Європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

БІЛАС ЮЛІЯ ЮЛІАНІВНА

УДК 340.12:341.231.14 (4+477)

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

12.00.12 - філософія права

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ-2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор філософських наук, професор Братасюк Марія Григорівна, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри загальноправових дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Козловський Антон Антонович, Національний транспортний університет завідувач кафедри конституційного та адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент Шилінгов Володимир Сергійович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри філософії права та юридичної логіки.

Захист відбудеться «18» березня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

Автореферат розісланий «16»лютого 2011 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради М.О. Супрун



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні, у контексті політичних, економічних, соціальних, ціннісних змін, що відбуваються в Україні, набуває вагомості прикладне застосування філософсько-правових знань, серед яких філософські проблеми влади, реалізації права, аспекти євроінтеграції України. У наш час правова наука зіткнулася із проблемою монорозуміння права, і як наслідок, правозастосування. Право як ідея чинить суттєвий вплив на суспільний розвиток, але особливо значимим для людей воно стає тоді, коли ця ідея опредметнюється, реалізовується, стає дійсністю. Правозастосування є практичним втіленням ідеї права, виступає вираженням принципу правової рівності, стає індикатором того часу, в контексті якого воно здійснюється.

Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що:

1. У світлі сучасного методологічного плюралізму та антропологічного підходу в правознавстві та філософії права, зокрема, постає потреба переосмислення права в розмаїтті його проявів.

2. Великою проблемою українського сьогодення є неготовність як громадянства, так і представників державної влади жити та взаємодіяти на засадах ідеї права як принципу правової рівності, що викликає необхідність науково-теоретичного осмислення цієї ситуації українськими правниками, вироблення на цій основі певних рекомендацій, пропозицій, концепцій, способів та засобів тощо з метою поступового подолання її.

3. У зв'язку із започаткуванням демократичних процесів, переоцінкою цінностей, врахуванням нових реалій життя, найперше, появи в масовому масштабі в сучасній Україні людини ринкового типу, існує нагальна необхідність переосмислення правозастосування як специфічної форми реалізації права, трактування цього явища з позицій юридичного (природно-правового) підходу, на противагу домінуючому нині в теорії та практиці легістському (законницькому), який в умовах української сучасності час від часу стає серйозним чинником порушення прав людини, а, отже, в значній мірі вичерпав себе. Філософсько-теоретичний аналіз проблеми правозастосування сучасної України дозволить підняти аналіз правозастосування на категоріальний рівень, глибше та повніше з'ясувати змістовно-смислові характеристики цієї специфічної діяльності, виробити наукові підходи в удосконаленні реалізації права в Україні, зробити їх відповідними ідеї права та духові часу, запитам пересічного українця.

4. Актуальність даної роботи зумовлена також відсутністю філософсько-правового аналізу проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України на дисертаційному рівні, що вирішальним чином вплинуло на вибір теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження було виконано на підставі та у відповідності до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 р. № 755); Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки, затвердженої Указом Президента України від 13.12.2003 р. № 1433; плану науково-дослідної роботи Київського національного університету внутрішніх справ з реалізації Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2010 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767), Проект цільової комплексної програми боротьби зі злочинністю та корупцією в Україні на 2010-2015 р.р. (розпорядження МСВ України № 583 від 09.07.2010 р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради КНУВС (протокол № 16 від 29.09.2009 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є концептуальне філософсько-правове осмислення європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України в світлі євроінтеграційних процесів.

Поставлена мета дослідження визначила наступні завдання:

- висвітлити ступінь наукового опрацювання проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України;

- сформувати методологічну базу досліджуваної проблеми;

- з'ясувати сутність поняття і змісту європейських стандартів прав людини, правових цінностей та принципів як засад європейського правового розвитку;

- розкрити юснатуралістичну природу та антропологічні засади європейських стандартів прав людини та здійснити їх проекцію у вітчизняну правову сферу;

- виявити змістовно-смислові характеристики правозастосування в контексті основних типів праворозуміння, розкрити його теоретичні та емпіричні можливості як специфічної форми реалізації права, підняти поняття правозастосування на категоріальний рівень, дати актуальне визначення його;

- в площині дослідження європейських стандартів прав людини в контексті вітчизняного правозастосування розглянути проблему принципу верховенства права як базової засади здійснення вітчизняного судочинства;

- проаналізувати роль принципів європейського права як базових засад здійснення правозастосування в органах виконавчої влади сучасної України;

- висвітлити проблему реалізації європейських стандартів прав людини у правозастосовчій діяльності правоохоронних органів сучасної України.

Об'єкт дослідження - правозастосовча діяльність як специфічна форма реалізації права.

Предмет дослідження - європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України.

Методи дослідження. Для адекватного висвітлення дисертаційної проблеми в роботі було використано низку філософських, загальнонаукових і спеціально-правових методів.

Дослідження проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України здійснено на засадах принципів взаємодоповнюваності методів та методологічного плюралізму.

В роботі використано філософську методологію: діалектичний, феноменологічний, екзистенціальний, герменевтичний, антропологічний, ціннісний, природно-правовий підходи при дослідженні специфіки доктринального підходу до права загалом та правозастосування, зокрема, їх змістовно-смислових характеристик з позицій юридичного праворозуміння (підр. 1.1; 2.1; 2.2; 3.1), висвітленні сутнісних характеристик та витоків європейських стандартів прав людини, сутності та значимості принципів права для правового розвитку, змістовно-смислових характеристик верховенства права як засади судочинства (підр. 2.1; 2.2; 3.2). Із загальнонаукових методів, використаних у дослідженні, варто виділити наступні: сходження від загального до конкретного, системного та порівняльного аналізу, історизму, дослідницької повноти, аналогії, узагальнення, об'єктивності, які сприяли розкриттю особливостей європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України (підр. 3.1; 3.2; 3.3; 3.4); визначенню низки понять та категорій: стандарти прав людини, стандарти права, правозастосування, природні права людини; виявленню проблемних аспектів вітчизняного правозастосування та пошуку шляхів і засобів їх подолання. У роботі використано також спеціально-правові методи: формально-догматичний - при аналізі нормативно-правових актів (підр. 2.1; 3.2; 3.3; 3.4), порівняльно-правовий та соціологічно-правовий - при висвітленні засад правозастосування, взаємовпливів інститутів права в контексті правових культур сучасної України та ЄС (підр. 2.1; 2.2; 3.2; 3.3).

Емпіричну базу дослідження становлять опитування й анкетування з питань європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України серед студентів юридичного факультету Тернопільського державного економічного університету (112 осіб) та працівників правоохоронних органів (47 осіб).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота є першим в українському правознавстві комплексним дисертаційним філософсько-теоретичним дослідженням проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України. На основі проведеного аналізу досліджуваної проблеми сформульовано низку положень, ідей, висновків, що мають наукову новизну та цінність, і виносяться на захист. Зокрема,

вперше:

- дано авторське визначення концепту «стандарти прав людини» з акцентами на критеріях правності та духовно-культурного виміру в праві: стандартами прав людини є норми та принципи, що увібрали в себе найвищі досягнення загальнолюдської духовної культури, виражають змістовно принцип правової рівності, закріплюють такі правила поводження держави із людиною, які не принижують людську гідність, і які є підставою для вирішення правових справ та розвитку права у будь-яких формах;

- висвітлено правозастосування як специфічну форму реалізації права крізь призму європейських стандартів прав людини з позицій юридичного (юснатуралістичного) підходу;

- здійснено дослідження правозастосування на категоріальному рівні;

- переосмислено поняття правозастосування, виходячи з розуміння права як ідеї, що виражена в принципі правової рівності, на основі чого вироблено авторське трактування цієї категорії як: специфічної діяльності уповноважених органів та посадових осіб громадянського суспільства чи держави, приватних осіб, спрямованої на сприяння реалізації права як принципу правової рівності в різних формах суб'єктами права, здійснюваної на засадах правової рівності та в правових, тобто увідповіднених ідеї права, процедурних формах, шляхом створення індивідуально-конкретизуючих рішень, що змістовно відповідають ідеї права;

- обґрунтовано, що акцентація на критерієві правності як принципі правової рівності, що лежить в основі правозастосування, зумовлює переосмислення і поняття правозастосовчого акту, який з позицій юридичного праворозуміння можна визначити як: рішення, що має переважно документальний характер; прийняте уповноваженим органом чи посадовою особою як держави, так і громадянського суспільства, або ж приватною особою на засадах принципу правової рівності, що виражений у будь-якій формі (на засадах правової норми, правового закону, правового договору); змістовно наповнене ідеєю права; спрямоване на регулювання правовідносин шляхом виникнення, зміни чи припинення їх;

- доведено, що, правозастосування здійснюється на підставі принципу правової рівності та у відповідності з ним, свавільне ж нормозастосування - поза цим принципом і всупереч йому, а тому неправове (свавільне) нормозастосування чи таке ж законозастосування вважати правовим явищем немає підстав;

- з позицій юридичного (юснатуралістичного) підходу з'ясовано, що застосуванню повинні підлягати лише правові за змістом, а не по зовнішній формі, норми, норми лише правових за змістом законів;

- обґрунтовано, що правозастосовча діяльність не вичерпується втіленням в життя лише норм закону. Застосування норм державно-правових нормативних актів - це лише одна із форм застосування права;

- доведено, що з позицій юридичного підходу доцільно виділити, окрім позитивного (державно-владного) правозастосування, оперативно-виконавчу правозастосовчу діяльність громадянського суспільства, його органів та посадових осіб;

- показано, що в умовах демократичного розвитку громадянське суспільство покликане контролювати державну владу, не дозволяючи їй будь-яких зловживань, в т.ч. і в сфері правозастосування;

- з'ясовано, що глибинною функцією правозастосовчої діяльності є людинотворча функція, що в кінцевому підсумку, зумовлює становлення повноцінної людини-особистості;

- висвітлено існуючі специфічні риси трактування категорії права; правові явища, що зумовлені особливостями розвитку двох правових реальностей: сучасної України та ЄС - відмінністю ролі судді, законодавця та правових доктрин, різним значенням окремих видів джерел права в правовому регулюванні, особливими підходами до тлумачення, своєрідністю у викладенні та трактуванні норм права;

- обґрунтовано необхідність зміни доктринальних підвалин у вітчизняному правовому розвитку загалом і правозастосуванні зокрема, оскільки існуюча легістська доктрина і теоретично, і практично перешкоджає реалізації права на засадах європейських стандартів прав людини;

- запропоновано ч. 3 статті 129 Конституції України подати в наступній редакції: «Основними засадами судочинства є: 1) принцип верховенства права; 2) принцип правової законності…» і далі по тексту. Оскільки такого принципу в праві як верховенство закону немає, а є принцип законності, а ще вірніше, правової законності, вважаємо за доцільне подати ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» в наступній редакції: «діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства права», а також Закон України «Про міліцію» статтю 3 змінити наступним чином: «діяльність міліції будується на принципах верховенства права, правової законності…» і далі по тексту;

удосконалено:

- теоретико-методологічні засади дослідження проблеми реалізації права загалом та правозастосовчої діяльності, зокрема; закцентовано на антропологічному підході до правозастосування;

- трактування європейських стандартів прав людини. Розрізнено концепти «стандарти права» та «стандарти прав людини»;

- розуміння співвідношення в правозастосуванні норм права та принципів права. Доведено, що фундаментальною підвалиною правозастосування є принцип верховенства права;

- уявлення про формування в сучасній Україні повноцінного, зрілого, а не декларованого, суб'єкта права і нового, адекватного сучасному образу права, суб'єкта правозастосування;

дістали подальшого розвитку:

- з'ясування теоретичної та евристичної значущості правозастосовчої діяльності;

- філософсько-теоретичне вчення про права людини;

- уявлення про теоретико-правові засади правозастосовчої діяльності;

- концептуальні ідеї про сучасну підготовку юриста. Наголошено на необхідності глибинного реформування української юридичної освіти. Обґрунтовано необхідність посилення філософсько-світоглядної підготовки професійних юристів, духовно-культурного виміру їх професійної готовності, що випливає із феноменальної природи права, його духовної сутності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження зумовлене його актуальністю у межах сучасного стану правозастосування як складової реалізації права в умовах євроінтеграції. Ідеї, узагальнення, висновки, зроблені в результаті дисертаційного дослідження, використовуються за різними напрямками діяльності:

у правотворчості - розкриття змісту європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України сприятиме вдосконаленню процесу застосування права та пришвидшенню приведення їх у відповідність із міжнародними договорами, що ратифіковані Україною. Рекомендації та пропозиції надіслано до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (лист за № 46/46 Вр надіслано 23.11.2010 р.), Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (лист за № 46/47 Вр надіслано 23.11.2010 р.);

у правореалізаційній діяльності - матеріали дисертації мають сприяти підвищенню рівня професійності посадових осіб та покращенню якості роботи органів, уповноважених здійснювати правозастосування. Впровадження конкретних висновків дисертації сприятиме зростанню ефективності та якості правозастосування в сучасній Україні. Окремі висновки та пропозиції використано в роботі Трускавецької міської ради (акт впровадження від 18.11.2010 р.), Трускавецького МВ ГУ МВС України у Львівській області (акт впровадження від 18.11.2010 р.);

у навчально-виховному процесі - результати даного дослідження можуть бути використані в навчально-методичних напрацюваннях при підготовці підручників та навчальних посібників, під час формування і читання курсів з теорії держави і права, філософії права, а також відповідних спецкурсів: «Принцип верховенства права як засада розвитку правозастосування в сучасній Україні», «Європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України», «Актуальні проблеми теорії держави та права». Окремі висновки та ідеї дисертаційного дослідження уже впроваджуються в навчально-виховний процес (акт впровадження Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького від 18.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві працях становлять власні теоретичні розробки дисертанта. Матеріали дисертації використано в підрозділах колективної монографії. Зокрема, в підрозділах “Проблема реалізації принципу верховенства права в діяльності виконавчої влади сучасної України” /Ю. Ю. Білас/ та “Основні вимоги до правозастосовної діяльності в органах виконавчої влади сучасної України” /Ю. Ю. Білас// Верховенство права: традиція доктрини і потенціал практики / за заг. ред. М. Г. Патей-Братасюк : Монографія - К. : Видавництво Європейського університету, 2010. - Розд. 4.1, розд. 4.2 - С. 273-288, 288-296 внесок автора полягає в розробленні природно-правових засад правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади.

В підрозділі “Європейські правові стандарти: окремі аспекти поняття, якості та змісту” /Ю. Ю. Білас// Верховенство права: традиція доктрини і потенціал практики / за заг. ред. М. Г. Патей-Братасюк : Монографія - К. : Видавництво Європейського університету, 2010. - Розд. 5.3. - С. 368-380. внесок автора полягає у висвітленні антропологічного та духовно-ціннісного вимірів європейських стандартів права.

Апробація результатів дослідження. Дане дисертаційне дослідження обговорювалося на кафедрі загальноправових дисциплін та на міжкафедральному семінарі Національної академії внутрішніх справ.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження були апробовані на наступних наукових заходах: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Право на приватність: тенденції і перспективи» (Львів, 2008 р.), круглому столі «Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти» (Львів, 2009 р.), міжнародному «круглому столі» «Антропологія права: філософський та юридичний виміри» (Львів, 2009 р.), ІІІ-му міждисциплінарному теоретико-методологічному колоквіумі «Методологічні проблеми вітчизняного правознавства» (Київ, 2010 р.), ІІІ-х міжвузівських наукових читаннях (до 300-річчя Конституції Пилипа Орлика) «Конституція - основа державного і суспільного устрою України» (Київ, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення» (Львів, 2010 р.); IV круглому столі «Загальнотеоретичні та філософсько-правові аспекти державно-правової реформи в Україні» (Київ, 2010 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (Київ, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у 13 публікаціях, із них 4 статті - у виданнях, визначених ВАК України як фахові.

Структура дисертації логічно обумовлена метою, завданням та предметом дисертаційного дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, чотирьох додатків та списку використаних джерел (316 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 194 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Основні джерела та методологія дослідження проблеми» - присвячений огляду основних джерел та методологічних підходів, з допомогою яких висвітлено європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України.

У підрозділі 1.1. «Ступінь наукового опрацювання дисертаційної проблеми показано, що уже філософи-класики (Сократ, Платон, Арістотель, Ф. Аквінський, Блекстоун, Ф. Гегель, Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Локк, Пуффендорф і Томазій, Ляйбниц і Вольф, Ж. Ж. Руссо, І. Кант та ін.) досліджують, чи засноване право на природному порядку речей, чи доступне воно кожній людині через відчуття справедливості, чи створено людьми і функціонує за рахунок соціальних інститутів. Ця ж проблема дискутується також українськими дослідниками природи, смислових характеристик права: М. Грушевським, М. Драгомановим, Б. Кістяківським, І. Франком, П. Юркевичем, М. Бердяєвим, В.Бачініним, В. Братасюком, О. Гвоздіком, І. Грицяком, С. Дністрянським, А. Козловським, М. Костицьким, С. Максімовичем, І. Патерилом, П. Рабіновичем, В. Шкодою та ін. У роботах С.Головатого, М. Козюбри, П. Пацурківського, В. Селіванова, Л. Петрової,С. Шевчука, О. Ющика та ін. все частіше звучить ідея подолання в нашому праврознавстві законницького (легістського) підходу до права, монополізму держави в праві, оскільки він не сприяє демократизації та гуманізації суспільного розвитку.

Над проблемою прав людини, дотичних категорій і понять, їх стандартів аналізу рішень Європейського суду з прав людини та можливостями застосування їх в правовій практиці України працюють як українські, так і зарубіжні теоретики і філософи права, зокрема: О. Данільян, С. Максімов, О. Маноха, В. Опришко, В. Паліюк, А. Романов, П. Скурко, А. Фастовець, С. Шевчук., Ю. Тодика, О. Тихомиров, М. Цвік, Р. Дворкін, Дж. Ролз, Л. Фуллер, А. Ковлер, П. Новгородцев, В. Нерсесянц та ін.

Досліджуючи проблему євроінтеграції та адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС, В. Авер'янов, О. Андрійко, О. Андрійчук, Ю. Битяк, Т. Білозерська, І. Грицяк, Л. Луць, Н. Нижник, Є. Харитонов, В. Шилінгов та ін., зазначають, що вступ України до Ради Європи обумовив підписання низки міжнародних договорів рамкового характеру та виконання системного комплексу зобов'язань щодо їх наступної реалізації. Найважливіші з них мають характер міжнародних стандартів, закріплюють фундаментальні принципи права та його реалізації.

Поняття, форми, функції, засади правозастосування тощо досліджувались такими вітчизняними та зарубіжними науковцями як: В. Бабкін, О.Бандура, С. Бобровник, Ю. Вєдєрніков, С. Гусарєв, В. Дума, В. Копєйчиков, О. Мурашин, П. Недбайло, О. Павлишин, С. Алєксєєв, О. Осауленко, С. Алєксєєв, Д. Кєрімов, Ф. Гайєк, В. Лазарєв, О. Лейст та ін. В основному правозастосовча діяльність в українській теоретико-правовій науці розглядається однобоко, з легістських позицій. Вітчизняні філософи права поки що до цієї проблеми належної уваги не проявляли.

Такі науковці-правники як: О. Андрійчук, С. Головатий, А.П. Заєць, В. Кампо, М. Козюбра, А. Колодій, М. Костицький, В. Коссович та ін., зазначають, що в контексті демократичних змін в суспільстві має зрости роль принципів права як основоположних засад застосування норм права. Відступ від них у правовій діяльності зумовлює дисфункції правової сфери, порушення прав людини, наростання соціальної напруги.

Концепт «верховенство права» досліджували: А. Дайсі, В. Авер'янов, С. Головатий, А. Заєць, В. Кампо, О. Лукаш, Л. Луць, Н. Оніщенко, М. Патей-Братасюк, Б. Таманага, Р. Циппеліус та ін. Українські автори зазначають, що, із-за відсутності юридичної доктрини, в практиці та теорії відбувається ототожнення поняття «верховенство права» із «верховенством закону», «права» із «законом», «законодавством», що чинить негативний вплив на реалізацію права українцями загалом.

В. Коваленко, О. Бандурка, А. Безсмертний, Й. Горінецький, О. Джужа, В. Дяченко, А. Єндольцева, В.Кузьмічов, К. Мельник, В.Олефір, А. Гель, М. Хавронюк та ін. піднімають питання реформування правоохоронних органів, засад правоохоронної діяльності, якості нормативно-правової бази тощо.

Аналіз наукової літератури показує, що висвітлення правозастосовчої діяльності з позицій легістського підходу позбавляє її людиномірності, ціннісно-гуманістичного виміру, творчого характеру, зводячи до механічної реалізації законодавства. В умовах, коли з'явилися нові реалії життя, масово формується тип людини демократичного типу, з врахуванням сучасних євроінтеграційних тенденцій, є потреба проаналізувати правозастосовчу діяльність з позицій юридичного (природно-правового) підходу, оскільки він, на відміну від законницького, адекватно відповідає зазначеним вище реаліям сучасного розвитку.

У підрозділі 1.2. «Методологічні засади дисертаційного дослідження» наголошується, що в роботі використано комплексний, поліметодологічний підхід до предмета дослідження. Розроблення методологічних засад європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування треба інтенсифікувати, особливо з позицій природно-правового та антропологічного підходів, оскільки нині в цьому напрямі, на жаль, домінує і надалі законницький підхід, поліметодологізм здебільшого декларується. Особливу увагу в цьому контексті треба звернути на світоглядну функцію філософії, чого не дооцінювали представники легістського праворозуміння. Проаналізовано такі філософські (світоглядні) методи та підходи як: діалектичний метод, філософсько-ідеалістичний, феноменологічний, комунікативно-філософський, світоглядний, антропологічний, комунікативно-філософський, герменевтичний, аксіологічного підходу, синергетичний, феноменологічно-екзистенціальний. Їх використання дає можливість побачити правозастосування як цілісне, багатогранне явище, що має духовно-культурну природу, гуманістичну суть, є формою прояву принципу правової рівності, фокусує в собі характеристики, що випливають із сучасної філософії людини тощо. Для висвітлення європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України буде використано також спеціально-наукові (правові) та загально-наукові методи. Поліметодологічний підхід до аналізу правозастосування дає можливість адекватно відобразити предмет дослідження відповідно до духу права та часу.

У розділі 2 «Європейські стандарти прав людини: поняття, витоки та основні характеристики» проаналізовано поняття і зміст європейських стандартів прав людини, їх юснатуралістичні витоки, поняття правових цінностей та принципів як засад європейських стандартів права.

У підрозділі 2.1. «Поняття і зміст європейських стандартів прав людини» показано, що поняття і зміст європейських стандартів прав людини не є однозначно науково трактованими. Особливої уваги заслуговує концепт «природні права людини», які відображають основні виміри людського буття, виростають із нього, адекватно виражають фундаментальні потреби та інтереси людини.

Завдяки міжнародному визнанню норм Загальної декларації, перелік, зміст і допустимі обмеження прав і свобод, які містяться в Декларації, перетворилися на загальновизнані звичаєві норми міжнародного права, тобто на міжнародні стандарти прав людини, яких мають дотримуватися всі країни світу.

У роботі дано авторське визначення стандартів прав людини з позицій юридичного підходу: стандартами прав людини є норми та принципи, що увібрали в себе найвищі досягнення загальнолюдської духовної культури, виражають змістовно принцип правової рівності, закріплюють такі правила поводження держави із людиною, які не принижують людську гідність, і які є підставою для вирішення правових справ та розвитку права у будь-яких формах. Також, встановлено ланцюговий зв'язок між поняттями світогляд - цінності людини - принципи права - стандарти прав.

Очевидним є те, що в основі всієї західної конструкції прав і свобод людини та громадянина лежить природно-правова доктрина з ідеєю існування певного незалежного від суспільства та держави комплексу основних прав і свобод, адже стандарти носять характер принципів більше, аніж закону, тобто є програмними засадами для поведінки, а не наперед прописаною нормою. Вони не є обов'язково закріпленими в положеннях Конвенцій, Декларацій чи інших нормативних актів ЄС, вони формуються також в процесі застосування Європейським судом права ЄС.

У підрозділі 2.2. «Юснатуралістичні витоки європейських стандартів прав людини» досліджено історичний розвиток природно-правової теорії та встановлено її впливи на формування права у традиції вітчизняній та зарубіжній. З розвитком міжнародного та появою комунітарного, наднаціонального, права Євросоюзу, до правової теорії додаються нові поняття - стандартів права, стандартів прав людини та європейських стандартів прав людини, зокрема.

У розділі показано, що формування стандартів у праві прямо залежить від принципів права, які, в свою чергу, ґрунтуються на основі цінностей в праві. Для ствердження та захисту вищих духовних цінностей, які є запорукою людяного та гармонійного співжиття, людина користується правом як специфічною формою буття духовно-культурного досвіду людства. Зазначено, що наявність у законодавстві норм та принципів, які заперечують критерій правності як змістовну відповідність ідеї права, що виражена принципом правової рівності, тобто є «узаконеним неправом», спростовує твердження позитивістів про тотожність законодавства і права. На підставі дослідження природно-правової традиції доведено, що стандарти прав людини - це модифіковані відповідно до сучасної філософії людини принципи природного права. Нинішнім українцям треба глибинно реформувати правову сферу, замінивши існуючу легістську доктрину на природноправову, щоб обперти на природноправові засади європейські стандарти прав людини, інакше створити правові засади життя видається неможливим. Існуюча в сучасній Україні легістська доктрина і теоретично, і практично несумісна з міжнародними стандартами прав людини.

У розділі 3 «Правозастосуання в сучасній Україні: проблема реалізації європейських стандартів прав людини» досліджено аспекти дії європейських стандартів прав людини на теренах України в контексті вітчизняного правозастосування.

У підрозділі 3.1. «Правозастосування: поняття та загальна характеристика в контексті основних типів праворозуміння» проаналізовано співвідношення поняття правозастосування в контексті законницького та природно-правового праворозуміння. У трактуванні правозастосування з позицій юридичного підходу наголошено на критерієві правності як відповідності правозастосовчої діяльності ідеї права. Наголошено, що з позицій цього ж підходу, необхідно по критерієві правності як відповідності застосовчої діяльності ідеї права, що виражена в принципі правової рівності, відрізняти правозастосування від нормо- чи законозастосування, що здійснюється поза цим принципом. Показано, що з позицій юридичного підходу, доцільно відрізняти правозастосування як державно-владну діяльність, спрямовану на реалізацію права, та позадержавну правозастосовчу діяльність громадянського суспільства, яке має за мету всебічну реалізацію прав кожного його представника. Переосмислено з позицій юридичного підходу і поняття правозастосовчого акту з наголосом на ідеї, що основною характеристикою, яка дає підстави вважати індивідуально-конкретизуючий акт правовим явищем, є його змістовна відповідність ідеї права, що виражена принципом правової рівності. З'ясовано, що в контексті легістського підходу правність (юридичність) як відповідність правозастосовчої діяльності ідеї права, у якості основного критерія, що дозволяє віднести її до юридичних явищ, не виступає, що і зумовлює підміну право-застосування свавільно- чи нормо- застосуванням.

Доведено, що правозастосовча діяльність є особливо значимою для людини, оскільки в кінцевому підсумку виконує людинотворчу функцію. Обґрунтовано ідею, що застосуванню повинні підлягати лише правові за змістом, а не за зовнішньою формою норми, норми лише правових за змістом законів. З'ясовано, що застосування норм державно-правових нормативних актів - це лише одна із форм застосування права. Наголошено на необхідності формування повноцінного, зрілого, а не декларованого, суб'єкта права і нового, адекватного сучасному образу права, суб'єкта правозастосування. Доведено необхідність посилення філософсько-світоглядної підготовки професійних юристів, що випливає із феноменальної природи права, його духовної сутності.

У підрозділі 3.2. «Принцип верховенства права як підвалина розвитку сучасного українського судочинства» проаналізовано категорію «верховенство права», як принцип, концепт, як засаду вітчизняного судочинства. Показано, що цей принцип був сформований і може прочитуватися лише в контексті природно-правової доктрини. З позицій легістського підходу він є тотожним принципові законності, хоча насправді, це різні принципи, так само як різними є право та закон. У концепціях відродженого природного права закон як форма права не заперечується, хоча на цьому спекулюють представники легізму. Наголошується лише на його змістовній відповідності ідеї права. Верховенство права - це ствердження «правовладдя» народу, або ж влада тієї справедливості (права), яка сформувалася в гущі народного життя, створена, напрацювана народом. Це панування рівної міри справедливості для всіх і кожного, а цього досягти, звівши право до закону, практично неможливо. Неоднозначне розуміння «верховенства права» в нашому правознавстві є природним, оскільки стереотипи легістського мислення поки що доволі міцно вкорінені з ідеєю законності в свідомості вітчизняних правознавців.

З'ясовано, що однією із смислових характеристик верховенства права є справедливість. Влада є цінною, коли служить справедливості. Принцип верховенства права - це не тільки визнання основних прав людини, а й процедура їх додержання, забезпечення, можливість реалізації та захисту. Серед проявів верховенства права в сфері судочинства можна виділити ще й такі, як: гарантія доступу до суду, гарантія виконання судового рішення у разі набрання ним законної сили, рівність перед законом, юридична визначеність, авторитетність та незалежність суду, судовий контроль за порушенням органами та посадовими особами виконавчої влади прав людини, законність. Щодо останнього, то судові рішення, прийняті відповідно до закону, але всупереч праву, теж не вважаються такими, що спрямовані на здійснення правосуддя. Запропоновано ч. 3 статті 129 Конституції України подати в наступній редакції: «Основними засадами судочинства є: 1) принцип верховенства права; 2) принцип правової законності…» і далі по тексту.

У підрозділі 3.3. «Принципи європейського права як базові засади здійснення правозастосування в органах виконавчої влади сучасної України: проблеми та перспективи» показано, що в новому баченні владоустрою повинно мовитись про взаємовпливи людини (громадянина) та державної влади. Остання повинна здійснюватися відповідно до принципу верховенства права, що означає підкорення її народові, зміну її пріоритету із власних інтересів на людиноцентризм, служіння її людям, якими вона була створена.

Досвід європейських країн засвідчує, що одним з основних напрямків адміністративних реформ традиційно вважається децентралізація і деконцентрація влади, тобто передача певних функцій та повноважень на нижчі рівні управління, місцевому самоврядуванню, а також утворення автономних організаційних структур, які володіють фінансовою самостійністю і несуть повну відповідальність за результати діяльності, чого в Україні донині не зроблено. Невідчужувані права і свободи людини мають стати основою стримувань і противаг державній владі, яка завжди має тенденцію до виходу з-під контролю суспільства. Це той обмежувальний бар'єр, який не може бути подоланий на власний розсуд жодною гілкою влади.

Принцип відповідальності органів виконавчої влади (посадових осіб) за доручену справу перед людиною і державою випливає зі змісту статей 3, 17, 19 Конституції України. Згідно зі ст. 3 Конституції держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Так, суд може на підставі статті 144 Конституції України визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення органів місцевого самоврядування, а на підставі статті 124 - акти органів державної виконавчої влади. Проте, утвердження в Україні європейських стандартів управління - це важка комплексна проблема, вирішити яку поки що не готові ні влада, ні громадянство, що, безумовно, позначається на правозастосуванні.

У підрозділі 3.4. «Необхідність реалізації європейських стандартів прав людини у правозастосовчій діяльності правоохоронних органів України» проаналізовано ряд окремих основних нормативних актів України, що стосуються правозастосовної діяльності, на предмет відведення особливого місця серед засад її здійснення принципу верховенства права. Запропоновано законодавцеві вдосконалити відповідні норми шляхом увідповіднення їх європейським гуманістичним вимогам. Оскільки такого принципу в праві як верховенство закону немає, а є принцип законності, а ще вірніше, правової законності, вважаємо за доцільне подати ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» в наступній редакції: «діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства права», а також в Законі України «Про міліцію» статтю 3 змінити наступним чином: «діяльність міліції будується на принципах верховенства права, правової законності…» і далі по тексту. Наголошено на необхідності зміни підходів до розуміння права, переорієнтації на демократичних засадах світогляду пересічного українця.

Міжнародно-правовим підґрунтям діяльності правоохоронних органів є Загальна декларація прав людини, Європейська конвенція про захист прав і основ них свобод людини, Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку та інші правові акти. Доведено, що підготовка фахівців для правоохоронної сфери як і вся юридична освіта має грунтуватися на юридичній, а не законницькій доктрині. Від здатності громадянського суспільства виконувати контрольну функцію стосовно правозастосовчої діяльності державної влади, в т.ч. і правоохоронних органів, у великій мірі залежить реалізація прав людини, розвиток права, творення правового суспільства.



ВИСНОВКИ

євроінтеграція право верховенство законодавство

У висновках, на підставі проведеного аналізу проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України сформульовано наукові положення й рекомендації, зокрема:

1. Розуміння права як суто державно-політичного явища не відповідає вимогам часу. Нове розуміння права як рівності (загального масштабу і рівної міри свободи людей), що передбачає і свободу і справедливість (В.С. Нерсесянц), як явища культури, як ідеї дає підстави визнати, що право є реальністю там, де є не просто цивілізація, а висококультурне суспільство, де присутні мораль та духовність, де сформовано в масовому масштабі людину-особистість як повноцінного, в не декларованого, суб'єкта права.

2. У світлі порівняльного аналізу категорій: європейські стандарти прав людини, реалізації права, правозастосування, принципів права, цінностей, прав людини та стандартів права в контексті двох основних типів праворозуміння у вітчизняній науці, зроблено спробу їх ґрунтовного аналізу та переосмислення у відповідності до євроінтеграційних процесів.

3. Оскільки предмет дослідження має духовно-культурну природу, виявлено недостатність традиційних, сформованих в контексті легістської доктрини, методогічних засобів, особливо філософських.

4. В роботі потрактовано права людини з позиції природно-правового праворозуміння як такі права, якими наділений кожен в силу лише того, що він є людиною; якими всі люди володіють однаковою мірою і які є невід'ємними; які виступають соціокультурними і політичними гарантіями, необхідними для захисту особи від зазіхань на людську гідність з боку інших людей, сучасних держав та над(поза)державних утворень.

5. Дано авторське визначення стандартів прав людини як сукупності правових принципів та норм, що увібрали в себе найвищі досягнення загальнолюдської духовної культури, виражають змістовно принцип правової рівності, які закріплюють такі допустимі правила поводження держави із людиною, що перебуває на її території, які не принижують її людської гідності і з яких виводять інші права. Показано зв'язки європейських стандартів прав людини із принципами права та встановлено послідовний ряд категорій: «світогляд - цінності людини - принципи права - стандарти прав».

6. Запропоновано визначення категорії правозастосування як специфічної діяльності уповноважених органів та посадових осіб громадянського суспільства та держави, або ж приватних осіб, спрямовану на сприяння реалізації права як принципу правової рівності в різних формах суб'єктами права, на засадах правової рівності і здійснювану в правових, тобто увідповіднених ідеї права, процедурних формах, шляхом створення індивідуально-конкретних рішень, що теж змістовно відповідають ідеї права. Вказано на неприпустимості застосування неправових законів як форми неправа через невідповідність їх ідеї права.

7. З позиції юридичного підходу з акцентом на змістовній відповідності критерієві правності як ідеї права, що виражена принципом правової рівності, запропоновано визначення поняття правозастосовчого акту.

8. Обґрунтовано необхідність реформування юридичної освіти на природно-правових засадах, що відповідає сучасним світовим тенденціям її розвитку. Зроблено акцент на підвищенні якості філософсько-світоглядної підготовки юристів, не необхідності формування нового образу суб'єкта правозастосування, на противагу легістському, що уособлює виконавця норм та законів безвідносно до їх якості.

9. Розкрито сутність концепту «верховенство права» як основоположного принципу права. Проаналізовано та співставлено категорії «верховенства права», «законності» та «верховенства закону».

10. Проаналізовано правозастосовчу діяльність правоохоронних органів України в контексті європейських стандартів прав людини. Виділено такі її форми як оперативно-виконавчу, правоохоронну та контрольно-наглядову форму. З'ясовано необхідність нормативного вдосконалення засад правоохоронної діяльності, та участі громадськості у здійсненні правозастосовчої діяльності. Висвітлено окремі аспекти контролю громадянського суспільства діяльності державної влади.

11. З огляду на необхідність гуманізації та демократизації законодавства, тобто наповнення їх критерієм правності, ч. 3 ст. 129 Конституції України запропоновано подати в наступній редакції: «Основними засадами судочинства є: 1) принцип верховенства права; 2) принцип правової законності…» і далі по тексту. За відсутності в праві принципу верховенства закону, і наявності принципу законності в розумінні правової законності, вважаємо за доцільне подати ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» в наступній редакції: «діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства права …», а також в Законі України «Про міліцію» положення ст. 3 змінити наступним чином: «діяльність міліції будується на принципах верховенства права, правової законності…» і далі по тексту.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Білас Ю. Ю. Юснатуралістичні засади європейських стандартів прав людини / Ю. Ю. Білас // Наук. вісн. Київського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 3 (70). - С. 113-124.

2. Білас Ю. Ю. Вітчизняне правозастосування: методологія дослідження / Ю. Ю. Білас // Наук. вісн. Київського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 2 (69) - С. 83-91.

3. Білас Ю. Ю. Європейські стандарти прав людини в розвитку вітчизняного правозастосування / Ю. Ю. Білас // Наук. вісн. Київського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 6 (67) - С. 127-137.

4. Білас Ю. Ю. Гуманістичні засади європейських стандартів прав людини / Ю. Ю. Білас // Матеріали міжнар. «круглого столу» [«Антропологія права: філософський та юридичний виміри»], (Львів , 4-5 грудня 2009 р.) - Львів : Край, 2009. - С. 31-44.

5. Білас Ю. Ю. Основні вимоги до правозастосовної діяльності в органах виконавчої влади сучасної України / Ю. Ю. Білас // Наукові читання, присвячені пам'яті Володимира Михайловича Корецького : зб. наук. праць. - К. : Видавництво Європейського університету, 2010. - С. 105-111.

6. Білас Ю. Ю. Принцип верховенства права як гарантія права на приватність в сучасній Україні / Ю. Ю. Білас // Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Право на приватність : тенденції і перспективи»], (Львів, 14 листопада 2008 р.) - Львів : ЛьвДУВС, 2008. - С. 17-20.

7. Білас Ю. Ю. Зясування принципів як одне із завдань порівняльного права / Ю. Ю. Білас // Тези доповідей учасників круглого столу [«Порівняльне правознавство : загальнотеоретичні та галузеві аспекти»], (Львів, 22 травня 2009 р.) - Львів : ЛьвДУВС, 2009. - С. 12-15.

8. Білас Ю. Ю. Особливості використання філософської методології в правознавстві / Ю. Ю. Білас // Матеріали ІІІ-го щорічного міждисциплінарного теоретико-методологічного колоквіуму [«Методологічні проблеми вітчизняного правознавства»] / Редкол. : В. Д. Гвоздецький, Ю. М. Боднар та ін. - К. : ЮВЕТА, 2010. - С. 77-81.

9. Білас Ю. Ю. Принципи правової держави в Конституції Пилипа Орлика / Ю. Ю. Білас // Матеріали ІІІ міжвузівських наукових читань (до 300-річчя Конституції Пилипа Орлика) [«Конституція - основа державного і суспільного устрою України»] / Редкол. : В. Д. Гвоздецький, Ю. М. Боднар та ін. - К. : ЮВЕТА, 2010. - С. 75-79.

10. Білас Ю. Ю. Стандарти прав людини в Конституції Пилипа Орлика 1710 року / Ю. Ю. Білас // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [«300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика : проблеми становлення і розвитку українського державотворення»], (Львів, 14 травня 2010 р.) - Львів : ЛьвДУВС, 2010 - С. 16-21.

11. Білас Ю. Ю. Необхідність реалізації європейських стандартів прав людини у правозастосовній діяльності правоохоронних органів України / Ю. Ю. Білас // Матеріали IV «круглого столу» [«Загальнотеоретичні та філософсько-правові аспекти державно-правової реформи в Україні»], (Київ, 26 жовтня 2010 р.) - К. : ЮВЕТА, 2010. - С. 80-91.

12. Білас Ю. Ю. Принципи діяльності виконавчої влади у правовій державі / Ю. Ю. Білас // Праводержавність. Збірник наукових праць. Щорічник. Випуск 1. - Київ, 2010 - С. 16-23.



АНОТАЦІЯ

Білас Ю.Ю. Європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2011.

У дисертації здійснено комплексне дослідження європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України. У роботі при аналізі цієї проблеми використано переваги природно-правового та антропологічного підходів, оскільки саме такий підхід дає можливість висвітлити феномен правозастосування адекватно до нових реалій сучасності, і, найперше, - масової появи в сучасній Україні людини ринкового суспільства. Поліметодологізм, застосований в дослідженні, з акцентом на зазначених вище підходах, дозволив висвітлити проблему на категоріальному рівні, що неможливо було б здійснити на засадах монометодології. На основі теоретичного аналізу літератури запропоновано авторський погляд на питання сутності та правової природи правозастосування як специфічної форми реалізації права, з акцентом на критерієві правності як відповідності цієї діяльності ідеї права, дано визначення категорій правозастосування, правозастосовчого акту тощо. Розглядається питання змісту та юснатуралістичних витоків європейських стандартів прав людини, поняття принципів права, їх співвіднесеності, ролі та значимості в українському судочинстві, державному управлінні. Особливу увагу приділено розгляду принципу верховенства права в правоохоронній діяльності, правозастосуванню в правоохоронних органах України, внесено пропозиції стосовно вдосконалення даної діяльності.

Ключові слова: правозастосування, права людини, стандарти прав, європейські стандарти прав людини, принципи права, верховенство права.



АННОТАЦИЯ

Билас Ю.Ю. Европейские стандарты прав человека в контексте правоприменения современной Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12 - философия права. - Национальная академия внутренних дел, Киев, 2011.

Диссертация посвящена анализу европейских стандартов прав человека в контексте правоприменения современной Украины и возведению его понятия на категориальный уровень. Работа является исследованием правоприменения, исполненным на основе природно-правового похода к понимаю права. На основе теоретического анализа литературы показано авторский взгляд на вопросы сути и правовой природы правоприменения как специфической стадии реализации права. Рассмотрено вопрос сути и юснатуралистических истоков европейских стандартов прав человека, понятия принципов права.

Предложено авторское определение категории «стандарты прав человека» с акцентацией на антропологический и культурологический критерии: стандарты прав человека - это совокупность правовых принципов и норм, которые выражают наивысшие достижения человеческой культуры, олицетворяют принцип правового равенства, которые закрепляют такие допустимые правила поведения государства с человеком, который пребывает на его територии, которые не унижают человеческое достоинство и с которых выводятся другие права.

...