Господарський договір

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Лекція

з навчальної дисципліни «Господарське право»

Тема Господарський договір

В.Ю. Малий - доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара.

Дніпропетровськ 2011

План

1. Поняття та загальні умови укладання господарських договорів

2. Загальний порядок укладання господарських договорів

3. Порядок зміни та розірвання господарських договорів

Висновки

Література

Вступ

Поняття "господарський договір" законодавством України чітко не визначене. Ст. 173 ГК України лише дає загальне визначення господарського зобов'язання - ним визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язальна сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язальної сторони виконання її обов'язку. Також у ст. 179 ГК України міститься визначення господарсько-договірних зобов'язань як майново-господарських зобов'язань, що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не-господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Зважаючи на те, що господарський договір є різновидом цивільно-правової угоди, тобто - за своєю юридичною природою - є погодженою дією двох або більше сторін, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202, 626 ЦК України), на нього поширюються загальні положення гл. 16, 47-53 та інші положення ЦК України щодо угод (зобов'язань) у разі, якщо вони не суперечать положенням господарського законодавства України. Підтвердженням цього є ч. 7 ст. 179 ГК України, відповідно до якої господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Поняття господарського договору виступає у двох аспектах: 1) під поняттям "договір" розуміються правовідносини, що виникають із договору як юридичного акта; 2) мається на увазі правовий документ, яким зафіксовано виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників.

Господарський договір опосередковує відносини (конкретніше, як йшлося вище, - зобов'язання), що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, а також органами державної влади, органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією. Іншими словами, характерною ознакою господарського договору є те, що він укладається між суб'єктами господарської (в тому числі підприємницької) діяльності або між одним чи декількома такими особами і негосподарюючою юридичною особою, в тому числі органами влади.

господарський договір зобов'язання укладання

1. Поняття та загальні умови укладання господарських договорів

Право України регулює майнові господарські та інші відносини господарських суб'єктів з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір.

Це майнові договори. Перша категорія - майновий договір - є загальною. Законодавче майнові договори усіх видів врегульовано Цивільним кодексом (статті 626-654).

У господарському праві категорія договір використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 626 ЦК, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності господарського суб'єкта майнові договори різні (договір поставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво, з одного боку; договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів тощо - з іншого). Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність господарюючих суб'єктів, інші - обслуговуючу.

Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією - категорією господарського договору.

Термін "господарський договір" у право України введено Господарським процесуальним кодексом України, який регулює порядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають при укладенні та виконанні господарських договорів (ст. 1 ГПК).

Отже, категорії договір і господарський договір співвідносяться як загальне і особливе. Як особлива категорія господарського законодавства і права України господарський договір має певну правову основу. Господарські договори в Україні з прийняттям ГК регулюються:

а) загальними статтями ЦК: (про зобов'язання, договір, зобов'язання, що випливають з договорів;

б) спеціальними статтями ЦК: (купівля-продаж, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції; постачання енергетичних та інших видів ресурсів, лізинг, підряд, будівельний підряд, виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, перевезення, транспортне експедирування, зберігання на товарному складі, позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, факторинг, комерційна концесія тощо);

в) НПА господарського законодавства: ГКУ, ЗУ про окремі види господарської діяльності (інвестиційну, зовнішньоекономічну, транспортну тощо).

Певну групу становлять нормативні акти колишнього Союзу РСР, які регулюють ті господарські договори, які повністю або частково не врегульовані законодавством України. Зокрема, це договори поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; договори перевезення вантажів внутрішнім водним транспортом;

Господарський процесуальний кодекс України містить загальне правило про те, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів (ст. 10) можуть бути подані на вирішення господарського суду, визначає процедуру досудового врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання певної категорії госпдоговорів (ст. 11), а також регулює процесуальні відносини щодо порушення позовного провадження з господарських спорів та їх вирішення. Отже, у визначенні поняття господарського договору слід враховувати і загальні ознаки категорії майнового договору, і особливі його ознаки, відображені у господарському законодавстві. Господарський договір - господарське правовідношення між двома або більше субєктами, змістом якого є їхні договірні зобовязання діяти певним чином: передати (прийняти) майно, виконати роботи, надати послуги тощо. Як спеціальна законодавчо-правова категорія господарський договір має особливі ознаки:

1)господарське законодавство регулює цей договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. (досягнення необхідних господарських і комерційних результатів - виробництво і реалізація за плату продукції, виконання робіт і оплата їх результатів, надання платних послуг);

2)стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов'язань. (ті з них, які спрямовані на забезпечення пріоритетних потреб України в продукції, роботах та послугах, укладаються на підставі відповідних державних замовлень). Юридичною особливістю в такому разі є те, що зміст господарського договору, який укладається на підставі державного замовлення (державний контракт), обов'язково має відповідати цьому замовленню (ч.5 ст. 179 ГКУ). Але не всі госп. договори укладаються на підставі державного замовлення.;

3)закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів.

Отже, виходячи зі змісту ст. 626 ЦКУ господарський договір - це домовленість суб'єкта господарювання з іншими учасником відносин у сфері господарювання, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов'язків у сфері господарювання.

Теорія зобов'язального права класифікує господарські договори за кількома критеріями:

За суб'єктним складом розрізняють дво- i багатоcтopoннi договори. Прикладом першого є поставка продукції (сторони - постачальник i покупець - ст. 265 ГК). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник i вантажоодержувач - особа, уповноважена на одержання вантажу (ст. 307 ГК).

Залежно вiд юридичної підстави укладення договору розрізняють два різновиди господарських договорів:

господарські договори, якi укладаються на пiдставi державних замовлень i зміст яких повинен вiдповiдати цим замовленням (плановані договори). Цi господарські договори визначені i регулюються як державні контракти Особливою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами, а також те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів.

господарські договори, якi укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на пiдставi господарських намірів сторін (на основі вільного волевиявлення сторін), юридично виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).

Залежно вiд способу виникнення розрізняють формальні, реальні i консенсуальні господарські договори.

Для укладання формального господарського договору необхiднi два моменти: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами.

Для укладання реального господарського договору необхiднi не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі - об'єкта договору.

Консенсуальнi договори - це тaкi господарські договори, якi виникають в момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальнi господарські договори повинні мати письмову форму.

За способом оферти i визначення змісту розрізняють:

договори приєднання - це господарські договори, у яких одна сторона наперед встановлює умови майбутнього договору у формулярах або інших стандартних формах. Другій стороні залишається або прийняти їх у цілому, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо). Друга сторона не може запропонувати свої умови договору;

договори, змiст яких сторони визначають при їх укладанні.

За змістом істотних умов розрізняють пpocтi i складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, мiни, перевезення i т. ін..

У складних господарських договорах поєднуються майнові елементи двох i більше дoгoвоpiв. Наприклад, у договорі підряду на капiтальне будiвництво - поставка, підряд, майновий найм.

За регулятивними функціями розрізняють:

Попередні i основні господарські договори.

Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов' язуються у певний строк, але не пiзнiше одного року з моменту укладенния попереднього договору, укласти основний господарський договiр на умовах, передбачених попереднiм договором. Такий договiр є необхiдним щодо тих господарських вiдносин, в яких для укладания основного договору треба здiйснити ряд дiй, без яких його неможливо укласти (пiдряд на капiтальне будiвництво складного об'єкта).

генеральнi i поточнi господарськi договори. Перший укладається на весь перiод дiяльностi, яка регулюється.

Генеральний договір визначає істотні умови спiвробiтництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної дiяльностi.

Поточні (разовi) договори укладаються на пiдставi генерального договору як тaкi, що розрахованi на певні (короткі) промiжки часу. Поточнi договори, як правило, не включають умов, не передбачених генеральним договором, iнакше це був би новий (окремий) договiр.

Нормативна класифiкацiя господарських договорів здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно вiд видiв майнових відносин, якi є предметом вiдповiдниx дoговopiв. закон розрізняє господарсъкi договори на передачу майна у власнiсть (господарське вiдання, оперативне управлiння), на передачу майна у строкове оплатне користування, на виконання робiт, на перевезения вантажiв (транспортнi господарськi договори) та надання iнших господарських послуг.

2. Загальний порядок укладання господарських договорів

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -- виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

3. Порядок зміни та розірвання господарських договорів

Порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Висновки

Укладення господарських договорів між суб'єктами господарської (підприємницької) діяльності зумовлює необхідність набуття ними цього статусу шляхом їх державної реєстрації, процедура проведення якої розглядалася вище.

Предметом господарського договору є майново-господарські зобов'язання сторін, необхідність оформлення яких зумовлює існування господарського договору.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язальна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язальної сторони виконання її обов'язку.

Господарським зобов'язання, відповідно, стає у разі, коли воно виникає з приводу чи у зв'язку зі здійсненням суб'єктами господарської (зокрема підприємницької) діяльності, ознаки якої наводяться у ст. 3 (ст. 42) ГК України.

Таким чином, господарським є договір, укладений між суб'єктами господарської (в тому числі підприємницької) діяльності або між: одним чи декількома такими особами і негосподарюючою юридичною особою з приводу чи у зв'язку зі здійсненням ними господарської (зокрема підприємницької) діяльності.

Література

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 18-22. - Ст. 144.

3. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - Ст. 56.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356 (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2452-IV від 03.03.2005 р.).

5. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атака, 2004. - 624 с.

6. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-е вид., змін. та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 766 с.

7. Господарське законодавство України. - Х.: ТОВ „Одісей”, 2004. - 624 с.

8. Господарське право України: Підручник / М.К. Галянтич, С.М. Ркдницька, О.М. Міхатуліна та ін. - К.: МАУП, 2005. - 424 с.

9. Господарське право. Навчальний посібник / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. - Харків: ”Одіссей”, 2005. - 608 с.

10. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Не живець О.М. - К.: Кондор, 2003. - 400 с.

11. Єршова И.В., Іванова Т.М. Підприємницьке право. Навчальний посібник. М.: Юриспруденція, 2006. - 336 с.

12. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007. - 264 с.

13. Пилипенко Ф.Я., Щербина В.С. Господарське право. Курс лекції. Навчальний посібник.- К.: Вентурі, 2006. -- 288 с.

14. Саніахметова Н.А. Підприємницьке право. - Київ, АСК, 2006 р.

15. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Суб'єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама: Навч. посібник. 3-е вид., перероб. і доп. - К: A.C.K., 2005. - 912 с.

16. Роїна О.М. Договори у господарській діяльності: Практичний посібник (2-е вид., доп.). - К.: КНТ, 2007. - 732 с.

Размещено на Allbest.ru