Адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Юркова Євгенія Валеріївна

Запоріжжя - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування в Україні засад громадянського суспільства та розбудова України як правової, демократичної, соціальної держави з ринковою економікою вимагає суттєвого покращення охорони провідного елемента сучасності - права інтелектуальної власності, адже саме завдяки інтелектуальному капіталу сучасне суспільство досягло високих соціальних стандартів життя людей.

Ефективне забезпечення прав суб'єктів права інтелектуальної власності стало одним із вагомих проблем сьогодення, оскільки викрадення об'єктів права інтелектуальної власності набуло в Україні широкого масштабу. Наприклад, тільки в 2009 році державними інспекторами з питань інтелектуальної власності було складено 427 протоколів про адміністративні правопорушення, вилучено контрафактної продукції на суму понад 5,7 млн. грн. Вказані статистичні матеріали повністю корелюються із результатами соціологічного опитування, за яким 74 % респондентів визначили рівень охорони права інтелектуальної власності в Україні як незадовільний [Додаток А].

Нормативною базою нашого дослідження стали положення Конституції України, закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади України, міжнародні нормативно-правові акти та нормативно-правові акти деяких найбільш розвинених країн світу.

Теоретичною основою дослідження стали роботи українських вчених-адміністративістів щодо вивчення різних аспектів охорони права інтелектуальної власності, зокрема В.Б. Авер'янова, І.В. Арістової, В.В. Бевзенка, Г.Ю. Гулєвської, В.Л. Грохольського, В.М. Гаращука, Т.О. Гуржій, О.В. Гулак, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, В.В. Доненка, Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць, Л.В. Коваля, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Р.С. Мельника, О.І. Остапенка, С.В. Пєткова, І.М. Пахомова, В.М. Прусс, Ю.І. Римаренка, В.Д. Сущенка, О.Ю. Синявської, С.М. Тимченка, Д.В. Ягунова та ін.

Окремі аспекти, які так чи інакше стосуються здійснення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності, були предметом дослідження таких учених, як В.В. Галунько, О.М. Головков, Ф.О. Кіріленко, В. Кузьмічов, О.П. Світличний, О.М. Юрченко, С.В. Ярошенко та ін. Проте, вони розкрили лише окремі аспекти адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності, але не здійснили комплексний аналіз у зазначеній сфері.

З погляду адміністративно-правової методології, правова охорона права інтелектуальної власності базується на працях вітчизняних та зарубіжних учених із філософії права, теорії держави і права, галузей цивільного права, адміністративного права і процесу. Однак, комплексне дослідження проблем адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні ще не проводилося. Саме ці обставини визначають актуальність і вибір теми дослідження, її науково-практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності, Концепції розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009-2014 рр., Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням, а також напрямків наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету в контексті проведення в нашій державі адміністративної реформи. Тема дисертації затверджена Вченою радою Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України від 19 лютого 2009 року (протокол № 6).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з'ясування та узагальнення теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та адміністративної діяльності публічної адміністрації з метою запобігання порушення прав суб'єктів права інтелектуальної власності.

Для досягнення визначеної мети дисертантом були поставлені такі основні завдання:

– визначити межі адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні;

– розкрити об'єкти адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні;

– визначити статус публічної адміністрації у сфері охорони права інтелектуальної власності;

– визначити зміст і структуру механізму адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності;

– з'ясувати форми адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності;

– розкрити засоби адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності;

– проаналізувати зарубіжний досвід удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності;

– визначити концептуальні напрямки удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні;

– сформулювати доповнення до законодавства щодо удосконалення адміністративної відповідальності у сфері охорони права інтелектуальної власності.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час здійснення публічною адміністрацією охорони права інтелектуальної власності в Україні.

Предмет дослідження - адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

У ході дослідження використовувались загальнофілософські, загальнонаукові, логічні та спеціальні методи пізнання. Серед загальнофілософських методів основним став діалектичний, який дозволив здійснити дослідження державно-правових явищ у сфері охорони права інтелектуальної власності (підрозділ 2.1).

Головними серед загальнонаукових методів стали: системно-структурний, сутність якого полягала в комплексному дослідженні проблем адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності як єдиного цілісного комплексного утворення з узгодженням усіх його елементів і частин (розділи 1, 2); статистичний метод, за допомогою якого стало можливим отримати й обробити інформацію, що характеризує показники та закономірності в діяльності публічної адміністрації з боротьби із порушеннями об'єктів права інтелектуальної власності (додаток А).

Методи аналізу та синтезу дозволили розкрити механізм адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності, кожну з його складових (розділи 2, 3); метод індукції використовувався при узагальненні діяльності публічної адміністрації з охорони прав суб'єктів права інтелектуальної власності (підрозділ 3.1); на основі дедуктивного методу розроблено концептуальні напрями вдосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності (підрозділ 3.2).

Основним серед сукупності використаних спеціально-наукових методів був формально-догматичний, сутність якого полягала в дослідженні чинного законодавства та практики його застосування публічною адміністрацією (підрозділи 1.2, 2.2); метод порівняльного правознавства забезпечив імплементацію елементів права євроатлантичної спільноти у вітчизняну правотворчу та правозастосовну діяльність (розділ 3).

Нормативна основа дослідження. Положення і висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають правові та організаційні засади діяльності органів публічної адміністрації у сфері адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності.

Емпіричну основу дослідження становить узагальнена практика управлінської діяльності органів державної влади - Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства внутрішніх справ України. Вузькопрофільність дисертації зумовила необхідність збирання інформації, що обумовило участь у соціологічному дослідженні, в ролі «експертів» - 170 громадян.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексною вагомою працею, де ґрунтовно досліджено адміністративно-правову охорону права інтелектуальної власності. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових теоретичних положень, обґрунтовано відповідні висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України:

вперше:

– здійснена класифікація об'єктів адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності за критерієм ступеня охорони на види об'єктів: охорони в широкому розумінні (охорона + захист); охорони у вузькому розумінні; адміністративно-правового захисту; об'єктів, які формально не підпадають під адміністративно-правову охорону, хоча потребують її; об'єктів, які не потребують адміністративно-правової охорони;

– запропоновано доповнити КУпАП статтею 51-3 «Дрібне викрадення об'єктів права інтелектуальної власності через мережу «Інтернет», що має стати первинним адміністративно-примусовим заходом із попередження викрадень об'єктів інтелектуальної власності, та статтею 156-3 «Порушення правил використання програмного забезпечення»;

удосконалено:

– адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері охорони права інтелектуальної власності як сукупність її обов'язків і прав, що встановлюються з метою охорони права інтелектуальної власності в поєднанні з їх правосуб'єктністю;

– розуміння засобів адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності як системи різноманітних способів діяльності органів і посадових осіб Державної служби інтелектуальної власності України, органів внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України щодо здійснення реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, видачі на них охоронних документів та застосування до порушників режиму інтелектуальної власності засобів адміністративного примусу;

– компаративістичну характеристику адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності та визначено, що в Україні є потреба продовження процесу гармонізації вітчизняного законодавства у сфері права інтелектуальної власності щодо правової системи Європейського Союзу;

набули подальшого розвитку:

– наукові положення щодо меж адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності як напрямок діяльності органів і посадових осіб ДСІВ МОН України, МВС України, Антимонопольного комітету України, деяких інших суб'єктів публічної адміністрації щодо здійснення реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, видачі на них охоронних документів та застосування до порушників режиму інтелектуальної власності засобів адміністративного примусу;

– підходи визначення механізму адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності суб'єктів господарювання як сукупність адміністративно-правових засобів, які забезпечують безпосередній юридичний вплив на поведінку суб'єктів та об'єктів суспільних відносин охорони права інтелектуальної власності з метою забезпечення її ефективної охорони;

– наукові положення щодо форм адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності, при цьому визначено, що провідною формою адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності є патентування об'єктів права інтелектуальної власності, яке забезпечується шляхом їх реєстрації та видачі ДСІВ охоронного документа - патенту;

– наукові позиції щодо концептуальних напрямків удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні, зокрема, щодо укладення багатосторонніх адміністративних договорів між різними суб'єктами публічної адміністрації, що ведуть боротьбу із крадіжками об'єктів інтелектуальної власності; подальше формування адміністративної інфраструктури - створення Центрів охорони права інтелектуальної власності при обласних управліннях МОН України; створення Національної асоціації охорони права інтелектуальної власності; зменшення терміну і кількості юридичних процедур щодо отримання патенту на об'єкти промислової власності; проведення активної агітаційної роботи; створення стратегічної системи інформованості про охорону права інтелектуальної власності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері, де основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшого розроблення актуальних проблем адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності;

– у правотворчості, де використання результатів дослідження сприятиме удосконаленню нормативно-правового регулювання застосування адміністративної відповідальності за порушення прав суб'єктів права інтелектуальної власності (проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення» (щодо забезпечення захисту права власності);

– у правозастосовчій діяльності, де використання отриманих результатів сприятиме поліпшенню практичної діяльності органів і посадових осіб МВС України (акт впровадження управління громадської безпеки УМВС України в Херсонській області від 16 травня 2010 р.);

– у навчальному процесі, де матеріали дисертаційного дослідження використовуються під час проведення занять із навчальних дисциплін «Адміністративне право України» та «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» (акт впровадження Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 19 травня 2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на одній всеукраїнській конференції «Захист прав, свобод та законних інтересів особи на досудових стадіях кримінального судочинства України» (м. Херсон, 2010 р.) та на двох міжнародних науково-практичних конференціях: «Науковий потенціал сучасної юриспруденції» (м. Тернопіль, 2009 р.); «Проблеми правотворчості очима науковців» (м. Тернопіль, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 4 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 2 тезах доповідей науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки. Список використаних джерел налічує 177 найменувань і займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

адміністративний право інтелектуальний власність

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформовано методологічні принципи дослідження, його об'єкт та предмет, визначено мету і завдання, наукову новизну, практичне значення дисертаційної роботи.

Розділ 1. «Адміністративно-правові засади охорони права інтелектуальної власності» складається із трьох підрозділів, у яких розкриваються основні положення в аналізованій сфері.

У підрозділі 1.1. «Межі адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні» визначено, що адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності в широкому розумінні - це поєднання статичної та динамічної діяльності публічної адміністрації щодо здійснення реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, видачі на них охоронних документів та застосування до порушників режиму інтелектуальної власності засобів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правова охорона інтелектуальної власності у вузькому розумінні полягає в позитивному стані адміністративного права, спрямованого на попередження протиправних посягань на права інтелектуальної власності, забезпечення умов дотримання прав суб'єктів інтелектуальної власності, відновлення й усунення перешкод у його здійсненні шляхом видачі на об'єкти промислової власності та нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності охоронних документів (патентів, свідоцтв, ліцензій).

Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності - це активні дії публічної адміністрації щодо відновлення порушеного права інтелектуальної власності, усунення перешкод під час його здійснення засобами адміністративного права та притягнення винних у порушенні прав суб'єктів інтелектуальної власності до адміністративної відповідальності.

У підрозділі 1.2. «Об'єкти адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні» здійснена класифікація та розкритий зміст адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності.

Зокрема, до об'єктів права інтелектуальної власності, які підпадають під адміністративно-правову охорону, відносяться: об'єкти права власності суміжних прав; племінної справи в галузі тваринництва; право інтелектуальної власності на торговельну марку; об'єкти авторського права; право інтелектуальної власності на географічне зазначення; компонування інтегральної мікросхеми; сорти рослин; право промислової власності; винаходи (корисні моделі). До об'єкта права інтелектуальної власності, що забезпечується адміністративно-правовим захистом, відноситься право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

Об'єкти авторського права (твори) стають об'єктами адміністративно-правової охорони у випадку, коли їх автори в Державній службі інтелектуальної власності здійснюють реєстрацію авторського права і договорів, що стосуються права автора на твір, або доручать здійснення своїх майнових прав Державному агентству України з авторських та суміжних прав.

Адміністративно-правова охорона винаходів здійснюється через патенти, які видаються суб'єктам права інтелектуальної власності Державною службою інтелектуальної власності України.

Адміністративно-правова охорона сортів рослин здійснюється шляхом державного контролю за набуттям прав на них та їх реєстрації Державною ветеринарною та фітосанітарною службою.

У підрозділі 1.3. «Адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері охорони права інтелектуальної власності» здійснена класифікація та розкрита компетенція суб'єктів публічної адміністрації в зазначеній сфері.

Визначено, що провідним суб'єктом у сфері охорони права інтелектуальної власності є Державна служба інтелектуальної власності МОН України, яка здійснює охорону права інтелектуальної власності шляхом видачі на об'єкти інтелектуальної власності охоронних документів (патентів, свідоцтв, ліцензій), адміністративно-правовий захист у випадку порушення зазначених прав шляхом здійснення адміністративно-деліктного провадження за порушення права інтелектуальної власності та шляхом здійснення адміністративних процедур за заявами і скаргами щодо видачі охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності.

Крім того, проаналізований адміністративно-правовий статус інших суб'єктів у цій сфері: Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Антимонопольного комітету України, Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності, Українського інституту промислової власності тощо.

Розділ 2. «Механізм адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності» складається із трьох підрозділів, у яких формується адміністративно-правовий інструментарій охорони права інтелектуальної власності.

У підрозділі 2.1. «Зміст та структура механізму адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності» розкривається структура механізму адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності, до якої дисертант відносить: адміністративно-правові норми; принципи; адміністративно-правові відносини; індивідуальні акти; форми та засоби діяльності публічної адміністрації, що використовуються з метою адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності.

З'ясовано зміст окремих її елементів, зокрема, до загальних принципів в аналізованій сфері віднесено: охоронювані правом об'єкти права інтелектуальної власності не можуть бути використані без дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності; суб'єкти права інтелектуальної власності незалежно від громадянства (підданства), місця проживання та інших індивідуальних чинників повинні мати рівні умови захисту своїх прав і законних інтересів; принцип законності та зв'язаності публічної адміністрації правом; принцип гласності; принцип відповідальності, який полягає в тому, що публічна адміністрація має нести відповідальність за бездіяльність та протиправні дії при здійсненні охорони права інтелектуальної власності; принцип самостійності забезпечує публічній адміністрації відносну самостійність при здійсненні функціональних обов'язків, адміністрація не повинна піддаватись впливу приватних і корпоративних інтересів, неупереджено здійснювати свої повноваження щодо охорони права інтелектуальної власності.

У підрозділі 2.2. «Форми адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності» визначено, що форми адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності - це зовнішнє вираження змісту адміністративної діяльності публічної адміністрації, що здійснюється з метою охорони права інтелектуальної власності. Система форм охорони права інтелектуальної власності складається із: видання нормативно-правових актів; видання ненормативних індивідуальних правових актів; укладання адміністративних договорів; укладення та ратифікації міжнародних договорів, патентування об'єктів права інтелектуальної власності; здійснення організаційних дій та виконання матеріально-технічних дій.

У підрозділі 2.3. «Засоби адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності» здійснено аналіз методів переконання та примусу. Дисертант вважає, що засобами попередження протиправних посягань на право інтелектуальної власності є: агітація, інформування фізичних і юридичних осіб про законодавство у сфері інтелектуальної власності, критика антигромадських дій інтелектуальних піратів, заохочення фізичних та юридичних осіб, які активно беруть участь в охороні права інтелектуальної власності тощо.

Визначено, що адміністративна відповідальність - це система засобів психологічної або фізичної дії на свідомість і поведінку фізичних осіб, яка виражається в застосуванні органами державної влади до суб'єкта, який скоїв викрадення об'єкта інтелектуальної власності (адміністративне правопорушення) адміністративних санкцій.

Розділ 3. «Актуальні питання удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності» складається із трьох підрозділів, у яких здійснюється компаративістична характеристика та формуються пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності.

У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності» виявлено, що: у США вдосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності здійснюється шляхом розширення переліку об'єктів охорони, збільшення терміну охорони об'єктів інтелектуальної власності та посилення публічної відповідальності за порушення авторських прав шляхом «електронної крадіжки»; в Японії патентне відомство реформується з метою надання більш якісних адміністративних послуг суб'єктам права інтелектуальної власності шляхом більшої відкритості, прозорості й підзвітності, зменшення терміну надання адміністративних процедур; у країнах Європейського Союзу охорона права інтелектуальної власності розглядається як один із основних чинників економічного зростання та забезпечується через дотримання балансу між свободою інформації та захисту права інтелектуальної власності шляхом запровадження гнучкої системи її охорони.

У підрозділі 3.2. «Концептуальні напрями удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні» визначено, що важливими джерелами у сфері охорони права інтелектуальної власності мають стати багатосторонні адміністративні договори, укладені між різними суб'єктами публічної адміністрації, що ведуть боротьбу із крадіжками об'єктів інтелектуальної власності; забезпечення ефективної охорони права інтелектуальної власності неможливе без посилення адміністративної відповідальності фізичних, а особливо юридичних осіб, за крадіжки об'єктів інтелектуальної власності; провідним концептуальним напрямком удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності є формування адміністративної інфраструктури - центрів охорони права інтелектуальної власності при обласних управліннях МОН України; створення Національної асоціації охорони права інтелектуальної власності під егідою Державної служби інтелектуальної власності (як одного із членів) на базі існуючих розрізнених громадських організацій та об'єднань, що піклуються справами захисту прав інтелектуальної власності, є важливим чинником адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності; забезпечення захисту споживачів від підробок об'єктів інтелектуальної власності, які є небезпечними для життя, здоров'я громадян та забезпечення ефективного адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності на кордонах України, є першочерговою концептуальною засадою удосконалення адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні; у сфері патентного права основними напрямками розвитку адміністративно-правової охорони промислової власності мають стати зменшення терміну й кількості юридичних процедур щодо отримання патенту на об'єкти промислової власності; провідним концептуальним засобом адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності має стати активна агітаційна кампанія з підвищення обізнаності громадськості про важливість охорони права інтелектуальної власності, поширення інформації з питань такої охорони; необхідним є створення стратегічної системи інформованості про охорону права інтелектуальної власності в системі освіти.

У підрозділі 3.3. «Удосконалення адміністративної відповідальності у сфері охорони права інтелектуальної власності» пропонується створення Національної асоціації охорони права інтелектуальної власності під егідою Державної служби інтелектуальної власності (як одного із членів) на базі існуючих та нових розрізнених громадських організацій та об'єднань, що опікуються справами захисту права інтелектуальної власності.

Пропонується: в новому Кодексі України про адміністративні проступки один із розділів присвятити охороні права інтелектуальної власності та назвати його «Адміністративні проступки, що посягають на право інтелектуальної власності»; діючий КУпАП доповнити ст. 51-3 «Дрібне викрадення об'єктів права інтелектуальної власності через мережу «Інтернет», яка має стати первинним адміністративно-примусовим заходом щодо попередження викрадень об'єктів інтелектуальної власності та ст. 156-3 «Порушення правил використання програмного забезпечення», що дозволить суттєво підвищити комп'ютерну дисципліну на підприємствах, в установах, організаціях, забезпечити їх якісною ліцензійною продукцією.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукового завдання, що виявляється у визначенні та удосконаленні адміністративно-правових засад у сфері охорони права інтелектуальної власності. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Встановлено, що адміністративно-правова охорона інтелектуальної власності у вузькому розумінні полягає в позитивному стані адміністративного права, спрямованого на попередження протиправних посягань на права інтелектуальної власності, забезпечення умов дотримання прав суб'єктів інтелектуальної власності, відновлення й усунення перешкод у його здійсненні шляхом видачі на об'єкти промислової власності та нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності охоронних документів (патентів, свідоцтв, ліцензій).

2. Визначено поняття адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, яке варто розуміти як активні дії публічної адміністрації щодо відновлення порушеного права інтелектуальної власності, усунення перешкод під час його здійснення засобами адміністративного права та притягнення винних у порушенні прав суб'єктів інтелектуальної власності до адміністративної відповідальності.

3. Обґрунтовано, що до об'єктів права інтелектуальної власності, які підпадають під адміністративно-правову охорону в широкому розумінні (охорона та захист), відносяться: об'єкти права власності суміжних прав; племінної справи в галузі тваринництва; право інтелектуальної власності на торговельну марку.

4. Класифіковано об'єкти права інтелектуальної власності, які підпадають під адміністративно-правову охорону у вузькому розумінні, до яких зокрема варто відносити: об'єкти авторського права; право інтелектуальної власності на географічне зазначення; компонування інтегральної мікросхеми; сорти рослин; право промислової власності.

5. Аргументовано, що до об'єкта права інтелектуальної власності, що забезпечується виключно адміністративно-правовим захистом, відноситься право інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Це інформація технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, що стосується господарської діяльності, визнана секретною, є невідомою для інших осіб, має комерційну цінність та була предметом адекватних заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно її контролює.

6. Визначено, що адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності полягає в сукупності їх обов'язків та прав, що встановлюються з метою охорони права інтелектуальної власності в поєднанні з їх правосуб'єктністю.

7. Аргументовано, що структура механізму адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності складається з: адміністративно-правових норм; принципів; адміністративно-правових відносин; індивідуальних актів; форм та засобів діяльності публічної адміністрації, що використовується з метою адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності.

8. Визначено, що принципи адміністративно-правової охорони права власності суб'єктів господарювання - це основні вихідні положення діяльності публічної адміністрації з метою охорони права інтелектуальної власності, які встановлюють високі прогресивні стандарти поводження посадових і службових осіб зазначених суб'єктів.

9. Зроблено висновок, що форми адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності - це зовнішнє вираження змісту адміністративної діяльності публічної адміністрації, що здійснюється з метою охорони права інтелектуальної власності;

10. Встановлено, що методи переконання є засобами попередження протиправних посягань на право інтелектуальної власності, найбільш часто використовуються засоби агітації, інформованості, гласності, забезпечення з дотримання балансу між свободою інформації та захистом, критики антигромадських вчинків, заохочення фізичних та юридичних осіб, які активно беруть участь в охороні права інтелектуальної власності.

11. Визначено, що в Україні є потреба продовження процесу гармонізації вітчизняного законодавства у сфері права інтелектуальної власності до правової системи Європейського Союзу.

12. Зроблено висновок, що вітчизняне суспільство вже вийшло на рівень, коли настала потреба встановлення адміністративної відповідальності за придбання примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, що не мають встановленого маркування, або контрольні марки яких мають явні підроблення (пошкодження).

13. Обґрунтовано потребу доповнити КУпАП статтею 51-3 «Дрібне викрадення об'єктів права інтелектуальної власності через мережу «Інтернет», яка має стати первинним адміністративно-примусовим заходом щодо попередження викрадень об'єктів інтелектуальної власності, що разом із засобами переконання мають позитивно вплинути на реальне забезпечення прав суб'єктів права інтелектуальної власності, розповсюдження об'єктів яких здійснюється через мережу «Інтернет», та статтею 156-3 «Порушення правил використання програмного забезпечення», яка дозволить суттєво підвищити комп'ютерну дисципліну в підприємствах, установах, організаціях, забезпечити їх якісною ліцензійною продукцією, тим самим виключивши випадки завдання збитків як суб'єктам права інтелектуальної власності, так і самим юридичним особам-користувачам.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Юркова Є.В. Межі адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні / Є.В. Юркова // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 710-714: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09jevvvu.pdf.

2. Юркова Є.В. Структура адміністративно-правової охорони інтелектуальної власності в Україні / Є.В. Юркова // Держава і право. - 2010. - № 47. - С. 250-255.

3. Юркова Є.В. Засоби адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності / Є.В. Юркова // Держава і право. - 2010. - № 49. - С. 215-219.

4. Юркова Є.В. Проблеми адміністративно-правової охорони об'єктів промислової власності / Є.В. Юркова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів та природокористування України. - 2010. - № 156. - Серія право. - Київ, 2010. - С. 280-284.

5. Юркова Є.В. Поняття адміністративної охорони інтелектуальної власності / Є.В. Юркова // Матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Науковий потенціал сучасної юриспруденції». - Тернопіль: ФО-П Шпак В.Б., 2009. - Ч.ІІІ. - С. 93-95.

6. Юркова Є.В. Проблеми адміністративно-правової охорони об'єктів промислової власності / Є.В. Юркова // Матеріали міжнародної Інтернет-конференції «Проблеми правотворчості очима науковців». - Тернопіль: ФО-П Шпак В.Б., 2010. - Ч.І. - С. 80-82.

Размещено на Allbest.ru