Договір дарування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дидактична мета лекції:

1) навчальна - визначити мету й завдання договірних відносин у цивільному праві України, продемонструвати міжпредметні зв'язки з іншими дисциплінами; проаналізувати загальні положення про договори дарування, ренти, утримання (догляду) та особливості їх реалізації;

2) розливальна - разом з аудиторією осмислити сутність договорів дарування, ренти, утримання (догляду) та договірних відносин, підводячи курсантів, слухачів та студентів до самостійного усвідомлення одержаних висновків;

3) виховна - сформулювати ціннісні, моральні орієнтири курсантів, слухачів та студентів при дослідженні договірних цивільно-правових відносин.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Господарське право, Фінансове право, Сімейне право України, Спадкове право України, Нотаріат в Україні, Конституційне право України, Право власності в Україні, Адвокатура України.

Забезпечувальні дисципліни: Господарське право, Фінансове право, Сімейне право України, Спадкове право України, Нотаріат в Україні, Конституційне право України, Право власності в Україні, Адвокатура України.

Забезпечувані дисципліни: Господарське право, Фінансове право, Цивільне право України (особлива частина) Цивільне процесуальне право України, Право інтелектуальної власності, Право власності в Україні.

Начально-методичне забезпечення лекції: мультимедійні-схеми, підручники, посібники.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

1. Договір дарування: поняття, юридична характеристика, укладення, припинення і розірвання

Перевага в цивільному обігу еквівалентно-оплатних відносин не заперечує й безоплатного передання майна однією особою іншій. Найчастіше таке передання набуває форми трудових або адміністративно-правових відносин. Разом із тим, безоплатне передання майна у власність іншої особи відбувається у цивільно-правових формах. В таких випадках застосовують договір дарування.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦК).

Договір дарування -- це правочин, в силу якого одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) майно у власність. Він опосередковує перехід майна від однієї особи до іншої, при цьому дарувальник і обдаровуваний є рівноправними суб'єктами. Договір дарування направлений на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованої особи, при цьому обдаровуваний набуває право на майно, якого раніше у нього не було. Дарувальник повинен бути власником майна, що відчужується. Договір дарування є узгодженим волевиявленням обох сторін та являє собою не тільки акт розпорядження майном власником (дарувальником), але й акт прийняття подарунку обдаровуваним. Для здійснення договору дарування необхідні як воля дарувальника, так і згода обдаровуваного, який має право відмовитися від прийняття дарунку в силу певних причин. При відсутності згоди на прийняття майна, яке не виражено ні в якій формі, такий договір не можна визнати укладеним.

Мета: безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдаровуваного.

Юридичні ознаки договору

Договір дарування є одностороннім. З його укладенням у сторін, як правило, не виникають взаємні або односторонні обов'язки. Щодо прав, то їх набуває лише обдаровуваний у вигляді повноважень власника стосовно прийнятого майна. Належність дарування до односторонніх договорів не позбавляє його ознак двостороннього правочину, для укладання якого необхідне волевиявлення двох сторін (дарувальника і обдаровуваного). Це означає, що дарування вважається здійсненим (тобто договір укладений) за наявності волевиявлення обдарованої особи, висловленого у будь-якій формі. Як правило, воно виявляється у відповідній поведінці, зумовленій певними подіями або обставинами. Безпосередня згода особи, якій дарується майно, вимагається за тими угодами, які потребують спеціального оформлення. Якщо дарунок не прийнято, договір дарування вважається не укладеним. З укладанням договору дарування фактично припиняється юридичний зв'язок між сторонами.

Іноді вважають, що він є двостороннім н.п. 1) обдарований несе обов'язок дбати про збереження подарованої речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність; 2) договір пожертви, реальний, а за певних обставин консенсуальний (За ЦК 1963 р. договір дарування було однозначно визнано реальним договором. Договір з обов'язком передати товар у майбутньому є консенсуальним), безоплатний (ч. 2 ст. 717 Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування).

Договір дарування вважається укладеним з моменту передання майна обдаровуваному або передання його у майбутньому, і тому він може належати як до реальних, так і до консенсуальних договорів. Момент укладення угоди не пов'язаний з моментом передання майна у власність. За таких умов договір дарування з обов'язком передати майно обдаровуваному у майбутньому вважатиметься чинним до його фактичного передання, а тому має ознаки консенсуальної угоди.

Договір дарування завжди є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Це характеризує дарування як договір, що не передбачає яких-небудь зустрічних домагань і спрямований винятково на надання майнової вигоди лише одній стороні. Тобто у даному випадку законодавець встановлює, що будь-яке зустрічне майнове надання стороною, що набуває майно у власність, свідчить про відсутність дарування. Не суперечить безоплатному характеру договору дарування факт здійснення обдарованим згодом дарунка на користь дарувальника, але за самостійним договором. Договір дарування, укладений з порушенням вимог закону про безоплатність передання іншій стороні майна у власність, є нікчемним.

Істотною умовою договору є умова про предмет, яким є майно (дарунок). (Стаття 718. Предмет договору дарування)

Предметом договору дарування може бути не тільки рухоме (у тому числі гроші та цінні папери) та нерухоме майно, але й також майнові права -- як такі, якими вже володіє дарувальник, так і ті, що можуть виникнути у нього у зв'язку зі здійсненням права інтелектуальної власності, а також інші права.

Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не вилучене з обігу і яке може бути у власності особи, якій воно дарується (предмети домашнього побуту, гроші, житловий будинок, квартира, автомобіль тощо). Майно, що передається за договором дарування, переходить у власність від однієї особи (дарувальника) до іншої (обдарованого). Тому майно, що передається, повинне бути власністю дарувальника. При даруванні необхідно також додержуватися спеціальних правил, встановлених для набуття права власності громадянами на окремі види майна (наприклад, вогнепальна зброя).

Законодавець вносить нове положення про те, що предметом договору дарування можуть бути не тільки майнові права, якими дарувальник уже володіє, а й такі, які можуть виникнути у нього у майбутньому, тобто якими на даний момент він ще не володіє, але розраховує отримати в майбутньому. Це відповідає вимогам попередньої статті, де зазначається, що майно може бути передано іншій стороні (обдарованому) не тільки тепер, але й у майбутньому.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Не можна подарувати майнові права, які нерозривно пов'язані з особою їх володільця (право на одержання аліментів, пенсії тощо).

Форма договору -- усна або письмова. Залежить від виду майна, що є предметом договору, від ціни дарунка та від суб'єктного складу.

Згідно ст. 719 ЦК договір дарування укладають

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договір дарування укладається у формі, яка визначається загальними правилами цивільного законодавства про форму договорів відповідно до ЦК.

Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій і письмовій нотаріальній формі. Форма договору дарування визначається залежно від виду майна, що є предметом договору дарування.

Законодавче врегульовано, що якщо предметом договору дарування є предмети особистого користування та побутового призначення, то такий договір може бути укладено в усній формі, коли висновок про волю особи робиться на підставі прямо висловленого нею бажання.

Договір дарування нерухомої речі обов'язково укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом. Нотаріальна форма є найбільш складною формою укладання договору дарування. У даному випадку договір дарування не тільки вчиняється у вигляді складання спеціального письмового документа, але факт складання документа ще й посвідчується нотаріусом. Оформлюючи даний вид договору, нотаріус пересвідчується в законності його умов, цілей, встановлює істинну волю сторін договору. При укладенні договорів дарування необхідно додержуватися також і спеціальних правил, установлених для відчуження частки у спільному майні, тощо. Так, при укладенні угод про відчуження спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, має бути письмова згода другого з подружжя. Тому недодержання цих умов дає підстави вважати такий договір недійсним.

Законодавче передбачено, що у письмовій формі укладаються договори дарування майнового права та договори дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Тому недодержання письмової форми при укладенні зазначеного договору дає підстави вважати його нікчемним.

У випадках, спеціально обумовлених у законі, договір дарування, укладений з порушенням установленої цивільним законодавством форми, визнається недійсним. Як випливає зі змісту коментованої статті, законодавцем прямо зазначено, що договори дарування майнового права та договори дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому не повинні укладатися в усній формі, а тільки у письмовій, при цьому нотаріальне посвідчення не є обов'язковим.

На письмі укладаються також договори дарування рухомих речей, які мають особливі цінність. Але ця норма не має імперативного характеру, оскільки передання такої речі може бути правомірним навіть якщо це передання було здійснене за усним договором. Це може бути за умові, що судом не буде встановлено, що обдарований заволодів нею незаконно. Тобто у разі виникнення спору з цього приводу, він вирішується у судовому порядку. І саме суд вирішує, законно чи незаконно обдарований набув річ.

Досить новим є положення про те, що договір дарування валютних цінностей укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню у випадку, якщо сума валютних цінностей перевищує п'ятидесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 850 гри (у випадку зміни мінімального розміру неоподаткованого мінімума доходів громадян і відповідно буде змінена і грошова сума). У даному випадку також застосовуються положення, відповідно до який недотримання законодавче встановленої форми тягне за собою визнання договору дарування валютних цінностей недійсним.

договір дарування довічний догляд

2. Суб'єкти договору дарування, їх права та обов'язки

Сторонами договору є дарувальник та обдаровуваний.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

На можливість укладати договори дарування фізичними особами впливає обсяг цивільної дієздатності.

Батьки (усиновлювачі), опікуни та піклувальники не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Цим законодавець захищає інтереси малолітніх, неповнолітніх і недієздатних осіб, оскільки особливістю договору дарування є зменшення майна дарувальника без надання відповідної компенсації.

Однак опікун можуть передавати майно підопічному у власність за договором дарування.

Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо передбачено засновницьким документом дарувальника (спеціальна дієздатність). Однак це положення не поширюється на право юридичної особи укласти договір пожертви.

Стаття 720. Сторони у договорі дарування

1. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

2. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

3. Юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність, можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено статутом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичних осіб укладати договір пожертви.

4. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдарованого, є нікчемним.

Сторонами у договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

Укладення договорів дарування громадянами має здійснюватися з додержанням загальних правил цивільного законодавства про їх дієздатність. Крім того, законодавець встановляє додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Виходячи з інтересів дітей, осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, у цивільному законодавстві зазначається, що батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Але вони мають право від імені осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, приймати майно у подарунок, а піклувальники над неповнолітніми -- давати згоду на прийняття дарунка. Опікуни та піклувальники можуть відмовитися від пропозиції прийняти дарунок, якщо вона не відповідає інтересам підопічного. Договори дарування будь-якої особи здійснюються у відношенні (без обмежень) за вибором дарувальника.

Юридичні особи можуть виступати сторонами у договорі дарування. Не передбачається будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дарунка. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й за договором дарування) вони мають здійснювати відповідно до вимог їхніх статутів та законодавчих актів. Договір дарування між юридичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, не дозволяється у випадку, якщо право дарування не передбачено у статуті дарувальника. Дане положення не стосується права таких осіб укладати договір пожертви (тобто дарування нерухомого та рухомого майна, зокрема грошей та цінних паперів фізичним та юридичним особам, державі України, Автономній Республіки Крим, адміністративно-територіальним утворенням для досягнення ними певної, заздалегідь визначеної мети). Тобто, юридичні особи можуть бути сторонами у договорі дарування тільки у випадках, коли ці договори не суперечать їх меті та предмету діяльності, передбаченим в установчих документах або положеннях про них, а також у випадках, прямо передбачених законодавством України.

У даній статті передбачено положення про те, що не тільки дарувальник особисто може укладати договір дарування. Від його імені такий договір може укласти його представник при додержанні певних умов, передбачених цивільним законодавством. Представник дарувальника повинен діяти на підставі письмового уповноваження (доручення), що видається однією особою іншій особі, представляти його інтереси перед третіми особами. Порядок видачі та оформлення доручення підпорядковується загальним нормам цивільного законодавства. Якщо у дорученні на укладання договору дарування не встановлено імені обдарованого, воно визнається нікчемним.

Зміст договору становлять права та обов'язки сторін. Як правило, реальний договір дарування не породжує ніяких зобов'язальних відносин.

Тому мова може йти лише про зобов'язання, яке виникає із консенсуального договору дарування.

Головним обов'язком дарувальника є передання дарунка обдарованому, яке може бути здійснено шляхом: а) безпосереднього вручення речі; б) символічної передачі (наприклад, вручення ключів, макетів тощо); в) передачі документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору.

Дарунок вважається прийнятим, якщо його направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття (ч. 3 ст. 722 ЦК).

Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка в майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився (ч. 1 ст. 724 ЦК). Крім того дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному.

Обдаровуваний має право відмовитися від прийняття дарунка в будь-який час до передачі дарунка і без обґрунтування причин такої відмови (ч. 2 ст. 724 ЦК).

За невиконання або неналежне виконання умов договору дарування настає відповідальність на загальних засадах цивільно-правової відповідальності, що врегульовано главою 51 ЦК. Однак, враховуючи безоплатний характер цього договору, законодавець передбачив винятки із загальних правил, які обмежують відповідальність сторін.

1. Якщо дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі, не повідомив про них обдаровуваного, то він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком за правилами глави 82 ЦК.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування протягом 1 року, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим, у таких випадках (ст. 727 ЦК):

якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей, при цьому предметом дарування були нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Якщо обдаровуваний учинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування;

якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;

якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, цю річ може бути знищено або істотно пошкоджено.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому: а) має консенсуальний характер; б) укладається в письмовій формі; в) зміст договору має містити умову про конкретну особу -- обдаровуваного, а також умову про конкретний предмет дарування.

За цим договором, крім покладення додаткового обов'язку на дарувальника (передати дарунок в майбутньому), сторонам надаються додаткові, порівняно з іншими договорами, права.

Так, дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився (ч. 1 ст.724).

Обдарований має право:

1) вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування (ч. 2 ст. 723)

2) у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього (ч. 2 ст. 724).

Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється (ч. 3 ст.723).

Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо), якщо це передбачено договором.

Покладення такого обов'язку на обдарованого не може вважатися зустрічним задоволенням дарувальника, а отже, не скасовує безоплатності договору дарування.

Основними особливостями договору дарування з обов'язком обдарованого на користь третьої особи є такі:

1) до суб'єктів такого договору дарування, крім сторін, належить також третя особа, стосовно якої на обдаровуваного покладено певний обов'язок;

2) суб'єктам договору надаються додаткові права, пов'язані з виконанням обов'язку обдаровуваним.

Так, дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи.

У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним це право переходить до третьої особи, на користь якої у договорі встановлений обов'язок обдаровуваного (ч. 2 ст. 725 ЦК України);

3) визначається додаткова підстава для розірвання такого договору дарування: дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка у разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи. При цьому, на відміну від інших договорів дарування, якщо повернення дарунка є неможливим, дарувальник має право вимагати відшкодування його вартості.

Договір про пожертву

Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, обдаровуваному для досягнення ним певної, наперед обумовленої мети (ч. 1 ст. 729 ЦК України).

Договір про пожертву, як і більшість договорів дарування, є реальним, тобто укладеним з моменту прийняття пожертви.

До цього договору застосовуються загальні положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Основні особливості такого договору проявляються у наступному:

1) Сторонами договору про пожертву є пожертвувач та обдаровуваний.

2) на відміну від інших договорів дарування, предметом договору про пожертву не можуть бути майнові права. Предметом цього договору є тільки нерухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери;

3) договір про пожертву є завжди каузальним, оскільки його істотною умовою є встановлена у договорі певна, наперед обумовлена мета, задля якої здійснюється пожертва.

Як і у договорі дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи, встановлення обов'язку обдаровуваного щодо досягнення певної мети у договорі про пожертву не суперечить безоплатній сутності договору дарування, оскільки такий обов'язок спрямований не на користь пожертвувача і зустрічного задоволення він не отримує.

Мета пожертви може бути як індивідуальною, спрямованою на задоволення особистих інтересів (наприклад, пожертва грошей на навчання, лікування конкретної особи), так і загальнокорисною, тобто певну дію потрібно вчинити в суспільних інтересах (пожертва грошей, речей для дитячого будинку, для постраждалих внаслідок землетрусу тощо).

Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду (ч. 2 ст. 730 ЦК України);

3) сутність договору про пожертву надає пожертвувачу додаткове право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором;

4) додатковою підставою для висунення пожертвувачем або його правонаступниками вимоги про розірвання договору є використання пожертви не за призначенням.

3. Договір ренти

Рента належить до нових цивільно-правових договорів, поява якого пов'язана із переходом України до ринкових відносин. Відноситься до договорів про передачу майна у власність. Ще не поширені в цивільному обігу.

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (ст. 731 ЦК).

Правове регулювання договору здійснюється главою 56 ЦК.

Юридичні ознаки договору: односторонній (обов'язки покладються тільки на платника ренти. Рента - двосторонній договір за Дзерою), реальний (деякі вважають його консенсуальним н.п. коментар до ЦК під ред. О.В.Дзери) та відплатний (дії одержувача ренти щодо передачі майна відповідають обов'язку платника ренти періодично виплачувати ренту).

Договору ренти притаманні специфічні ознаки, які свідчать про його самостійність серед інших цивільно-правових договорів про передачу майна у власність:

а) мета договору - надання утримання особі, яке часто є єдиним джерелом одержання засобів існування;

б) відносини ренти мають такий, що триває, стабільний характер;

в) характерна ознака ренти -- алеаторність (ризик, від лат. аlеа -- гральна кістка, випадок), тобто існує ризик, що розмір рентних платежів буде більшим або, навпаки, меншим за вартість відчуженого під виплату ренти майна.

Сторонами договору є одержувач ренти та платник ренти. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи.

Одержувач ренти - особа, яка передає другій стороні у власність майно за періодичну сплату ренти. Одержувач ренти повинен бути власником майна.

Платник ренти - особа, яка зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренти взамін переданого їй у власність майна.

Істотною умовою договору є умова про предмет.

Предметом договору є:

1) рентний капітал - майно, що передається під виплату ренти (не лише речі та їх сукупність, а й майнові права та обов'язки, зокрема інформація, результати інтелектуальної діяльності та виключні права на них, виконання робіт та надання послуг), яке передається під виплату ренти, а також

2) рентні платежі (рента може бути як у грошовій формі, так і вигляді надання речей, виконання робіт або надання послуг).

Доктрина визнає три істотні умови договору ренти: 1) умова про рентний капітал; 2) умова про рентні платежі; 3) умова про забезпечення виконання зобов'язання з виплати рентних платежів.

Не визнається істотною умовою договору ренти ціна. (ч. 4 ст. 632, 691) Не можна говорити, що ціна договору ренти еквівалентна сумі рентних платежів в силу алеаторності рентного зобов'язання.

Розмір ренти встановлюється договором. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Рента може бути у вигляді: 1) грошового еквівалента, 2) надання житла, 3) забезпечення харчування 4) догляду.

Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти.

Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором.

Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти.

Законодавець розрізняє два види відчуження майна під виплату ренти: безоплатно та за плату.

До договору ренти, згідно зі ст. 734 ЦК, можуть застосовуватися в субсидіарному порядку загальні положення про купівлю-продаж та про договір дарування. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату (сплачується вартість майна + рента), то до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно( виплачується тільки рента), -- положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору.

Форма договору -- письмова, підлягає нотаріальному посвідченню, а щодо передачі нерухомого майна -- державній реєстрації. Недотримання нотаріальної форми - нікчемність договору. Але ч. 2 ст. 220 якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Способи забезпечення виконання зобов'язань щодо виплати ренти: застава та страхування. Зокрема, у разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно (ч. 1 ст. 735 ЦК). Звідси випливає, що платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. А в разі відчуження майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти. (тобто переходять права + обов'язки).

ЦК не містить імперативного правила про обов'язкове встановлення сторонами договору способу забезпечення виконання зобов'язання платника ренти у випадку передання рухомого майна.

Якщо передається нерухоме майно, то застава виникає автоматично за фактом укладення договору ренти. Тому ця умова не є істотною.

Також може бути встановлено обов'язок платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти (ч. 3 ст. 735 ЦК). Правило про страхування не є альтернативним і не замінює правило про заставу.

У ст. 736 ЦК передбачено відповідальність платника за прострочення виплати ренти у вигляді обов'язку платника ренти сплачувати одержувачеві ренти проценти.

ЦК виділяє такі різновиди договору ренти -- безстрокову ренту (постійну) та строкову.

Особливості договору безстрокової ренти (постійної): а) обов'язок виплачувати ренту не обмежується будь-яким строком, зокрема й строком життя або існування її одержувача. Тобто право на одержання ренти може переходити у спадщину, а якщо її одержувачем є некомерційна юридична особа -- переходити у порядку правонаступництва до створених юридичних осіб; б) ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно, несе платник ренти, а у разі передання його за плату -- платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Особливості договору строкової ренти: а) є підставою виникнення зобов'язань по виплаті рентних платежів протягом певного строку; б) зобов'язання можуть припинятися лише платником ренти на загальних підставах; в) випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від обов'язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

Оскільки зобов'язання, що виникають на підставі договору ренти, мають тривалий характер, особливого значення набуває питання про розподіл між сторонами ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти. Вирішення цього питання залежить від двох умов:

1) за плату чи безоплатно передано майно платнику ренти;

2) укладено строковий чи безстроковий договір ренти.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти.

У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, платник ренти не звільняється від обов'язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

Зміст договору ренти

За договором ренти одержувачеві ренти надані лише права.

Одержувач ренти має право:

застави на земельну ділянку або інше нерухоме майно, передане під виплату ренти (ч. 1 ст. 735 ЦК України);

вимагати розірвання безстрокового договору ренти у визначених законом або договором ренти випадках (ст. 740 ЦК);

у разі розірвання договору ренти вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти, якщо майно було передано у його власність безоплатно (ч. 2 ст. 741 ЦК України);

у разі розірвання договору ренти вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна, якщо майно було передано у його власність за плату (ч. З ст. 741ЦК України).

Платник ренти зобов'язується:

періодично виплачувати одержувачеві ренту за передане у його власність майно (ч. 1 ст. 731 ЦК України);

у деяких випадках застрахувати ризик невиконання ним своїх
обов'язків за договором ренти (ч. З ст. 735 ЦК України);

сплатити проценти одержувачеві ренти за прострочення виплати ренти (ст. 736 ЦК України);

виходячи зі змісту ст. 735 ЦК України, у разі відчуження рухомого майна іншій особі платник ренти залишається зобов'язаним виплачувати ренту. І, напроти, у разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти.

Платник ренти має право:

відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, але тільки за згодою одержувача ренти (ч. 2 ст. 735 ЦК України);

відмовитися від безстрокового договору ренти (ч. 1 ст. 739 ЦК України);

у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати (ч. 2 ст. 742 ЦК України).

Підстави та наслідки розірвання договору ренти.

Договір безстрокової ренти припиняється, крім загальних підстав припинення цивільно-правових договорів, у разі:

відмови платника від договору ренти (ст. 739); Це правило є імперативним. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною. Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

розірвання договору на вимогу одержувача, якщо: а) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більше ніж на 1 рік; б) платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти; в) платника безстрокової ренти визнано неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі та в строки, що встановлено договором; г) в інших випадках, встановлених договором ренти (ст. 740 ЦК).

+ ще одна підстава розірвання договору ренти ч. 2 ст. 742 У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Правові наслідки розірвання договору безстрокової ренти:

якщо майно передано у власність платника ренти безоплатно, то одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти;

якщо майно передано у власність платника ренти за плату, то одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна (ст. 741 ЦК).

Місце договору ренти серед інших цивільних договорів, які передбачають передачу майна у власність набувача.

Договір ренти	Договір купівлі-продажу
1. Глава 56 ЦК	Глава 54 ЦК
2. Алеаторний характер зустрічного виконання зобов'язання. Ризик пов'язаний з тим, що розмір рентних платежів виявиться більшим або, навпаки, меншим вартості відчужуваного під виплату ренти майна.	Акт еквівалентного товарообміну
3. Мета - отримати майно у власність; матеріальна допомога стороні.	Мета - отримання об'єкта купівлі у власність
Договір ренти	Договір довічного утримання
1. За нормативно-правовою базою
Глава 56 ЦК	Глава 57 ЦК
2. За предметом
Рентним капіталом можуть бути будь-які майно і відчужувані об'єкти цивільних прав.	Відчужуваним під довічне утримання майном можуть бути лише нерухоме майно, його частина, або рухоме майно, яке має значну цінність
3. За суб'єктним складом
Відчужувачем можуть бути фізичні та юридичні особи	Відчужувачем може бути лише фізична особа
4.За правами та обов'язками
Платник ренти зобов'язаний отримати згоду отримувача ренти на відчуження майна	Набувачеві забороняється відчужувати майно, передане за договором довічного утримання
5. За строком чинності договору
Може бути строковим або безстроковим	Завжди є безстроковим
6. За правовими наслідками розірвання
У разі розірвання одержувач ренти отримує грошову компенсацію	У разі розірвання договору відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане

4. Договір довічного утримання (догляду)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).

Правове регулювання договору здійснюється Главою 57 ЦК та іншими актами.

Юридичні ознаки договору:

- односторонній (після укладення договору обов'язки набувають тільки у набувача),

- реальний (укладений з моменту передачі відчужувачем майна у власність набувача),

- відплатний (за отримання у власність майна набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом),

- безстроковий (не можна укласти на певний строк. Припинення договору пов'язується зі смертю відчужувача. Наперед невідомо, скільки буде тривати зобов'язання по утриманню),

- алеаторний характер: вартість утримання не буде відповідати вартості майна, переданого у власність набувачеві, оскільки вона залежить від тривалості життя відчужувача.

Сторони договору: відчужувач (фізична особа, незалежно від віку та стану здоров'я. Відчужувачем обов'язково має бути власник майна) та набувач (повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа).

Як відчужувачів, так і набувачів за договором довічного утримання може бути кілька.

Можлива заміна набувача: У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Мета договору: для набувача - отримати у власність певне майно, для відчужувача - забезпечити себе довічним утриманням.

Договір може бути укладено відчужувачем на користь третьої особи. Крім того, він належить до договорів довірчого (фідуціарного) характеру, оскільки за неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача може бути передано за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Істотними умовами договору є умови про предмет та оцінку матеріального забезпечення відчужувача.

Предметом договору є

2) майно, що передається у власність набувачу (для забезпечення утриманням та (або) доглядом може бути відчужено лише житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність)

3) довічне утримання, яким повинен забезпечуватись відчужувач. Для того, щоб уникнути спори між відчужувачем та набувачем, у договорі довічного утримання краще визначити всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду, якими набувач має забезпечити відчужувача, їх обсяг, періодичність та якість. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Договором має бути здійснено грошову оцінку матеріального забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу. Така оцінка підлягає індексації в порядку, встановленому законом.

Крім того, законодавець у ч. 1 ст. 747 ЦК передбачає, що обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужено ними на підставі договору довічного утримання (догляду).

Відповідно до ст. 602 ЦК, вимоги щодо довічного утримання (догляду) не підлягають зарахуванню.

Тобто набувач за таких умов не має права, зокрема, зарахувати за рахунок утримання та (або) догляду відчужувача будь-які борги останнього перед ним.

Також у разі смерті відчужувача внаслідок завдання йому шкоди, при визначенні розміру відшкодування шкоди, яку завдано втратою годувальника, до складу доходів померлого зараховують заробіток, пенсію, і, як зазначено в ч. 2 ст. 1200 ЦК, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Це означає, що зі смертю відчужувача обов'язок набувача з його утримання та (або) догляду припиняється, але замість цього особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, набувають право на утримання від особи, винної у смерті відчужувана.

Строк дії договору визначається безпосередньо його природою і дорівнює періоду життя утриманця.

Форма договору -- письмова, підлягає нотаріальному посвідченню, а щодо передання нерухомого майна -- підлягає державній реєстрації.

Набувач стає власником нерухомого майна з моменту державної реєстрації. (ст. 334 ЦК)

Способи забезпечення захисту інтересів відчужувача: а) позбавлення набувача права розпорядження майном, переданим йому за договором довічного утримання (догляду) на праві власності; б) заборона звернення стягнення на майно набувача протягом життя відчужувана; в) покладання ризику випадкового знищення (пошкодження) майна на набувача, яке йому було передано.

Зміст договору довічного утримання.

Як уже зазначалося, договір довічного утримання (догляду) належить до односторонніх договорів, оскільки відчужувач має лише права, а саме:

на всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач зобов'язаний його забезпечувати за договором (ч. 1 ст. 749 ЦК України);

вимагати розірвання договору довічного утримання (догляду) за рішенням суду в разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України);

вимагати повернення майна, яке було ним передане набувачу, при розірванні договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором (ч. 1 ст. 756 ЦК України).

Набувач зобов'язаний:

взамін переданого йому у власність майна довічно забезпечувати відчужувача або третю особу всіма видами матеріального забезпечення, а також усіма видами догляду (опікування), що визначені у договорі (ст. 744, ч. 1 ст. 749 ЦК України);

у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Однак у випадку, коли частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем (ч. 3 ст. 749 ЦК України);

у деяких випадках забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором (ст. 750 ЦК України);

до закінчення дії договору довічного утримання (догляду) не відчужувати майно, передане йому за договором, не укладати щодо нього договір застави (ч. 1 ст. 754 ЦК України).

Набувач має право:

у разі неможливості подальшого виконання обов'язків набувача з підстав, що мають істотне значення, передати їх іншій особі за її згодою та згодою відчужувача (ч. 1 ст. 752 ЦК України);

вимагати розірвання договору довічного утримання (догляду) за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 755 ЦК України);

на залишення за ним права власності на частину майна за рішенням суду при розірванні договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання з підстав, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 756 ЦК України).

Особливості припинення договору довічного утримання.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється на загальних підставах припинення зобов'язань (згідно зі ст. 602 ЦК України не допускається тільки зарахування зустрічних вимог), а також у разі:

смерті відчужувача або третьої особи, на користь якої було укладено договір;

його розірвання за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у випадку невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. Причому, відчужував набуває право власності на майно, яке він передав, а витрати, зроблені набувачем на утримання не підлягають поверненню;

його розірвання за рішенням суду на вимогу набувача у зв'язку з неможливістю подальшого виконання договору з підстав, що мають істотне значення (ст. 755 ЦК) За таких обставин суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором;

смерті набувача, якщо він не має спадкоємців або вони відмовились від прийняття майна, переданого відчужувачем (ч. 2 ст. 757 ЦК);

ліквідації юридичної особи-набувача (ч. 2 ст. 758 ЦК).

Размещено на Allbest.ur

...