Організація Чорноморського економічного співробітництва як особливий суб’єкт міжнародного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

ОРГАНІЗАЦІЯ ЧОРНОМОРСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЯК ОСОБЛИВИЙ СУБ'ЄКТ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

ВИКОНАВ ЛІПКАН ІГОР АНАТОЛІЙОВИЧ

Київ - 2008

АНОТАЦІЯ

Ліпкан І.А. Організація Чорноморського економічного співробітництва як особливий суб'єкт міжнародного права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

У дисертації проаналізовано комплекс міжнародних правовідносин, пов'язаних із створенням та функціонуванням ОЧЕС. На основі аналізу доктринальних підходів до природи міжнародних економічних організацій дістало подальший розвиток визначення поняття “міжнародної економічної організації”. У роботі досліджуються особливості правосуб'єктності ОЧЕС, у тому числі аналізуються основні елементи інституційного механізму ОЧЕС. Специфічність організаційно-правової структури ОЧЕС полягає в наявності в ній пов'язаних із ЧЕС самостійних суб'єктів, яким належать власні внутрішні організаційно-правові механізми. Проводиться аналіз правової природи актів, що приймаються в рамках ОЧЕС. Норми внутрішнього права ОЧЕС, що ухвалюються для регулювання внутріорганізаційних відносин, мають обов'язковий характер, тоді як норми зовнішнього права ОЧЕС, здебільшого, належать до правозастосовчих актів і мають рекомендаційний або декларативний характер. Зміст правових актів, укладених між ЄС та ОЧЕС, свідчить, що сторони у своїх відносинах віддають перевагу нормам “м'якого” права. Особливу увагу приділено аналізу правових засад для співробітництва між Україною та ОЧЕС і перспективам участі України в інтеграційних процесах Чорноморського регіону.

Ключові слова: міжнародна економічна організація, правосуб'єктність, організаційно-правовий механізм, норми внутрішнього права, зовнішнє право, “м'яке” право, економічна інтеграція, Чорноморський регіон.

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

міжнародний правосуб'єктність юридичний

Актуальність теми. Ключовою тенденцією міжнародних економічних відносин сучасності стала подальша їхня інституціоналізація, пов'язана зі становленням інституту міжнародної економічної організації (МЕО). На сьогодні сформувалася стала система МЕО, що функціонують на універсальному, екстрарегіональному та регіональному рівнях. Складовою частиною цієї системи є Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Вона утворена шляхом договірного оформлення в міжнародну економічну організацію консультаційного форуму, яким було Чорноморське економічне співробітництво, засноване 25 червня 1992 року 11 державами Чорноморського регіону, що підписали Босфорську заяву та Стамбульську декларацію. Пріоритетними напрямами діяльності ОЧЕС є формування сприятливих умов для співпраці в сферах торгівлі, транспорту, енергетики, зв'язку, науки, туризму та екології тощо.

Україна стала однією з держав-засновниць цієї Організації та постійно виступає ініціатором і провідним учасником проектів, що реалізуються в рамках ОЧЕС. Україна розглядає співробітництво в рамках ОЧЕС як складову процесу загальноєвропейської економічної інтеграції та має намір сприяти тісній взаємодії ОЧЕС із Євросоюзом та іншими регіональними структурами. З'ясування особливостей правового статусу цієї міжнародної економічної організації, міжнародно-правових аспектів співробітництва між ОЧЕС та Євросоюзом і третіми державами сприяло б оптимізації відносин України в рамках ОЧЕС та надало б змогу розробити довгострокову програму її участі в цій організації з визначенням пріоритетів співпраці та конкретних заходів.

Питання правосуб'єктності міжнародної економічної організації та її основних елементів вивчалося в працях вітчизняних вчених: Буткевича В.Г., Буроменського М.В., Василенка В.А., Висоцького О.Ф., Войтовича С.А., Георгіци А.З., Гордєєвої Т.Ф., Денисова В.Н., Дмитрієва А.І., Довгерта А.С., Євінтова В.І., Кисіля В.І., Кулеби Д.І., Микієвича М.М., Муравйова В.І., Опришка В.Ф., Фастовець А.С., Філіпенка А.С., Шниркова О.І, Шпакович О.М., Щокіна Ю.В., Циганкової Т.М. та інших.

Серед зарубіжних фахівців правовими проблемами діяльності міжнародних економічних організацій займалися такі закордонні вчені-міжнародники: Амерасинге Ц., Бальдоре-Пальєрі Г., Блоккер Н., Боует Д., Волтерс Ф., Гарсія-Амадор Ф., Гудвіл Г., Дженкс С., Ель Еріан А., Ігнатенко Г.В., Кемпбел А., Кіргіс Ф., Кокод Дж.-М., Лаутерпахт Е., Лукашук I.I., Міхаельс Д., Мовчан А.П., Моргенштерн Ф., Нассіменто е Сільва, Нгуен К.Д., Нешатаєва Т.Н., Перрі С., Рама-Монтальдо М., Ретеро П., Росенно С., Сейєрстед Ф., Сінгер М., Скотт Г., Скубіжевські К., Тункін Г.І., Уайт Н., Хекснер Е., Хіггінс Р., Шермерс Г., Шибаєва О.О., Чіу X. та інші.

Проте, зважаючи на незначний строк функціонування ОЧЕС, у вітчизняній літературі з права міжнародних організацій особливості правосуб'єктності ОЧЕС вивчалися лише фрагментарно. Відсутні дослідження, присвячені аналізу правової природи актів, що приймаються в рамках ОЧЕС. Також залишилися поза увагою українських вчених основні міжнародно-правові засади співробітництва між ОЧЕС та Євросоюзом і третіми державами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової теми підрозділу 2 “Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”, що є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” № 01БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (2001-2005 рр.); теми підрозділу 2 “Україна в євроінтеграційних правових процесах”, що є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин “Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” № 06БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (2006-2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета цієї роботи полягає у виявленні на основі відповідних установчих документів характерних рис ОЧЕС, що властиві їй як суб'єктові міжнародного права.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

Провести аналіз доктринальних підходів до природи міжнародних економічних організацій та розкрити поняття міжнародної економічної організації.

Проаналізувати сучасний стан наукової розробки питання правосуб'єктності міжнародної організації.

Виявити особливості правосуб'єктності ОЧЕС.

З'ясувати внутрішню структуру та особливості організаційно-правового механізму ОЧЕС.

Дослідити правову природу актів, що приймаються в рамках ОЧЕС.

Виявити основні правові форми, напрями та методи співробітництва між ОЧЕС та Євросоюзом, певними спеціалізованими установами ООН і субрегіональними організаціями та ініціативами.

Визначити правові засади для співробітництва між Україною та ОЧЕС і перспективи участі України в інтеграційних процесах Чорноморського регіону.

Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс міжнародних правовідносин, пов'язаних із створенням та функціонуванням ОЧЕС.

Предметом дослідження є норми, статути, акти, договори та організаційно-правовий механізм ОЧЕС.

Методи дослідження. У цілях досягнення наукової об'єктивності результатів автор застосував комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження сучасної науки міжнародного права. Обґрунтовуючи теоретичні висновки дисертації, здобувач керувався положеннями загальної теорії та практики міжнародного права. Аналіз правових актів, ухвалених у рамках ОЧЕС, базувався на широкому використанні формально-юридичного методу. Крім того, порівняльний метод став способом виявлення певних особливостей правової природи актів ОЧЕС. У процесі дослідження співробітництва України з певними міжнародними економічними організаціями здобувач використав логіко-юридичний метод та метод прогнозування. У роботі застосовано й інші методи пізнання.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що автор здійснив першу спробу системного комплексного дослідження значення ОЧЕС у євроінтеграційних правових процесах. Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі основні положення:

Дістало подальше уточнення визначення поняття міжнародної економічної організації. Під поняттям “міжнародна економічна організація”, запропонованим у роботі, розуміється створене на основі міжнародного договору та у відповідності з міжнародним правом об'єднання суб'єктів міжнародного права, що володіє самостійною волею, характеризується наявністю системи внутрішніх колективних органів управління та забезпечує співпрацю держав у певних сферах економічної діяльності.

Доведено, що за характером повноважень ОЧЕС можна охарактеризувати як міжнародну, за правовим режимом участі в Організації - міжурядову, за географічним охопленням - регіональну, за функціональною спрямованістю - спеціальну, за порядком прийому нових членів - відкриту організацію з питань розвитку економічного співробітництва між державами Чорноморського регіону.

Міжнародно-правова суб'єктність ОЧЕС як міжнародної організації знайшла своє підтвердження в її міжнародно-правовому статусі, основними рисами якого є міжнародна правоздатність ОЧЕС, здатність брати участь у міжнародній нормотворчості, право на привілеї та імунітети, право посольства, здатність заявляти міжнародно-правові претензії та нести міжнародно-правову відповідальність.

З'ясовано, що норми внутрішнього права ОЧЕС: Статут, рішення Ради міністрів закордонних справ із фінансових, бюджетних та інших питань, що ухвалюються для регулювання внутріорганізаційних відносин, мають обов'язковий характер, тоді як норми зовнішнього права ОЧЕС, зокрема резолюції, заяви, комюніке, рекомендації, платформи співробітництва тощо, здебільшого належать до правозастосовчих актів і мають рекомендаційний або декларативний характер.

Встановлено, що специфічність організаційно-правового механізму ОЧЕС полягає у наявності в ньому пов'язаних із ЧЕС самостійних установ із власною організаційною структурою (Парламентська асамблея ЧЕС, Ділова рада ЧЕС, Чорноморський банк торгівлі та розвитку).

Доведено, що ОЧЕС та Євросоюз у своїх відносинах віддають перевагу нормам “м'якого” права, що властиві праву міжнародних організацій. ЄС схильний підтримувати двосторонні зв'язки з державами-членами ОЧЕС, аніж встановлювати чіткі інституційні механізми на рівні “ЄС-ОЧЕС”.

Аналіз договірно-правової бази для співробітництва між Україною та ОЧЕС засвідчив, що подальша участь України в інтеграційних процесах у Чорноморському регіоні потребує гармонізації її законодавства із законодавством інших держав-учасниць ОЧЕС.

Практичне значення здобутих результатів полягає в тому, що основні положення дисертації, висновки та пропозиції автора можуть бути використані для підготовки та опрацювання пропозицій щодо укладення міжнародних договорів у рамках ОЧЕС та з державами-членами цієї Організації шляхом їх врахування у практичній діяльності Міністерства закордонних справ України, інших органів державної влади України. Пропозиції автора використані Міністерством закордонних справ України при підготовці позиційних матеріалів до засідань Ради міністрів закордонних справ держав-членів ОЧЕС та визначенні основних засад роботи міжвідомчої координаційної групи зі співробітництва України в ОЧЕС (довідка № 5/17-583 від 20.11.2007).

Крім того, матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні курсів “Міжнародне публічне право”, “Право міжнародних організацій”, “Право Європейського Союзу”, “Міжнародне економічне право” (довідка № 022-287 від 9.10.2007).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, що викладені в дисертації, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на таких науково-практичних конференціях: міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації економіки та корупції в Україні” (4 червня 2004 року, м. Львів, тема виступу: “Роль Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) у забезпеченні економічної безпеки України”), конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (27 жовтня 2005 року, м. Київ, тема виступу: “Міжнародно-правові підстави створення ОЧЕС”), 4-й міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна” (3 березня 2006 року, м. Київ, тема виступу: “Міжнародно-правове співробітництво ЄС та України”), 5-й міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (2 березня 2007 року, м. Київ, тема виступу: “Правові підстави міжнародного економічного співробітництва в рамках ОЧЕС”), конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин”.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, показано її зв'язок із науковими програмами і темами Інституту, визначені мета та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, наукова новизна здобутих результатів та їх теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

У першому розділі “Методологія дослідження та джерельно-документальна база” аналізуються тенденції розвитку міжнародних економічних організацій на сучасному етапі та на основі аналізу попередніх концептуальних розробок визначається поняття “міжнародної економічної організації”, а також вивчається стан дослідження міжнародної правосуб'єктності ОЧЕС у науковій літературі та проводиться аналіз її особливостей.

На сьогодні одним із чинників, що впливають на міжнародне право та міжнародні відносини, є поява на міжнародній арені значної кількості міжнародних економічних організацій. Стрімкий розвиток цих організацій у повоєнні часи значною мірою обумовлений необхідністю міжнародного співробітництва в різноманітних галузях діяльності, потребою розв'язання глобальних та регіональних проблем і сприяння науково-технічному прогресу, а також іншими чинниками суспільно-політичного характеру. Як наслідок, юристи-міжнародники постійно досліджують проблематику співвідношення державного суверенітету та правосуб'єктності міжнародних організацій у контексті участі держав як первинних суб'єктів міжнародного публічного права в діяльності цього виду міждержавних об'єднань.

З другої половини ХХ століття особливого розвитку набули три основні концепції аналізу феномену виникнення міжнародних організацій: 1) раціоналістична концепція, що наголошує на невідворотності трансформації міжнародно-правового порядку та його переході до вищого щаблю - формування та застосування в рамках міжнародних організацій універсальних загальних цінностей та їх захисту в рамках системи, де міжнародні організації відіграватимуть роль найбільш активних творців міжнародного права і не вважатимуться звичайним засобом підвищення ефективності реалізації міжнародно-правових норм; 2) революційна концепція, за якою міжнародні організації розглядаються виходячи з необхідності забезпечення досягнення поставлених цілей державами, а не як інструмент трансформації та прогресивного розвитку світового порядку; 3) концепція реалізму, згідно з якою формування міжнародних організацій тлумачиться як наслідок боротьби держав за першість після завершення Другої світової війни, за формування вигідного для них балансу сил.

Відтак, виходячи з понять теорії міжнародного права, визначається поняття міжнародної економічної організації. Під поняттям “міжнародна економічна організація”, запропонованим у роботі, розуміється створене на основі міжнародного договору та у відповідності з міжнародним правом об'єднання суб'єктів міжнародного права, що володіє самостійною волею, характеризується наявністю системи внутрішніх колективних органів управління та забезпечує співпрацю держав у певних сферах економічної діяльності.

Виокремлюючи особливості правосуб'єктності ОЧЕС як міжнародної економічної організації, автор виділяє її головну ознаку - договірну основу, тобто Статут ОЧЕС, підписаний 5 червня 1998 року в м. Ялті, що набув чинності 1 травня 1999 року після його ратифікації дев'ятьма державами-учасницями, в тому числі й Україною. Статут ОЧЕС став договірною основою, якою визначаються усі дії держав-засновниць із подальшого формування правового механізму, що забезпечує втілення цілей, поставлених під час заснування цієї міжнародної економічної організації.

Членами міжнародної організації є, як правило, держави, що зумовлює міждержавний характер таких об'єднань. Так, державами-засновниками ОЧЕС стали Албанія, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Туреччина та Україна.

ОЧЕС також притаманна необхідна ознака суб'єкта міжнародного права - наявність власної волі. Власна воля ОЧЕС реалізується в її праві приймати власні акти: резолюції, заяви, комюніке, рекомендації тощо. Її рішення становлять так зване “внутрішнє” та “зовнішнє” право міжнародних організацій, що є джерелом як повноважень та обов'язків держав-членів, так і договірною базою для співробітництва між ОЧЕС і третіми сторонами (державами, які не є членами Організації, міжнародними організаціями тощо).

ОЧЕС має свою організаційну структуру, що побудована на принципах, закладених її Статутом. Крім того, ОЧЕС відповідає усім критеріям міжнародної правосуб'єктності міжнародних організацій. Зокрема, ОЧЕС може укладати угоди, купувати та розпоряджатися рухомим та нерухомим майном і порушувати судовий розгляд. Статутом організації прямо передбачена здатність ОЧЕС брати участь у процесі міжнародної нормотворчості, що реалізується шляхом вчинення міжнародних договорів із іншими суб'єктами міжнародного права.

Разом із тим, правовими гарантіями для безперешкодного здійснення співробітниками ОЧЕС своїх функцій є привілеї та імунітети, що убезпечують їх від можливого тиску в процесі підготовки та опрацювання рішень Організації з боку держав-членів. Так, згідно з частиною першою статті 28 Статуту ОЧЕС власне Організація, її посадові особи та представники держав-членів користуються на території цих держав привілеями та імунітетами, визначеними у Конвенції Організації Об'єднаних Націй про привілеї та імунітети, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 13 лютого 1946 року, що є необхідними для незалежного виконання ними своїх функцій згідно з принципами та цілями ОЧЕС. Водночас, ОЧЕС має статус спостерігача, зокрема в ООН, та приймає представників організацій-партнерів, тобто реалізує ще один із елементів свого міжнародно-правового статусу: право направляти своїх представників до держав та інших міжнародних організацій, а також право мати при собі представників інших суб'єктів міжнародного права.

Крім того, ОЧЕС володіє здатністю розглядати спори, що можуть виникати між державою-учасницею та власне організацією, за допомогою міжнародно-правових засобів, заявляти міжнародно-правові претензії та нести міжнародну відповідальність, що випливають з міжнародно-правової доктрини, міжнародних договорів за її участі, практики її функціонування та дорозумілої компетенції організації.

З огляду на цілі та принципи діяльності ОЧЕС, визначені в її Статуті, а також на загальні критерії, що ставляться до міжнародної організації як похідного суб'єкта міжнародного права, автор доводить, що її можна охарактеризувати як міжнародну, міжурядову, регіональну, економічну організацію з питань розвитку економічного співробітництва між державами Чорноморського регіону.

У другому розділі “Організаційно-правовий механізм ОЧЕС” проведено аналіз договірної основи ОЧЕС та організаційної структури цієї Організації.

Коло питань, вирішення яких належить до безпосередньої компетенції органів ОЧЕС, було визначено деклараціями самітів Чорноморських держав, серед яких слід виокремити: Стамбульську декларацію про створення Чорноморського економічного співробітництва 1992 р., Босфорську заяву 1992 р., Декларацію про створення Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва 1993 р., Московську декларацію глав держав та урядів країн-учасниць Чорноморського економічного співробітництва 1996 р. Саме вони стали першою “цеглою” у договірно-правовій базі ЧЕС, завдяки якій держави окреслили предметну, юрисдикційну та дорозумілу компетенцію Організації.

Із набуттям чинності Статутом ОЧЕС (1 травня 1999 року) субрегіональна ініціатива з економічної співпраці держав Чорноморського регіону перетворилася в регіональну міжнародну економічну організацію - ОЧЕС. Загалом, держави-учасниці поставили перед ОЧЕС цілі економічного характеру, прагнучи зміцнити співробітництво між членами організації насамперед в економічній і фінансовій сферах та делегуючи їй певні повноваження з метою представництва спільних інтересів держав-членів у відносинах із третіми сторонами. Разом із цим, держави-члени ОЧЕС у своїй діяльності неухильно дотримуються цілей, закріплених Статутом ОЧЕС, та слідують основним засадам міжнародного права: повага до державного суверенітету, рівноправність, невтручання у внутрішні справи тощо.

ОЧЕС має розгалужену організаційну структуру, що побудована на принципах, схожих із іншими міжнародними економічними організаціями, але якій водночас властиві свої особливості. Чорноморське економічне співробітництво фактично реалізується на п'ятьох різних рівнях, що зумовлює специфічну організаційну структуру ОЧЕС, а також компетенцію її органів управління: міжурядовий рівень, міжпарламентський рівень, рівень приватних підприємств, банківський та фінансовий рівень, академічно-науковий рівень.

Міжурядовий рівень реалізації цілей ОЧЕС охоплює діяльність таких органів: Рада міністрів закордонних справ держав-членів ЧЕС, Комітет найвищих посадових осіб, Постійний міжнародний секретаріат ЧЕС, численні робочі групи з окремих питань. Міжпарламентський рівень представлений Парламентською асамблеєю ЧЕС. Рівень приватних підприємств - Діловою Радою ЧЕС. Фінансова та банківська співпраця здійснюється на рівні Чорноморського банку торгівлі та розвитку (ЧБТР). Академічно-науковий рівень охоплює діяльність таких органів, як: Постійний академічний комітет, Міжнародний центр чорноморських досліджень, мережа чорноморських університетів, Координаційний центр статистичних даних та економічної інформації.

Разом із тим, Статутом ОЧЕС передбачені також органи, пов'язані з ЧЕС, що відіграють важливу роль в діяльності організації, проте є самостійними установами з власною організаційною структурою (Парламентська асамблея ЧЕС, Ділова рада ЧЕС, Чорноморський банк торгівлі та розвитку).

Третій розділ “Міжнародно-правові засади зовнішніх зносин ОЧЕС” присвячений аналізу договірно-правових засад для співробітництва між ОЧЕС і міжнародними організаціями та третіми державами.

Як випливає зі статті 9 Статуту ОЧЕС, вона сприяє відносинам із третіми сторонами шляхом партнерського діалогу в рамках періодичних обмінів і консультацій, міжгалузевих обговорень, наданню можливості відвідувати зустрічі та сесії ЧЕС із специфічних питань на запрошення Діючого голови і за згодою всіх держав-учасниць. Разом із цим, питання підтримання партнерського діалогу з третіми сторонами обумовлюється наявністю згоди на це Ради міністрів закордонних справ ОЧЕС.

Саме Рада міністрів закордонних справ є головним органом у сфері зовнішніх зносин, що вирішує всі питання щодо функціонування ОЧЕС, в тому числі приймає рішення стосовно членства та статусу спостерігача.

На сьогодні, у геополітичному вимірі Чорноморський регіон, в якому знаходяться три потужні актори Європейського континенту (Росія, Україна та Туреччина), є важливою частиною зовнішньополітичної стратегії Євросоюзу, насамперед із погляду безпеки, енергетичного транзитного маршруту і важливого транспортного перехрестя. Особливо це є очевидним з огляду на приєднання Болгарії та Румунії до Євросоюзу, а також прагнення Туреччини приєднатися до цього об'єднання. Ще в 1997 році Європейська Комісія запропонувала розвивати всестороннє співробітництво між Євросоюзом і ЧЕС у чотирьох основних напрямах: розвиток інфраструктури (транспорт, енергетика та телекомунікації); співпраця в сфері торгівлі та інвестицій; сталий розвиток, охорона довкілля та ядерна енергетика; боротьба з організованою злочинністю.

Протягом 13-ї зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів ЧЕС у м. Тбілісі, Грузія, що проводилася 30 квітня 1999 року, уповноважені представники держав-членів ОЧЕС та представники Євросоюзу уклали Платформу співробітництва між ОЧЕС і Євросоюзом, якою закріплюється загальне прагнення держав-членів ОЧЕС до продовження та розвитку співробітництва з цим об'єднанням. За мету співробітництва визначалося поступове створення економічного простору Євросоюз-ЧЕС, а саме - інтеграція в європейський економічний простір нового ринку з високим рівнем споживання та значним економічним потенціалом, що потребує економічної реструктуризації та значних обсягів капіталовкладень для пожвавлення економічної діяльності в межах регіону.

Фактично, у своєму прагненні розвивати співробітництво з ОЧЕС ЄС використовує норми “м'якого” права, тобто особливої форми узгодження позицій двох суб'єктів міжнародного права, якими є Європейське співтовариство та ОЧЕС.

Водночас автор зауважує, що взаємини ЄС-ОЧЕС базуються скоріше на мережі двосторонніх угод між ЄС та державами-членами ЧЕС, ніж на єдиному підході. Так, Греція є повноправним членом Євросоюзу. Болгарія та Румунія лише нещодавно відчули результати очікуваного приєднання до Євросоюзу. У відносинах між Туреччиною та Європейськими співтовариствами застосовуються норми Митного кодексу ЄС 1993 року. Албанія уклала Угоду про торговельне, комерційне та економічне співробітництво з ЄС і обговорює підписання Угоди про стабілізацію та асоціацію. Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, Російська Федерація та Україна мають із ЄС Угоди про партнерство і співробітництво.

Крім того, між ЄС та державами-членами ОЧЕС вже склалася мережа двосторонніх зв'язків. Зокрема, Румунія та Болгарія у свій час одержали широку підтримку від ЄС у межах програм підготовки до набуття членства в ЄС: програми підтримки економічних реформ у країнах Центральної та Східної Європи (PHARE), програми підтримки малого та середнього сільського бізнесу (SAPARD) та програми структурних політик для вступу до ЄС (ISPA). Туреччина, в свою чергу, уклала з ЄС спеціальний фінансовий протокол. Держави Південно-Східної Європи, які не є кандидатами на вступ до ЄС, в тому числі Албанія, одержують фінансову та технічну допомоги в рамках програми сприяння, реконструкції, розвитку та стабілізації (CARDS). Державам-членам СНД надається допомога в рамках програми сприяння економічним реформам та розвитку в країнах СНД (TACIS).

Отже, ЄС схильний підтримувати двосторонні зв'язки з державами-членами ОЧЕС, аніж встановлювати чіткі інституційні механізми на рівні “ЄС-ОЧЕС”. Разом із цим, подальше співробітництво в рамках органів управління цих організацій та органів, пов'язаних із ними, а також подальше розширення Євросоюзу неодмінно призведе до поглиблення співпраці та переходу до більш чітких форм міжнародно-правового нормотворення, що матимуть імперативний характер.

Договірно-правова база для співробітництва між Україною та ОЧЕС складається з міжнародних договорів України щодо заснування власне Організації (Статут ОЧЕС) та взаємодії в її рамках із окремих питань: у наданні надзвичайної допомоги та ліквідації надзвичайних ситуацій, боротьбі зі злочинністю, зокрема організованою, боротьбі з тероризмом, щодо спрощення автомобільних перевезень вантажів у регіоні Чорноморського економічного співробітництва, обміну правовою інформацією тощо.

Автор дійшов висновку, що Україна як одна з засновниць ОЧЕС розглядає співробітництво в рамках ОЧЕС як складову процесу загальноєвропейської економічної інтеграції та має намір сприяти тісній взаємодії ОЧЕС із Євросоюзом та іншими регіональними структурами, що неодмінно потребує гармонізації її законодавства із законодавством інших держав-учасниць ОЧЕС, деякі з яких вже набули членства в ЄС.

ВИСНОВКИ

Хід чорноморського процесу підтверджує думку про те, що, хоча кожна з держав-учасниць Чорноморського економічного співробітництва самостійно розробляє свої шляхи входження до системи міжнародних економічних відносин та доступу до світового досвіду регулювання економічної діяльності, усі чорноморські держави вимушені продовжувати пошук оптимально можливих варіантів гармонізації своїх господарських механізмів із тими, що діють в межах Чорноморського регіону. Перетворення консультаційного форуму, яким упродовж майже семи років було Чорноморське економічне співробітництво, на міжнародну економічну організацію вимагало формування договірно-правової бази цього міждержавного об'єднання та його наділення усіма функціями та атрибутами міжнародної економічної організації, що зумовило статус ОЧЕС як вторинного суб'єкта міжнародного права.

З огляду на незначний строк функціонування ОЧЕС стан наукової розробки теми дисертації характеризується відсутністю цілісних наукових робіт, присвячених аналізові правосуб'єктності ОЧЕС як міжнародної економічної організації. Виходячи з доктринальних підходів до природи міжнародних організацій, ОЧЕС можна охарактеризувати як стале об'єднання держав-суб'єктів міжнародного права, що має узгоджені учасниками цілі, постійно діючі органи управління та правосуб'єктність, відмінну від правосуб'єктності засновників, створене у відповідності з міжнародним правом та на підставі установчого документа, що є міжнародним договором.

ОЧЕС має сталу договірну основу, спільні органи управління, структура яких докладно викладається в роботі, а також є автономною щодо своїх держав-учасниць. Особливістю організаційної структури ОЧЕС є наявність самостійних органів, що входять до системи ОЧЕС у статусі пов'язаних із ЧЕС органів, які, в свою чергу, мають свої інституційні механізми.

Автономність волі ОЧЕС полягає в ухваленні нею правових актів: резолюцій, рекомендацій, рішень та декларацій, а також у вчиненні нею міжнародних договорів із іншими суб'єктами міжнародного права. Крім того, міжнародно-правова суб'єктність ОЧЕС як міжнародної організації знайшла своє підтвердження в її міжнародно-правовому статусі, тобто сукупності її суб'єктивних прав та зобов'язань, які визначають її міжнародно-правове становище: здатності виступати стороною міжнародних договорів, праві на співробітництво з іншими суб'єктами міжнародного права, праві на привілеї та імунітети, праві посольства, здатності заявляти міжнародно-правові претензії та нести міжнародно-правову відповідальність.

Рішення, що приймаються ОЧЕС самостійно в цілях здійснення її функцій, передбачених її Статутом, є актами власне міжнародної організації як самостійного суб'єкта міжнародного права. Особливість правової природи норм внутрішнього права ОЧЕС полягає в тому, що вони є правовими нормами й не належать ані до внутрідержавного, ані до міжнародного публічного права, а належать до міжнародного права в широкому сенсі, утворюючи самостійний комплекс. Правовою підставою для формування внутрішнього права ОЧЕС є її установчий акт, рішення її органів, а також дорозуміла компетенція цієї Організації. Норми внутрішнього права ОЧЕС мають імперативний характер. Більшість норм зовнішнього права ОЧЕС: резолюції, заяви, комюніке, рекомендації тощо, - є рекомендаційними нормами, належать до правозастосовчих актів і мають обов'язковий політичний, але не юридичний характер.

У цілях налагодження співробітництва з іншими суб'єктами міжнародного права ОЧЕС вправі укладати міжнародні договори як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в її установчому документі. Зміст правових актів, укладених між ЄС та ОЧЕС, зокрема їхня юридична сила, свідчить, що сторони у своїх відносинах віддають перевагу нормам “м'якого” права, що властиві праву міжнародних організацій. Основними напрямами співробітництва між ОЧЕС та ЄС є: розвиток інфраструктури (транспорт, енергетика та телекомунікації); співпраця в сфері торгівлі та інвестицій; сталий розвиток, охорона довкілля та ядерна енергетика; боротьба з організованою злочинністю. У своїх відносинах із Чорноморськими державами, що входять до складу ОЧЕС, ЄС надає пріоритет двосторонньому співробітництву, використовуючи механізми європейських програм технічної допомоги процесам демократичного розвитку та економічної трансформації держав-членів ОЧЕС.

Договірно-правова база для співробітництва між Україною та ОЧЕС є достатньою для повномасштабної участі нашої держави в діяльності цієї Організації. Україна як одна з засновниць ОЧЕС розглядає співробітництво в рамках ОЧЕС як складову процесу загальноєвропейської економічної інтеграції та спосіб диверсифікації джерел енергопостачання. Ефективність подальшої участі України в ОЧЕС певною мірою залежатиме від гармонізації її законодавства з законодавством інших держав-учасниць ОЧЕС, деякі з яких вже стали членами ЄС, а також, не в останню чергу, від формування контактів та ділових зв'язків між урядовими установами, неурядовими організаціями, міжнародними фінансовими організаціями, компаніями та людьми.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Ліпкан І.А. Участь ОЧЕС в імплементації Пакту стабільності для Південно-Східної Європи // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. - 2004. - № 2 (2). - С. 302-306.

2. Ліпкан І.А. Особливості правосуб'єктності Організації Чорноморського економічного співробітництва // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2005. - Вип. 53 (ч. ІІ). - С. 181-186.

3. Ліпкан І.А. Правові аспекти міжнародного співробітництва між Європейським Союзом та ОЧЕС // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2005. - Вип. 56 (ч. ІІ). - С. 145-149.

4. Ліпкан І.А. Правові аспекти співпраці держав-членів ОЧЕС у сфері енергетики // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2007. - Вип. 67 (ч. І). - С. 237-241.

Размещено на Allbest.ru