Виконання договорів з передачі майна у власність

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 - Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Виконання договорів з передачі майна у власність

Утєхін Ігор Борисович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент АПрН України

Дзера Олександр Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри цивільного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Шишка Роман Богданович

Національний університет державної податкової служби України,

професор кафедри цивільно-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент

Майданик Наталія Іванівна

Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри права

Захист дисертації відбудеться «17» грудня 2009 р. о 12-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а.

З дисертацією можна ознайомитися у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а.

Автореферат розісланий «16» листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. І. Бобрик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В теперішній час в умовах розвитку ринкових відносин в Україні, глобалізації світової економіки та розширення інтеграції України у світові економічні процеси відчувається значна потреба українського суспільства у забезпеченні стійких та ефективних гарантій прав й інтересів учасників товарообороту, а також здійснення їх належного захисту. Важливу роль у цьому відіграють договори з передачі майна у власність, що утворюють ядро ринкового механізму. Ці договори мають багатовікову історію, корені якої виходять з римського приватного права. Проте і в сучасних умовах вони не втратили свого первісного значення і сутності.

Вказана група договорів опосередковує передачу майна, яка була і залишається однією з найпоширеніших правових форм розпорядження майном. При цьому, для зобов'язань, що виникають на підставі досліджуваних договорів, передача майна у власність становить наріжний камінь їх належного виконання, що є нормальним та оптимальним способом їх припинення. Якщо розглядати передачу майна у власність з позиції речового права, то вона виступає підставою як для припинення права власності у особи, яка передає майно, так і для набуття права власності особою, яка приймає відповідне майно.

Виконання договорів з передачі майна у власність ґрунтується на оцінці дій його сторін щодо передачі і приймання відповідного майна, а у разі наявності розбіжностей між ними - то й на легальному і доктринальному тлумаченні їх умов. Однак законодавче регулювання договорів з передачі майна у власність не відзначається одноманітністю та відсутністю неузгодженостей, що негативно впливає на відповідну договірну і судову практику. Насамперед, це пов'язано з тим, що значна частина договорів з передачі майна підпадають не лише під загальне регулювання Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), а й під спеціальне регулювання іншими актами вітчизняного законодавства: Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, спеціальними законами та підзаконними актами, положення яких не завжди належним чином взаємно корелюються.

З огляду на це, перед вітчизняною правовою наукою постало завдання на підставі з'ясування теоретичного підґрунтя виконання договорів з передачі майна виробити такі підходи до правозастосування, які б дозволили уникнути негативних наслідків неузгодженості чинного законодавства, яке регулює ці відносини, а також виробити пропозиції, спрямовані на їх усунення. Це завдання зумовлює значний інтерес науковців до даної проблематики, про що, зокрема, свідчать дисертаційні роботи Апопій І. В. «Цивільно-правові аспекти договорів купівлі-продажу в оптовій торгівлі» (2004 р.), Николайчук Л. М. «Цивільні договори як підстава виникнення права приватної власності громадян» (2004 р.), Чуркіна О. В. «Правове регулювання договорів купівлі-продажу, які укладаються на фондовій біржі» (2004 р.), Калаура І. Р. «Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи» (2004), Боднар Т. В. «Теоретичні проблеми виконання договірних зобов'язань (цивільно-правовий аспект)» (2005 р.), Гриняка А. Б. «Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права спільної власності фізичних осіб» (2007) та інших. Однак спеціальне дослідження проблем виконання договорів із передачі майна у власність у вітчизняній цивілістиці не проводилось. Вищевказані обставини обумовлюють актуальність теми цієї дисертації та її значення для юридичної науки.

Науково-теоретичною базою даної дисертації, окрім робіт вищенаведених авторів, є праці таких вітчизняних та іноземних науковців: М. М. Агаркова, О. В. Дзери, Д. В. Дождева, М. Х. Гарсіа Гарридо, Д. Д. Гримма, О. А. Беляневич, М. І. Брагінського, В. А. Бєлова, Т. В. Боднар, В. А. Васильєвої, Л. Ю. Василевської, Є. Годеме, А. Б. Гриняка, Г. Дернбурга, Ю. О. Заіки, О. С. Іоффе, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Д. І. Меєра, С. А. Муромцева, В. С. Мілаш, Р. А. Майданика, Н. І. Майданик, К. А. Нєволіна, К. П. Побєдоносцева, А. А. Павлова, Ю. В. Романця, Ф. К. Савіньї, Р. Саватьє, С. В. Сарбаша, М. М. Сібільова, Є. О. Суханова, Д. В. Степанова, В. С. Толстого, Ю. Б. Фогельсона, А. Л. Фрієва, Г. Ф. Шершеневича, Р. Б. Шишки, В. С. Щербини, О. С. Яворської та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у відповідності до науково-дослідних тем кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян України» (номер теми 01-БФ-042-01; номер державної реєстрації 019U007725) та «Механізм адаптації законодавства у сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер теми 01-БФ-042-01номер державної реєстрації 0106U006631).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей виконання договорів з передачі майна у власність за цивільним законодавством України та формування науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо подальшого удосконалення положень, які регулюють виконання таких договірних зобов'язань.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

визначити поняття, ознаки, суть, природу та зміст виконання договірного зобов'язання з передачі майна у власність;

встановити принципи виконання договірних зобов'язань;

дослідити особливості виконання договірних зобов'язань з відчуження майна та проаналізувати елементи їх виконання;

проаналізувати обов'язки сторін за договорами з передачі майна у власність; майно власність відчуження

проаналізувати історичний та іноземний досвід правового регулювання виконання договірних зобов'язань;

розглянути наслідки порушення договорів з передачі майна у власність, а також можливість примусового виконання цих договорів як способу захисту прав кредитора;

встановити недоліки у позитивному врегулюванні досліджуваних зобов'язань, проблеми його застосування судами, та виробити пропозиції з удосконалення відповідного вітчизняного законодавства та практики його застосування.

Об'єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають при виконанні договорів з передачі майна у власність.

Предметом дослідження стали акти цивільного законодавства України та зарубіжних країн, акти міжнародного права, правозастосовна і судова практика, відповідні положення цивілістичної доктрини щодо виконання договорів з передачі майна у власність.

Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження дисертант керувався загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами: історичним, порівняльним, системно-структурним, аналізу та синтезу тощо. Так, за допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток реалізації договірних зобов'язань і відповідних норм у цивільному праві (підрозділи 1.1, 2.1, 2.3). Історичний метод дозволив дослідити зазначене поняття, починаючи з приватного права Стародавнього Риму (підрозділи 1.1, 2.1, 2.3). Порівняльний метод використано для виявлення особливостей правового регулювання виконання договірних зобов'язань, визначення змісту цього явища за законодавством України та зарубіжних країн (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 3.2). Системно-структурний аналіз дозволив визначити зв'язок між елементами виконання за договорами купівлі-продажу та підряду (підрозділи 2.1, 2.3). Аналіз та синтез використано для визначення суті виконання (реалізації) договірних зобов'язань як загалом, так і щодо передачі майна у власність, що дозволило зробити пропозиції з удосконалення відповідних положень законодавства (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступних науково-теоретичних висновках, які виносяться на захист.

Вперше:

1) обґрунтовано, що властивість унікальності притаманна не лише речам, а й іншим об'єктам цивільних прав, зокрема, засобам індивідуалізації, окремим роботам та послугам. З огляду на це, запропоновано режим індивідуально визначених речей надати іншим об'єктам цивільних прав за умови, що вони можуть бути виділені серед інших подібних об'єктів;

2) встановлено, що модус виконання (від лат. «modus prosidendi» - спосіб дій) договорів з передачі майна у власність охоплює наявність у речі (товару) властивості оборотоздатності, її відповідність умовам уведення до цивільного обороту (для новостворених речей передбачає перевірку та сертифікацію) чи вимогам, що зазвичай пред'являються до речей такого виду;

3) визначено, що виконання синалагматичного (взаємного) договору зводиться до сукупності виконання всіх зобов'язань сторін за цим договором, з огляду на що, виконання лише одного з них не являється належним виконанням договору в цілому;

4) сформульовано авторське доктринальне визначення поняття «виконання договору» як здійснення сторонами фактичних та юридичних дій відповідно до умов договору, вимог актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту.

Отримало подальшого розвитку:

5) визначення правової природи виконання не окремого правочину, а юридичних вчинків, які призводять до юридичних наслідків залежно від наявності в осіб, які їх здійснюють, мети і волевиявлення на досягнення правового результату;

6) розуміння змісту виконання договорів з передачі майна у власність як вчинення надання або здійснення певних юридичних дій. Обґрунтовано, що дії з передачі майна у власність мають подвійне значення: а) вони визначають сутність цих відносин та свідчать про досягнення мети договору, б) вони припиняють правовий зв'язок між сторонами або переводять його на рівень акцесорного зобов'язання;

7) обґрунтування того, що потреби та охоронювані законом інтереси сторін договору і його виконання знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку, а саме: потреби є причиною, а інтереси - її наслідком;

8) класифікація дій з виконання договорів на основі характеристики особливостей надання: а) за змістом дій (дії, які є вчиненням надання, та дії, які є засобом контролю за якістю перших); б) за залежністю дій від мети договору (дії, які складають первинне надання, та дії із зустрічного надання); в) за суб'єктним складом (надання, яке здійснюється сторонами договору, та надання, яке здійснюється третіми особами); г) за залежністю від моменту здійснення виконання (виконання, яке співпадає з моментом укладання договору, і яке не співпадає з цим моментом); д) за наявністю можливості вибору між предметами виконання (виконання, яке стосується лише одного предмету, та виконання, яке має декілька предметів); е) за визначеністю еквівалента основного надання (виконання, яке має визначене зустрічне надання, та виконання, яке не має наперед визначеного зустрічного надання);

9) розмежування термінів «зміст зобов'язання» та «зміст виконання». Обґрунтовано, що зміст зобов'язання охоплює суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін, а зміст виконання зобов'язання має подвійне значення: за сутністю - це вчинення надання або здійснення дії, що має юридичне значення, на користь кредитора; за складом - це система фактичних і юридичних складових.

Удосконалено:

10) співвідношення принципів належного і реального виконання договору. Доводиться, що вони співпадають при належному виконанні договору, однак у разі порушення договору автономно в дію вступає принцип реального виконання, який трансформується у вимогу виконання в натурі, яке є «усіченим» і відрізняється від належного виконання наявністю інших порушень, наприклад, прострочення виконання;

11) розуміння того, що принцип обов'язковості договору та належного виконання накладаються один на одного, однак оцінка виконання зобов'язання проводиться через принцип його належного виконання;

12) обґрунтування існування презумпції обов'язкової наявності предмета договору, якщо договір був виконаний повністю, однак письмово ця умова не визначалася; при частковому ж виконанні договору, за умови відсутності згоди сторін, його предмет визначається судом, виходячи із фактичних обставин справи;

13) положення про те, що особливістю виконання договорів про відчуження майна є вчинення їх сторонами надання з передачі речі та її оплати, які за своїм характером є актами розпорядження матеріальними благами;

14) визначення спільних і відмінних ознак проявів елементів виконання (сторін, предмету, строку, місця та способу виконання) у договорах купівлі-продажу та підряду: сторони виконання за купівлею-продажем та підрядом є відомими; предметом виконання є конкретні фактичні дії сторін, які випливають з предмета відповідного договору; строк виконання через особливості видів надання за купівлею-продажем не впливає на його реалізацію (досягнення мети), однак у підряді - це істотна умова, яка визначає можливість отримання результату роботи; місце виконання за зазначеними договорами визначається тим місцем, де відбувається здійснення обов'язків та реалізація прав сторін; спосіб виконання за купівлею-продажем і підрядом зумовлений їх предметами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані при подальших наукових дослідженнях, у законотворчій діяльності для удосконалення актів цивільного законодавства України щодо виконання договірних зобов'язань, в навчальному процесі при проведенні лекційних, семінарських і практичних занять, підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу цивільного права та інших дисциплін цивілістичного характеру, у практичній діяльності судів загальної юрисдикції, господарських судів, правоохоронних органів, а також у договірній практиці. Теоретичні положення, обґрунтовані автором у дисертаційному дослідженні, використовуються при читанні лекцій з дисципліни «Цивільне право України» за нормативним курсом в Буковинському університеті (Акт впровадження від 27 лютого 2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та були оприлюднені на чотирьох науково-практичних конференціях, зокрема, на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (Європейський університет, 27-28 березня 2003 року), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (Європейський університет, 15-16 квітня 2004 року), Всеукраїнській науково-практичної конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми приватного права в умовах становлення національної економіки» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 10-11 грудня 2004 року), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «П'яті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, 27-28 жовтня 2006 року).

Публікації. Результати дослідження викладені у 11 наукових роботах, а саме у 7 наукових статтях, опублікованих у виданнях, визначених ВАК України фаховими, а також у 4 тезах та матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з них 26 сторінок займає список використаних джерел, який нараховує 227 найменувань. Додаток А, що містить законопроект про внесення змін та доповнень до ЦК України та також пропозиції автора до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України при здійсненні правосуддя» охоплює 2 сторінки. Додаток Б, що підтверджує впровадження результатів наукового дослідження у навчальний процес, викладено на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами та темами, характеризується об'єкт, предмет та методологія дослідження, визначається мета і завдання дослідження, сформульовані положення наукової новизни, які виносяться на захист, вказується практичне значення та наведені дані про апробацію результатів дослідження, а також публікації дисертанта за темою дисертації.

Розділ 1. «Загальні положення про виконання цивільно-правових договорів», який складається з двох підрозділів, присвячений питанню становлення положень позитивного права про виконання договорів, правової природи, поняття, змісту та принципів.

У підрозділі 1.1. «Становлення інституту виконання договорів у цивільному праві» дисертант виходить з того, що виконання, як спосіб реалізації мети (“causa”) зобов'язання, має імперативно-обов'язковий характер і закріплений як догма договірного права. Це є проявом започаткованого в римському приватному праві принципу обов'язковості виконання зобов'язань, який у подальшому було втілено у законодавстві більшості країн світу, зокрема, й в Україні. Так, у ст. 629 ЦК України передбачається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дисертантом підтримується висловлена С. В. Сарбашем позиція з приводу виділення атрибуту, як невід'ємної властивості предмета, і модусу виконання договору, як властивості предмета, що притаманна йому лише в певних станах. Атрибутом виконання зобов'язання за договором дисертант вважає властивості, які притаманні будь-якому виконанню зобов'язання: сторони виконання, строк (термін) та час виконання, місце виконання.

Законодавець в нормах позитивного права закріплює алгоритм дій сторін для досягнення мети договору, надає їй форму і визначає гарантії для здійснення суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'язків, які деталізуються у договорах. Виконання договору врегульовано законодавцем шляхом визначення: 1) загальних положень про виконання зобов'язання (Глава 48 ЦК України); 2) норм про забезпечення виконання зобов'язань (Глава 49 ЦК України); 3) норм про виконання загальних (характерних) видів договорів (Глава 52 ЦК України); 4) норм про виконання окремих типів договорів (§ 1 Глави 54 ЦК України); 5) норм про виконання окремих видів договорів (§ 2 Глави 54 ЦК України). На основі аналізу актів цивільного законодавства зроблено висновок про те, що договір має свою сутність, яка визначає особливості його виконання, і виконанням договору досягається його мета. В дисертації обґрунтовано, що під виконанням договору слід розуміти здійснення сторонами дій щодо виконання встановленого договором юридичного обов'язку відповідно до умов договору, вимог актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту.

Дисертант вважає, що виконання зобов'язань за договором є складним юридичним вчинком, який має накопичувальну послідовність. Це означає, що виконання має свою послідовність і досягнення мети договору відбувається за тоді, коли сторони вчиняють всі відповідні дії, які випливають з нього. Наприклад, у роздрібній торгівлі виконання зобов'язань полягає у наданні інформації про товар, огляді його споживачем, сплаті за товар і передачі його продавцем. На підставі цього, дії з виконання класифікуються на такі види: 1) дії, які є вчиненням надання, що виявляється у передачі речі, виконанні роботи, наданні послуги, сплаті боргу та дії, які є засобом контролю за якістю перших; 2) дії, які складають первинне надання - передача речі, виконання роботи та надання послуги, та дії, які є зустрічним наданням - оплата за отримане; 3) надання, яке здійснюється контрагентами договору, та надання, яке здійснюється третіми особами; 4) виконання, яке співпадає з моментом укладання договору, і яке не співпадає; 5) виконання, яке має лише один предмет та виконання, яке має декілька предметів; 6) виконання, яке має визначене зустрічне надання, та виконання, яке не має визначеного зустрічного надання.

У підрозділі 1.2. «Принципи виконання договору в цивільному праві» автор виходить з того, що принципи виконання випливають із суті договору і визначають узагальнену модель поведінки його учасників. Вони мають юридичну форму, свою архітектоніку та власні прояви, надають можливість виявити дійсне місце і роль у ньому раціональних засад та спрямовані на забезпечення вчинення надання, задоволення вимог кредитора і припинення зобов'язання. Дисертант притримується тієї думки, що принцип належного виконання зобов'язання притаманний лише цивільному праву і серед принципів виконання договору є основним, тобто інші принципи виконання договору йому підкорені. Цей принцип за ЦК України охоплює собою виконання належними сторонами (ст. 527), належним предметом (ст. 533, ст. 539), у належному місці (ст. 532), у належний строк (термін) (ст. 530, ст. 531), належним способом (ст.ст. 529, 542, 543, 537). Належне виконання припускає реальне виконання, тобто виконання зобов'язання в натурі, але останнє має і самостійне значення. Разом з тим, дисертант звертає увагу на те, що дія принципу реального виконання у договірному праві є дещо обмеженою.

Розділ 2. «Особливості виконання договорів з передачі майна у власність», який складається з трьох підрозділів, присвячений дослідженню специфіки виконання договорів, що передбачені § 1 та § 2-6 Глави 54 ЦК України та договору підряду.

У підрозділі 2.1. «Загальні положення про виконання договорів з передачі майна у власність» дисертант виходить з того, що разом із загальними положеннями про виконання договору, в актах цивільного законодавства є спеціальні положення щодо особливостей виконання типів та видів договорів. Останні, виходячи із загального правила про співвідношення загальної і спеціальної норми, мають пріоритет у застосуванні перед першими. На підставі історично-порівняльного аналізу положень римського приватного права, російського права та радянського права дисертантом зроблені конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України. Так, зокрема, запропоновано доповнити положення ч. 1 ст. 662 ЦК України вказівкою про те, що продавець передає право власності на товар.

В дисертації визначені особливості виконання договору купівлі-продажу за його істотними умовами, а також виділені наступні способи передання товару: а) у разі надання товару в розпорядження покупця - вибірка його з місця надання; б) у разі передання перевізникові - прийняття товару від нього в місці перевезення (відповідно до статуту визначеного виду транспорту); в) вручення коносаменту або іншого документа на майно - через прийняття цих документів. Дисертантом запропоновано доповнити Главу 54 ЦК України статтею 655-1 «Виконання договору купівлі-продажу» в такій редакції: «Купівля-продаж завжди виконується: 1) з боку продавця - здійсненням продажу у строк, визначений договором, 2) з боку покупця - платежем встановленої ціни за товар».

У підрозділі 2.2 «Особливості виконання деяких договорів з передачі майна у власність» досліджені методологічні засади виконання окремих видів договорів з передачі майна у власність. Запропоновано ввести в цивілістичну термінологію термін «цивільно-правові гарантії виконання договорів» з передачі майна у власність, що позначала б систему нормативних приписів і правових способів, передбачених актами цивільного законодавства, які забезпечують юридичну можливість кредиторів власними діями набути суб'єктивне право на предмет договору та вимагати зустрічних дій від боржників, а також забезпечити його належний захист у разі порушення.

В дисертації послідовно розглядаються особливості виконання договорів, що охоплюються Главою 54 ЦК України (поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, поставки енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, міни) та обґрунтовуються пропозиції щодо удосконалення норм цивільного законодавства, які їх регулюють Дисертантом доводиться, що виконання зазначених вище договорів має спільні риси, але відрізняється відповідно до специфіки та мети договорів кожного виду.

У підрозділі 2.3 «Виконання договору підряду, що передбачає створення речі» на підставі застосування порівняльного методу встановлено особливості виконання договору підряду із індивідуалізованим предметом виконання. Дисертантом акцентується увага на тому, з належному якій стороні договору матеріалу і яким чином виконується робота за цим договором, простежується значення та прояви ризику при виконанні робіт, вказується значення належного здійснення та оформлення приймання-передачі закінчених підрядних робіт.

Дисертант приєднується до позиції тих науковців, які виходять із подвійності предмету договору підряду, тобто, що він складається з роботи та її результату, та вважає його основною складовою виконання первинного надання з боку підрядника. Для посилення гарантій виконання обґрунтовано доцільність доповнити ч. 1 ст. 846 ЦК України після слів «...встановлюється в договорі підряду» словами «та актами цивільного та іншого законодавства», а ч. 2 ст. 857 ЦК України після слів: «визначеній у договорі підряду» доповнити словами : «державних стандартів, технічних умов».

Розділ 3. «Примусове виконання зобов'язань за договором з передачі майна у власність», який складається із двох підрозділів, присвячений дослідженню можливостей застосування примусу до виконання зобов'язань за договорами з передачі майна у власність та наслідків порушення таких зобов'язань.

У підрозділі 3.1 «Наслідки порушення договорів на передачу майна у власність» дисертант, ґрунтуючись на загальних положеннях про наслідки порушення зобов'язань, передбачених у ст. 611 ЦК України, вважає, що при порушенні договорів наступають передбачені договором чи законом загальні, тобто властиві всім договорам, або спеціальні, тобто які властиві лише певним видам договорів, правові наслідки.

В дисертації обґрунтовується теза про те, що в об'єктивному розумінні усі регулятивні норми є охоронними, а ті з них, які встановлюють засоби захисту, є водночас й захисними. Застосування кредитором того чи іншого наслідку порушення договору має відповідати: по-перше, положенням договору або закону; по-друге, у будь-якому випадку санкції, які визначені законом або договором, мають бути співрозмірними самому порушенню і виключати зловживання з боку кредитора.

Які саме наслідки будуть мати місце у разі порушення договору з передачі майна у власність буде залежати перш за все від виду відповідного договору. При цьому законодавець захищає кредитора лише у разі його добросовісності. Дисертант, на підстав аналізу думок щодо підстав цивільно-правової відповідальності, дійшов висновку про недоцільність на даному етапі відходу від домінуючої і традиційної концепції corpus delikti (складу цивільного правопорушення) як юридичної підстави цивільної відповідальності.

Дисертант доводить, що примус до усунення недоліків переданої речі або речі, створеної у результатів виконання робіт, не являється санкцією, а вимога щодо усунення таких недоліків зумовлена порушенням основного зобов'язання за відповідним договором і є законним способом досягнення мети відповідного договору. Іншими словами, зобов'язання щодо усунення недоліків речі є акцесорним, тобто випливає з основного і забезпечує його можливістю застосування примусу.

У підрозділі 3.2 «Примусове виконання договорів на передачу майна у власність» розглядаються випадки та допустимість примусу до виконання зобов'язання в натурі, аналізуються його позитивні та негативні прояви. Розглядаючи це питання, дисертант виходить насамперед з того, що примусове виконання обов'язку в натурі передбачене п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а отже є легальним способом захисту цивільних прав.

На думку дисертанта, вирішення питання про застосування примусу до виконання обов'язку в натурі залежить від кредитора. Вжиття примусових заходів пов'язане, насамперед, із індивідуально визначеними речами. Однак, це не виключає застосування цього способу захисту для захист прав, пов'язаних із переданням (отриманням) речей, визначених родовими ознаками. Відповідно Чинне вітчизняне законодавство пов'язує можливість витребування індивідуально визначеної речі з наявністю цієї речі у боржника та правами третіх осіб на цю річ, що обмежує право кредитора на отримання такої речі за рахунок примусу до виконання зобов'язання в натурі. З огляду на це, при реалізації права на примусове виконання обов'язку в натурі з передачі визначених індивідуальними ознаками речей виникає необхідність доказування наявності або відсутності речі у боржника.

І дисертації доводиться, що присудження виконання обов'язку в натурі є відновленням майнового становища кредитора, а із соціального погляду - відновленням справедливості. При цьому примусове виконання зобов'язання за договорами з передачі речі слугує інтересам кредитора і тим стабілізує цивільний оборот.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні правового регулювання виконання договорів з передачі майна у власність. Основні теоретичні та практичні результати, висновки та рекомендації дисертації зводяться до наступного.

1. Основна мета виконання зобов'язань за договорами з передачі майна у власність полягає у тому, щоб гарантувати передачу відчужувачем визначеного договором майна відповідно до його умов, вимог актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - вимог, що звичайно ставляться.

2. Виконання договору полягає у здійсненні сторонами дій, які відповідають умовам договору та цивільного законодавства, є виконанням обов'язку та здійсненням прав за договором, внаслідок чого досягається певний результат, який мали на меті сторони при його укладанні (одержання речі у власність, отримання результату роботи, споживання послуги). Виконання договірного зобов'язання слід розглядати в широкому розумінні як виконання договору і вузькому розумінні як виконання обов'язку. Виконання зобов'язання є не одиничним випадком виконання, а накопичувальною сукупністю виконань (надань). Виконання договору з передачі майна у власність здебільшого передбачає обмін суспільними благами, що є об'єктами цивільних прав.

3. Категорії «дії з виконання» та «надання» не є тотожними, оскільки перше є наслідком реалізації відповідного надання, а друге - об'єктом зобов'язання, очікування кредитора щодо задоволення його певного інтересу шляхом вчинення визначених у предметі зобов'язання дій з боку боржника. Іншими словами, ці категорії співвідносяться як задоволення та борг.

4. Дії з виконання складаються з наступного: 1) дії, які є вчиненням надання, та дії, які є засобом контролю за якістю перших; 2) дії, які складають первинне надання, та дії, які є зустрічним наданням; 3) надання, яке здійснюється контрагентами договору, надання, яке здійснюється третіми особами; 4) виконання, яке співпадає з моментом укладання договору, і яке не співпадає; 5) надання, яке має лише один предмет, та надання, яке має декілька предметів; 6) виконання, яке має визначене зустрічне надання, та виконання, яке не має визначеного зустрічного надання .

5. Виконання будь-яких договорів складається із трьох основних етапів: 1) вчинення надання, що є предметом виконання; 2) його перехід до уповноваженого суб'єкта (фізичний чи ідеальний); 3) прийняття виконання.

6. Виконання договору підпорядковано принципам виконання договору: належного, реального виконання, обов'язковості договору, економічності та співробітництва. При належному виконанні договору перші два принципи співпадають.

7. Особливістю виконання договорів про відчуження майна є те, що сторони вчиняють відповідні надання з передачі речі та її оплати, які за своїм характером є актами розпорядження матеріальними благами. Завдяки їм відбувається передача речі в обмін на її грошовий еквівалент або іншу річ, роботу або послугу.

8. Запропоновано внести такі зміни та доповнення до ЦК України:

а) ч. 2 ст. 629 ЦК України викласти у редакції: «Договір має виконуватися відповідно до його змісту, без зважання на обставини, які безпосередньо не стосуються його виконання, та дії третіх осіб, якщо договором чи законом не встановлене інше»;

б) назву Главу 53 ЦК України «Укладення, зміна і розірвання договору» викласти в такій редакції: «Укладення, виконання, зміна і розірвання договору»;

в) ч. 2 ст. 530 ЦК України доповнити положенням про виконання зобов'язання у розумний строк, як це випливає з його змісту;

г) доповнити ст. 632 частиною 5 у такій редакції: «Якщо власником товару встановлені заохочувальні ціни для споживачів (знижки, бонуси тощо), то ціни в договорі встановлюються з їх урахуванням. Сторона, що встановила такі знижки та бонуси не може у подальшому їх змінювати в сторону погіршення умови про ціну та зв'язані з нею інші умови договору»;

д) доповнити ЦК України статтею 655-1 «Виконання договору купівлі-продажу» у такій редакції: «Купівля-продаж завжди виконується: 1) з боку продавця - здійсненням продажу у строк, визначений договором, 2) з боку покупця - платежем встановленої ціни за товар»;

е) доповнити ЦК України ст. 837-1 «Виконання договору підряду» такого змісту: «Підряд звичайно виконується: 1) з боку підрядника, здійсненням роботи за завданням замовника у визначений строк та іншими умовами договору; 2) з боку замовника - оплатою ціни виконаної роботи»;

є) доповнити ч. 1 ст. 846 ЦК України після слів «... встановлюється в договорі підряду» словами «та актами цивільного та іншого законодавства»;

ж) в ст. 847 ЦК України замість слова «своєчасно» вставити слова «як це тільки стало чи повинно було стати відомим»;

з) в ч. 2 ст. 857 ЦК України після слів «...визначеній у договорі підряду...» додати слова «державних стандартів, технічних умов».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Утєхін І. Б. Дії з виконання договору / Ігор Утєхін // Юридична Україна. - 2005. - № 1. - С. 30-32 .

Утєхін І. Б. Предмет виконання договору/ І. Б. Утєхін // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Юридичні науки. - 2005. - № 63 - 64. - С. 52-53.

Утєхін І. Б. Форми відчуження права власності на річ за договором купівлі-продажу/ Ігор Утєхін // Юридична Україна. - 2006. - № 3. - С. 72-74.

Утєхін І. Б. Елементи належного виконання за договором підряду/ Ігор Утєхін // Юридична Україна. - 2006. - № 4. - С. 52-55.

Утєхін І. Б. Елементи належного виконання за договором купівлі-продажу / І.Б. Утєхін // Адвокат. - 2006. - № 2. - С. 26-29.

Утєхін І. Б. Елементи належного виконання за договором про надання послуг / І. Б. Утєхін // Адвокат. - 2006. - № 4. - С. 22-25.

Утєхін І. Б. Виконання зобов'язань як забезпечення прав людини / І. Б. Утєхін // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка: Спеціальний випуск. - 2009. - № 1. - С. 134-136.

Утєхін І. Б. Виконання договору: поняття та ознаки / Ігор Утєхін // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 27-28 березня 2003 р.): у 5-ти томах. - Т. 4. - К.: Вид-во Європейського університету, 2003. - С. 353-356.

Утєхін І. Б. Особисте виконання договірних зобов'язань / Ігор Утєхін // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Збірник матеріалів VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 15-16 квітня 2004 р.): у 7-ми т. - Т. 3. - К.: Вид-во Європейського університету, 2004. - С. 264-266.

Утєхін І. Б. Спосіб виконання договору / І. Б. Утєхін // Збірник наукових робіт Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми приватного права в умовах становлення національної економіки» (м. Київ, 10-11 грудня 2004 р.) - К., 2004. - С.42-44.

Утєхін І. Б. Класифікація виконання договору / І.Б. Утєхін // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених «П'яті осінні юридичні читання » (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.) : у 5-ти частинах. - Частина 3: Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Підтом 2. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. - С. 167-170.

АНОТАЦІЇ

Утєхін І. Б. Виконання договорів з передачі майна у власність. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена актуальним проблемам виконання договорів на передачу майна у власність: загальних положень про виконання таких договорів та зокрема договорів, що охоплюються § 1 Глави 54 ЦК України. На підставі аналізу національного та іноземного законодавства, судової практики та результатів попередніх досліджень сформульовано доктринальне поняття виконання договору, розкрито зміст цієї правової категорії.

Виконання договору полягає у здійсненні сторонами дій, які відповідають умовам договору та цивільного законодавства, що є виконанням обов'язку та здійсненням прав за договором, внаслідок чого досягається певний результат, який мали на меті сторони при його укладанні (одержання речі у власність, отримання результату роботи, споживання послуги). Виконання договірного зобов'язання слід розглядати в широкому і вузькому розумінні: як виконання договору і як виконання обов'язку.

Детально досліджено особливості виконання окремих договорів з передачі майна у власність, сформульовано пропозиції щодо розв'язання практичних завдань. У дисертації сформульовано рекомендації та пропозиції щодо удосконалення регулювання у позитивному праві норм , які спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань за договорами з передачі майна у власність.

Ключові слова: зобов'язання, договір, боржник, кредитор, покупець, продавець, юридичні обов'язки, виконання договору, виконання договору з передачі майна, виконання обов'язку в натурі.

Утехин И. Б. Исполнение договоров о передаче имущества в собственность. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Академии правовых наук Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию исполнения договоров о передаче имущества в собственность и содержит системный анализ как их исторического становления, так и современного этапа развития в Украине и зарубежных странах. Это позволило установить проблемы правового регулирования отмеченных правоотношений в гражданском законодательстве Украины, которые остались после принятия нового Гражданского кодекса Украины, а также сформулировать пути их преодоления. Исполнение договоров о передаче имущества в собственность основывается на специальных положениях, которые предусмотрены законодателем для отдельных видов договоров, а также дополняется и общими положениями об исполнении обязательства.

Рассмотрено понятие исполнения договора и его становление, определены принципы исполнения и их проявления в договорах о передаче имущества в собственность. Сформулировано авторское доктринальное определение «исполнения договора» как осуществление сторонами фактических и юридических действий в соответствии с условиями договора, требованиями актов гражданского законодательства и обычаями делового оборота. Указано, что исполнение двухстороннего договора сводится к сумме исполнений обязательств и исполнение одного из них не является надлежащим исполнением договора в целом.

Модус исполнения договоров о передаче имущества в собственность охватывает: наличие в вещи (товаре) признака оборотоспособности, соответствие условиям введения в гражданский оборот (для вновь изготовленных предпринимателями вещей - проверку и сертификацию) или требованиям, которые обычно предъявляются.

Правила об исполнении договора подчинены принципам: надлежащего, реального исполнения, обязательности договора, экономичности и сотрудничества. Первые два принципа совпадают при надлежащем исполнении договора. Автор отстаивает презумпцию надлежащего исполнения договора в договорном праве.

Особенность исполнения договоров об отчуждении имущества заключается в совершении предоставлений: передаче вещи (имущества) и ее оплаты, как актов распоряжения материальными благами. Они и являются содержанием исполнения договоров о передаче вещей в собственность. При отчуждении вещей, относительно которых актами гражданского законодательства установлены специальные требования относительно формы и регистрации сделок их содержанием являются фактические и юридические действия, по которым действия по передаче имущества в собственность имеют двойное значение: 1) как определение его сути, 2) как определение его состава.

Исполнение договоров поставки, мены, контрактации сельскохозяйственной продукции, поставки через присоединенную сеть имеет свои отличия, которые обусловлены особенностями этих договоров и связаны с целью каждого из этих договоров. Все это вызывает необходимость отдельного правового регулирования их исполнения в рамках одного вида договора -- купли-продажи. Договор подряда хотя и отличается по направленности от купли продажи, но включает элемент передачи результата работы (opus), без которого не может быть достигнута его цель. Поэтому исполнение по договору подряда включает не только выполнение работы, но и передачу ее результата заказчику. Это свидетельствует о том, что предоставление по договору подряда имеет сложный характер, в отличие от купли-продажи, где основное предоставление - передача товара.

За нарушение обязанности передать имущество в собственность наступают предусмотренные договором или законом правовые последствия, которым присущи как общие, так и особенные черты. В объективном значении все регулятивные нормы являются охранительными, а те из них, которые устанавливают средства защиты, являются в тоже время и защитными, но реализуются такие средства лишь после нарушения права в момент обращения лица в суд или в другой юрисдикционный орган с требованием о принудительной защите.

При принудительном исполнении договоров о передаче имущества в собственность рассматриваются случаи и допустимость принуждения к исполнению, анализируются его позитивные и негативные проявления. В основу взят п. 5 ч. 2 в. 16 ЦК Украины, которым установлено принудительное исполнение обязанности в натуре. Автор считает, что принуждение к исполнению обязанности в натуре как способ защиты гражданских прав является прерогативой кредитора и связанный с индивидуально определенными или даже единственными в своем роде вещами. Присуждение к исполнению обязанности в натуре является возобновлением имущественного положения кредитора и восстановлением справедливости. Этим обеспечивается цель договора и то, ради чего кредитор вступал в гражданские правоотношения.

Принудительное исполнение обязанности по договору из передачи вещи служит интересам кредитора и тем стабилизирует гражданский оборот. Соответственно, особенности принуждения к их исполнению установлены общими и по большей части специальными актами гражданского законодательства.

Ключевые слова: обязательство, договор, должник, кредитор, юридические обязанности, покупатель, продавец, исполнение договора, исполнение договоров о передаче имущества, исполнение обязанности в натуре.

Utekhin I. Fulfilment of obligations as to the transfer of property into the ownership. - Manuscript.

Dissertation for obtaining scientific degree of candidate of juridical science in specialty 12.00.03 - Civil Law and Civil Process; Family Law; International Private Law. - Scientifically research institute of private law and business Academy of law sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

Dissertation is devoted to the topical problems of fulfilment of obligations as to the transfer of property into the ownership. General principles about implementation of obligation and particular agreements (Paragraf 1 Issues 54 Civil code of Ukraine) are submitted for consideration in dissertation. The concept of fulfilment of obligation is formulated on the basis of analysis of national and foreign legislation, judicial practice and results of previous researches. The concept of this legal category has been showed.

Fulfilment of obligation consists of realization actions of the sides, which correspond to the terms of contract and civil legislation. Fulfilment of obligation is fulfilment of duty and realization the rights according the agreement. Both sides reach the result that they had made arrangement before (getting things in a property, getting results, using services). The fulfilment of obligation is regarded in wide and narrow understanding, as fulfilment of obligation and as fulfilment of duty.

Peculiarities of fulfilment of same agreements as to the transfer of property into the ownership is researched in details. Suggestions as to the solution of the some practical tasks are formulated. Recommendations and suggestions as to the improvement of regulation in the positive norms of rights are researched in dissertation. These recommendations and suggestions direct on providing obligations according the agreements as to the transfer of property into the ownership.

Key words: an obligation, agreement, debtor, creditor, alienator, buyer, salesman, legal duties, performance of contract, to transfer of property into the ownership.

Размещено на Allbest.ru

...