Множинність злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття та види множинності злочинів

2. Одиничний злочин

3. Повторність злочинів

4. Сукупність злочинів

5. Соціально та кримінально-правове значення сукупності і повторності злочинів

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Я обрала дану тему для дослідження, то що вважаю її актуальною в сьогодення. Для того щоб розібратися в цій темі, я розгляну множинність злочину, а саме одиничний злочин, повторність злочинів, сукупність злочинів та їх соціально та кримінально-правове значення.

В наш час, стало дуже багато злочинності. Деякі особи вчиняють один злочин, деякі вчиняють постійно один і теж злочин, деякі особи вчиняють злочини які передбачені різними статтями або однією і тією ж статтею але різними частинами. Від цих факторів залежить призначення покарання, тяжкість покарання, порядок відбуття покарання.

Для того щоб більш детально розібрати питання про одиничний злочин та повторність злочинів треба розглянути їх види та ознаки.

Злочин - передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Для підтвердження актуальності теми наведу статистику М. І. Бажанова: «спеціально слід зазначити поширеність множинності злочинів серед злочинних груп, як одну з форм організованої злочинності. Правоохоронні органи України в період 1995-1998 рр. зуміли знешкодити 4250 кримінальних угруповань. Такі угруповання все більше вторгаються в комерційну діяльність. Так, в Україні більше 200 таких угруповань контролюють 12 тис. комерційних підприємств. Скоєння тяжких злочинів злочинними групами значною мірою ускладнює своєчасне розкриття злочинів і викриття їх учасників. Наприклад, з 559 замовлених вбивств, скоєних у 1995-1998 рр., Розкрито лише 131, а адже більша їх частина - це результат злочинної діяльності кримінальних груп.

У 1995 р. з виявленої 871 злочинною групою скоєно 4556 злочинів, тобто в середньому кожна така група здійснила понад 5 злочинів.

У 1996 р. 953 групами здійснено 6241 злочин, тобто. більше 6 злочинів на групу.

У 1997 р. 1079 груп вчинили 7400 злочинів - майже 7 злочинів на групу.

У 1998 р. 1157 груп вчинили 9000 злочинів - майже 8 злочинів на групу.

За 8 місяців 1999 р. 857 груп здійснили 6500 злочинів, тобто майже 8 злочинів на групу. » [1]



1. Поняття та види множинності злочинів

Множинність злочинів - це вчинення однією і тією самою особою або співучасті кількома особами декількох злочинів, кожний з яких визначено в законі як окремий самостійний склад злочину. [2]

Так, М.С. Таганцев під множинністю злочинів розумів «сукупність або збіг декількох злочинних діянь, вчинених однією особою»

На нашу думку, такий підхід невиправдано звужує поняття множинності і ототожнює її із сукупністю злочинів, хоча множинність є набагато ширшою за обсягом і включає у себе не тільки злочини, вчинені особою до засудження, а й будь-які злочини, скоєні після засудження.

М.І. Бажанов вважав, що множинність злочинів має місце там, де однією особою або співучасниками вчинено два чи більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину. Подібними до цього є визначення Ю.О. Красикова, який вказує, що це є випадки, «коли винна особа одним чи декількома послідовно вчиненими діяннями виконує декілька складів злочинів» , та Л. Л. Круглікова. що характеризував множинність злочинів, як «вчинення особою декількох правопорушень, кожне з яких розцінюється кримінальним законодавством, як самостійний злочин».

І.М.Тяжкова та Б.М. Леонтьєв пишуть, що множинність злочинів - це вчинення однією особою двох чи більше злочинів, за які не спливли строки давності і не погашена судимість.

А.А. Магомедов зазначає, що «множинність злочинів - це узагальнююче соціально-правове поняття, основне призначення якого полягає в тому, щоб відобразити випадки вчинення особою декількох злочинів незалежно від тою, чи притягався винний до кримінальної відповідальності одночасно за всі вчинені діяння, чи він був засуджений раніше за деякі з цих злочинів» .[3]

P.P. Галіакбаров, М. А. Єфімов і Є.А. Фролов виділяли дві форми множинності злочинів: повторність злочинних діянь і сукупність злочинів. Ю.М. Юшков розглядав три її види: повторність, сукупність злочинів та їх фактичну множинність. Щодо останнього виду цей автор мав на увазі випадки не одноразового вчинення особою злочинів, які не знаходять відображення у кваліфікації вчиненого діяння. [4]

Законодавче закріплення видів множинності починається з середини XIX століття. В Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 року вчинення особою декількох злочинів охоплювалося поняттями «повторення» і «сукупність» (статті 131, 132) Повторення розглядалося як:

а) загальна підстава посилення кримінальної відповідальності;

б) кваліфікуюча ознака окремих складів.

Критерієм для розмежування сукупності і повторення визнавався факт попереднього засудження особи (вчинення більше двох злочинів до засудження вважалось сукупністю).

Указане розділення випадків множинності не створювало проблем для її кваліфікації, адже у всякому разі кожне діяння отримувало самостійну кримінально-правову оцінку. У радянський період в КК УРСР 1922,1927, 1960 років не передбачалось окремого розділу щодо множинності, а її випадки фіксувалися в законі за допомогою таких понять, як: повторність, неоднократність, систематичність, вчинення злочину у виді промислу, сукупність злочинів, вчинення злочину особою, що мас судимість, рецидив, тощо.

Одні з названих видів множинності виступали в якості конститутивних чи кваліфікуючих ознак певних злочинів і впливали на їхню кваліфікацію, інші - впливали на призначення покарання чи звільнення від нього. Різноманіття законодавчої термінології для позначення окремих випадків вчинення декількох злочинів призвело до активних дискусій в науці кримінального права щодо виділення видів (форм) множинності. [3]

В.М. Кудрявцев формами множинності злочинів називав сукупність злочинів (ідеальну і реальну), неоднократність і рецидив. [5]

Кримінальний Кодекс України розділяє множинність злочинів на три види:

1. Повторність злочинів - повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Уголовного Кодексу України. (ст.32 УУК)

2. Сукупність злочинів - сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини Уголовного Кодексу України. (ст. 33 УУК)

3. Рецидив злочинів - визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. (ст.34 УУК)

Передбачені у розділі VII Загальної частини КК повторність, сукупність та рецидив злочинів є окремими формами множинності злочинів, кожна з яких має специфічний кримінально-правовий зміст. Водночас цей зміст визначений у КК таким чином, що деякі із цих форм не виключають одна одну. Тому вчинення особою двох або більше злочинів може за відповідних умов утворювати сукупність і повторність, повторність і рецидив. [6]

2.Одиничний злочин

Одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом як одиничний самостійний склад злочину. Він конструюється законодавцем, виходячи з соціальних властивостей відповідного діяння, з типовості цього діяння, єдності його об'єктивних і суб'єктивних ознак. З цього погляду одиничним злочином є крадіжка, хуліганство, розбій, хабарництво тощо. Саме поєднання типових ознак цих злочинів дає законодавцю підставу визнати їх одиничними злочинами, що охоплюються відповідними нормами закону.[1]

В науковій літературі пропонуються різні критерії розмежування одиничного злочину і множинності. Так, одні автори за такий критерій обирають єдність об'єктивних ознак та елементів складу злочину.

Зокрема, Ф. Ліст вважав, що єдність злочину залежить від кількості діянь: одне діяння - один злочин. Дійсно, одному суспільно-небезпечному діянню найчастіше відповідає один злочин, однак іноді відбувається так, шо один злочин вчиняється низкою однорідних чи різнорідних дій. [7]

М.Д. Дурманов вказував на єдність діяння і наслідку, зазначав, шо «окремий злочин, взагалі, відповідає окремому реально вчиненому діянню, найчастіше спільно з наслідком». [8]

A.A. Герцензон зазначав, що одиничний злочин це є діяння, яке «вкладається в ознаки, передбачені відповідною нормою Особливої частини КК».

М.Бажанов вказував, що одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом в якості одного самостійного складу злочину.

Із точки зору Р.Б. Петухова, під одиничним злочином слід розуміти одне чи декілька суспільно небезпечних діянь (випадків бездіяльності), які охоплюються ознаками одного складу злочину.

В.В. Кузнецов та A.B. Савченко під одиничним злочином теж розуміють діяння, передбачене КК України як окремий самостійний склад злочину. [9]

Одиничний злочин - це злочин, передбачений кримінальним законом як єдиний, один, самостійний склад злочину. [10]

Одиничні злочини поділяються на прості та ускладнені одиничні злочини.

Прості одиничні злочини передусім мають місце в тих випадках, коли одній дії (бездіяльності) відповідає і один наслідок, передбачений у кримінальному законі. Простий одиничний злочин може складатися з однієї дії, наслідки якої лежать за межами відповідного складу (так звані злочини з формальним складом), як, наприклад, завідомо неправдиве показання, погроза вбивством тощо. Простий одиничний злочин може також полягати в одній дії, яка потягла за собою декілька наслідків, зазначених у законі.

Таким чином, простий одиничний злочин характеризується наявністю однієї дії (бездіяльності) і одного наслідку, або однієї дії і декількох наслідків, або, нарешті, наявністю альтернативних дій.

Будь-який одиничний злочин кваліфікується за однією статтею або частиною статті КК. [1]

Ускладнені одиничні злочини характеризуються більш складною структурою складу, в них більш складні об'єктивна і суб'єктивна сторони вчиненого. Є такі види ускладнених одиничних злочинів: триваючі, продовжувані, складені злочини, а також злочини, які кваліфікуються за настанням додаткових тяжких наслідків (їх часто називають злочинами, кваліфікованими за наслідками). [11]

Триваючий злочин можна визначити як одиничний злочин, який, розпочавшись дією або бездіяльністю особи, далі вчиняється безперервно протягом більш-менш тривалого часу. Винний у триваючому злочині нібито перебуває безперервно в певному злочинному стані, бо цей злочин характеризується безперервним здійсненням складу закінченого злочину. Триваючий злочин, будучи вчиненим один раз, триває весь час. Він не переривається новими злочинними актами, він ніби "тягнеться" за першим злочинним діянням.Таким чином, можна зробити висновок, що початком триваючого злочину є вчинення особою певної дії або бездіяльності.З цього моменту і починає тривати злочин, саме тому він і називається триваючим. [1]

Цей злочин триває на стадії закінченого злочину і вважається завершеним, коли він припиняється певними обставинами. Припинення триваючого злочину може мати місце за різних обставин-об'єктивних та

суб'єктивних. Об'єктивні обставини закінчення триваючого злочину не залежать від волі винного.

В усіх зазначених випадках триваючий злочин закінчується і тільки після цього починає спливати строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також можливе застосування амністії.

Триваючий злочин - це одиничний злочин, і тому він кваліфікується за однією статтею КК. [11] Продовжуваний злочин.

Таким визнається злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, що спрямовані до єдиної мети і складають у цілому єдиний злочин.

Ознаки:

1) він складається з двох або більше самостійних, тобто віддалених одне від одного в часі, тотожних злочинних діянь;

2) всі ці діяння об'єднані єдиним наміром і прагненням до досягнення спільної, кінцевої мети;

3) саме тому вони розглядаються не як множинність злочинів, а як одиничний злочин;

4) продовжуваний злочин кваліфікується за однією, окремою статтею (частиною статті) КК.

Початком продовжуваного злочину слід вважати вчинення першого з числа декількох тотожних діянь. Тотожними є однакові за ознаками складу злочину діяння. Закінченням продовжуваного злочину є момент вчинення останнього із задуманих злочинних діянь,

тобто досягнення тієї спільної, єдиної мети, якої прагнув досягти винний. [1]

Складений злочин.

Складений злочин (його іноді називають складним), як очевидно з самого визначення, складається з двох або більше злочинних діянь, що утворюють, проте, один одиничний злочин. Законодавець об'єднує в один склад декілька злочинних діянь, які утворюють, якщо їх розглядати ізольовано, самостійні злочини. Далі законодавець об'єднує ці самостійні делікти в один єдиний злочин, виходячи з органічного зв'язку, типовості таких об'єднань у практичній дійсності.

Ознаки складеного злочину:

1) він складається з двох або більше злочинних діянь;

2) кожне з цих злочинних діянь, якщо розглядати його окремо, самостійно, ізольовано, утворює окремий злочин, містить ознаки самостійного складу злочину;

3) окремі злочини внаслідок органічної єдності, типовості їх зв'язків, поширеності розглядаються законодавцем як один одиничний злочин;

4) одиничний злочин охоплюється ознаками однієї статті (частини статті) КК, тобто передбачений у диспозиції закону як один складений злочин.

Таким чином, складений злочин - це злочин, який складається з двох або більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх відокремлено (ізольовано), являє собою самостійний злочин, але внаслідок їх органічної єдності утворюють один одиничний злочин, який охоплюється ознаками однієї статті (частини статті) КК.

Злочини, що кваліфікуються за наслідками.

У чинному КК передбачена низка складів злочинів, які в літературі називаються "злочини, що кваліфікуються за наслідками", "злочини, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків" або "злочини, що кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків".

При аналізі конструкції складів цих злочинів очевидно, що в них є два наслідки: основний (проміжний) і додатковий (похідний). Ці наслідки настають хронологічно (послідовно) один за одним, в результаті вчиненого особою діяння.

Подібна схема виявляється завжди при аналізі будь-якого злочину, що кваліфікується за наслідками. Причому основний (проміжний) наслідок тягне за собою додатковий (похідний) наслідок, тому що містить у собі реальну можливість настання цього похідного наслідку. Діяння безпосередньої "участі" у настанні додаткового наслідку не бере. Воно породжує проміжний наслідок, а той у свою чергу викликає наслідок похідний. [11]

3. Повторність злочинів

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини ККУ. [12]

Повторність злочинів - самостійна форма множинності злочинів, якій притаманні специфічні ознаки. Вона передбачає передусім здійснення кількох (двох або більше) злочинних діянь, які віддалені між собою у часі. Це означає, що злочини, які утворюють повторність, повинні бути віддалені один від одного певним, хоч і незначним, проміжком часу. [13]

Кількісна ознака.

Особа (група осіб) вчиняє два або більше самостійних одиничних злочинів. Дана ознака означає, що повторність не можуть утворювати правопорушення, а також суспільно небезпечні діяння, які не мають ознак злочину, що визначені в ч 1 ст. 11 КК України. Наприклад, особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, а після одужання скоїла злочин, передбачений тією самою статтею, що і перше діяння. В цьому випадку повторність злочинів виключається за відсутністю її кількісної ознаки. Так, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України не визнала повторності в діях засудженого, який вчинив умисне вбивство на грунті особистих стосунків, оскільки за раніше вчинене суспільно небезпечне діяння - позбавлення життя двох осіб у стані неосудності - до нього були застосовані примусові заходи медичного характеру, і правильно кваліфікувала їх за ч. 1 ст. 115 КК України.

Якісні ознаки.

1. Злочини при повторності мають передбачатись однією і тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК, тобто бути юридично тотожними, однаковими за своїм юридичним складом. Тотожними злочинами є такі злочини, які повністю співпадають за своїми об'єктивними та суб'єктивними ознаками і передбачені однією і тією самою статтею Особливої частини КК (наприклад, вчинені послідовно дві крадіжки або два шахрайства). Цей вид повторності називається повторністю тотожних злочинів. У випадках, прямо передбачених в Особливій частині ККУ, повторністю може визнаватись вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, тобто однорідних злочинів

2. Тотожні чи однорідні одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різний характер, бути простими чи складними. Так, повторність матиме місце при сполученні двох або більше простих одиничних злочинів, наприклад, двох крадіжок чи крадіжки і шахрайства; також це можуть бути різноманітні сполучення простих і складних, чи тільки складних злочинів, скажімо, повторність утворять «простий» грабіж і продовжувана крадіжка, складений розбій і «просте» шахрайство тощо.

3. Для поняття повторності немає значення чи були злочини, з яких вона складається, закінченими, чи один з них (або більше) був лише готуванням на злочин або замахам на нього.

4. Повторність виникає і в тих випадках, коли один або декілька злочинів, з яких вона складається, вчинені у співучасті. Вказані положення щодо повторності знаходять своє підтвердження в судовій практиці. Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» зазначається (п. 17), що «відповідальність за повторне умисне вбивство настає незалежно від того, чи була винна особа раніше засуджена за перший злочин, вчинила вона закінчене вбивство чи готування до нього або замах на нього, була вона виконавцем чи іншим співучасником злочину».

5. Всі злочини, з яких складається повторність, вчиняються в різний час і віддалені один від одного певним проміжком часу. Ігнорування цієї ознаки іноді призводить до помилок при кваліфікації злочинів.

6. Повторність має місце незалежно від того, чи була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин.

7. Збереження кримінально-правового значення хоча б двома злочинами, що створюють повторність. Так, повторність як пов'язана, так і не пов'язана із засудженням за раніше вчинений злочин, виключається, якщо хоча б за один із двох злочинів:

а) набрав чинності новий закон, що усуває його злочинність і караність (ст. 5 КК);

б) особу було звільнено від кримінальної відповідальності чи від покарання на підставі акту амністії чи помилування (ч. 1 ст. 44 КК) [3]

За змістом статті 32 КК повторністю злочинів
визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони:

1) передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;

2) передбачені різними статтями Особливої частини КК і в статті, за якою кваліфікується наступний злочин, вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака.

При цьому для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин.

Не утворює повторності раніше вчинений злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, засуджено без призначення покарання або зі

17

звільненням від покарання, а також злочин, судимість за який було погашено чи знято.

Стадії вчинених злочинів, а також вчинення злочинів одноособово чи у співучасті на визнання їх вчиненими повторно не впливають. [6]

Види повторності злочинів:

1) повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин (фактична повторність);

2) повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин (рецидив).

злочин кримінальний повторність множинність

4. Сукупність злочинів

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини ККУ, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. [12]

Сукупність можуть утворювати також злочини, передбачені однією і тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК якщо:

1) вони вчинені неодночасно і за наступний злочин новою редакцією відповідної статті чи частини статті Особливої частини КК передбачено новий за своїм змістом склад злочину;

2) вони вчинені неодночасно і за наступний злочин новою редакцією відповідної статті чи частини статті Особливої частини КК посилено кримінальну відповідальність;

3) вчинені злочини мають різні стадії;

4) було вчинено закінчений замах на злочин і незакінчений замах на злочин;

5) один чи декілька злочинів особа вчинила самостійно (одноособово) чи була його (їх) виконавцем (співвиконавцем), а інший (інші) вчинила як організатор, підбурювач чи пособник;

6) один злочин особа вчинила як організатор, підбурювач чи пособник, а при вчиненні іншого була іншим співучасником.

При цьому не може бути елементом сукупності злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. [6]

Види сукупності злочинів.

Залежно від того, скільки діянь вчинила особа, а якщо таких діянь декілька, як вони "входять" до різних юридичних складів злочинів, розрізняють сукупність злочинів ідеальну та реальну.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним діянням вчиняє два або більше злочини, що мають різні юридичні склади. [14]

Ідеальна сукупність не є штучною юридичною конструкцією. Вона відбиває юридичну ситуацію, коли однією дією вчиняються два або більше злочини. І хоча ми користуємося зазначеним терміном, його розуміння повинно мати місце в повній відповідності з обумовленою ним об'єктивною дійсністю, тобто вчиненням двох або більше самостійних злочинів. [1]

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими діяннями у різний час вчиняє два або більше злочини, що мають різні юридичні склади. Проміжок часу, що минає між вчиненням злочинів, для визнання їх реальною сукупністю, у принципі, значення не має. Це можуть бути, з одного боку, хвилини і навіть секунди, а з іншого - місяці і навіть роки. Єдине обмеження, на яке вже зверталась увага, - після вчинення попереднього злочину до моменту вчинення наступного не мають спливти строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. [14]

5. Соціально та кримінально-правове значення сукупності і повторності злочинів

Кримінально-правове значення сукупності злочинів.

Наявність у поведінці особи такої форми множинності злочинів як їх сукупність, тягне ряд кримінально-правових наслідків. Вони, зокрема, виявляються в такому:

1)особа визнається винною у вчинені кількох злочинів;

2)у формулі кваліфікації при сукупності злочинів кожний юридичний склад злочину відображається окремо;

3)кримінальним законом передбачений особливий порядок призначення покарання при сукупності злочинів;

4)при реальній сукупності злочинів факт вчинення особою кількох злочинів може розглядатися як обставина, що обтяжує відповідальність.

Кримінально-правове значення повторності злочинів.

Наявність у поведінці особи такої форми множинності злочинів як їх сукупність, тягне ряд кримінально-правових наслідків. Вони, зокрема, виявляються в такому:

1)особа визнається винною у вчиненні кількох злочинів;

2)у ряді випадків спеціальна повторність(повторність однорідних і тотожних злочинів) передбачена в якості обтяжуючої обставини в кваліфікованих складах злочинів. Таким чином, вона безпосередньо впливає на кваліфікацію злочинів.

3)повторність злочинів передбачена як одна з обставин що обтяжують відповідальність. У такій якості вона може безпосередньо впливає на призначення покарання, а також обрання інших заходів кримінально-правового впливу;

4)повторне вчинення злочину за певних умов перериває перебіг давності притягання до кримінальної відповідальності за попередній злочин.

Соціальне значення повторності та сукупності злочинів.

Неодноразове вчинення злочинів свідчить про стійкість анти суспільної установки винної особи, про її підвищену суспільну небезпечність. [10]



Висновок

Злочин - передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Множинність злочинів - це вчинення однією і тією самою особою або співучасті кількома особами декількох злочинів, кожний з яких визначено в законі як окремий самостійний склад злочину.

Кримінальний Кодекс України розділяє множинність злочинів на три види:

Повторність злочинів - повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Уголовного Кодексу України. (ст.32 УУК)

Сукупність злочинів - Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини Уголовного Кодексу України. (ст. 33 УУК)

Рецидив злочинів - визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. (ст.34 УУК)

Одиничний злочин - це злочин, передбачений кримінальним законом як єдиний, один, самостійний склад злочину.

Одиничні злочини поділяються на прості та ускладнені одиничні злочини.

Є такі види ускладнених одиничних злочинів: триваючі, продовжувані, складені злочини, а також злочини, які кваліфікуються за настанням додаткових тяжких наслідків (їх часто називають злочинами, кваліфікованими за наслідками).

Повторність злочинів - самостійна форма множинності злочинів, якій притаманні специфічні ознаки. Вона передбачає передусім здійснення кількох (двох або більше) злочинних діянь, які віддалені між собою у часі. Це означає, що злочини, які утворюють повторність, повинні бути віддалені один від одного певним, хоч і незначним, проміжком часу.

Види повторності злочинів:

1) повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин (фактична повторність);

2) повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин (рецидив).

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини ККУ, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Види сукупності злочинів:

1) ідеальна сукупність

2) реальна сукупність

Соціальне значення повторності та сукупності злочинів.

Неодноразове вчинення злочинів свідчить про стійкість анти суспільної установки винної особи, про її підвищену суспільну небезпечність.



Список використаних джерел

1. http://www.ebk.net.ua/Book/KPravo/10-15/10131.htm

2. Матишевський П. С. Кримінальне право України : Загальна частина: Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів. - К.: А.С.К., 2001. - 352С. - (Економіка. Фінанси. Право).

3. Зінченко 1.О., Тютюгін В.І. 3 63 Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. - Харків: «Фіни», 2008. -336 с.

4. Галиакбаров P.P., Ефимов М.А, Фролов F-.A. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права // Сов. юстиция. -1967. - № 2. - С. 5; Юшков Ю Н. Множественность преступных деяний (вопросы квалификации и назначения наказания). - Авторсф. дис. канд. юрид наук. - Свердловск, 1974. - С. 11.

5. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - М., 1999.-С. 243.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 N 7 Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки.

7. Зінченко 1.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення нокараиня: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. - Харків: «Фіни», 2008. - 336 с.

8. Дурманов Н.Д. Понятие преступления М.-Л., 1948.- с. 64.

9.Зінченко І. О., Тютюгін В. І. Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація: [Монографія] /І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін. - Харків: Видавництво "ФІНН", 2010,- 256 с.

25

10.Селецький С.І. Кримінальне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 248 с.

11. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищіх закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Киів - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - 416 с.

12.кку

13. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навчальний посібник. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004, - 362 с.

14. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. -- К.: Юрінком Інтер, 1997. -- 512 с.

Размещено на Allbest.ru

...