Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 343.353

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ (СТ. 365 КК УКРАЇНИ)

Задоя Костянтин Петрович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Шапченко Сергій Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри кримінального права та кримінології.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Дудоров Олександр Олексійович, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, професор кафедри кримінального права;

- кандидат юридичних наук, доцент Дячук Сергй Іванович, Військовий місцевий суд Київського гарнізону, суддя

Захист відбудеться 18 травня 2009 року о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01061, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01061, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий " __ " квітня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Сиза

Анотації

Задоя К.П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертація присвячена питанням кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень. Доводиться необхідність диференціації кримінальної відповідальності за дії, які традиційно розглядаються як прояв перевищення влади або службових повноважень. Вказується на некоректність конструкції складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК. Звертається увага на питання відмежування складів злочину, передбаченого ст. 365 КК, від складів інших злочинів у сфері службової діяльності. Розглядаються проблемні питання застосування положень ст. 365 КК. Проведено системний аналіз санкцій ст. 365 КК.

Автором зроблено ряд пропозицій щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень: запропоновано вдосконалити зміст ст. 365 КК України; запропоновано вдосконалити зміст постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах перевищення влади або службових повноважень".

Ключові слова: кримінальна відповідальність, перевищення влади або службових повноважень, службова особа.

Задоя К.П. Уголовная ответственность за превышение власти или служебных полномочий (ст. 365 УК Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

Работа является комплексным исследованием вопросов уголовной ответственности за превышение власти или служебных полномочий. Обосновывается, что родовым объектом служебных преступлений являются общественные отношения социального управления, в которых управляющие субъекты реализуют руководящее влияние, предоставленное им в силу особых процедур, и осуществляемое в рамках и в порядке, предусмотренных правовыми актами, а также обеспечиваемое возможностью применения правовых последствий за уклонение от такого влияния. Поддерживается позиция, в соответствии с которой непосредственный объект превышения власти или служебных полномочий тождественен родовому объекту служебных преступлений.

Обращается внимание на то, что некоторые действия, которые в совокупности с другими обстоятельствами традиционно рассматриваются как проявления превышения власти или служебных полномочий, на самом деле не являются таковыми. В частности, речь идёт о действиях, которые не относятся ни к чьей компетенции, а также действиях, относящихся к компетенции иного служебного лица или коллегиального органа. Используя исторически-правовой, сравнительно-правовой и логико-грамматический методы, диссертант приходит к выводу, что данные действия в совокупности с некоторыми другими обстоятельствами необходимо рассматривать как самостоятельные разновидности преступлений в сфере служебной деятельности. Предлагается дополнить действующий УК Украины статьями с названиями "Служебное своеволие" и "Присвоение власти либо служебных полномочий, совершённое служебным лицом".

Анализируется содержание понятия "служебное лицо" по действующему законодательству (п. 1 примечания к ст. 364 УК). Указывается на имеющиеся в нём недостатки технико-юридического характера, и вносятся предложения по их устранению.

Рассматривая субъективную сторону превышения власти или служебных полномочий, диссертант приходит к выводу, что при совершении данного преступления психическое отношение лица должно обязательно включать осознание противоправности совершаемого действия. В связи с этим ставится вопрос о пересмотре некоторых традиционных нормативных и теоретических положений в рамках института вины. Кроме того, обосновывается, что преступление, предусмотренное ч. 1 ст. 365 УК, может совершаться только при отсутствии у лица корыстного мотива либо личной заинтересованности.

Проводится анализ квалифицированного и особо квалифицированного видов превышения власти или служебных полномочий. Обосновывается, что с точки зрения правоприменительной практики и положений законодательной техники, является несовершенной использование в конструкции ч. 2 ст. 365 УК глагола "сопровождалось". Предлагается заменить его словами "выразилось… либо сопровождалось". Доказывается, что ряд последствий, которые традиционно относятся правоприменительной практикой и теорией уголовного права к числу тяжких, на самом деле не являются таковыми.

Проводится анализ санкций в ст. 365 УК, исследуется их обоснованность с точки зрения теории уголовного права и практики применения уголовного закона. Вносятся предложения по их существенному смягчению.

В работе анализируется уголовное законодательство многих зарубежных стран в части установления ответственности за превышение власти или служебных полномочий.

В результате проведенного исследования формулируются теоретические выводы и предложения по усовершенствованию уголовного законодательства Украины и практики его применения.

Ключевые слова: уголовная ответственность, превышение власти или служебных полномочий, служебное лицо.

Zadoya K.P. Criminal liability for exceeding of power or official empowerments (art. 365 of the Criminal Code of Ukraine). - Manuscript.

Dissertation for PhD in Law Degree Sciences in specialty 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. - Kyiv National Taras Shevchenco University, Kyiv, 2009.

Present dissertation is devoted to comprehensive research of the questions of criminal liability for exceeding of power or official empowerments. It is being proved that differentiation of responsibility for actions that are considered as exceeding of power or official empowerments is needed. It is pointed at incorrectness of corpus delicti construction stipulated in p.2 art.365 of the Criminal Code. The attention is given to questions of delimitation of the corpus delicti stipulated by article 365 of the Criminal Code from other crimes in sphere of service activity. There are also problem issues of application of provisions in article 365 of the Criminal Code. Study conducts a system analysis of sanction in article 365 of the Criminal Code.

Author make several propositions directed to improve criminal liability for exceeding of power or official empowerments: to modify the art. 365 of the Criminal Code of Ukraine; to modify the Resolution of the Supreme Court of Ukraine "About judicial practice in cases of exceeding of power or official empowerments".

Key words: criminal liability, exceeding of power or official empowerments, official person.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З метою захисту зазначеного конституційного положення чинне законодавство передбачає кримінальну відповідальність за злочини в сфері службової діяльності. Одним з найбільш небезпечних серед них є перевищення влади або службових повноважень, яке може призвести до надзвичайно широкого спектру шкідливих наслідків, починаючи від дезорганізації діяльності підприємства або установи, і завершуючи шкодою життю або здоров'ю людини.

В юридичній літературі окремі питання кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень досліджували: П.П. Андрушко, О.Я. Асніс, Б.В. Волженкін, А.В. Галахова, І.А. Гельфанд, В.Г. Жук, Б.В. Здравомислов, Н.О. Єгорова, В. Єсипов, В.Ф. Кириченко, М.Д. Лисов, В.Т. Маляренко, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, А.Б. Сахаров, О.Я. Свєтлов, Т.І. Слуцька, А.А. Стрижевська, С.В. Трофімов, В. Ширяєв, О.Ф. Шиманський, А.В. Шнітенков та інші.

На монографічному рівні перевищення влади або службових повноважень досліджувалось ще в радянський період розвитку кримінального права (дисертації А.В. Галахової, 1971 та Д.Д. Доіджашвілі, 1989, монографія А.В. Галахової, 1978). У сучасній українській теорії кримінального права об'єктом спеціального кримінально-правового дослідження було лише перевищення влади або службових повноважень, вчинене військовою службовою особою (М.І. Хавронюк, 1997).

Актуальність даного дослідження також обумовлюється й прийняттям у 2001 році нового Кримінального кодексу України (далі - КК України), в якому збережені загальні підходи щодо регламентації відповідальності за перевищення влади або службових повноважень, які існували в КК України 1960 р., однак, окремі питання були вирішені законодавцем по-новому. 26 грудня 2003 р. Пленум Верховного Суду України прийняв постанову "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" № 15, в якій містяться основні орієнтири щодо застосування ст. 365 КК. Частина з положень даної постанови є новими порівняно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. № 12, яка втратила чинність, а деякі потребують уточнень з огляду на динамічні зміни кримінального законодавства.

Окрім того, у теорії права та правозастосовчій практиці неоднозначно вирішується питання розмежування перевищення влади або службових повноважень та зловживання владою або службовим становищем. Деякі усталені у правозастосовчій практиці підходи до кваліфікації кримінально-правових ситуацій, в яких вчинення перевищення влади або службових повноважень поєднується з іншим злочином, виглядають відверто некоректними.

Вищезазначене обумовлює актуальність комплексного кримінально-правового дослідження нормативних, правозастосовчих та теоретичних питань кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005 - 2010 рр.: "Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти", що затверджений на засіданні кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 12 від 17 березня 2005 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за перевищення влади або службових повноважень за КК України, положень кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, положень науки кримінального права та правозастосовчої практики, які стосуються обраної теми.

Для досягнення даної мети дисертантом визначені такі основні завдання: 1) дати характеристику об'єктивних та суб'єктивних ознак основного, кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів перевищення влади або службових повноважень за КК України; 2) виявити позитивний досвід законотворчості окремих зарубіжних держав щодо встановлення кримінальної відповідальності за посягання, які можуть розглядатися як прояви перевищення влади або службових повноважень; 3) провести оцінку караності перевищення влади або службових повноважень, а також виявити тенденції у реалізації заходів кримінально-правового впливу, які застосовуються до осіб, що вчинили даний злочин; 4) виробити рекомендації для працівників правозастосовчих органів щодо основних підходів до кваліфікації перевищення влади або службових повноважень; 5) внести пропозиції щодо вдосконалення змісту положень кримінального закону, які встановлюють відповідальність за перевищення влади або службових повноважень.

Об'єктом дослідження є нормативні, правозастосовчі та теоретичні аспекти кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері службової діяльності.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень.

Методи дослідження. Для досягнення поставлених мети і завдань дослідження у роботі було використано такі методи: формально-логічний - при встановленні змісту окремих юридичних термінів та формулювань, які використовуються в межах законодавчої характеристики перевищення влади або службових повноважень; системно-структурний - використовується для поглибленого дослідження нормативних положень, які встановлюють відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, співставлення їх з іншими положеннями чинного КК; порівняльно-правовий - при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень у кримінальному законодавстві держав Західної Європи, Латинської Америки та СНД; історично-правовий - при дослідженні актів кримінального законодавства та теоретичних джерел дореволюційного та радянського періодів розвитку кримінального законодавства на теренах України; статистичний - при проведенні узагальнення матеріалів практики застосування судами України норм про кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень.

Нормативно-правову базу дисертації становлять чинні Конституція України, Кримінальний кодекс, закони та інші нормативно-правові акти України. Також були використані положення КК України (УРСР) 1960 р., КК УСРР 1927 р., КК УСРР 1922 р. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувалися положення кримінального законодавства держав, які відносяться до романо-германської правової сім'ї, а також держав пострадянського простору, зокрема, КК Аргентинської Республіки, Австрійської Республіки, Республіки Білорусь, Королівства Бельгія, Республіки Вірменія, Республіки Гватемала, Королівства Нідерландів, Грузії, Королівства Данія, Еквадору, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Коста-Ріка, Республіки Молдова, Федеративної Республіки Німеччина, Республіки Польщі, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Східної Республіки Уругвай, Французької Республіки, Республіки Чилі.

Емпіричною основою дисертаційного дослідження є матеріали практики судів України в справах про перевищення влади або службових повноважень та в справах про злочини, юридичні склади яких є суміжними до юридичного складу перевищення влади або службових повноважень (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). Зокрема, було вивчено 79 справ, які розглядалися Верховним Судом України, апеляційними та місцевими судами м. Києва, Київської, Закарпатської, Житомирської, Чернігівської, Полтавської, Сумської, Волинської, Львівської, Хмельницької, Рівненської, Дніпропетровської областей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у формулюванні та обґрунтуванні ряду нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих термінів та понять, що мають значення для науки, правозастосовчої практики та вдосконалення кримінального законодавства. Наукова новизна відображена в наступних основних положеннях:

вперше:

- обґрунтовано доцільність встановлення кримінальної відповідальності за окремі види злочинів у сфері службової діяльності - "Службове свавілля" та "Присвоєння влади або службових повноважень службовою особою" (текст диспозицій статей наводиться у Висновках). На даний момент зазначені різновиди суспільно небезпечної поведінки службових осіб традиційно розглядаються в теорії кримінального права та правозастосвчій практиці як окремі прояви перевищення влади або службових повноважень;

- зроблено висновок, що об'єктивна сторона кваліфікованого різновиду перевищення влади або службових повноважень може виражатися або лише в діях, передбачених як кваліфікуючі ознаки в ч. 2 ст. 365 КК (одній чи кількох), або в поєднанні таких дій з тими проявами перевищення влади або службових повноважень, які в ч. 2 ст. 365 КК не вказані;

- обґрунтовано існування конкуренції "квазіспеціальних" норм, яка має місце в тих випадках, коли декілька норм містять певний набір спільних ознак, а окрім того кожна норма містить хоча б одну ознаку, яка не передбачена в іншій конкуруючій нормі. Подібні випадки конкуренції мають вирішуватися з огляду на санкції норм, які перебувають у відношенні такої конкуренції, - пріоритет повинен віддаватися нормі з більш суворою санкцією. Зокрема, таким чином має вирішуватися конкуренція між ч. 1 ст. 365 та ч. 4 ст. 157 або ч. 1 ст. 175 КК.

удосконалено:

- підходи щодо уточнення диспозицій ч. 1 та 2 ст. 365 КК з огляду на вимоги законодавчої техніки (зокрема, у межах ч. 1 ст. 365 КК запропоновано замінити слово "дії" словом "дія", у межах ч. 2 ст. 365 КК запропоновано слово "супроводжувалось" замінити словами "виразилось або супроводжувалось");

- окремі характеристики поняття "службова особа" (знайшли своє відображення у запропонованій редакції п. 1 примітки ст. 364 КК - див. Висновки);

- окремі підходи до кваліфікації перевищення влади або службових повноважень за сукупністю з іншими злочинами, перш за все з урахуванням нової редакції ст. 127 КК, та при традиційних видах конкуренції кримінально-правових норм;

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо вдосконалення санкцій ст. 365 КК (знайшли своє відображення у пропонованій редакції ст. 365 КК - див. Висновки);

- підхід щодо розуміння родового об'єкта злочинів у сфері службової діяльності як окремого різновиду суспільних відносин соціального управління. Зокрема, дисертантом уточнено, що зазначена група злочинів посягає не на будь-які суспільні відносини соціального управління, а на той їх різновид, в якому суб'єкти управління реалізують керуючий вплив, що надається їм в результаті особливих процедур, передбачених правовими актами, здійснюється у межах та в спосіб, що передбачені правовими актами, й забезпечується можливістю застосування правових наслідків за ухилення від дії такого впливу;

- підхід, відповідно до якого при вчиненні окремих категорій злочинів (в т.ч. злочинів у сфері службової діяльності) психічне ставлення особи до своєї поведінки включає не лише усвідомлення суспільної небезпечності діяння, а й усвідомлення його протиправності. Дана концепція, в свою чергу, є додатковим аргументом на користь того, що перевищення влади або службових повноважень може вчинятися службовою особою, як умисно, так і з нетиповим проявом вини, який в теорії кримінального права називають "змішаною виною" або "складною виною";

- положення про психічне ставлення винного до тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілої особи в межах особливо кваліфікованого складу перевищення влади або службових повноважень (ч. 3 ст. 365 КК). Підтримується позиція вчених, відповідно до якої умисне спричинення смерті потерпілої особи не може розглядатися як підстава для кваліфікації дій винного за ч. 3 ст. 365 КК.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого вивчення питань, пов'язаних з кримінальною відповідальністю за перевищення влади або службових повноважень; у законотворчості - для удосконалення положень ст. ст. 364, 365 КК; у правозастосовчій діяльності - у слідчій та судовій практиці та для удосконалення постанов Пленуму Верховного Суду України (дисертантом направлені відповідні пропозиції щодо вдосконалення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень", які взяті до уваги, що підтверджується листом голови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України - Додатки А, Б); у навчальному процесі - для підготовки підручників, навчальних та навчально-методичних посібників, а також при викладанні навчальної дисципліни "Кримінальне право України. Особлива частина".

Апробація результатів дисертації. Дисертація доповідалась та обговорювалась на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-методологічному семінарі аспірантів та здобувачів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 20 жовтня 2008 р. та трьох наукових конференціях: Міжнародна науково-практична конференція "Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих дослідників" (19-20 квітня 2007 р., м. Київ), Міжнародна науково-практична конференція "Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих дослідників" (24-25 квітня 2008 р., м. Київ), Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених "Правова система України в світлі європейського вибору" (13 червня 2008 р., м. Київ).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 6 публікаціях, 3 з яких - у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 231 сторінку, з них обсяг основного тексту - 193 сторінки, додатків (2) - 10 сторінок, списку використаних джерел (274 найменування) - 28 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються зв'язок роботи з науковими програмами, мета та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, наукова новизна одержаних результатів. Визначається практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження та публікацій за його матеріалами.

Перший розділ "Кримінально-правова характеристика основного складу перевищення влади або службових повноважень (ч. 1 ст. 365 КК)" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Характеристика безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК" дисертант констатує, що в науці кримінального права не розроблено єдиної та несуперечливої концепції об'єкта злочину. Наголошується на тому, що в теорії кримінального права, по суті, аксіоматичною є теза про те, що будь-який злочин завдає шкоду не лише окремій фізичній чи юридичній особі, а й суспільству в цілому. Водночас, із положень більшості концепцій об'єкта злочину, альтернативних до концепції "об'єкт злочину - суспільні відносини", слідує, що вони ставлять вищезазначену тезу під сумнів. Дисертант приєднується до концепції "об'єкт злочину - суспільні відносини", навівши додаткову аргументацію на її підтримку.

Пропонується розглядати родовий об'єкт злочинів у сфері службової діяльності як суспільні відносини соціального управління, в яких суб'єкти управління реалізують керуючий вплив, що надається їм в результаті особливих процедур, передбачених правовими актами, здійснюється у межах та в спосіб, що передбачені правовими актами, й забезпечується можливістю застосування правових наслідків за ухилення від дії такого впливу.

Проаналізувавши існуючі в теорії кримінального права підходи до співвідношення родового та безпосередніх об'єктів злочинів у сфері службової діяльності, дисертант підтримує позицію, відповідно до якої безпосередній об'єкт перевищення влади або службових повноважень є тотожним родовому об`єкту злочинів у сфері службової діяльності.

У підрозділі 1.2. "Характеристика об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК" продовжується характеристика об'єктивних ознак перевищення влади або службових повноважень. Відповідно до чинного КК діяння у межах об'єктивної сторони перевищення влади або службових повноважень службовою особою являє собою дії, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень.

Дисертант вважає, що окремі з різновидів дій, які у поєднанні з іншими обставинами традиційно розглядаються правозастосовчою практикою та теорією кримінального права як перевищення влади або службових повноважень, мають іншу кримінально-правову природу й штучно "втиснуті" в рамки юридичного складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК. Зокрема, дії, які не належать до компетенції жодної службової особи, у поєднанні з іншими обставинами не можуть розглядатися як прояв перевищення влади або службових повноважень з кількох причин: а) зазначені дії не підпадають під вироблений в теорії кримінального права загальний критерій визначення дії у юридичному складі перевищення влади або службових повноважень ("дії, що можуть бути правомірними за певних умов"); б) дослідження кримінального закону деяких країн Західної Європи та Латинської Америки засвідчує, що зазначений різновид суспільно небезпечних дій традиційно знаходить самостійне відображення в іноземному кримінальному законодавстві. Виходячи з цього, дисертантом робиться висновок про доцільність доповнення чинного КК статтею з назвою "Службове свавілля" (текст диспозиції статті наводиться у Висновках), в якій мають бути криміналізовані випадки вчинення службовою особою дій, що не належать до компетенції жодної службової особи.

Також звертається увага на те, що дії, які є компетенцією вищої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства, та дії, вчинення яких є прерогативою колегіального органу, так само некоректно розглядати як прояв перевищення влади або службових повноважень: а) зазначені дії так само не відповідають критерію "дії, що можуть бути правомірними за певних умов"; б) дослідження кримінального законодавства деяких країн Західної Європи та Латинської Америки засвідчує, що зазначені різновиди суспільно небезпечних дій знаходить самостійну криміналізацію в значній кількості іноземних КК (при цьому статті кримінального закону, в яких вони відображаються, носять назву "Захоплення влади" або "Присвоєння влади"); в) в дореволюційному кримінальному праві дії подібного характеру розглядалися не як перевищення влади, а як її присвоєння. Виходячи з цього, автором зроблено пропозицію доповнити чинний КК статтею з назвою "Присвоєння влади або службових повноважень службовою особою", в якій, у поєднанні з іншими обставинами, мають знайти самостійну криміналізацію вищезазначені дії (текст диспозиції статті наводиться у Висновках).

При характеристиці ознаки "істотна шкода", за допомогою якої в межах специфічної конструкції юридичного складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, відображений такий елемент об'єктивної сторони складу злочину, як наслідки, робиться наголос на законодавчих, правозастосовчих та теоретичних орієнтирах, з урахуванням яких повинен встановлюватися зміст цієї ознаки.

Розглядаючи причиновий зв'язок як обов'язкову ознаку юридичного складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, дисертант підтримує концепцію conditio sine qua non, яку вважає найбільш коректною концепцією причинового зв'язку. З точки зору положень цієї концепції дія, що є необхідною умовою настання відповідного наслідку, має розглядатися як його причина.

У підрозділі 1.3. "Характеристика суб'єкта злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК" досліджуються підходи до законодавчого відображення ознак суб'єкта службових злочинів у дореволюційному та радянському кримінальному законодавстві, кримінальному законодавстві деяких зарубіжних держав. Звертається увага на техніко-юридичні недоліки визначення поняття "службова особа", яке міститься в п. 1 примітки до ст. 364 КК, та сформульовані пропозиції щодо вдосконаленню її змісту (текст наводиться у Висновках). Зокрема, пропонується доповнити п. 1 примітки ст. 364 КК вказівкою на те, що службові особи можуть обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також застереженням про те, що окремі особи можуть за спеціальним повноваженням виконувати функції представників влади.

У підрозділі 1.4. "Характеристика суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК" продовжується дослідження суб'єктивних ознак перевищення влади або службових повноважень. Дисертант приходить до висновку, що перевищення влади або службових повноважень може вчинятися з умисною формою вини або з нетиповим (з точки зору положень чинного законодавства та теорії кримінального права) її проявом, який в теорії кримінального права традиційно відображається за допомогою формулювання "ставлення до наслідків може бути як умисним, так і необережним".

Проаналізувавши положення сучасних кримінально-правових досліджень, присвячених суб'єктивній стороні складу злочину, положення психологічної теорії діяльності та концепції інтеріоризації, автор приходить до висновку, що при вчиненні перевищення влади або службових повноважень психічне ставлення особи до своєї поведінки повинно обов'язково включати усвідомлення протиправності свого діяння. У зв'язку з цим ставиться питання про перегляд окремих законодавчих положень в межах інституту вини.

Дисертант доводить, що з огляду на юридичну природу перевищення влади або службових повноважень, даний злочин може вчинятися лише в разі відсутності в діях винного корисливого мотиву чи іншої особистої зацікавленості. За наявності вказаного мотиву поведінка особи не може розглядатися як дія, що може бути правомірною за певних умов.

Другий розділ "Кримінально-правова характеристика кваліфікованих видів перевищення влади або службових повноважень (ч. 2 с. 365 КК та ч. 3 ст. 365 КК)" складається з двох підрозділів.

У межах підрозділу 2.1. "Перевищення влади або службових повноважень при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 365 КК)" дисертант характеризує кваліфікований різновид перевищення влади або службових повноважень.

Дисертант звертає увагу на некоректність вживання в ч. 2 ст. 365 КК слова "супроводжувалось". З огляду на тенденції правозастосовчої практики та теоретичне розуміння кваліфікованого різновиду перевищення влади або службових повноважень пропонується замінити його формулюванням "виразилось... або супроводжувалось".

Розглядаючи ознаку "насильство", дисертант підтримує позицію тих вчених, які розуміють під насильством умисні дії, що полягають у протиправному впливі на тіло, психіку або волю іншої людини, який може завдати шкоду життю чи здоров'ю людини. У ч. 2 ст. 365 КК вказана ознака охоплює прояви як фізичного, так і психічного насильства.

При характеристиці ознаки "застосування зброї" звертається увага на те, що її зміст в межах ч. 2 ст. 365 КК є вужчим, аніж в ч. 4 ст. 296 КК, що зумовлено специфікою безпосередніх об'єктів злочинів, передбачених ст.ст. 296 і 365 КК, та механізму посягання на них.

Стверджується, що ознаки "болісні дії" та "застосування зброї", по суті, є проявами насильства і можуть бути виключені з ч. 2 ст. 365 КК.

Окрім того, дисертант підтримує пропозицію про доповнення ч. 2 ст. 365 КК ознакою "застосування спеціальних засобів" (за умови збереження в чинній редакції диспозиції ч. 2 ст. 365 КК ознак "болісні дії" та "застосування зброї").

Звертається увага на те, що Законом України від 15.04.2008 р. ч. 2 ст. 365 КК було доповнено ознакою "за відсутності ознак катування". Таким чином, катування, вчинене службовою особою, по суті, слід розглядати як окремий різновид перевищення влади або службових повноважень.

У межах підрозділу 2.2. "Перевищення влади або службових повноважень з особливо обтяжуючими обставинами (ч. 3 ст. 365 КК)" характеризується особливо кваліфікований різновид перевищення влади або службових повноважень, передбачений ч. 3 ст. 365 КК, та розкривається зміст особливо кваліфікуючої ознаки, передбаченої даною частиною, - "тяжкі наслідки". Дисертант звертає увагу на нетиповість побудови особливо кваліфікованого складу перевищення влади або службових повноважень, яка полягає в тому, що особливо кваліфікуюча ознака "тяжкі наслідки" не доповнює ознаки основного складу, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, а "витісняє" одну з них, а саме - "істотну шкоду".

Дисертант стверджує, що теорією кримінального права та правозастосовчою практикою необґрунтовано визнаються проявами тяжких наслідків при перевищенні влади або службових повноважень: а) заподіяння умисних середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень кільком особам; б) доведення підприємства до банкрутства; в) заподіяння необережних середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень кільком особам; г) умисне позбавлення життя іншої людини. У двох перших випадках визначальним є співвідношення санкцій ч. 3 ст. 365 та ст.ст. 122, 125 і 219 КК. Наслідки, зазначені в пункті в, охоплюються основним складом перевищення влади або службових повноважень. Умисне позбавлення життя іншої людини не охоплюється ч. 3 ст. 365 КК, оскільки кваліфікований різновид перевищення влади або службових повноважень не є спеціальним різновидом умисного вбивства при обтяжуючих обставинах.

Третій розділ "Перевищення влади або службових повноважень та інші злочини: розмежування та кваліфікація за сукупністю" складається з 5 підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Загальні питання співвідношення злочину, передбаченого ст. 365 КК, та інших злочинів" формулюються типові варіанти співвідношення перевищення влади або службових повноважень з іншими злочинами, які детально розглядаються у підрозділах 3.2 - 3.5.

У підрозділі 3.2. "Кваліфікація спеціальних різновидів перевищення влади або службових повноважень" дисертант розглядає проблемні питання кваліфікації випадків вчинення злочинів, які теорією кримінального права та правозастосовчою практикою традиційно визнаються спеціальними різновидами перевищеннями влади або службових повноважень (наприклад, ч. 4 ст. 157 і ч. 1 ст. 175 КК). Звертається увага на те, що конструкція об'єктивної сторони складів злочинів, передбачених вказаними статтями, є відмінною від конструкції перевищення влади або службових повноважень - вона не включає суспільно небезпечні наслідки. На думку дисертанта, в такому випадку не можна говорити про те, що норми, передбачені, зокрема ч. 4 ст. 157 та ч. 1 ст. 175, КК є спеціальними по відношенню до норм, передбачених ч. 1 або ч. 3 ст. 365 КК. Таким чином, застосування до подібних ситуацій правила подолання конкуренції загальної та спеціальної норм буде некоректним. Очевидно, в даному разі має місце особливий випадок конкуренції двох спеціальних (дисертант вважає, що в цьому випадку більш коректним буде використання терміну - "квазіспеціальних") норм, який має вирішуватися на користь норми з більш суворою санкцією. У межах даного підрозділу розглядається співвідношення юридичних складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365 КК та ч. 2 ст. 127 КК (катування, вчинене службовою особою). На думку дисертанта, воно також може бути описане як співвідношення двох квазіспеціальних норм, відтак конкуренція між ними має вирішуватися на користь ч. 2 ст. 127 КК, санкція якої є більш суворою. Аналізується співвідношення катування, вчиненого службовою особою, зі складами інших злочинів.

У межах підрозділу 3.3. "Співвідношення перевищення влади або службових повноважень та окремих "загальнокримінальних" злочинів" розглядаються ситуації, коли перевищення влади або службових повноважень, по суті, виступає "способом" вчинення "загальнокримінальних злочинів", суб'єкт яких є загальним (наприклад, ч.1 ст. 194, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 352, ч. 1 ст. 378, ч. 1 ст. 399 КК). Дисертант підтримує позицію тих вчених, які пропонують подібні випадки кваліфікувати відповідно до такого правила: якщо "спосіб" вчинення злочину водночас є більш тяжким злочином, ніж "основний" злочин, скоєне кваліфікується за сукупністю злочинів; якщо ж "спосіб" є менш тяжким злочином, скоєне кваліфікується лише за статтею Особливої частини КК, в якій міститься юридичний склад т.зв. "загальнокримінального" злочину.

У підрозділі 3.4. "Кваліфікація перевищення влади або службових повноважень при конкуренції "частини" та "цілого" дисертант звертає увагу на те, що окремі усталені у правозастосовчій практиці підходи до кваліфікації перевищення влади або службових повноважень не враховують особливостей подолання даного різновиду конкуренції кримінально-правових норм. Зокрема, некоректним виглядає підхід, відповідно до якого будь-які випадки спричинення потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні влади або службових повноважень мають кваліфікуватися за ч. 3 ст. 365 КК та відповідною частиною ст. 121 КК. Очевидно, що в даному випадку не додержується одне з правил кваліфікації при конкуренції "частини" та "цілого", - якщо "частина" (ч. 1 ст. 121 КК) є менш тяжким злочином, аніж "ціле" (ч. 3 ст. 365 КК), скоєне кваліфікується лише за нормою-"цілим". Так само не повною мірою коректними є підходи до кваліфікації окремих випадків незаконного позбавлення волі чи викрадення людини при перевищенні влади або службових повноважень. Зокрема, якщо в діях особи вбачаються ознаки складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146 КК (лише за ознакою "вчинення злочину організованою групою") та ч. 2 ст. 365 КК, поведінка особи має кваліфікуватися за сукупністю злочинів - ч. 3 ст. 146 та ч. 2 ст. 365 КК, а не за ч. 3 ст. 146 та ч. 3 ст. 365 КК.

У підрозділі 3.5. "Розмежування перевищення влади або службових повноважень та деяких інших злочинів" дисертант підкреслює, що при зловживанні владою або службовим становищем, службова особа вчиняє діяння, які з формальної точки зору відноситься до її компетенції, з додержанням передбаченого законом порядку його вчинення, але з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб. Саме в цьому і полягає ключова відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень. З урахуванням цього пропонується уточнити назву ст. 364 КК та зміст диспозиції ч. 1 ст. 364 КК (текст наводиться у Висновках).

Четвертий розділ "Покарання та інші заходи кримінально-правового впливу за перевищення влади або службових повноважень" складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 4.1. "Оцінка караності перевищення влади або службових повноважень" присвячено аналізу санкцій ст. 365 КК. Звертається увага на недоцільність включення до санкції ч. 1 ст. 365 КК такого виду покарання, як виправні роботи, оскільки це ставить у невиправдано сприятливе становище службових осіб, які працюють у сфері приватного управління. Співставляючи між собою санкції, передбачені різними частинами статті 365 КК, та порівнюючи їх з відповідними санкціями статті 166 КК 1960 р., дисертант приходить до висновку про необхідність пом'якшення санкцій, передбачених всіма частинами ст. 365 КК (конкретні пропозиції наводяться у межах Висновків).

У межах підрозділу 4.2. "Деякі тенденції призначення покарання за перевищення влади або службових повноважень" автор, проаналізувавши конкретні міри покарання, обрані судами у конкретних кримінальних справах про перевищення влади або службових повноважень, приходить до висновку про надмірну суворість санкції ч. 1 ст. 365 в частині встановлення і основного, і додаткового покарань, та про надмірну суворість санкцій ч.ч. 2 та 3 ст. 365 КК в частині встановлення основного покарання. Констатується, що в більшості вивчених кримінальних справ про перевищення влади або службових повноважень суди не завжди чітко та коректно додержуються загальних засад призначення покарання.

У підрозділі 4.3. "Застосування інших заходів кримінально-правового впливу до осіб, що вчинили перевищення влади або службових повноважень" аналізується практика застосування судами України інших, аніж покарання, заходів кримінально-правового впливу до осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 365 КК. Вивчення деяких тенденцій судової практики України засвідчує, що найчастіше альтернативою покаранню виступає звільнення від покарання та його відбування. Водночас вивчення правозастосовчих матеріалів засвідчило, що в значній кількості випадків застосування даного інституту носить некоректний характер.

Висновки

кримінальний влада повноваження злочин

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової задачі, що виявляється у комплексному аналізі теоретичних, законодавчих й правозастосовчих аспектів кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень і формулюванні на цій основі висновків теоретичного характеру, а також конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах перевищення влади або службових повноважень".

Зокрема, дисертантом зроблено такі пропозиції щодо вдосконалення кримінального закону:

1) пропонується доповнити чинний КК статтею з назвою "Службове свавілля" та диспозиціями такого змісту:

"1. Службове свавілля, тобто умисне вчинення службовою особою дії, що не належить до компетенції жодної службової особи, в тому числі втручання у діяльність іншої службової особи з метою перешкодити здійсненню цією особою своєї влади або службових повноважень чи добитися винесення нею неправомірного рішення, перешкоджання виконанню положень Конституції України або інших нормативно-правових актів, а також законних рішень, вимог чи вказівок індивідуального характеру органів державної влади, органів місцевого самоврядування або іншої службової особи, якщо це заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - ... .

2. Та сама дія, якщо вона виразилась у насильстві або супроводжувались ним, - ... .

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - ...".

2) пропонується доповнити чинний КК статтею з назвою "Присвоєння влади або службових повноважень службовою особою" та диспозиціями такого змісту:

"1. Присвоєння влади або службових повноважень службовою особою, тобто умисне вчинення службовою особою дії, що належить до компетенції іншої службової особи або належить до компетенції колегіального органу, якщо це заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, за відсутності ознак перевищення влади або службових повноважень, - ... .

2. Та сама дія, якщо вона виразилась у насильстві або супроводжувались ним, - ... .

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинила тяжкі наслідки, - ...".

3) пропонується викласти ст. 365 КК у такій редакції:

"Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень.

1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дії, яка явно виходить за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, окрім випадків вчинення такої дії з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.

2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно виразилось у насильстві, застосуванні зброї чи спеціальних засобів або в болісній чи такій, що ображає особисту гідність потерпілого, дії, або супроводжувалось однією чи кількома зазначеними діями, за відсутності ознак катування, -

карається позбавленням волі на строк від двох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років".

3-1) альтернативний варіант диспозиції ч. 2 ст. 365 КК: "Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно виразилось у насильстві або у такій, що ображає особисту гідність потерпілого, дії, чи супроводжувалось однією або обома зазначеними діями, за відсутності ознак катування, "- ...".

4) пропонується викласти назву ст. 364 КК та диспозицію ч. 1 ст. 364 КК в такій редакції:

"Стаття 364. Зловживання владою або службовими повноваженнями

Зловживання владою або службовими повноваженнями, тобто умисне з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службових повноважень всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - ...".

5) пропонується викласти п. 1 примітки ст. 364 КК у такій редакції: "Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі функції чи обов'язки за спеціальним повноваженням".

Список опублікованих праць

1. Задоя К.П. Об'єкт перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) як злочину у сфері службової діяльності / К.П. Задоя // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2008. - Випуск 39. - С. 537 - 543.

2. Задоя К.П. Кримінально-правова характеристика змісту діяння в основному складі перевищення влади або службових повноважень (ч. 1 ст. 365 КК України) / К.П. Задоя // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 2. - С. 96-108.

3. Задоя К. Судова практика у справах про перевищення влади або службових повноважень: окремі проблеми та зауваження щодо її вдосконалення / К. Задоя // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10. - С. 133-136.

4. Задоя К.П. Кримінально-правова кваліфікація катування, вчиненого службовою особою / К.П. Задоя // Актуальні питання державотворення в Україні. Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції (24-25 квітня 2008 року). - К. : Обрій, 2008. - Ч. 4. - 2007. - С. 23-24.

5. Задоя К.П. Реформування кримінального законодавства, що встановлює відповідальність у сфері службової діяльності, за проектом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (реєстраційний № 2112-д): аналіз основного концептуального підходу / К.П. Задоя // Актуальні питання державотворення в Україні. Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (19-20 квітня 2007 року). - К. : Промінь, 2007. - С. 278-279.

6. Задоя К.П. Зміст ознаки "тяжкі наслідки" у межах юридичного складу злочину, передбаченого частиною третьою ст. 365 КК, та деякі особливості її конкретизації / К.П. Задоя // Правова система України в світлі європейського вибору: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених. Київ, 13 червня 2008 р. - К. : Юридична думка, 2008. - С. 386-390.

Размещено на Allbest.ru

...