Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ З ОРГАНАМИ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ТА ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

КУРИЛО СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

Харків - 2013

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розбудови України як демократичної, правової держави важливе місце належить створенню системи гармонійних та ефективних політико-правових відносин між органами публічного управління різного рівня. Процеси реформування, які сьогодні відбуваються в українському суспільстві, особливо гостро розкрили проблему відсутності науково обґрунтованого дієвого механізму співпраці владних структур, що проявляється у відсутності чіткого розмежування компетенції та повноважень різних державних і самоврядних органів, призводить до прогалин, непорозумінь, перешкод та навіть протидії цих органів один одному у забезпеченні громадської безпеки та громадського порядку.

Аналіз практики свідчить також про недостатню ефективність роботи у сфері забезпечення громадської безпеки та громадського порядку правоохоронних органів, особливо міліції, що нерідко пояснюється неузгодженістю їх правоохоронної діяльності з іншими владними суб'єктами. Це повною мірою стосується взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. У зв'язку з цим потребують теоретичного осмислення адміністративно-правові засоби взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади у зазначеній сфері.

Загальним питанням діяльності органів внутрішніх справ та інших державних органів і громадських утворень щодо забезпечення законності, громадської безпеки та підтримання громадського порядку в юридичній літературі завжди приділялася значна увага. Так, окремі питання зазначеної проблематики досліджували А. Аксьонов, С. Алфьоров, О. Бандурка, Ю. Битяк, М. Веселов, Т. Гаврилюк, В. Гаращук, В. Грохольський, К. Єрмаков, А. Загорний, Г. Зуйкова, С. Іншаков, О. Кальман, М. Камлик, О. Клюєв, В. Колпаков, А. Комзюк, В. Конопльов, О. Кузніченко, О. Кузьменко, Н. Матюхіна, М. Мельник, О. Музичук, Б. Назаров, В. Настюк, І. Олійник, М. Потебенько, О. Прохоренко, І. Пшеничний, І. Сервецький, М. Тищенко, В. Томін, В. Тропін, М. Хавронюк, О. Ярмиш та ін., у працях яких аналізуються також окремі питання взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами публічного управління. Проте питання їх взаємодії з органами місцевої влади щодо забезпечення громадської безпеки та громадського порядку досліджено недостатньо.

Таким чином, необхідність підвищення ефективності забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, відсутність предметних наукових розробок з цих питань обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правових засобів взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади із зазначених питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» відповідно до Комплексної цільової програми «Права людини і проблеми організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» (державна реєстрація № 0106U002285) та Комплексної цільової програми «Конституційно-правові проблеми забезпечення верховенства права у функціонуванні механізму публічної влади в Україні» (державна реєстрація № 0111U000966). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» від 04.09.2009 р. (протокол № 1).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити адміністративно-правові засади взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, виробити пропозиції та рекомендації щодо їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

– з'ясувати сутність та особливості взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади;

– визначити поняття та принципи взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади;

– охарактеризувати зміст адміністративно-правового забезпечення взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади;

– з'ясувати сутність та особливості громадської безпеки та громадського порядку як об'єкта взаємодії між органами внутрішніх справ та органами місцевої влади;

– окреслити характерні риси адміністративно-правового статусу органів внутрішніх справ та органів місцевої влади як суб'єктів взаємодії;

– визначити напрями взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

– охарактеризувати форми взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

– з'ясувати сутність та особливості координації діяльності органів внутрішніх справ та органів місцевої влади щодо забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

– сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при розв'язанні питань взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засоби взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що дали можливість системно досліджувати адміністративно-правові засади взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. Зокрема, за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод широко використано для з'ясування місця та значення норм адміністративного законодавства в регулюванні взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку (підрозділи 1.3, 2.1-2.5). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для уточнення системи суб'єктів взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, визначення системи адміністративно-правових повноважень суб'єктів взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, уточнення напрямів та форм взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку (підрозділи 1.2, 2.3, 2.4). За допомогою методу документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів охарактеризовано сучасний стан взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку (підрозділ 2.3). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувалися для розмежування правовідносин, які виникають під час взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, визначення особливостей адміністративно-правового регулювання взаємодії та координації суб'єктів взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку (підрозділи 1.2, 2.1).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання та організації взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб в умовах реформаційних процесів сьогодення комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити адміністративно-правові засади взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

– окреслено структурні елементи адміністративно-правового статусу органів внутрішніх справ та місцевих органів влади в контексті їхньої взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, до яких віднесено: мету, завдання, функції, повноваження (права і обов'язки ) та відповідальність;

– визначено поняття форм взаємодії органів внутрішніх справ та місцевих органів влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку як зовнішнього вираження практичної реалізації узгоджених за рядом суттєвих моментів (час, місце, метод, засоби, тощо), врегульованих нормами адміністративного та інших галузей права, обумовлених функціональним призначенням суб'єкта дій органів внутрішніх справ та місцевих органів влади, спрямованих на забезпечення громадської безпеки та підтримку громадського порядку;

– запропоновано на законодавчому рівні передбачити обов'язок як органів внутрішніх справ, так і органів, що здійснюють публічну владу на місцях, створити надійний, постійно діючий механізм обміну оперативною та стратегічною інформацією з питань забезпечення громадської безпеки і громадського порядку;

– обґрунтовано необхідність розробки та прийняття відповідного нормативно-правового акта (наприклад, інструкції), який би врегулював загальні питання взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

удосконалено:

– розуміння поняття принципів взаємодії, під яким пропонується розуміти систему основоположних, науково обґрунтованих та нормативно закріплених засад, положень, вимог, що ставляться до процесу взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади на певному етапі розвитку суспільства, відображають закономірності та особливості організації (налагодження) і функціонування механізму взаємодії;

– визначення адміністративно-правового статусу органів внутрішніх справ і місцевих органів влади як суб'єктів взаємодії, під яким пропонується розуміти їхнє положення (становище) у системі суспільних відносин та механізмі державного управління, що визначається державою шляхом закріплення в нормах адміністративного законодавства їхніх завдань, функцій, повноважень та відповідальності, які реалізуються зазначеними суб'єктами через відповідні адміністративно-правові (управлінські) відносини, зокрема, ті, що складаються безпосередньо під час їхньої взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

– визначення поняття координації в сфері взаємодії, яка розуміється як специфічний напрямок, спосіб, метод тощо реалізації управлінської діяльності повноважних органів, спрямованої на забезпечення оптимального поєднання зусиль органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських формувань, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності для більш ефективного досягнення поставленої мети;

дістали подальший розвиток:

– характеристика адміністративно-правого забезпечення взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади, у зв'язку з чим зроблено висновок про необхідність доповнення Закону України «Про міліцію» статтею «Взаємодія працівників міліції з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями»;

– визначення поняття взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, у зв'язку з чим зроблено висновок, що така взаємодія -- це врегульована нормами конституційного, адміністративного та інших галузей права діяльність органів внутрішніх справ і органів місцевої влади, яка реалізується через комплекс спільних, узгоджених за різними факторами (час, місце, метод, форма тощо) заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини та громадянина, суспільних і державних інтересів, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

– класифікація напрямків взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, до яких запропоновано віднести: нормотворчий, правоохоронний, правозастосовчий, виховний, інформаційний.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

-у науково-дослідній сфері -- основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки адміністративно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади під час забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

-у правотворчості -- в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють взаємодію органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

-у правозастосовчій діяльності -- використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

-у навчальному процесі -- матеріали дисертації доцільно використовувати під час проведення занять та підготовки навчальної літератури з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ».

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на 2-х науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2010), «Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку» (Харків, 2011), а також на засіданнях кафедри адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 5-ти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та тезах 2-х наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить 195 сторінок, у т.ч. основного тексту - 172 сторінки. Список використаних джерел налічує 215 найменувань. Додатків - 2.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Методологічні засади взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади» присвячено характеристиці поняття та особливостей взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади, уточненню сутності та особливостей принципів зазначеної взаємодії, з'ясуванню системи її адміністративно-правового забезпечення.

У підрозділі 1.1 «Поняття та особливості взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади», по-перше, визначено, що собою являє «взаємодія», адже хоча це поняття і використовується у назвах та тексті нормативно-правових актів, проте офіційне його визначення не надається; по-друге, чітко охарактеризовано природу (сутність) суб'єктів, між якими відбувається взаємодія, сформульовано поняття органів внутрішніх справ і органів місцевої влади як таких суб'єктів.

До загальних вимог, які ставляться до будь-якого виду взаємодії, віднесено таке: для реалізації процесу взаємодії необхідна наявність не менше двох існуючих одночасно об'єктів (явищ, предметів тощо); у взаємодіючих об'єктів мають бути однакові чи схожі властивості, які їх пов'язують один з одним і на підставі яких і відбувається взаємодія (в якості таких властивостей, зокрема можуть виступати спільні мета, завдання тощо); узгодженість дій (поведінки) взаємодіючих об'єктів; взаємний рух та зміни об'єктів, в тому числі в частині їхнього розвитку; настання певних наслідків (результатів), причому вони можуть мати як позитивний, так і негативний характер. Зазначено, що наслідки взаємодії мають велике практичне значення, оскільки вони дозволяють більш детально дослідити та охарактеризувати її сутність, призначення, ефективність та необхідність у кожному конкретному випадку.

Акцентується увага на тому, що особливості взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади найбільш чітко проявляються через її ознаки, до яких віднесено таке: взаємодія реалізується у формі діяльності; регламентується нормами конституційного, адміністративного та інших галузей права; завжди є як мінімум дві сторони, однією з яких є органи внутрішніх справ, іншою -- органи місцевої влади; наявність спільної загальної мети; узгодженість дій за певними факторами (час, місце, форми, методи тощо).

Наголошено, що взаємодія органів внутрішніх справ та органів місцевої влади є специфічною формою здійснення державного управління суспільством та процесами, які у ньому відбуваються. Особливість такого способу реалізації управлінської діяльності полягає у тому, що відбувається поєднання зусиль різних, адміністративно не підпорядкованих і не залежних іншим чином один від одного органів державної та муніципальної влади з метою забезпечення безпеки і стабільності системи суспільних відносин, що склалася та функціонує у державі.

У підрозділі 1.2 «Принципи взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади» зазначається, що в сучасному світі забезпечення громадської безпеки й громадського порядку неможливе без організації взаємодії правоохоронних органів з органами місцевої влади. Проте, суспільно значущий результат взаємодії правоохоронних органів та органів місцевої влади ймовірний за умови, якщо буде забезпечено виконання ними завдань щодо дотримання громадського порядку на загальних засадах, відповідно до закріплених принципів взаємодії.

Удосконалено класифікацію принципів взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади щодо забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. Найбільше практичне значення матиме класифікація принципів взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади на загальні та спеціальні.

Загальні принципи становлять основоположні вимоги, що мають, так би мовити, збірний, спільний характер, тобто вони пронизують усю систему державного управління і ставляться до будь-якого процесу чи явища (зокрема взаємодії), що відбуваються у її середовищі. До загальних принципів взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади віднесено: а) верховенство права; б) законність; в) гласність; г) науковість; д) об'єктивність, доцільність та комплексність; е) ефективність та раціональність.

Спеціальні принципи стосуються якихось певних, більш конкретних проявів взаємодії, тому вони є вужчими, ніж загальні, за своєю сутністю та сферою розповсюдження, а також, порівняно із загальними, спеціальні принципи менш стабільні і більш схильні до змін та перетворень, обумовлених досягненнями наукового пізнання у відповідній сфері. Основними спеціальними принципами взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади названо: а) спільність мети (спільність інтересів); б) оперативність; в) принцип рівності взаємодіючих сторін; г) компетентність; д) принцип забезпеченості (достатності).

У підрозділі 1.3 «Адміністративно-правове забезпечення взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади» під таким розуміється сукупність адміністративно-правових норм, що закріплюються у відповідних нормативно-правових актах, визначають адміністративно-правовий статус взаємодіючих сторін, а також регламентують найбільш важливі та суттєві питання щодо порядку організації та здійснення взаємодії.

За таким критерієм як юридична сила норми, що регулюють порядок взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади, об'єднано у дві групи: законодавчі, підзаконні.

Здійснено класифікацію законодавчих актів і залежно від того, які відносини регулює той чи інший закон, їх запропоновано поділити на три групи: 1) закони, що регулюють діяльність правоохоронних органів; 2) закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; 3) закони, що безпосередньо спрямовані на протидію правопорушенням, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку.

Систему підзаконних нормативно-правових актів з питань взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади утворюють: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо взаємодії.

Наголошено, що значна кількість чинних у державі нормативно-правових актів (особливо підзаконного характеру), які так чи інакше покликані забезпечити взаємодію органів внутрішніх справ з іншими органами публічної влади, свідчить про усвідомлення Україною необхідності чіткої регламентації процедур співпраці різних владних структур з метою підвищення ефективності діяльності всієї управлінської системи. Проте, стверджувати про нормальний рівень цього правового забезпечення ще рано, оскільки в ньому існують певні недоліки та прогалини. Найголовнішими серед них є гостро назріла необхідність затвердження загальнодержавної концепції взаємодії органів внутрішніх справ з органами державної влади, зокрема, місцевої, а також відсутність нормативних актів, спрямованих на конкретизацію організаційних та процедурних питань такої взаємодії.

Розділ 2 «Зміст взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку» присвячено характеристиці сутності та особливостей громадської безпеки та громадського порядку як об'єкта взаємодії, аналізу адміністративно-правового статусу органів внутрішніх справ та органів місцевої влади як суб'єктів взаємодії; визначенню напрямів їх взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку; характеристиці форм такої взаємодії; окресленню проблем координації діяльності органів внутрішніх справ та органів місцевої влади у зазначеній сфері.

У підрозділі 2.1 «Сутність та особливості громадської безпеки та громадського порядку як об'єкта взаємодії» наголошується, що спеціальні комплексні, ґрунтовні дослідження щодо поняття громадської безпеки та громадського порядку як об'єкта взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади дотепер відсутні. Тож не дивно, що сьогодні серед адміністративістів відсутня єдність думок щодо сутності та значення поняття громадської безпеки та громадського порядку як об'єкта взаємодії.

Громадську безпеку розглянуто як систему відносин, які мають на меті досягнення і підтримку стану безпечного існування членів суспільства при використанні об'єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя і здоров'я людей, і при настанні особливих умов у зв'язку зі стихійними лихами або іншими надзвичайними обставинами за допомогою чинного законодавства та діяльності відповідних правоохоронних органів.

Підкреслюється, що громадський порядок в літературі розглядається у широкому (фактично ототожнюється із всією системою суспільних відносин) і вузькому розумінні. В останньому випадку під громадським порядком зазвичай розуміється система врегульованих нормами права, моралі, звичаїв, корпоративними та іншими соціальними нормами відносин, що складаються в громадських місцях, яка має на меті забезпечення спокою, нормальних умов для праці і відпочинку людей, діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.

Акцентовано увагу, що кінцевою метою як громадської безпеки, так і громадського порядку є досягнення суспільного блага у вигляді забезпечення, так би мовити, загального порядку, який полягає у створенні і підтримці безпечних та гармонійних умов існування суспільства і держави. Обидва явища тісно переплітаються та взаємодоповнюють одне інше: дотримання правил громадської безпеки не створює перешкод для громадського порядку, а, навпаки, підвищує його стабільність. Зміцнення ж громадського порядку, у свою чергу, гарантує підвищення якості та надійності забезпечення громадської і особистої безпеки.

У підрозділі 2.2 «Напрями взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку» наголошено, що в контексті взаємодії органів внутрішніх справ та місцевих органів влади дуже важливим є чітке розуміння і закріплення їх адміністративно-правового статусу.

Під адміністративно-правовим статусом органів внутрішніх справ і місцевих органів влади як суб'єктів взаємодії пропонується розуміти їхнє положення (становище) у системі суспільних відносин та механізмі державного управління, що визначається державою шляхом закріплення в нормах адміністративного законодавства їхніх завдань, функцій, повноважень та відповідальності, які реалізуються зазначеними суб'єктами через відповідні адміністративно-правові (управлінські) відносини, зокрема, ті, що формуються безпосередньо під час їхньої взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку.

Аналіз чинного законодавства показав, що сьогодні існує ряд недоліків, прогалин, упущень у нормативно-правовому визначенні адміністративно-правового статусу органів внутрішніх справ та місцевих органів влади. Зокрема це стосується: відсутності законодавчого визначення мети діяльності взаємодіючих суб'єктів, нечіткого та неповного викладення переліку їхніх функцій, недостатньо чіткого визначення їхньої відповідальності тощо.

Під напрямками взаємодії розуміється сукупність спільних дій органів внутрішніх справ та органів місцевої влади у сфері забезпечення громадської безпеки і громадського порядку, підпорядкованих єдиній меті та здійснюваних в мажах функцій взаємодіючих сторін.

Аналіз функцій кожної із взаємодіючих сторін дозволив виділити декілька напрямків, за якими може відбуватися співпраця органів внутрішніх справ та органів місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, зокрема: а) нормотворчий (або нормовстановлюючий) напрямок (нормотворчий напрямок формується на рівні проектно-консультаційної діяльності, зокрема під час участі у розробці та обговоренні проектів нормативно-правових актів вищими органами, а також взаємодії з питань безпосереднього прийняття спільних нормативних актів); б) правоохоронний (напрямок взаємодії, в межах якого виникає декілька різновидів правовідносин, що мають різну функціональну спрямованість. У зв'язку з цим зроблено висновок, що всередині правоохоронного напрямку доцільно виділяти ще декілька його підвидів, а саме: попереджувальний (або профілактичний) та безпосередньо охоронний, що включає боротьбу з правопорушеннями); в) правозастосовча діяльність (полягає у прийнятті на підставі норм законодавства рішень індивідуального характеру щодо конкретних осіб); г) напрямок виховного характеру (сутність цього напрямку полягає у вихованні у громадян поваги до закону, вони повинні усвідомлювати, що поведінка згідно з вимогами норм права є не тільки необхідною, а й корисною для них же); д) інформаційний (має на меті підтримку єдиного інформаційного поля як між взаємодіючими сторонами, так і між взаємодіючими сторонами та громадськістю).

У підрозділі 2.3 «Форми взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку» акцентується увага на тому, що поряд з такими важливими аспектами взаємодії як її принципи та напрямки суттєву роль відіграють форми взаємодії, які фактично є зовнішнім проявом практичного здійснення взаємодії. Правильно обрані форми співробітництва сприяють підвищенню його оперативності, ефективності, якості.

Зазначається, що форми взаємодії органів внутрішніх справ та місцевих органів влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку -- це зовнішнє вираження практичної реалізації узгоджених за рядом суттєвих моментів (час, місце, метод, засоби тощо), врегульованих нормами адміністративного та інших галузей права і обумовлених функціональним призначенням суб'єкта дій органів внутрішніх справ та місцевих органів влади, спрямованих на забезпечення громадської безпеки та підтримку громадського порядку.

Зроблено висновок, що форми є обов'язковим елементом взаємодії органів внутрішніх справ з місцевими органами влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку і відіграють у ній не меншу роль, ніж такі її складові елементи як принципи, мета та завдання тощо. А зважаючи на різноманітність й інколи значну схожість форм взаємодії, до їхнього обрання необхідно підходити з особливою ретельністю, враховувати існуючі з цього питання наукові та практичні напрацювання.

Обґрунтовано доцільність передбачення переліку основних форм взаємодії органів внутрішніх справ та місцевих органів влади у спільній інструкції про порядок взаємодії.

У підрозділі 2.4 «Координація діяльності органів внутрішніх справ та органів місцевої влади щодо забезпечення громадської безпеки та громадського порядку» зазначається, що координація виконує перш за все організуючу та узгоджувальну функції, спрямовані на забезпечення налагодженої системи зв'язків між взаємодіючими сторонами, а також створення сприятливих умов для нормальної реалізації поставлених завдань та цілей.

Визначено, що координація в сфері взаємодії -- це специфічний напрямок, спосіб, метод реалізації управлінської діяльності повноважних органів, спрямованої на забезпечення оптимального поєднання зусиль органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських формувань, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності для більш ефективного досягнення поставленої мети.

Обґрунтовано, що у сфері взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку склався цілий комплекс проблемних моментів, найсерйознішим з яких є відсутність належної координації, а отже, відсутність узгодженості у їхній співпраці. Подолання цієї проблеми та інших пов'язаних із нею проблемних питань вбачається перш за все в активізації нормотворчої діяльності відповідних органів у цьому напрямку.

Наголошено, що у сфері розвитку інституту координації як одного з інструментів управління, зокрема, діяльністю органів внутрішніх справ та органів місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, Україна все ще перебуває на початку шляху. Ключовим моментом у розвитку та вдосконаленні координаційної діяльності є поєднання двох аспектів: теоретичного, тобто постійне поліпшення національної нормативно-правової бази з цього питання, а також обов'язкове врахування наявного зарубіжного досвіду у даній галузі, і практичного, тобто реальна перевірка положень зазначеної нормативно-правової бази під час їхньої практичної реалізації на відповідність існуючим реаліям і потребам держави та суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання -- удосконалення адміністративно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Насамперед визначено, що взаємодія органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку -- це врегульована нормами конституційного, адміністративного та інших галузей права діяльність органів внутрішніх справ і органів місцевої влади, яка реалізується через комплекс спільних, узгоджених за різними факторами (час, місце, метод, форма, тощо) заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини та громадянина, суспільних і державних інтересів, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку.

2. Під органами місцевої влади запропоновано розуміти місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють покладені на них повноваження, зокрема, щодо забезпечення режиму законності, громадської безпеки та громадського порядку, в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці.

3. До особливостей взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади віднесено таке: взаємодія реалізується у формі діяльності; регламентується нормами конституційного, адміністративного та інших галузей права; завжди є як мінімум дві сторони, однією з яких є органи внутрішніх справ, іншою -- органи місцевої влади; наявність спільної загальної мети; узгодженість дій за певними факторами (час, місце, форми, методи, тощо).

4. Акцентовано увагу на тому, що взаємодія та координація, принаймні, в сфері забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, хоча і дуже схожі, однак, не однозначні (синонімічні) категорії. Хоча координація і є самостійним явищем, проте має певним чином похідний характер від взаємодії. Адже існування взаємодії, як правило, не залежить від наявності координації. Натомість координація існує якраз заради взаємодії, а саме: вона покликана створити (організувати) таку атмосферу (режим) у відносинах взаємодіючих сторін, за якої можна забезпечити максимальну оптимізацію процесів співпраці між ними, тобто коли досягаються найбільші позитивні результати за найменших витрат ресурсів (сили, час, гроші, інші матеріальні кошти тощо).

5. Під принципами взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку запропоновано розуміти систему основоположних, науково обґрунтованих та нормативно закріплених засад, положень, вимог, що ставляться до процесу взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади на певному етапі розвитку суспільства, відображають закономірності та особливості організації (налагодження) і функціонування механізму взаємодії.

6. Під адміністративно-правовим забезпеченням взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади розуміється сукупність адміністративно-правових норм, що закріплюються у відповідних нормативно-правових актах, визначають адміністративно-правовий статус взаємодіючих сторін, а також регламентують найбільш важливі та суттєві питання щодо порядку організації та здійснення взаємодії.

7. Обґрунтовано необхідність доповнення Закону України «Про міліцію» новою нормою такого змісту:

«Взаємодія працівників міліції з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадськістю

Працівники міліції для виконання покладених на них завдань мають право: одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій необхідні матеріали та інформацію з метою протидії правопорушенням та забезпечення громадського порядку; утворювати робочі групи, залучати в установленому порядку до участі в їхній роботі посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, працівників підприємств, установ і організацій, представників громадськості, фахівців; користуватися в установленому порядку інформаційними банками даних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, установ та організацій.

Працівники міліції для виконання покладених на них завдань взаємодіють із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми асоціаціями і об'єднаннями, консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, науковими установами, навчальними закладами, недержавними аналітичними центрами, громадськими організаціями».

8. Враховуючи значення і масштаби (загальнодержавні) таких суспільно-правових явищ, як громадська безпека та громадський порядок, зроблено висновок, що жоден орган, навіть вся система правоохоронних органів не в змозі гарантувати та забезпечити їх самотужки. Досягнення реальних позитивних результатів у цьому напрямку стає можливим лише за наявності активної співпраці щодо забезпечення громадської безпеки і громадського порядку між органами внутрішніх справ та іншими державними органами і органами місцевого самоврядування на усіх рівнях.

9. Обґрунтовано, що під адміністративно-правовим статусом органів внутрішніх справ і місцевих органів влади як суб'єктів взаємодії слід розуміти їхнє положення (становище) у системі суспільних відносин та механізмі державного управління, що визначається державою шляхом закріплення в нормах адміністративного законодавства їхніх завдань, функцій, повноважень та відповідальності, які реалізуються зазначеними суб'єктами через відповідні адміністративно-правові (управлінські) відносини, зокрема ті, що складаються безпосередньо під час їхньої взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку.

10. До основних структурних елементів адміністративно-правового статусу органів внутрішніх справ та місцевих органів влади в контексті їхньої взаємодії з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку віднесено: мету, завдання, функції, повноваження (права і обов'язки) та відповідальність.

11. Під напрямками взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку запропоновано розуміти сукупність спільних дій органів внутрішніх справ та органів місцевої влади у сфері забезпечення громадської безпеки і громадського порядку, підпорядкованих єдиній меті та здійснюваних в межах функцій взаємодіючих сторін. Окреслено та проаналізовано такі напрямки взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку: нормотворчий, правоохоронний, правозастосовчий, виховний, інформаційний.

12. Визначено, що формами взаємодії органів внутрішніх справ та місцевих органів влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку є зовнішнє вираження практичної реалізації узгоджених за рядом суттєвих моментів (час, місце, метод, засоби, тощо), врегульованих нормами адміністративного та інших галузей права і обумовлених функціональним призначенням суб'єкта дій органів внутрішніх справ та місцевих органів влади, спрямованих на забезпечення громадської безпеки та підтримку громадського порядку.

13. До основних форм взаємодії органів внутрішніх справ та місцевих органів влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку віднесено: 1) обмін інформацією; 2) розробку планів реалізації спільних заходів з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку; 3) організацію та проведення спільних нарад, переговорів, конференцій тощо; 4) створення спільних робочих груп, а також відповідних координаційних комісій; 5) безпосередню практичну реалізацію спільно запланованих заходів; 6) спільне підведення підсумків результатів здійснюваної взаємодії.

14. Координацію у сфері взаємодії визначено як специфічний напрямок, спосіб, метод тощо реалізації управлінської діяльності повноважних органів, спрямованої на забезпечення оптимального поєднання зусиль органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських формувань, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності для більш ефективного досягнення поставленої мети.

15. Сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. Зокрема обґрунтовано необхідність розроблення та прийняття відповідного нормативно-правового акта (наприклад, інструкції), який би регулював загальні питання взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. Даний документ повинен містити визначення взаємодії, її завдань, перелік основних напрямків, за якими вона відбувається, а також форм, через які здійснюється практична реалізація взаємодії, компетенцію та повноваження органів і посадових осіб, які є суб'єктами взаємодії, тощо.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Курило С. Л. Правове забезпечення взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади / С. Л. Курило // Право і Безпека. - 2010. - № 2. - С. 88-92.

2. Курило С. Л. Принципи взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та правопорядку / С. Л. Курило // Право і Безпека. - 2010. - № 5 (37). - С. 142-145.

3. Курило С. Л. Поняття громадської безпеки та правопорядку як об'єкта взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади / С. Л. Курило // Митна справа. - 2012. - № 3. - Ч. 2. - Книга 2. - С. 178-182.

4. Курило С. Л. Теоретичні засади співвідношення правопорядку, громадського порядку та громадської безпеки / С. Л. Курило // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 1 (56). - С. 107-113.

5. Курило С. Л. Адміністративно-правовий статус органів внутрішніх справ як суб'єкта взаємодії з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку / С. Л. Курило // Форум права. - 2012. - № 1. - С. 523-526 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2012-1/12kcltgp.pdf.

6. Курило С. Л. Взаємодія органів внутрішніх справ з органами місцевої влади: сучасний стан законодавчого забезпечення та шляхи його удосконалення / С. Л. Курило // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 5 червня 2010 р.). - Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. - С. 129-131.

7. Курило С. Л. Поняття та система принципів взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевої влади з питань забезпечення громадської безпеки / С. Л. Курило // Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 27 квітня 2012 р.). - Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2012. - С. 119-121.

Размещено на Allbest.ru