Характеризація ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на транскордонних територіях України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеризація ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на транскордонних територіях України

Постановка проблеми. Процес сучасної глобалізації характеризується поширенням напрямів взаємодії, розширенням взаємозалежності та співпраці держав в усіх сферах суспільного життя. Транскордонне співробітництво (ТКС) в сучасних геополітичних та соціально-економічних умовах є надзвичайно ефективним механізмом співпраці та поглиблення взаємовигідних відносин між територіями сусідніх держав у вирішенні спільних проблем і завдань всебічного розвитку. ТКС у сфері протидії НС має ключове значення для національної безпеки сусідніх країн та підтримки стабільності в регіоні, захисту навколишнього середовища, населення, територій, природних ресурсів та інфраструктури, посилення спроможностей країн протидіяти природним і техногенним катастрофам регіонального масштабу.

Загальне збільшення ризиків і масштабів виникнення НС актуалізують сьогодні проблему розвитку ТКС регіонів у сфері цивільного захисту (ЦЗ). Розв'язання усього комплексу проблем у цій сфері вимагає від кожної держави, в контексті співпраці й відповідно до норм міжнародного права, вживати заходів, щоб діяльність, яка ведеться на її території, не була причиною погіршення навколишнього середовища інших держав чи регіонів, що знаходяться поза межами національної юрисдикції.

На жаль, природні лиха та техногенні катастрофи не мають кордонів, і з нашими країнами-сусідами ми повинні навчитися спільно протистояти сучасним викликам. На сьогодні такий організаційно-управлінський підхід є безальтернативним, оскільки немає країни, яка самотужки зможе оперативно подолати наслідки техногенної катастрофи або стихійного лиха. Така співпраця передбачає сприяння взаємній допомозі у випадках НС, проведення спільної роботи з оцінювання впливу наслідків стихійного лиха на навколишнє середовище, залучення експертів до участі у профільних технічних семінарах, співробітництва у галузі більш ефективного використання існуючих сил та засобів ЦЗ, цілодобового обміну інформацією про НС. Для цього створюються та розвиваються міжнародні системи оцінки і керування ризиком НС за умов транскордонного впливу.

Подальший розвиток ТКС у сфері ЦЗ і побудова ефективної системи протидії НС значною мірою залежить від рівня наукового забезпечення та ефективності управління, що неможливо без детального аналізу та характеристики транскордонних ризиків виникнення НС. Отже, саме характеризації основних ризиків виникнення НС на транскордонних територіях присвячене дане дослідження.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемам основних джерел, причин та впливу транскордонних забруднень території України, моніторингу та вдосконаленню систем спостережень за транскордонним перенесенням забруднювальних речовин, державного управління процесами мінімізації ризиків транскордонних техногенних загроз радіаційного походження, модернізації державної політики в сфері транскордонного співробітництва присвячені роботи таких дослідників, як Б. Данилишина, О. Дяченко, Д. Іванюка, І. Криничної та ін. [1; 2; 4; 8]. Проте аналіз публікацій дослідників сучасного періоду показує, що державне управління процесами мінімізації ризиків транскордонних загроз виникнення НС висвітлено лише фрагментарно і потребує подальших наукових розробок, зокрема у дослідженні існуючих ризиків виникнення НС транскордонного характеру.

Метою дослідження є характеризація ризиків виникнення НС щодо створення єдиної державної системи запобігання, попередження та профілактики виникнення НС на транскордонних територіях, що сприятиме розширенню та поглибленню взаємодії єврорегіонів України.

Виклад основного матеріалу. Транскордонними вважають ситуації, наслідки яких поширюються на територію суміжних держав [2]. На даний час в Україні існують такі загрози транскордонного характеру: для Волинської області потенційно можливими джерелами техногенно-екологічної загрози з боку Білорусі є Білозірська водоживильна система та Хотиславський кар'єр будівельних матеріалів. Головною проблемою є дотримання стабільного гідрологічного режиму води у р. Прип'ять та в озерах Святе, Волянське, Біле, що знаходяться на території Волинської області і використовуються як джерела забору та накопичення води для потреб Дніпро-Бузького каналу Білорусі. Капітальний ремонт водоспуску білоруською стороною не проводиться через відсутність рішення щодо власності на споруди та будівлі Білоозерської водопостачальної системи ДБК, що знаходяться на території України. Існує загроза виникнення НС у зв'язку з руйнуванням цієї споруди та затопленням паводковими водами садиб у селах Залухів, Щитинська Воля, Хабарище [3]. Розробка родовища крейди «Хотиславське» Республікою Білорусь може мати негативний вплив на загальну екологічну ситуацію і, зокрема, на підземні води у прикордонній з Республікою Білорусь території України. У 5 км на південь від кордону розташовані карстові озера Турське і Святе, живлення яких відбувається, в основному, за рахунок підземних вод водоносного горизонту верхньої крейди. Цей же водоносний горизонт буде формувати основну частину водоприпливу до кар'єру, що проектується, і буде осушений у межах виробки кар'єру [3].

Створення та функціонування сховища радіоактивних відходів поблизу Малоритського району Республіки Білорусь є потенційно небезпечним, з огляду на можливе порушення звичних гідрогеологічних та гідрологічних умов існування озер Шацького національного природного парку. Певного впливу на стан територій України, суміжних з Білоруссю, зокрема на гідрологічні та гідрохімічні характеристики стоку р. Прип'ять і природний стан розташованих у її заплаві заповідних територій може завдати освоєння покладів міді у Ратнівському районі, де вже розпочато пошуково-розвідувальні роботи.

Чернігівська область на заході та північному заході межує з Гомельською областю Республіки Білорусь, на півночі - з Брянською областю РФ. Джерелом негативного впливу на стан водних об'єктів Чернігівщини з території Республіки Білорусь є господарська діяльність КП «Гомельводоканал» та сільськогосподарського комплексу по відгодівлі свиней «Сож». Незважаючи на те, що стічні води КП «Гомельводоканал» проходять механічну та біологічну очистку з подальшим скидом у р. Сож, у результаті потенційної аварійної ситуації на сільськогосподарському комплексі можливий скид стічних вод у р. Добрянку. Потужність очисних споруд становить 180 тис. куб. м на добу.

Потенційно небезпечним об'єктом для Чернігівської області є Гомельський хімічний завод, на якому виробляють мінерального добрива, в основному фосфорны, і зберігається близько 15 млн. тон мінеральної сировини для виготовлення добрив [3]. З боку Російської Федерації (РФ) джерелами негативного впливу на стан водних об'єктів басейну р. Десни можуть завдати ВАТ «Погарський м'ясокомбінат», ГУП «Погарські інженерні мережі» та Погарське МУЖКГ. Крім того, область знаходиться в зоні потенційно небезпечного впливу можливих аварій на трьох АЕС: Курської і Смоленської АЕС (Росія) з викидом 10% активності та Ігналінської АЕС (Литва) з викидом 50% активності. Варто зазначити, що у разі аварії на Ігналінській АЕС з викидом до 50% радіоактивних компонентів у зону радіоактивного зараження додатково потрапляє територія Волинської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Черкаської, Полтавської та Сумської областей загальною площею понад 250 тис. кв. км і населенням у кількості близько 19 млн. осіб [4].

На півночі і сході з РФ, упродовж 498 км з Брянською, Курською та Бєлгородською областями, межує Сумська область. Особливу небезпеку за можливими наслідками можуть становити аварії на Курській АЕС, де експлуатується 4 діючих атомних реактори РВПК потужністю 1000 мВт кожний. Радіаційні аварії на Курській АЕС з викидом 10% радіоактивних продуктів одного реактора за межі санітарно-захисної зони станції можуть створити зони забруднення (з різними рівнями радіації) загальною площею 23,8 тис. кв. км та населенням 1194,6 тис. осіб. Курська АЕС має ставок-охолоджувач першої та другої черги, який розташовано на заплаві р. Сейм між захисною дамбою та лівобережною надзаплавною терасою. Масштабність несприятливих процесів, які можуть виникнути при прориві дамб, що укріплюють береги, досягне площі затоплення прилеглих територій відповідно в 10 - та 15-кілометрових зонах. Внаслідок цих проривів можливе потрапляння забруднюючих речовин у відкриті водотоки, рівень забрудненості води в р. Сеймі різко підвищиться і може навіть фіксуватися на транскордонному створі в с. Тьоткіне.

Прикордонна Харківська область межує з Бєлгородською областю РФ, де розташовано Шебекинський хімічний комбінат, Бєлгородський та Ста - рооскольський цементні комбінати, магістральні газопроводи Шебелинка - Бєлгород (об'єм газу 4700 куб. м) і Шебелинка - Острогожськ (об'єм газу 18700 куб. м), аміакопровід Тольятті - Одеса (480 тон аміаку, глибина зони ураження до 20,9 км). Зазначені об'єкти також є потенційними носіями загроз транскордонного характеру. Серед потенційних загроз техногенно-екологічного характеру, що можуть мати негативний вплив на територію України у Вінницькій області, є, у першу чергу, виробнича діяльність гранітного кар'єру, розташованого на правому березі р. Дністер, та об'єкти водопровідно-каналізаційного господарства на території Республіки Молдова. Очисні споруди каналізації, що експлуатуються з 1980 року, не працюють з 2002 року. Технологічне устаткування та обладнання споруд вийшло з ладу і фактично відновленню не підлягають, але стічні води молдавською стороною скидаються. Стоки безпосередньо на територію України не надходять, однак створюють потенційну небезпеку через відсутність споруд з їх очищення.

Транскордонні техногенно-екологічні загрози в Одеській області, у першу чергу, пов'язані з двома великими європейськими ріками - Дунаєм і Дністром. Транспортно-енергетичний комплекс на р. Дунай у населеному пункті Джурджулешти Республіки Молдова є об'єктом підвищеної екологічної небезпеки - аварійні ситуації можуть призвести до суттєвого забруднення р. Дунай нафтопродуктами з усіма відповідними наслідками для довкілля.

Небезпеку хімічного ураження (насамперед повітря і водних ресурсів) становлять підприємства хімічної промисловості, розміщені в прикордонних районах Румунії - комбінат мінеральних добрив (м. Рознов), нафтопереробний завод (м. Георге-Георгіу-Деж), завод хлорсодових продуктів (м. Борзешть), завод хімічного волокна (м. Ясси), комбінат комплексних добрив (м. Турну - Мегуреле) і завод органічних добрив (м. Кодля) [3]. Повна інформація щодо наслідків екологічних аварій практично недоступна або подається офіційними посадовцями і румунськими ЗМІ таким чином, що будь-які подібні події, фактично екологічні катастрофи, видаються за дрібні інциденти чи за такі, що взагалі підпадають під «екологічні стандарти». Вкрай складна соціально-економічна та техногенно-екологічна ситуація склалась у Калуській промислово-міській агломерації в Івано-Франківській області. Незважаючи на доручення Президента України від 30 травня 2011 р. №1-1/1047 «Щодо підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері поводження з відходами» [5] через недостатнє фінансування природоохоронних і технологічних заходів, їх незадовільну науково-технічну координацію, відсутність системи моніторингу за умов переважаючої спрямованості саме на ліквідацію вже проявлених негативних наслідків, рівень безпеки життєдіяльності на території Калуського ГПР має стійку тенденцію до погіршення та переходу на некерований стан з ризиком формування НС транскордонного рівня [6]. Основні заходи, передбачені Указом Президента України №145/2010 «Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації» щодо стабілізації і покращення еколого-техногенної ситуації на зазначеній території, до цього часу не реалізовані. З упевненістю можна констатувати про зростання ризику виникнення транскордонної НС водно-екологічного походження на території Калуського гірничопромислового району [7].Аналіз фактичного матеріалу щодо функціонування техногенно-небезпечних об'єктів дозволив виявити одну із характерних ознак виникнення НС на транскордонних територіях - забруднення водоживильної система України, що може призвести до водно-екологічної катастрофи. Отже, характеризація як єдине джерело достовірних відомостей про характеристики техногенно-небезпечних підприємств на прикордонних територіях з Україною є джерелом, на підставі якого можливо сформувати об'єктивні показники (критерії), що будуть сприяти як взаєморозумінню, так і набуттю впевненості в тому, що використовуються технології безпечно виправдані. В свою чергу, застосування систем характеризації при експлуатації техногенно-небезпечних об'єктів та виведення їх з експлуатації повинні ґрунтуватися на міжнародному досвіді (державному контролі, обліку, моніторингу), а не на існуючій в Україні системі, яка була сформована в процесі розвитку СРСР.

Висновки. Таким чином, створення єдиної державної системи запобігання, попередження та профілактики НС для гарантування безпеки транскордонним територіям на міжнародному рівні повинна відповідати сучасним вимогам забезпечення безпечної та ефективної експлуатації техногенно-небезпечних об'єктів та сприяти розширенню і поглибленню взаємодії єврорегіонів України.

Отже, з огляду на високі показники ризику виникнення транскордонних загроз як з територій країн-сусідів, так і з території України активізація ТКС має двостороннє стратегічне значення для захисту населення і територій у разі виникнення НС. Для поглиблення такої співпраці доцільно забезпечити виконання наступних заходів: створення спільної інформаційно-моніторингової мережі за забрудненням атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, розвитком небезпечних екзогенних процесів, мережі біомоніторингу; створення єдиної наукової основи аналізу та управління техногенними і природними ризиками, аналізу і моделювання найбільш небезпечних аварій і катастроф, аналізу систем діагностики стану потенційно небезпечних об'єктів [8].Надзвичайно важливо запровадження ефективної системи моніторингу загроз виникнення та попередження виникнення НС. Ця система має бути адаптована до європейської, забезпечувати узгодження загальноєвропейських, національних та регіональних інтересів і передбачати здійснення таких кроків: формування достатнього законодавчого середовища для співробітництва; заохочення співробітництва між територіальними органами влади і суб'єктами господарювання прикордонних територій з обох сторін кордону та створення спільних структур; виявлення спільних та ідентичних проблем і загроз прикордоння і вибір пріоритетів розвитку співробітництва; організація процесів розробки транскордонних проектів; організація системи державної підтримки ТКС; гармонізація правових повноважень національних суб'єктів цього співробітництва, делегування місцевим органам державної влади достатніх правових і фінансових повноважень.

Література

надзвичайний самоврядування управління державний

1. Кринична І.П. Державне управління системою ядерної безпеки в умовах гармонізації євроінтеграційних процесів // Аспекти публічного управління. Д.: ДРІДУ. - №1 (1), вересень 2013. С. 52 - 57.

2. Данилишин Б.В. Наукові основи прогнозування природно-техногенної безпеки/Б.В. Да - нилишин, В.В. Ковтун, А.В. Степаненко. - К.: ЛексДім, 2004. - 520 с.

3. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки у 2013 році. - Офіційний інформаційний портал ДСНС України [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/content/annual_report_2013.html.

- Дяченко О. І. Державне управління процесами мінімізації ризиків транскордонних техногенних загроз радіаційного походження // Аспекти публічного управління. Д.: ДРІДУ. - №1 (2), березень 2015. С. 32-39.

4. Доручення Президента України від 30 травня 2011 р. №1-1/1047 «Щодо підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері поводження з відходами». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13871.html

5. Указ Президента України від 10.02.2010 р. №145/2010 Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації. - Закон №1885-VI (1885 17) від 12.02.2010. - ВВР, 2010. - №19, ст. 148.

6. Проблеми запобігання транскордонної надзвичайної ситуації в Калуському гірничопромисловому районі та шляхи їх вирішення. Аналітична записка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1204/.

7. Іванюк Д.П. Управління природоохоронною діяльністю [навч. посібник]/Д.П. Іванюк.

Размещено на Allbest.ru