // Юридична Україна. - 2008. - № 10. - С. 64-68.

5. Проценко В.В. Регулювання агентських відносин в Україні й Молдові // Приватне право і підриємництво. Зб. наук. праць. Вип. 9, 2010 р. - К.: НДІППіП НАПрН України, 2010. - С. 67-72.

...