Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ

СЛУЖБИ УКРАЇНИ

УДК 342.97

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

12.00.07- адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЦЕЛУЙКО ОЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА

Ірпінь - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університету державної податкової служби України, ДПС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Філонов Олександр Володимирович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри конституційного та міжнародного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Савченко Леся Анатоліївна, Київський міжнародний університет, проректор з наукової роботи;

кандидат юридичних наук Прокопенко Віктор Валерійович, Національний університет „Одеська юридична академія”, доцент кафедри морського та митного права.

Захист відбудеться „18” березня 2011 року о „10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м.Ірпінь, вул.Садова, 55.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м.Ірпінь, вул.К.Маркса, 31.

Автореферат розіслано „15” лютого 2011 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик



АНОТАЦІЇ

Целуйко О.В. Правові та організаційні засади діяльності державних банків в Україні. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню правових та організаційних засад діяльності державних банків в Україні. У дисертації проаналізовані особливості банківської системи України перехідного періоду, недоліки й переваги чинного банківського законодавства, з'ясовані особливості змісту банківських правовідносин, їх сутність та види, характеристика банківської системи України та особливостей її функціонування в перехідний період. Визначено роль і місце державних банків в банківській системі України. Досліджено суть та зміст взаємовідносин державних банків з Національним банком України та комерційними банками.

В роботі розкривається зміст принципів діяльності державних банків, висловлюється авторська пропозиція щодо необхідності їх законодавчого закріплення, характеризується зміст послуг, що надаються державними банками, а також аналізуються проблеми діяльності державних банків та подаються науково обґрунтовані пропозиції щодо їх вирішення. Здобувач також наголошує на необхідності збільшити число перспективних банківських послуг щодо надання консультацій, а також пропонує удосконалити чинне законодавство з метою активізації здійснення лізингових, форфейтингових та інших банківських операцій.

В роботі розкривається зміст принципів діяльності державних банків, висловлюється авторська пропозиція щодо необхідності їх законодавчого закріплення, характеризується зміст послуг, що надаються державними банками, а також аналізуються проблеми діяльності державних банків та подаються науково обґрунтовані пропозиції щодо їх вирішення. Здобувач також наголошує на необхідності збільшити число перспективних банківських послуг щодо надання консультацій, а також пропонує удосконалити чинне законодавство з метою активізації здійснення лізингових, форфейтингових та інших банківських операцій.

Запропоновано окремі пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства з питань правових та організаційних засад діяльності державних банків в Україні.

Ключові слова: державні банки; правові засади діяльності державних банків, організаційні засади діяльності державних банків; види, елементи, механізм, об'єкт, предмет, принципи, мета, завдання, функції, кошти, методи, методика. банк законодавство національний комерційний



Целуйко Е.В. Правовые и организационные принципы деятельности государственных банков в Украине. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2011

Диссертация посвящена комплексному исследованию правовых и организационных принципов деятельности государственных банков в Украине и состоит из трех разделов, что обусловлено целями и задачами исследования.

Первый раздел содержит анализ предпосылок возникновения банков, первых банковских операций на различных этапах развития общества. Автор приходит к выводу, что возникновение государственных банков связано с необходимостью государственного урегулирования процессов предоставления банковских услуг по размену, обмену и хранению денежных знаков, а также использования (в более позднее время) ценных бумаг. В работе указывается на ограниченность деятельности государственных банков в Украине по сравнению с аналогичными институциями других государств.

Автор подчеркивает, что банковские правоотношения регулируются нормами различных отраслей права и представляют собой отношения организационно-имущественного характера, обязательным участником которых выступает банковское учреждение, обеспечивают юридическую связь участников и моделируют и закрепляют конкретное поведение и круг участников банковской деятельности с целью реализации их прав, свобод и юридических обязанностей. В системе банковских правоотношений автор выделяет информационные, правообеспечивающие и правозобновляющие правоотношения.

По мнению автора банковская система Украины представляет собой двухуровневую внутренне организованную совокупность банковских и иных кредитных учреждений, действующих на основании Конституции и законов Украины, а также лицензии (разрешения) Национального банка Украины с целью получения прибыли и удовлетворения потребностей клиентов в банковских услугах под постоянным контролем государства в лице уполномоченных на то органов.

В работе определены пути совершенствования законодательного регулирования банковской деятельности, к которым автор среди прочих относит: понижение уровня инфляции, стимулирование привлечения иностранного капитала, законодательное определение порядка проведения процедуры ликвидации, реорганизации и санации государственных банков, повышение уровня банковского менеджмента и маркетинга и т.д.

Во втором разделе автор анализирует нормы банковского законодательства, определяющие специфику статуса государственных банков и приходит к выводу, что государственные банки - это коммерческие банки, работающие на свой страх и риск, лоббирующие интересы Украинского государства, которое является их основателем.

Анализ правоотношений государственных банков с Нацбанком Украины позволил автору сделать вывод, что они возникают по вопросам получения разрешения на создание госбанка, его государственной регистрации, получения лицензии на совершение банковской деятельности и письменных разрешений на отдельные банковские операции и использование слова «государственный» в названии банка; контролю и надзору за деятельностью госбанка и привлечении его к ответственности за нарушение законодательных норм или лицензионных условий; производства процедуры ликвидации или реорганизации государственного банка, рефинансирования Национальным банком Украины государственных банков. Автор приходит к выводу, что важным условием эффективной работы государственного банка является выбор оптимальной организационной структуры, которая позволяла бы организовать надлежащим образом процесс управления банком и максимально удовлетворять потребности клиентов в различных банковских услугах.

В третьем разделе диссертации раскрывается содержание принципов деятельности государственных банков, высказываются предложения автора относительно необходимости их законодательного закрепления, характеризуется содержание услуг, которые предоставляются госбанками, а также анализируются проблемы их деятельности. Автор не только характеризует проблемы деятельности таких банков, но и предлагает научно обоснованные пути их решения. Соискатель настаивает на необходимости увеличения спектра услуг государственных банков, внедрении новых форм и методов работы, предоставлении банковских услуг за пределами банковских учреждений путем использования информационно-коммуникативных технологий и популяризировать деятельность госбанков через использование различных видов рекламы.

Автором внесены отдельные предложения и рекомендации относительно совершенствования законодательства по вопросам правовых и организационных принципов деятельности государственных банков в Украине.

Ключевые слова: государственные банки; правовые принципы деятельности государственных банков, организационные принципы деятельности государственных банков; виды, элементы, механизм, объект, предмет, принципы, цель, задание, функции, средства, методы, методика.



Tseluiko O.V. Legal and organizational principles of activity of state participating banks in Ukraine. it is Manuscript

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences after speciality of 12.00.07- administrative law and process; financial right; informative right. - the National university of government tax service of Ukraine, Irpin', 2011.

Dissertation is devoted complex research of legal and organizational principles of activity of state participating banks in Ukraine. In it the analysed features of the banking system of Ukraine of transitional period, failings and advantages of current bank legislation, found out features of maintenance of bank legal relationships, their essence and kinds, description of the banking system of Ukraine and features of its functioning is in a transitional period. Roles and place of state participating banks are certain in the banking system of Ukraine. Investigational essence and maintenance of mutual relations of state participating banks with the National bank of Ukraine and commercial jars.

Separate suggestions and recommendations in relation to perfection of legislation on questions legal and organizational principles of activity of state participating banks in Ukraine.

Keywords: state jars; legal principles of activity of state participating banks, organizational principles of activity of state participating banks; kinds; elements, mechanism, object, principles, purpose, task, functions, methods, method.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування ринкових відносин у нашій країні неможиве без діяльності банків, що, в свою чергу, потребує належного нормативно-правового регулювання. Прийняття нової редакції Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року дало новий поштовх розвитку банківської діяльності, але не вирішило всіх проблем, що виникають у процесі функціонування банків та інших кредитно-фінансових установ. Адже, як свідчить практика, на належний рівень діяльності банківської системи будь-якої країни, в тому числі й України, впливає ціла низка факторів. По-перше, це стабільність грошової системи держави. Ця умова є дуже актуальною для нашої держави, оскільки практика показала залежність української гривні не лише від стану та рівня розвитку економіки, але й від політичних процесів, що відбуваються в Україні. По-друге, наявність розгалудженої банківської системи, що надавало б можливіть споживачам банківських послуг самостійно обирати собі ту банківську установу, яка працює на ринку банківських послуг цивілізовано і професійно, а серед банків породжує здорову конкуренцію, що, в кінцевому результаті, завжди приводить до підвищення рівня банкіських послуг та покращення умов і порядку здійснення банківської діяльності. І, по-третє, здійснення кредитування суспільних потреб як основна умова необхідності існування та функціонування банків. Отже, банки виступають головним компонентом ринкової економічної системи та реальним інструментом регулювання економіки у державі.

Оскільки правове регулювання банківської системи в Україні практично сформувалося, виникає питання про приведення його у відповідність сучасним вимогам, зважаючи на зміни, що виникають у правовій сфері та економічну кризу.

Окремі питання, які торкалися діяльності державних банків в Україні, піднімали у своїх роботах Агарков М., Балка В., Бачило І., Білоус В., Берлог А., Бисага Ю., Битяк Ю., Ващенко Ю, Вороно ва Л., Гавальда К., Гіжевський В., Голосніченко І., Горбунова О., Додін Є., Жданов А., Заверуха І., Карманов Є., Качан О., Коваль М., Коломоєць Т., Колпаков В., Кротюк В., Костюченко О., Кузьменко О., Лазарєва Б., Латковська Т., Олефір В., Орлюк О., Пацурківський П., Пишний А., Пєтков В., Петрук О., Рябченко О., Савченко Л., Селіванов А., Сіпко Ю., Шкарупа В. та багато інших.

У дисертаційній роботі, присвяченій правовому статусу державних банків в Україні (Пишний А.Г.) розглядалися питання, пов'язані з розвитком ощадної справи в цілому, здійснювалася порівняльна характеристика діяльності державних банків в Україні та за кордоном. Однак поза увагою дослідників фактично залишилися питання щодо ролі і місця державних банків у банківській системі країни, особливостей взаємовідносин державних банків з Національним банком України, принципи організації та діяльності державних банків, особливостей банківської системи України та її функціонування в перехідний період, ролі Національного банку України в антикризовому регулюванні діяльності державних банків тощо.

Окремі питання, які стосуються діяльності державних банків, досліджувалися також у працях Т.А. Латковської, зокрема, стосовно особливостей регулювання ощадної справи в Західній та Східній Україні, правових основ діяльності ощадних установ радянського періоду тощо. Проте практика, яка вже склалася за останні роки, потребує докладнішого вирішення питань, пов'язаних із визначенням правового статусу державних банків в Україні, їх ролі в банківській системі України, принципів їх організації та діяльності, особливостей надання банківських послуг та здійснення банківських операцій та ін.

Дослідження зазначених питань має важливе значення для вдосконалення банківського законодавства України та відповідає потребам практики. Все це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Запропоноване наукове дослідження передбачило вивчення тих напрямків державної політики України, що спрямовані на її інтеграцію у співдружність Європейських держав.

Виконуване наукове дослідження тісно пов'язане з адміністративною реформою в Україні, що проводиться відповідно до Указа Президента України „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні”, метою якої є удосконалення системи і структури державних органів, приведення їх у відповіданість до сучасних вимог і умов.

Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної академії державної податкової служби України, зокрема в рамках теми науково-дослідної роботи кафедри фінансового права „Актуальні проблеми теорії і практики фінансового процесуального права” (номер державної реєстрації в УкрІНТІ 0105U001247).

Тема дисертації розглянута координаційним бюро відповідного відділення НАПрН України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формування і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування розкрити правові та організаційні засади діяльності державних банків в Україні та виробити пропозиції щодо їх удосконалення

Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання:

- охарактеризувати сучасний стан правового регулювання банківської діяльності в Україні, показати особливості її функціонування в перехідний період;

- визначити правовий статус державних банків, розкрити зміст, сутність та види банківських правовідносин;

- здійснити аналіз взаємовідносин державних банків з Національним банком України та комерційними банками;

- розкрити зміст принципів організації та діяльності державних банків України;

- проаналізувати організаційно-управлінську діяльність державних банків;

- з'ясувати межі правового регулювання банківських операцій та послуг, що надаються державними банками.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі організації і здійснення діяльності державних банків в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є правові та організаційні засади діяльності державних банків в Ураїні.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи використовувалися різні методи дослідження, головним серед яких був діалектико-матеріалістичний метод, який передбачає розгляд усіх явищ у їх взаємозв'язку та єдності, дозволяє відстежити їх розвиток і взаємний вплив. За його допомогою здобувач дослідив зміст і правові форми банківської діяльності, а також з'ясував проблеми, які виникають у процесі її здійснення (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2). Виявлення взаємозв'язку і розмежування сфери фінансово-правового і адміністративно-правового регулювання банківських відносин, суб'єктом яких виступають державні банки, здійснювалися за допомогою методу системного аналізу (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3, 3.3). Історичний метод дозволив дослідити досвід формування банківської системи України та становлення банківської діяльності (підрозідл 1.1). За допомогою формально-юридичного методу автор тлумачив правові норми, які використовуються при правовому регулюванні банківських відносин (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). З використанням методу логічного аналізу вивчалась модель відносин, що виникають між сторонами - учасниками банківських правовідносин (підрозділи 2.2, 3.3).

Науково-теоретичну базу дослідження склали праці вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів в галузі адміністративного, фіна нсового та банківського права, зокрема: Агаркова М., Балка В., Бачило І., Бисаги Ю., Битяка Ю., Ващенко Ю, Воронової Л., Гавальди К., Гіжевського В., Голосніченка І., Горбунової О., Додіна Є., Жданова А., Заверухи І., Карманова Є., Качана О., Коваля М., Колпакова В., Кротюка В., Костюченка О., Кузьменко О., Лазарєва Б., Латковської Т., Олефіра В., Орлюк О., Пацурківського П., Пишного А., Пєткова В., Петрука О., Рябченко О., Савченко Л., Селіванова А., Сіпка Ю., Шкарупи В. та багатьох інших.

Емпіричну базу дослідження склали Конституція України, Закон України “Про Національний банк України”, Закон України “Про банки і банківську діяльність”, інші законодавчі й підзаконні акти, які стосуются діяльності комерційних банків в цілому та державних зокрема, публікації в періодичній пресі. Як теоретичну основу для виконання даної роботи використані праці видатних вітчизняних адміністративістів від початку новітньої історії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є одним з небагатьох в Україні комплексних монографічних досліджень, яке стосується правових і організаційних засад діяльності державних банків.

Аналіз банківського законодавства, спеціальної літератури з досліджуваних проблем дали можливість сформулювати наукові висновки, положення та пропозиції, в яких відбивається наукова новизна дисертаційного дослідження, а саме:

уперше:

- сконцентрована увага на аналізі правового регулювання та організації діяльності державних банків, їх місця і ролі в банківській системі України та відносин державних банків з Національним банком України і комерційними банками;

- дано авторське визначення банківської діяльності та державного банку;

- визначений перелік чинників, які мають сприяти удосконаленню правового регулювання та організації державних банків;

- розроблені та надані пропозиції про внесення змін і доповнень до Закону України „Про банки і банківську діяльність”;

удосконалено:

- систему принципів організації і діяльності державних банків, серед яких: принцип організаційної самостійності, принцип розмежування відповідальності між державним банком та державою; принципи результативності, оперативності та виправданості банківських ризиків, принцип творчого підходу до роботи з клієнтами;

- поняття державних банків як самостійних суб'єктів господарювання, які створені на державні кошти та належать до єдиної банківської системи й здійснюють визначену законом або ж договором сукупність операцій і послуг з використанням грошей, цінних паперів та валютних цінностей в інтересах своїх клієнтів та з метою отримання прибутку;

- визначено підстави виникнення банківських правовідносин, учасниками яких є державні банки;

дістали подальшого розвитку:

- критерії розмежування банківських та небанківських операцій, що дозволить визначити перелік банківських послуг, які надаються виключно на основі банківської ліцензії та інших послуг, які можуть надаватися не лише банками на основі інших дозвільних документів;

- пропозиції про створення „гарячого сайту” Національного банку України, на якому практичні працівники банків могли б залишати свої пропозиції щодо удосконалення банківського законодавства, реформування банківської системи та удосконалення роботи окремих банків, в тому числі й державних;

- питання нормативної диференціації функцій банків, виходячи з розміру їх активів, території діяльності та інших ознак.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається внесенням пропозицій і формулюванням висновків, які можуть бути використані для вдоско налення чинного адміністративного та фінансового законодавства. Автор ди сертації вважає, що реалізація цих пропозицій сприятиме підвищенню рівня правового регулювання діяльності державних банків в Україні. Викладені та обгрунтовані в дисертації висновки, положення та пропозиції можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності щодо удосконалення чинного законодавства у сфері діяльності державних банків;

- у правозастосовчій практиці банків та інших кредитних установ, а також органів та посадових осіб, які співпрацюють з ними (матеріали дослідження використовувалися у практичній діяльності філії - Чернігівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" (акт впровадження від 10 грудня 2010 року);

- у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників та посібників з фінансового, банківського та суміжних галузей права; при викладанні курсу “Фінансове право” та спецкурсів “Банківське законодавство”, “Проблеми правового статусу кредитних установ”, а також у діяльності державних та інших комерційних банків (матеріали дослідження використовувалися у навчальному процесі юридичного факультету Чернігівської філії Московського державного відкритого університету, акт впровадження від 01 вересня 2007 року).

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності та кафедри фінансового права Національного університету державної податкової служби України. Окремі положення проблеми, одержані узагальнення та висновки були оприлюдені на науково-практичних конференціях та круглому столі: міжвузівській науково-практичній конференції „Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, інформаційно-технічні заходи, стратегія формування та перспективи розвитку” (Чернігів, ЧІІБіП МНТУ, 22 березня 2007 р.); науково-практичній міжвузівській конференції „Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи їх вирішення” (Чернігів, Чернігівська філія Європейського університету, 2007 р.); науково-практичні конференції „Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества” (Чернігів, 2007 р.); міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності” (Чернігів, 2007 р.); міжвузівській науково-практичній конференції „Комплексна економічна безпека підприємництва: сучасні тенденції формування та перспективи розвитку, економіко-правові аспекти” (Чернігів, ЧІІБіП МНТУ, 2008 р.); круглому столі „Актуальні проблеми розвитку держави і права” (Чернігів, 2008 р.); міжвузівській науково-практичній конференції „Комплексна безпека підприємництва: технічні, технологічні та економіко-правові тенденції формування і розвитку” (Чернігів, ЧІІБіП МНТУ, 2009 р.); науково-практичній конференції „Техніко-технологічні та економіко-правові аспекти комплексної безпеки організації та розвитку підприємництва і бізнесу” (Чернігів, ЧІІБіП МНТУ імені Ю.Бугая, 22 березня 2010 р.).

Публікації. Основні висновки та результати дисертації опубліковано в 13 наукових працях, три з яких надруковано у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України.

Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження структура роботи включає вступ, три розділи, які містять дев'ять підрозділів, висновки до кожного розділу, загальні висновки та список використаних джерел. Повний (загальний) обсяг дисертації складає 208 сторінок. Список використаних джерел нараховує 177 найменувань та займає 18 сторінок.

Усі розділи дисертації змістовно пов'язані та підпорядковані завданню ґрунтовного висвітлення становлення і розвитку правового регулювання діяльності державних банків в Україні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, його зв'язок з науковими програмами, визначаються об'єкт і предмет, мета та основні завдання дисертаційної роботи, характеризуються методологічна осно ва, науково-теоретична, нормативно-інформаційна та фактологічна база дослі дження, його наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, особи стий внесок здобувача, апробація результатів дослідження тощо.

У першому розділі „Банківська система України в період переходу до ринкової економіки”, який складається з трьох підрозділів, автор досліджує питання сутності та місту банківської діяльності в цілому, та окремих видів банківських правовідносин зокрема, а також виявляє проблеми функціонування банківської системи України в перехідний період та визначає перспективи її розвитку. При цьому автор приділяє окрему увагу аналізу ролі та функціям державних банків в банківській системі України.

У підрозділі 1.1. „Поняття, суть і значення банківської діяльності в сучасних умовах” автор досліджує зміст поняття „банк” та особливості його походження й використання на різних етапах розвитку суспільства. Встановлено, що перші банки займалися здійсненням операцій обміну валюти, а також зберігання валюти й валютних цінностей. Автор доходить висновку, що виникнення банківської справи історично пов'язане з потребою ринку у посередницькій діяльності з розмінювання, обміну та зберігання грошей, а пізніше - й використання цінних паперів (векселів, облігацій, акцій тощо).

Попри те, що перші банки в сучасному розумінні цього слова з'явилися ще у ХУ-ХУІІ століттях, бурхливий розвиток банківської справи почався лише в ХІХ столітті та продовжується дотепер. Акумулюючи вільні фінансові ресурси, банки забезпечують фінансову стабільність у суспільстві, забезпечують виконання грошових зобов'язань між суб'єктами та здійснюють інші види банківської діяльності.

Порівнюючи функціональні можливості банків та специфіку їх правового регулювання в Україні та США, автор приходить до висновку про обмеженість діяльності державних банків в Україні. Зважаючи на недосконалість законодавчого регулювання поняття банківських операцій, автор наводить та обґрунтовує низку вимог, яким вона має відповідати: передбачатися законом, бути визначеними у банківській ліцензії, виконуватися виключно банками, не вичерпуватися одноразовим використанням тощо.

Аналізуючи зміст діяльності державних банків, автор пропонує власне поняття банківської діяльності як системи суб'єктів, що мають статус банків і належать до єдиної банківської системи та здійснюють визначену законом або договором сукупність операцій і послуг з використанням грошей, цінних паперів та валютних цінностей в інтересах своїх клієнтів та з метою отримання прибутку.

У підрозділі 1.2. „Банківські правовідносини: зміст, сутність, види”, визначаючи суть та специфіку вказаних груп відносин, автор приходить до висновку, що вони регулюються нормами різних галузей права та за своєю суттю є комплексними, що обумовлює специфіку їх правового регулювання, це відносини організаційно-майнового характеру, обов'язковим учасником яких є банківська установа, що забезпечують юридичний зв'язок учасників та моделюють і закріплюють конкретну поведінку та коло учасників банківської діяльності з метою реалізації їх прав, свобод та юридичних обов'язків.

Можливість державних банків брати участь у банківських відносинах пов'язана з необхідністю вчинення ряду юридично значимих дій, що дозволяють банку бути повністю правосуб'єктними: бути створеними як юридична особа, що внесена до Державного реєстру юридичних осіб та зареєстрована Нацбанком як банківська установа та бути внесеними до реєстру банків України й отримати ліцензію на здійснення банківської діяльності.

Зважаючи на дискусійність питання про види банківських правовідносин, автор відокремлює та обґрунтовує такі умовно самостійні групи банківських відносин: інформаційні, правозабезпечувальні та правовідновлювальні, які є основою взаємовідносин державних банків як з клієнтами, так і з Національним банком та комерційними банками.

В умовах світової фінансово-економічної кризи для повернення довіри до державних банків, на думку автора, доцільно було б через державні банки за рахунок коштів Державного бюджету та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути гроші колишнім вкладниками Ощадного банку Союзу РСР. Крім того, державні банки мають гарантувати й вклади фізичних осіб для ведення підприємницької діяльності в межах, що мають бути визначені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а також надавати короткострокові кредити для ведення бізнесу із заниженою відсотковою ставкою. Ці заходи дозволять залучити в економіку України більше вільних коштів та швидше вивести її з кризи.

Обґрунтовується точка зору про те, що держава, виступаючи як учасник та регулятор банківських відносин, через систему банків опосередковує обіг грошової маси на своїй території та отримує дохід у вигляді податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Фізичні та юридичні особи завдяки банкам отримують можливість мати додатковий прибуток у вигляді нарахування коштів на депозит або ж отримувати необхідні суми коштів для власних потреб, для ведення господарської діяльності тощо. Значна диференціація банківських правовідносин породжує універсальність банків, що позитивно впливає на економічні процеси в Україні.

У підрозділі 1.3. „Банківська система України та її функціонування в перехідний період” здійснено аналіз особливостей побудови та розвитку банківської системи України, яка являє собою дворівневу внутрішньо організовану сукупність банківських та інших кредитних установ, що діють на основі Конституції та законів України, а також на підставі ліцензії (дозволу) Національного банку України, з метою отримання прибутку та задоволення потреб клієнтів у банківських послугах під постійним контролем держави в особі уповноважених на те органів.

На стабільність банківської системи в цілому та державних банків зокрема в період світової фінансово-економічної кризи позитивно вплинула стабілізаційна політика Національного банку України, яка дозволила зменшити негативний вплив на банківський сектор та забезпечила його фінансову стійкість.

Попри наявність недоліків законодавчого регулювання банківської діяльності, розбудові української банківської системи, на думку автора, мають сприяти такі чинники: забезпечення купівельної спроможності та зниження рівня інфляції національної грошової одиниці; нормативно-правове забезпечення прав кредиторів, реформування сфери кредитного ринку України; стимулювання залучення іноземного капіталу; визначення меж банківської таємниці та її співвідношення з комерційною таємницею; законодавче визначення порядку проведення процедури ліквідації, реорганізації та санації банків; розширення участі іноземних банків у формуванні статутного капіталу банків, створення системи заходів, спрямованих на перешкоджання вивезення та переказу капіталу за межі України; запровадження новітніх технологій в банківській діяльності, проведення конференцій та семінарів з питань підвищення якості банківського менеджменту та маркетингу; правове забезпечення іпотечного кредитування та фінансового лізингу; підвищення відповідальності банків за невиконання своїх зобов'язань та порушення чинного законодавства; максимальне переведення готівкових операцій у безготівкові, що надасть можливість економити на перевезенні, зберіганні, інкасації готівки; створення сприятливих умов для розвитку фондового ринку; підвищення якості банківського контролю; надання окремих пільг та переваг внутрішнім інвесторам перед іноземними, що дозволить підвищити купівельну спроможність гривні; створення комерційних консультаційних центрів з питань здійснення банківської діяльності, форм та видів банківських послуг тощо.

Другий розділ “Правовий статус державного банку в Україні” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. „Роль і місце державних банків у банківській системі України” присвячений аналізу норм банківського законодавства, що визначають специфіку статусу державних банків. На його основі автор доходить висновку про необхідність створення спеціальних правових норм, які б визначали статус держбанків, мету їх діяльності, особливості взаємовідносин з НБУ та іншими комерційними банками; визначали перелік операцій, що виконуються державними банками тощо, що дозволило б більш чітко визначити місце державних банків у банківській системі України та підвищило ефективність їх роботи.

Автор пропонує визначити в законі процедуру створення, реорганізації й ліквідації державного банку, використання слова „державний” у назві банку та визначити специфіку взаємовідносин Нацбанку й Кабінету Міністрів України з цього питання. Аналізуючи зміст законодавства та статутів державних банків, автор приходить до висновку, що державні банки - це комерційні банки, які працюють на свій страх і ризик, мають лобіювати інтереси держави Україна, яка є їх власником та засновником, відповідно зміст їх діяльності складають також операції, спрямовані на розвиток української економіки та підтримку національного товаровиробника, а також залучення інвестицій в економіку України.

У підрозділі 2.2. „Взаємовідносини державних банків з Національним банком та комерційними банками” автор аналізує зміст і особливості правовідносин, що виникають між державними та Національним банком України, та наголошує, що вони виникають з питань отримання дозволу на створення державного банку, здійснення його державної реєстрації, отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності та письмових дозволів на окремі банківські операції й використання слова „державний ” у назві банку, контролю та нагляду за діяльністю держбанку та притягнення до відповідальності за порушення вимог чинного законодавства чи ліцензійних умов; провадження процедури ліквідації або реорганізації державного банку; рефінансування Національним банком державних банків тощо.

Автор наголошує на тому, що відносини між державним та Національним банком є адміністративно-правовими, вони урегульовані нормами права та складаються у сфері державного управління Національним банком України державними банками. Для них характерні такі ознаки: вони складаються у сфері державного управління, їх обов'язковою стороною виступає орган державного управління (Національний банк України), який наділений державно-владними повноваженнями щодо державних банків; породжують особливий зв'язок між учасниками, один з яких (Нацбанк) має право вимагати в іншого (держбанку) такої поведінки, яка передбачена адміністративно-правовою нормою; у випадку порушення адміністративно-правової норми порушник (державний банк) несе відповідальність перед державою; права та обов'язки Національного банку України пов'язані з виконавчо-розпорядчою діяльністю держави у сфері банківської діяльності; виникають за ініціативою однієї із сторін (Нацбанку або держбанку).

У підрозділі 2.3. „Організаційно-управлінська діяльність державних банків” обґрунтовується точка зору про те, що важливою умовою ефективної роботи створеного державного банку є вибір його оптимальної організаційної структури для успішного здійснення функцій управ ління, максимального задоволення інтересів клієнтів у різно манітних банківських послугах з метою досягнення банком основних стратегічних цілей, в тому числі й отримання прибутку. Вона визначається статутом державного банку.

Статут державного банку є основним документом, що визначає особливості організаційної та управлінської структури державного банку та вміщує відомості про: найменування банку; його місцезнаходження; орга нізаційно-правову форму; види діяльності, які має намір здійснювати банк; розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номі нальну вартість, форми випуску акцій, кількість акцій, що купуються акціонерами; структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; порядок реорганізації та ліквідації банку; порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; порядок розподілу прибутків та покриття збитків; положення про аудиторську пере вірку банку; положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Аналізуючи зміст діяльності органів управління державним банком, автор приходить до висновку про необхідність визначення функцій наглядової ради банку як наглядових, а не контрольних, оскільки останні передбачають право втручатися в господарську діяльність підконтрольного суб'єкта, тоді як Закон України „Про банки і банківську діяльність” прямо забороняє це робити. Крім того, закон має містити й поняття „оперативної діяльності”, під якою автор пропонує розуміти питання поточної господарської діяльності банку, тобто залучення вкладів, надання кредитів, відкриття та ведення рахунків тощо.

Третій розділ “Основні засади організації та діяльності державних банків України” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. „Принципи організації та діяльності державних банків України” присвячений визначенню основних засад побудови та організації держбанків. Зважаючи на відсутність законодавчого закріплення принципів діяльності державних банків, автор пропонує та обґрунтовує їх авторську класифікацію. Беручи за основу важливість принципів для здійснення банківської діяльності, автор виокремлює: принцип законності, суть якого полягає не лише в дотриманні вимог чинного законодавства у ході роботи державного банку, але й у здійсненні своєї діяльності в межах власної компетенції, що визначена законодавством та Статутом держбанку; принцип правового регулювання діяльності державних банків, „не відворотності відповідальності”, гарантування вкладів фізичних осіб, забезпеченості, результативності, об'єктивності та виправданості фінансових ризиків, неупередженості, оплатності банківського кредитування, строковості та обов'язковості повернення коштів, диференціації банківських послуг, оперативності в діяльності банку, творчого підходу до роботи з клієнтами, цільового характеру діяльності державних банків, їх політичної незалежності, незалежності державного банку від впливу різних державних і недержавних органів та інституцій.

Автор підкреслює, що законодавче закріплення принципів діяльності державних банків - не самоціль, а об'єктивна необхідність. Адже порушення, а тим паче їх ігнорування здатне суттєво зменшити потенціал грошово-кредитних відносин у державі. Натомість правове закріплення таких принципів дозволить законодавчо забезпечити поступальний розвиток банківської справи та підвищити довіру населення до державних банків.

У підрозділі 3.2. „Операції та послуги державних банків” наводиться класифікація та досліджується суть та види операцій і послуг, які надаються державними банками. В результаті проведення критичного аналізу існуючих точок зору та теорій з означеної проблеми, автор приходить до висновку, що державні банки України здійснюють операції та послуги які визначені Законом України „Про банки і банківську діяльність”, Статутами відповідних банків та їх ліцензіями й дозволами на здійснення окремих банківських операцій. В умовах ринку кількість банківських операцій зростає, що не завжди веде до підвищення якості їх надання. Відповідні операції спрямовані на забезпечення інтересів клієнтів та мають на меті отримання прибутку. Одним з недоліків банківських операцій державних банків є те, що вони є типовими, тобто банк практично не розвивається як фінансово-кредитна установа: в діяльності державних банків суттєво обмежена сфера використання капіталів, майже не використовуються лізинг, факторинг, форфейтинг, іпотечний та фондовий ринок. Через це держбанки не можуть належним чином диверсифікувати свій портфель активів та збільшити прибутки. Державні банки у роботі з клієнтами практично не використовують електронний банкінг, хоча саме ці послуги мають працювати на перспективу та дозволяють залучати все більшу кількість клієнтів. Не сприяють розвитку державних банків і такі фактори, як нижчий порівняно з комерційними банками, рівень надання послуг та матеріально-технічне оснащення державних банків і їх філій.

Разом з тим, на сучасному етапі розвитку банківської справи в Україні у зв'язку з розвитком фінансового ринку та його входженням у світову банківську систему відбувається процес розши рення банківських операцій та послуг, поліпшення їх якості, ускладнення технологічних рішень. Розвиток банківських операцій та послуг сприяє диверсифікації ризиків, одержан ню прибутку з нових джерел, поліпшує структуру балансу державних банків, їх ліквідність.

Підрозділ 3.3. „Проблемні питання в діяльності державних банків та шляхи їх вирішення” присвячений висвітленню недоліків в діяльності державних банків та розробці практичних рекомендацій щодо їх усунення. Аналіз діяльності державних банків дозволив автору виокремити наступні недоліки, що негативно впливають на діяльність Ощадбанку і Укрексімбанку: невпорядкованість та нестабільність нормативно-правового регулювання діяльності держбанків, недосконалість податкового та фінансового законодавства, відкритість банківської системи для неплатоспроможних клієнтів, відсутність стимулів у населення заощаджувати вільні кошти, інфляція, низька капіталізація державних банків, значне перевищення числа готівкових розрахунків, що вимагає наявності великих сум готівкових коштів; штучне підтримання обмінного курсу валюти та лібералізація зовнішньої торгівлі, незахищеність інтересів кредиторів та вкладників державних банків тощо.

Подолання негативних проявів у діяльності державних банків можливе шляхом розробки програми реформування та розвитку банківської системи України, в якій варто визначити напрямки, форми та способи збільшення ефективності роботи державних банків, передбачити принципи їх організації й діяльності, методи їх реалізації. Крім того, необхідно збільшувати спектр послуг державних банків, запроваджувати нові форми і методи роботи, надавати послуги клієнтам поза межами банківських установ шляхом використання інформаційно-телекомунікаційних технологій та популяризувати діяльність держбанків через використання різних видів реклами.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у наданні пропозиції та розробці і запропонуванні рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та організаційного забезпечення діяльності державних банків в сучасних умовах. Вирішення поставленого наукового завдання дозволило зробити наступні висновки:

1. Держбанки займають особливе місце в банківські системі України, оскільки і Ощадбанк, і Укрексімбанк є кредиторами фізичних осіб, підприємців та підприємств, останній є фінансовим агентом Уряду України. Їх діяльність забезпечує фінансове функціонування окремих громадян, суб'єктів підприємництва та держави як специфічного суб'єкта права; дозволяє здійснювати контроль та нагляд за легальним накопиченням капіталу, вживати заходи щодо протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом.

2. Вищим органом управління державного банку є наглядова (спостережна) рада, яка здійснює загальне керівництво банком та не має права втручатися в оперативну діяльність держбанку. У зв'язку з відсутністю поняття „оперативної діяльності” пропонуємо вважати нею поточну господарську діяльність державного банку.

3. Метою діяльності державних банків є підтримання малого та середнього бізнесу, національного виробника, та надання послуг державними банками, які на думку здобувача слід доповнити такою послугою, як надання безвідсоткових кредитів на розвиток такого бізнесу під заставу майна позичальників на строк до 5 років, що стане поштовхом для розвитку приватного бізнесу та створить фінансову основу для розвитку прибуткового підприємництва. З метою зростання прибутковості, залучення вільних коштів та збільшення кількості клієнтів державні банки повинні надавати послуги так званого „віддаленого” банкінгу, використовувати різні види депозитних рахунків та приділяти належну увагу рекламі своєї діяльності.

4. Аналіз поточного законодавства, яке регулює сферу банківської діяльності, зумовили здобувача виказати пропозиції, направлені на удосконалення правового регулювання діяльності державних банків:

- визначити вичерпний перелік випадків дострокового припинення повноважень членів наглядової ради держбанку, якими можуть бути: втрата громадянства України; вчинення членом наглядової ради правопорушення (злочину), несумісного з виконанням своїх обов'язків; виїзд на постійне місце проживання за кордон; стан здоров'я, що перешкоджає виконанню повноважень; власна ініціатива; систематична неучасть у засіданнях наглядової ради без поважних причин; досягнення пенсійного віку, подача неправдивих документів про освіту чи наявність вченого ступеня, смерть особи, яка входила до наглядової ради;

- визначити перелік контрольних та наглядових повноважень Національного банку України по відношенню до державних банків;

- визначити наступну систему принципів діяльності державних банків: законність, неупередженість, результативність, диференціації надання послуг, об'єктивність та виправданість банківських ризиків, оперативність, принцип творчого підходу до роботи з клієнтами тощо;

- визначити поняття та види банківських операцій як операцій на які потрібна ліцензія НБУ і банківських послуг, які надаються на підставі дозволу Нацбанку;

- повноваження Національного банку щодо державних банків визначити не як наглядові, а як контролюючі, виходячи з повноважень НБУ видавати ліцензії на здійснення банківської діяльності, здійснювати контрольні перевірки державних банків;

- чітко визначити процесуальний порядок створення державних банків та строки вчинення окремих процесуальних дій: прийняття постанови Кабінету Міністрів про створення державного банку, винесення відповідного рішення НБУ, визначення розміру статутного капіталу державного банку тощо;

- закріпити юридичну можливість Президента України ініціювати створення державного банку;

- закріпити в законі наступний перелік випадків, при настанні яких держбанк зобов'язаний вносити зміни до статуту банку: у зв'язку із змінами форми власності держбанку; при внесенні змін і доповнень до чинного банківського законодавства України, наслідком яких стає невідповідність статуту законодавчим положенням; при зміні мети, форм та видів діяльності держбанку; в інших випадках, коли це буде визнано за доцільне Національним банком України;

Внести доповнення у Закон України „Про банки і банківську діяльність” шляхом викладення в наступній редакції статті 7-1:

„Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. Для цього Уряд на своєму засіданні приймає постанову про створення Державного банку та подає її до територіального управління Національного банку для отримання позитивного висновку. Національний банк України повинен подавати відповідний висновок також у випадку ліквідації (реорганізації) Державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Протягом одного місяця після отримання згоди Національного банку України на створення Державного банку, Уряд зобов'язаний подати до Верховної Ради України обґрунтовану пропозицію передбачити в державному бюджеті кошти на формування статутного капіталу банку.

Верховна Рада України на своєму пленарному засіданні повинна розглянути пропозицію Кабінету Міністрів України та передбачити відповідну статтю видатків у законі України „Про державний бюджет” на наступний рік або ж прийняти Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет” на поточний рік, яким передбачити необхідну суму коштів на формування статутного капіталу Державного банку.

Якщо Верховна Рада України вважає, що створення державного банку є недоцільним, економічно невигідним для держави Україна тощо, вона повинна прийняти відповідну постанову, в якій зазначити причини відмови Кабінету Міністрів України у створенні Державного банку та протягом десяти днів після її прийняття подати Уряду України.

Кабінет Міністрів України протягом одного місяця після формування статутного капіталу державного банку має прийняти постанову про затвердження статуту Державного банку. Статут Державного банку може бути змінений за ініціативою Кабінету Міністрів України у випадку шляхом прийняття відповідної постанови”.

Частину 1 ст. 4 Закону України „Про банки і банківську діяльність” викласти у такій редакції: „Банківська система України складається з Національного банку та комерційних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону”, а ч. 2 ст. 7 доповнити реченням: „Ініціатором створення державного банку може виступати Президент України, про що він повинен видати відповідний указ та подати його на розгляд Кабінетові Міністрів України”.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Усенко О. В. Банки, як суб'єкт правовідносин / О. В. Усенко // Науковий вісник Національної академії ДПС України. - 2007. - №1(36) - С. 232-236.

...