Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика

Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні

Холод Роман Сергійович

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Стахівський Сергій Миколайович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Шумило Микола Єгорович, Університет економіки і права “КРОК”, перший проректор з наукової роботи,

кандидат юридичних наук Бацько Ігор Миколайович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії протидії злочинності.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко.

Анотація

правовий неповнолітній обвинувачений досудовий

Холод Р.С. Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09. - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Київський національний університет внутрішніх справ. Київ, 2007. Дисертація є дослідженням, у якому на монографічному рівні комплексно вивчено актуальні, теоретичні й практичні проблеми, пов'язані із забезпеченням правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні.

Визначено зміст правового статусу, структуру та взаємозв'язок з процесуальним становищем інших учасників кримінально-процесуальних відносин. У роботі досліджуються питання, пов'язані із забезпеченням захисту неповнолітнього обвинуваченого під час пред'явлення обвинувачення, застосування запобіжного заходу та інших слідчих дій на досудовому розслідуванні. З урахуванням теоретичних концепцій кримінально-процесуального права та сучасних поглядів учених проаналізовані особливості предмета доказування у справах про злочини неповнолітніх.

Значну увагу приділено участі захисника, педагога й законного представника неповнолітнього обвинуваченого під час розслідування кримінальних справ цієї категорії. Сформульовано авторське бачення на вищевказані проблеми. Внесені науково-обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства, проекту Кримінально-процесуального кодексу, відомчих та інших нормативних актів з досліджуваних питань.

Ключові слова: неповнолітній обвинувачений, правовий статус, права, обов'язки, процесуальна відповідальність, педагог, законний представник, пред'явлення обвинувачення, предмет доказування, досудове розслідування, кримінальні справи про злочини неповнолітніх.

Аннотация

Холод Р.С. Правовой статус несовершеннолетнего обвиняемого на досудебном расследовании. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09. - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Киевский национальный университет внутренних дел. Киев, 2007. Диссертация посвящена актуальным, теоретическим и практическим проблемам, связанным с обеспечением правового статуса несовершеннолетнего обвиняемого на досудебном расследовании. Определена его суть, структура и взаимосвязь с процессуальным положением других участников уголовно-процессуальных отношений.

Рассмотрены вопросы истории образования автономных судов для несовершеннолетних на территории тех стран, куда входила территория современной Украины. Автор предлагает свой взгляд на эволюцию ювенальной юстиции в своем государстве. В диссертации рассматриваются все права, обязанности, а также уголовно-процессуальная ответственность несовершеннолетнего обвиняемого на стадии досудебного расследования и приводится их классификация.

При обобщении следственной и судебной практики по уголовным делам несовершеннолетних указываются основные ошибки, которые допускаются практическими работниками в ходе расследования уголовных дел такой категории. В работе исследуются вопросы, связанные с обеспечением защиты несовершеннолетнего обвиняемого во время предъявления обвинения, применения меры пресечения и других следственных действий на досудебном расследовании. Проанализированы с учетом теоретических концепций уголовно-процессуального права и современных взглядов ученых особенности предмета доказывания по делам о преступлениях несовершеннолетних. Рассмотрены вопросы о выполнении обязательных следственных и процессуальных действий, проведения которых необходимо для установления обстоятельств, указанных в ст. 433 УПК Украины. Значительное внимание уделено участию защитника, педагога и законного представителя несовершеннолетнего обвиняемого во время расследования уголовных дел этой категории. Рассматриваются вопросы о приглашении для участия в процессуальных действиях с участием несовершеннолетних знакомых им и незнакомых педагогов. Исследуются вопросы значения показаний несовершеннолетнего обвиняемого, которые он дает на досудебном расследовании.

Автором внесены научно обоснованные предложения по усовершенствованию действующего уголовно-процессуального законодательства, проекта Уголовно-процессуального кодекса, ведомственных и других нормативных актов по исследуемым вопросам.

Ключевые слова: несовершеннолетний обвиняемый, правовой статус, права, обязанности, процессуальная ответственность, педагог, законный представитель, предъявление обвинения, предмет доказывания, досудебное расследование, уголовные дела о преступлениях несовершеннолетних.

Annotation

Kholod R.S. Legal Status of Juvenile Offenders in the Pre-trial Investigation. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the candidate of sciences in law, on specialty 12.00.09 - criminal procedure and criminalistics; forensic expertise. Kyiv National University of Internal Affairs. Kyiv, 2007. The thesis is a research, in which actual, theoretical and practical problems connected with the provision of juvenile offenders with legal status during pre-trial investigation are fully studied at the monographic level. The content of legal status, the structure and interrelation with the procedural status of other participants of criminal procedural relations are defined.

The problems connected with the juvenile offender's proofing during arraignment, the use of preventive measures and other investigative actions at pre-trial investigation are examined in the thesis. Taking into consideration theoretical conceptions of procedural criminal law and present-day scientists' views the peculiarities of the subject matter in the criminal cases of juvenile offenders have been analysed. Much attention is paid to the assistance of the advocate, the educational specialist and the legal representative of the juvenile offender during the investigation of such criminal cases. The author's view of the aforesaid problems has been formulated.

As far as improvement of the existing procedural criminal legislation, a project of the Criminal Code, departmental and other statutory acts of the issues under consideration science-based proposals has been made.

Key words: juvenile offender, legal status, rights, duties, procedural amenability, educational specialist, legal representative, accusation, subject matter, pre-trial investigation, criminal cases of juvenile offenders.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Для сучасного суспільства досить важливими та значимими проблемами є боротьба з підлітковою злочинністю, пріоритет охорони прав і законних інтересів неповнолітніх у кримінальному процесі, необхідність вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує правовий статус неповнолітнього обвинуваченого.

Стан злочинності серед неповнолітніх викликає глибоке занепокоєння. Відтак постає гостра необхідність у пошуку нових ефективних засобів попередження їх злочинності, вжиття додаткових заходів з боку державних, зокрема правоохоронних органів та громадськості, котрі б привели до поступового скорочення злочинних проявів серед неповнолітніх. Поміж загальних заходів профілактики важливе місце належить процесуальній діяльності органів розслідування, прокуратури та суду, що здійснюють провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе увагу вчених та практиків. На сьогодні це зумовлено не лише тим, що неповнолітні завжди визнавалися правопорушниками особливого роду, але й тим, що в останні роки (і це необхідно визнати) неповнолітні -- одна з найбільш кримінально уражених верств населення.

Прийняття Конституції України, прагнення нашої держави увійти до європейської спільноти, визначення Президентом України як пріоритетного та обов'язкового напрямку своєї діяльності курсу на дотримання прав та свобод людини і громадянина вимагають необхідності внесення суттєвих змін до чинного національного законодавства та прийняття цілої низки нових законодавчих актів. Саме тому на сьогодні є досить актуальним дослідження окремих проблем участі неповнолітніх обвинувачених у судочинстві з метою внесення пропозицій щодо їх вирішення та підготовки рекомендацій з удосконалення слідчої й судової практики. До таких проблем віднесено недосконалість визначення правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні, забезпечення його законних прав та інтересів. Порядок розслідування злочинів, скоєних неповнолітніми, зумовлений віковими особливостями згаданих суб'єктів, їх фізичним, розумовим та психічним розвитком. На жаль, на стадії досудового розслідування не завжди враховується те, що неповнолітні обвинувачені часто не здатні самостійно реалізувати своє право на захист, а тому виникають питання стосовно забезпечення цього права слідчим, участі в цьому процесі захисника, педагога, законних представників неповнолітнього обвинуваченого через призму посилення процесуальних гарантій останніх щодо їх участі в судочинстві, розширення повноважень тощо.

Необхідно відзначити, що окремі аспекти участі неповнолітніх у кримінальному судочинстві учені вже розглядали. Зокрема, цим питанням присвячені роботи В.Д. Адаменка, В.К. Вуколова, В.І. Галагана, Ю.М. Грошевого, Н.І. Гуковської, В.Г. Дремова, А.Я. Дубинського, Л.Л. Канєвського, Л.М. Карнєєвої, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, Е.Ф. Куцової, О.М. Ларіна, В.В. Леоненка, В.К. Лисиченка, В.З. Лукашевича, Є.Д. Лук'янчикова, Е.Б. Мельникової, М.М. Михеєнка, Г.М. Міньковського, Я.О. Мотовиловкера, О.О. Ніколаєва, Г.О. Омельченка, Г.М. Омельяненко, В.Т. Очередіна, Л.Б. Обідіної, Д.П. Письменного, В.Я. Рибальської, С.М. Стахівського, М.Є. Шумила, Ю.П. Яновича, М.Л. Якуба та ін. Останніми роками в Україні зазначеним питанням були присвячені роботи А.Є. Голубова, М.О. Карпенка, О.О. Левендаренка, А.Б. Романюка.

Водночас слід підкреслити, що згадані науковці досліджували всі ці питання через призму основного напрямку їх наукових розробок. До того ж, низка положень відповідала чинному на той час законодавству. В умовах реалізації Концепції судово-правової реформи, підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України автор уперше зробив спробу розглянути питання, пов'язані з правовим статусом неповнолітнього обвинуваченого в комплексі, враховуючи сьогоденні проблеми участі неповнолітніх осіб у кримінальному судочинстві. Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого розглядається в комплексі з питаннями про принципи забезпечення обвинуваченому права на захист та презумпції невинуватості, про систему кримінально-процесуальних гарантій прав обвинуваченого, його обов'язків, процесуальну відповідальність, зміст і значення показань як джерела доказів та засобу захисту від пред'явленого обвинувачення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків, визначених Національною програмою “Діти України”, затвердженою Указом Президента України №63/96 від 18 січня 1996 року; Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженою Указом Президента України №1376 від 25 грудня 2000 року. Дослідження проведене згідно з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2005, 2004-2009 роки, яка затверджена наказами № 635 від 30 червня 2002 року МВС України “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України” та № 755 від 05 липня 2004 року “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”. Дисертаційна робота відповідає планам проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт на 2001-2006 роки в Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка проблем регламентації й забезпечення правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні, шляхів їх вирішення, а також формування пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України щодо врегулювання процесуального становища неповнолітнього обвинуваченого як суб'єкта кримінально-процесуальних відносин.

Для досягнення означеної мети дисертант поставив перед собою такі завдання:

розкрити історичний процес розвитку правового статусу неповнолітнього обвинуваченого як суб'єкта кримінального судочинства;

визначити поняття, структуру й сутність правового статусу неповнолітнього обвинуваченого;

з'ясувати роль захисника, педагога, законного представника неповнолітнього обвинуваченого під час проведення досудового слідства;

висвітлити сучасний стан законодавчого врегулювання та наукових розробок щодо питань, пов'язаних із правовим статусом неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні;

узагальнити слідчу та судову практику у справах про злочини неповнолітніх, розкрити сутність кримінально-процесуальних проблем, пов'язаних із забезпеченням охорони прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого й дотриманням ним своїх процесуальних обов'язків на досудовому слідстві;

розробити й систематизувати шляхи запобігання та усунення найбільш поширених помилок, що їх припускаються слідчі під час провадження у справах про злочини неповнолітніх;

науково обґрунтувати й розробити конкретні пропозиції з удосконалення слідчої практики та чинного законодавства щодо розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час проведення досудового розслідування у справах про злочини неповнолітніх.

Предметом дослідження є правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні, вітчизняна слідча та судова практика про розслідування кримінальних справ цієї категорії.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об'єкта й предмета. Методологічну основу складає діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, що уможливив розгляд проблем теми в динаміці. Метод системно-структурного аналізу дозволив розглянути проблеми правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні в комплексі, розкрити їх внутрішню будову, взаємозв'язок їх елементів, висвітлити місце правозабезпечувальної діяльності слідчого під час проведення окремих слідчих дій, визначити роль захисника, законного представника в захисті прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого. Використання історико-правового методу дозволило проаналізувати становлення й розвиток нормативно-правової бази, що регламентує правовий статус неповнолітнього обвинуваченого. Метод порівняльно-правового аналізу юридичних норм та практики їх застосування використано під час порівняння правового статусу неповнолітнього обвинуваченого з процесуальним становищем інших суб'єктів кримінального процесу. Логіко-нормативний метод застосовувався при розробці й викладенні проектів статей до Кримінально-процесуального кодексу України та інших правових актів. Соціологічний метод дослідження використаний під час опитування практичних працівників, котрі розслідували злочини неповнолітніх. Використання можливостей статистичного аналізу допомогло обґрунтувати теоретичні положення роботи під час узагальнення результатів, отриманих при вивченні матеріалів кримінальних справ по обвинуваченню неповнолітніх, даних судової статистики та іншої інформації.

Науково-теоретичним підґрунтям для підготовки дисертації стали наукові праці, у яких аналізуються проблеми правового статусу неповнолітнього обвинуваченого, законодавчі акти України, законодавство окремих зарубіжних держав (Австрії, Білорусі, Великобританії, Вірменії, Казахстану, Латвії, Молдови, Російської Федерації, США, Франції, ФРН, Швейцарії).

Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики: звіти Управління юстиції Запорізької області, дані, опубліковані в журналі “Вісник Верховного Суду України”, інша статистична інформація, опублікована в журналах “Статистичний щорічник України” та “Статистичний бюлетень” за період з 2000 по 2005 роки, а також дані, отримані під час анкетування 328 слідчих, котрі працюють у слідчих підрозділах УМВС України в Запорізькій області. За спеціальною анкетою вивчено й проаналізовано 216 кримінальних справ по обвинуваченню неповнолітніх осіб, розглянутих апеляційним судом Запорізької області та місцевими судами міста Запоріжжя в період з 2000 по 2005 роки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні вперше за період реалізації Концепції судово-правової реформи України, розробки нового Кримінально-процесуального кодексу України та орієнтації національного судочинства на європейські стандарти комплексно й цілісно розглянуто основні питання правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні. Пропонується власне бачення розв'язання дискусійних питань у галузі кримінально-процесуального законодавства, яке регулює провадження у справах про злочини неповнолітніх, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення КПК України й практики його застосування. Обґрунтовується й визначається низка нових положень та висновків, впровадження яких у теорію та практику кримінального процесу дозволить, з одного боку, розширити права та законні інтереси неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні, а з іншого -- визначити ряд процесуальних обов'язків неповнолітнього обвинуваченого та його відповідальність у разі їх невиконання. До найістотніших, що містять наукову новизну, слід віднести такі положення:

вперше:

комплексно внесені пропозиції стосовно доповнення кримінально-процесуального законодавства України додатковими правами неповнолітнього обвинуваченого (на забезпечення конфіденційності на всіх стадіях провадження у кримінальній справі; запрошувати педагога, психолога для участі в проведенні слідчих дій; заявити відвід педагогові, психологові; запрошувати законного представника при проведенні освідування та отриманні зразків для експертного дослідження);

запропоновано закріпити в КПК України вичерпний перелік обставин, за яких до неповнолітньої особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, можливо буде змінити запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, на взяття під варту або тримання у приймальнику-розподільнику (якщо неповнолітній порушує застосований до нього запобіжний захід; коли, перебуваючи на волі, своїми діями він намагається перешкодити встановленню істини у справі; якщо неповнолітній вчинює новий злочин або правопорушення);

запропоновано вказати конкретні випадки (недосягнення шістнадцятирічного віку, розумова відсталість неповнолітньої особи), коли участь педагога, психолога при допиті неповнолітнього обвинуваченого є обов'язковою;

удосконалено:

класифікацію прав та обов'язків неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні;

процес залучення до проведення слідчих та процесуальних дій за участю неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні третіх осіб шляхом внесення пропозиції до ст.438 КПК України щодо заміни лікаря на психолога, якого разом із педагогом необхідно визначити спеціалістами в галузі вікової психології та педагогіки;

процес застосування до неповнолітнього обвинуваченого спеціального запобіжного заходу -- віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи;

набули подальшого розвитку:

положення про спеціальний правовий статус неповнолітнього обвинуваченого в кримінальному судочинстві;

обґрунтування про необхідність створення в Україні спеціалізованих органів для розслідування кримінальних справ щодо неповнолітніх осіб та захисту їх прав і законних інтересів;

положення про те, що не існує спеціального предмета доказування у справах про злочини неповнолітніх, він лише конкретизується під час розслідування цієї категорії кримінальних справ;

положення про те, що право неповнолітнього обвинуваченого на захист, закріплене в українському законодавстві, не відповідає вимогам Мінімальних стандартних правил ООН, котрі вимагають підвищеної правової охорони неповнолітніх;

положення про обов'язкову участь лікаря під час примусового проведення освідування неповнолітнього обвинуваченого;

пропозиції щодо механізму розширення прав та обов'язків законного представника неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні.

Крім того, уточнено такі поняття, як “неповнолітній обвинувачений”, “законні інтереси неповнолітнього обвинуваченого”, “правовий статус неповнолітнього обвинуваченого”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й викладені в роботі висновки та пропозиції є внеском у теорію кримінально-процесуального права і можуть використовуватись у різних галузях діяльності, а саме:

у науково-дослідній сфері -- для подальшої розробки теоретичних положень, що стосуються правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні;

у правотворчій діяльності -- для вдосконалення чинного законодавства України та під час роботи над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу України, інших нормативних та відомчих актів. Основні положення й висновки дисертації були сформульовані в пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (акт впровадження від 29.09.2005);

у практичній діяльності органів досудового слідства -- для всебічного, повного та об'єктивного розслідування кримінальних справ про злочини неповнолітніх. Пропозиції щодо вдосконалення розслідування кримінальних справ стосовно неповнолітніх направлені до Головного слідчого управління МВС України (акт впровадження від 18.01.2006) та слідчого управління УМВС України в Запорізькій області (акт впровадження від 08.06.2005);

у навчальному процесі -- при викладанні в Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ дисциплін: “Кримінальний процес”, “Організація розкриття та розслідування злочинів в ОВС”; при підготовці відповідної навчально-методичної літератури для вищих юридичних навчальних закладів; при підвищенні кваліфікації працівників дізнання та досудового слідства (акт впровадження від 09.06.2005).

Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ і кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на десятьох міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (26 квітня 2002 року, м. Донецьк), “Запорізькі правові читання” (3-5 липня 2002 року, м. Запоріжжя), “Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України” (26-27 вересня 2003 року, м. Херсон), “Актуальні проблеми кримінального судочинства України” (12 листопада 2003 року, м. Донецьк), “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (11-12 грудня 2003 року, м. Запоріжжя), “Проблеми наукового забезпечення правоохоронної діяльності в умовах розбудови України як правової держави” (26 березня 2004 року, м. Дніпропетровськ), “Актуальні проблеми юридичної науки та правоохоронної діяльності” (14 травня 2004 року, м. Дніпропетровськ), “Актуальні проблеми взаємодії судових і правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (28-29 травня 2004 року, м. Запоріжжя), “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (20-21 травня 2005 року, м. Запоріжжя), “Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (25-26 травня 2006 року, м. Запоріжжя).

Публікації. Основні положення й висновки роботи викладені в шести статтях, котрі опубліковані в наукових фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією (ВАК) України, та в шістьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (345 найменувань на 28 сторінках) та чотирьох додатків (обсягом 21 сторінка).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність і значимість, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, її науково-теоретичне підґрунтя, показано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження. Сформульовано основні положення, що репрезентують наукову новизну дослідження, з'ясовано теоретичне й практичне значення одержаних висновків та ступінь апробації й впровадження результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1. “Неповнолітній обвинувачений на стадії досудового розслідування” складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 1.1 “Сутність, поняття та структура правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на стадії досудового розслідування” розглядаються та з'ясовуються такі поняття, як “неповнолітній”, “обвинувачений”, “правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні”. Згадані поняття порівнюються з аналогічними поняттями в законодавстві інших країн (Австрія, Білорусь, Вірменія, Російська Федерація, Франція). Визначається сутність та розкривається структура правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні; здійснюється аналіз поглядів різних науковців на правовий статус обвинуваченого, а також на статуси окремих суб'єктів кримінального процесу. Розглянуто питання історії створення автономних судів для неповнолітніх на території тих країн, куди входила територія сучасної України, та запропоновано власний погляд на еволюцію ювенальної юстиції в нашій державі, до складу якої повинні входити спеціалізовані органи досудового слідства.

У підрозділі 1.2 “Права та законні інтереси неповнолітнього обвинуваченого під час провадження досудового розслідування” розкрито сутність законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні; розглянуто права неповнолітнього обвинуваченого, котрі посідають основне місце у статусі обвинуваченого і у сукупності створюють його універсальне право на захист від обвинувачення й незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Запропоновано авторську класифікацію прав неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні: а) конституційні права; б) права, якими він користується впродовж усього досудового розслідування; в) права при застосуванні до нього запобіжного заходу; г) права при пред'явленні йому обвинувачення; д) права при проведенні інших слідчих та процесуальних дій; е) права при закінченні досудового розслідування.

За доцільне вважається доповнити його статус такими правами: 1) на забезпечення конфіденційності на всіх стадіях провадження у кримінальній справі; 2) запрошувати педагога, психолога для участі в проведенні слідчих дій; 3) заявити відвід педагогові, психологові; 4) відмовитися від участі у справі законного представника, хоча така відмова не є обов'язковою для особи, яка здійснює дізнання, досудове слідство; 5) запрошувати законного представника при проведенні освідування та отриманні зразків для експертного дослідження; 6) вимагати від органу, який проводить розслідування, виділити відносно нього кримінальну справу в окреме провадження в разі вчинення злочину з дорослим співучасником; 7) на побачення з родичами або іншими особами більше одного разу на місяць.

Підрозділ 1.3 “Обов'язки неповнолітнього обвинуваченого на стадії досудового розслідування” присвячено процесуальним обов'язкам неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні. З огляду на те, що чинний КПК України чіткого переліку обов'язків обвинуваченого не містить, пропонується ці обов'язки викласти в окремій статті. Проаналізовано погляди різних науковців щодо кола процесуальних обов'язків неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні та розглянуті результати анкетування практичних працівників із цього питання, у результаті чого виявлено суттєву відмінність у визначенні цих обов'язків.

До основних обов'язків обвинуваченого віднесено: а) з'являтися за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду; б) не ухилятися від участі під час досудового слідства; в) не перешкоджати встановленню істини у справі шляхом примушування свідка чи потерпілого до відмови від показань або дачі завідомо неправдивих показань, судового експерта чи перекладача -- до відмови від виконання покладених на них обов'язків, судового експерта -- до завідомо неправдивого висновку, перекладача -- до завідомо неправильного перекладу, іншим чином сфальсифікувати докази у справі; г) дотримуватися порядку при проведенні слідчих та процесуальних дій; д) виконувати обов'язки, покладені на нього постановою про застосування запобіжного заходу. Крім того, запропоновано доповнити обов'язком обвинуваченого виконувати постанови про освідування, одержання зразків для експертного дослідження, прийнятих відповідно з КПК України.

У підрозділі 1.4 “Кримінально-процесуальна відповідальність неповнолітнього обвинуваченого під час провадження досудового розслідування” з'ясовується поняття “кримінально-процесуальна відповідальність”, підстави та порядок її застосування. Досліджуються проблемні аспекти виконання приводу щодо неповнолітнього обвинуваченого, вноситься пропозиція про визнання відмови обвинуваченого виконувати постанову про привід як одну з підстав затримання. Кримінально-процесуальною відповідальністю за порушення обвинуваченим обов'язку не ухилятися від слідства є зупинення перебігу давності за вчинений злочин, згідно з ч.2 ст.49 КК України. При порушенні зобов'язань, покладених на неповнолітнього обвинуваченого постановою про застосування запобіжного заходу, до нього можуть застосувати більш суворий запобіжний захід, а в разі порушення застави -- застава звертається в доход держави.

Крім того, розглядається порядок виконання примусового освідування неповнолітнього обвинуваченого та отримання в нього зразків для експертного дослідження в разі, коли обвинувачений відмовляється виконувати відповідні постанови. Згадані дії пропонуємо виконувати обов'язково за участю захисника, а за клопотанням неповнолітнього -- також за участю законного представника. Таким чином, порядок та умови застосування кримінально-процесуальної відповідальності до неповнолітніх осіб є такими же, як і до повнолітніх.

Розділ 2. “Особливості предмета доказування та притягнення неповнолітніх осіб як обвинувачених у кримінальній справі” складається з трьох підрозділів. Підрозділ 2.1 “Особливості предмета доказування у кримінальних справах про злочини неповнолітніх” розкриває структуру й характер предмета доказування у справах по обвинуваченню неповнолітніх осіб. Зважаючи на те, що питання, пов'язані з предметом доказування, залишаються дискусійними, проаналізовано погляди різних науковців на це питання (М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, Ф.Н. Фаткулліна, С.М. Стахівського, О.О. Левендаренка та ін.). У підрозділі досліджуються проблеми та шляхи їх вирішення під час встановлення точного віку неповнолітнього. Для встановлення характеристики, умов життя й виховання неповнолітнього обвинуваченого та обставин, що негативно впливали на його виховання, наявність дорослих підмовників та інших осіб, котрі втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, слідчому необхідно провести комплекс процесуальних дій. При цьому важливе значення мають показання педагогів та вчителів з місця навчання неповнолітнього, показання керівника з місця роботи обвинуваченого та показання працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Під час вивчення матеріалів кримінальних справ по обвинуваченню неповнолітніх осіб, встановлено, що в переважній більшості випадків обставини, вказані у ст.433 КПК України, з'ясовуються поверхово. Тому запропоновано закріпити в КПК України обов'язковість особи, у провадженні якої перебуває кримінальна справа, встановлювати вказані обставини шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій.

У підрозділі 2.2 “Підстави, процесуальний порядок притягнення неповнолітніх осіб як обвинувачених та пред'явлення їм обвинувачення” аналізуються погляди науковців щодо підстав притягнення особи як обвинуваченого, з'ясовуються особливості процесуального порядку притягнення як обвинуваченого неповнолітньої особи. У кримінально-процесуальному законодавстві України існує особливий порядок допиту неповнолітнього обвинуваченого, і одним із недоліків у діяльності слідчих є неврахування ними вікових особливостей неповнолітньої особи під час провадження у справі.

У підрозділі особлива увага приділяється моменту пред'явлення неповнолітній особі обвинувачення, оскільки запізніле притягнення неповнолітнього як обвинуваченого значною мірою обмежує його право на захист, передчасне -- може призвести до безпідставного притягнення як обвинуваченого, а відтак і до порушення його процесуальних прав. Звертається також увага на визначення критерію достатності доказів, необхідних для притягнення особи як обвинуваченого, та ступеня внутрішнього переконання слідчого в цьому. Досліджуються питання особливості виклику неповнолітніх осіб на допит, час і тривалість допиту, тактико-криміналістичні прийоми допиту неповнолітнього обвинуваченого, запрошення на допит третіх осіб (педагог, психолог, законний представник).

У підрозділі 2.3 “Показання неповнолітнього обвинуваченого як джерело доказів та засіб захисту в кримінальному судочинстві” з'ясовуються питання, пов'язані насамперед із предметом, змістом, особливостями та класифікацією показань неповнолітнього обвинуваченого, що розглядаються в контексті не тільки як джерело доказів, а і як засіб захисту від пред'явленого обвинувачення. Досліджено історичний аспект розвитку цього джерела як головного при вирішенні питання про винуватість особи, проаналізовано оцінки показань обвинуваченого в законодавстві інших держав (Австрія, Великобританія, Німеччина, США, Франція, Японія). Показання неповнолітнього обвинуваченого відрізняються від показань дорослого не лише за віковими та психологічними, а й за процесуальними особливостями отримання показань від неповнолітнього. Це пов'язано з тим, що при допиті неповнолітнього обвинуваченого завжди має бути присутнім захисник, а на розсуд слідчого в деяких випадках - педагог, лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього. Розглядаються найбільш типові та суттєві помилки слідчих допущені ними під час отримання показань від неповнолітнього обвинуваченого.

Розділ 3. “Охорона прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого під час провадження досудового розслідування” складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1 “Роль захисника та законного представника при забезпеченні прав і законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого в кримінальній справі” обґрунтовується положення про те, що присутність професійного захисника при розслідуванні кримінальної справи відносно неповнолітнього не заважає, а суттєво допомагає слідчому в налагодженні контакту з неповнолітньою особою. З такою думкою погоджується 71% опитаних автором респондентів. Досліджені тактичні прийоми захисту неповнолітнього обвинуваченого, властиві лише цій категорії кримінальних справ. Розглянуті питання про особливості спілкування захисника з неповнолітнім обвинуваченим, їх взаємовідносини, поєднання захисту законних інтересів неповнолітнього та встановлення обставин у кримінальній справі. Крім того, звернуто увагу на питання про довіру неповнолітнього обвинуваченого до захисника й обґрунтовано положення, що ця довіра має дещо іншу психологічну основу, ніж довіра дорослого обвинуваченого. Аналізується досвід зарубіжних країн, зокрема, США й Великобританії та обґрунтовується положення про доцільність створення в Україні спеціальних юридичних консультаційних закладів, котрі б фінансувалися як за рахунок бюджетів різних рівнів, добровільних пожертвувань, так і за рахунок відрахувань адвокатів, які не бажають брати участь у справах за призначенням.

Підкреслюється, що в чинному КПК України процесуальне становище законного представника визначено не досить чітко. Відтак пропонується наділити законного представника більш широкими повноваженнями для захисту прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого.

У підрозділі 3.2 “Забезпечення прав неповнолітнього обвинуваченого при застосуванні до нього запобіжних заходів” аналізуються всі запобіжні заходи, умови та порядок їх застосування до неповнолітнього обвинуваченого. Досліджуються обставини, які необхідно враховувати під час застосування до неповнолітнього того чи іншого запобіжного заходу. Зосереджується увага на самому найсуворішому запобіжному заході -- взяття під варту, а також розглядаються проблемні питання, пов'язані з використанням термінів “винятковість” і “тяжкість вчиненого злочину” під час застосування вказаного запобіжного заходу. Для вирішення згаданих проблем запропоновано нормативно закріпити певні випадки, коли неповнолітній особі, обвинуваченій у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, можливо змінити запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, на взяття під варту. На підставі вивчення та узагальнення слідчої й судової практики у кримінальних справах про злочини неповнолітніх можна зробити висновок, що слідчі приймають рішення про взяття під варту неповнолітніх частіше, ніж це обумовлено конкретними обставинами справи. Підтримується думка науковців, які при прийнятті рішення про застосування до неповнолітнього запобіжних заходів віддають перевагу тим запобіжним заходам, котрі не пов'язані з позбавленням волі. Особливе місце посідає спеціальний запобіжний захід для неповнолітніх -- віддання неповнолітнього під нагляд. Пропонується при вирішенні питання про застосування до неповнолітнього запобіжного заходу обов'язково розглядати можливість його віддання під нагляд, також обов'язково заміняти віддання під нагляд на інший запобіжний захід (за наявності певних підстав) у разі досягнення обвинуваченим 18-річного віку. Набула подальшого розвитку пропозиція доповнити КПК України новим запобіжним заходом, котрий може застосовуватися лише до неповнолітніх обвинувачених -- тримання в приймальнику-розподільнику.

Висновки

У висновках сформульовано основні результати проведеного дослідження та пропозиції, які мають теоретичне й практичне значення.

1. У ході аналізу процесу розвитку правового статусу неповнолітнього обвинуваченого як суб'єкта кримінального судочинства виділено п'ять історичних етапів розвитку законодавства щодо провадження у справах про злочини неповнолітніх в Україні: а) 1864-1911 рр. (період застосування статей Статуту кримінального судочинства); б) 1911-1918 рр. (період діяльності спеціалізованих суддів у справах неповнолітніх осіб); в) 1918-1935 рр. (період діяльності комісій у справах неповнолітніх); г) 1935-1958 рр. (період застосування різних постанов та наказів РНК і НКЮ СРСР); д) 1958-2005 рр. (період прийняття й застосування норм Основ кримінально-процесуального законодавства СРСР та союзних республік, а також КПК УРСР).

2. Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні - це юридично закріплене становище неповнолітнього обвинуваченого на стадії досудового розслідування, яке розкривається за допомогою елементів його структури. До структури правового статусу неповнолітнього обвинуваченого слід віднести такі елементи: а) загальні та додаткові права, що їх реалізує неповнолітня особа як у процесі всього досудового розслідування, так і при проведенні окремих слідчих дій; б) законні інтереси неповнолітнього обвинуваченого; в) обов'язки неповнолітнього обвинуваченого; г) кримінально-процесуальна відповідальність неповнолітнього обвинуваченого при невиконанні й недотриманні ним своїх обов'язків.

3. Незважаючи на те, що з боку законодавця підвищена увага до охорони прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого, констатуємо, що права та обов'язки неповнолітнього обвинуваченого практично тотожні правам та обов'язкам, які мають під час провадження у справі дорослі особи. У більшості вивчених нами кримінальних справ захисники беруть участь у справах за призначенням і присутні лише під час проведення окремих слідчих та процесуальних дій; законні представники беруть участь у справі лише за розсудом слідчого, та й то в окремих випадках.

4. З урахуванням спеціального статусу неповнолітнього обвинуваченого в кримінальному судочинстві, необхідно, щоб розслідування кримінальних справ стосовно неповнолітніх осіб, захист їх прав та законних інтересів здійснювали спеціальні органи. Лише створення спеціалізованих органів досудового слідства, соціальної служби, представник котрої повинен входити до складу слідчого підрозділу, спеціалізованих судів, спеціальних юридичних консультаційних закладів із захисту малозабезпечених громадян, дозволить повною мірою реалізувати правовий статус неповнолітнього обвинуваченого як суб'єкта кримінально-процесуальних відносин та ефективно виконувати завдання кримінального судочинства.

5. На сьогодні кримінально-процесуальне законодавство України не повністю відповідає багатьом загальновизнаним нормам міжнародного права у сфері захисту прав неповнолітніх осіб, зокрема, Мінімальним стандартним правилам Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінським Правилам). Це стосується насамперед права неповнолітнього обвинуваченого на конфіденційність, тому пропонуємо доповнити КПК України статтею про забезпечення конфіденційності судочинства з участю неповнолітніх осіб.

6. У результаті узагальнення слідчої та судової практики в кримінальних справах про злочини неповнолітніх виявлено й систематизовано найбільш поширені помилки, що їх припускаються слідчі під час провадження у справах розгляданої категорії. До них належать: а) несвоєчасність, а іноді й досить формальність пред'явлення неповнолітній особі обвинувачення; б) кваліфікація злочинів, вчинених неповнолітніми, із „запасом”; в) невиправдане застосування найсуворішого запобіжного заходу - взяття під варту; г) непопередження захисників неповнолітніх обвинувачених про проведення за участю останніх слідчих та процесуальних дій; д) проведення процесуальних та слідчих дій без урахування вікових та психологічних особливостей неповнолітнього обвинуваченого; є) поверхове дослідження обставин, що складають предмет доказування у цій категорії кримінальних справ.

Список праць за темою дисертації

1. Холод Р.С. Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2003. - № 1. - С. 297-304.

2. Холод Р.С. Участь захисника та законного представника у справах про злочини неповнолітніх // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2003. - № 4. - С. 263-272.

3. Холод Р.С. Особливості пред`явлення обвинувачення та допиту неповнолітнього обвинуваченого // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті, 2004. - № 1. - С. 154-167.

4. Холод Р.С. Процесуальний статус педагога у справах про злочини неповнолітніх // Актуальні проблеми вдосконалення кримінально-процесуального законодавства: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2004. - спец. вип. № 1 (16). - С. 209-216.

5. Холод Р.С. Особливості застосування до неповнолітніх обвинувачених взяття під варту як запобіжного заходу // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2004. - № 4. - С. 379-386.

6. Холод Р.С. Проблемні аспекти реалізації прав неповнолітнього обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи на досудовому слідстві // Часопис Київського університету права: Український науково-теоретичний часопис. - Київ, 2006. - № 1. - С. 159-164.

7. Холод Р.С. Процесуальні проблеми розслідування злочинів, скоєних неповнолітніми // Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України. - 2002. - С. 189-198.

8. Холод Р.С. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх // Актуальні проблеми кримінального судочинства України. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Донецьк: Донецький юридичний інститут МВС України. - 2004. - С. 200-209.

9. Холод Р.С. Права неповнолітнього обвинуваченого в законодавстві України та в Мінімальних стандартних правилах ООН (порівняльний аналіз) // Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України. - 2003. - Ч. 1. - С. 134-138.

10. Холод Р.С. Окремі проблемні питання, пов'язані з проведенням слідчих дій у справах про злочини неповнолітніх // Актуальні проблеми юридичної науки та правоохоронної діяльності. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції молодих учених. - Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України. - 2004. - Вип. 5. - С. 60-64.

11. Холод Р.С. Взаємодія слідчого з підрозділами ОВС у ході розкриття та розслідування злочинів неповнолітніх // Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України. - 2004. - Ч. 1. - С. 72-76.

12. Холод Р.С. Деякі проблемні аспекти розслідування кримінальних справ про злочини неповнолітніх та шляхи їх вирішення // Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України. - 2005. - Ч. 2. - С. 153-157.

Размещено на Allbest.ru