Транспортний коридор як форма правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДК 346.54(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Транспортний коридор як форма правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні

Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

Міщенко Анастасія Володимирівна

Харків 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Поглиблення міжнародного поділу праці та міжнародної економічної кооперації зумовлюють зростання транснаціональних перевезень та міжнародного транзиту вантажів. Протягом останніх десятиліть концептуально визрівала ідея створення загальноєвропейської транспортної системи, яка б дозволила швидко та безперешкодно, найоптимальнішими маршрутами доставляти пасажирів та вантажі. Наразі нагальною проблемою є створення належної інфраструктури транспортних коридорів, яка б відповідала міжнародним стандартам у цій галузі. Проте у вітчизняній правовій науці немає комплексних досліджень щодо правового забезпечення функціонування та розвитку транспортних коридорів на території України. У свою чергу це впливає на розвиток ринку транспортних послуг. На думку дисертанта, розкриття обраної теми дозволить створити підґрунтя для наступних досліджень щодо транспортної інтеграції Української держави до європейського співтовариства, а у практичному аспекті - сприятиме вдосконаленню правового регулювання транспортних відносин.

Науково-теоретичною базою для проведення дослідження стали наукові праці провідних правознавців та економістів України: С.С. Алєксєєва, Є.М. Білоусова, А.Г. Бобкової, Р.П. Бойчука, О.В. Бринцева, О.М. Вінник, В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського, С.Е. Демського, Д.В. Задихайла, О.Р. Зельдіної, Г.Л. Знаменського, В.А. Єгіазарова, О.С. Йоффе, О.Р. Кібенко, В.М. Кондратьєва, К.О. Кочергіної, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, В.К. Мамутова, А.В. Мілашевича, І.С. Ніколаєва, А.М. Новікової, О.В. Петришина, О.П. Подцерковного, П.М. Рабіновича, Г.П. Савичева, Л.В. Таран, М.В. Цвіка та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до державної цільової програми „Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)” (номер державної реєстрації 0186.0.070869). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 5 від 19 грудня 2003 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей правового регулювання ринку транспортних послуг, правового регулювання системи міжнародних транспортних коридорів та транзиту вантажів; обґрунтування пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин щодо подальшого поглиблення транспортної інтеграції України. Відповідно до зазначеної мети були поставлені та вирішені основні завдання дисертаційного дослідження:

1) виявити основні чинники, що впливають на розвиток перевезень, та основні функції перевезень;

2) визначити поняття національної транспортної політики та її мету;

3) визначити поняття та ознаки ринку транспортних послуг;

4) виявити шляхи вдосконалення та перспективи розвитку законодавства, що становить правову основу функціонування транспортних коридорів на території України;

5) розкрити сутність, ознаки, елементи та форми транспортних коридорів;

6) дати загальну характеристику учасників міжнародних транспортних коридорів та визначити критерії їх класифікації;

7) виявити сутнісні ознаки та систему транзитних перевезень вантажів;

8) сформулювати основні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері функціонування ринку транспортних послуг в умовах формування в Україні інституційних та правових засад ринкової економіки.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система правовідносин, що сформувалися у зв'язку зі створенням та функціонуванням на території України міжнародних транспортних коридорів та міжнародного транзиту вантажів у рамках ринку транспортних послуг.

Предметом дисертаційного дослідження є правове забезпечення становлення, функціонування та розвитку транспортного коридору як форми правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: історичний, діалектичний, метод правового моделювання, системний, порівняльно-правовий та метод тлумачення правових норм. Застосування історико-правового методу дозволило дослідити чинники, що впливали на розвиток перевезень. За допомогою діалектичного методу з'ясовано сутність правовідносин, що виникають між учасниками транспортного коридору. Метод правового моделювання використано при з'ясуванні правової природи транспортних коридорів. Застосування системного методу дозволило узагальнити види транзитних перевезень та провести їх класифікацію. Порівняльно-правовий метод дозволив з'ясувати, яким чином можуть бути зіставлені поняття „міжнародний транспортний коридор” та „транзитні перевезення”. Метод тлумачення правових норм використано для дослідження транспортного законодавства радянських часів та сучасного законодавства у цій сфері. У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним та всебічним дослідженням сутності транспортного коридору як форми правового регулювання ринку транспортних послуг.

У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані та виносяться на захист наукові положення та висновки, що мають наукову новизну:

Уперше:

- визначено основні етапи виникнення і розвитку перевезень на території України, виділено основні чинники, що впливали на їх розвиток;

- надано визначення національній транспортній політиці, яку можна розглядати як діяльність спеціально уповноважених органів державної влади та інших суб'єктів, спрямовану на формування концепції розвитку транспортної галузі та визначення господарсько-правових заходів її реалізації, пріоритетною метою якої є стимулювання подальшого розвитку національного ринку транспортних послуг та входження до міжнародного транспортного ринку;

- надано господарсько-правове визначення поняттю ринок транспортних послуг, який можна представити як систему врегульованих нормами права та забезпечених, зокрема, засобами господарсько-правового регулювання господарсько-виробничих, господарсько-організаційних та внутрішньогосподарських відносин, що складаються між перевізниками (експедиторами) та замовниками транспортних послуг, а також іншими учасниками та державою в особі уповноважених органів державної влади з приводу перевезення пасажирів, багажу та вантажів як на національному, так і на міжнародному рівні;

- обґрунтовано поділ транспортних послуг на основні послуги (перевезення та транспортно-експедиційна діяльність) та супутні послуги (із зберігання, складування, пакування, зважування вантажів та інші послуги);

- обґрунтовано необхідність удосконалення транспортного законодавства у сфері транспортних коридорів шляхом прийняття спеціальних законів: Закону України «Про стимулювання розвитку міжнародних транспортних коридорів на території України»; Закону України «Про стимулювання розвитку національних транспортних коридорів, які є частиною міжнародних транспортних коридорів»; Закону України «Про заходи щодо розвитку та оптимального функціонування на території України міжнародного транспортного коридору № 3» та аналогічні закони стосовно кожного транспортного коридору, що проходить територією України, або в приєднанні до яких наша держава зацікавлена, що зумовить активізацію ринку транспортних послуг та становлення транспортних коридорів на території України;

- розглянуто транспортний коридор у декількох площинах: як сегмент ринку транспортних послуг; як організаційно-правову форму комплексного спеціального правового режиму господарювання, а також як організацію;

- обґрунтовано, що транспортний коридор це сегмент ринку транспортних послуг, який створюється з метою швидкої, безперервної та безперешкодної доставки пасажирів та вантажів найкоротшими шляхами у визначеному напрямку та існує у двох формах - національний транспортний коридор та міжнародний транспортний коридор. На підставі цього надані визначення понять «національний транспортний коридор» та «міжнародний транспортний коридор». Національний транспортний коридор це форма транспортного коридору, що створюється відповідно до закону, розташовується на території конкретної держави-учасниці міжнародного транспортного коридору, охоплює усі види транспорту, має складну внутрішню інфраструктуру та специфічний суб'єктний склад. Міжнародний транспортний коридор форма транспортного коридору, що включає в себе національні транспортні коридори держав-учасниць, є частиною міжнародної транспортної інтермодальної системи, створюється на підставі міжнародного договору і охоплює види транспорту, визначені відповідним міжнародним договором, передбачає створення гармонізованого правового режиму реалізації відносин, пов'язаних з наданням транспортних послуг;

- доведено, що транспортний коридор слід розглядати ще у двох площинах: як організаційно-правову форму комплексного спеціального правового режиму господарювання та як організацію. Національний транспортний коридор це організаційно-правова форма законодавчо визначеного комплексного спеціального правового режиму господарювання, який складається з особливих вимог до учасників, особливих технічних та техніко-технологічних вимог до процесу транспортування, а також до транспортних засобів та об'єктів інфраструктури національного транспортного коридору, метою створення якого є стимулювання розвитку національного ринку транспортних послуг та оптимізація транзитних перевезень. Міжнародний транспортний коридор це організаційно-правова форма комплексного спеціального правового режиму господарювання, який обумовлений міжнародними нормами, врегульований нормами національного законодавства країн-учасниць міжнародного транспортного коридору та складається з гармонізованих особливих вимог до учасників, технічних та техніко-технологічних вимог до процесу транспортування, а також до транспортних засобів та об'єктів інфраструктури, і метою створення якого є оптимізація транзитних перевезень та розвиток міжнародного співробітництва у галузі транспорту;

- обґрунтовано положення про те, що національний транспортний коридор слід визначити як недержавну самоврядну неприбуткову організацію, яка має створюватись відповідно до закону засновниками, які затвердять її Статут, діє на території України, визначає основні засади здійснення перевезень у межах своєї території з метою забезпечення швидкого, безперешкодного, своєчасного та якісного задоволення потреб споживачів у транзитних перевезеннях на території України. Міжнародний транспортний коридор це міждержавна самоврядна неприбуткова організація, членами якої є національні транспортні коридори держав-учасниць конкретного міжнародного транспортного коридору, яка діє на території двох і більше держав відповідно до Конвенції про заснування конкретного міжнародного транспортного коридору та Статуту цього міжнародного транспортного коридору;

- здійснено науковий аналіз учасників господарсько-правових відносин у сфері транспортних коридорів, їх видів та обґрунтовано думку про їх чотирирівневу ієрархічну структуру. Так, до учасників відносин у сфері міжнародних транспортних коридорів слід віднести: 1) засновників міжнародного транспортного коридору - Українську державу та іноземні держави; 2) членів міжнародного транспортного коридору - національні транспортні коридори; 3) членів національного транспортного коридору, які умовно можна поділити на основних (власники об'єктів інфраструктури національного транспортного коридору) та допоміжних (особи, що здійснюють господарську діяльність з розбудови та експлуатації національного транспортного коридору); 4) споживачів послуг міжнародного транспортного коридору - юридичних та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність з надання та споживання послуг у рамках міжнародного транспортного коридору;

- на основі проведеного порівняльного аналізу категорій «міжнародний транспортний коридор» і «транзитні перевезення» обґрунтовано положення, що міжнародний транспортний коридор є правовою формою здійснення транзитних перевезень, а транзитні перевезення є змістом функціонування транспортного коридору;

- сформульовано пропозиції щодо основних напрямків гармонізації законодавства України та Євросоюзу у сфері транзитних перевезень, що відноситься до основних видів правовідносин, які виникають на ринку транспортних послуг у рамках міжнародних транспортних коридорів: 1) удосконалення податкової, тарифно-цінової, митної політики держав-учасниць; 2) техніко-технологічна модернізація логістичних систем та технологій; 3) уніфікація вимог щодо безпеки перевезень, серед яких основними є вимоги, що ставляться до транспортних засобів; до осіб, які керують транспортними засобами; до транспортних компаній, які безпосередньо здійснюють діяльність щодо перевезення пасажирів або вантажів; до дорожнього покриття; система заходів, що виключає/зменшує можливість пошкодження/втрати товарів; 4) уніфікація вимог щодо учасників транспортного коридору; 5) уніфікація вимог щодо об'єктів інфраструктури; 6) встановлення та закріплення нормативно вимог щодо забезпечення політичної стабільності та сейсмічної безпеки, відсутність воєнних дій на території держав-учасниць; 7) вирішення питання врегулювання будь-яких спірних питань, пов'язаних із перевезеннями територією коридору, учасниками транспортного коридору; 8) своєчасне впровадження інноваційних розробок у сфері транспорту; 9) становлення вимог стосовно вироблення спільної транспортної політики, оптимізація роботи транспортного ринку.

Удосконалено:

- визначення поняття транспортних послуг як сукупності зобов'язань, врегульованих нормами права, опосередкованих відповідними договорами, забезпечених господарсько-правовими засобами державного регулювання, та пов'язаних із фізичним переміщенням у просторі пасажирів, багажу, вантажів;

- визначення поняття «транзитні перевезення вантажів», які слід розглядати як спеціальний вид перевезень транспортними засобами транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами пропуску через державний кордон України;

- доповнено критерії класифікації транзитних перевезень. Класифікацію транзитних перевезень слід провести за наступними критеріями: а) за видом шляхів сполучення (сухопутні; повітряні; водні); б) за видами транспорту, яким виконуються транзит (залізничні, автомобільні, авіаційні, морські, річкові, трубопровідні); в) за об'єктами транзиту (пасажирські транзитні перевезення; транзитні перевезення багажу; транзитні перевезення вантажів, які можна поділити на такі групи: транзитні перевезення особливо небезпечних вантажів, транзитні перевезення вантажів, що потребують особливих умов транспортування, транзитні перевезення «звичайних» вантажів).

Дістали подальший розвиток положення, які вказують на необхідність систематизації та кодифікації транспортного законодавства шляхом розробки та затвердження Транспортного кодексу України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовано низку конкретних пропозицій щодо удосконалення господарського законодавства, зокрема, положень Господарського кодексу України, а також можуть бути використані для подальших наукових розробок у транспортній галузі та стати основою подальшого удосконалення правового регулювання транспортних відносин. Наукові рекомендації та висновки можуть бути використані у науковій та навчально-методичній діяльності, у навчальному процесі при викладенні курсів «Господарське право», «Транспортне право», «Логістика», а також при підготовці підручників та навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також на наукових конференціях: «Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)» (м. Київ, 2004 р.); «Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки» (м. Чернігів, 2005 р.); «Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи» (м. Київ, 2005 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, 2005 р.); «Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, 2006 р.); «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (м. Донецьк, 2006 р.); «Проблеми гармонізації вітчизняного законодавства із правом Європейського Союзу» (м. Харків, 2007 р.); «Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти» (м. Київ, 2007 р.); «Удосконалення Конституції та проблеми вдосконалення вітчизняного законодавства» (м. Харків, 2007 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертації автором підготовлено 16 наукових публікацій, з яких 8 статей - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та 8 тез наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження структура дисертації складається зі вступу, 2-х розділів, що містять 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (237 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 205 сторінок, з яких основного тексту - 182 сторінки.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, його предмет, об'єкт, мета та завдання, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. Транспортний коридор: передумови виникнення, становлення і розвитку складається з чотирьох підрозділів, присвячених загальній характеристиці транспортних коридорів, їх учасників, а також визначенню національної транспортної політики та ринку транспортних послуг.

У підрозділі 1.1 Історичне місце і функції перевезень в структурі економіки України аналізуються основні чинники, що впливали на розвиток перевезень протягом століть, а також визначено основні функції перевезень. Авторка дійшла висновку, що ці чинники, можна поділити на зовнішні (а) наявність нормативного регулювання та розвиток договірного права; б) наявність дипломатичних зв'язків; в) політична стабільність; г) створення спеціальних режимів господарювання; д) розвиток транспорту; е) розвиток грошової системи та взаємного кредитування; є) розумна податкова, митна, інвестиційна, договірна політика; ж) інтеграційні процеси) та внутрішні (а) географічне, геополітичне та геоекономічне розташування; б) розвиток транспортної інфраструктури та системи допоміжних послуг; в) створення системи захисту шляхів та товарів у дорозі; г) розвиток складського права). Основними функціями перевезень є: комунікативна, інтеграційна, компенсаторна, стимулююча, функція прискорення товарообігу, розширення зовнішньоторговельних зв'язків, сприяння торгівлі, функція залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату в державі.

Підрозділ 1.2 Становлення національної транспортної політики: визначення поняття, основні цілі та завдання присвячений визначенню поняття національна транспортна політика, яку можна розглядати як діяльність спеціально уповноважених органів державної влади та інших суб'єктів, спрямовану на формування концепції розвитку транспортної галузі та визначення господарсько-правових заходів її реалізації, пріоритетною метою якої є стимулювання подальшого розвитку національного ринку транспортних послуг та входження до міжнародного транспортного ринку. Головною метою є розвиток національного ринку транспортних послуг, який у господарсько-правовому контексті є системою врегульованих нормами права та забезпечених, зокрема, засобами господарсько-правового регулювання господарсько-виробничих, господарсько-організаційних та внутрішньогосподарських відносин, що складаються між перевізниками (експедиторами) та замовниками транспортних послуг, а також іншими учасниками та державою в особі уповноважених органів державної влади з приводу перевезення пасажирів, багажу та вантажів як на національному, так і на міжнародному рівні. При цьому транспортні послуги слід розглядати як сукупність зобов'язань, врегульованих нормами права, опосередкованих відповідними договорами, забезпечених господарсько-правовими засобами державного регулювання, та пов'язаних із фізичним переміщенням у просторі пасажирів, багажу, вантажів. Транспортні послуги поділяються на основні послуги - з перевезення та транспортно-експедиційна діяльність, та на супутні - із зберігання, складування, зважування вантажів та інші послуги.

У підрозділі 1.3 Транспортний коридор: визначення поняття, правова природа, ознаки та форми досліджується правова природа транспортних коридорів, місце в системі права, їх форми.

Дисертанткою розглянуто транспортний коридор у трьох площинах: як сегмент ринку транспортних послуг; як організаційно-правову форму комплексного спеціального правового режиму господарювання, а також як організацію.

Транспортний коридор є сегментом ринку транспортних послуг, який створюється з метою швидкої, безперервної та безперешкодної доставки пасажирів та вантажів найкоротшими шляхами у визначеному напрямку та існує у двох формах: національний транспортний коридор та міжнародний транспортний коридор. На підставі цього визначення обґрунтовані визначення понять „національний транспортний коридор” та „міжнародний транспортний коридор”. Національний транспортний коридор це форма транспортного коридору, що створюється відповідно до закону, розташовується на території конкретної держави-учасниці міжнародного транспортного коридору, охоплює усі види транспорту, має складну внутрішню інфраструктуру та специфічний суб'єктний склад. Міжнародний транспортний коридор форма транспортного коридору, що включає в себе національні транспортні коридори держав-учасниць, є частиною міжнародної транспортної інтермодальної системи, створюється на підставі міжнародного договору і охоплює види транспорту, визначені відповідним міжнародним договором, передбачає створення гармонізованого правового режиму реалізації відносин, пов'язаних з наданням транспортних послуг.

Як юридичну категорію транспортний коридор слід розглядати ще у двох площинах: як організаційно-правову форму комплексного спеціального правового режиму господарювання та як організацію. Національний транспортний коридор це організаційно-правова форма законодавчо визначеного комплексного спеціального правового режиму господарювання, який складається з особливих вимог до учасників, особливих технічних та техніко-технологічних вимог до процесу транспортування, а також до транспортних засобів та об'єктів інфраструктури національного транспортного коридору, метою створення якого є стимулювання розвитку національного ринку транспортних послуг та оптимізація транзитних перевезень. Міжнародний транспортний коридор - це організаційно-правова форма комплексного спеціального правового режиму господарювання, який обумовлений міжнародними нормами, врегульований нормами національного законодавства країн-учасниць міжнародного транспортного коридору та складається з гармонізованих особливих вимог до учасників, технічних та техніко-технологічних вимог до процесу транспортування, а також до транспортних засобів та об'єктів інфраструктури, і метою створення якого є оптимізація транзитних перевезень та розвиток міжнародного співробітництва у галузі транспорту.

Національний транспортний коридор пропонується визначити також як недержавну самоврядну неприбуткову організацію, яка має створюватись відповідно до закону засновниками, які затвердять її Статут, діє на території України, визначає основні засади здійснення перевезень у межах своєї території з метою забезпечення швидкого, безперешкодного, своєчасного та якісного задоволення потреб споживачів у транзитних перевезеннях на території України. Міжнародний транспортний коридор це міждержавна самоврядна неприбуткова організація, членами якої є національні транспортні коридори держав-учасниць конкретного міжнародного транспортного коридору, яка діє на території двох і більше держав відповідно до Конвенції про заснування конкретного міжнародного транспортного коридору та Статуту цього міжнародного транспортного коридору. транспортний коридор регулювання послуга

У підрозділі 1.4 Учасники транспортного коридору, їх класифікація та окремі питання правового регулювання відносин між ними здійснено науковий аналіз учасників господарсько-правових відносин у сфері транспортних коридорів та обґрунтовано думку про їх чотирирівневу ієрархічну структуру. Так, до учасників відносин у сфері міжнародних транспортних коридорів слід віднести: 1) засновників міжнародного транспортного коридору - Українську державу та іноземні держави; 2) членів міжнародного транспортного коридору - національні транспортні коридори; 3) членів національного транспортного коридору, які слід поділити на основних (власники об'єктів інфраструктури) та допоміжних (особи, що здійснюють господарську діяльність з розбудови та експлуатації транспортного коридору); 4) споживачів послуг міжнародного транспортного коридору - юридичних та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність з надання та споживання послуг у рамках міжнародного транспортного коридору.

Розділ 2. Міжнародний транспортний коридор як форма правового регулювання і здійснення транзитних перевезень в Україні присвячений розгляду однієї з форм транспортних коридорів - міжнародного транспортного коридору, а також співвідношенню понять «міжнародний транспортний коридор» та «транзитні перевезення».

У підрозділі 2.1 Транзитні перевезення в Україні: поняття, ознаки, функції та система уточнено визначення поняття транзиту вантажів, який можна представити як спеціальний вид перевезень транспортними засобами транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами пропуску через державний кордон України. Проведено класифікацію транзитних перевезень за наступними критеріями: а) за видом шляхів сполучення (сухопутні, повітряні, водні); б) за видами транспорту, яким виконується транзит (залізничні, автомобільні, авіаційні, морські, річкові, трубопровідні); в) за об'єктами транзиту (пасажирські транзитні перевезення; транзитні перевезення багажу; транзитні перевезення вантажів, які можна поділити на такі групи: транзитні перевезення особливо небезпечних вантажів; транзитні перевезення вантажів, що потребують особливих умов транспортування; транзитні перевезення «звичайних» вантажів). На підставі таких висновків пропонується внести відповідні зміни до Закону України «Про транзит вантажів».

У підрозділі 2.2 Функції і роль міжнародного транспортного коридору в забезпеченні транзитних перевезень. Співвідношення понять «міжнародний транспортний коридор» і «транзитні перевезення» досліджуються функції міжнародного транспортного коридору у забезпеченні транзитних перевезень: інтеграційна, координуюча, стимулююча та соціальна функції, функція правового забезпечення транзиту, функція техніко-технологічної модернізації транспортної інфраструктури України, функція зниження вартості транспортування вантажів.

Доведено, що поняття „міжнародний транспортний коридор” - ширше за поняття „транзитні перевезення”. Ці дві категорії співвідносяться як форма та зміст. Як організаційно-правова форма комплексного спеціального правового режиму міжнародний транспортний коридор є формою реалізації транспортної політики, а транзитні перевезення змістом і одним із напрямків цієї політики. Як організація міжнародний транспортний коридор є формою реалізації транзитних перевезень, а транзит метою створення міжнародного транспортного коридору як організації, його змістова ознака.

У підрозділі 2.3 Проблема гармонізації українського і міжнародного законодавства у сфері транзитних перевезень в рамках міжнародних транспортних коридорів сформульовано пропозиції щодо основних напрямків гармонізації законодавства України та Євросоюзу у сфері транзитних перевезень, що відноситься до основних видів правовідносин, які виникають на ринку транспортних послуг у рамках міжнародних транспортних коридорів: удосконалення податкової, тарифно-цінової, митної політики держав-учасниць транспортних коридорів; техніко-технологічна модернізація логістичних систем та технологій; уніфікація вимог щодо безпеки перевезень; уніфікація вимог щодо учасників транспортних коридорів; уніфікація вимог щодо об'єктів інфраструктури транспортних коридорів; встановлення та нормативне закріплення вимог щодо забезпечення політичної стабільності та сейсмічної безпеки, відсутність воєнних дій на території держав-учасниць транспортних коридорів; вирішення питання щодо врегулювання будь-яких спірних питань, пов'язаних із перевезеннями територією транспортних коридорів, учасниками транспортних коридорів; своєчасне впровадження інноваційних розробок у сфері транспорту; встановлення вимог стосовно вироблення спільної транспортної політики, оптимізація роботи транспортного ринку.

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правової природи транспортного коридору як форми правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки:

1. На основі проведеного групування усіх чинників, що впливали на розвиток перевезень в Україні протягом століть, необхідно поділити їх на 2 групи: внутрішні (вигідне географічне, геополітичне та геоекономічне розташування; розвиток містобудування, організація будівництва шляхів, мостів; ремонт та утримання доріг, мостів, гребель; розвиток транспортної інфраструктури, системи допоміжних послуг; створення системи захисту торговельних шляхів та товарів у дорозі; розвиток складського права) та зовнішні чинники (наявність нормативного регулювання та розвиток договірного права; наявність дипломатичних зв'язків; політична стабільність; створення спеціальних режимів господарювання; розвиток транспорту, зокрема, поява нових видів транспортних засобів; розвиток грошової системи та взаємного кредитування; розумна податкова, митна, інвестиційна, договірна політика; інтеграційні процеси).

2. Зовнішні та внутрішні фактори розвитку перевезень становлять основу національної транспортної політики, яку можна розглядати як діяльність спеціально уповноважених органів державної влади та інших суб'єктів, спрямовану на формування концепції розвитку транспортної галузі та визначення господарсько-правових заходів її реалізації, пріоритетною метою якої є стимулювання подальшого розвитку національного ринку транспортних послуг та входження до міжнародного транспортного ринку. Головною метою національної транспортної політики є розвиток ринку транспортних послуг, який у господарсько-правовому контексті можна визначити як систему врегульованих нормами права та забезпечених, зокрема, засобами господарсько-правового регулювання господарсько-виробничих, господарсько-організаційних та внутрішньогосподарських відносин, що складаються між перевізниками (експедиторами) та замовниками транспортних послуг, а також іншими учасниками та державою в особі уповноважених органів державної влади з приводу перевезення пасажирів, багажу та вантажів як на національному, так і на міжнародному рівні. Транспортні послуги це сукупність зобов'язань, врегульованих нормами права, опосередкованих відповідними договорами, забезпечених господарсько-правовими засобами державного регулювання, та пов'язаних із фізичним переміщенням у просторі пасажирів, багажу, вантажів. Транспортні послуги поділяються на основні послуги - з перевезення та транспортно-експедиційна діяльність, та на супутні послуги - із зберігання, складування, пакування, зважування вантажів та інші послуги.

3. Необхідно кодифікувати норми транспортного законодавства шляхом розробки та затвердження Транспортного кодексу України, в якому слід закріпити порядок регулювання транспортних відносин, що забезпечують функціонування ринку транспортних послуг, а також прийняття спеціальних законів: Конвенції про створення міжнародного транспортного коридору № 1, 2, 3 і т. д.; Статути по кожному конкретному міжнародному транспортному коридору; Статути національних транспортних коридорів, що є учасниками конкретного міжнародного транспортного коридору; Закон України «Про стимулювання розвитку міжнародних транспортних коридорів на території України»; Закон України «Про стимулювання розвитку національних транспортних коридорів, які є частиною міжнародних транспортних коридорів»; Закон України «Про заходи щодо розвитку та оптимального функціонування на території України міжнародного транспортного коридору № 3» та аналогічні закони стосовно кожного міжнародного транспортного коридору, що проходить територією України, або в приєднанні до яких наша держава зацікавлена, які зумовлять активізацію ринку транспортних послуг та становлення транспортних коридорів на території України.

4. Для того, щоб дати визначення поняття «транспортний коридор», «міжнародний транспортний коридор», «національний транспортний коридор» їх слід розглядати у декількох площинах: 1) як сегмент ринку транспортних послуг; 2) як організаційно-правову форму комплексного спеціального правового режиму; 3) як організацію.

5. Транспортний коридор - це сегмент ринку транспортних послуг, який створюється з метою швидкої, безперервної та безперешкодної доставки пасажирів та вантажів найкоротшими шляхами у визначеному напрямку та існує у двох формах - національний транспортний коридор та міжнародний транспортний коридор. На підставі цього визначення обґрунтовані визначення понять «національний транспортний коридор» та «міжнародний транспортний коридор»:

1) Національний транспортний коридор є формою транспортного коридору, що створюється відповідно до закону, розташовується на території конкретної держави-учасниці міжнародного транспортного коридору, охоплює усі види транспорту, має складну внутрішню інфраструктуру та специфічний суб'єктний склад. Міжнародний транспортний коридор є формою транспортного коридору, що включає в себе національні транспортні коридори держав-учасниць, є частиною міжнародної транспортної інтермодальної системи, створюється на підставі міжнародного договору і охоплює види транспорту, визначені відповідним міжнародним договором, передбачає створення гармонізованого правового режиму реалізації відносин, пов'язаних із наданням транспортних послуг;

2) Національний транспортний коридор - це організаційно-правова форма законодавчо визначеного комплексного спеціального правового режиму господарювання, який складається з особливих вимог до учасників, особливих технічних та техніко-технологічних вимог до процесу транспортування, а також до транспортних засобів та об'єктів інфраструктури національного транспортного коридору, метою створення якого є стимулювання розвитку національного ринку транспортних послуг та оптимізація транзитних перевезень. Міжнародний транспортний коридор це організаційно-правова форма комплексного спеціального правового режиму господарювання, який обумовлений міжнародними нормами, врегульований нормами національного законодавства країн-учасниць міжнародного транспортного коридору та складається з гармонізованих особливих вимог до учасників, технічних та техніко-технологічних вимог до процесу транспортування, а також до транспортних засобів та об'єктів інфраструктури, і метою створення якого є оптимізація транзитних перевезень та розвиток міжнародного співробітництва у галузі транспорту.

3) Національний транспортний коридор пропонується визначити також як недержавну самоврядну неприбуткову організацію, яка має створюватись відповідно до закону засновниками, які затвердять її Статут, діє на території України, визначає основні засади здійснення перевезень у межах своєї території з метою забезпечення швидкого, безперешкодного, своєчасного та якісного задоволення потреб споживачів у транзитних перевезеннях на території України. Міжнародний транспортний коридор це міждержавна самоврядна неприбуткова організація, членами якої є національні транспортні коридори держав-учасниць конкретного міжнародного транспортного коридору, яка діє на території двох і більше держав відповідно до Конвенції про заснування конкретного міжнародного транспортного коридору та Статуту цього міжнародного транспортного коридору.

6. До учасників відносин у сфері міжнародних транспортних коридорів слід віднести: 1) засновників міжнародного транспортного коридору (Українську державу та іноземні держави); 2) членів міжнародного транспортного коридору (національні транспортні коридори); 3) членів національного транспортного коридору, які слід поділити на основних (власники об'єктів інфраструктури національного транспортного коридору) та допоміжних (особи, що здійснюють господарську діяльність з розбудови та експлуатації національного транспортного коридору); 4) споживачів послуг міжнародного транспортного коридору - юридичних та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність з надання та споживання послуг у рамках міжнародного транспортного коридору.

7. Міжнародний транспортний коридор є формою здійснення транзитних перевезень, а транзитні перевезення є змістом функціонування транспортного коридору.

8. Необхідно внести зміни до Закону України «Про транзит вантажів» і визначити транзитні перевезення вантажів як спеціальний вид перевезень транспортними засобами транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами пропуску через державний кордон України.

9. Класифікацію транзитних перевезень слід провести за такими критеріями: 1) за видом шляхів сполучення (сухопутні, повітряні, водні); 2) за видами транспорту, яким виконується транзит (залізничні, автомобільні, авіаційні, морські, річкові, трубопровідні); 3) за об'єктами транзиту (пасажирські транзитні перевезення, транзитні перевезення багажу, транзитні перевезення вантажів). Транзитні перевезення вантажів можна умовно поділити на такі групи: транзитні перевезення особливо небезпечних вантажів; транзитні перевезення вантажів, що потребують особливих умов транспортування; транзитні перевезення „звичайних” вантажів.

10. Основними функціями міжнародного транспортного коридору в забезпеченні транзитних перевезень є: інтеграційна, функція правового забезпечення транзиту, функція гармонізації транспортного законодавства та зближення різних правових систем, функція техніко-технологічної модернізації транспортної інфраструктури України, координуюча, стимулююча, соціальна функції, функція зниження вартості транспортування вантажів.

11. До основних напрямків гармонізації законодавства у сфері транзитних перевезень, що відноситься до основних видів правовідносин, які виникають на ринку транспортних послуг у рамках міжнародних транспортних коридорів слід віднести: 1) удосконалення податкової, тарифно-цінової, митної політики держав-учасниць; 2) техніко-технологічна модернізація логістичних систем та технологій; 3) уніфікація вимог щодо безпеки перевезень, серед яких основними є вимоги, що ставляться до транспортних засобів; до осіб, які керують транспортними засобами; до транспортних компаній, які безпосередньо здійснюють діяльність щодо перевезення пасажирів або вантажів; до дорожнього покриття; система заходів, що виключає/зменшує можливість пошкодження/втрати товарів; 4) уніфікація вимог щодо учасників МТК; 5) уніфікація вимог щодо об'єктів інфраструктури; 6) встановлення та закріплення нормативно вимог щодо забезпечення політичної стабільності та сейсмічної безпеки, відсутність воєнних дій на території держав-учасниць; 7) вирішення питання врегулювання будь-яких спірних питань, пов'язаних із перевезеннями територією коридору, учасниками транспортного коридору; 8) своєчасне впровадження інноваційних розробок у сфері транспорту; 9) встановлення вимог стосовно вироблення спільної транспортної політики, оптимізація роботи транспортного ринку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Міщенко А. В. Транспортний коридор як форма інтеграції України в ЄС / А. В. Міщенко // Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми): Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 18 лист. 2004 р. - К., 2004. - С. 355362.

2. Міщенко А. В. Проблеми вдосконалення транспортного законодавства / А. В. Міщенко // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. - Х., 2005. - Вип. 75. - С. 4651.

3. Анастасія Міщенко. Засоби державного регулювання і контролю за автомобільними перевезеннями / А. Міщенко // Юридична Україна - 2005. - № 12. - С. 55-60.

4. Міщенко А. В. Правова природа договору перевезення вантажів / А. В. Міщенко // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. - Х., 2006. - Вип. 80. - С. 59 - 64.

5. Міщенко А. В. Історичне місце і функції перевезень в структурі економіки України / А. В. Міщенко // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. - Х., 2006. - Вип. 84. - С. 19-25.

6. Міщенко А. В. Актуальні проблеми правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні / А. В. Міщенко // Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах, 16-17 квітня 2008 р.: Матеріали наук.-практ. конф-ції - Львів, 2008. - C. 558566.

7. Міщенко А. Транспортний коридор як організаційно-правова форма спеціального правового режиму / А. Міщенко // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 4 (51). - С. 167175.

8. Міщенко А. В. Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом: поняття і правова природа / А. В. Міщенко // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. наук. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2005. - С. 6870.

9. Міщенко А. В. Договір перевезення вантажів за ГК і ЦК: проблеми розмежування / А. В. Міщенко // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи, 24 лист. 2005 р.: Зб. наук. праць. - К., 2006. - С. 151153.

10. Міщенко А. В. Щодо визначення поняття „транзит вантажів” / А.В. Міщенко //Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства, 26-27 червня 2006 р.: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. науково-практичної конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2006. - С. 198201.

11. Анастасія Міщенко. Транзитні перевезення: визначення поняття та класифікація / А.Міщенко //Юридичний радник. - 2006 - № 5. - с. 79-82.

12. Міщенко А. Особливості правового регулювання транзитних перевезень / А. Міщенко // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки, 27 жовтня 2006 р.: Матеріали міжнар. науково-практ. конф. -Донецьк, 2006. Ч. 2. - С. 6467.

13. Міщенко А. В. Теоретичні питання гармонізації національного та міжнародного законодавства у сфері транспорту / А. В. Міщенко // Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти, 30 травня 2007 р.: Зб. матер. Х міжнар. наук.-практ. конфер. - К., 2007. - С. 340342.

14. Міщенко А. В. Проблема гармонізації законодавства у сфері транспорту / А. В. Міщенко // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2007. - С. 249252.

15. Міщенко А. В. Гармонізація транспортного законодавства як важливий фактор становлення національної транспортної політики / А. В. Міщенко // Матеріали наук. семінарів та „круглих столів”, проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 травня 2007 р. - Х., 2007. - С. 161164.

16. Міщенко А. В. Етапи становлення міжнародних транспортних коридорів / А. В. Міщенко // Сучасні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2008. - С. 297300.

Анотація

Міщенко А.В. Транспортний коридор як форма правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.

Робота присвячена дослідженню теоретичних засад транспортного коридору як форми правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні. У ній наводиться авторське визначення понять «транспортний коридор», «національний транспортний коридор», «міжнародний транспортний коридор», «ринок транспортних послуг», «національна транспортна політика». Визначаються критерії класифікації учасників транспортних коридорів. Здійснюється історичний екскурс щодо передумов становлення транспортних коридорів на території України, аналізується сучасний стан законодавства у цій сфері, а також мета і завдання національної транспортної політики. Визначаються функції міжнародного транспортного коридору в забезпеченні транзитних перевезень. Уточнюється визначення транзиту вантажів та критерії класифікації транзитних перевезень. На цьому підґрунті провадиться аналіз основних напрямків гармонізації національного законодавства та міжнародних норм у сфері транзитних перевезень.

Ключові слова: транспортний коридор, міжнародний транспортний коридор, національний транспортний коридор, транзитні перевезення, національна транспортна політика, ринок транспортних послуг, транспортні послуги, організаційно-правова форма, спеціальний правовий режим.

Аннотация

Мищенко А.В. Транспортный коридор как форма правового регулирования рынка транспортных услуг в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2009.

Работа посвящена исследованию теоретических основ транспортного коридора как формы правового регулирования рынка транспортных услуг в Украине. Осуществлен исторически-правовой анализ предпосылок становления транспортных коридоров на территории Украины. Обосновывается, что на развитие перевозок на территории Украины влияли как внутренние, так и внешние факторы, составляющие основу национальной транспортной политики, которую можно рассматривать как деятельность специально уполномоченных органов государственной власти и других субъектов, направленную на формирование концепции развития транспортной отрасли и определения хозяйственно-правовых средств ее реализации, приоритетной целью которой является стимулирование дальнейшего развития рынка транспортных услуг и вхождение в международный транспортный рынок. Установлено, что транспортный коридор следует рассматривать в трех ипостасях: как сегмент рынка транспортных услуг; как организационно-правовую форму комплексного специального правового режима; как организацию. Определено, что транспортный коридор является сегментом рынка транспортных услуг, который создается с целью быстрой, беспрерывной и беспрепятственной доставки пассажиров и грузов кратчайшими путями и существует в двух формах - национальный транспортный коридор и международный транспортный коридор. Устанавливаются основания классификации участников транспортных коридоров и обосновывается их четырехуровневая структура: учредители международного транспортного коридора (государства), члены международного транспортного коридора (национальные транспортные коридоры), члены национального транспортного коридора, потребители услуг международного транспортного коридора. Определяются функции международного транспортного коридора в обеспечении транзитных перевозок: интеграционная, функция правового обеспечения транзита, функция гармонизации транспортного законодательства и сближения разных правовых систем, функция технико-технологической модернизации транспортной инфраструктуры Украины, координационная, стимулирующая, социальная функции, функция снижения себестоимости транспортировки грузов. Уточняется определение транзитных перевозок грузов как специального вида перевозок транспортными средствами транзитных грузов под таможенным контролем по территории Украины между двумя пунктами пропуска через государственную границу и критерии их классификации. На основании этого проводится анализ основных направлений гармонизации национального законодательства и международных норм в сфере транзитных перевозок.

Ключевые слова: транспортный коридор, международный транспортный коридор, национальный транспортный коридор, транзитные перевозки, национальная транспортная политика, рынок транспортных услуг, транспортные услуги, организационно-правовая форма, специальный правовой режим.

Annotation

Mishchenko A.V. The transport corridor as a form of legal regulation of a transport services market in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for conferring the scientific degree of candidate of legal sciences on the speciality 12.00.04 - economic law; economic procedural law. - The National Law Academy of Ukraine by Yaroslav Mudry, Kharkiv, 2009.

The work is devoted to the research of theoretical principles of transport corridor as a form of legal regulation of a transport services market in Ukraine. It contains author's interpretation of such notions as “transport corridor”, “national transport corridor”, “international transport corridor”, “transport services market” and “national transport policy”. The bases for classification of transport corridor participants were determined by author in the dissertation. The research indicates a history of beginnings of a transport corridor on the territory of Ukraine. The thesis analyses a modern statement of special Ukrainian legislation, goal and tasks of the national transport policy. The functions of international transport corridor in providing for transit transports are determined in this work. The author defined more precisely a definition of load's transit and criterions of transit transports classification. In virtue of this the main directions of harmonization of national legislation and international law in the sphere of transit transports were analyzed.